Під цією назвою мною закінчена робота, що представляє собою спробу намітити, а частково і вирішити основні питання і завдання історичної лексикології та семантики російської літературної мови. Обсяг роботи - 40 друкованих аркушів.
Дослідження складається з 9 розділів. У першій, вступній чолі встановлюються завдання історичної лексикології і розкривається поняття про лексичне ладі і про лексичній системі мови.
Другий розділ присвячено проблемі слова і значення як об'єкта історико-лексикологічних дослідження. Тут роз'яснюються основні антиномії історико-семантичного дослідження. Наприклад, реконструкція історії значень окремого слова не мислима поза зв'язком її з історією лексичних систем, які поки ще не відновлені по відношенню до минулих періодів розвитку російської мови і недостатньо ясно окреслені для сучасності. Тут же висвітлюються небезпеки модернізації значень слова, небезпеки перенесення сучасних світоглядів і категорій мислення на далекі епохи і т. п. На закінчення глави розбираються питання про межі тотожності слова - при історичних змінах його смислової структури - і про безперервність семантичного розвитку слова.
У третьому розділі аналізується лексичний склад російської літературної мови з історичної точки зору. Доводиться умовність та історико-семантична недифференцированность понять "славянизм" ("старослов'янізми" або "церковнослов'янізми"), "русизм" і "запозичення" і наводяться конкретні ілюстрації цього положення (на матеріалі історії значень більше 50 російських слів).
Четверта глава носить назву "Основні проблеми вивчення народної лексики в складі російської літературної мови". Тут описуються і характеризуються різні історичні нашарування в загальноросійському лексичному фонді. Перш за все виділяється загальнослов'янська спадщина в словнику російської мови, потім вказуються слова, загальні російській мові та окремих груп слов'янських мов або окремим іншим слов'янським мовам. Далі, після характеристики общевосточнославянский народної лексики висувається питання про методи і способи вивчення народно-обласних елементів у складі давньоруської мови. Після цього предлагет ряд спостережень над процесами "олітературіванія" діалектної лексики в історії російської мови XVIII і XIX ст. і висловлюється кілька міркувань про історичне ритмі різних діалектних хвиль у цю епоху. Виділяються севернорусскіе, середньо і південноруські елементи в словнику сучасної російської літературної мови, висвітлюється взаємодія літературної мови у сфері лексики з народно-професійними діалектами і жаргонами, і досліджуються шляхи та методи літературної асиміляції всіх цих різнорідних словесних груп або розрядів. Завершується ця глава характеристикою значення народної лексики для історичного розвитку стилів російської літературної мови.
У п'ятому розділі дається опис найбільш типових семантичних процесів, що характеризують форми і способи впливу народно-поетичної, народно-обласної та жаргонно-професійної лексики на словник російської літературної мови (з ілюстраціями з історії значень декількох десятків слів або розрядів слів).
Шоста глава займається основними проблемами вивчення так званих слов'янізмів у складі російської літературної мови. У загальному понятті "слов'янізму" (або "церковнослов'янізми") диференціюється кілька конкретних лексико-семантичних категорій, характерних для російського історичного літературно-мовного процесу. Перш за все висувається поставлений акад. О. О. Шахматовим питання про болгарізмах у складі давньоруської мови дописемного періоду, потім піддаються аналізу давньоруські "старослов'янізми" і їх різні типи. У зв'язку з цим підкреслюється величезне значення для історії російської мови проблеми семантичного та стилістичного взаємодії старослов'янізмів і восточнославянізмов в структурі давньоруської літературної мови до кінця XIV ст. Вирішення цієї проблеми багато в чому залежить від вивчення самостійних книжкових утворень у російській мові XI - XIV ст. На цю потужну і різноманітну слов'яно-російську лексичну основу російської літературної мови найдавнішого періоду в XV - XVI ст. нашаровуються нові словникові пласти югославянізмов. Вони поки ще не досліджені. Тому особливо важливо визначити їх головні морфологічні типи, а у зв'язку з вирішенням цієї задачі усвідомлюється питання і про російських літературно-книжкових словотворення XV - XVII ст.
Слідом за цими питаннями виникає проблема "слов'янізмів" і "славеноруссізмов" у російській літературній мові XVIII ст. Крім того, саме в цю епоху відбувається відокремлення категорії "церковнослов'янізмів". На тлі цих нових процесів в історії лексичного ладу російської літературної мови піддаються аналізу і вивчення методи пристосування старослов'янських, ново-південно-слов'янських і славенорусскіх (або "славенороссійскіх") слів для вираження семантичної системи західно-європейських мов у російській літературній мові XVIII і початку XIX в. На закінчення глави йдеться про форми і способи націоналізації і демократизації староруської книжкової лексики в російській літературній мові XIX ст. і дається загальне освітлення проблеми книжково-слов'янського спадщини в російській літературній словнику XIX і початку XX ст.
У сьомому розділі описуються основні семантичні процеси, що характеризують історію старослов'янських, пізніших югославянських і слаянорусскіх елементів лексики в структурі російської літературної мови (з ілюстраціями з історії значень близько 100 слів).
Восьма глава трактує про основні завдання вивчення запозичених слів у складі російської літературної мови. Тут спочатку окреслюється коло проблем історії запозичень в аспекті номинативной семантики. У своїй істоті всі ці проблеми зводяться до проблеми історії російської культури в світі, чи в дзеркалі запозичених слів. Але для історичної семантики російської мови ще важливіше дослідження процесів злиття чужих слів у лексичними системами російської мови в їхній історії, процесів русифікації запозичень. З цим дослідженням тісно пов'язана класифікація різних видів запозичень. Разом з тим запозичення не можна розглядати як пасивний процес підпорядкування одного слова іншому. Вплив чужої мови на російську найчастіше було засобом прискорення вже намітилися у самій російській мові семантичних змін. У цьому відношенні представляють величезний історичний інтерес спостереження над лексичними взаємодіями між російською мовою та іншими слов'янськими мовами з XVI - XVII ст.
Зі сфери вивчення запозичень повинні бути особливо виділена проблема інтернаціональної лексики (термінології) у системі російської літературної мови. Для історичної семантики російської мови надзвичайно істотно визначення національної своєрідності, оригінальних рис російської народності в смисловій структурі російського інтернаціонального лексичного фонду.
Крім того, до цих пір ще недостатньо оцінена важливість питання про спільнослов'янської міжнародної лексиці у складі слов'янських літературних язикоа XVIII - XIX століть. Вказівкою на ряд що відносяться до цієї теми лексичних явищ і закінчується восьма глава.
В останній, дев'ятій главі схематично викладають головні семантичні процеси, що характеризують історію різних запозичених слів на грунті розвитку російської літературної мови.
У короткому укладанні підкреслюється значення конкретних історико-лексикологічних досліджень з області окремих мов для науки про загальні історичних закономірностях розвитку семантичного ладу різних мовних структур.
Список літератури
В. В. Виноградов. МАТЕРІАЛИ І ДОСЛІДЖЕННЯ В галузі історичної лексикології РОСІЙСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО МОВИ