№ пп | Найменування шару конструкції | Товщина шару δ, м | Коеф. теплопровідності матеріалу λ, Вт / м ² · º С | Примітка | 1 | Брус сосна | 0,16 | 0,18 | p = 500 кг / м ³ | 2 | Найменування показника | Значення | 3 | коеф. тепловіддачі внутр. поверхні огороджувальної конструкції α в, Вт / м ² · º С | 18 | 4 | коеф. тепловіддачі зовніш. поверхні для зимових умов α н, Вт / м ² · º С | 23 | 5 | термічний опір огороджувальної конструкції Rк, м ² · º С / Вт Rк = Σ δ / λ | 0,89 | 6 | опір теплопередачі огороджувальної конструкції Rt, м ² · º С / Вт Rt = 1 / α в + Rк + 1 / α н | 0,99 |
| Розрахунок термічного опору внутрішніх перегородок | № пп | Найменування шару конструкції | Товщина шару δ, м | Коеф. теплопровідності матеріалу λ, Вт / м ² · º С | Примітка | 1 | Брус сосна | 0,1 | 0,18 | p = 500 кг / м ³ | 2 | Найменування показника | Значення | 3 | коеф. тепловіддачі внутр. поверхні огороджувальної конструкції α в, Вт / м ² · º С | 18 | 4 | коеф. тепловіддачі зовніш. поверхні для зимових умов α н, Вт / м ² · º С | 23 | 5 | термічний опір огороджувальної конструкції Rк, м ² · º С / Вт Rк = Σ δ / λ | 0,56 | 6 | опір теплопередачі огороджувальної конструкції Rt, м ² · º С / Вт Rt = 1 / α в + Rк + 1 / α н | 0,65 |
2. Опалення будівлі 2.1 Розрахунок тепловтрат через огороджувальні конструкції Втрати теплоти Q, Вт, через конструкцію, що захищає визначають за формулою: , (2.1) де F р - площа огороджувальної конструкції, м 2; R - опір теплопередачі огороджувальної конструкції, ; t - Температура внутрішнього повітря, ° С; t - Розрахункова температура зовнішнього повітря, яка приймається найбільш холодної п'ятиденки забезпеченістю 0,92 ° С; β - додаткові втрати теплоти в частках від основних втрат; n - коефіцієнт, що враховує положення зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції за ставлення до зовнішньому середовищу, таблиця 5.3 [2] або таблиця А5 [1]. Додаткові втрати теплоти враховують: 1. Орієнтацію огорож по сторонах світу: північно-захід β = 0,1; південний захід β = 0; південний схід β = 0,05; 2. Підігрів вривається повітря через зовнішні двері: для подвійних дверей з тамбуром β = 0,27 ∙ Н = 0,27 ∙ 9,7 = 2,6; Площа F р і лінійні розміри огороджувальних конструкцій визначають наступним чином: а) Площа світлових прорізів і дверей - за найменшим розмірами будівельних прорізів на світлі; б) площа стель та підлог - за розмірами між осями внутрішніх стін і від внутрішньої поверхні зовнішньої стіни до осі внутрішньої стіни; в) висоту стін першого поверху - за розміром від рівня нижньої поверхні конструкції підлоги першого поверху до рівня чистої підлоги другого поверху; г) висоту стін другого поверху - за розміром між рівнями чистих підлог цього та наступного поверху; д) висоту стін верхнього поверху - за розміром від чистої підлоги даного поверху до верху утеплювача горищного перекриття; е) довжина зовнішніх стін: - Неуглових приміщень: за розмірами між осями внутрішніх стін; - Кутові приміщення: від зовнішньої поверхні зовнішніх стін до осі внутрішніх стін або до зовнішньої поверхні примикають зовнішніх стін; ж) довжину внутрішніх стін: за розмірами від внутрішніх поверхонь зовнішніх стін до осей внутрішніх стін або між осями внутрішніх стін; з) для сходових клітин тепловтрати обчислюються по всій висоті без поділу на поверхи, тобто від рівня землі до верху парапетной стіни; 2.2 Витрати теплоти на нагрів інфільтруючого повітря Витрати теплоти на нагрів інфільтруючого повітря визначаються за формулою ; (2.2) де: с - питома теплоємність повітря, що дорівнює 1 ; L - витрата