, Встановлена партією Леніна, по
визначенням самого "вождя", означала нічим не обмежену, ника-
кими законами, ніякими абсолютно правилами не стесненную, не-
посередньо на насильство спирається влада. "Ця диктатура, - за-
являв Ленін 27 травня 1919, - припускає застосування нещадний-
ного, суворого, швидкого і рішучого насильства для придушення з-
спротиву експлуататорів, капіталістів, поміщиків, їх пріхвост-
ній. Хто не зрозумів цього, той не революціонер, того треба прибрати з по-
ста вождів або порадників пролетаріату ".
"Терор, - вторив йому Л. Троцький, - як демонстрація сили і по-
Чи робочого класу отримає своє історичне виправдання в тому фак-
ті, що пролетаріату вдалося зламати політичну волю інтелліген-
ції "." Ми, - стверджував за ними Дзержинський, - представляємо собою
організований терор. Це має бути сказано абсолютно ясно ".
Вже в перші місяці більшовицької революції її вожді плани-
рова знищення принаймні 10 млн. російських людей.
"Ми, - декларував на 7-й петроградської більшовицької конферен-
ції у вересні 1918 року Г.Є. Зінов'єв, - повинні повести за собою 90
млн. зі ста населяють Радянську Росію. З іншими не можна гово-
рить, їх треба знищити ". Присутні партійці з захопленням за-
аплодували. У декларування терору Зінов'єв був не тільки теоретич-
тиком, але і повсякденним практиком. Нерідко прийоми в його кабінеті за-
закінчуються розстрілом його недавніх гостей. Очевидець розповідав, як,
перебуваючи в Смольному, бачив, що до Зинов'єву в кабінет прийшла якась
то депутація матросів з трьох чоловік. Зінов'єв прийняв їх і, майже той-
годину ж вискочивши зі свого кабінету, покликав варту і наказав: "Виведіть-
ті цих мерзотників у двір, призначте до стіни і розстріляйте! Це контр-
революціонери ... "Наказ був негайно виконаний без суду і слідства.
Ленін постійно закликає нещадно розправлятися з усіма
противниками більшовицької влади. Вже в грудні 1917 року він
пропонує повний набір методів боротьби з ворогами соціалізму - ви-
борочние розстріли осіб, які відмовилися працювати на більшовицький
режим, в'язниці для всіх, хто сумнівався у правоті "ленінських істин".
У статті "Як організувати змагання" Ленін пише: "В одному ме-
сте посадять у в'язницю десяток багатіїв, дюжину шахраїв, півдюжини
робітників, ухилятися від роботи ... В іншому поставлять їх чистити сор-
тири. У третьому забезпечать, по від'їзді карцеру, жовтими квитками, що-
б увесь народ, до їх виправлення, наглядав за ними, як за шкідливими
людьми. У четвертому розстріляють на місці одного з десяти, винних
в дармоїдстві ... "
Терор і насильство над росіянами стали головним знаряддям державного-
кої політики більшовиків, починаючи з перших днів радянської вла-
сти. Певна обмеженість терору в початковий період господст-
ва більшовиків пояснювалося не їх доброю волею, а неналаженностью
репресивної машини і нестачею кадрів для проведення масових
розстрілів. Тим не менш вже в кінці 1917-го - першій половині 1918
року були репресовані десятки тисяч російських людей, перш за все-
го представників російської армії та державного апарату. 3 (16)
січня 1918 року "Правда" писала: "... За кожну нашу голову - сотню
ваших ".
У Петрограді до кінця 1917 року залишалося кілька десятків ти-
сяч офіцерів, опори яких більшовики дуже боялися. За
першій половині 1918 року більше половини їх було розстріляно
спочатку під керівництвом Петерса, а потім Урицького. Тільки при
Урицького у Петрограді вбили близько 5 тис. офіцерів. З таким же усер-
діем чекісти шукали царських чиновників. У багатьох випадках так само,
як і офіцерів, їх вбивали без суду і слідства.
У перші ж роки більшовики вбили всіх, хто був пов'язаний зі справою
Бейліса й був винен лише в тому, що прагнув довести процес
до справедливого кінця. Єврейські більшовики розстріляли міністра
юстиції Щегловітова, прокурора київської палати Чаплинського, това-
ріща прокурора Віппера, члена Державної Думи Замисловський-
го.
Вбивства російських державних діячів, чиновників державного-
венного апарату, офіцерів, священиків, членів патріотичних ор-
лучаються проводилися планомірно і систематично. Як розповідаючи-
ет очевидець, що просидів весь 1918 рік у московській Бутирській тюрь-
ме ув'язнених регулярно ганяли на закопування розстріляних і
викопування глибоких канав для поховання жертв наступного расст-
рела. В'язнів вивозили на вантажівці під наглядом озброєної
варти на Ходинському полі, Ваганьково і в район Петровського парку.
