С. В. Чала, Донецький Національний Технічний Університет
Однією з перших (у 1994 році) методику розрахунку лізингових платежів опублікувала Є. Чекмарьова у своїй книзі "Лізинговий бізнес". Методика призначена для проведення розрахунків загальної суми лізингових платежів і складання графіка їх виплат. У цій роботі вважається, що лізингові платежі складаються з амортизаційних відрахувань, плати за використовувані ресурси, комісійних виплат і платежів за додаткові послуги лізингодавця.
Вважалося, що дана методика прийнятна для розрахунків як фінансової, так і оперативного лізингу. Наводиться варіант розрахунку залишкової вартості лізингового майна після закінчення терміну лізингу і суми дострокового закриття угоди фінансового лізингу. У суму дострокового закриття угоди фінансового лізингу включається три складові: 1) вся невиплачена за лізинговою угодою сума лізингових платежів; 2) залишкова вартість майна на момент закінчення терміну лізингу; 3) неустойка, що розраховується як середньорічна вартість майна за період з моменту припинення дії лізингової угоди до повної амортизації обладнання, помножена на суму ставки за користування кредитними ресурсами і ставки комісійної винагороди, які виражені у відсотках.
Перевагою методики можна вважати можливість розрахунку вартості лізингу в будь-який момент дії лізингової угоди. Справа в тому, що відсоток їх плати за кредитні ресурси і ставки комісійної винагороди забезпечує одно-пайовий розподіл їх вартостей на всі лізингові платежі. Такий метод розрахунку суми дострокового закриття угоди фінансового лізингу дається через визначення вартості лізингу на даний момент дії лізингової угоди. Однак за останні роки методика Є. Чекмарьова дещо втратила актуальність тому, що не відображає ринкових взаємовідносин орендаря і лізингової компанії. Простіше кажучи, інтереси орендаря в методиці Є. Чекмарьова не приймаються в розрахунок. Методика передбачає тільки підсумовування витрат лізингової компанії з організації та проведення лізингу та його націнку (маржу). Питання про те, яким чином встановлюється маржа лізингової компанії, також не розглядається. В даний час, на практиці, в більшості випадків застосовуються інші методи розрахунку вартості лізингу та визначення величини лізингових платежів. Однак, такий же підхід у визначенні величини лізингових платежів як і в методиці Є. Чекмарьова став основою для методичних рекомендацій Мінекономіки України.
Методичні рекомендації щодо розрахунку лізингових платежів розроблені Міністерством економіки України та призначені для розрахунків платежів фінансового лізингу схожі на методику розрахунку лізингових платежів, запропоновану Є. Чекмарьова, але припускають інший алгоритм розрахунку, а саме: розрахунок загальної суми лізингових платежів проводиться по роках.
Алгоритм розрахунку будується на тому, що зі зменшенням заборгованості по кредиту, що отримується лізингодавцем для придбання майна, зменшується розмір плати за використовувані кредити. Якщо ставка комісійної винагороди лізингодавцю встановлюється у відсотках до залишкової вартості майна, то розмір комісійної винагороди також буде зменшуватися. Вважається за доцільне здійснювати розрахунок лізингових платежів в такій послідовності: 1) розраховуються розміри лізингових платежів по роках, охоплюються договором лізингу; 2) розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору лізингу як сума платежів по роках; 3) розраховуються розміри лізингових внесків відповідно до обраної сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способом сплати.
Загальна сума лізингових платежів по роках включає: 1) величину амортизаційних відрахувань, належних лізингодавцю в поточному році; 2) плату за кредитні ресурси, використовувані лізингодавцем для придбання майна; 3) комісійну винагороду лізингодавця; 4) плату лізингодавцю за додаткові послуги, передбачені договором лізингу ; 5) податок на додану вартість, який сплачується лізингоодержувачем по послугах лізингодавця.
Методика передбачає можливість вибору способу сплати лізингових платежів: 1) метод "з фіксованою загальною сумою", що передбачає нарахування загальний суми платежів рівними частками протягом усього терміну лізингу; 2) метод "з авансом", що передбачає сплату лізингодавцю авансу при укладенні лізингового договору, 3 ) метод "мінімальних платежів", по якому в загальну суму лізингових платежів включається сума амортизації лізингового майна, плата за використовувані лізингодавцем позикові кошти, комісійна винагорода й плата за додаткові послуги лізингодавця.
