Введення
Відбуваються перетворення в державі, реформування силових структур, свідчать про потребу у пошуку принципово нових напрямків оптимізації навчання і виховання офіцерських кадрів. У сучасних умовах зростає роль і значення ефективної навчальної та службової діяльності у вищих військових навчальних закладах. Підготовка військового фахівця представляє найбільш активний етап становлення його як особистості. Одним з важливих напрямків є психологічне забезпечення процесу адаптації курсантів з неповних сімей до специфіки навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Ставлення до соціально значущих об'єктів
Проблема дослідження соціального інтелекту стає все більш актуальною на сучасному етапі розвитку соціальної психології. Це обумовлено специфікою даного феномена, який, є надзвичайно важливим практичним якістю, природа якого не вивчена повною мірою. Соціальний інтелект - це чітко узгоджена група ментальних здібностей, що реалізуються в регуляції пізнання людиною соціуму і його поведінки в ньому, що розвиваються в процесі соціалізації. Відмінними рисами даної групи ментальних здібностей є:
· Їх множинний характер (тобто комплекс або група здібностей), тому він нерозривно пов'язаний з діяльністю людини.
· Неоднозначність природи його зв'язків з академічним інтелектом.
· Предмет реалізації даної групи здібностей (встановлення відносин між людьми).
Ми вважаємо, що феномен «соціальний інтелект» виступає однією з основ успішного міжособистісного спілкування. У вітчизняній традиції дослідження соціального інтелекту проводилося в його нерозривному взаємозв'язку з комунікативною компетентністю (Н. А. Амінов, М. В. Молоканов, М. І. Бонев, Ю. М. Ємельянов, А. А. Кідрона, А. Л. Южанінова та інші).
У 80 - 90 - ті роки виділилося ще один напрямок дозволяє розглянути багатоаспектність даного феномена: психологія соціального пізнання. Роботи А.А. Бодалева, Н.В. Васіної, Г.М. Андрєєвої виступають в якості методологічної основи аналізу соціального інтелекту в рамках процесу соціального пізнання. Як зазначає А.А. Бодальов соціальний інтелект - це соціальна перцепція як властивість, тобто такий атрибут суб'єкта відображення, який виділяється в режимах психології особистості. У зв'язку з цим особливу увагу привертає роль соціального інтелекту в процесі пізнання соціальної дійсності, в якості структурної одиниці якої ми пропонуємо розглядати соціально - значимий об'єкт. Соціально-значимий об'єкт - це універсальна структурна одиниця у пізнанні соціуму людиною, що набуває своє утримання завдяки його соціокультурних особливостей, пізнання яких здійснюється в процесі соціалізації. Однією з основних характеристик пізнання соціально - значущих об'єктів є формування ставлення до них, яке відіграє вирішальну роль у процесі комунікації реалізується в ситуації діалогу культур. Проблема міжкультурної комунікації в силу складності предмета свого дослідження вимагає глибокого міждисциплінарного аналізу її різних аспектів. Основи теорії міжкультурної комунікації розроблені в рамках культурологи лінгвістики, психолінгвістики, етнопсихології та лінгводидактики. Прикладна модель цього феномена розроблена в рамках лінгводидактики містить такі субкомпетентності як лінгвістична (володіння мовою спілкування), соціокультурна (знання норм і правил прийнятих в даній лінгвокультурної спільності), соціолінгвістична (здатність вибору мовних форм на основі ситуації спілкування), дискурсивна (вміння грамотно побудувати своє вислів).
Наш погляд дана модель не може бути ефективною з точки зору психології, оскільки вона дозволяє забезпечити учня знаннями про культуру, але не сформувати відповідне ставлення до соціально-значущих об'єктів, прийняте в даній культурі. Виходячи з вищесказаного, була сформульована гіпотеза дослідження впливу рівня розвитку і структури соціального інтелекту на формування ставлення до соціально-значущих об'єктів у представників різних етнічних груп. Для перевірки даної гіпотези було зроблено дослідження, що складається з трьох етапів. На першому етапі було встановлено, що рівень розвитку соціального інтелекту безпосередньо взаємозалежний зі здатністю зміни ставлення до соціально-значущих об'єктів у Росіян, які знаходяться в умовах еміграції в США і Німеччини.