Могили викопувалися відразу ж на 20-30, а то й більше чоловік. З
своєї вартою ув'язнені встигли познайомитися так близько, що вона
ділилася з ними своїми враженнями про проводилися операци-
ях. Одного разу, розповідає очевидець, після закінчення копання черговий
суцільний могили-канави, конвойні оголосили, що на наступне ут-
ро належить "важливий розстріл" попів і міністрів. У числі розстрою-
лянних виявилися: єпископ Єфрем, протоієрей захоплень, міністр
внутрішніх справ Н.А. Маклаков, голова Державного Сові-
та І.Г. Щегловітов, колишній міністр внутрішніх справ О.М. Хвостов,
сенатор С.П. Білецький та деякі інші.
Прибулих розмістили вздовж могили і обличчям до неї. На прохання
о. Іоанна Восторгова кати дозволили всім засудженим помологічно-
ся і попрощатися один з одним. <Всі стали на коліна, і полилася го-
рячая молитва нещасних смертників, після чого всі підходили під
благословення преосвященного Єфрема і о. Іоанна, а потім все про-
стиль один з одним. Першим бадьоро підійшов до могили о. протоієрей
Захоплень, який сказав перед тим кілька слів іншим, запрошуючи
всіх, з вірою в милосердя і швидке відродження Батьківщини, принести
останню спокутну жертву. "Я готовий", - уклав він, обраща-
чись до конвою. Всі стали на зазначені місця. Кат підійшов до нього з
спини впритул, взяв його ліву руку, вивернув її за поперек і, при-
ставив до потилиці револьвер, вистрілив, одночасно штовхнувши о. Іо-
анна в могилу. Інші кати приступили до решти жертв. Бе-
Лецьки рвонувся і швидко відбіг убік кущів кроків на 20-30,
але, наздогнаний двома кулями, впав, і його притягли до могили, при-
стрілами й скинули>.
Кати висловлювали глибоке здивування з приводу поведінки
о. Іоанна Восторгова та Миколи Олексійовича Маклакова, вразили
їх своїм холоднокровністю під час вбивства. Іван Григорович Щеглов-
Вітова насилу пересувався, але ні в чому не виявив ніякого страху.
Ленін без коливань йде на всі найстрашніші заходи, являющі-
еся злочином проти людства.
Стривожений звістками про наближення англійців до Баку, він від-
дає наказ спалити це місто.
Те ж саме він пропонує у вересні 1918 року зробити в Казані. У
телеграмі на ім'я Троцького в Свіяжск говорилося: "Здивований і зустрів
вожен уповільненням операцій проти Казані ... По-моєму, не можна жа-
леть міста і відкладати далі, бо необхідно нещадне ис-
требленіе ... "Таким же чином він наказує діяти в Ярослав-
ле під час есерівського повстання.
26 червня 1918 Ленін направляє Г. Зинов'єву телеграму: "Толь-
до сьогодні ми почули в ЦК, що в Пітері робітники хотіли відповісти на
вбивство Володарського масовим терором і що ви ... втримали.
Протестую рішуче!
Ми компрометуємо себе: погрожуємо навіть у резолюціях Раддепу мас-
совим терором, а коли до справи, гальмуємо революційну инициати-
ву мас, цілком правильну.
Це не-мож-ли-во!
Треба заохочувати енергію та масовидність терору ... "
На початку серпня 1918 року Ленін наполягає на введенні заложного-
пра ці при вилучення хліба у російських селян. На його думку, у кожній-
дой хлібної волості слід відібрати 25-30 заручників з багатіїв,
відповідають життям за збір і зсипання всіх надлишків. Причому не про-
сто взяти, а призначити поіменно по волостях.
Ленін дає особисту вказівку про посилення терору проти рус-
ських людей. Цими вказівками переповнені його листи до провінції.
"Пенза. 9 серпня 1918. Копія Євгенії Бош.
Провести нещадний масовий терор проти куркулів, попів і
білогвардійців, сумнівних заперти в концентраційний табір
поза містом ".
<У Пензи. Москва, 11 серпня. 1918
Товаришам Кураєва, Бош, Мінкін та ін пензенським комуністам.
Товариші! Повстання п'яти волостей куркульні має повести до біс-
пощадному придушення. Цього вимагає інтерес всієї революції, бо ті-
перь узятий "останній рішучий бій" з куркульнею. Зразок треба дати:
1) Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менше
100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців
2) Опублікувати їх імена
3) Відняти у них весь хліб ...
5) Призначити заручників - згідно вчорашньої телеграмі. Сде-
зробити так, щоб на сотні верст довкруги народ бачив, тріпотів, знав, кри-
чал: душать і задушать кровопивців-куркулів.
Телеграфуйте отримання і виконання.
Ваш Ленін.
PS Знайдіть людей потверже>.
18 серпня 1918
"Здоровець, Орловської губ., Буров, Переяславцева; копія губсовету
Орловському.
Необхідно поєднати нещадне придушення куркульського левоесе-
ровськ повстання з конфіскацією всього хліба у куркулів і з зразкові-
вої очищенням хліба повністю з роздачею бідноті частини хліба даром,
телеграфуйте виконання ".
"Лівни. Виконкому ... 20 серпня 1918 Москва.