Методичні рекомендації Міністерства економіки України загальновідомі. Вони припускають розрахунок лізингових платежів на підставі калькуляції витрат лізингодавця. Однак, прийнятність лізингу для орендаря, як і раніше, не приймається в розрахунок. Методика неадекватно відображає Українські економічні умови та інтереси учасників лізингу. Застаріла і часто критикована українська практика, на жаль, і до цього дня приймається як основа для нових розробок. Мова не йде і навіть не заходить про інші способи ціноутворення в лізингу. У кращому випадку розглядаються "пропозиції щодо удосконалення" викладеного фахівцями Мінекономіки підходу в розрахунку лізингових платежів. Інші вітчизняні методики в явній або прихованій формі засновані на методиці Мінекономіки України. Розглянемо деякі з них.
Методика розрахунку лізингових платежів, наведена в книзі Л. Прилуцького "Лізинг". У загальному випадку передбачається визначення суми лізингових платежів, що розраховується за формулою: S = A + B + Q + R + D, де:
S - загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу; А - сума, возмещающая вартість лізингового майна за період лізингу; B - комісійна винагорода лізингодавцю; Q - плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використовувані для придбання лізингового майна; R - сума, що виплачується лізингодавцю за страхування майна; D - інші витрати лізингодавця передбачені контрактом.
Надалі, для спрощення розрахунків, суми страховки та інших витрат у розрахунках не враховуються, а сума лізингових платежів визначається за формулою S = A + B + Q.
Сума возмещаемого лізингового майна дорівнює сумі амортизаційних відрахувань за період лізингу. У подальшому, Л. Прилуцький навмисне замінює термін "амортизаційні нарахування" на "вартість відшкодування лізингового майна" вважаючи, що складова лізингових платежів, що відображає відшкодування первісної вартості, не дорівнює амортизаційним нарахуваннях.
Комісійна винагорода лізингодавцю в i-му періоді визначається за формулою: Bi = (A - (i - 1) * Ai) * Pb / m, i = 1, N; де:
Pb - річна процентної ставки комісійної винагороди.
Плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використані для придбання лізингового майна в i-му періоді, визначається за формулою: Кi = (К - [i - 1] * Ai) * Pk / m, i = 1, N; де:
К - величина кредитних ресурсів; Ki - плата за кредитні ресурси в i-му періоді; Pk-річна процентна ставка по кредитах. Значення в квадратних дужках являють неоплачену вартість кредиту.
Величина лізингового платежу в i-му періоді розраховується за формулами:
Ci = Ai + Bi + Ki, i = 1, N;
або
Ci = Ai + (A - (i - 1) * Ai) * Pb / m + [K - (i - 1) * Ai] * Pk / m, i = 1, N.
Загальна сума лізингових платежів обчислюється як сума платежів усіх періодів. Залишкова вартість лізингового майна визначається як різниця балансової і неоплаченої вартостей майна.
Вважається, що загальна сума лізингових платежів дає можливість оцінити (як лізингодавцю, так і лізингоотримувачу) скільки коштує лізинговий проект. Варіюванням змінних значень забезпечується отримання оптимального значення загальної суми лізингових платежів. З наведених у методиці Л. Прилуцького формул випливає, що при фіксованих значеннях вартості лізингового майна, величини кредиту, відсотків по кредиту і комісійної винагороди, зменшення величини лізингових платежів можливе тільки при прискореному погашенні вартості лізингового майна. Збільшення норм амортизації активу знижує загальний термін реалізації інвестиційного проекту і, отже, грошове вираження вартості кредитних ресурсів і маржі лізингової компанії. Банально; питання лише в тому - чи зможе позичальник (орендар) виплатити борг за більш короткий термін?
