введення
В організаціях здійснюють відволікання коштів у вигляді фінансових вкладень на різні цілі за рахунок власних джерел фінансування. Мета здійснення фінансових вкладень - отримання додаткового доходу у вигляді відсотків, дивідендів та інших доходів.
Проводячи аудиторську перевірку, аудитор в першу чергу повинен встановити правильність класифікації фінансових вкладень в даній організації. Від цього в якійсь мірі залежать правильність організації обліку цих вкладень і достовірність бухгалтерської звітності. Так, в залежності від їх цільового призначення фінансові вкладення поділяються на:
- Паї та акції;
- Боргові цінні папери (облігації, фінансові векселі та ін);
- Надані позики (короткострокові, довгострокові);
- Вклади за договором простого товариства.
Короткострокові фінансові вкладення - строком до 1 року - для організації їх обліку поділяються на: облігації та інші цінні папери; надані позики. Довгострокові фінансові вкладення - терміном більш ніж на 1 рік - для організації їх обліку поділяються на: паї (пайові внески) і акції, облігації; надані позики.
Операції фінансово-інвестиційного циклу зазвичай нечисленні, але дуже важливі у вартісному вираженні. Аудитори, як правило, не оцінюють окремо система внутрішньогосподарського контролю, як це робиться для операцій з отримання грошових коштів та придбання матеріальних цінностей. Кожна операція фінансових вкладень повинна досліджуватися і оцінюватися окремо.
Аудит обліку фінансових вкладень
В організаціях здійснюють відволікання коштів у вигляді фінансових вкладень на різні цілі за рахунок власних джерел фінансування. Мета здійснення фінансових вкладень - отримання додаткового доходу у вигляді відсотків, дивідендів та інших доходів.
Проводячи аудиторську перевірку, аудитор в першу чергу повинен встановити правильність класифікації фінансових вкладень в даній організації. Від цього в якійсь мірі залежать правильність організації обліку цих вкладень і достовірність бухгалтерської звітності. Так, в залежності від їх цільового призначення фінансові вкладення поділяються на:
- Паї та акції;
- Боргові цінні папери (облігації, фінансові векселі та ін);
- Надані позики (короткострокові, довгострокові);
- Вклади за договором простого товариства.
Короткострокові фінансові вкладення - строком до 1 року - для організації їх обліку поділяються на: облігації та інші цінні папери; надані позики. Довгострокові фінансові вкладення - терміном більш ніж на 1 рік - для організації їх обліку поділяються на: паї (пайові внески) і акції, облігації; надані позики.
Операції фінансово-інвестиційного циклу зазвичай нечисленні, але дуже важливі у вартісному вираженні. Аудитори, як правило, не оцінюють окремо система внутрішньогосподарського контролю, як це робиться для операцій з отримання грошових коштів та придбання матеріальних цінностей. Кожна операція фінансових вкладень повинна досліджуватися і оцінюватися окремо.
Аудиторська перевірка організації фінансових вкладень повинна проводитися з точки зору п'яти напрямків аудиту: існування або виникнення, повноти, оцінки, прав і зобов'язань, подання та розкриття. Ці п'ять великих напрямів відображають погляди керівництва економічного суб'єкта втілені у його фінансовій політиці. Виходячи з цього аудитори намічають питання, які повинні бути досліджені всебічно, компетентно і доказово.
Існування, повнота і права. Аудиторська робота по цих трьох напрямках повинна починатися з усного опитування. Аудиторам необхідно знати, які зміни відбулися протягом року і де зберігаються інвестиційні цінні папери. Якщо вони зберігаються у клієнта, то необхідно їх переглянути і підрахувати. Якщо цінні папери зберігаються у довіреної особи, то можна отримати від нього підтвердження. Необхідною процедурою є також контрольний підрахунок. Інвестиційна нерухомість може перевірятися точно так само, як і інші матеріальні засоби. Право на фінансові інвестиції аудитор може перевірити за відповідними договорами, цінних паперів та інших документів.