Вітаю енергійне придушення куркулів і білогвардійців в
повіті. Необхідно кувати залізо, поки гаряче, і, не упускаючи ні міну-
ти, організувати бідноту в повіті, конфіскувати весь хліб і все иму-
щество у повсталих куркулів, повісити призвідників з куркулів, мобі-
лізованних і озброїти бідноту при надійних вождів з нашого загонів-
так, заарештувати заручників з багатіїв і тримати їх ... "
"Пенза. Губвиконком. 29 серпня 1918 Вкрай обурений, що немає
рівно нічого певного від вас про те, які ж, нарешті, серйозні
заходи нещадного придушення і конфіскації хліба у куркулів п'яти
волостей проведені вами. Бездіяльність ваша злочинна ... "
"Саратов. Пайкісу 22 серпня ... Тимчасово раджу призначити своїх
начальників і розстрілювати змовників і тих, хто вагається, нікого не
питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини ... "
"Шляпнікову, 12 грудня 1918 ... Налягте з усіх сил, щоб
зловити і розстріляти астраханських спекулянтів і хабарників. З
цієї сволотою треба розправитися так, щоб все на роки запам'ятали ... "
"Реввійськрада Південного фронту. Сокольникову.
... У що б то не стало треба швидко ліквідувати до кінця вос-
стані (малося на увазі повстання козаків. - О.П.) ... якщо ви абсолют-
але впевнені, що немає сил для лютої і нещадної розправи, то ті-
леграфіруйте негайно і детально ... "
"Симбірськ. Реввійськраді Східного фронту ...
Доведеться вам налягти щосили на мобілізацію, іноді поголів-
ву, прифронтової смуги, на місцеві воензагі і на збір гвинтівок з
населення. Розстрілюйте за приховування гвинтівок ... "
5 вересня 1918 більшовицьке керівництво підводить під тер-
рор юридичну базу, прийнявши декрет РНК "Про червоний терор", в ко-
тором, зокрема, говорилося про те, що розширення масштабів тер-
рора є прямою необхідністю. ВЧК отримує необмежені
права, щоб ізолювати всіх потенційних ворогів більшовизму в
концентраційних таборах. "Підлягають розстрілу обличчя, доторкніться-
ються до білогвардійських організацій, змов і заколотів, що не-
необхідно опублікувати імена всіх розстріляних, а також підстави
застосування до них цього заходу ".
Нарком внутрішніх справ масон Петровський видає наказ, розісланий-
ний по всіх губерніях і повітовим органам про масове взяття залож-
ників з числа колишніх правлячих класів, офіцерів, інтелігенції.
У випадку "найменшого руху в білогвардійської середовищі" до заручників
пропонувалося застосовувати "беззастережний масовий розстріл" .* 1 "Всяка
спроба російської буржуазії ще раз підняти голову, - погрожував че-
кіст Я. Петерс, - зустріне таку відсіч і таку розправу, перед кото-
рій поблідли все ".
Прийняття декрету "Про червоний терор" було породжене тваринам
страхом більшовицьких катів за своє життя. Ленін не втомлювався по-
вторять своїм соратникам, що у них немає іншого шляху підпорядкувати Рос-
Край, крім терору. "Інакше всім нам загрожує смерть". Закликаючи їх
посилити терор проти Російського народу, він, за визнанням В. Молото -
ва, говорив: "Інакше вас всіх розтерзають".
Восени 1918 року в більшовицьких верхах панувало панічний на-
будову, яке повністю поділяв Ленін. Люди, вже тоді затока-
рілі кров'ю країну, смертельно боялися за своє життя, відповідально-
сти за всі злодіяння. "Становище наше безнадійно і наші дні полічені-
ни ", - говорив К. Радек." Нас переріжуть, - заявляв Мануїльський, -
але перед відходом ми здорово вип'ємо дверима і буржуа не поздоро-
вится ".
Тваринний страх перед Російським народом продиктував єврейським
більшовикам Троцькому і Свердлову директиву по знищенню рус-
ського козацтва на Дону.
Секретна директива, підписана Я.М. Свердловим 24 січня
1919 року, свідчила:
<Останні події на різних фронтах в козачих районах -
наші просування в глиб козачих поселень і розкладання серед ка-
зачьіх військ - змушують нас дати вказівки партійних працівників
про характер їх роботи при відтворенні й зміцненні Радянської вла-
ти в зазначених районах. Необхідно, враховуючи досвід роки громадянської
війни з козацтвом, визнати єдино правильним саму беспо-
Щадних боротьбу з усіма верхами козацтва шляхом поголовного їх вико-
требленіе. Ніякі компроміси, ніяка половинчастість шляху недо-
допустимі. Тому необхідно:
1. Провести масовий терор проти багатих козаків, винищивши їх
поголовно; провести нещадний масовий терор по відношенню до
всім взагалі козакам, які брали будь-яке пряме або непряме
участь у боротьбі з Радянською владою. До середнього козацтва необ-
обхідно застосовувати всі ті заходи, які дають гарантію від будь-яких по-
тортур з його боку до нових виступів проти Радянської влади.
