Курсова робота
Тема: Кредитування поточної діяльності підприємств
ЗМІСТ
Введення
1 Теоретичні основи кредитування поточної діяльності підприємств
1.1 Поняття і роль кредитування поточної діяльності підприємств
1.2 Порядок банківського кредитування поточної діяльності підприємств
1.3 Порядок визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника
2 Фінансово-економічна характеристика ВАТ «Щигровському МТС»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Щигровському МТС»
2.2 Оцінка фінансового стану ВАТ «Щигровському МТС»
3 Кредитування поточної діяльності ВАТ «Щигровському МТС»
3.1 Склад і структура кредитних ресурсів ВАТ «Щигровському МТС»
3.2 Оцінка кредитоспроможності ВАТ «Щигровському МТС»
3.3 Шляхи підвищення ефективності використання кредитних ресурсів
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Програми
ВСТУП
Для успішної роботи товаровиробнику будь-якої організаційно-правової форми необхідний постійний приплив грошей, або фінансові ресурси.
Фінансові ресурси - це грошові доходи і надходження, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню працюючих. Вони є матеріальними носіями фінансових відносин і використовуються у фондовій і нефондовій формах.
Створення фінансових ресурсів може здійснюватися за рахунок власних і прирівняних до них коштів, їх мобілізації на фінансовому ринку і надходження грошей в порядку перерозподілу.
Не дивлячись на високий розмір позичкового відсотка, жорсткі вимоги до забезпечення, в умовах ринкової економіки кредитування набуває все більшого значення, виконуючи наступні функції:
- Подолання протиріч між постійним утворенням грошових резервів, що осідають в процесі обороту у підприємств, населення, і бюджеті, і найбільш повним використанням їх для потреб відтворення;
- Забезпечення безперервного обороту капіталу в умовах функціонування численних галузей і підприємств з різною тривалістю кругообігу коштів;
- Організація функціонування засобів обігу і платежів у безготівковій формі;
- Управління підприємствами на комерційній основі.
Особливо велика роль кредиту в організації оборотного капіталу підприємств з сезонними умовами виробництва та реалізації продукції. Додаткове залучення коштів їм необхідно для формування тимчасових запасів і незавершеного виробництва. Все це говорить про актуальність обраної теми курсової роботи, в сучасних умовах господарювання.
При виборі теми була поставлена мета - вивчити умови, форми та джерела кредитування поточної діяльності підприємства, виявити можливість і необхідність використання кредитних ресурсів.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:
- Дати основне поняття кредитних ресурсів, вивчити їх структуру;
- Проаналізувати потреба підприємства в кредитних ресурсах та ефективність їх використання;
- Оцінити фінансово-економічну діяльність ВАТ «Щигровському МТС», її кредитоспроможність;
- Продемонструвати вміння користуватися спеціальною літературою та даними бухгалтерської звітності, вміння грамотно викладати отримані результати.
Об'єктом дослідження виступає ВАТ «Щигровському МТС», розташована в місті Щигри Курської області, в період з 2006 по 2008 роки.
Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі викладаються теоретичні основи кредитування підприємств. У другому дається фінансово-економічна характеристика ВАТ «Щигровському МТС». Третій розділ присвячений аналізу надходження і використання кредитних ресурсів у ВАТ «Щигровському МТС».
Основними джерелами інформації при написанні роботи виступали: Федеральні закони, навчальні посібники з фінансів підприємств, періодичні видання та річні бухгалтерські звіти з додатком специфічних форм.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТУВАННЯ ПОТОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Поняття і роль кредитування поточної діяльності підприємств
У процесі кругообігу всі засоби проходять три стадії: придбання (постачання), виробництво і реалізація. На всієї цих стадіях оборотні засоби повинні перебувати в таких обсягах, які забезпечували б безперервність господарської діяльності.
Кредит прискорює операції з придбання матеріалів, на стадії реалізації продукції він є інструментом прискорення збутових операцій, недопущення зайвих вкладень у фонди обігу [14].
Таким чином, основна ділянка програми кредиту - виробнича стадія кругообігу. Кредитні ресурси залучаються як для створення необхідних виробничих запасів, так і для вкладень безпосередньо у виробничі витрати. Кредит сприяє більш раціональної завантаженні засобів у виробничому циклі і прискорює їх рух.
Кредитні відносини можуть приймати різні форми. Вони можуть бути організовані у формі банківського кредиту, або комерційного кредитування, коли відносини між підприємствами (позичальником і кредитором) оформляються векселем. Комерційний кредит може згодом трансформуватися у банківський, за допомогою надання банком позички, під заставу векселі, або за допомогою обліку векселя.