На другому етапі дослідження було встановлено, що ступінь вираженості здібностей, що включаються в структуру соціального інтелекту, варіюється в залежності від національної приналежності досліджуваних та є визначальним фактором для ступеня і знака вираженості відношення до соціально - значимим об'єктах. Наприклад, у татар було виявлено більш високий рівень емоційного інтелекту і більш позитивне ставлення до значущих інших. На третьому етапі проводився аналіз дидактичних одиниць в рамках програм навчання міжкультурної комунікації і були вироблені вправи для формування ставлення до ключових соціально - значимим об'єктах, прийнятого в США.
У ході контрольних зрізів у контрольній та експериментальній групі була встановлена більш висока ефективність навчання міжкультурної комунікації (на 33% вище в експериментальній групі, ніж у контрольній групі). Таким чином, було встановлено, що соціальний інтелект є чинником формування ставлення до соціально - значимим об'єктах, що дозволяє розробляти і впроваджувати додаткові матеріали з навчання іноземної мови на основі виробленої специфіки відношення до соціально - значимим об'єктах у представників різних етнічних груп і таким чином оптимізувати процес навчання міжкультурної комунікації.
Соціально-психологічна адаптація до навчальної діяльності
Адаптація (від лат. «Пристосовувати») - пристосування організму особистості, їх систем до характеру окремих впливів чи до змінених умов життя в цілому. Поняття адаптації виникло в XIX столітті і використовувалося спочатку, головним чином, в біології. Потім це поняття стали застосовувати не тільки до різних сторін життєдіяльності організмів, але і до особистості людини і навіть колективним поведінки. У залежності від того, в яких умовах і на основі яких механізмів здійснюється пристосування людини до середовища, виділяють різні види адаптації: фізіологічну; психологічну, соціально - психологічну.
Курсанти з неповних сімей є найбільш вразливою категорією учнів. На них впливають нові умови соціального середовища: високі фізичні та розумові навантаження, строгий регламент розпорядку дня, наростаючою значний потік інформації, дефіциту вільного часу. При значному кількості публікацій, присвячених соціально-психологічної адаптації (СПА) особи практично відсутні матеріали досліджень про вплив особистісного потенціалу на ефективність процесу адаптації, не досліджені в повній мірі специфіка соціально-психологічної адаптації курсантів з неповних сімей військового вузу і суб'єктивне ставлення до змін.
Дослідження проводилося на базі Голіцинського прикордонного інституту серед курсантів з неповних сімей та повних сімей. Загальний обсяг вибірки 40 осіб, з них: 20 курсантів з неповних сімей і 20 з повних сімей. Перед початком дослідження увага приділялася на створення у курсантів позитивної мотивації до участі в експерименті. Після перевірки на нормальність розподілу досліджуваної ознаки був проведений кореляційний аналіз отриманих даних. Виявлено значимі показники за наступними шкалами: комунікативні здібності - самосприйняття (0,50), моральна нормативність - самосприйняття (0,55), нервово-психологічна стійкість - прагнення до домінування (0,60), комунікативні здібності - адаптивні здібності (0,52 ), моральна нормативність - комунікативні здібності (0,50) - у курсантів з неповних сімей. Самосприйняття - адаптація (0,75, при p ≤ 0,05), прийняття інших - адаптація (0,66), емоційна комфортність - адаптація (0,81), інтернальність - адаптація (0,77), прагнення до домінування - адаптація (0,50), емоційна комфортність - самосприйняття (0,60), інтернальність - самосприйняття (0,58), інтернальність - емоційна комфортність (0,71), прагнення до домінування - емоційна комфортність (0,50), комунікативні здібності - адаптивні здібності (0,52), моральна нормативність - комунікативні здібності (0,52) - у курсантів з повних сімей.