2. Конфіскувати хліб і змусити зсипати всі надлишки в зазначені
пункти, це відноситься як до хліба, так і до всіх інших сільськогос-
тиментом продуктам.
3. Вжити всіх заходів з надання допомоги переселяються при-
шлой бідноті, організовуючи переселення, де це можливо.
4. Зрівняти сторонніх "іногородніх" до козаків у земельному і під
всіх інших відносинах.
5. Провести повне роззброєння, розстрілюючи кожного, в кого бу-
дет виявлено зброю після терміну здачі.
6. Видавати зброю тільки надійним елементам з іногородніх.
7. Збройні загони залишати в козачих станицях надалі до ус-
тановленія повного порядку.
8. Всім комісарам, призначеним у ті або інші козачі поселення,
пропонується проявити максимальну твердість і неухильно прово-
дить дані вказівки.
ЦК постановляє провести через відповідні радянські уста-
дення зобов'язання Наркомзему розробити в нагальному порядку фак-
тичні заходи з масового переселення бідноти на козацькі землі>.
Почалися небачені в історії Росії масові вбивства козаче-
ства. Спеціальні каральні загони розстрілювали російських козаків
день і ніч по 40-60 чоловік на добу. Вбивали не тільки дорослих
чоловіків, а й дітей, жінок і людей похилого віку.
Було заборонено слово "козак", а також носіння кашкетів і штанів
з лампасами. Станиці перейменовувалися у волості, хутора в дерев-
ні. Козацькі сім'ї виселялися з рідних куренів, а на їх місця се-
лили голоту з Воронезької губернії.
5 лютого 1919 місцеві ради отримали інструкцію Ревко-
ма, згідно з якою
- Все, що залишилися в лавах козацької армії після 1 березня оголошено-
лись поза законом і підлягали винищенню;
- Всі родини козаків, що залишилися в лавах козацької армії, оголошуючи-
лись арештованими і заручниками, їх майно описувалося;
- У випадку "самовільного відходу" однієї з родин, оголошених за-
Ложников, підлягали розстрілу всі сім'ї, які перебували на обліку дан-
ного Ради;
- У випадку "самовільного відходу" одного з членів сім'ї, оголошений-
ної заручниками, розстрілу підлягали всі члени даної сім'ї;
- Майно розстріляних підлягало конфіскації і розподілу-
нію серед сельсоветчіков.
Хоча 16 березня 1919 року, в день смерті Я.М. Свердлова, директива
з винищування козаків була скасована, її реалізація тривала.
Керівник Донбюро студент-недоучка Сирцов вимагав розстрілу-
вать за кожного вбитого червоноармійця сотню козаків-заручників. Ре-
тівий керівник у віці 24 років наказує підготувати етап-
ні пункти для відправки на примусові роботи до Воронезької
губернію, Павловськ і інші місця всього чоловічого козацького населе-
ня у віці від 18 до 55 років. Вартовим командам віддається наказ
розстрілювати п'ять осіб за кожного втікача козака.
Для організації винищення російських козаків на Дон направляють-
ся найвідоміші більшовицькі терористи. За наказом Леніна в ап-
реле 1919 одним з керівників карателів з надзвичайними
повноваженнями стає учасник вбивства царської сім'ї двадцяти-
восьмирічний А.Г. Бєлобородов.
Син кишинівського фармацевта двадцятирічний єврейський більше-
вик І.Е. Якір як член Реввійськради 8-ї армії віддає наказ про "рас-
стрілі на місці всіх мають зброю і навіть процентному знищення
нии чоловічого населення ... "
Всього в ході війни проти російського козацтва 1918-1920 років б-
ло вбито близько 1 млн. козаків та членів їх сімей.
Поряд з Москвою, Петроградом і козацькими областями небачено-
ва масова жорстокість більшовиків стосовно Російському наро-
ду проявилася в Києві, Одесі, Харкові та інших малоросійських горо-
ках, особливо в колишній смузі осілості. У цих містах, щільно засе-
лених євреями, розправи над російськими людьми набули характеру
суто національної помсти. У цих містах знищувалися всі росіяни,
які, на думку єврейських більшовиків, були свідомими
патріотами Росії, перш за все національна російська інтелігенція.
У Києві з 25 січня по 16 лютого 1918 року більшовики побили
всі світові рекорди кривавого терору. Серед десятків тисяч убитих
було понад 6000 російських офіцерів і близько тисячі офіцерських дітей,
вихованців місцевого кадетського корпусу.
Ще більш звіряча хвиля терору захлиснула Київ з лютого по
серпень 1919 року. Це була цілеспрямована фізична ліквідація
національної російської інтелігенції. Єврейські більшовики вбили,
за різними оцінками, від 40 тис. до 100 тис. чоловік російських интелли-
генто і офіцерів.
Наприкінці квітня 1919 року Київ відвідав Троцький і наказав расст-
реля всіх російських патріотів, які перебували в різних патріотічес-
ких організаціях і клубах російських націоналістів.
