Курсова робота
ТЕМА:
Аналіз беззбитковості підприємства
Зміст
Введення
1. Точка беззбитковості
2. Цільовий прибуток і планування обсягів виробництва
3. Визначення ціни в аналізі беззбитковості
4 Порівняння і вибір технологій виробництва
5 Планування асортименту
6 Аналіз безпеки
7 Аналіз критичного обсягу реалізації
8 Аналіз прибутковості
Висновок
Список використаних джерел
Введення
У реальному господарської діяльності часто виникають питання: який вплив на прибуток надасть зміна ціни чи кількості реалізованої продукції і який обсяг продажів може покрити витрати на виробництво? Відповісти на ці та інші питання можна за допомогою аналізу беззбитковості.
За допомогою аналізу беззбитковості можна визначити вплив обсягу виробництва на фінансові результати діяльності підприємства. Це особливо важливо, оскільки обсяг виробництва - один з найважливіших факторів зміни сукупних витрат, виручки від реалізації та прибутку.
Аналіз беззбитковості базується на залежності між виручкою від реалізації, витратами і прибутком протягом короткострокового періоду, коли виробництво продукції обмежене певними виробничими потужностями, збільшення або зменшення яких за короткий відрізок часу неможливо. Однак залучення додаткових трудових чи матеріальних ресурсів протягом короткого проміжку часу цілком реально.
В основі аналізу беззбитковості лежить розподіл сукупних витрат з постачання, виробництва і реалізації продукції на постійні та змінні.
Завдання аналізу беззбитковості:
- Визначення точки беззбитковості;
- Визначення кількості одиниць продукції, яку треба реалізувати для отримання запланованого прибутку;
- Встановлення ціни продукції, що дозволяє забезпечити попит і прибуток на запланованому рівні;
- Вибір найбільш ефективних технологій виробництва;
-Прийняття оптимального виробничого плану.
Класифікація витрат за принципом відношення до обсягу виробництва передбачає їх поділ на постійні та змінні.
До постійних належать витрати, зміна яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. Вони включають витрати на утримання управлінського персоналу, орендну плату за приміщення, амортизацію машин і устаткування.
Постійні витрати незмінні за деякий проміжок часу, з плином якого вони можуть збільшуватися. Наприклад, амортизація основних фондів збільшується в міру їх старіння або в результаті введення нових об'єктів. Істотне збільшення обсягу виробництва може викликати потребу в додатковому числі управлінських працівників: майстрів, економістів, постачальників, що спричинить за собою зростання витрат на заробітну плату управлінського персоналу. З цієї причини постійні витрати називають також періодичними.
Змінні (виробничі) витрати пов'язані з виконанням технологічних операцій виробничого процесу. Їх загальна сума збільшується або зменшується відповідно до зростання або падіння обсягу виробництва. У розрахунку на одиницю виробленої чи реалізованої продукції вони являють собою як би додаткові витрати, понесені при створенні цієї одиниці. У цьому випадку змінні витрати іноді називають маржинальними витратами на одиницю виробленої чи реалізованої продукції.
До змінних відносять, наприклад, витрати на сировину і основні матеріали, заробітну плату основних виробничих робітників, витрати на енергію для технологічних потреб та ін
Зауважимо, що постійні витрати існують з моменту створення підприємства незалежно від ведення виробництва та реалізації продукції, а змінні виникають з початком виробничого процесу і при його припинення зводяться до нуля.
Незважаючи на те, що частина витрат відноситься як до постійних, так і до змінних, з деякою мірою умовності в аналізі беззбитковості робиться припущення, що на постійні та змінні можна розділити всі витрати. Тоді залежність загальних (сукупних) витрат підприємства від об'єму виробництва і реалізації продукції графічно можна представити як на малюнку 1.
Рис. 1 «Залежність витрат підприємства від об'єму виробництва і реалізації продукції»
Точка перетину прямої виручки та прямий загальних витрат відповідає точці беззбитковості.
1. Точка беззбитковості
Розглянемо математичний підхід до віддзеркалення і обробки початкової інформації про витрати і результати виробничо-комерційної діяльності підприємства
Припустимо, постійні витрати фірми «Свєта» за рік складають 32860 ДЕ, а випуск продукції за той же період - 23320 виробів. У цьому випадку постійні витрати на один виріб рівні 1,4 ДЕ. Якщо ж обсяг виробництва складе 16430 виробів, то постійні витрати на одиницю будуть рівні 2 ДЕ. Отже, при незмінності ціни прибуток / на одиницю продукції зменшується. Таким чином, при різних рівнях виробництва питома прибуток на одиницю продукції непостійна. Очевидно, що вважати питомі постійні витрати позбавлене сенсу.
Для нашого прикладу
q = 23320 шт.;
p = 4,24 ДЕ;
c = 32860 ДЕ;
v = 1,272 ДЕ
Чистий прибуток складе
NP = 4,24 * 23320 - (32860 +1,272 * 23320) = 36353,76 (ДЕ),
що підтверджує зроблений висновок.
Математична залежність між прибутком, обсягом виробництва і витратами буде такою:
Чистий прибуток = кількість проданих одиниць продукції ціна реалізації одиниць продукції - (сукупні постійні витрати + змінні витрати на одиницю продукції * кількість проданих одиниць продукції);
Або
NP = pq - (с + vq), (1.1)
гдеNP - чистий прибуток;
q - кількість проданих одиниць продукції, натуральних од.;
р - ціна реалізації одиниці продукції, ДЕ;
v - змінні витрати на одиницю продукції, ДЕ;
з - сукупні постійні витрати, ДЕ.
На чистий прибуток впливають такі фактори:
обсяг виробничої або реалізованої продукції;
ціна одиниці реалізованої продукції;
змінні витрати на виробництво, реалізацію і управління;
постійні витрати, пов'язані з виробництвом, реалізацією та управлінням підприємством.
Перш за все, необхідно визначити обсяг виробництва і реалізації, при якому підприємство забезпечує відшкодування всіх витрат.
Точка беззбитковості (критична точка обсягу продажів, точка покриття, мертва точка) - це такий обсяг продукції, при реалізації якого виручка покриває сукупні витрати. У цій точці виручка не дозволяє підприємству отримати прибуток, але і збитки теж відсутні. Відповідно, з чим згідно з формулою (1.1) точка беззбитковості буде на рівні виробництва, на якому
c + vq = pq-NP (1.2)
Оскільки NP = О,
Pq = с + vq. (1.3)
Тоді для нашого варіанта прикладу точка беззбитковості є
4,24 q = 32860 +1,272 q,
звідси
4,24 q-1, 272q = 32860,
2,968 q = 32860,
q = 11071,429 (шт.).
Для визначення точки беззбитковості можна також використовувати показник валової, або маржинальної, прибутку (MR):
MR = p - v, (1.4)
Підтвердимо правильність нашого розрахунку.