Фактор додаткової освіти
Останнім часом у світі все більше значення приділяється інноваційної освіти. Інноваційний - значить заснований на останніх досягненнях в різних областях. Розробка інновацій відбувається на всіх щаблях освітнього процесу. Особливий інтерес представляють собою інновації у додатковій освіті. Теоретичні основи інноваційного освіти стали предметом дослідження в різних країнах, у тому числі і в Росії. Вивчення зарубіжного досвіду дозволяє більш продуктивно забезпечити інноваційний освіта в нашій країні. У зв'язку з цим, особливий інтерес становлять дослідження, проведені в країнах Західної Європи.
У порівнянні з іншими видами освіти, впровадження інновацій у додатковій освіті почалося давно. При цьому не завжди вдається виділити інноваційні аспекти у додатковій освіті, тому що таке освіта спрямована на отримання необхідних для успішної трудової діяльності знань і вмінь в конкретній галузі та майже завжди грунтується на останніх наукових розробках. У зв'язку з цим постає питання: що вважати інновацією і чи існують тимчасові рамки для інновацій? Термін «інновація» природно грунтується на нових досягненнях, але при цьому не всяке інновація несе в собі революційні зміни. При вивченні великого числа проектів додаткової освіти можна виділити основні інноваційні напрямки: нові освітні концепції; нові цільові групи і перехід від однієї групи до іншої; нові освітні продукти. Велика частина інноваційних проектів стосується нових цільових груп і переходу від однієї групи до іншої. Під цільовою групою можна розуміти групу людей, на яку спрямована дана інноваційна програма. У рамках таких проектів велика увага приділяється кооперації, вертикальному і горизонтальному об'єднанню співробітників підприємств. Даний напрямок інновацій у додатковій освіті пов'язано з розвитком проектної системи роботи, коли співробітники різних відділів одного підприємства об'єднуються для роботи над конкретним проектом, і після закінчення проекту група розформовується. При цьому підході гостро постає питання про вибір дисциплін додаткової освіти з метою найбільшої ефективності використання отриманих знань співробітниками в подальших проектах, а також питання про спосіб формування подібних робочих груп. Особливо необхідно відзначити інноваційні проекти, які займаються оцінкою роботи проектної групи. Оцінка необхідності проекту, мотивації співробітників і форм роботи, оцінка співробітниками роботи в цілому дає можливість надалі формувати більш продуктивні групи і тому зростає кількість інноваційних робіт, присвячених системі оцінки роботи проектних груп. Нові освітні концепції у додатковій освіті схожі з концепціями інших щаблів освіти. Дані концепції зачіпають тему міждисциплінарних досліджень, формування нові областей знань і, відповідно, нових робочих областей, а також питання інтеграції в освіті. Велике поширення набувають проекти, основою яких є самоосвіту, але при цьому велике значення приділяється консультування та підтримки в самоосвіті. До нових освітнім продуктів відносяться програми дистанційної освіти. Подібні програми не лише дають можливість здобувати додаткову освіту всім співробітникам, незалежно від того, в якому місті вони працюють, а й сприяють кооперації співробітників різних відділень компанії для їх подальшої проектної діяльності.
Окремо необхідно відзначити програми додаткової освіти для молодих фахівців. У рамках даних програм випускники вузів мають можливість, у відповідності зі спеціальністю, отримати необхідні для роботи на конкретному підприємстві знання. Такі програми також знайомлять молодих фахівців з суміжними областями діяльності, що надалі сприяє кооперації при проектній роботі. Великого поширення в Німеччині отримали інноваційні проекти, що стосуються впровадження знань у відносно нові області, що стали значимими в останнім часом, такі як захист навколишнього середовища або процеси глобалізації.
Висновок
Таким чином, соціально-психологічна адаптація курсантів з неповних сімей до навчальної діяльності відмінна від курсантів з повних сімей. У курсантів з неповних сімей на процес адаптації впливають розвинені комунікативні здібності. Для курсантів їх повних сімей істотний вплив на адаптацію надає емоційна комфортність, внутрішній контроль (інтернальність), самосприйняття, прийняття інших.
Список літератури
1. Маклаков А.Г. (2007) Військова психологія / / СПб.: 2007.
