Основи держави і права
Робота на тему
«Основні чинники оптимізації розвитку правової свідомості в Україну»
Виконала:
Студентка групи 4226-1
Зима Уляна Сергіївна
Запоріжжя
2006
Правосвідомість є основу і органічну складову частину правового життя організованого в державу суспільства. Правосвідомість - явище ідеальне, безпосередньо не спостерігається. Воно являє собою сферу чи область свідомості, що відображає правову дійсність у формі юридичних знань та оціночних відносин до права і практики його реалізації, соціально-правових установок і ціннісних орієнтирів, що регулюють поведінку людей в юридично значимих ситуаціях.
На формування і розвиток правосвідомості як одну з форм суспільної свідомості роблять вплив соціально - політичні, економічні, культурні фактори, воно взаємопов'язане і взаємодіє з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, філософією, наукою.
На нинішньому етапі розвитку українського суспільства юридична наука, зокрема, розглядає правосвідомість як одну з найважливіших форм свідомості людини та суспільства поряд з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, наукою, філософією.
Правосвідомість можна визначити як об'єктивно існуючий набір взаємопов'язаних ідей, емоцій, поглядів, які відображають критику чинного права.
Правосвідомість пов'язано з глибинними світоглядними установками людської свідомості, які стійко впливають на поведінку особистості.
Є правосвідомість переконання, властиве товариствам розвинених країн, де для більшості порушення закону суперечить життєвим переконанням. Люди дотримуються законів самі і вимагають їх дотримання іншими тому, що щиро не уявляють - як можна жити інакше? Правосвідомість переконання сягає своїм корінням в релігійну мораль. Нехай вважається, що релігія як чинник суспільного життя відійшла на другий план, але саме вона стала фундаментом суспільно-етичних світоглядів всіх успішних демократій.
Є правосвідомість заохочення. Воно є продовженням правосвідомості переконання: більш далекоглядні та розумні члени суспільства розуміють, що для загального блага слід не карати менш свідомих співгромадян за погану поведінку, а заохочувати за хороше. Приклад - американська система автострахування: якщо водій протягом деякого часу не порушує правил, знижується розмір його страхового внеску.
Але є і правосвідомість страху. Людина до певного часу не порушує закон лише тому, що усвідомлює - тяжкість покарання буде більшою, ніж вигода від порушення. Це найпримітивніша форма правосвідомості, схоже умовного рефлексу - не роби цього, не те вдарить струмом. Носій такого правосвідомості одночасно боягузливий і хитрий: з одного боку - боїться ризику, з іншого - шукає лазівки «в обхід закону» і при цьому намагається не попастися.
У сучасному розумінні сутності правосвідомості право визначається як об'єктивна реальність, що виникає за наявністю суб'єктивної реакції людей на правові норми. Тому правосвідомість є нерозривним супутником права, ефективним регулятором відносин людей, наділених волею і свідомістю. Саме у сфері психологічних реакцій право здійснює провідні принципи своєї соціальної сутності - гуманізм, справедливість, формальна рівність всіх суб'єктів правовідносин.
Особливості українського правосвідомості можуть бути виявлені лише за допомогою конкретних досліджень. Такі дослідження, безумовно, необхідні: історичний досвід незаперечно свідчить, що будь-які політичні рішення, закони, укази і т.д. виявляються неефективними, якщо вони суперечать культурі мас, вираженої зокрема у правосвідомості. На основі результатів експертних досліджень, проведених за участю науково-педагогічних працівників гуманітарного ВНЗ, було розроблено прогноз зміни рівня правосвідомості особистості громадян України на період до 2010 року. Дані цього дослідження свідчать про те, що до 2010 року рівень правосвідомості залишиться на колишньому рівні, якщо не внести в терміновому порядку нові шляхи розвитку правової освіти і правової культури.
Природно, що виховання правосвідомості починається з засвоєння моральних цінностей, норм у сім'ї, школі, в духовному спілкуванні. У спостереженнях над життям, роздумах про нормально протікають події, побутових та соціальних конфліктах, пов'язаних з нормами права, юридичними оцінками, затверджуються правові уявлення, погляди, розвиваються почуття молодих громадян. У правовому вихованні велика роль належить художній літературі, засобам масової інформації.