Обсяг виручки від реалізації обсягу, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства
4,24 * 11071,429 = 46942,859 (ДЕ)
Сукупні змінні витрати
1,272 * 11071,429 = 14082,858 (ДЕ)
Прибуток за вирахуванням змінних витрат
46942,859 - 14082,858 = 32860 (ДЕ)
Постійні витрати 32860 (ДЕ)
Прибуток 0
Зауважимо, що прибуток за вирахуванням змінних витрат дорівнює маржинальної прибутку на обсяг продажів. Для нашого прикладу:
2,968 * 11071,429 = 32860 (ДЕ).
Математичний метод доповнюється графіком беззбитковості (див. Додаток 1).
Висновок: з даної ситуації ми бачимо, що точка беззбитковості, як аналітичним, так і графічним методом для фірми «Свєта» має однакові значення. Порогова виручка дорівнює 46 942,859 ДЕ, а граничний обсяг продажів складе 11071,429 шт.
2. Цільовий прибуток і планування обсягів виробництва
Метод маржинального прибутку дозволяє швидко визначити, який обсяг продукції підприємству необхідно провести і реалізувати для отримання бажаного прибутку в планованому періоді. Очевидно, що виручка від реалізації продукції повинна бути досить високою і забезпечувати покриття всіх витрат і отримання запланованого прибутку. Так як прибуток дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами, виторг буде дорівнювати сумі прибутку і сукупних витрат, які складаються з постійних і загальних змінних витрат, або
Pq = NP + c + vq, (2.1)
але
Pq - vq = NP + c,
pq - vq = EMR - сукупна (загальна, сумарна) маржинальний прибуток. Зауважимо, що в літературі зустрічаються й інші назви цього показника. Звідси можна записати:
EMR = NP + с.
Очевидно, що сукупна маржинальний прибуток повинна, по-перше, покривати постійні витрати і, по-друге, бути достатньою для отримання запланованого прибутку. Але так як MR = р-v, планова кількість продукції (Qпл.), яке підприємство повинно зробити для отримання необхідного прибутку, можна розрахувати за формулою:
Припустимо фірма «Свєта» планує на майбутній період прибуток у розмірі 169 600 ДЕ. Необхідно визначити, який обсяг продукції вона повинна реалізувати для отримання цього прибутку. Підставимо дані (див. розділ 1) у формулу (2.2)
Перевіримо правильність зробленого розрахунку.
Обсяг реалізації продукції (виручка
від реалізації продукції) 31800 * 6,3669 = 202467,42 (ДЕ)
Сукупні змінні витрати 1,3 * 6,3669 = 8,3 (ДЕ)
Прибуток за вирахуванням змінних витрат (сукупна маржинальний прибуток) 202467-8,3 = 202459,7 (ДЕ)
Постійні витрати 32860 (ДЕ)
Прибуток 202459,7-32860 = 169599,7 (ДЕ)
Висновок: фірмі «Свєта» для отримання прибутку в розмірі 169600 ДЕ необхідно зробити і реалізувати 6,3669 одиниць продукції. У правильності наших розрахунків неважко переконатися, якщо зазирнути у вихідні дані (див. розділ 1).
3. Визначення ціни в аналізі беззбитковості
Аналіз беззбитковості дозволяє визначити, за якою ціною потрібно продавати продукцію, щоб забезпечити попит на неї і отримати запланований прибуток.
Якщо підприємство приступає до виробництва нової продукції, воно повинно перш за все визначити мінімально допустиму ціну, за якою її можна продати, щоб покрити витрати на виробництво, реалізацію та управління. Виходячи з формули розрахунку точки беззбитковості (1.3) мінімально допустима ціна Р min буде визначатися таким чином:
або
де
У розділі 1 ми наголошували на недоцільності розрахунку постійних витрат на одиницю продукції. Однак формула (3.2) служить відправною для розрахунку ціни, яку потрібно встановити, якщо попит на продукцію нееластичний, а підприємство в короткостроковому періоді планує отримати прибуток, не знижуючи обсяг продажів, і встановлює норму прибутку на виріб. Тоді
де
У загальному вигляді планова ціна буде визначатися за формулою
Розрахована за формулою (3.4) ціна дозволяє покрити витрати підприємства й отримати запланований прибуток.
Розглянемо приклад вибору найбільш вигідного для підприємства варіанта ціни. Підприємство Pet Lion виробляє продукцію одного виду, попит на яку еластичний ціною. Змінні витрати на одиницю продукції становлять 13,8 ДЕ, а постійні - 63 600 ДЕ. При ціні 23 320 ДЕ передбачається, що попит складе 63 600 виробів. Якщо ж ціну виробу знизити до 20 140 ДЕ, то попит повинен збільшитися до 84 800 виробів, при цьому постійні витрати для даного обсягу виробництва залишаються незмінними. Який варіант ціни віддати перевагу підприємству для отримання прибутку в розмірі 10 600 ДЕ?
Складові аналізу вигідності варіанта ціни:
1) визначення прибутку при кожному варіанті ціни;
2) знаходження точки беззбитковості для кожної ціни реалізації;
3) обчислення обсягу реалізації, необхідного для досягнення планового прибутку при кожній з цін;
4) вибір найбільш вигідного варіанта.
Визначимо прибуток при кожній ціні (таблиця 1).
Таблиця 1. Розрахунок показників прибутку
Перевіримо правильність обчислень: плановий прибуток повинна бути рівна маржинальної прибутку на один виріб; помноженої на різницю планованого для отримання прибутку і беззбиткового обсягу продажів, або стор.3 • (стор. 10 - стор 9) = стор.8.
Дійсно,
I варіант: 23 306,2 • (3,15 - 2,7) ≈ 10 600 (ДЕ);
II варіант: 21 126,2 • (3,50 - 3,0) ≈ 10 600 (ДЕ).
Висновок: ці розрахунки дозволяють нам судити про доцільність зниження ціни до 21 140 ДЕ. Якщо ціна буде знижена до цього рівня, то як для покриття витрат, так і для отримання планованого прибутку підприємству доведеться збільшити обсяг виробництва і продажів на
11,11%
і на
11,11%
відповідно. З урахуванням того, що постійні витрати залишаються незмінними, планова рентабельність при цьому буде нижче, ніж при першому варіанті, а зрослий попит може виявитися незадоволеним, оскільки, для отримання запланованого прибутку досить зробити 3,5 виробів, а не 84 800 на які буде пред'явлений попит. Слід зазначити, що й при першому варіанті ціни попит на продукцію підприємства Pet Lion не задовольняється, тому йому потрібно переглянути цінову політику або збільшити обсяг виробництва, якщо для цього є можливість.
4. Порівняння і вибір технологій виробництва
Аналіз беззбитковості може застосовуватися для вибору найбільш ефективних технологій виробництва. Витрати часу при цьому значно менше, ніж при традиційних методах аналізу.