2. Налчаджян А.А. Соціально-психічна адаптація особистості: Форми, механізми та стратегії / / Єреван, 2008.
3. Соціальна психологія освіти / Под ред. О.М. Сухова / / М.: МПСІ, 2005.
4. Сучасна військова психологія. Хрестоматія / / Мінськ, 2008.
5. Андрєєва Г.М. (2008) Психологія соціального пізнання: Учеб. Посібник для студентів вузів / Г.М. Андрєєва. - 3 - е вид., Перераб. І доп. - М.: Аспект Пресс.
6. Єлізарова Г.В. (2007) Культура і навчання іноземних мов. - СПб.: КАРО.
7. Куніцина В.М., Казарінова Н.В., Погольша В.М. (2003) Міжособистісне спілкування: Підручник для вузів - СПб.: Пітер.
8. Пізнання людини людиною (віковий, гендерний, етнічний та професійний аспекти) / За ред. А.А. Бодалева, Н.В. Васіної. - СПб.: Мова, 2005.
9. Садохін А.П. (2007) Теорія і практика міжкультурної комунікації: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ - ДАНА.
10. Щедровицький Г.П. (2009) Інтелект і комунікація / / Питання філософії № 3.
11. 1.Гуткіна Н.І. Психологічна готовність до школи. Вид-во: Спб.: Пітер 2009.
12. 2.Дорофеева Г.А. Особливості та умови адаптації дітей 6-7 років до навчальної діяльності. / / Прикладна психологія. 2007. № 3. Вид-во: Будинок МАГІСТР-ПРЕС.
13. 3.Максімова М.В. Психологічні умови шкільної адаптації. Автореф. дисс. - М., 2004.
14. Парамонова Л.А., Тарасова К.В., Алієва Т.І. Дитина 5-6 років у системі дошкільної освіти. / / Психологічна наука і освіта, 2008, № 2.
15. Смирнова Е.О. Дитяча психологія. - М., 2006.
16. Ясюкова Л.А. Методика визначення готовності до школи / Прогноз і
17. Профілактика проблем навчання в початковій школі. Санкт-Петербург. 2007.
Відбуваються перетворення в державі, реформування силових структур, свідчать про потребу у пошуку принципово нових напрямків оптимізації навчання і виховання офіцерських кадрів. У сучасних умовах зростає роль і значення ефективної навчальної та службової діяльності у вищих військових навчальних закладах. Підготовка військового фахівця представляє найбільш активний етап становлення його як особистості. Одним з важливих напрямків є психологічне забезпечення процесу адаптації курсантів з неповних сімей до специфіки навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Ставлення до соціально значущих об'єктів
Проблема дослідження соціального інтелекту стає все більш актуальною на сучасному етапі розвитку соціальної психології. Це обумовлено специфікою даного феномена, який, є надзвичайно важливим практичним якістю, природа якого не вивчена повною мірою. Соціальний інтелект - це чітко узгоджена група ментальних здібностей, що реалізуються в регуляції пізнання людиною соціуму і його поведінки в ньому, що розвиваються в процесі соціалізації. Відмінними рисами даної групи ментальних здібностей є:
· Їх множинний характер (тобто комплекс або група здібностей), тому він нерозривно пов'язаний з діяльністю людини.
· Неоднозначність природи його зв'язків з академічним інтелектом.
· Предмет реалізації даної групи здібностей (встановлення відносин між людьми).
Ми вважаємо, що феномен «соціальний інтелект» виступає однією з основ успішного міжособистісного спілкування. У вітчизняній традиції дослідження соціального інтелекту проводилося в його нерозривному взаємозв'язку з комунікативною компетентністю (Н. А. Амінов, М. В. Молоканов, М. І. Бонев, Ю. М. Ємельянов, А. А. Кідрона, А. Л. Южанінова та інші).