Князь Н.Д. Жевахов, сам пережив це страхіття, розповідає:
"Ніяке перо не в змозі описати тих жахів, які відбувалися
цинічно і відверто серед дня, коли кожного перехожого, з вигляду
інтелігента, хапали і кидали у підвали над-
вичаек, піддаючи нечуваним знущанням і тортурам, а потім
відвозили в заміські кладовища, де живими закопували в могили,
вириті попередньо самими ж жертвами. Ще жахливіше було те,
що творилося під покривом ночі, що виявилося лише пізніше, по-
після приходу денікінських військ ... Коли солдати з'явилися на Садо-
ву, 5, де містилася одна з київських надзвичайок, то виявили у
величезному сараї садиби густу жовту липку масу, піднімається
від підлоги до верху понад ніж на аршин, так що вони були змушені
очищати цей сарай, стоячи по коліна в цій масі. То були человечес-
Електричні мізки ...
Тут, у цьому сараї нещасні жертви не розстрілювалися з рушниць
і револьверів, як в інших місцях, а побивалися ударами важких мо-
лотів по голові, причому від цих ударів мозок вивалювався на асфальті-
товий підлогу сараю. Протягом дня і ночі фургони, з наваленими на них
трупами і стирчать в різні боки ногами, роз'їжджали по вулицях
міста, наводячи жах на жителів, з яких кожен вважав себе приречений-
вим і тільки чекав своєї черги. Тікати було нікуди і неможливо,
бо місто був оточений кордоном червоних військ ... У цей розпал царів-
ший в Києві вакханалії загинули від рук катів чи не всі промінь-
рілі люди міста, і серед них знамениті професора Київського уні-
верситет П. Армашевський та Ю. Флоринський, причому перший, як го-
ворілі, був заритий у могилу живим, піддавшись попередньо ж-
сточайшім тортурам і мукам ".
У київській Чека головну роль грав єврейський більшовик М. Ла -
цис, а серед катів нелюдською жорстокістю славилися Роза
Шварц і якась "товариш Віра". В останніх страшну лють викликають
вали православні росіяни з натільними хрестами. Після богохуль-
них збиткувань нелюди зривали ці хрести і випалювали вогнем зображені
вання хреста на грудях або на лобі своїх жертв.
Київський кат М. Лацис вчив своїх підлеглих:
"Не шукайте в справі обвинувальних доказів; повстав він проти Сові-
тов зі зброєю або на словах. Першим обов'язком ви повинні його запитати,
до якого класу він належить, якого він походження, яке в не-
го освіта і яка його професія. Ось ці питання і повинні ре-
шити долю обвинуваченого ". Цей єврейський більшовик отримував особливу
задоволення від мук російських людей під час тортур. Очевидці
розповідали, що за цих сценах огидне обличчя Лаціса рас-
пливалось в усмішці.
У 1919 році в Одесі слідчий Чека, колишній присяжний пове-
ренний Гальперін, так напучував одну російську жінку: "Запом-
ні раз назавжди залізний закон революції ... влада потрапляє в руки
найрозумніших і найсильніших. Російський народ - темне бидло. Російська ін-
теллігенція - св ..., ні до чого не здатна; кращими виявилися ми.
І тому вся влада не просто в руках євреїв, а найсильніших
і найрозумніших ".* 4
Одеські чекісти, що складалися майже суцільно з євреїв, навіть у своїй
середовищі прославилися витонченою жорстокістю. Для допитів, тортур і
страт вони використовували два кораблі - лінійний корабель "Синоп" і
крейсер "Алмаз". Особливо звірячі методи розправ застосовували два старих
єврейських більшовика Віхман і Дейч. Для тортури стійких російських лю-
дей кати пристосували корабельні печі. Самих непокірних при-
закріплюють залізними ланцюгами до товстих дошок і повільно, поступово
просували їх живими, ногами вперед, в корабельну піч .* 5 У катів
з Чека нерідко були і свої особливі пристрасті. Співробітник одеської
Чека єврейська більшовичка Дора Явлінський (Евлінская) воліючи-
ла вбивати російських офіцерів. Від її руки загинули 400 офіцерів.
Голова петроградської Чека Урицький любив спостерігати расст-
рели з вікна свого кабінету. "Для мене, - говорив він, - немає вища-
го насолоди бачити, як вмирають монархісти ".
Закон проти антисемітизму, введений єврейськими більшовиками
в Росії 27 червня 1918 року, служив основою самого необмеженого
свавілля проти російських людей. У ньому говорилося: "Раднарком перед-
підписується всім Радам депутатів вжити рішучих заходів до прес-
ню в корені антисемітського руху. Погромників і провідних по-
Грімне агітацію, пропонується ставити поза законом ". У 1918-1920
роках достатньо було єврею вказати на людину, яка, на його дум-
нію, був антисемітом (наприклад, тільки за те, що він кинув на
нього несхвальний погляд), і цю людину забирали в ЧК, а, то
і розстрілювали на місці. Російський письменник А.М. Ремізов розповіді-
кість про випадок, свідком якого він став в 1919 році в Петрограді:
<Тут нещодавно біля Академії науку було, один червоноармієць і гово-
рить: "Товариші, не ходімо на фронт, все це ми з-за жидів деремо-
ся! "А який-то з портфелем:" Ти якого полку? "А той знову:" Това-
риші, не ходімо на фронт, це ми всі за жидів! "А з портфелем ско-
мандовал: "Стріляйте в нього!" Тоді вийшли два червоноармійця, а той
побіг. Не встиг і до кута добігти, вони його наздогнали та як вист-
релятом - мізки у нього вивалилися і ціла калюжа крові>.