Припустимо, підприємство повинно вибрати один з двох варіантів.
У першому воно набуває додаткове устаткування і здійснює весь виробничий цикл.
У другому воно набуває комплектуючі вироби і напівфабрикати і збирає готову продукцію.
Необхідно з урахуванням того, що річна виробнича потужність підприємства в обох варіантах становить 20 140 одиниць продукції і передбачувана ціна реалізації 95,4 ДЕ за один виріб, оцінити їхню прибутковість і вибрати найбільш вигідний. Вихідні та розрахункові показники представлені в таблиці 2.
Більш високі постійні витрати з варіанту I, ніж за варіантом II, включають додаткові суми амортизації на нове обладнання для власного виробництва, але дозволяють мати більш низькі змінні витрати. Варіант II, навпаки, внаслідок закупівлі напівфабрикатів комплектуючих виробів на стороні дає більш високі змінні, але більш низькі постійні витрати, ніж варіант I. Попит на продукцію обмежений максимальної виробничою потужністю, однак потреба і планований обсяг випуску не відомі.
Таблиця 2. Порівняльні показники технології виробництва ТЕМА:
Аналіз беззбитковості підприємства
Зміст
Введення
1. Точка беззбитковості
2. Цільовий прибуток і планування обсягів виробництва
3. Визначення ціни в аналізі беззбитковості
4 Порівняння і вибір технологій виробництва
5 Планування асортименту
6 Аналіз безпеки
7 Аналіз критичного обсягу реалізації
8 Аналіз прибутковості
Висновок
Список використаних джерел
Введення
У реальному господарської діяльності часто виникають питання: який вплив на прибуток надасть зміна ціни чи кількості реалізованої продукції і який обсяг продажів може покрити витрати на виробництво? Відповісти на ці та інші питання можна за допомогою аналізу беззбитковості.
За допомогою аналізу беззбитковості можна визначити вплив обсягу виробництва на фінансові результати діяльності підприємства. Це особливо важливо, оскільки обсяг виробництва - один з найважливіших факторів зміни сукупних витрат, виручки від реалізації та прибутку.
Аналіз беззбитковості базується на залежності між виручкою від реалізації, витратами і прибутком протягом короткострокового періоду, коли виробництво продукції обмежене певними виробничими потужностями, збільшення або зменшення яких за короткий відрізок часу неможливо. Однак залучення додаткових трудових чи матеріальних ресурсів протягом короткого проміжку часу цілком реально.
В основі аналізу беззбитковості лежить розподіл сукупних витрат з постачання, виробництва і реалізації продукції на постійні та змінні.
Завдання аналізу беззбитковості:
- Визначення точки беззбитковості;
- Визначення кількості одиниць продукції, яку треба реалізувати для отримання запланованого прибутку;
- Встановлення ціни продукції, що дозволяє забезпечити попит і прибуток на запланованому рівні;
- Вибір найбільш ефективних технологій виробництва;
-Прийняття оптимального виробничого плану.
Класифікація витрат за принципом відношення до обсягу виробництва передбачає їх поділ на постійні та змінні.
До постійних належать витрати, зміна яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. Вони включають витрати на утримання управлінського персоналу, орендну плату за приміщення, амортизацію машин і устаткування.
Постійні витрати незмінні за деякий проміжок часу, з плином якого вони можуть збільшуватися. Наприклад, амортизація основних фондів збільшується в міру їх старіння або в результаті введення нових об'єктів. Істотне збільшення обсягу виробництва може викликати потребу в додатковому числі управлінських працівників: майстрів, економістів, постачальників, що спричинить за собою зростання витрат на заробітну плату управлінського персоналу. З цієї причини постійні витрати називають також періодичними.
Змінні (виробничі) витрати пов'язані з виконанням технологічних операцій виробничого процесу. Їх загальна сума збільшується або зменшується відповідно до зростання або падіння обсягу виробництва. У розрахунку на одиницю виробленої чи реалізованої продукції вони являють собою як би додаткові витрати, понесені при створенні цієї одиниці. У цьому випадку змінні витрати іноді називають маржинальними витратами на одиницю виробленої чи реалізованої продукції.
До змінних відносять, наприклад, витрати на сировину і основні матеріали, заробітну плату основних виробничих робітників, витрати на енергію для технологічних потреб та ін
Зауважимо, що постійні витрати існують з моменту створення підприємства незалежно від ведення виробництва та реалізації продукції, а змінні виникають з початком виробничого процесу і при його припинення зводяться до нуля.
Незважаючи на те, що частина витрат відноситься як до постійних, так і до змінних, з деякою мірою умовності в аналізі беззбитковості робиться припущення, що на постійні та змінні можна розділити всі витрати. Тоді залежність загальних (сукупних) витрат підприємства від об'єму виробництва і реалізації продукції графічно можна представити як на малюнку 1.
Витрати, ДЕ |
Обсяг виробництва і реалізації продукції, натуральних одиниць |
Рис. 1 «Залежність витрат підприємства від об'єму виробництва і реалізації продукції»
Точка перетину прямої виручки та прямий загальних витрат відповідає точці беззбитковості.
1. Точка беззбитковості
Розглянемо математичний підхід до віддзеркалення і обробки початкової інформації про витрати і результати виробничо-комерційної діяльності підприємства
Припустимо, постійні витрати фірми «Свєта» за рік складають 32860 ДЕ, а випуск продукції за той же період - 23320 виробів. У цьому випадку постійні витрати на один виріб рівні 1,4 ДЕ. Якщо ж обсяг виробництва складе 16430 виробів, то постійні витрати на одиницю будуть рівні 2 ДЕ. Отже, при незмінності ціни прибуток / на одиницю продукції зменшується. Таким чином, при різних рівнях виробництва питома прибуток на одиницю продукції непостійна. Очевидно, що вважати питомі постійні витрати позбавлене сенсу.
Для нашого прикладу
q = 23320 шт.;
p = 4,24 ДЕ;
c = 32860 ДЕ;
v = 1,272 ДЕ
Чистий прибуток складе
NP = 4,24 * 23320 - (32860 +1,272 * 23320) = 36353,76 (ДЕ),
що підтверджує зроблений висновок.
Математична залежність між прибутком, обсягом виробництва і витратами буде такою:
Чистий прибуток = кількість проданих одиниць продукції ціна реалізації одиниць продукції - (сукупні постійні витрати + змінні витрати на одиницю продукції * кількість проданих одиниць продукції);
Або
NP = pq - (с + vq), (1.1)
гдеNP - чистий прибуток;
q - кількість проданих одиниць продукції, натуральних од.;
р - ціна реалізації одиниці продукції, ДЕ;
v - змінні витрати на одиницю продукції, ДЕ;
з - сукупні постійні витрати, ДЕ.
На чистий прибуток впливають такі фактори:
обсяг виробничої або реалізованої продукції;
ціна одиниці реалізованої продукції;
змінні витрати на виробництво, реалізацію і управління;
постійні витрати, пов'язані з виробництвом, реалізацією та управлінням підприємством.