Кредитування зазвичай здійснюється за укрупненими об'єктах. Наприклад, для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, будівництва, побутового обслуговування такими об'єктами є матеріальні запаси й виробничі витрати, що включаються в нормовані оборотні кошти: відвантажені товари, строк оплати яких не настав; виставляються акредитиви і так далі. Кредитування за укрупненими об'єктів значно розширює права підприємства, дозволяє йому з урахуванням власних потреб маневрувати позиковими коштами в межах загальної суми наданого кредиту. Однак, кредитом не повинні покриватися фінансові потреби підприємства, викликані збитками, незнижуваним запасом ТМЦ і витратами виробництва, які повинні покриватися власними оборотними засобами, а також вироблена надпланова продукція, що має обмежений збут, надпланові і невикористовувані залишки ТМЦ [16].
Підприємство має право на отримання кредиту і в тому банку, де йому відкритий розрахунковий рахунок, і в будь-якому іншому банку. Такий порядок дає підприємству можливість, орієнтуючись на власні інтереси, вибрати банк, де кредитна політика відрізняється більшою гнучкістю, швидше й чіткіше виконуються операції, краще інформації, ширше перелік надаваних послуг.
Кредитування підприємств проводиться на основі кредитного договору. У договорі визначаються права та обов'язки підприємства-позичальника та банку з урахуванням характеру наданого кредиту та фінансового стану підприємства, встановлюється відповідальність сторін за порушення умов договору. У кредитному договорі в якості необхідних умов також визначаються: цілі кредитування, розмір кредиту; терміни і основні умови видачі і повернення позички; способи забезпечення кредитного зобов'язання; процентні ставки за кредит; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, а також терміни їх подання.
Залежно від терміну позики, що видається кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 3 років) і довгострокові (понад 3 років) [8]. Як правило, для забезпечення поточної діяльності, підприємства використовують короткострокове кредитування.
При кредитуванні поточної діяльності підприємств АПК необхідно враховувати такі особливості:
- Сповільнену оборотність коштів на виробничій стадії;
- Велика питома вага внутрішнього обороту;
- Необхідність створення сезонних виробничих запасів, що вимагає витрати значної суми коштів;
- Поступове і нерівномірне наростання витрат, яке в кінці виробничого циклу завершується поверненням коштів у формі реалізації отриманої продукції;
- Вплив несприятливих погодних умов та стихійних лих, які призводять до недобору продукції та прямих збитків, що вимагає створення страхових фондів.
1.2 Порядок банківського кредитування поточної діяльності підприємств
Процес кредитування складається з декількох стадій, які включають програмування, надання, використання і повернення банківських кредитів [20].
Програмування кредитних вкладень здійснюють банки на основі кредитних заявок підприємств. Заявки представляють собою складову частину програм економічного і соціального розвитку організацій.
Надання кредиту полягає у видачі грошей на умовах терміновості, платності і зворотності. Обов'язок банків полягає в повному задоволенні потреби господарюючих суб'єктів в кредитних ресурсах.
Використання кредиту означає напрямок позикових коштів на здійснення платежів за зобов'язаннями, пов'язаними з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства. Найважливіша умова використання кредиту - ефективність кредитованого заходу, яка забезпечує надходження прибутку і погашення боргу банку.
Повернення кредиту означає сплату банку-кредитору основної суми боргу та суми нарахованих відсотків.
Правила надання кредиту, порядок, етапи і умови укладання кредитних договорів комерційні банки розробляють самостійно з урахуванням рекомендацій і вказівок Центрального банку РФ. Проте дотримання загальної послідовності дозволяє звести до мінімуму витрати часу на обробку кредитної заявки і найбільш повно врахувати всі деталі операції [3].
Для отримання кредиту підприємству-позичальнику необхідно надати до установи комерційного банку, на ім'я керівника, заява про надання кредиту. У заяві, яка складається у довільній формі, відображають: мета кредиту, суму, строк, передбачене забезпечення і джерела погашення боргу. До заяви додається анкета позичальника і кредитна заявка встановленого зразка, підписана керівником організації та головним бухгалтером.
Після реєстрації заявки на кредит клієнт надає в банк такі документи.
Техніко-економічне обгрунтування використання кредиту (ТЕО). Що містять: технічний опис проекту, розрахунок за
витрат, джерела повернення кредиту, розрахунок очікуваного доходу від
реалізації кредитного проекту і термін, необхідний для реалізації останнього.Комплект статутних документів, якщо підприємство-позичальник не має в даному банку розрахункового рахунку: копія статуту чи установчого договору (завірена нотаріально); свідоцтво про реєстрацію; довідка про постановку на облік в податковій інспекції; банківські картки із зразками
підписів і печатки; сальдова довідка з обслуговуючого банку, що підтверджує наявність розрахункового або валютного рахунків з зазначенням місячних оборотів за останні шість місяців; реквізити
підприємства-позичальника.Комплект документів, які характеризують фінансовий стан позичальника: завірений в податковій інспекції баланс за два звітні періоди, з додатком звітів про фінансові результати діяльності (форми № 1 і 2); розшифровка по балансових статей «Дебітори» (з розбивкою по дебіторам і термінами повернення), «Кредитори» (з виділенням окремих кредиторів і термінів погашення), «Основні засоби»; довідка про щомісячні обороти по погашенню дебіторської і кредиторської заборгованості
за останні 6 міс., завірена головним бухгалтером підприємства;
діючі кредитні договори, включаючи всі пролонговані; договори застави з додатками, які належать до вказаних кредитними угодами.Документи, що відображають цільове використання кредитних коштів.