повітря, що видаляється, , Не компенсується підігрітим припливним повітрям для житлових будинків приймається L = 3 ∙ F ; ρ н - щільність зовнішнього повітря, кг / м 3 , Яка визначається за формулою = , (2.3) При складанні теплового балансу для житлових будівель враховуються побутові теплопоступленія в кухнях, і житлових кімнатах у розмірі 21Вт на 1м 2 площі підлоги Q = 21 ∙ F , (2.4) Повний розрахунок тепловтрат і теплопоступленій проводиться для сходової клітки і однієї з квартир на першому, проміжному і останнім поверхах будівлі. При цьому розраховується окремо кожне приміщення в квартирі. Результати розрахунку заносимо в таблицю 2.1. Для решти приміщень кількість тепловтрат приміщення визначається за укрупненими показниками, для чого визначається питома теплова характеристика будівлі. 2.3 Результати розрахунку Результати розрахунку тепловтрат зводяться в таблицю 2.1.Общие (повні) тепловтрати будинку Q підлогу визначаються як сума втрат тепла усіма приміщеннями, включаючи і сходові клітини (при їх наявності). Потім обчислюється питома теплова характеристика будівлі: , (11) де a - коефіцієнт, що враховує вплив місцевих кліматичних умов (для Білорусі - a »1,06); V зд - об'єм будівлі, прийнятий за зовнішнім обміром, м 3. Після визначення питомої теплової характеристики проводиться її порівняння з нормативною, орієнтовне значення якої (для масової житлової забудови) можна визначити за формулою: q уд н = 1,163 (0,37 +1 / H) = 1.163 * (0,37 +1 / 6,18) = 0,61 При відхиленні розрахункового значення теплової характеристики в порівнянні з нормативним більш ніж на 20% необхідно з'ясувати причини цього відхилення. 3. Визначення поверхні нагрівання й числа елементів опалювальних приладів 3.1 Розрахунок опалювальних приладів Для опалення житлових та громадських будівель застосовуються радіатори чавунні і сталеві, конвектори з кожухами і без них, панелі бетонні і сталеві. Температуру подається (гарячої) t г і зворотної (охолодженої) t 0 води прийняти: t р = 95 ˚ С, t о = 70 ˚ С. Середній температурний напір визначається за формулою: D t сер = 0,5 (t г + t о) - t в. (12) D t сер = 0,5 (95 + 70) - 18 = 64,5 Для визначення кількості опалювальних приладів попередньо визначається площа їх поверхні F Р, м 2, за формулою , (13) де Q пр - тепловіддача опалювального приладу, Вт; q пр - розрахункова щільність теплового потоку опалювального приладу, Вт / м 2; 1 - поправочний коефіцієнт, що враховує додатковий тепловий потік встановлюються опалювальних приладів за рахунок округлення в більшу сторону розрахункової величини (для радіаторів і конвекторів 1 = 1,05); 2 - поправочний коефіцієнт, що враховує додаткові тепловтрати опалювальних приладів у зовнішніх огороджень (для секційного радіатора або конвектора - 2 = 1,02, для панельного радіатора - 2 = 1,04). Тепловіддача опалювального приладу визначається наступним чином: Q пр = Qпол - 0.9 × Qтр (14) Q пр = 12183,44 - 0.9 × 4045 = 8542,44 Вт, де Q підлогу - повні тепловтрати приміщення, Вт; Q тр - сумарна тепловіддача відкрито прокладених у межах приміщення стояків і підводок, Вт. На практиці тепловіддачу від теплопроводів визначають за спрощеною формулою: Q тр = q в × l в + q г × l р, (15) Q тр = 52 × 64 + 69 × 10,4 = 4045,6 Вт де q в, q г - тепловіддача 1м вертикально і горизонтально прокладених труб відповідно, Вт / м; l в, l г - довжина вертикально і горизонтально прокладених теплопроводів, м. Значення q в і q г визначають за таблицею А.13, виходячи з зовнішнього діаметра труб d н і величини середнього температурного напору D t ср, прийнявши середнє значення d н = 15 мм. Розрахункова щільність потоку опалювального приладу визначається виходячи з відомого значення номінальної щільності теплового потоку q ном, Вт / м 2. Для теплоносія води , (16) де G пр - дійсний витрата води в опалювальному приладі, кг / с; n, p - експериментальні значення показників ступеня. Значення G пр, n, p, q ном для кожного з типів опалювальних приладів можна визначити на підставі таблиці А.17 [1]. По знайденому F р підбираємо кількість опалювальних приладів в залежності від їх конструкції. 