Якщо ж говорити про вартість лізингового проекту, то з економічної точки зору, ця вартість повинна бути порівняна з вартістю альтернативних варіантів фінансування цього ж проекту. Таке завдання в методиці не ставиться і не розглядається. Тому, наведена методика має ті ж недоліки, що й інші методики, які обмежуються визначенням величини лізингових платежів через калькуляцію витрат лізингодавця з організації та проведення лізингу. Тому вона неприйнятна для оцінки вартості капіталовкладень через лізинг.
У 1998 році авторами книги "Фінансовий лізинг на підприємстві" зроблені пропозиції щодо вдосконалення методик розрахунку платежів за лізинговими операціями. Зокрема, передбачається вдосконалення методичних рекомендацій з розрахунку лізингових платежів, затверджених Міністерством економіки України. Нововведення полягає у коригуванні вартості лізингу з урахуванням факторів, дійсно впливають на розміри лізингових платежів.
На першому етапі розраховується щомісячна вартість переданого до лізингу обладнання.
На другому етапі визначається загальний розмір лізингового платежу. Розрахунки проводяться послідовно на кожен місяць за наведеною в методичних рекомендаціях формулою.
На третьому етапі складається графік сплати лізингових внесків.
Після складання графіка сплати лізингових внесків проводяться наступні коригування:
1. Здійснюється коректування загальної суми лізингових платежів на індекс зміни цін на обладнання. Розміри лізингових платежів повинні враховувати фактичні темпи інфляції. Автори вдосконалення методики вважають логічним коригувати базову вартість лізингу на індекс зростання цін по передбачуваному до лізингу обладнання. Індексування лізингових платежів здійснюється в кінці розрахункового періоду, окремо за кожний рік, за фактичним зміни цін на узяте в лізинг обладнання.
2. Коригується базова величина загальної суми лізингових платежів залежно від ефективності використання взятого в лізинг обладнання. Важливо, щоб узяте в лізинг обладнання працювало ефективно. Оскільки методика розрахунку лізингових платежів враховує сплачений лізингодавцем податок на додану вартість, то надана лізингодавцю податкова пільга фактично надається так само і орендареві. Якщо ж взяте в лізинг обладнання експлуатується неефективно, то сенс надання державою такої пільги втрачається. Важливо визначити, на скільки збільшиться вартість лізингових платежів у разі втрати податкової пільги.
3. Загальна сума лізингових платежів коректується на величину прискореної амортизації. Сума прискореної амортизації включається в лізинговий платіж, і, збільшуючи його, призводить до перерахунку ПДВ і загальної суми лізингового платежу.
Запропоновані удосконалення методики платежів по операціях лізингу в інвестиційній діяльності підприємств бачаться мають майбутнє. Однак, коректування лізингових платежів на величину прискореної амортизації призводить до зміни загальної суми лізингових платежів тільки з точки зору концепції дисконтування (ця теза буде розкрито нижче). Разом з тим, застосування концепції дисконтування для оцінки величини лізингових платежів не передбачається ні в методичних рекомендаціях з розрахунку лізингових платежів, затверджених Міністерством економіки України, ні в самому удосконалення. Такий пробіл заповнюється іншими методиками, але й підхід до аналізу лізингу в цих методиках принципово іншою.
Методика визначення лізингових платежів в умовах гіперінфляції, опублікована в 1996 році, заснована на традиційному підході до визначення вартості лізингу через калькуляцію витрат лізингодавця. Вартість лізингу складається з суми амортизаційних відрахувань, плати за використовувані кредитні ресурси, комісійних виплат, платежів за додаткові послуги з лізингу та нарахованого на ці суми податку на додану вартість Сумарна вартість лізингу становить:
РL = Ра + Рк + Рi + Рu + Рn, де:
РL - сумарна вартість лізингу; Ра - величина амортизаційних відрахувань; Рк - плата за використовувані кредитні ресурси; Рi - розмір комісійних виплат лізингодавцю; Рu - додаткові витрати лізингодавця; Рn - величина податку на додану вартість.