У 80 - 90 - ті роки виділилося ще один напрямок дозволяє розглянути багатоаспектність даного феномена: психологія соціального пізнання. Роботи А.А. Бодалева, Н.В. Васіної, Г.М. Андрєєвої виступають в якості методологічної основи аналізу соціального інтелекту в рамках процесу соціального пізнання. Як зазначає А.А. Бодальов соціальний інтелект - це соціальна перцепція як властивість, тобто такий атрибут суб'єкта відображення, який виділяється в режимах психології особистості. У зв'язку з цим особливу увагу привертає роль соціального інтелекту в процесі пізнання соціальної дійсності, в якості структурної одиниці якої ми пропонуємо розглядати соціально - значимий об'єкт. Соціально-значимий об'єкт - це універсальна структурна одиниця у пізнанні соціуму людиною, що набуває своє утримання завдяки його соціокультурних особливостей, пізнання яких здійснюється в процесі соціалізації. Однією з основних характеристик пізнання соціально - значущих об'єктів є формування ставлення до них, яке відіграє вирішальну роль у процесі комунікації реалізується в ситуації діалогу культур. Проблема міжкультурної комунікації в силу складності предмета свого дослідження вимагає глибокого міждисциплінарного аналізу її різних аспектів. Основи теорії міжкультурної комунікації розроблені в рамках культурологи лінгвістики, психолінгвістики, етнопсихології та лінгводидактики. Прикладна модель цього феномена розроблена в рамках лінгводидактики містить такі субкомпетентності як лінгвістична (володіння мовою спілкування), соціокультурна (знання норм і правил прийнятих в даній лінгвокультурної спільності), соціолінгвістична (здатність вибору мовних форм на основі ситуації спілкування), дискурсивна (вміння грамотно побудувати своє вислів).
Наш погляд дана модель не може бути ефективною з точки зору психології, оскільки вона дозволяє забезпечити учня знаннями про культуру, але не сформувати відповідне ставлення до соціально-значущих об'єктів, прийняте в даній культурі. Виходячи з вищесказаного, була сформульована гіпотеза дослідження впливу рівня розвитку і структури соціального інтелекту на формування ставлення до соціально-значущих об'єктів у представників різних етнічних груп. Для перевірки даної гіпотези було зроблено дослідження, що складається з трьох етапів. На першому етапі було встановлено, що рівень розвитку соціального інтелекту безпосередньо взаємозалежний зі здатністю зміни ставлення до соціально-значущих об'єктів у Росіян, які знаходяться в умовах еміграції в США і Німеччини.
На другому етапі дослідження було встановлено, що ступінь вираженості здібностей, що включаються в структуру соціального інтелекту, варіюється в залежності від національної приналежності досліджуваних та є визначальним фактором для ступеня і знака вираженості відношення до соціально - значимим об'єктах. Наприклад, у татар було виявлено більш високий рівень емоційного інтелекту і більш позитивне ставлення до значущих інших. На третьому етапі проводився аналіз дидактичних одиниць в рамках програм навчання міжкультурної комунікації і були вироблені вправи для формування ставлення до ключових соціально - значимим об'єктах, прийнятого в США.
У ході контрольних зрізів у контрольній та експериментальній групі була встановлена більш висока ефективність навчання міжкультурної комунікації (на 33% вище в експериментальній групі, ніж у контрольній групі). Таким чином, було встановлено, що соціальний інтелект є чинником формування ставлення до соціально - значимим об'єктах, що дозволяє розробляти і впроваджувати додаткові матеріали з навчання іноземної мови на основі виробленої специфіки відношення до соціально - значимим об'єктах у представників різних етнічних груп і таким чином оптимізувати процес навчання міжкультурної комунікації.
Соціально-психологічна адаптація до навчальної діяльності
Адаптація (від лат. «Пристосовувати») - пристосування організму особистості, їх систем до характеру окремих впливів чи до змінених умов життя в цілому. Поняття адаптації виникло в XIX столітті і використовувалося спочатку, головним чином, в біології. Потім це поняття стали застосовувати не тільки до різних сторін життєдіяльності організмів, але і до особистості людини і навіть колективним поведінки. У залежності від того, в яких умовах і на основі яких механізмів здійснюється пристосування людини до середовища, виділяють різні види адаптації: фізіологічну; психологічну, соціально - психологічну.