Для оптимізації розвитку правової свідомості в Україні в першу чергу необхідно підготувати і забезпечити громадські організації з просвітницькій роботі літературу та навчально-методичні посібниках, в яких буде чітко вказані всі сфери правового регулювання, правової культури і правової розуміння. Також необхідно забезпечити видання збірників нормативних актів з прав та обов'язків людини або банків даних про міжнародні та українських нормативно-правових актів у галузі прав кожного громадянина, які будуть спрямовані на допомогу для соціологів, громадських діячів, військових та інших фахівців, і які будуть доступні кожному індивіду.
Наступним кроком до підвищення рівня правосвідомості необхідно віднести розгортання та здійснення кампаній інформування суспільства, спрямованих на запобігання проявам дискримінації, усвідомлення кожного члена суспільства можливого покарання за неправоправние дії і посилення терпимості громадян.
Останні дослідження кримінологів встановлюють нові якісні характеристики злочинів неповнолітніх. Мотиви скоєння правопорушень свідчать про переважання у світогляді молоді інтересів споживання, що обумовлюється як економічними проблемами, так і духовної обмеженістю молоді. Для вирішення цієї глобальної проблеми необхідно щоб держава вела роз'яснювальну роботу серед молоді в культурної, духовної, моральної сферах життєдіяльності. Особливо важливо включити питання прав людини, захисту від дискримінації та забезпечення законності в програми освітніх закладів різного типу, в першу чергу школах і вишах.
Подальшим фактором оптимізації правової свідомості в Україні може виступити розробка спеціальні програми юридичної підготовки в області прав людини для різних категорій службовців (військовослужбовці, співробітники правоохоронних органів та пенітенціарної системи, співробітники судових органів, органів прокуратури, органів місцевого самоврядування і т.д.) і політичних діячів, народних депутатів.
Правове виховання також виступає чинником формування правосвідомості.
Воно являє собою цілеспрямоване вплив на свідомість і культуру поведінки. Все це здійснюється з метою вироблення у всіх громадян почуття поваги до права і на основі особистого переконання і як наслідок цього дотримання права.
Правове виховання громадян в змозі підняти індивідуальна правосвідомість особистості і сприяє повазі законом. У зв'язку з цим виробляється почуття поваги до закону і звичка точно дотримуватися його вимоги на основі свого справжнього переконання.
Правове виховання сприяє зміцненню законності і правопорядку в суспільстві, забезпечує високий рівень правосвідомості, що виявляється як в дотриманні законів, так і в правовій активності.
Розвиток правосвідомості громадянина, суспільства сприяє подоланню відсталих поглядів, поведінки, що відхиляється людей, запобігання випадків свавілля і насильства над особистістю.
Ще одним невід'ємним чинником правосвідомості є правова культура.
Право, як і політика багато в чому зумовлена історично певним рівнем розвитку суспільства в цілому, включаючи і рівень розвитку культури. Поняття "Правова культура" характеризує рівень розвитку права, законодавства, поінформованість про нього в суспільстві, стан законності і правопорядку.
У загальному розумінні правова культура - це знання кожним з них чинного законодавства, вміння правильно його застосовувати і не порушувати законність, використовувати отримані правові знання для зміцнення законності і правопорядку.
Про високий рівень правової культури можна говорити тоді, коли людина буде не просто спостерігачем, а громадянином, активно вирішальним суспільні проблеми.
Звичайно, не можна вимагати від громадян знання всіх законів, всіх нормативних актів. Але правова культура сприяє тому, щоб норми права виконувалися громадянами сумлінно, бо це веде до зміцнення правопорядку в суспільстві, до вирішення різного роду конфліктів.
Важливим елементом правосвідомості є також знання і реалізація суспільних, соціальних, економічних, політичних та інших прав і свобод людини. У оптимізації розвитку правової свідомості в Україні важливо щоб кожен громадянин мав чітке уявлення про право і міг самостійно розширювати моральне і духовне розуміння своєї сутності та сутності навколишнього його світу. З боку держави має йти різнобічна освітянська діяльність для забезпечення кожного громадянина можливістю поглибити розуміння своїх прав та обов'язків як суб'єкт права і правовідносин.