Традиційний підхід в Україну, певний Рекомендаціями Мінекономіки України, розглядається як основа розрахунку плати по лізингу, однак, з точки зору інвестиційного аналізу, він володіє істотним недоліком, який полягає в тому, що різночасові платежі мають як би однакову цінність. Тому, автори методики визначення лізингових платежів в умовах гіперінфляції вважають, що, використовуючи традиційний підхід, з деякими допущеннями можна оцінити лише початкову вартість лізингу. Взагалі ж необхідно мати на увазі наступне:
• первісну вартість лізингу можна вважати близькою до його загальної вартості лише в умовах стабільної економіки;
• якщо розглядати величини плати за кредит та комісійної винагороди лізингодавця, як складові первісної вартості лізингу, то необхідно встановити відповідні їм рівні такси інтересів лізингодавця і лізингоодержувача.
Визначення обсягів лізингових платежів залежно від стратегії лізингових виплат припускає застосування методу розрахунку дисконтованих грошових потоків. Тобто, майбутні орендні (лізингові) платежі розраховуються з урахуванням інфляційних очікувань в майбутні періоди часу. Коефіцієнт дисконтування представляється як "значення інфляційних коефіцієнтів". Ставка дисконтування береться на рівні ставки рефінансування, що встановлюється Центральним банком. Якщо стратегія лізингових платежів (частки від повної вартості лізингу, що сплачуються у визначений момент часу) задана, то дана методика дозволяє визначити величину лізингових платежів в кожен момент часу і сумарну вартість лізингу. Шукані величини отримують залежно від: 1) балансової вартості переданого в лізинг устаткування, 2) строку повної амортизації обладнання; 3) терміну лізингу; 4) ставки виплати за кредит; 5) ставки комісійної винагороди лізингодавця; 6) ставки податку на додану вартість; 7) ставки додаткових послуг, що надаються лізингодавцем; 8) рівня інфляції; 9) стратегії лізингових платежів. Важливим достоїнством методики є можливість використання отриманих результатів для постановки задачі вибору оптимальної стратегії розрахунку лізингових платежів для лізингодавця і лізингоодержувача. Формули, що визначають значення лізингових платежів і сумарної вартості лізингу представляються як функції від обраної стратегії. При цьому, рішення задачі оптимізації в методиці не передбачається на увазі невизначеності критерію, за яким будуть порівнюватися різні варіанти стратегії лізингових платежів.
Метод розрахунку платежів по лізингу, що забезпечує беззбитковість діяльності лізингодавця запропонований Р.Г. Ольховської і застосований консалтинговою фірмою "Гарантінвест". Метод побудований на визначенні розміру лізингових платежів на основі формули ануїтетів, що виражає взаємозалежне дію на їх величину всіх умов лізингової угоди. В. Газман пише, що зарубіжні фахівці застосовують методику розрахунку лізингових платежів майже ідентичну наведеною методикою. Формула розрахунку лізингових платежів відповідно до цієї методики має наступний первинний вигляд:
1. Sлп = С * (ОПР / (1 - [(1 + ОПР) в ступені (- ТR)]) * Tr, де:
Sлп - сума лізингових платежів; Т - термін договору; Лір - ставка лізингового відсотка у розрахунку на тривалість періоду платежів; r - періодичність лізингових платежів (кількість на рік); С - вартість лізингового майна.
Для визначення суми лізингових платежів, скоригованого на величину передбачуваної залишкової вартості, застосовується формула дисконтованого множника:
2. Кост = 1 / (1 - d ост * [(1 + Лір) в ступені (- Tr)]), де:
d зуп. - Частка залишкової вартості; Кост - коректування на залишкову вартість.
Якщо у лізинговому угоді є авансовий платіж, що враховується на початку процентного періоду, то в розрахунок суми платежу вноситься додатковий коректив:
3. Кав = 1 / (1 + Лір) де:
Кав - коректування на авансовий платіж.
У остаточному вигляді сума лізингового платежу, внесеного в лізингову угоду, буде дорівнює:
4. Sлп = С * (ОПР / (1 - (1 + ОПР) в ступені (- ТR)) * Tr * Кост * Кав
З метою врахування витрат лізингодавця і розрахунку лізингових платежів, що забезпечують беззбитковість його діяльності, формулюється перелік витрат складаються з інвестиційних та поточних витрат, а також витрат по обслуговуванню кредиту лізингодавця на придбання предмета лізингу. Під інвестиційними витратами розуміються: 1) вартість предмета лізингу; 2) витрати з митних процедур предмета лізингу; 3) комісійну винагороду торгового агента; 4) витрати, пов'язані з транспортуванням предмета лізингу; 5) витрати по зберіганню предмета лізингу до моменту їх введення в експлуатацію ; 6) витрати по установці і монтажу; 7) витрати з навчання персоналу; 8) інші витрати. Повна вартість лізингового майна розраховується з урахуванням всіх інвестиційних витрат і ПДВ. Під поточними витратами розуміються витрати лізингодавця протягом строку договору лізингу, пов'язані з виконанням цього договору.