Курсанти з неповних сімей є найбільш вразливою категорією учнів. На них впливають нові умови соціального середовища: високі фізичні та розумові навантаження, строгий регламент розпорядку дня, наростаючою значний потік інформації, дефіциту вільного часу. При значному кількості публікацій, присвячених соціально-психологічної адаптації (СПА) особи практично відсутні матеріали досліджень про вплив особистісного потенціалу на ефективність процесу адаптації, не досліджені в повній мірі специфіка соціально-психологічної адаптації курсантів з неповних сімей військового вузу і суб'єктивне ставлення до змін.
Дослідження проводилося на базі Голіцинського прикордонного інституту серед курсантів з неповних сімей та повних сімей. Загальний обсяг вибірки 40 осіб, з них: 20 курсантів з неповних сімей і 20 з повних сімей. Перед початком дослідження увага приділялася на створення у курсантів позитивної мотивації до участі в експерименті. Після перевірки на нормальність розподілу досліджуваної ознаки був проведений кореляційний аналіз отриманих даних. Виявлено значимі показники за наступними шкалами: комунікативні здібності - самосприйняття (0,50), моральна нормативність - самосприйняття (0,55), нервово-психологічна стійкість - прагнення до домінування (0,60), комунікативні здібності - адаптивні здібності (0,52 ), моральна нормативність - комунікативні здібності (0,50) - у курсантів з неповних сімей. Самосприйняття - адаптація (0,75, при p ≤ 0,05), прийняття інших - адаптація (0,66), емоційна комфортність - адаптація (0,81), інтернальність - адаптація (0,77), прагнення до домінування - адаптація (0,50), емоційна комфортність - самосприйняття (0,60), інтернальність - самосприйняття (0,58), інтернальність - емоційна комфортність (0,71), прагнення до домінування - емоційна комфортність (0,50), комунікативні здібності - адаптивні здібності (0,52), моральна нормативність - комунікативні здібності (0,52) - у курсантів з повних сімей.
Фактор додаткової освіти
Останнім часом у світі все більше значення приділяється інноваційної освіти. Інноваційний - значить заснований на останніх досягненнях в різних областях. Розробка інновацій відбувається на всіх щаблях освітнього процесу. Особливий інтерес представляють собою інновації у додатковій освіті. Теоретичні основи інноваційного освіти стали предметом дослідження в різних країнах, у тому числі і в Росії. Вивчення зарубіжного досвіду дозволяє більш продуктивно забезпечити інноваційний освіта в нашій країні. У зв'язку з цим, особливий інтерес становлять дослідження, проведені в країнах Західної Європи.
У порівнянні з іншими видами освіти, впровадження інновацій у додатковій освіті почалося давно. При цьому не завжди вдається виділити інноваційні аспекти у додатковій освіті, тому що таке освіта спрямована на отримання необхідних для успішної трудової діяльності знань і вмінь в конкретній галузі та майже завжди грунтується на останніх наукових розробках. У зв'язку з цим постає питання: що вважати інновацією і чи існують тимчасові рамки для інновацій? Термін «інновація» природно грунтується на нових досягненнях, але при цьому не всяке інновація несе в собі революційні зміни. При вивченні великого числа проектів додаткової освіти можна виділити основні інноваційні напрямки: нові освітні концепції; нові цільові групи і перехід від однієї групи до іншої; нові освітні продукти. Велика частина інноваційних проектів стосується нових цільових груп і переходу від однієї групи до іншої. Під цільовою групою можна розуміти групу людей, на яку спрямована дана інноваційна програма. У рамках таких проектів велика увага приділяється кооперації, вертикальному і горизонтальному об'єднанню співробітників підприємств. Даний напрямок інновацій у додатковій освіті пов'язано з розвитком проектної системи роботи, коли співробітники різних відділів одного підприємства об'єднуються для роботи над конкретним проектом, і після закінчення проекту група розформовується. При цьому підході гостро постає питання про вибір дисциплін додаткової освіти з метою найбільшої ефективності використання отриманих знань співробітниками в подальших проектах, а також питання про спосіб формування подібних робочих груп. Особливо необхідно відзначити інноваційні проекти, які займаються оцінкою роботи проектної групи. Оцінка необхідності проекту, мотивації співробітників і форм роботи, оцінка співробітниками роботи в цілому дає можливість надалі формувати більш продуктивні групи і тому зростає кількість інноваційних робіт, присвячених системі оцінки роботи проектних груп. Нові освітні концепції у додатковій освіті схожі з концепціями інших щаблів освіти. Дані концепції зачіпають тему міждисциплінарних досліджень, формування нові областей знань і, відповідно, нових робочих областей, а також питання інтеграції в освіті. Велике поширення набувають проекти, основою яких є самоосвіту, але при цьому велике значення приділяється консультування та підтримки в самоосвіті. До нових освітнім продуктів відносяться програми дистанційної освіти. Подібні програми не лише дають можливість здобувати додаткову освіту всім співробітникам, незалежно від того, в якому місті вони працюють, а й сприяють кооперації співробітників різних відділень компанії для їх подальшої проектної діяльності.