Перш за все, необхідно визначити обсяг виробництва і реалізації, при якому підприємство забезпечує відшкодування всіх витрат.
Точка беззбитковості (критична точка обсягу продажів, точка покриття, мертва точка) - це такий обсяг продукції, при реалізації якого виручка покриває сукупні витрати. У цій точці виручка не дозволяє підприємству отримати прибуток, але і збитки теж відсутні. Відповідно, з чим згідно з формулою (1.1) точка беззбитковості буде на рівні виробництва, на якому
c + vq = pq-NP (1.2)
Оскільки NP = О,
Pq = с + vq. (1.3)
Тоді для нашого варіанта прикладу точка беззбитковості є
4,24 q = 32860 +1,272 q,
звідси
4,24 q-1, 272q = 32860,
2,968 q = 32860,
q = 11071,429 (шт.).
Для визначення точки беззбитковості можна також використовувати показник валової, або маржинальної, прибутку (MR):
MR = p - v, (1.4)
Підтвердимо правильність нашого розрахунку.
Обсяг виручки від реалізації обсягу, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства
4,24 * 11071,429 = 46942,859 (ДЕ)
Сукупні змінні витрати
1,272 * 11071,429 = 14082,858 (ДЕ)
Прибуток за вирахуванням змінних витрат
46942,859 - 14082,858 = 32860 (ДЕ)
Постійні витрати 32860 (ДЕ)
Прибуток 0
Зауважимо, що прибуток за вирахуванням змінних витрат дорівнює маржинальної прибутку на обсяг продажів. Для нашого прикладу:
2,968 * 11071,429 = 32860 (ДЕ).
Математичний метод доповнюється графіком беззбитковості (див. Додаток 1).
Висновок: з даної ситуації ми бачимо, що точка беззбитковості, як аналітичним, так і графічним методом для фірми «Свєта» має однакові значення. Порогова виручка дорівнює 46 942,859 ДЕ, а граничний обсяг продажів складе 11071,429 шт.
2. Цільовий прибуток і планування обсягів виробництва
Метод маржинального прибутку дозволяє швидко визначити, який обсяг продукції підприємству необхідно провести і реалізувати для отримання бажаного прибутку в планованому періоді. Очевидно, що виручка від реалізації продукції повинна бути досить високою і забезпечувати покриття всіх витрат і отримання запланованого прибутку. Так як прибуток дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами, виторг буде дорівнювати сумі прибутку і сукупних витрат, які складаються з постійних і загальних змінних витрат, або
Pq = NP + c + vq, (2.1)
але
Pq - vq = NP + c,
pq - vq = EMR - сукупна (загальна, сумарна) маржинальний прибуток. Зауважимо, що в літературі зустрічаються й інші назви цього показника. Звідси можна записати:
EMR = NP + с.
Очевидно, що сукупна маржинальний прибуток повинна, по-перше, покривати постійні витрати і, по-друге, бути достатньою для отримання запланованого прибутку. Але так як MR = р-v, планова кількість продукції (Qпл.), яке підприємство повинно зробити для отримання необхідного прибутку, можна розрахувати за формулою:
Припустимо фірма «Свєта» планує на майбутній період прибуток у розмірі 169 600 ДЕ. Необхідно визначити, який обсяг продукції вона повинна реалізувати для отримання цього прибутку. Підставимо дані (див. розділ 1) у формулу (2.2)
Перевіримо правильність зробленого розрахунку.
Обсяг реалізації продукції (виручка
від реалізації продукції) 31800 * 6,3669 = 202467,42 (ДЕ)
Сукупні змінні витрати 1,3 * 6,3669 = 8,3 (ДЕ)
Прибуток за вирахуванням змінних витрат (сукупна маржинальний прибуток) 202467-8,3 = 202459,7 (ДЕ)
Постійні витрати 32860 (ДЕ)
Прибуток 202459,7-32860 = 169599,7 (ДЕ)
Висновок: фірмі «Свєта» для отримання прибутку в розмірі 169600 ДЕ необхідно зробити і реалізувати 6,3669 одиниць продукції. У правильності наших розрахунків неважко переконатися, якщо зазирнути у вихідні дані (див. розділ 1).
3. Визначення ціни в аналізі беззбитковості
Аналіз беззбитковості дозволяє визначити, за якою ціною потрібно продавати продукцію, щоб забезпечити попит на неї і отримати запланований прибуток.
Якщо підприємство приступає до виробництва нової продукції, воно повинно перш за все визначити мінімально допустиму ціну, за якою її можна продати, щоб покрити витрати на виробництво, реалізацію та управління. Виходячи з формули розрахунку точки беззбитковості (1.3) мінімально допустима ціна Р min буде визначатися таким чином:
або
де
У розділі 1 ми наголошували на недоцільності розрахунку постійних витрат на одиницю продукції. Однак формула (3.2) служить відправною для розрахунку ціни, яку потрібно встановити, якщо попит на продукцію нееластичний, а підприємство в короткостроковому періоді планує отримати прибуток, не знижуючи обсяг продажів, і встановлює норму прибутку на виріб. Тоді
де
У загальному вигляді планова ціна буде визначатися за формулою
Розрахована за формулою (3.4) ціна дозволяє покрити витрати підприємства й отримати запланований прибуток.
Розглянемо приклад вибору найбільш вигідного для підприємства варіанта ціни. Підприємство Pet Lion виробляє продукцію одного виду, попит на яку еластичний ціною. Змінні витрати на одиницю продукції становлять 13,8 ДЕ, а постійні - 63 600 ДЕ. При ціні 23 320 ДЕ передбачається, що попит складе 63 600 виробів. Якщо ж ціну виробу знизити до 20 140 ДЕ, то попит повинен збільшитися до 84 800 виробів, при цьому постійні витрати для даного обсягу виробництва залишаються незмінними. Який варіант ціни віддати перевагу підприємству для отримання прибутку в розмірі 10 600 ДЕ?
Складові аналізу вигідності варіанта ціни:
1) визначення прибутку при кожному варіанті ціни;
2) знаходження точки беззбитковості для кожної ціни реалізації;
3) обчислення обсягу реалізації, необхідного для досягнення планового прибутку при кожній з цін;
4) вибір найбільш вигідного варіанта.
Визначимо прибуток при кожній ціні (таблиця 1).