Оцінка. Витрати на проведення інвестицій повинні бути документально підтверджені і відображені в аналітичному обліку. Аудитор повинен перевірити, який використовується метод оцінки вартості інвестицій і чи відповідає цей метод варіанту, обраному облікової політикою організації. Вартість окремих фінансових вкладень (паїв) може бути підтверджена накладними та іншими документами, що вказують на право власності.
Представлення і розкриття. Необхідно провести опитування, пов'язаний із сутністю інвестицій і їх причинами. Слід звернути увагу на правильність відображення фінансових вкладень в обліку.
Фінансові вкладення відображаються в бухгалтерському обліку в сумі фактичних витрат.
За державними цінними паперами дозволяється різницю між сумою фактичних витрат на їх придбання і номінальною вартістю протягом терміну їх обігу рівномірно (щомісяця) відносити на фінансові результати організації.
При документарній формі цінних паперів їх власник встановлюється на підставі пред'явлення оформленого належним чином сертифіката цінного паперу або, у разі депонування такого, на підставі запису по рахунку депо. До останніх цінних паперів, зокрема, відносяться ГКО і ОФЗ. Згідно з постановою Уряду РФ від 8 лютого 1993 р. № 107 право власності на ДКО виникає з моменту реєстрації їх власника в книгах ЦБ РФ або його уповноважених дилерів. Аналогічна норма щодо ОФЗ міститься в постанові Уряду РФ від 15 травня 1995 р. № 458.
Відповідно, права на акції та облігації, випущені в документарній формі, переходять до набувача з моменту отримання сертифікатів акцій. Якщо куплені акції або облігації депоновані в депозитарії, то права переходять з моменту проведення запису по рахунку депо. Документами, що підтверджують перехід права, будуть, відповідно, або самі сертифікати акцій, або виписка по рахунку депо.
При бездокументарній формі цінних паперів їх власники встановлюються на підставі запису в системі ведення реєстру власників цінних паперів або, у разі депонування цінних паперів, на підставі запису по рахунку депо. Документами, що підтверджують перехід права власності на такі цінні папери, будуть або виписка, або реєстр акціонерів, або виписка по рахунку депо.
Після отримання документів, що підтверджують перехід права власності на придбані цінні папери, на суму витрат з їх придбання робиться наступна проводка: дебет рахунку 58 «Фінансові вкладення» і кредит рахунків з обліку грошових коштів або розрахунків.
В організації в обов'язковому порядку повинні вести книгу обліку цінних паперів.
Аудитор повинен перевірити також правильність створення та обліку оцінного резерву на рахунку 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери». Величина резерву визначається окремо по кожному виду цінних паперів, що котируються на біржі або на спеціальних аукціонах, котирування яких регулярно публікуються.
Необхідно, крім того, перевірити правильність і своєчасність обліку на рахунку 81 «Власні акції (частки)» викуплених організацією власних акцій у акціонерів, а також правильність відображення в обліку їх анулювання або повторного розміщення на вторинному ринку.
Операції, пов'язані з оплатою придбаних акцій шляхом передачі майна, відображаються в обліку інвестора з використанням рахунку 91 «Інші доходи і витрати». Купівельна вартість придбаних акцій ставиться з кредиту рахунку 91 в кореспонденції з рахунком 58. Балансова вартість майна, переданого в оплату акцій, списується на дебет рахунка 91 з кредиту відповідних рахунків.
Аналогічна методика використовується при обліку внесків до статутного капіталу інших організацій. Тут необхідно перевірити також правильність відображення в обліку різниці між договірною та балансовою вартістю майна, переданого в рахунок внеску до статутного капіталу іншої організації, а також у спільну діяльність без утворення юридичної особи. При цьому різниця повинна бути списана з рахунку 91 «Інші доходи і витрати» на рахунок 99 «Прибутки та збитки».