Більшовики, особливо єврейські, не просто вбивали російських людей,
але самим мерзенним чином відкрито глумилися над ними. Тон тут за-
давали самі вожді. Троцький, наприклад, у брошурі "Жовтнева Ре-
волюція "глумливо хвалився:" Ми такі сильні, що якщо ми заявимо за-
втра в декреті вимога, щоб все чоловіче населення Петрограда
з'явилося в такий-то день і годину на Марсове поле, щоб кожен напів-
чил 25 ударів різками, то 75 відсотків зараз би з'явилося і стало б у
хвіст і лише 25 відсотків більше передбачливих подумали за-
пастися медичним свідченням, що звільняє їх від тілесно-
го покарання ...".
Творячи нечувану в історії розправу над Руським народом, біль-
шевістскіе вожді зміцнювали свої партійні організації кров'ю
мільйонів жертв, поступово перетворюючи майже кожного комуніста в
чекіста-ката.
"Хороший комуніст, - говорив Ленін, - в той же час є й хо-
рошій чекіст ". А один з зв'язкових вождя з німецькою розвідкою -
Я.С. Ганецький пропонує Леніну "встановити найтісніший зв'язок
партійних організацій з надзвичайними комісіями ... Зобов'язати всіх
членів партії, які займають відповідальні пости, повідомляти в надзви-
чайну комісію всі відомості, що надходять до них як приватним, так
і офіційним шляхом, яка представляє інтерес для боротьби з контр-
революцією ...". Ленін гаряче підтримує пропозицію Ганецького.
Єврейський більшовик чекіст С.І. Гусєв (Я. Д. Драбкін) пізніше,
на XIV з'їзді партії, зізнавався: "Ленін нас колись учив, що кож-
дий член партії повинен бути агентом ЧК, тобто дивитися і доносити ...
Я думаю, кожен член партії повинен доносити. Якщо ми від чого-ли-
бо страждаємо, то це не від доносів, а від неінформування ... Мож-
але бути прекрасними друзями, але, раз ми починаємо розходитися в по-
литик, ми змушені не тільки рвати нашу дружбу, але йти даль-
ше - йти на доносительство ".
Чека була привілейованим органом більшовизму. Ядро її кад-
рів склалося з професійних терористів-бойовиків більше-
вістскіх дружин 1905-1907 років. Російських по національності в них
було порівняно мало (і то в основному декласовані, кри-
ні елементи). Більше половини її складу налічували євреї (в ру-
ководящіх органах - 75-90 відсотків), в значних кількостях
були представлені латиші, естонці, поляки, вірмени і навіть китайці
і угорці. Чимала частина співробітників Чека була не просто профес-
Професійний вбивцями (в середньому на кожного співробітника Чека за го-
ди громадянської війни доводилося 30-40 вбитих та закатованих
жертв), а справжніми садистами, спеціально шукали "роботи" в
цій установі, щоб задовольнити свої патологічні похило-
сти. Збереглося чимало описів таких чекістів, які постійно
знаходилися в нервовому збудженні і заспокоювалися тільки при вигляді
крові. Причому приймалися вони в ЧК не помилково, а спеціально,
так як саме вони найкраще могли виконувати "роботу", яку
доручали їм більшовицькі вожді.
Ленінська партія давала цим людям "право" вбивати багато і без-
покаране. Шар комуністів-садистів був не малий. В усякому разі,
серед чекістів і червоноармійських командирів він досягав третини і бо-
леї особового складу. За право вбивати ці люди сперечалися і сварилися.
Здатність вбивати не скривившись стає головним критерієм-
ем заняття командної посади. А. Голіков, більш відомий як пі-
Сатель А. Гайдар, за свої садистські нахили (а перші вбивства
він скоїв ще у дитинстві) у 18 років ставши командиром полку, щоденна-
але особисто вбивав кілька беззбройних мирних жителів, відмовлятися-
шихся співпрацювати з більшовиками. Сам садист Гайдар вважав себе
"Романтиком" революції.
Таким же типовим "романтиком" революції - садистом-убий-
цею - була радянська письменниця Є.Я. Драбкіна. Дочка вже згаданих
нутого нами єврейського більшовика Я.Д. Драбкіна (С. І. Гусєва), ж-
на голову Чека, вона втілила в собі незнищенну ненависть
до всього російського. Ще дівчиною вона як кулеметниці учас-
вовала в масових розстрілах російських людей. Пізніше любила про це
публічно згадувати з жахливими подробицями. Слухав її
одного разу К. Чуковський відзначає, що "розповідала вона про них з юмо-
ром, хоча всі вони залиті кров'ю людини, і відчувається, що, по-
друге це справа зараз, вона знову пішла б у цю страшну бійку з
домішкою дикої нечаевщіни ".