Окремо необхідно відзначити програми додаткової освіти для молодих фахівців. У рамках даних програм випускники вузів мають можливість, у відповідності зі спеціальністю, отримати необхідні для роботи на конкретному підприємстві знання. Такі програми також знайомлять молодих фахівців з суміжними областями діяльності, що надалі сприяє кооперації при проектній роботі. Великого поширення в Німеччині отримали інноваційні проекти, що стосуються впровадження знань у відносно нові області, що стали значимими в останнім часом, такі як захист навколишнього середовища або процеси глобалізації.
Висновок
Таким чином, соціально-психологічна адаптація курсантів з неповних сімей до навчальної діяльності відмінна від курсантів з повних сімей. У курсантів з неповних сімей на процес адаптації впливають розвинені комунікативні здібності. Для курсантів їх повних сімей істотний вплив на адаптацію надає емоційна комфортність, внутрішній контроль (інтернальність), самосприйняття, прийняття інших.
Список літератури
1. Маклаков А.Г. (2007) Військова психологія / / СПб.: 2007.
2. Налчаджян А.А. Соціально-психічна адаптація особистості: Форми, механізми та стратегії / / Єреван, 2008.
3. Соціальна психологія освіти / Под ред. О.М. Сухова / / М.: МПСІ, 2005.
4. Сучасна військова психологія. Хрестоматія / / Мінськ, 2008.
5. Андрєєва Г.М. (2008) Психологія соціального пізнання: Учеб. Посібник для студентів вузів / Г.М. Андрєєва. - 3 - е вид., Перераб. І доп. - М.: Аспект Пресс.
6. Єлізарова Г.В. (2007) Культура і навчання іноземних мов. - СПб.: КАРО.
7. Куніцина В.М., Казарінова Н.В., Погольша В.М. (2003) Міжособистісне спілкування: Підручник для вузів - СПб.: Пітер.
8. Пізнання людини людиною (віковий, гендерний, етнічний та професійний аспекти) / За ред. А.А. Бодалева, Н.В. Васіної. - СПб.: Мова, 2005.
9. Садохін А.П. (2007) Теорія і практика міжкультурної комунікації: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ - ДАНА.
10. Щедровицький Г.П. (2009) Інтелект і комунікація / / Питання філософії № 3.
11. 1.Гуткіна Н.І. Психологічна готовність до школи. Вид-во: Спб.: Пітер 2009.
12. 2.Дорофеева Г.А. Особливості та умови адаптації дітей 6-7 років до навчальної діяльності. / / Прикладна психологія. 2007. № 3. Вид-во: Будинок МАГІСТР-ПРЕС.
13. 3.Максімова М.В. Психологічні умови шкільної адаптації. Автореф. дисс. - М., 2004.
14. Парамонова Л.А., Тарасова К.В., Алієва Т.І. Дитина 5-6 років у системі дошкільної освіти. / / Психологічна наука і освіта, 2008, № 2.
15. Смирнова Е.О. Дитяча психологія. - М., 2006.
16. Ясюкова Л.А. Методика визначення готовності до школи / Прогноз і
17. Профілактика проблем навчання в початковій школі. Санкт-Петербург. 2007.