Особливу увагу слід приділити перевірці надання організацією позик іншим юридичним особам. Ці позики мають бути надані тільки за рахунок власних джерел фінансування. Законність наданих позик вивчається шляхом перевірки правильності складання договорів розрахунково-платіжних документів.
У процесі аудиту перевіряються фінансові вкладення на рахунку 58 «Фінансові вкладення» без спеціального підрозділу на довгострокові і короткострокові. Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух інвестицій організації в цінні державні папери, акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати та інші цінні папери інших організацій, статутні (складеному) капітали інших організацій, а також надані іншим організаціям позики. Аудитору слід враховувати, що класифікація фінансових вкладень на довгострокові і короткострокові проводиться лише в бухгалтерській звітності. Разом з тим побудова аналітичного обліку за рахунком 58 має забезпечити можливість здійснити цю класифікацію. До короткострокових інвестицій відносяться вкладення в легко реалізовані цінні папери. Купівля їх провадиться в інтересах вигідного приміщення тимчасово вільних грошових коштів.
Долгосрочност' фінансових, вкладень означає, що цінні папери придбані не лише з метою зберігання тимчасово вільних грошових коштів і отримання додаткового доходу, але і з метою сприяння, підтримки та пріоритетного розвитку певної підприємницької діяльності або комерційних зв'язків. Довгострокові фінансові вкладення являють собою приміщення капіталу в юридично самостійні організації на тривалий термін (мінімально більше року).
Приступаючи до аудиту фінансових вкладень, аудитору необхідно визначити основні джерела інформації, якими можуть бути документи прийому-передачі цінних паперів; документи прийому-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; договору купівлі продажу цінних паперів; договору застави цінних паперів; ощадні сертифікати; договору на депозитний внесок; інвентаризаційні описи цінних паперів і бланків суворої звітності та ін
У процесі обліку фінансових вкладень можливі різні помилки та упущення: відсутність документів, що підтверджують фактичні фінансові вкладення; оформлення документів з порушеннями встановлених вимог; некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових вкладень в обліку; недотримання тотожності даних регістрів бухгалтерського обліку та показників звітності; неправильне обчислення податку на доходи фізичних осіб і прибуток за операціями з цінними паперами; невірна оцінка придбаних і вибулих цінних паперів; несвоєчасне проведення інвентаризацій фінансових вкладень або невірне відображення їх результатів; неправильне відображення викуплених в акціонерів власних акцій та ін
У зв'язку з цим аудитору необхідно перевіряти наступні питання: тотожність показників бухгалтерської звітності і регістрів бухгалтерського обліку (журнал-ордер № 8, Головна книга); правильність оформлення первинних документів, що підтверджують право власності на фінансові вкладення, і їх відображення в аналітичному обліку, правильність розмежування в обліку фінансових вкладень за відповідними ознаками їх класифікації; наявність договорів про матеріальну відповідальність з особами відповідальними за збереження цінних паперів і книг обліку цінних паперів; точність визначення покупної вартості цінних паперів та доведення облікової вартості паперів до номінальної при їх вибутті; правильність відображення курсових різниць за фінансових вкладень, вартість яких виражена в іноземній валюті; обгрунтованість операцій з вибуття цінних паперів та списання фінансових результатів для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування; дотримання податкового законодавства і правильність обчислення податку на доходи фізичних осіб, на прибуток (дохід) за цінними державними паперами і по операціями з цінними паперами.
Правильність визначення податкової бази за операціями з цінними паперами та порядок ведення податкового обліку при реалізації цінних паперів здійснюється відповідно до ст. 280-282, 412 НК РФ. При цьому аудитору необхідно враховувати, що доходом за операціями з цінними паперами визнається виручка при продажу цінних паперів відповідно до умов договору реалізації.
Дохід (збиток) від реалізації цінних паперів повинен враховуватися окремо з цінних паперів, що обертаються на організованому ринку (допущені до обігу, хоча б одним організатором торгівлі; інформація про ціну (котирувань) цінних паперів публікується; з цінних паперів розраховуються ринкові котирування) і не звертаються на організованому ринку цінних паперів.