У Харкові за вигнанні більшовиків у підвалах ЧК виявили
багато "рукавичок" - шкіру, зідрану з рук разом з нігтями. На тру-
пах колишніх офіцерів були вирізані ножем або випалені вогнем по-
гони на плечах, на лобі - радянська зірка, а на грудях - орденські зна-
ки, були відрізані носи, губи і вуха. На жіночих трупах - відрізані
грудей і груди. Маса роздроблених і скальпована черепів, зі-
драних нігтів з просмикнутими під ними голками і цвяхами, виколоті
очі, відрізані п'яти. У деяких районних Чека російських людей те-
пили в підвалах, відкриваючи водопровідні крани. П'ятигорська Чека в
1919 взяла велика кількість заручників. Їх відвезли за місто,
на кладовищі, з руками, зв'язаними за спиною, змусили встати на
коліна в двох кроках від викопаної ями і почали рубати їм руки, ноги,
спини, виколювали багнетами очі, виривали зуби, розпорювали
животи.
Влітку 1920 року Ленін готує нову хвилю терору. В за-
писку Крестінскій вождь пролетаріату пропонує утворити таємну
комісію для вироблення екстрених заходів - "таємно підготувати терор:
необхідно і терміново ... "
Підготовка нової хвилі терору здійснювалася одночасно з
розробкою заходів щодо ліквідації всіх можливих джерел опір-
лення як у Росії, так і за кордоном. Інструкція, підписана
Ф. Дзержинським, пропонувалася до негайного виконання:
1) Реєстрація всіх "білогвардійських елементів" (окремо по кра-
ям) для збільшення числа заручників зі складу рідних і їх родсте-
Венніка, що залишилися в радянській Росії; на особливому обліку тримати тих,
хто, "займаючи відповідальні посади в Радянській Росії, змінив
робітничо-селянському справі ". Ця категорія, на думку Чека, повинна
була бути знищена при першій можливості.
2) Пристрій терористичних актів над найбільш активними ра-
ками, а також над членами військових місій Антанти.
3) Організація бойових дружин і відділів, які можуть виступати за
перший вказівкою.
4) Негайне вплив на розвідувальні та коітрразведиватель-
ні відділи та організації околиці з метою перевтілення їх у свої.
5) Організація фіктивних білогвардійських організацій з "метою
якнайшвидшого з'ясування закордонної агентури "на території РРФСР.
Апогеєм війни більшовиків проти Російського народу стали масо-
ші вбивства росіян в Криму після евакуації звідти військ Вранге-
ля. "Чистку" Криму доручили двом єврейським більшовикам - Бела
Куну і Розалії Залкінд (виступала під псевдонімом Землячка).
Перед від'їздом на "чистку" Л. Троцький сказав Бела Куну, що "не при-
їде в Крим, поки хоч один контрреволюціонер залишиться в Криму;
Крим - це пляшка, з якої жоден контрреволюціонер НЕ виска-
чіт, а так як Крим відстав на три роки в своєму революційному руху-
панії, то швидко посунемо його до загального революційного рівня Росії ... "
Страшна різанина офіцерів, проведена під керівництвом Б. Куна
і Р. Землячки, змусила здригнутися багатьох. Окрім десятків тисяч
офіцерів, без суду і слідства розстрілювали жінок, дітей, старі-
ков. Масові вбивства отримали такий широкий резонанс, що ВЦВК
створив спеціальну комісію з розслідування. Всі "особливо відрізнивши-
ться "коменданти міст представили на своє виправдання телеграм-
ми Б. Куна і Р. Землячки, що підбурював до масових розправ.
Згодом російський письменник І. Шмельов, колишній очевидцем
червоного терору в Криму, дав докладні свідчення на суді у справі
про вбивство Воровського. Наводжу ці свідчення повністю:
<1. Мій син, артилерійський офіцер 25 років, Сергій Шмельов - уча-
сником Великої війни, потім - офіцер Добровольчої армії деніки-
на в Туркестані. Після, хворий на туберкульоз, служив в Армії Вранге-
Щоб в Криму, у місті Алушті, при управлінні Коменданта, не приймати
Травень участі в боях. При відступі добровольців залишився в Криму.
Був заарештований більшовиками і вивезений у Феодосію "для деяких фор-
мальностей ", як, на мої прохання і протести, відповіли чекісти. Там його
тримали в підвалі на кам'яній підлозі, з масою таких же офіцерів, свя-
Щенніков, чиновників. Морили голодом. Протримавши з місяць, хворого,
погнали вночі за місто і розстріляли. Я тоді цього не знав.