Таблиця 1. Розрахунок показників прибутку
| Показник | Варіанти ціни | |||
| 23 320 | 20 140 | |||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 1. Продажна ціна одиниці продукції, ДЕ | 23 320 | 21 140 | ||
| 2. Змінні витрати на один виріб, ДЕ | 13,8 | 13,8 | ||
| 3. Маржинальний прибуток на один виріб (стор.3 = стр.1 - стр.2), ДЕ | 23 306,2 | 21 126,2 | ||
| 4. Можливий попит, шт. | 63 600 | 84 800 | ||
| 5. Сукупна маржинальний прибуток (стор.5 = стор.3 • стор.4), ДЕ | 1 482 274 320 | 1 791 501 760 | ||
| 6. Постійні витрати, ДЕ | 63 600 | 63 600 | ||
| 7. Розрахунковий прибуток (стор.7 = стор.5 - стор.6), ДЕ | 1 482 210 720 | 1 791 438 160 | ||
| 8. Планова прибуток, ДЕ | 10 600 | 10 600 | ||
| 9. Точка беззбитковості (стор.9 = стор.6: стор.3), шт. | 2,7 | 3,0 | ||
| 10. Обсяг продажів для отримання планованого прибутку [(стор.6 + стор.8): стор 3], шт. | 3,15 | 3,50 | ||
| 11. Рентабельність планова [Стор.8: (стор.2 • стор.10 + стр.6)] • 100% | 16,66 | 16,65 | ||
Дійсно,
I варіант: 23 306,2 • (3,15 - 2,7) ≈ 10 600 (ДЕ);
II варіант: 21 126,2 • (3,50 - 3,0) ≈ 10 600 (ДЕ).
Висновок: ці розрахунки дозволяють нам судити про доцільність зниження ціни до 21 140 ДЕ. Якщо ціна буде знижена до цього рівня, то як для покриття витрат, так і для отримання планованого прибутку підприємству доведеться збільшити обсяг виробництва і продажів на
11,11%
і на
11,11%
відповідно. З урахуванням того, що постійні витрати залишаються незмінними, планова рентабельність при цьому буде нижче, ніж при першому варіанті, а зрослий попит може виявитися незадоволеним, оскільки, для отримання запланованого прибутку досить зробити 3,5 виробів, а не 84 800 на які буде пред'явлений попит. Слід зазначити, що й при першому варіанті ціни попит на продукцію підприємства Pet Lion не задовольняється, тому йому потрібно переглянути цінову політику або збільшити обсяг виробництва, якщо для цього є можливість.
4. Порівняння і вибір технологій виробництва
Аналіз беззбитковості може застосовуватися для вибору найбільш ефективних технологій виробництва. Витрати часу при цьому значно менше, ніж при традиційних методах аналізу.
Припустимо, підприємство повинно вибрати один з двох варіантів.
У першому воно набуває додаткове устаткування і здійснює весь виробничий цикл.
У другому воно набуває комплектуючі вироби і напівфабрикати і збирає готову продукцію.
Необхідно з урахуванням того, що річна виробнича потужність підприємства в обох варіантах становить 20 140 одиниць продукції і передбачувана ціна реалізації 95,4 ДЕ за один виріб, оцінити їхню прибутковість і вибрати найбільш вигідний. Вихідні та розрахункові показники представлені в таблиці 2.
Більш високі постійні витрати з варіанту I, ніж за варіантом II, включають додаткові суми амортизації на нове обладнання для власного виробництва, але дозволяють мати більш низькі змінні витрати. Варіант II, навпаки, внаслідок закупівлі напівфабрикатів комплектуючих виробів на стороні дає більш високі змінні, але більш низькі постійні витрати, ніж варіант I. Попит на продукцію обмежений максимальної виробничою потужністю, однак потреба і планований обсяг випуску не відомі.
| Показник | Умовне позначення і алгоритм розрахунку | Варіант | |
| 1 | 2 | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. Ціна едініципродукціі, ДЕ | p | 95,4 | 95,4 |
| 2. Максімальнаямощность підприємства, шт. | q | 20140 | 20140 |
| 3. Змінні витрати на одиницю продукції, ДЕ | v | 43,46 | 60,42 |
| 4. Маржинальний прибуток, ДЕ | MR = 1 - 3 = p - v | 51,94 | 34,98 |
| 5. Совокупнаямаржінальная прибуток, ДЕ | ΣMR = 4 * 2 = MR * q | 1046071,6 | 704497,2 |
| 6. Постійні витрати, ДЕ | c | 238500 | 115540 |
| 7. Чистий прибуток, ДЕ | NP = 5-6 = ΣMR-c | 807571,6 | 588957,2 |
| 8. Критичний обсяг продажів, шт. | Q кр = 6:4 = з: MR | 4591,83 | 3303,03 |
| 9. Чистий прибуток з одиниці продукції, ДЕ | NP уд = 7:2 = NP: q | 40,09 | 29,24 |
| 10. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після виробництва критичного обсягу продукції, ДЕ | ΔNP = (2-8) * 9 = qQ кр * NP уд | 623326,13 | 492313 |
| 11. Сукупні змінні витрати, ДЕ | vq = 3 * 2 = v * q | 875284,4 | 1216858,8 |
| 12.Совокупние витрати, ДЕ | Σz = 6 +11 = c + qv | 1113784,4 | 1332398,8 |
| 13. Рентабельність продукції,% | R 1 = (7:12) * 100% = (NP: Σz) * 100% | 72,51 | 44,2 |
| 14. Виручка від реалізації, ДЕ | pq = 1 * 2 = p * q | 1921356 | 1921356 |
| 15. Рентабельність продажів,% | R 2 = (7:14) * 100% = (NP: pq) * 100% | 42,03 | 30,65 |
При цьому існує однаковий для обох варіантів обсяг реалізації, незважаючи на їх різну прибутковість, який приносить підприємству однакову сумарну прибуток.
Є два методи визначення обсягу продажів при рівній прибутку:
алгебраїчний;
графічний.
Застосування алгебраїчного методу грунтується на тому, що чистий прибуток дорівнює сукупної маржинальної прибутку за вирахуванням постійних витрат, або:
NP = ΣMR-c.
Сукупна маржинальний прибуток може бути отримана шляхом множення маржинального прибутку на кількість одиниць, продукції:
ΣMR = MR-q.
Позначимо за х обсяг продукції, при якому обидва варіанти приносять однаковий прибуток. Тоді:
51,94 х - 238 500 = 34,98 х - 115 540;
16,96 х = 122960;
x = 7250 (од.).
Підтвердимо це розрахунком чистого прибутку:
| Варіант I | Варіант II | |
| Сукупна маржинальний прибуток на рівний об'єм, ДЕ | 51,94 * 7250 = 376 565 | 34,98 * 7250 = 253 605 |
| Постійні витрати, ДЕ | 238 500 | 115 540 |
| Чистий прибуток, ДЕ | 376 565-238 500 = 138 065 | 253 605-115 540 = 138 065 |
Оскільки прибуток зростає прямолінійно, щоб побудувати графік для кожного варіанту, треба нанести всього дві крапки і провести через них пряму:
перша точка - значення маржинальної прибутку при нульовому виробництві або обсязі продажів, що дорівнює постійним витратам, що є в такому періоді збитковими для підприємства;
друга точка - значення прибутку при заданому обсязі. У даному випадку цей обсяг дорівнює максимальної виробничої потужності підприємства, тобто 20 140 виробів.