Витрати платника податку, пов'язані з придбанням і реалізацією цінних паперів, включаючи їх вартість, відносяться до прямих витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією.
Датою визнання доходу і витрати за операціями з цінними паперами вважається дата реалізації зазначених цінних паперів. При реалізації цінних паперів на витрати від виробництва і реалізації списується ціна придбання реалізованих цінних паперів у порядку, встановленому платником податку самостійно в залежності від прийнятого методу обліку цінних паперів (ФІФО, ЛІФО).
Перевірка операцій з цінними паперами здійснюється одночасно з вивченням бухгалтерського балансу (рядки «Фінансові вкладення») і бухгалтерських проводок по рахунку 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери». Аудитору необхідно враховувати, що акції показуються в річному бухгалтерському балансі в оцінці нетто, тобто за вирахуванням резервів під знецінення вкладень у цінні папери, які значаться на даному рахунку. У пасиві бухгалтерського балансу сума утвореного резерву під знецінення вкладень в цінні папери окремо не відображається. При складанні річного бухгалтерського балансу показник рядка «Фінансові вкладення» в частині акцій визначається розрахунковим шляхом як різниця між сальдо рахунка «Фінансові вкладення», субрахунок 1 «Паї й акції» і рахунки 59 «Резерв під знецінення вкладень у цінні папери».
Даний резерв виконує дві функції: з одного боку, за його допомогою формується балансова вартість фінансових вкладень в цінні папери на основі їх облікової вартості, з іншого боку, він забезпечує покриття можливого збитку від негативного розвитку ситуації з певними цінними паперами на фондовому ринку в новому році . Резерв створюється по кожному виду цінних паперів окремо на різницю між обліковою ціною та ринковою вартістю незалежно від збереження або збільшення вартості всіх цінних паперів, що належать організації. Сума резерву відноситься на фінансовий результат діяльності організації через рахунок 91 «Інші доходи і витрати». Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться по кожному резерву. Записи зі створення резервів виробляються заключними оборотами звітного року. Будь-яка невикористана частина резерву повинна приєднуватися до фінансового результату звітного року і цим самим відновлювати суму прибутку, раніше спрямовану в резерв під знецінення фінансових вкладень. Найважливіше завдання аудитора встановити, як дотримуються ці вимоги в бухгалтерському обліку.
висновок
Довгостроковість фінансових, вкладень означає, що цінні папери придбані не лише з метою зберігання тимчасово вільних грошових коштів і отримання додаткового доходу, але і з метою сприяння, підтримки та пріоритетного розвитку певної підприємницької діяльності або комерційних зв'язків. Довгострокові фінансові вкладення являють собою приміщення капіталу в юридично самостійні організації на тривалий термін (мінімально більше року).
Приступаючи до аудиту фінансових вкладень, аудитору необхідно визначити основні джерела інформації, якими можуть бути документи прийому-передачі цінних паперів; документи прийому-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; договору купівлі продажу цінних паперів; договору застави цінних паперів; ощадні сертифікати; договору на депозитний внесок; інвентаризаційні описи цінних паперів і бланків суворої звітності та ін
У процесі обліку фінансових вкладень можливі різні помилки та упущення: відсутність документів, що підтверджують фактичні фінансові вкладення; оформлення документів з порушеннями встановлених вимог; некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових вкладень в обліку; недотримання тотожності даних регістрів бухгалтерського обліку та показників звітності; неправильне обчислення податку на доходи фізичних осіб і прибуток за операціями з цінними паперами; невірна оцінка придбаних і вибулих цінних паперів; несвоєчасне проведення інвентаризацій фінансових вкладень або невірне відображення їх результатів; неправильне відображення викуплених в акціонерів власних акцій та ін
2. В.Д. Андрєєв. Внутрішній аудит. М.: Фінанси і статистика. - 2003 р. - 461 с.