На мої прохання, пошуки й запити, що зробили з моїм сином, мені
відповідали посмішками: "Вислали на північ!" Представники вищої вла-
сти давали мені зрозуміти, що тепер пізно, що самої "справи" арешту немає.
На моє прохання Вищій Радянському установі ВЦВК, - Веер.
Центр. Виконає. Комит. - Відповіді не послідувало. На клопіт в
Москві мені дали зрозуміти, що краще не треба "ворушити" справи, - толку
все одно не буде. Так вчинили зі мною, кого представники цент-
ральної влади не могли не знати.
2. У всіх містах Криму були розстріляні без суду все служив-
кошти, що надійшли міліції Криму і всі колишні поліцейські чини колишніх пра-
Уряді, тисячі простих солдатів, що служили з-за шматка хліба, і не
розбиралися в політиці.
3. Всі солдати Врангеля, взяті з мобілізації й залишилися в
Криму, були кинуті в підвали. Я бачив у місті Алушті, як біль-
більшовик гнали їх взимку за гори, роздягнувши до підштаників, босих, голод-
них. Народ, дивлячись на це, плакав. Вони куталися в мішки, в рвані оді-
яла, що подавали добрі люди. Багатьох з них убили, інших послали
в шахти.
4. Усіх, хто прибув до Криму після жовтня 17-го року без дозволів
ня влади, заарештували. Багатьох розстріляли. Убили московського фа-
бріканта Прохорова і його сина 17 років, особисто мені відомих, - за те,
що вони приїхали до Криму з Москви, - бігли.
5. У Ялті розстріляли в грудні 1920 року престарілу княгиню Ба-
рятінскую. Слабка, вона не могла йти - її штовхали прикладами. Уби-
Чи невідомо за що, без суду, як і всіх.
6. У м. Алушті заарештували молодого письменника Бориса Шишкіна та
його брата, Дмитра, особисто мені відомих. Перший служив писарем при
коменданте міста. Їх звинуватили в розбої, без всяких підстав, і, не-
дивлячись на поруку робітників міста, які їх знали, розстріл-
Чи в Ялті без суду. Це відбувалося в листопаді 1921 року.
7. Розстріляли в грудні 1920 року в Сімферополі сімох морських
офіцерів, не виїхали до Європи і потім з'явилися на реєстрацію.
Їх заарештували в Алушті.
8. Всіх колишніх офіцерів, як брали участь, так і не уча-
ствовавшие в громадянській війні, з'явилися на реєстрацію за вимогами тех-
ванию влади, заарештували і розстріляли, серед них - інвалідів Ве-
Лікою війни і глибоких людей похилого віку.
9. Дванадцять офіцерів російської армії, що повернулися на барках з
Болгарії в січні-лютому 1922 року і відкрито заявили, що при-
їхали добровільно з туги за рідним і Росії і що вони бажають ос-
тися в Росії, розстріляли в Ялті в січні-лютому 1922 року.
10. За словами доктора, укладеного з моїм сином у Феодосії, в
підвалі Чека, і потім випущеного, який служив у більшовиків і бе-
жавшего за кордон, за час терору за 2-3 місяці, кінець 1920 і на-
чало 1921 року в містах Криму: Севастополі, Євпаторії, Ялті, Фео-
досіі, Алупці, Алушті, Судаку, Старому Криму та ін. місцях, було
вбито без суду і слідства до 120 тисяч чоловік - чоловіків і дружин-
мад, від старих до дітей. Відомості ці зібрані за матеріалами бувши-
ших спілок лікарів Криму. За його словами, офіційні дані вка-
зують цифру в 56 тисяч. Але потрібно вважати в два рази більше. За
Феодосії офіційно дані дають 7-8 тисяч розстріляних, по дан-
вим лікарів - понад 13 тисяч.
11. Терор проводили по Криму - голова Кримського Військово-
Революційного Комітету - угорський комуніст Бела Кун. У
Феодосії - Начальник Особливого Відділу 3-ї стрілецької дивізії 4-ї
Армії тов. Зотов і його помічник тов. Островський, відомий на півдні
своєю надзвичайною жорстокістю. Він же і розстріляв мого сина.
Свідчу, що в рідкісній російській родині в Криму не було од-
ного або декількох розстріляних. Було багато розстріляно татар.
Одного вчителя-татарина, б. офіцера забили на смерть шомполами і
віддали його тіло татарам.
12. Мені особисто не раз заявляли на мої прохання дати точні відо-
ня, за що розстріляли мого сина, і на мої прохання видати тіло або
хоча б сказати, де його закопали, уповноважений від Всеросійської
Надзвичайної Комісії Дзержинського Реденс, сказав, потискуючи пле-
чами: "Чого ви хочете? Тут, у Криму, була така каша! .."
13. Як мені вже доводилось чути не раз від офіційних осіб, б-
ло отримано наказ з Москви - "підмести Крим залізної мет-
лой ". І ось намагалися вже для" статистики ". Так цинічно хвалилися
виконавці - "Треба дати гарну статистику". І дали.
Свідчу: я бачив і випробував всі жахи, виживши в Криму з
Листопад 1920 по лютий 1922>.