Зміст
Введення
1 Теоретичні основи використання мультиплікатора в оціночній діяльності
1.1 поняття мультиплікаторів у оціночної діяльності, їх види і економічна сутність
1.2 Методичні засади застосування мультиплікаторів в оцінці об'єктів власності
2 Застосування мультиплікаторів оцінки вартості бізнесу
2.1 Загальна характеристика порівняльного підходу до оцінки бізнесу
2.2 Алгоритм вибору і побудови мультиплікатора на Зеленодольській машинобудівному заводі ВАТ «КМПО» і Зеленодольській заводі ім. А. Н. Горького
2.3 Розрахунок вартості підприємства з використанням методу ринку капіталу
Висновок
Список використаної літератури
Програми
Введення
Трансформаційні процеси, що відбуваються в російській економіці, призвели до зародження і розвитку достатньо нових або раніше не настільки помітних видів діяльності і відповідних їм галузей спеціальних знань. До числа таких динамічно розвиваються видів професійної активності можна віднести оціночну діяльність, актуальність та затребуваність результатів якої в ринковій економіці важко переоцінити.
Категорії «ціна», «вартість» є ключовими для характеристики процесів в економічній системі. У зв'язку з цим неминуще значення має поняття «оцінка», як комплексний показник міри значущості, вигідності, доцільності отримання того чи іншого результату діяльності, а також ресурсів, забезпечують даний результат.
Поштовхом, що породила сплеск уваги дослідників і економістів-практиків до проблем оцінки бізнесу, його складових, нерухомості, інших активів, стала різко виявилася в нових умовах необхідність створення і реалізації концепції управління федеральної, муніципальної, акціонерної власністю. Адже саме оцінка (оцінка вартості) є мірою ефективності управління тим чи іншим об'єктом власності. Тому сьогодні затребувані розроблені концепції стратегії зростання компаній, стратегії управління ними, орієнтовані на вартість, програми антикризового управління, реформування і реструктуризації, що враховують фактори вартості компанії.
З розвитком ринкової економіки в Росії з'явилася можливість вкласти свої кошти у бізнес, купити і продати його, тобто бізнес став товаром. Оцінка вартості необхідна при акціонуванні, реорганізації, розвитку підприємств, використанні іпотечного кредитування, участі на фондовому ринку. До того ж, як зазначалося, підвищення вартості підприємства - один з показників зростання доходів його власників і, відповідно, періодичне визначення вартості бізнесу можна використовувати для оцінки ефективності управління підприємством. Цим обумовлена актуальність теми цієї дипломної роботи.
Навіть якщо не потрібна реорганізація підприємства, його акціонування, продаж або купівля, тим не менш, періодично оцінку потрібно проводити з метою діагностики підприємства і визначення напрямків його розвитку.
У процесі оцінки бізнесу виявляються альтернативні підходи до управління підприємством і визначають, який з них забезпечить підприємству максимальну ефективність, отже, і більш високу ринкову ціну.
Основними факторами, що визначають ринкову вартість підприємства, є: справжня і майбутня прибуток, час отримання доходів, витрати на створення подібного підприємства, співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні об'єкти, ризик отримання доходів, ступінь контролю над бізнесом і ліквідність активів. Велике значення при оцінці відіграють нематеріальні активи підприємства (фірмове ім'я, знаки, патенти, технології, маркетингова система тощо).
Мета цієї дипломної роботи полягає в розгляді оціночних мультиплікаторів і оцінки вартості об'єктів власності. Основними завданнями роботи є:
Вивчення основ використання мультиплікаторів у оціночної діяльності.
Розглянути методи застосування мультиплікаторів.
Дати характеристику порівняльного підходу до оцінки бізнесу.
Зробити аналіз фінансово - господарської діяльності аналізованих підприємств.