Проведені через дві точки, відповідні кожному варіанту, прямі пройдуть через точку беззбитковості і перетнуться при значенні обсягу продажів, що дорівнює 7250 одиниць, що дає підприємству однаковий прибуток у розмірі 138 065 ДЕ.
На графіку (див. Додаток 2) чітко видно, що після проходження точки беззбитковості при зростанні обсягів виробництва перший варіант дозволяє получітьбольшую прибуток у порівнянні з другим.
Висновок: при зростанні обсягів виробництва перший варіант дозволяє отримати великий прибуток у порівнянні з другим, отже, вибір варіанта на основі виконаних розрахунків та їх аналізу буде залежати від оцінки попиту на дану продукцію.
5. Планування асортименту
Результати аналізу беззбитковості можуть бути використані для вирішення завдань, пов'язаних з плануванням асортименту, оновленням продукції, що випускається, що особливо важливо в умовах ринкової економіки.
Розглянемо деякі особливості застосування даного методу при розробці асортиментного плану в ситуації падіння попиту на один з випущених видів продукції. Припустимо, підприємство виробляє три види продукції: А, В і С. Попит на продукцію А і В стабільний. Продукція З перестала користуватися попитом. У підприємства є можливість замінити її продукцією D, що виготовляється на тому ж обладнанні, що й продукція С, але з меншими змінними витратами. Проте продажна ціна виробу D нижче, ніж вироби С, на 4,24 ДЕ. Потрібно визначити, чи дозволить така заміна зберегти виручку від реалізації на базисному рівні в обсязі 291,5 тис. ДЕ і чи не призведе це до втрати прибутку. Постійні витрати при обох варіантах складають 78,44 тис. ДЕ (таблиця 3).
Таблиця 3. Вихідні дані для визначення можливості зміни
асортиментного плану
| Вид продукції | Ціна одиниці продукції, ДЕ | Змінні витрати на один виріб, ДЕ | Питома вага в обсязі реалізації | |
| варіант 1 | варіант 2 | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| А | 11,66 | 5,3 | 28 | 28 |
| У | 16,96 | 7,42 | 28 | 28 |
| З | 26,5 | 20,14 | 44 | - |
| D | 22,26 | 10,6 | - | 44 |
| Разом | - | - | 100 | 100 |
1. Розрахунок виручки від реалізації по кожній позиції асортиментного плану:
(Pq) i = pq * d i , (5.1)
де di - частка продукції кожного виду в загальному обсязі виручки від реалізації.
2. Визначення кількості реалізованої продукції кожного виду:
3 Визначення сукупної маржинальної прибутку по кожній асортиментній позиції:
ΣMR i = MR i q i (5.3)
4 Розрахунок сукупної маржинальної прибутку на весь обсяг реалізації:
ΣMR = ΣΣMR i (5.4)
5 Обчислення чистого прибутку:
NP = ΣMR - c (5.5)
Відповідно до алгоритму зробимо всі необхідні розрахунки для першого - базового - варіанта асортиментного плану.
1 Виручка від реалізації для продукції:
А - 291,5 • 0,28 = 81,62 (тис. ДЕ) У - 291,5 • 0,28 = 81,62 (тис. ДЕ) С - 291,5 • 0,44 = 128,26 ( тис. ДЕ) Ітого291, 5 (тис. ДЕ)
що підтверджує правильність розрахованих показників виручки від реалізації за видами продукції.
2 Кількість реалізованої продукції:
A -
В -
С -
3 Сукупна маржинальний прибуток за видами продукції:
А - (11,60 - 5,3) • 7036 = 44 326,80 (ДЕ);
В - (16,96 - 7,42) • 4813 = 45 916,02 (ДЕ);
С - (26,5 - 20,14) • 4840 = 30 782,40 (ДЕ).
4 Сукупна маржинальний прибуток на весь обсяг реалізації:
44 326,80 + 45 916,02 + 30 782,40 = 121 025,22 (ДЕ).
5 Чистий прибуток:
NP = 121 025,22 - 78 440 = 42 585,22 (ДЕ).
Для порівняння вигідності першого і другого варіантів досить замінити продукцію З на продукцію D, оскільки А і В у структурі реалізації постійні. Так як частки С і D в обсязі реалізації однакові, виручка від реалізації продукції D також складе 128,26 тис. ДЕ.
Кількість реалізованої продукції D одно:
128 260: 22,26 = 5762 (шт.)
Сукупна маржинальний прибуток по продукції D:
(22,26 -10,6) * 5762 = 67 184,92 (ДЕ)
а сукупна маржинальний прибуток з урахуванням заміни позиції З асортиментного плану на D складе
44 326,8 + 45 916,02 + 67 184,92 = 157 427,74 (ДЕ).
Тоді чистий прибуток за варіантом 2:
NP = 157 427,74 - 78 440 = 78 987,74 (ДЕ).
Це на 78 987,74 - 42 585,22 = 36 402,52 (ДЕ) більше, ніж за першим варіантом, що викликано більш високою прибутковістю вироби D в порівнянні з виробом С. Частка маржинального прибутку в ціні виробу С становить
(26,5 - 20,14): 26,5 = 0,24,
в ціні виробу D - (22,26 - 10,6): 22,26 = 0,52.
Цей висновок підтверджує і показник рентабельності продажів.
R продажів 1-го варіанта = 42 585,22: 78 440 х 100 = 54,3%;
R продажів 2-го варіанта = 78 987,74: 78 440 х 100 = 100,7%.
Висновок: таким чином, підприємство може замінити виріб З асортиментного плану на виріб D, що навіть при збереженні виручки від реалізації на базисному рівні принесе йому додатковий прибуток.
6. Аналіз безпеки
Оскільки на попит впливає безліч факторів, що не залежать від виробника або торгуючої організації, і не завжди передбачуваних з високим ступенем точності, результати прогнозу та оцінки попиту не можна вважати достатньо надійними. У цих умовах необхідно знати, наскільки підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнавши при цьому збитку, для чого слід провести аналіз різниці між фактичним, плановим і беззбитковим обсягами реалізації.
Припустимо, підприємство продає продукцію за ціною 9,54 ДЕ за кожен виріб. Змінні витрати становлять 6,36 ДЕ, а постійні - 20 000 ДЕ. Запланований обсяг реалізації - 10 600 виробів.
Тоді планова сукупна маржинальний прибуток:
ΣMR пл = (9,54 - 6,36) * 10 600 = 33 708 (ДЕ).
Чистий прибуток:
NP = 33 708 - 20 000 = 13 708 (ДЕ).
Критичний обсяг продажів:
Q кр = 20 000: (9,54 - 6,36) = 6 289 (шт.) (точка беззбитковості).