В організаціях здійснюють відволікання коштів у вигляді фінансових вкладень на різні цілі за рахунок власних джерел фінансування. Мета здійснення фінансових вкладень - отримання додаткового доходу у вигляді відсотків, дивідендів та інших доходів.
Проводячи аудиторську перевірку, аудитор в першу чергу повинен встановити правильність класифікації фінансових вкладень в даній організації. Від цього в якійсь мірі залежать правильність організації обліку цих вкладень і достовірність бухгалтерської звітності. Так, в залежності від їх цільового призначення фінансові вкладення поділяються на:
- Паї та акції;
- Боргові цінні папери (облігації, фінансові векселі та ін);
- Надані позики (короткострокові, довгострокові);
- Вклади за договором простого товариства.
Короткострокові фінансові вкладення - строком до 1 року - для організації їх обліку поділяються на: облігації та інші цінні папери; надані позики. Довгострокові фінансові вкладення - терміном більш ніж на 1 рік - для організації їх обліку поділяються на: паї (пайові внески) і акції, облігації; надані позики.
Операції фінансово-інвестиційного циклу зазвичай нечисленні, але дуже важливі у вартісному вираженні. Аудитори, як правило, не оцінюють окремо система внутрішньогосподарського контролю, як це робиться для операцій з отримання грошових коштів та придбання матеріальних цінностей. Кожна операція фінансових вкладень повинна досліджуватися і оцінюватися окремо.
Аудит обліку фінансових вкладень
В організаціях здійснюють відволікання коштів у вигляді фінансових вкладень на різні цілі за рахунок власних джерел фінансування. Мета здійснення фінансових вкладень - отримання додаткового доходу у вигляді відсотків, дивідендів та інших доходів.
Проводячи аудиторську перевірку, аудитор в першу чергу повинен встановити правильність класифікації фінансових вкладень в даній організації. Від цього в якійсь мірі залежать правильність організації обліку цих вкладень і достовірність бухгалтерської звітності. Так, в залежності від їх цільового призначення фінансові вкладення поділяються на:
- Паї та акції;
- Боргові цінні папери (облігації, фінансові векселі та ін);
- Надані позики (короткострокові, довгострокові);
- Вклади за договором простого товариства.
Короткострокові фінансові вкладення - строком до 1 року - для організації їх обліку поділяються на: облігації та інші цінні папери; надані позики. Довгострокові фінансові вкладення - терміном більш ніж на 1 рік - для організації їх обліку поділяються на: паї (пайові внески) і акції, облігації; надані позики.
Операції фінансово-інвестиційного циклу зазвичай нечисленні, але дуже важливі у вартісному вираженні. Аудитори, як правило, не оцінюють окремо система внутрішньогосподарського контролю, як це робиться для операцій з отримання грошових коштів та придбання матеріальних цінностей. Кожна операція фінансових вкладень повинна досліджуватися і оцінюватися окремо.
Аудиторська перевірка організації фінансових вкладень повинна проводитися з точки зору п'яти напрямків аудиту: існування або виникнення, повноти, оцінки, прав і зобов'язань, подання та розкриття. Ці п'ять великих напрямів відображають погляди керівництва економічного суб'єкта втілені у його фінансовій політиці. Виходячи з цього аудитори намічають питання, які повинні бути досліджені всебічно, компетентно і доказово.
Існування, повнота і права. Аудиторська робота по цих трьох напрямках повинна починатися з усного опитування. Аудиторам необхідно знати, які зміни відбулися протягом року і де зберігаються інвестиційні цінні папери. Якщо вони зберігаються у клієнта, то необхідно їх переглянути і підрахувати. Якщо цінні папери зберігаються у довіреної особи, то можна отримати від нього підтвердження. Необхідною процедурою є також контрольний підрахунок. Інвестиційна нерухомість може перевірятися точно так само, як і інші матеріальні засоби. Право на фінансові інвестиції аудитор може перевірити за відповідними договорами, цінних паперів та інших документів.