Об'єктом досліджень в роботі є: Зеленодільське машинобудівне підприємство ВАТ «КМПО» і Зеленодільський завод ім. А. Н. Горького.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
1 Теоретичні основи використання мультиплікатора в оціночній діяльності
1.1 поняття мультиплікаторів у оціночної діяльності, їх види і економічна сутність
Основним інструментом визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним підходом є цінові мультиплікатори.
Ціновий мультиплікатор відображає співвідношення між ринковою ціною підприємства та будь-яким його показником, що характеризує результати виробничої та фінансової діяльності.
В якості таких показників можна використовувати не тільки прибуток, а й грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації і деякі інші.
Ціновий мультиплікатор розраховується по всіх аналогічним підприємствам.
Для оцінки ринкової вартості оцінюваної компанії обрана аналітиком величина цінового мультиплікатора використовується як множник до її аналогічному показнику. 1
Для розрахунку цінового мультиплікатора необхідно:
1. Визначити величину капіталізації або ринкову вартість власного капіталу компанії аналога. Для цього ринкова ціна акції аналогічної компанії множиться на число акцій в обігу. Це дасть нам значення чисельника у формулі. Ціна акції береться на останню дату, що передує даті оцінки, або вона представляє середню величину між максимальною і мінімальною ціною за останній місяць.
2. Обчислити необхідні фінансові показники: прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів та інші. Це дасть нам величину знаменника. У цій якості може виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина за декілька років, що передують даті оцінки.
В оцінній практиці використовуються два типи цінових мультиплікаторів: інтервальні і моментні.
До першого типу можна віднести мультиплікатори:
1. «Ціна / прибуток».
2. «Ціна / грошовий потік».
3. «Ціна / дивідендні виплати».
4. «Ціна / виручка від реалізації».
До моментних мультиплікаторам відносять:
1. «Ціна / балансова вартість».
2. «Ціна / чиста вартість активів».
Розподіл цінових мультиплікаторів на інтервальні і моментні важливо з точки зору використовується в розрахунках кількості акцій в обігу. Так при розрахунку інтервальних цінових мультиплікаторів необхідно розрахувати середнє число акцій в обігу за такий же період, який використовувався при визначенні конкретного показника. Наприклад, якщо чистий прибуток розраховувалася як середня величина за три останні роки, то необхідно розрахувати середнє число акцій в обігу за ті ж роки. 2
Розглянемо порядок розрахунку, сферу і основні умови застосування цінових мультиплікаторів.
Аніматори «ціна / прибуток», «ціна / грошовий потік»
Дана група мультиплікаторів є найпоширенішим способом оцінки, тому що інформація про прибуток оцінюваної компанії і підприємств-аналогів є найбільш доступною. Для розрахунку мультиплікатора може використовуватися будь-який показник прибутку, який може бути отриманий аналітиком в процесі її розподілу. Тому, крім показника чистого прибутку, можна використовувати прибуток до оподаткування, прибуток до сплати відсотків і податків і т.д. Основна вимога - повна ідентичність використовуваного показника для аналога і оцінюваної фірми, тобто мультиплікатор, обчислений на основі прибутку до сплати податків, не можна застосовувати до прибутку до сплати відсотків і податків. Мультиплікатор «ціна / прибуток» істотно залежить від методів ведення бухгалтерського обліку, тому, якщо в якості аналога виступає зарубіжна компанія, необхідно привести систему розподілу прибутку до єдиних стандартів. Тільки після проведення всіх необхідних коригувань можна досягти необхідного рівня сумісності, що дозволяє використовувати мультиплікатор.
За базу для розрахунку мультиплікатора можна використовувати не тільки суму прибутку, отриману в останній рік перед датою оцінки. Оцінювач може використовувати середньорічну величину прибутку, обчислену за останні п'ять років. Оціночний період може бути збільшений або зменшений в залежності від наявної інформації і наявності екстраординарних ситуацій, що спотворюють основну тенденцію в динаміці прибутку.
Базою розрахунку мультиплікатора «Ціна / грошовий потік» може служити будь-який показник прибутку, збільшений на суму нарахованої амортизації. Отже, аналітик може використовувати декілька варіантів даного мультиплікатора.