Таким чином, підприємство не може, не зазнавши збитку, реалізувати менше 6289 виробів. Різниця між плановим (q пл) і критичним обсягами реалізації називається зоною безпеки (крайкою, порогом безпеки). У нашому прикладі вона становить 4311 виробів (10 600 - 6289 = 4311).
Крім абсолютного обчислюють і відносний рівень безпеки. Він дорівнює величині зони безпеки, поділеній на плановий обсяг реалізації, і звичайно обчислюється у відсотках.
Зона безпеки = Q пл - Q кр (6.1)
Рівень безпеки =
Висновок: для нашого прикладу рівень безпеки складає
Отже, якщо фактичний обсяг реалізації виявиться менше запланованого більш ніж на 40,7%, то підприємство переступить поріг безпеки і понесе збиток.
7. Аналіз критичного обсягу реалізації
Критичний обсяг реалізації визначають
де В к - виручка від реалізації в точці беззбитковості (поріг рентабельності);
С - неизменяющиеся (постійні) витрати;
V - змінюються (змінні) витрати;
В - виручка від реалізації у звітному році.
МД - маржинальний дохід = В - V - повинен бути максимальним, так як це джерело покриття постійних витрат і утворення прибутку;
ЕОР - ефект (сила впливу) операційного важеля =
Маржинальний дохід По-V,
Прибуток П
показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожний відсоток, зміни виручки (еластичність між прибутком і виручкою від продажу);
ЗФП - запас фінансової міцності = В-В К, тобто перевищення фактичної виручки над порогом рентабельності (у гривнях або штуках). Це зона безпечної роботи організації.
Відомо, що обсяг виручки від продажу залежить від кількості реалізованої продукції та її ціни:
B K = q K * p.
Тоді кількість реалізованої продукції в точці беззбитковості дорівнює:
Де q к - кількість реалізованої продукції в точці беззбитковості;
С - загальна сума постійних витрат;
р - ціна одиниці реалізованої продукції;
v - питомі змінні витрати на одиницю продукцій.
Розглянемо послідовність прогнозування критичного обсягу реалізації на прикладі реалізації вироби До 1.
У звітному періоді аналізована організація реалізувала (В п) вироби До 1 на суму 16 748 тис. руб. На виробництво і реалізацію цього виробу було витрачено 13 833 тис. руб. (Дані з обліку витрат). З них змінні витрати (V n) склали 5883 тис. руб., А постійні витрати (С n) - 7950 тис. руб. Відповідно, прибуток від реалізації (П n) тільки вироби До 1 склала 2915 тис. руб. (16 748 - 5883 - 7950).
У звітному періоді (n) було реалізовано 602 одиниці (q n) вироби До 1 за ціною 27,8 тис. руб. за штуку (р n). Питомі змінні витрати, що припадають на один виріб (v n), становили у звітному періоді 9,77 тис. руб. (5883: 602).
Розрахуємо розмір виручки звітного періоду в точці беззбитковості (В до n):
Це означає, що при реалізації вироби До 1 на суму 12 230 тис. руб. при сформованому рівні витрат рентабельність організації дорівнює нулю. Але фактично організація у звітному періоді реалізувала вироби До 1 на суму 16 478 тис. руб. і отримала відповідний прибуток.
Якщо ціна виробу становить 27,8 тис. руб., То критичний обсяг реалізації (q до n) у звітному періоді дорівнює 434 шт. (12 230: 27,8).
Розрахунок впливу факторів на критичний обсяг реалізації в майбутньому періоді (n + 1)
1 Вплив зміни постійних витрат
Припустимо, що ми плануємо скоротити постійні витрати у прогнозованому періоді на 5,8%, тоді їх сума складе 4788,9 тис. руб. (7950 х0, 942). При цьому обсяг реалізації повинен змінитися:
Δq до (С) =
Висновок: при зменшенні суми постійних витрат (за інших незмінних умовах) на 5,8% організація повинна реалізувати в прогнозному періоді на вироби До 1 менше, ніж у звітному періоді, щоб бути беззбитковою.
2 Вплив зміни змінних витрат
У прогнозному періоді ми плануємо збільшення питомих змінних витрат на 6,1%, Отже, їх сума складе 10,37 тис. руб. (9,77 x1, 061). Розрахуємо зміну обсягу реалізації:
Висновок: при збільшенні питомих змінних витрат на 6,1% (при інших незмінних умовах) організація, щоб бути без збитку, повинна реалізувати на 16 шт. вироби До 1 більше, ніж у звітному періоді.
3 Вплив зміни ціни реалізації
У прогнозному періоді планується підвищення ціни реалізації виробу До 1 на 14%. Значить, вона складе 31,7 тис. руб. (27,8 х 1,14). Розрахуємо зміну обсягу реалізації при цьому умови:
Висновок: за умови підвищення цін на вироби До 1 на 14% (при інших незмінних умовах) організації, щоб бути без збитку, необхідно реалізувати на 80 шт. менше, ніж у звітному періоді.
4 Розрахунок прогнозної виручки від реалізації в точці беззбитковості
Отже, сукупний вплив факторів на зміну критичного обсягу реалізації у прогнозному періоді при зміні всіх факторів одночасно складе:
а обсяг реалізації вироби До 1 в точці беззбитковості повинен бути не менше:
Висновок: оскільки ціна реалізації 1 шт. в прогнозному періоді складе 31,7 тис. руб., то організації, щоб бути беззбитковою, необхідно реалізувати вироби До 1 на суму не менше 10904,8 тис. руб. (31,7 х 344):
У к n +1 = q до n +1 х p n +1 = 344 х 31,70 = 10904,8 тис.руб.
Методика аналізу беззбитковості дозволяє також відповісти на питання: на скільки повинна зрости (зменшитися) реалізація, щоб прибуток збільшилася (зменшилася) на х%?
У нашому прикладі прибуток від реалізації виробу До 1 у звітному періоді склала 2915тис. руб. Припустимо, ми плануємо її збільшення на 3%, тоді:
тобто обсяг реалізації повинен збільшитися на 5шт., а якщо при цьому зміниться ціна і змінні витрати, то
тобто обсяг реалізації повинен зрости на 4 шт.
Подібний аналіз проводиться по кожному виробу, що реалізовується організацією. Потім всі зміни, впливу факторів сумуються, визначається обсяг виручки в точці беззбитковості в цілому, від виробництва і реалізації всієї продукції.