Описуваний метод розрахунку платежів по лізингу базується на наступній угрупованню поточних витрат: 1) експлуатаційні витрати; 2) податки, що включаються до складу витрат; 3) податки, зараховують на фінансові результати.
При обгрунтуванні обсягів лізингових платежів, враховується ряд специфічних параметрів лізингового договору: 1) частка авансового платежу; 2) термін договору; 3) періодичність лізингових платежів; 4) річна норма амортизаційних відрахувань; 5) коефіцієнт прискорення амортизації.
Чистий дохід - ключовий показник пропонованого методу. Позитивне значення цього показника забезпечує беззбитковість діяльності лізингодавця. Основним співвідношенням методу беззбитковості є рівність:
ЧД = Пч + А + В, де:
ДЧ - чистий дохід; Пд - Чистий прибуток лізингодавця; А - амортизаційні відрахування; В - виплати за кредитом.
Розрахунки можуть виконуватися як на весь термін лізингу, так і на окремі тимчасові інтервали. Дані метод обгрунтовує беззбитковість лізингу для лізингодавця, але ефективність лізингу для орендаря не приймається в розрахунок. На жаль, при описі методу беззбитковості діяльності лізингодавця, відсутні посилання на роботи зарубіжних фахівців, які застосовують зі слів автора методу, ідентичну методику.
Метод фінансових рент, представлений Прилуцьким в журналі "Лізинг кур'єр". номер 6 (6) листопад - грудень 1999 рік. У даній публікації представлено авторський погляд на можливість застосування теорії фінансових рент для розрахунку лізингових платежів. Справедливості заради скажу, що такий підхід не новий для російської практики. Таку ж основу має методика беззбитковості діяльності лізингодавця, представлена В. Газманов.
Відправною точкою для свого аналізу автор обирає традиційну для України методику. Це дозволяє порівняти результати розрахунку лізингових платежів, отримані за різними методиками. Як вже говорилося раніше, суть методичного підходу Мінекономіки України полягає в тому, що величина лізингового платежу визначається як сума відшкодування вартості майна. Під вартістю майна розуміються всі витрати, які несе лізингодавець при купівлі та поставки майна лізингоодержувачу, в тому числі і додаткові витрати. Оскільки авторська методика передбачає саме такий підхід, то по суті - порівняння нової методики проводиться з рівною їй.
В економічній теорії, метод фінансових рент заснований на рівності початкової суми інвестування та сумарної поточної вартості наступних платежів. Стандартна формула для розрахунку поточної вартості накопичень відображає результати інвестування однієї грошової одиниці в кінці кожного періоду (амортизація одиниці):
r / (1-1 / (1 + r) в ступені n) де: r - ставка дисконтування в частках одиниці на період часу (однакова для всіх періодів часу); n - кількість виплат.
Необхідно помножити на отриманий коефіцієнт початкову суму інвестування, що б отримати величину кожного з майбутніх рівних платежів, за весь період інвестицій.
Засновуючи свою методику розрахунку лізингових платежів на теорії фінансових рент, автор не пояснює два фактично зроблених ним припущення:
По-перше, початкова сума інвестування (відповідно, поточна вартість майбутніх потоків орендних платежів) на думку автора дорівнює всім витратам, які несе лізингодавець при купівлі та поставки майна лізингоодержувачу. Судячи з того, на чому автор грунтує свій аналіз, це положення постулюється виходячи з методики Мінекономіки України. Однак, рекомендації Мінекономіки України не передбачають застосування методів дисконтування для визначення величини лізингових платежів. Разом з тим, з точки зору теорії фінансових рент, питання про те - яка вартість повинна бути капіталізована? - Не розглядається окремо від ставки капіталізації. Тому по-друге ...