У процесі оцінки аналітик прагне обчислити максимальне число мультиплікаторів, оскільки застосування їх до фінансової базі оцінюваної компанії приведе до появи декількох варіантів вартості, що істотно відрізняються один від одного. Діапазон отриманих результатів може бути досить широким. Тому велике число використовуваних мультиплікаторів допоможе оцінювачу виявити область найбільш обгрунтованої величини. Дане судження засноване на математичних методах. Проте існують економічні критерії, що обгрунтовують ступінь надійності і об'єктивності того чи іншого мультиплікатора.
Наприклад, великі підприємства краще оцінювати на основі чистого прибутку. Дрібні компанії - на основі прибутку до сплати податків, оскільки в цьому випадку усувається вплив відмінностей в оподаткуванні. Орієнтація на мультиплікатор «Ціна / грошовий потік» краща при оцінці підприємств, в активах яких переважає нерухомість. Якщо підприємство має достатньо високу питому вагу активної частини основних фондів, більш об'єктивний результат дасть використання мультиплікатора «Ціна / прибуток».
Найбільш поширеною ситуацією застосування мультиплікатора «Ціна / грошовий потік» є збитковість або незначна величина прибутку, а також невідповідність фактичного корисного терміну служби основних фондів підприємства періоду амортизації, ухваленому у фінансовому обліку. Це можливо у разі, коли вартість активів буде незначною, хоча прослужать вони досить довго. 3
Мультиплікатор «Ціна / дивіденди»
Даний мультиплікатор може розраховуватися як на базі фактично виплачених дивідендів, так і на основі потенційних дивідендних виплат. Під потенційними дивідендами розуміються типові дивідендні виплати, розраховані по групі подібних підприємств на основі порівняння їх фактичних дивідендних виплат і чистого прибутку.
Можливість застосування того чи іншого мультиплікатора даної групи залежить від цілей оцінки. Якщо оцінка проводиться з метою поглинання підприємства, то здатність виплачувати дивіденди не має значення, тому що вона може припинити своє існування у звичному режимі господарювання. При оцінці контрольного пакету оцінювач орієнтується на потенційні дивіденди, тому що інвестор отримує право вирішення дивідендної політики. Фактичні дивідендні виплати важливі при оцінці міноритарного пакету акцій, оскільки інвестор не зможе змусити керівництво компанії збільшити дивіденди навіть за наявності достатнього зростання прибутку. 4
Мультиплікатор «Ціна / дивіденди» на практиці використовується досить рідко, незважаючи на доступність необхідної для розрахунку інформації. Це пов'язано з тим, що порядок виплати доходу інвесторам у відкритих і закритих компаніях істотно різниться. У закритих суспільствах власники можуть отримувати грошову вигоду у вигляді різних виплат, зниження орендної плати і т.д. Мультиплікатор «Ціна / дивіденди» доцільно використовувати, якщо дивіденди виплачуються досить стабільно як в аналогах, так і в оцінюваної компанії, або здатність компанії платити дивіденди може бути обгрунтовано спрогнозована. Оцінювач повинен упевнитися, що сума дивідендів розрахована по річній процентній ставці, навіть якщо дивіденди виплачуються щокварталу.
Мультиплікатор «Ціна / виручка від реалізації"; «Ціна / фізичний об'єм»
Даний мультиплікатор використовується досить рідко, в основному для перевірки об'єктивності результатів, одержуваних іншими способами.
Хороші результати мультиплікатор «Ціна / виручка від реалізації» дає при оцінці підприємств сфери послуг (реклама, страхування, ритуальні послуги і т.д.). Мультиплікатор «Ціна / виручка від реалізації» не залежить від методів ведення бухгалтерського обліку. Безсумнівним достоїнством даного мультиплікатора є його універсальність, яка позбавляє оцінювача від необхідності проведення складних коректувань, вживаних при розрахунку мультиплікатора «Ціна / прибуток».