Робота на тему
«Основні чинники оптимізації розвитку правової свідомості в Україну»
Виконала:
Студентка групи 4226-1
Зима Уляна Сергіївна
Запоріжжя
2006
Правосвідомість є основу і органічну складову частину правового життя організованого в державу суспільства. Правосвідомість - явище ідеальне, безпосередньо не спостерігається. Воно являє собою сферу чи область свідомості, що відображає правову дійсність у формі юридичних знань та оціночних відносин до права і практики його реалізації, соціально-правових установок і ціннісних орієнтирів, що регулюють поведінку людей в юридично значимих ситуаціях.
На формування і розвиток правосвідомості як одну з форм суспільної свідомості роблять вплив соціально - політичні, економічні, культурні фактори, воно взаємопов'язане і взаємодіє з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, філософією, наукою.
На нинішньому етапі розвитку українського суспільства юридична наука, зокрема, розглядає правосвідомість як одну з найважливіших форм свідомості людини та суспільства поряд з політичною свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, наукою, філософією.
Правосвідомість можна визначити як об'єктивно існуючий набір взаємопов'язаних ідей, емоцій, поглядів, які відображають критику чинного права.
Правосвідомість пов'язано з глибинними світоглядними установками людської свідомості, які стійко впливають на поведінку особистості.
Є правосвідомість переконання, властиве товариствам розвинених країн, де для більшості порушення закону суперечить життєвим переконанням. Люди дотримуються законів самі і вимагають їх дотримання іншими тому, що щиро не уявляють - як можна жити інакше? Правосвідомість переконання сягає своїм корінням в релігійну мораль. Нехай вважається, що релігія як чинник суспільного життя відійшла на другий план, але саме вона стала фундаментом суспільно-етичних світоглядів всіх успішних демократій.
Є правосвідомість заохочення. Воно є продовженням правосвідомості переконання: більш далекоглядні та розумні члени суспільства розуміють, що для загального блага слід не карати менш свідомих співгромадян за погану поведінку, а заохочувати за хороше. Приклад - американська система автострахування: якщо водій протягом деякого часу не порушує правил, знижується розмір його страхового внеску.
Але є і правосвідомість страху. Людина до певного часу не порушує закон лише тому, що усвідомлює - тяжкість покарання буде більшою, ніж вигода від порушення. Це найпримітивніша форма правосвідомості, схоже умовного рефлексу - не роби цього, не те вдарить струмом. Носій такого правосвідомості одночасно боягузливий і хитрий: з одного боку - боїться ризику, з іншого - шукає лазівки «в обхід закону» і при цьому намагається не попастися.
У сучасному розумінні сутності правосвідомості право визначається як об'єктивна реальність, що виникає за наявністю суб'єктивної реакції людей на правові норми. Тому правосвідомість є нерозривним супутником права, ефективним регулятором відносин людей, наділених волею і свідомістю. Саме у сфері психологічних реакцій право здійснює провідні принципи своєї соціальної сутності - гуманізм, справедливість, формальна рівність всіх суб'єктів правовідносин.
Особливості українського правосвідомості можуть бути виявлені лише за допомогою конкретних досліджень. Такі дослідження, безумовно, необхідні: історичний досвід незаперечно свідчить, що будь-які політичні рішення, закони, укази і т.д. виявляються неефективними, якщо вони суперечать культурі мас, вираженої зокрема у правосвідомості. На основі результатів експертних досліджень, проведених за участю науково-педагогічних працівників гуманітарного ВНЗ, було розроблено прогноз зміни рівня правосвідомості особистості громадян України на період до 2010 року. Дані цього дослідження свідчать про те, що до 2010 року рівень правосвідомості залишиться на колишньому рівні, якщо не внести в терміновому порядку нові шляхи розвитку правової освіти і правової культури.
Природно, що виховання правосвідомості починається з засвоєння моральних цінностей, норм у сім'ї, школі, в духовному спілкуванні. У спостереженнях над життям, роздумах про нормально протікають події, побутових та соціальних конфліктах, пов'язаних з нормами права, юридичними оцінками, затверджуються правові уявлення, погляди, розвиваються почуття молодих громадян. У правовому вихованні велика роль належить художній літературі, засобам масової інформації.
