Блок а. а. - Роль композиції в розкритті ідейного змісту поеми а. а. блоку дванадцять

Як ми розуміємо ідею художнього твору? Адже ні один автор
не висловлює її напряму, як, наприклад, у публіцистиці. Зрозуміти те, що хотів сказати автор, допомагає весь лад художнього твору: і система образів, і розвиток сюжету, і, звичайно, композиція. Ми спробуємо довести це на прикладі поеми О. Блока "Дванадцять".
Одним з композиційних прийомів, які використовує А. Блок, є суміщення реального і символічного планів. Так, наприклад, образ вітру. З одного боку, вітер як прикмета зими 1918 року, а з іншого боку, "вітер веселий" уособлює собою революцію, яку А. Блок сприймав як стихію. Наведемо ще один приклад. Відомо, що загони, які патрулювали Петроград 1918 року, складалися з дванадцяти чоловік. У той же час число "дванадцять" відсилає нас до біблійного сюжету про дванадцять апостолів. Тому можна говорити про те, що дванадцять червоногвардійців в поемі - це не тільки історична прикмета часу, а й образ глибоко символічний.
Ще один художній прийом - кільцева композиція поеми. Поема складається з дванадцяти розділів, що також не випадково.
I і XII глави співвіднесені між собою. ВI чолі відбувається I звуження реального простору. Спочатку це весь світ:
Вітер, вітер -
На всьому божому світі!
Але поступово з'являються будівлі, соціальні прикмети часу (гасло "Вся влада Установчим Зборам"), нарешті, окремі перехожі: старенька, "буржуй на перехресті", "товариш поп" та інші. Канат між будівлями як би стягує реальний простір.
В останній же главі відбувається зворотний процес: простір починає розширюватися. Причому розширюється не тільки реальний простір (через хуртовини пропадають обриси будинків, конкретні деталі, що характеризують місто), а й символічне. На наших очах паршивий пес перетворюється на символ старого світу:
Одчепись, шолудивий,
Я багнетом пощекочу!
Старий світ, як пес паршивий,
Бодай - одлупцюю!
Дія інших глав укладено в строгі рамки міських вулиць: патруль із дванадцяти людина йде по Петрограду.
А. Блок вдається до звуження простору, щоб як можна більш повно й об'ємно показати те життя, яким живе країна після революції.
Розширення ж символічного простору автор використовує, щоб подіям, що відбуваються у внутрішніх розділах, надати вселенський масштаб, а також ввести образ Христа, з яким пов'язана головна ідея поеми: революція сприймається А. Блоком як двері в світле майбутнє.
У світовій літературі образ Христа є втіленням чистоти, добра, гуманності. Тому ми можемо розглядати заключну сцену як розкриває антитезу, дану в I розділі ("Чорний вітер. Білий сніг"):
... Так йдуть державним кроком -
Позаду - голодний пес,
Попереду - з кривавим прапором,
І за завірюхою невидимий,
І від кулі неушкоджений ...
У білому віночку з троянд -
Попереду - Ісус Христос.
Образ Христа є виразом того білого кольору, який ми помітили в самому початку твору, втіленням світлого майбутнього, до якого, на думку А. Блоку, веде революція. Майбутнє але це наразі не видно за хуртовиною, за безладом, хаосом революційних днів. Загін - це дванадцять апостолів революції. А голодний пес - символ всього темного, що залишається в старому світі, за дверима, за спинами цих солдатів.
Однак може спантеличити кривавий прапор у руках Христа, не просто червоний, а саме кривавий. Щоб зрозуміти думку О. Блока, нам знову ж таки слід звернутися до композиції твору.
Композиційним центром поеми є VI і VII глави. У VI чолі відбувається вбивство Катьки. Глава стилістично сумбурна: багато вигуків, крапок, але все перекриває один заклик:
Революційний тримайте крок!
Невгамовний не дрімає ворог!
А в VII главі ми бачимо каяття вбивці, з'являється ліричний мотив спогади, але в кінці вже звучать хвацькі крики:
Ех, ех!
Побавитися не гріх! ..
Відмикає льоху -
Гуляє нині голота!
А. Блок показує, що пролиття крові - подія повсякденне для того часу. Не можна, звичайно ж, говорити, що автор схвалює пролиття крові. Христос, на думку А. Блоку, приймає на себе всю кров, пролиту в ці дні, дні революції, тому у нього в руках кривавий прапор.
Ще один композиційний прийом - постійно мінливий розмір вірша. Цей прийом служить для того, щоб точно передати хаос, що панував у цей час у Петрограді. У поемі звучить і мотив маршу ("Вперед, вперед, робочий народ!"), І частівки ("Ех, ех, потанцюємо! Боляче ніжки гарні!"), І романсу ("Не чути шуму міського ..."), і панахиди ("Упокой, Господи, душу раби твоєї ...").
У своїй роботі ми зупинилися лише на тих композиційних прийомах, які, на наш погляд, найбільш яскраво виражають задум автора. Але навіть вони переконливо доводять, що композиція несе важливе смислове навантаження і грає одну з головних ролей у розкритті ідейного змісту художнього твору.