Якщо метою оцінки є поглинання компанії, то краще орієнтуватися на мультиплікатор «Ціна / виручка від реалізації», так як він виключає можливість підвищення ціни за рахунок короткочасного зростання прибутку, забезпечуваного зусиллями фінансового менеджера. Однак у цьому випадку оцінювач повинен ретельно вивчити стабільність об'єму виручки від реалізації у майбутньому. Оскільки поглинання компанії супроводжується, як правило, зміною управлінського апарату, це може призвести до повної заміни виробничого персоналу і падіння обсягів реалізації. Особливість застосування мультиплікатора «Ціна / виручка від реалізації» полягає в тому, що оцінювач повинен обов'язково враховувати структуру капіталу оцінюваної компанії і аналогів. Якщо співвідношення власних і позикових засобів істотно відрізняється, то оцінку краще проводити на основі ринкової вартості інвестованого капіталу. 5
Схема оцінки підприємств з різним співвідношенням власних і позикових коштів
1. За компанії-аналогу розраховується інвестований капітал як сума ринкової вартості власного капіталу і довгострокових зобов'язань.
2. Розраховується бездолговой мультиплікатор як відношення інвестованого капіталу до фінансового показником аналога.
3. За оцінюваному підприємству визначається величина інвестованого капіталу: адекватний фінансовий показник оцінюваного підприємства множиться на розрахункову величину бездолгового мультиплікатора.
4. Розраховується ринкова вартість власного капіталу оцінюваного підприємства як різниця інвестованого капіталу і вартості довгострокових зобов'язань оцінюваної компанії. Мультиплікатор «Ціна / фізичний об'єм» є різновидом мультиплікатора «Ціна / виручка від реалізації». У цьому випадку ціна зіставляється не з вартісним, а з натуральним показником, який може відображати фізичний обсяг виробництва, розмір виробничих площ, кількість встановленого обладнання, а також будь-яку іншу одиницю вимірювання потужності.
Мультиплікатор «Ціна / балансова вартість»
Для розрахунку мультиплікатора «Ціна / балансова вартість» в якості фінансової бази використовується балансова вартість або всіх, або чистих активів аналогічних компаній на дату оцінки або на останню звітну дату. Даний мультиплікатор відноситься до так званих моментних показників, оскільки використовується інформація про стан на конкретну дату, а не за певний відрізок часу.
Оптимальна сфера застосування даного мультиплікатора - оцінка холдингових компаній або оцінка у разі необхідності термінового продажу великого пакету акцій, що входить до складу портфеля цінних паперів оцінюваної компанії.
Фінансовою базою для розрахунку є або величина чистих активів, або повна вартість активів оцінюваної компанії і компаній-аналогів. Причому за основу можна брати як інформацію офіційних балансових звітів компаній, так і скориговану величину, отриману оцінювачем розрахунковим шляхом.
Мультиплікатор «Ціна / чиста вартість активів» можна застосовувати в тому випадку, якщо дотримуються всі наступні умови: а) оцінюється компанія має значні вкладення у власність: нерухомість, цінні папери, газове або нафтове обладнання;
б) основною діяльністю компанії є зберігання, купівля та продаж такої власності. Управлінський і робочий персонал додає до продукції в цьому випадку незначну вартість. Якщо застосування мультиплікатора «Ціна / чиста вартість активів» можливо, то, оцінюючи порівнянність, оцінювач повинен додатково враховувати наступні фактори:
а) необхідно проаналізувати за аналогами і оцінюваної компанії частку прибутку у виручці від реалізації, так як рішення про купівлю-продаж акцій може призвести до штучного зростання прибутку в останній рік;
б) оцінювач повинен вивчити за всім списком порівнюваних компаній структуру активів, використовуючи різні ознаки класифікації, такі як види активів, місцеположення і т.д.;
в) дуже важливим є аналіз чистих активів всіх компаній, що дозволяє визначити наявність і частку в них акцій, що представляють контрольні пакети дочірніх фірм;
г) необхідно оцінити ліквідність всіх фінансових активів компанії, так як співвідношення часток акцій, що належать відкритим і закритим компаніям, є визначальною ознакою зіставності. 6
Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох основних етапів:
• вибір величини мультиплікатора, яку доцільно використовувати для оцінюваної компанії;
• узгодження попередніх результатів ринкової вартості, отриманих в результаті використання різних видів цінових мультиплікаторів;
• внесення підсумкових коригувань.