Документи щодо забезпечення позикових коштів:
- Під заставу - перелік цінностей, переданих в заставу, із зазначенням конкретної ціни і дати придбання; документи, що засвідчують право власності на вказане майно; опис майна, переданого в заставу, з додатком страхових полісів від основних видів ризику і так далі.
- При поручительстві інших банків і сторонніх організацій - гарантія (поручительство) банку з підписами першого і другого осіб та печаткою кредитної організації; баланси гаранта за два останні звітні періоди з розшифровкою за термінами залучення та спрямування коштів, включаючи позабалансові рахунки;
- За наявності страхового свідоцтва - поліс про страхування ризику непогашення кредиту, відсотків по ньому і можливих штрафних санкцій; завірений в податковій інспекції баланс страхової компанії за два звітні періоди з додатком звітів про фінансові результати діяльності (форми № 1 і 2); нотаріально завірені копії установчих документів страхової компанії та ліцензії на здійснення відповідної діяльності.
Передбачуваний графік вибору кредитних коштів (у разі заявки на надання позики в рамках кредитної лінії).
Графік погашення кредиту.
Перш ніж приступити до підготовки висновку за заявкою, служба безпеки банку перевіряє дані про позичальника: достовірність відомостей, викладених в установчих та реєстраційних документах, біографії керівників, засновників, їх організаторські й моральні якості, інформація про реальний майновий і господарський стан економічного суб'єкта і так далі .
Результати перевірки оформляються висновком, в якому міститься оцінка банківських ризиків і факторів, здатних вплинути на виконання договірних зобов'язань клієнтом. Можуть бути висунуті додаткові умови та рекомендації щодо кредитування. Даний документ підписують експерт і начальник служби безпеки.
Якщо питання про надання кредиту вирішене позитивно полягає кредитний договір. До основних умов кредитного договору належать:
- Мета, терміни, розмір та умови забезпечення кредиту;
- Порядок погашення суми основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом;
- Види і розміри санкцій за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань;
- Форми банківського контролю за використанням кредиту та перевірки його забезпечення;
- Порядок видачі кредиту, права та обов'язки сторін;
- Порядок розірвання договору.
Відповідальність сторін за порушення зобов'язань, встановлених кредитним договором, передбачена як чинним законодавством, так і самим договором. У ст. 393 ЦК РФ вказана обов'язок боржника відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням, або неналежним виконанням своїх зобов'язань. Свої зобов'язання за кредитним договором мають виконувати як позичальник, так і кредитор. У договорі може бути передбачена відповідальність банку за несвоєчасну видачу грошових коштів. Кредитор зобов'язаний не тільки своєчасно і в обумовленому обсязі надавати позичальникові кредит, але і вчасно приймати повертаються кошти.
1.3 Порядок визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника
Перш ніж приймати рішення про надання кредиту, банк аналізує кредитоспроможність підприємства.
Під кредитоспроможністю підприємства розуміється наявність у нього передумов для одержання кредиту і його повернення термін [6]. Кредитоспроможність підприємства визначається його акуратністю при розрахунках за раніше отриманими кредитами, поточним фінансовим станом і можливістю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Кожен банк використовує свою систему оцінки кредитоспроможності підприємства, що становить комерційну таємницю банку. Зазвичай система оцінки використовує три категорії кредитоспроможності: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможних).
Позичальник, визнаний надійним, кредитується на загальних умовах. У цьому випадку може бути застосований і пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник виявляється нестійким клієнтом, то при укладенні кредитного договору передбачаються додаткові норми контролю за його діяльністю й возвратностью кредиту. Якщо підприємство, яке подало кредитну заявку, визнано ненадійним клієнтом, то його кредитування здійснювати недоцільно. У цьому випадку банк може надати грошові кошти тільки на особливих умовах, спеціально передбачених у кредитному договорі.
Головними причинами необеслеченія кредитоспроможності підприємства є наявність дебіторської заборгованості, порушення зобов'язань, накопичення надлишкових виробничих і товарних запасів, низька ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності оборотних коштів і іншого.