По-друге, ставка дисконтування (капіталізації) прирівнюється автором до ставки комісійної винагороди лізингодавця. Застосування методів дисконтування для оцінки інвестицій передбачає приведення платежів у часі за ринковою ставкою на даний вид капіталовкладень. Наводячи ставку дисконтування (капіталізації) до ставки комісійної винагороди лізингодавця, автор не дає відповіді на головне питання - яким чином ця ставка встановлюється? Останнє запитання Вам не здасться дивним, якщо Ви зверніть увагу на той факт, що відповідно до методики Мінекономіки України ставка кредитування даних капіталовкладень (ринкова ставка) врахована в капитализируемой вартості. Дати відповідь на це питання дуже важливо, оскільки від нього залежать всі справи в наступних розрахунки ...
Наступні міркування схожі на приклади з підручників для економістів. До речі, висунута автором гіпотеза про те, що лізингові платежі, зроблені на початку періоду, менше лізингових платежів, зроблених в кінці періоду, не підтверджується виходячи з авторської ж постановки аналізу. Якщо ставка дисконтування "0" - лізингодавець не бере комісійної винагороди (ставка лізингу дорівнює ринковій ставці кредитування даного виду капіталовкладень), то поточна вартість дорівнює майбутньої вартості і не залежить від розподілу за часовими періодами.
Метод ПДС (потоку грошових коштів) представлений в журналі "Лізинг кур'єр". номер 1 (7) січень - лютий 2000 рік. Автор статті - Вероніка Штельмах (економіст Група МФК з розвитку лізингу), продовжує обговорення теми розрахунку лізингових платежів, розпочатої у попередньому номері статтею Л.. Прилуцького "Допомога в розрахунку лізингових платежів".
Як відповідно до методу коефіцієнтів, так і у відповідності з методом складових, лізингові компанії обов'язково повинні проводити додаткові розрахунки, щоб визначити, чи достатньо грошових надходжень від лізингових платежів для покриття витрат лізингової компанії. Автор статті пропонує спочатку грунтуватися на потоці грошових коштів лізингової компанії. При цьому беруться до уваги лише витрати, які лізингова компанія буде нести в певний період лізингової угоди і комісійну винагороду, що додається лізинговою компанією. Доходи і витрати лізингової компанії від іншої, не лізингової діяльності, як і раніше не приймаються в розрахунок. Тому, в дійсності, метод ПДС має таку ж основу, що і методика Мінекономіки Україною і методика Л. Прилуцького.
Є, проте, відмінності методу ПДС (потоку грошових коштів) від методу складових (методика Мінекономіки). Нарешті-то знайшлася людина, який пригадав про те, що відсотки по кредиту нараховуються на залишок позичкової заборгованості, а не на середню її частину за період кредитування. Автор методики ПДС основною складовою лізингового платежу бере виплати по банківському кредиту, узятому для здійснення угоди (як відсотків, так і основної суми боргу) - передбачається, що сума кредитного фінансування дорівнює вартості переданого в лізинг майна. Це вже відомий Вам графік погашення кредиту (рівні виплати, що включають погашення частини основного боргу і відсотки на непогашену частина). Представлю формулу для розрахунку такого графіка.
r / (1-1 / (1 + r) в ступені n) де: r - ставка кредиту у частках одиниці на період часу (однакова для всіх періодів часу); n - кількість виплат.
Необхідно помножити на отриманий коефіцієнт початкову суму кредитного фінансування, щоб отримати величину кожного з майбутніх рівних платежів за кредитом (які включають погашення частини основного боргу і відсотки на непогашену частина), за весь період кредитування. Нараховувати% на не погашену частину кредиту та забирайте їх грошове вираження від величини повного платежу кожного періоду, отримуючи, таким чином, суми погашення основного боргу в кожному періоді часу.
Далі Вам пропонується додати до рівних в кожному періоді часу сумами виплат за кредитом грошове вираження маржі лізингодавця і податку на майно - звичайна калькуляція витрат лізингодавця, як і в "методі складових". Особливість лише в тому, що графік погашення банківського кредиту нетрадиційний для України.