1.2 Методичні засади застосування мультиплікаторів в оцінці об'єктів власності
Вартість будь-якого майна можна визначити двома тісно пов'язаними між собою способами: по-перше, як певна кількість якого або іншого майна (мається на увазі грошовий еквівалент), на яке це майно можна обміняти, і, по-друге, на поточну вартість доходів, які очікує отримати в майбутньому власник майна.
Важливо проводити відмінності між поняттями вартість, витрати і ціна.
Вартість - міра того, скільки покупець (інвестор) буде готовий заплатити за оцінювану власність. Витрати - міра витрат, необхідних для того, щоб створити об'єкт власності, схожий з оцінюваним. Ці витрати можуть не відрізнятися від тієї суми, яку буде готовий заплатити можливий покупець. У залежності від ряду факторів, включаючи потреби покупця, наявність рівноцінних об'єктів і активність інших покупців, ці витрати можуть бути вище або нижче вартості на певну дату оцінки.
Вартість і ціна рівні між собою тільки в умовах досконалого ринку. Вартість в застосуванні до майна являє собою очікувану ціну, яка має бути результатом конкретних умов. Ціна доконаний факт, що відображає те, скільки було витрачено на покупку подібних об'єктів в минулих угодах. Тільки зробивши аналіз, оцінювач може стверджувати, чи є поточна виплачена або отримана ціна відображенням вартості майна. 7
Існують чотири основні умови, за яких виникає вартість: попит, корисність, дефіцитність і можливість передачі прав власності.
Попит - кількість товару (послуг) або об'єктів власності, яке може бути куплене на ринку за певний період часу. Збільшення попиту тягне за собою зростання цін.
Корисність. Корисністю називається здатність товарів (послуг) або об'єктів власності задовольняти певні людські потреби. Чим більше потреб здатна задовольнити дана річ, тим більше буде попит на неї. Зростання корисності зазвичай супроводжується: збільшенням ціни.
Дефіцитність. Незважаючи на великий попит і високу корисність, ніяке майно не буде мати вартості до тих пір, поки не буде дефіцитним.
Можливість передачі прав власності. Будь-яка річ тільки стає товаром (і, відповідно, набуває вартість), коли існує можливість передачі прав власності на неї.
У силу різних потреб та виконуваних функцій на практиці, оцінювачем використовуються такі основні види вартості.
Обгрунтована ринкова вартість - ціна, характерна для даного виду майна на конкурентному і відкритому ринку. Передбачає вільну конкуренцію, коли і покупець, і продавець діють економічно раціонально і свідомо, володіючи необхідною інформацією і не відчуваючи будь-яких зовнішніх примусів в угоді. Ця вартість використовується у випадках, пов'язаних з відчуженням і передачею прав власності. 8
Нормативно розраховується вартість - вартість майнового комплексу, що розраховується на основі затверджених відповідними органами управління методик і нормативів. При цьому застосовуються едіненние шкали нормативів (ставок, коефіцієнтів, питомих цін) для розглянутих типів майнових комплексів. Прикладом нормативно розраховується вартості є оподатковуваний вартість майна підприємства. Податковою базою для - обчислення податку на майно підприємства служить середньорічна залишкова - вартість основних засобів, нематеріальних активів, запасів і витрат. Для розрахунку оподатковуваної вартості беруться відображаються в активі балансу залишки по відповідних рахунках, майна підприємства бухгалтерського обліку. Інший приклад нормативно розраховується вартості - визначення вартості земельної ділянки для обчислення земельного податку. Існують затверджені ставки податку в тенге з одного квадратного метра і коригувальні, коефіцієнти, що враховують різні характеристики земель або ділянок.