3.2 Розрахунок чавунних секційних радіаторів Розрахункова кількість секцій чавунних радіаторів визначають за формулою , (17) де f 1 - площа поверхні нагріву однієї секції, що залежить від типу радіатора, м 2; b 4 - коефіцієнт, що враховує спосіб установки радіатора в приміщенні (при відкритій - b 4 = 1,0); b 3 - коефіцієнт, що враховує число секцій в одному радіаторі і приймається для радіаторів типу МС - 140 дорівнює: при числі секцій від 3 до 15 - 1, від 16 до 20 - 0,98. Розрахункова кількість секцій доводиться округляти для отримання цілого числа. Як правило, за основу беруть найближче більше число секцій радіатора. Розрахунок зводимо в таблицю 3.1 Таблиця 5.1 Відомість розрахунку оттопітельних приладів. | Номер повішення | Теплова потужність Qпотр, Вт | Температура повітря в приміщенні ° С | Температурний напір Δtc 0 | Витрата теплоносія G, кг / ч. | Розрахункова щільність потоку теплового приладу q Вт / м | Довжина вертікаліного теплопроводу м. | Довжина горизонтального теплопроводу м. | Тепловіддача теплопроводів Q Вт / м. | Тепловіддача опалювального приладу Q, Вт. | Розрахункова площа живлення F, ь. Вт | Площа поверхні нагріву секції f, м | Розрахункова кількість секцій, | Установче число секцій |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 101 | 1030 | 15 | 67,5 | 0,0095 | 730,93 | 5,5 | 0,8 | 347,5 | 717,3 | 1,051 | 0,244 | 4,307202 | 5 | 102 | 1186,7 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 5,5 | 0,8 | 347,5 | 874 | 1,34 | 0,244 | 5,49244 | 6 | 103 | 1653,4 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 5,5 | 1,6 | 403,5 | 1290 | 1,978 | 0,244 | 8,108539 | 9 | 106 | 635,92 | 25 | 57,5 |
| 0,0095 | 622,64 | 5,5 | 0,8 | 347,5 | 323,2 | 0,556 | 0,244 | 2,278199 | 3 | 201 | 1179,4 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 3,5 | 0,8 | 241,5 | 962 | 1,475 | 0,244 | 6,045724 | 7 | 202 | 1242,4 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 3,5 | 0,8 | 241,5 | 1025 | 1,572 | 0,244 | 6,441646 | 7 | 203 | 1637,3 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 3,5 | 1,6 | 297,5 | 1370 | 2,1 | 0,244 | 8,607024 | 9 | 205 | 1555,3 | 18 | 64,5 | 0,0095 | 698,44 | 3,5 | 1,6 | 297,5 | 1288 | 1,974 | 0,244 | 8,091383 | 9 | 206 | 649 | 25 | 57,5 | 0,0095 | 622,64 | 3,5 | 1,6 | 297,5 | 381,3 | 0,656 | 0,244 | 2,687636 | 3 | ЛК | 631,46 | 15 | 67,5 | 0,0095 | 730,93 | 4,2 | 0,8 | 278,6 | 380,7 | 0,558 | 0,244 | 2,286285 | 3 | | | | | | | | | | | | | РАЗОМ | 61 |
4. Розрахунок водоструминного елеватора і розширювального бака Підключення системи опалення житлового будинку до теплових мереж здійснюється в тепловому пункті. До складу теплового пункту входять елеватор, запірно-регулююча арматура, контрольно-вимірювальна апаратура і прилади автоматики. Елеватор застосовується при безпосередньому приєднанні місцевої водяної системи опалення до теплових мереж з перегрітої водою, він знижує температуру води, що надходить з подаючої магістралі теплової мережі до температури води, заданої в системі опалення, і забезпечує її циркуляцію. Для