У подальшому, автор методу ПДС порівнює його з "методом складових". У дійсності, крім методу нарахування відсотків, порівняння методу ПДС з методикою Мінекономіки Україна - порівняння з подібною їй. Причиною відмінностей у величині лізингових платежів та їх перерозподіл за часовими періодами є застосування ануїтетного графіка погашення кредиту, на якому і заснований метод ПДС. Можна довго розмірковувати про те, який графік лізингових платежів краще в кожній з конкретних життєвих ситуацій, але це вже інше питання. Наприклад, недоліком методу ПДС можна вважати надлишкову прибуток лізингової компанії в результаті того, що сума відшкодування вартості майна у складі лізингового платежу перевищує величину амортизаційних відрахувань за період. Крім того, виникає збиток при реалізації основних засобів за ціною нижче їхньої залишкової вартості не зменшує оподатковуваний прибуток лізингової компанії.
До речі, і сам автор не дає однозначної відповіді на питання - чи варто користуватися методом ПДС? Я вважаю за потрібне зауважити щодо методу ПДС наступне:
Особливість методу полягає в тому, що лізингова компанія не зазнає труднощів з виплатою кредиту і більше при цьому платить податків, оскільки лізингові платежі повністю покривають ці витрати і демонструють великий дохід. Тому, як зазначає і сам автор методу ПДС, підходити до використання даного методу треба дуже обережно.
Метод ПДС не вигідний і орендарю у разі, якщо він є успішно діючим підприємством зі стійким фінансовим становищем. Такому "орендарю" просто не потрібно більш дороге, відповідно до методу ПДС, орендне фінансування, ніж інвестиційний кредит. Якщо ж лізингоодержувачем є мале, або тільки що утворене підприємство, то воно має розраховувати на більш дороге, в порівнянні з традиційним інвестиційним кредитом банку, орендне фінансування лізингової компанії, засноване у відповідності з методом ПДС.
Приблизно такий же підхід, як у методі ПДС і методі фінансових рент Л. Прилуцького реалізований в калькуляторі DeltaLeasing "розрахуйте лізингові платежі" на сайті www.leasing.ru.
У теоретичному плані модель гранично проста і, тому, не вимагає будь-яких додаткових застережень крім тих, які зроблені в доказі використовуваного в моделі методу економічного аналізу. Наявність інших, менш значущих обмежень моделі, пояснюється суб'єктивними умовами фінансування в DeltaLeasing і технічним виконанням самого калькулятора.
Введення змінних для розрахунків: Ви ставите тільки вартість того обладнання з ПДВ, яке хочете взяти в оренду. Ще кілька значень задаються за умовчанням.
Завдання змінних за замовчуванням і обмеження моделі: авансовий платіж - сума, яку вносить орендарем перед першим лізинговим платежем;. термін у місяцях - тривалість лізингової угоди в повних місяцях; ставка лізингового фінансування. Незначна кількість змінних, задаються за умовчанням, пояснюється простим алгоритмом розрахунку лізингових платежів
Важливо мати на увазі, що в лізинговій операції виникають і інші елементи доходів і витрат з боку орендаря, які не враховані в даній моделі. А саме:
1. Ліквідаційна вартість - вартість, за яку Ви зможете реалізувати обладнання після закінчення терміну лізингу.
2. Страхування предмета лізингу - страховка, яка буде оплачена компанії, страхує безпосередньо обладнання та інші елементи лізингового проекту.
3. Технічне обслуговування - техобслуговування, що оплачуватиме орендар постачальникам обладнання і сервісним службам (якщо це не обумовлено в контракті на поставку обладнання).
4. Транспортні витрати - витрати, пов'язані з доставкою обладнання орендарю (якщо такі не входять до контракту на поставку обладнання).
5. Монтажні і пуско-налагоджувальні роботи - витрати, пов'язані з монтажем і наладкою обладнання в орендаря (якщо такі не входять до контракту на поставку обладнання).