Для оптимізації розвитку правової свідомості в Україні в першу чергу необхідно підготувати і забезпечити громадські організації з просвітницькій роботі літературу та навчально-методичні посібниках, в яких буде чітко вказані всі сфери правового регулювання, правової культури і правової розуміння. Також необхідно забезпечити видання збірників нормативних актів з прав та обов'язків людини або банків даних про міжнародні та українських нормативно-правових актів у галузі прав кожного громадянина, які будуть спрямовані на допомогу для соціологів, громадських діячів, військових та інших фахівців, і які будуть доступні кожному індивіду.
Наступним кроком до підвищення рівня правосвідомості необхідно віднести розгортання та здійснення кампаній інформування суспільства, спрямованих на запобігання проявам дискримінації, усвідомлення кожного члена суспільства можливого покарання за неправоправние дії і посилення терпимості громадян.
Останні дослідження кримінологів встановлюють нові якісні характеристики злочинів неповнолітніх. Мотиви скоєння правопорушень свідчать про переважання у світогляді молоді інтересів споживання, що обумовлюється як економічними проблемами, так і духовної обмеженістю молоді. Для вирішення цієї глобальної проблеми необхідно щоб держава вела роз'яснювальну роботу серед молоді в культурної, духовної, моральної сферах життєдіяльності. Особливо важливо включити питання прав людини, захисту від дискримінації та забезпечення законності в програми освітніх закладів різного типу, в першу чергу школах і вишах.
Подальшим фактором оптимізації правової свідомості в Україні може виступити розробка спеціальні програми юридичної підготовки в області прав людини для різних категорій службовців (військовослужбовці, співробітники правоохоронних органів та пенітенціарної системи, співробітники судових органів, органів прокуратури, органів місцевого самоврядування і т.д.) і політичних діячів, народних депутатів.
Правове виховання також виступає чинником формування правосвідомості.
Воно являє собою цілеспрямоване вплив на свідомість і культуру поведінки. Все це здійснюється з метою вироблення у всіх громадян почуття поваги до права і на основі особистого переконання і як наслідок цього дотримання права.
Правове виховання громадян в змозі підняти індивідуальна правосвідомість особистості і сприяє повазі законом. У зв'язку з цим виробляється почуття поваги до закону і звичка точно дотримуватися його вимоги на основі свого справжнього переконання.
Правове виховання сприяє зміцненню законності і правопорядку в суспільстві, забезпечує високий рівень правосвідомості, що виявляється як в дотриманні законів, так і в правовій активності.
Розвиток правосвідомості громадянина, суспільства сприяє подоланню відсталих поглядів, поведінки, що відхиляється людей, запобігання випадків свавілля і насильства над особистістю.
Ще одним невід'ємним чинником правосвідомості є правова культура.
Право, як і політика багато в чому зумовлена історично певним рівнем розвитку суспільства в цілому, включаючи і рівень розвитку культури. Поняття "Правова культура" характеризує рівень розвитку права, законодавства, поінформованість про нього в суспільстві, стан законності і правопорядку.
У загальному розумінні правова культура - це знання кожним з них чинного законодавства, вміння правильно його застосовувати і не порушувати законність, використовувати отримані правові знання для зміцнення законності і правопорядку.
Про високий рівень правової культури можна говорити тоді, коли людина буде не просто спостерігачем, а громадянином, активно вирішальним суспільні проблеми.
Звичайно, не можна вимагати від громадян знання всіх законів, всіх нормативних актів. Але правова культура сприяє тому, щоб норми права виконувалися громадянами сумлінно, бо це веде до зміцнення правопорядку в суспільстві, до вирішення різного роду конфліктів.
Важливим елементом правосвідомості є також знання і реалізація суспільних, соціальних, економічних, політичних та інших прав і свобод людини. У оптимізації розвитку правової свідомості в Україні важливо щоб кожен громадянин мав чітке уявлення про право і міг самостійно розширювати моральне і духовне розуміння своєї сутності та сутності навколишнього його світу. З боку держави має йти різнобічна освітянська діяльність для забезпечення кожного громадянина можливістю поглибити розуміння своїх прав та обов'язків як суб'єкт права і правовідносин.