нормальної роботи елеватора необхідно, щоб різниця тисків в прямому та зворотному трубах теплової мережі становила не менше 80 - 100 кПа. Тиск, що створюється елеватором в місцевій системі, становить зазвичай 10 - 12 кПа. Основне призначення розширювального бака - прийом приросту обсягу води в системі опалення, що утворюється при її нагріві. Розширювальні баки бувають відкритого та закритого типу, з пристроями автоматики і без них. Приймаємо, що опалювальна система при пуску в експлуатацію заповнюється водою з зовнішньої теплової мережі з температурою t c. 4.1 Підбір елеватора Основною розрахунковою характеристикою для елеватора є коефіцієнт змішування U, що визначає відношення витрати охолодженої води системи опалення до витрати гарячої води теплової мережі , (20) де t з - температура води теплової мережі, ˚ С; t р - температура гарячої води системи опалення; t о - температура охолодженої води системи опалення, ˚ С. Для підбору елеватора визначається тиск, створюваний насосом Δ р нас, кПа, за формулою , (21) де р е - располагаемое тиск в тепловій мережі на вводі в будівлю перед елеватором (вибирається за таблицею А.2). Діаметр горловини елеватора (камери змішання) d г, мм, визначається за формулою , (22) де G с - розрахункова витрата мережної води, кг / год, , (23) де с - теплоємність води, яка дорівнює 4,18 кДж / (кг × ˚ С), Підбір номера елеватора проводиться у таблиці 3. При цьому необхідно брати найближчий з меншим діаметром, так як завищення діаметра камери змішування знижує ККД елеватора. Приймаю елеватор № 4. Таблиця 4.1 - Параметри елеваторів конструкції ОТІ Номер елеватора | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | Діаметр камери змішування, мм | 15 | 20 | 25 | 30 | 35 | 47 | 59 | Загальна довжина елеватора, мм | 425 | 425 | 625 | 625 | 625 | 720 | 720 |
5. Гідравлічний розрахунок системи водяного опалення Метою гідравлічного розрахунку є визначення діаметрів теплопроводів при заданій тепловим навантаженням та розрахунковому циркуляційному тиску, встановленому для даної системи. Метод розрахунку теплопроводів за питомими втрат тиску полягає в роздільному визначенні втрат тиску на тертя та в місцевих опорах. У курсовому проекті необхідно здійснити гідравлічний розрахунок головного циркуляційного кільця. 5.1 Методика розрахунку До гідравлічного розрахунку теплопроводів виконують аксонометричну схему системи опалення з усією запірно-регулюючою арматурою (рисунок А.1). На схемі, розбитою на розрахункові ділянки, нумерують стояки і самі ділянки, а так само вказують теплове навантаження і довжину кожної ділянки. Довжина ділянки береться за планами і розрізам будівлі. Сума довжин всіх розрахункових ділянок складає величину розрахункового циркуляційного кільця. Розрахунок теплопроводів за методом середніх питомих втрат роблять у наступній послідовності: Вибирають головне циркуляційний кільце. У тупикових схемах однотрубних систем за головне беруть кільце, що проходить через дальній стояк, а в двотрубних системах - кільце, що проходить через нижній опалювальний прилад далекого стояка. При попутному русі теплоносія головне кільце проходить через один з середніх найбільш навантажених стояків - далі по зворотній магістралі до теплового вузла (рисунок А.1). Визначають розрахункове циркуляційний тиск p с, Па. Значення p з залежить від конструктивних особливостей системи опалення і є розрахунковим розташовуваним тиском, створюваним за елеватором (вибирається з таблиці А.2). Для попереднього вибору діаметрів теплопроводів визначають середнє значення питомої падіння