6. Інші додаткові доходи і витрати, що виникають в орендаря у зв'язку з орендою обладнання
За умовою фінансування в DeltaLeasing, зазначені елементи доходів і витрат за умовчанням не є складовими авансових та власне лізингових платежів, у той час як безпосередньо позначаються на вартості угоди. Тому, вони повинні бути оцінені окремо і враховані в розрахунку повної вартості лізингу для орендаря поряд з авансовим платежем і наступними лізинговими платежами.
Алгоритм розрахунку лізингових платежів-цей алгоритм заснований на застосуванні концепції дисконтування. Конкретніше, в основу визначення вартості лізингового платежу покладено формула для розрахунку відновлення вартості інвестицій рівними виплатами, що включають відшкодування сум інвестицій та отримання доходу на інвестовані кошти.
Спочатку розрахунок виконується на одиницю, так як ніби інвестиції дорівнюють одиниці. Тому в звичайному житті формулу частіше називають "формула амортизації одиниці".
r / (1-1 / (1 + r) в ступені n)
де:
r - ставка дохідності інвестицій в частках одиниці на період часу (однакова для всіх періодів часу);
n - кількість виплат.
Інший економічний сенс закладається в це математичне вираження при розрахунку лізингових платежів в даному калькуляторі:
r / (1-1 / (1 + r) в ступені n)
де:
r - ставка лізингового фінансування в частках одиниці на період один місяць (однакова для всіх періодів часу). Ця ставка розраховується діленням річної ставки на "12";
n - кількість виплат, тобто кількість місяців.
Визначення суми лізингового фінансування проводиться вирахуванням грошової величини авансового платежу з введеної Вами початкової вартості обладнання. Визначення величини кожного з рівних в майбутньому лізингових платежів проводиться множенням суми лізингового фінансування на коефіцієнт, розрахований за вказаною вище формулою.
1. Шляхом віднімання з введеної Вами початкової вартості обладнання розраховується реально кредитується вартість.
2. До кількості місяців, вказаною вгорі стовпців прирівнюється кількість рівних в майбутньому лізингових платежів. Тому, помноживши величину платежу на кількість місяців, Ви отримаєте сумарну величину лізингових платежів.
3. Додавши до грошової величиною авансового платежу сумарну величину лізингових платежів Ви як би отримуєте повну вартість лізингу.
Таким чином, стає очевидно, що оцінити лізинг за допомогою методик розрахунку величини лізингових платежів, заснованих на калькуляції витрат лізингодавця, не представляється можливим. Це ще раз підтверджує просту істину - те, що лежить на поверхні і, на перший погляд, здається навіть банальним, насправді може бути неправильним. Скласти витрати - це так зрозуміло і просто, але з точки зору економіста - неправильно. Неправильно тому, що при простій калькуляції витрат лізингодавця приймаються в розрахунок тільки його інтереси, а інтереси орендаря не враховуються. У багатьох випадках звичайне раціональне мислення змушувало потенційних орендарів відмовитися від лізингу - дорожчого, ніж традиційний інвестиційний кредит лише тому, що величина лізингових платежів визначалася виключно калькуляцією витрат лізингодавця по організації операції і маржею лізингодавця, а не шляхом ринкового ціноутворення вартості лізингу. Цей факт, наступний з усіх представлених українських методик розрахунку лізингових платежів, не можна приховати ні за дивовижними назвами методів, ні в теорії фінансових рент. І не дивно, що персоналу лізингових компаній, за їхнім власним визнанням, доводиться витрачати багато часу на пояснення того - "що таке лізинг?". Хочете знати чому? Тому, що пояснення, на яких побудовані представлені в цій частині методики, далекі від того - що насправді називається лізингом. І якщо хто-то повністю не усвідомлював справжньої причини безвиході українського лізингу, а міг тільки здогадувався про те, що щось не так, просто через те, що не знав на те альтернатив - тепер буде мати можливість вибирати. Принципово інша основа в аналізі лізингу використана в ряді інших вітчизняних робіт.
Список літератури
1. Прилуцького Л.Є.: "Допомога в розрахунку лізингових платежів", Лізинг кур'єр, № 6 (6), 1999.
2. Чекмарьова Є.Ю.: "Лізинговий бізнес", М: 1994.
3. Штельмах В.Т. "Лізингові платежі", Лізинг кур'єр, № 1 (7), 2000.