Таблиця 4. Аналіз критичного обсягу реалізації, тис. крб.
| Показники | Звітний рік (0) | Майбутній рік (1) | Відхилення (+,-) | Темп росту,% |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. Виручка від продажів (В) | 16748 | 19083,4 | +2335,4 | 113,9 |
| 2.Всего витрат у тому числі: 2.1 Постійні (С) 2.2 Змінні (V) | 13833 7950 5883 | 13730,8 7488,9 6241,9 | -102,2 -461,1 +358,9 | 99,3 94,2 106,1 |
| 3.Прібиль від продажів (П) | 2915 | 5352,6 | +2437,6 | 183,6 |
| 4.Виручка в точці беззбитковості (В к) | 12230 | 11177 | -1053 | 91,4 |
| 5. У к у% до виручки від продажів | 73,0 | 58,6 | -14,4 | - |
| 6.Запас фінансової міцності (ЗФП) | +4518 | +7906,4 | +3388,4 | 175,0 |
| 7.Еффект операційного важеля (ЕОР) | 3,72 | 2,4 | -1,32 | 64,5 |
Висновок: отже, щоб бути беззбитковою, аналізованої організації в майбутньому періоді необхідно буде реалізувати продукції на суму, не менш ніж 11 177 тис. руб., Що на 8,6% менше, ніж у звітному році. Слід також звернути увагу на той факт, що в майбутньому році обсяг виручки в критичної точки склав 58,6% від загальної величини отриманої виручки (запас фінансової міцності), і це на 14,4 процентного пункту менше, ніж у звітному році. Отже, питома вага «прибуткової зони» в майбутньому році збільшився, тому що чим більше частка «критичної виручки» в організації, тим менше зона прибутку, і навпаки.
8 Аналіз прибутковості
У міжнародній економічній практиці використовується ще один вид аналізу - аналіз прибутковості - це вивчення взаємозалежності витрат валового доходу та ціни реалізації.Розглянемо ситуацію на конкретному прикладі. Сума постійних витрат (С) аналізованої організації дорівнює 7950 тис. руб. Питомі змінні витрати на одиницю продукції (v) склали 9,77 тис. руб. Виходячи з цих показників відповімо на запитання: «Скільки потрібно реалізувати виробів До 1, щоб відшкодувати всю суму витрат?» Відповідь залежить від того, за якою ціною буде продаватися виріб До 1. Розглянемо варіанти цін (див. таблицю 5).
Таблиця 5. Аналіз впливу різних варіантів ціни на беззбитковість
| Варіант ціни (р), тис. руб. | Сума, що йде на покриття питомих змінних витрат (v), тис. руб. | Сума, що йде на покриття питомих постійних витрат, тис. крб. | Кількість продукції в точці беззбитковості, тобто покриття постійних та змінних витрат (q к), шт. |
| 1 | 2 | 3 = 1-2 | 4 = 7950: кол. 3 |
| 27,77 | 9,77 | 18,00 | 422 |
| 30,53 | 9,77 | 20,76 | 383 |
| 33,70 | 9,77 | 23,93 | 332 |
| 39,86 | 9,77 | 30,09 | 264 |
Аналіз стану ринку показує, що при ціні 39,86 тис. руб. можна продати в кращому разі 222 штук вироби До 1. При зниженні ціни реалізації до 33,70 тис. руб. обсяг реалізації підвищується до 373 штук. При ціні 30,53 тис. руб. продаж може скласти 416 виробів, а при ціні 27,77 тис. руб. - 422 штуки. Подивимося дані таблиці 6.
Таблиця 6. Залежність прибутковості від ціни і попиту
| Ціна, тис. крб. | Можлива реалізація, шт. | Кількість виробів в точці беззбитковості (q к), шт. | Кількість виробів, яке принесе прибуток, шт. |
| 1 | 2 | 3 | 4 = 2-3 |
| 27,77 | 422 | 422 | 0 (беззбитковість) |
| 30,53 | 416 | 383 | 33 (прибуток) |
| 33,70 | 373 | 332 | 41 (прибуток) |
| 39,86 | 222 | 264 | -42 (Збиток) |
Останній рядок таблиці показує, що ситуація переміщається до зони збитку. При ціні 39,86 тис. руб. організація, щоб відшкодувати всі витрати, повинна виробити і реалізувати не менш 264 вироби До 1. Але продати за такою ціною можна лише 222 штук, отже, отримуємо збиток.
Висновок
З даної курсової роботи ми бачимо, що аналіз точки беззбитковості комерційного підприємства просто необхідний для беззбиткової діяльності підприємства.
Також ми змогли дізнатися, що беззбитковість - це такий стан, коли бізнес не приносить ні прибутку, ні збитків. Це виручка, яка необхідна, щоб підприємство почало отримувати прибуток.
Різниця між фактичною кількістю реалізованої продукції та беззбитковим обсягом продажів - це зона безпеки (зона прибутку), і чим вона більше, тим міцніше фінансовий стан комерційного підприємства. Визначити їх рівень, як ми вже переконалися, можна графічним і аналітичним способом.
Аналіз беззбитковості дозволяє нам:
1. Швидко визначити, який обсяг продукції підприємству необхідно провести і реалізувати для отримання бажаного прибутку в планованому періоді;
2. За якою ціною потрібно продавати продукцію, щоб забезпечити попит на неї і отримати запланований прибуток;
3. Вибрати найбільш ефективні технології виробництва, витрати часу при яких значно менше ніж при традиційних методах аналізу;
4. Знайти рішення завдань, пов'язаних з плануванням асортименту, оновленням продукції, що випускається, що особливо важливо в умовах ринкової економіки;
5. Як при нестабільному попиті, на який впливає безліч факторів, які не залежать від виробника або торгуючої організації, визначити, наскільки підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнавши при цьому збитку, для чого слід провести аналіз різниці між фактичним, плановим і беззбитковим обсягом реалізації;
6. Зробити прогноз критичного обсягу виробництва виробів і розрахувати вплив факторів на критичний обсяг реалізації в майбутньому періоді;
7. Зробити аналіз прибутковості, при якому відбувається вивчення взаємозв'язку витрат, валового доходу і ціни реалізації.
З усього вищевикладеного ми ще раз переконуємося в тому, що аналіз беззбитковості комерційного підприємства - найважливіша складова, для стійкої фінансової діяльності підприємства.
Список використаних джерел
1. Грибалев Н.П., Ігнатьєва І.Г. Бізнес-план. Практичний посібник з складання / Н.П. Грибалев, І.Г Ігнатьєва. - СПб: «Белл», 1994.
2. Долан Едвін Дж. Мікроекономіка / Дж. Долан Едвін - СПб: АТ «Санкт Петебург оркестр», 1994.
3. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік / К. Друрі - М: «Аудит», 1994.
4. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз / В. В. Ковальов - М: «Фінанси та статистика», 1996.
5. Нідлз Б. Принципи бухгалтерського обліку / Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл - М: «Фінанси та статистика», 1994.
6. Пітерс М. Підприємництво / М. Пітерс, Р. Хизрич - М: «Прогрес-Універс», 1989.
7. Штіглер Харальд, Роман Хофмайстера Контроллінг. Частина I і II. / Харальд Штіглер - Відень: «Інститут сприяння економіці Федеральної палати економіки Австрії», 1993.
8. Ентоні Р. Облік: ситуації і приклади. / Р. Ентоні, Дж.Ріо - М: «Фінанси та статистика», 1993.