тиску по головному циркуляційному кільцю R уд ср, Па / м: , (25) де k - коефіцієнт, що враховує частку втрати тиску на місцеві опори (для систем з природною циркуляцією - k = 0,5, зі штучною - k = 0,35); å l - сумарна довжина розрахункових ділянок, м. Визначають витрати води на розрахункових ділянках G уч, кг / год: , (26) де Q - теплова навантаження ділянки, складена з теплових навантажень опалювальних приладів, Вт; с - теплоємність води, з = 4,18 кДж / (кг × ˚ С); t р - t o - перепад температур води в системі, ˚ С. Орієнтуючись на R уд СР і G уч, за допомогою [1, додаток 6] підбирають фактичний діаметр ділянки d, фактичну величину питомої втрати тиску на тертя R уд ф, швидкість руху води W. Визначають втрати тиску на тертя на кожній ділянці R уд ф × l, Па. Знаходять втрати тиску в місцевих опорах Z = p д × (таблиця А.14) на ділянці, знаючи швидкість води W і суму коефіцієнтів місцевих опорів . Значення динамічного тиску p д можна визначити за [1, додаток 7] або за формулою , (27) де ρ в - щільність води, кг / м 3; Щільність води в залежності від її температури визначається: ρ = 1000,3 - 0,06 ∙ t - 0,0036 ∙ t 2, (2.13) де t - температура води, º С. t = 70 º С, t = 95 º С. ρ = 1000,3 - 0,06 ∙ 70 - 0.0036 ∙ 70 2 = 978,46 кг / м 3, ρ = 1000,3 - 0,06 ∙ 95 - 0.0036 ∙ 95 2 = 962,11 кг / м 3. ω - швидкість руху води, м / с, визначається за формулою: , де Q - витрата води на даній ділянці; d - діаметр трубопроводу, м. Місцевий опір трійників і хрестовин відносять до розрахункових ділянках з меншою витратою води; місцевий опір опалювальних приладів враховується порівну в кожному примикає до них трубопроводі. Визначають загальні втрати тиску на кожній ділянці при вибраних діаметрах, Па: D Р = R уд ф × l + Z (28) Сума втрат тиску в розрахунковому кільці, Па (29) Визначаємо втрати тиску в місцевих опорах Z, Па, визначаються за формулою Z = Σξ ∙ , (2.16) де Σξ - сума коефіцієнтів місцевих опорів на ділянці, які визначаємо в залежності від видів місцевих опорів по табл. П.7, методичних вказівок. Ділянка 1: 1 трійник на відгалуження при ø 32 мм Σ ξ = 1,5 Ділянка 2: 1 вентиль прямоточний при ø 32 мм, 1 трійник на відгалуження Σ ξ = 2,5 +1,5 = 4 Ділянка 3: 1 трійник на відгалуження, ø 25 Σ ξ = 1,5 Ділянка 4: 1 трійник на відгалуження, 1 відведення під 90 º ø 25 Σ ξ = 1,5 +1 = 2,5 Ділянка 5: 1 трійник на відгалуження, Σ ξ = 1,5 Ділянка 6: 1 трійник на відгалуження, 1 відведення під 90 0 при ø 20 мм Σ ξ = 1,5 +1 = 2,5 Ділянка 7: 1 трійник на відгалуження, при ø 20 мм Σ ξ = 1,5 Z = 1,5 ∙ = 100,03 Па, Z = 4 ∙ = 367,74 Па, Z = 1,5 ∙ = 75,23 Па, Z = 2,5 ∙ = 42,67 Па, Z = 1,5 ∙ = 100,29 Па, Z = 2,5 ∙ = 183,67 Па, Z = 2,5 ∙ = 104,17 Па, Сума втрат тиску в розрахунковому кільці повинна бути в межах (0,9 - 0,95) Р с, наявного тиску в кільці, тобто D Р к = (0,9 - 0,95) Р з (30) D 1118,3 мПа <(0,9 - 0,95) 1300 = 1170-1235мПа Якщо умова (30) не виконується, слід змінити діаметри трубопроводів на ділянках, на яких фактичні питомі втрати тиску на тертя набагато завищені щодо середніх R уд СР Змінивши діаметри, виконують перерахунок даних ділянок до виконання умови (30). На цьому розрахунок головного циркуляційного кільця завершується. Всі дані, отримані при розрахунку теплопроводу, заносять в таблицю 5.1 Таблиця 5.1 Гідравлічний розрахунок | Номер ділянки | Теплове навантаження ділянки Qуч, Вт | Витрата води на ділянці Gуч, кг / год | Довжина ділянки l, м | Діаметр трубопроводу Pd, мм | Швидкість руху води V, Па / м | Втрати тиску на тертя на 1м довжини R, Па / м | Втрати тиску на тертя на ділянці R * l, Па | Сума коефіцієнтів місцевих опорів на ділянці | Втрати тиску в місцевих опорах Z, Па | Сума втрат тиску на ділянці R * lуч + Zуч, Па | 1 | 8615 | 296,785 | 6,2 | 32 | 0,36921 | 4,4 | 27,28 | 1,5 | 100,03 | 269,17 | 2 | 5265 | 181,378 | 1,5 | 32 | 0,22564 | 1,5 | 2,25 | 4 | 99,63 | 103,01 | 3 | 4560 | 157,091 | 5,1 | 25 | 0,32019 | 4,5 | 22,95 | 1,5 | 75,23 | 192,28 | 4 | 2660 | 91,6364 | 7,1 | 25 | 0,18677 | 1,2 | 8,52 | 2,5 | 42,67 | 103,16 | 5 | 5265 | 181,378 | 1,5 | 25 | 0,36969 | 4 |