Оцінка. Витрати на проведення інвестицій повинні бути документально підтверджені і відображені в аналітичному обліку. Аудитор повинен перевірити, який використовується метод оцінки вартості інвестицій і чи відповідає цей метод варіанту, обраному облікової політикою організації. Вартість окремих фінансових вкладень (паїв) може бути підтверджена накладними та іншими документами, що вказують на право власності.
Представлення і розкриття. Необхідно провести опитування, пов'язаний із сутністю інвестицій і їх причинами. Слід звернути увагу на правильність відображення фінансових вкладень в обліку.
Фінансові вкладення відображаються в бухгалтерському обліку в сумі фактичних витрат.
За державними цінними паперами дозволяється різницю між сумою фактичних витрат на їх придбання і номінальною вартістю протягом терміну їх обігу рівномірно (щомісяця) відносити на фінансові результати організації.
При документарній формі цінних паперів їх власник встановлюється на підставі пред'явлення оформленого належним чином сертифіката цінного паперу або, у разі депонування такого, на підставі запису по рахунку депо. До останніх цінних паперів, зокрема, відносяться ГКО і ОФЗ. Згідно з постановою Уряду РФ від 8 лютого 1993 р. № 107 право власності на ДКО виникає з моменту реєстрації їх власника в книгах ЦБ РФ або його уповноважених дилерів. Аналогічна норма щодо ОФЗ міститься в постанові Уряду РФ від 15 травня 1995 р. № 458.
Відповідно, права на акції та облігації, випущені в документарній формі, переходять до набувача з моменту отримання сертифікатів акцій. Якщо куплені акції або облігації депоновані в депозитарії, то права переходять з моменту проведення запису по рахунку депо. Документами, що підтверджують перехід права, будуть, відповідно, або самі сертифікати акцій, або виписка по рахунку депо.
При бездокументарній формі цінних паперів їх власники встановлюються на підставі запису в системі ведення реєстру власників цінних паперів або, у разі депонування цінних паперів, на підставі запису по рахунку депо. Документами, що підтверджують перехід права власності на такі цінні папери, будуть або виписка, або реєстр акціонерів, або виписка по рахунку депо.
Після отримання документів, що підтверджують перехід права власності на придбані цінні папери, на суму витрат з їх придбання робиться наступна проводка: дебет рахунку 58 «Фінансові вкладення» і кредит рахунків з обліку грошових коштів або розрахунків.
В організації в обов'язковому порядку повинні вести книгу обліку цінних паперів.
Аудитор повинен перевірити також правильність створення та обліку оцінного резерву на рахунку 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери». Величина резерву визначається окремо по кожному виду цінних паперів, що котируються на біржі або на спеціальних аукціонах, котирування яких регулярно публікуються.
Необхідно, крім того, перевірити правильність і своєчасність обліку на рахунку 81 «Власні акції (частки)» викуплених організацією власних акцій у акціонерів, а також правильність відображення в обліку їх анулювання або повторного розміщення на вторинному ринку.
Операції, пов'язані з оплатою придбаних акцій шляхом передачі майна, відображаються в обліку інвестора з використанням рахунку 91 «Інші доходи і витрати». Купівельна вартість придбаних акцій ставиться з кредиту рахунку 91 в кореспонденції з рахунком 58. Балансова вартість майна, переданого в оплату акцій, списується на дебет рахунка 91 з кредиту відповідних рахунків.
Аналогічна методика використовується при обліку внесків до статутного капіталу інших організацій. Тут необхідно перевірити також правильність відображення в обліку різниці між договірною та балансовою вартістю майна, переданого в рахунок внеску до статутного капіталу іншої організації, а також у спільну діяльність без утворення юридичної особи. При цьому різниця повинна бути списана з рахунку 91 «Інші доходи і витрати» на рахунок 99 «Прибутки та збитки».
Особливу увагу слід приділити перевірці надання організацією позик іншим юридичним особам. Ці позики мають бути надані тільки за рахунок власних джерел фінансування. Законність наданих позик вивчається шляхом перевірки правильності складання договорів розрахунково-платіжних документів.