Для аналізу фінансового стану клієнта та забезпечення по кредиту оцінюється його кредитоспроможність і платоспроможність, структура балансу і динаміка зміни основних економічних показників.
Дослідження балансу підприємства виробляють двома методами:
- Вертикальний аналіз (аналіз коефіцієнтів на основі поточного балансу);
- Горизонтальний аналіз (оцінка тенденцій для різних звітних періодів).
При вертикальному аналізі вивчення проводять за наступними напрямками: абсолютні показники, показники фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності і ділової активності.
Абсолютні показники - це значення активів, власних активів і власних коштів підприємства в абсолютних величинах.
Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів інвесторів і кредиторів. Базою для їх розрахунків є вартість майна.
Найважливішим показником цієї групи є коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу), який показує частку власних коштів у вартості майна підприємства. Достатнім вважається рівень показника більше 0,4.
Показники платоспроможності відображають можливість підприємства погасити заборгованість своїми легко реалізованими засобами. При їх обчисленні за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання. Основними показниками даної групи є коефіцієнти. Під ліквідністю розуміється можливість підприємства, у визначені терміни, звернути активи в готівку грошові кошти і погасити свої зобов'язання.
Показники рентабельності характеризують прибутковість господарюючого суб'єкта і розраховуються як відношення балансового прибутку до різних груп джерел коштів.
Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Дані, отримані в результаті аналізу ділової активності потенційного позичальника, не враховуються при розрахунку рейтингової оцінки підприємства. Однак вони в обов'язковому порядку відображаються в типовому ув'язненні за кредитним проектом в розділі «Фінансове становище позичальника».
Горизонтальний аналіз фінансового стану підприємства полягає в оцінці тенденцій діяльності підприємства за ряд звітних періодів. Вивчення змін параметрів від одного звітного періоду до іншого дозволяє оцінити діяльність економічного суб'єкта на перспективу.
Особливу увагу фахівці банку приділяють аналізу пропонованого забезпечення кредиту. Тут найбільш значущими є:
- Збереження (у випадку застави швидкопсувних продуктів звертають увагу на терміни зберігання товарів, особливі умови і можливість їх дотримання);
- Счетность (можливість при перевірці застави здійснити точне вимірювання залишків товару без істотних витрат часу на ці процедури);
- Контрольованість (регулярний контроль за заставою, не пов'язаний з організацією додаткових заходів на його здійснення);
- Ліквідність (можливість швидкої реалізації предмета застави з метою повернення простроченого кредиту).
Після цього проводять аналіз умов угоди. Остаточне рішення про видачу кредиту ухвалює кредитний комітет на основі кредитного проекту, укладення менеджера і протоколу узгодження. Укладення кредитного комітету доводиться до клієнта в письмовій формі з обов'язковим письмовим підтвердженням про його отримання. У разі відмови у видачі кредиту рішення повинно бути аргументовано.
2 ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «Щигровському МТС»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Щигровському МТС»
Агропромисловий комплекс ВАТ «Щигровському Машинно-технологічна станція» розташований в місті Щигри, Курської області. Основою діяльності даного підприємства є виробництво та реалізація продукції рослинництва (жито, озима та яра пшениця, ячмінь, гречка, овес, кукурудза на зерно, соняшник, цукровий буряк) та надання послуг (транспортних, консультаційних). За організаційно-правовій формі підприємство належить до відкритого акціонерного товариства, статутний капітал якого дорівнює 6435 тис. руб., Дочірніх організацій не має.
ВАТ «Щигровському МТС» є самостійним господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи, круглу печатку, що містить найменування, штамп, бланки та інші документи, необхідні для здійснення своєї діяльності. Воно має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем, а також третьою особою в суді. У своїй діяльності господарство керується законодавством Російської Федерації та Статутом.
Територія землекористування підприємства розташована в зоні помірного клімату. Грунтовий покрив території представлений в основному чорноземом, що й обумовлює основний вид діяльності організації.
Характеристику фінансово-економічного стану ВАТ «Щигровському МТС» доцільно почати з аналізу динаміки його виробничо-економічного потенціалу.
Таблиця 1 - Виробничо-економічний потенціал підприємства ВАТ «Щигровському МТС»
Показники | 2006 | 2007 | 2008 | 2008 рік у% до 2006 року |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Вартість валової продукції в поточних цінах, тис. крб. | 56106 | 81799 | 138876 | 247,52 |
Виручка від реалізації продукції, тис. руб. | 38607 | 70893 | 97435 | 252,38 |
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. руб. | 37370 | 32428 | 45195 | 120,94 |
Енергетичні потужності, к.с. | 11762 | 13800 | 14900 | 126,68 |
Середньорічна чисельність працівників, чол. в т. ч. зайнятих в сільськогосподарському виробництві | 114 87 | 107 83 | 79 54 | 69,30 |
62,07