| 6 | 1,5 | 100,29 | 109,29 | 6 | 4560 | 157,091 | 5,1 | 20 | 0,50029 | 0,75 | 3,825 | 2,5 | 306,12 | 325,63 | 7 | 2660 | 91,6364 | 7,1 | 20 | 0,29184 | 0,5 | 3,55 | 1,5 | 62,50 | 87,71 | Разом: | 1190,24 |
6. Вентиляція будинку 6.1 Визначення повітрообміну в приміщенні Пристрій системи вентиляції житлових будинках необхідно для можливості видалення надлишків тепла, вологи і шкідливих газів, що виділяються в приміщенні. У даній роботі влаштовуємо природну вентиляцію: організовану витяжку в кожній квартирі з кухонь і санвузлів, неорганізований приплив в кожне приміщення через вікна, кватирки, щілини у віконних палітурках. Для вентиляції влаштовують вентблокі між кухнею та санвузлом. Витяжні отвори розташовуємо на відстані 0,5 м. від стелі. Витяжні отвори закриваються гратами з рухомими та нерухомими жалюзями. Мінімальна висота викиду повітря над покрівлею при плоскій покрівлі 0,5 м. Кількість вентиляційного повітря для кухонь і санвузлів L, м 3 / год приймається за таблицею П1 / 1 /: кухня з 4-конфорочних плитою - 90 м 3 / год, ванна індивідуальна - 25 м 3 / год, вбиральня-25 м 3 / год . 6.2 Аеродинамічний розрахунок систем вентиляції При виконанні розрахунку вичерчуємо схему системи вентиляції в аксонометричній проекції. Кожен канал розглядаємо як окрему ділянку. При розрахунку каналів виконуємо орієнтовний підбір перерізів за формулою F = , (3.1) F = , F = , де L - витрата повітря, що видаляється через канал, м 3 / ч. V - Допустима швидкість повітря в каналі, для витяжних шахт V = 0,5 ÷ 1,0 м / с. Рух повітря в каналах, повітроводах, шахті відбувається за рахунок природного перепаду тиску, що виникає завдяки різниці щільності холодного зовнішнього і теплого внутрішнього повітря приміщення. Розрахункове располагаемое тиск, Па, в системі природної вентиляції визначається за формулою Dr = h × g × (r н - r в), (31) Dr 1поверх = 7.6 × 10 × (1.27 - 1.21) = 4.56 Па, Dr 2-й поверх = 4.6 × 10 × (1.27 - 1.21) = 2,76 Па, де h - висота повітряного стовпа від середини витяжного отвору до гирла шахти, м; r н - щільність зовнішнього повітря при t н = 5 ˚ С (r н = 1,27 кг / м 3); r в - щільність повітря вентильованого приміщення при 18 ˚ С, (r в = 1,21 кг / м 3). Задаємося розмірами каналу (мінімальний розмір 140х140 мм) відповідно до розрахованої площею F. -Для кухні 1поверх а * b = 100 * 400мм., - Для санвузол a * b = 100 * 200мм. Динамічне тиск на ділянці приймаємо по номограмі рисунок А.2 методичних вказівок: - Для кухонь р = 0,2 Па; - Для ванних кімнат і санвузлів р = 0,11 Па. Виходячи з розмірів обраного каналу, уточнюємо швидкість повітря в каналі W, м / с . (33) Втрати тиску на ділянці вентиляційної мережі визначається: Δ р = , (3.2) де R - втрати тиску на 1 м довжини воздуховода, Па / м, l - довжина ділянки, м; β - поправочний коефіцієнт на шорсткість стінок каналу, для каналів вентблокі 1,5; Z - втрати тиску в місцевих опорах визначаються як Z = Σξ ∙ р , (3.3) де Σξ - сума коефіцієнтів місцевих опорів на ділянці визначається в залежності від видів місцевих опорів, таблиці П.8 / 1 /. ξ для входу