У процесі аудиту перевіряються фінансові вкладення на рахунку 58 «Фінансові вкладення» без спеціального підрозділу на довгострокові і короткострокові. Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух інвестицій організації в цінні державні папери, акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати та інші цінні папери інших організацій, статутні (складеному) капітали інших організацій, а також надані іншим організаціям позики. Аудитору слід враховувати, що класифікація фінансових вкладень на довгострокові і короткострокові проводиться лише в бухгалтерській звітності. Разом з тим побудова аналітичного обліку за рахунком 58 має забезпечити можливість здійснити цю класифікацію. До короткострокових інвестицій відносяться вкладення в легко реалізовані цінні папери. Купівля їх провадиться в інтересах вигідного приміщення тимчасово вільних грошових коштів.
Долгосрочност' фінансових, вкладень означає, що цінні папери придбані не лише з метою зберігання тимчасово вільних грошових коштів і отримання додаткового доходу, але і з метою сприяння, підтримки та пріоритетного розвитку певної підприємницької діяльності або комерційних зв'язків. Довгострокові фінансові вкладення являють собою приміщення капіталу в юридично самостійні організації на тривалий термін (мінімально більше року).
Приступаючи до аудиту фінансових вкладень, аудитору необхідно визначити основні джерела інформації, якими можуть бути документи прийому-передачі цінних паперів; документи прийому-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; договору купівлі продажу цінних паперів; договору застави цінних паперів; ощадні сертифікати; договору на депозитний внесок; інвентаризаційні описи цінних паперів і бланків суворої звітності та ін
У процесі обліку фінансових вкладень можливі різні помилки та упущення: відсутність документів, що підтверджують фактичні фінансові вкладення; оформлення документів з порушеннями встановлених вимог; некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових вкладень в обліку; недотримання тотожності даних регістрів бухгалтерського обліку та показників звітності; неправильне обчислення податку на доходи фізичних осіб і прибуток за операціями з цінними паперами; невірна оцінка придбаних і вибулих цінних паперів; несвоєчасне проведення інвентаризацій фінансових вкладень або невірне відображення їх результатів; неправильне відображення викуплених в акціонерів власних акцій та ін
У зв'язку з цим аудитору необхідно перевіряти наступні питання: тотожність показників бухгалтерської звітності і регістрів бухгалтерського обліку (журнал-ордер № 8, Головна книга); правильність оформлення первинних документів, що підтверджують право власності на фінансові вкладення, і їх відображення в аналітичному обліку, правильність розмежування в обліку фінансових вкладень за відповідними ознаками їх класифікації; наявність договорів про матеріальну відповідальність з особами відповідальними за збереження цінних паперів і книг обліку цінних паперів; точність визначення покупної вартості цінних паперів та доведення облікової вартості паперів до номінальної при їх вибутті; правильність відображення курсових різниць за фінансових вкладень, вартість яких виражена в іноземній валюті; обгрунтованість операцій з вибуття цінних паперів та списання фінансових результатів для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування; дотримання податкового законодавства і правильність обчислення податку на доходи фізичних осіб, на прибуток (дохід) за цінними державними паперами і по операціями з цінними паперами.
Правильність визначення податкової бази за операціями з цінними паперами та порядок ведення податкового обліку при реалізації цінних паперів здійснюється відповідно до ст. 280-282, 412 НК РФ. При цьому аудитору необхідно враховувати, що доходом за операціями з цінними паперами визнається виручка при продажу цінних паперів відповідно до умов договору реалізації.
Дохід (збиток) від реалізації цінних паперів повинен враховуватися окремо з цінних паперів, що обертаються на організованому ринку (допущені до обігу, хоча б одним організатором торгівлі; інформація про ціну (котирувань) цінних паперів публікується; з цінних паперів розраховуються ринкові котирування) і не звертаються на організованому ринку цінних паперів.
Витрати платника податку, пов'язані з придбанням і реалізацією цінних паперів, включаючи їх вартість, відносяться до прямих витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією.
Датою визнання доходу і витрати за операціями з цінними паперами вважається дата реалізації зазначених цінних паперів. При реалізації цінних паперів на витрати від виробництва і реалізації списується ціна придбання реалізованих цінних паперів у порядку, встановленому платником податку самостійно в залежності від прийнятого методу обліку цінних паперів (ФІФО, ЛІФО).
Перевірка операцій з цінними паперами здійснюється одночасно з вивченням бухгалтерського балансу (рядки «Фінансові вкладення») і бухгалтерських проводок по рахунку 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери». Аудитору необхідно враховувати, що акції показуються в річному бухгалтерському балансі в оцінці нетто, тобто за вирахуванням резервів під знецінення вкладень у цінні папери, які значаться на даному рахунку. У пасиві бухгалтерського балансу сума утвореного резерву під знецінення вкладень в цінні папери окремо не відображається. При складанні річного бухгалтерського балансу показник рядка «Фінансові вкладення» в частині акцій визначається розрахунковим шляхом як різниця між сальдо рахунка «Фінансові вкладення», субрахунок 1 «Паї й акції» і рахунки 59 «Резерв під знецінення вкладень у цінні папери».
Даний резерв виконує дві функції: з одного боку, за його допомогою формується балансова вартість фінансових вкладень в цінні папери на основі їх облікової вартості, з іншого боку, він забезпечує покриття можливого збитку від негативного розвитку ситуації з певними цінними паперами на фондовому ринку в новому році . Резерв створюється по кожному виду цінних паперів окремо на різницю між обліковою ціною та ринковою вартістю незалежно від збереження або збільшення вартості всіх цінних паперів, що належать організації. Сума резерву відноситься на фінансовий результат діяльності організації через рахунок 91 «Інші доходи і витрати». Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться по кожному резерву. Записи зі створення резервів виробляються заключними оборотами звітного року. Будь-яка невикористана частина резерву повинна приєднуватися до фінансового результату звітного року і цим самим відновлювати суму прибутку, раніше спрямовану в резерв під знецінення фінансових вкладень. Найважливіше завдання аудитора встановити, як дотримуються ці вимоги в бухгалтерському обліку.
висновок
Довгостроковість фінансових, вкладень означає, що цінні папери придбані не лише з метою зберігання тимчасово вільних грошових коштів і отримання додаткового доходу, але і з метою сприяння, підтримки та пріоритетного розвитку певної підприємницької діяльності або комерційних зв'язків. Довгострокові фінансові вкладення являють собою приміщення капіталу в юридично самостійні організації на тривалий термін (мінімально більше року).
Приступаючи до аудиту фінансових вкладень, аудитору необхідно визначити основні джерела інформації, якими можуть бути документи прийому-передачі цінних паперів; документи прийому-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; договору купівлі продажу цінних паперів; договору застави цінних паперів; ощадні сертифікати; договору на депозитний внесок; інвентаризаційні описи цінних паперів і бланків суворої звітності та ін
У процесі обліку фінансових вкладень можливі різні помилки та упущення: відсутність документів, що підтверджують фактичні фінансові вкладення; оформлення документів з порушеннями встановлених вимог; некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових вкладень в обліку; недотримання тотожності даних регістрів бухгалтерського обліку та показників звітності; неправильне обчислення податку на доходи фізичних осіб і прибуток за операціями з цінними паперами; невірна оцінка придбаних і вибулих цінних паперів; несвоєчасне проведення інвентаризацій фінансових вкладень або невірне відображення їх результатів; неправильне відображення викуплених в акціонерів власних акцій та ін
Бібліографічний список
1. Алборов Р.А. Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК: Навчальний посібник. - 3-е видання, перероб. і доп. - М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 2004. - 464 с.2. В.Д. Андрєєв. Внутрішній аудит. М.: Фінанси і статистика. - 2003 р. - 461 с.