з поворотом потоку повітря з урахуванням жалюзійних решітки 2, ξ для виходу з поворотом потоку повітря 2,5; р - Динамічний тиск на ділянці, Па, приймаємо по монограмі рисунок А.2 / 1 /. Для нормальної роботи системи вентиляції треба, щоб виконувалася умова ∙ 100% 10%, (3.6) 1 ділянці: - Для першої ділянки довжина l = 9,735 м. Динамічне тиск на ділянці приймаємо по номограмі рисунок А.2 методичних вказівок: - Для кухонь р = 0,2 Па; - Для ванних кімнат і санвузлів р = 0,11 Па. Втрати тиску в місцевих опорах визначаються за формулою (3.3): -Для кухонь z = 4,5 ∙ 0,2 = 0,9 Па; -Для ванних кімнат і санвузлів z = 4,5 ∙ 0,11 = 0,495 Па. Втрати тиску на 1м довжини воздуховода, Па / м, приймаються за рисунку А.2 методичних вказівок: -Для кухонь R = 0,035 Па / м; -Для ванних кімнат і санвузлів R = 0,022 Па / м. Втрати тиску на ділянці вентиляційної мережі визначається за формулою (3.2): -Для кухонь Δ р = = 0,035 ∙ 7,6 ∙ 1,5 +0,9 = 1,3 Па / м; -Для ванних санвузлів Δ р = = 0,022 ∙ 7,6 ∙ 1,5 +0,495 = 0,745 Па / м. Розрахункове располагаемое тиск визначається за формулою (3.4): -Для кухонь Δ р е = = 7.6 × 10 × (1.27 - 1.21) = 4.56 Па, -Для санвузлів Δ р е = = Dr 1поверх = 7.6 × 10 × (1.27 - 1.21) = 4.56 Па, Для нормальної роботи системи вентиляції треба, щоб виконувалася умова: -Для кухонь ∙ 100% = 71%> 10%; -Для ванних кімнат і санвузлів ∙ 100% = 78%> 10%. Для нормальної роботи вентиляції на даній ділянці в вентканали встановлюємо жалюзійні решітки. Таблиця 6.1-Аеродинамічний розрахунок систем вентиляції Номер ділянки | Витрата повітря на ділянці L, м | Довжина ділянки l, м | Розміри каналу а * в, м | Площа перерізу воздуховода F, м | Еквівалентний діаметр dекв, м | Дійсна швидкість повітря в каналі V, м / с | Втрати на 1 м каналу R, Па / м | Поправочний коефіцієнт на шорсткість β | Втрати тиску від тертя на ділянці R ∙ l ∙ β, Па | Динамічне тиск на ділянці р. д, Па | Сума коефіцієнтів місцевих опорів Σ ξ | Втрати тиску в місцевих опорах Z, Па | Загальні втрати тиску на ділянці (R ∙ l ∙ β + Z), Па | 1 | 2 | 3 | 4 | | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 1 | 90 | 8,8 | 0,1 * 0,4 | 0,04 | 0,16 | 0,63 | 0,18 | 1,5 | 2,62 | 0,9 | 4,5 | 0,9 | 1,3 | 2 | 50 | 8,8 | 0,1 * 0,2 | 0,02 | 0,14 | 1,25 | 0,12 | 1,5 | 1,75 | 0,65 | 4,5 | 0,495 | 0,745 | 3 | 50 | 5,28 | 0,1 * 0,4 | 0,02 | 0,14 | 1,25 | 0,18 | 1,5 | 1,82 | 0,9 | 4,5 | 0,495 | 0,647 |
Список літератури 1. ТКП 45-2.04-43-2006 (технічний кодекс усталеної практики) Будівельні норми проектування 2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи за темою: "Опалення та вентиляція житлового будинку" для студентів спеціальності 1-70 лютого 2001 "Промислове та цивільне будівництво" 3. СНБ 4.02.01-03 ОПАЛЕННЯ, ВЕНТИЛЯЦІЯ І КОНДИЦІОНУВАННЯ повітря. 4. СНБ 2.04.02 - 2000 БУДІВЕЛЬНА КЛІМАТОЛОГІЇ 5. Внутрішні санітарно-технічекого пристрою. Ч.I Опалення / В.М. Богословський, Б.А. Крупнов, О.М. Сканаві, і ін-4-е изд.-М.: Стройиздат, 1990.-344с.: Іл .- (Довідник проектувальника).
Додати в блог або на сайт
Цей текст може містити помилки. Будівництво та архітектура | Курсова 380.9кб. | скачати
Схожі роботи: Опалення та вентиляція житлового будинку Опалення та вентиляція багатоповерхового житлового будинку Опалення та вентиляція житлового будинку Теплотехнічний розрахунок Опалення та вентиляція цивільного будинку Опалення та вентиляція громадянського будинку г Воронежа Опалення житлового будинку Монтаж системи опалення житлового будинку Проектування системи опалення житлового будинку Опалення та вентиляція сільськогосподарського будівлі
|