З точки зору системи бухгалтерського обліку розрізняють вартість балансову, поділяються на початкові, відновну і залишкову.
Балансова вартість - витрати на будівництво або придбання елемента власних основних засобів підприємства, що значиться на його балансі. 9
Первісна вартість відображається в облікових документах на момент введення об'єкта в експлуатацію на даному підприємстві. Перебуваючи в експлуатації об'єкт майна враховується за первісною вартістю або до моменту, коли він піддається реконструкції або модернізації, або до моменту офіційно призначеної переоцінки фондів.
Відновлювальна вартість - вартість відтворення раніше створених основних засобів у сучасних умовах. Оцінювачем розраховується повна відновна вартість елементів основних фондів методом заміщення, тобто за сучасної ринкової вартості аналогічних об'єктів.
Залишкова вартість. Якщо з балансової вартості відняти накопичену за період експлуатації суму зносу, то отримаємо залишкову вартість. Залишкова. вартість може мати ринковий характер, якщо її оцінку ведуть за цінами вторинного ринку.
Залежно від порядку оцінки розрізняють вартість відтворення і вартість заміщення.
Вартість відтворення - вартість точної копії оцінюваного об'єкта майна, придбаного або відтворюються в даний час за діючими цінами і з тих самих або дуже схожих матеріалів.
Вартість заміщення - поточна вартість виробництва аналогічного об'єкта власності, еквівалентного по корисності оцінюваному об'єкту.
Розрізняють вартість майнового комплексу продовжує функціонувати, і ліквідаційну вартість.
Вартість майнового комплексу, який продовжує функціонувати - вартість такого об'єкта купівлі-продажу, який після укладання угоди буде як і раніше функціонувати і приносити дохід.
Ліквідаційна вартість являє собою ціну, з якою змушений погодитися власник при продажу майна в строк менше прийнятного для ринку.
У залежності. від ситуації оцінки розрізняють також кілька видів вартості: інвестиційну, споживчу, страхову, утилізаційну.
Інвестиційна вартість-вартість майнового комплексу, якщо його розглядати як інвестиційний внесок у реалізацію будь-якого інвестиційного проекту.
Споживча вартість. Вона відображає вартість, чи важливість об'єкта власності для конкретного власника, який може і не мати намірів виставляти його відкритому ринку. Вартість у використанні визначається як вартість економічного товару для його власника-споживача і заснована на ефективності його використання (у формі доходу, корисності, зручностей).
Страхова вартість - ринкова вартість об'єкта, обумовлена для цілей страхування і відображена в страховому договорі.
Утилізаційна вартість-вартість утилізованих матеріальних активів, які досягли. Граничного стану внаслідок повного зносу або надзвичайної події втратили свою первісну корисність.
Вибір величини мультиплікатора є найбільш складним і відповідальним етапом, що вимагає особливо ретельного обгрунтування, зафіксованого згодом у звіті про оцінку, яка подається замовнику. Оскільки однакових компаній не існує, діапазон величини одного і того ж виду цінового мультиплікатора, розрахованого за всім списком компаній-аналогів, може бути досить широким. Аналітик насамперед відсікає екстремальні величини мультиплікатора і розраховує його середню та медіанні величину за аналогами. 10
Вибір величини цінового мультиплікатора проводиться на основі аналізу фактичних середніх і медіанних значень по кожному фінансовому коефіцієнту, а також позиції оцінюваної компанії з елементу порівняння. Методика пошуку аналогів зводиться до відбору компаній, чиї показники найбільш близькі до оцінюється за такими критеріями, як:
• структура балансового звіту;
• звіти про фінансові результати;
• значення фінансових коефіцієнтів.
Для відбору аналогів можна запропонувати математичне обгрунтування: відбираються компанії-аналоги, показники яких не перевищують заданого відхилення по всьому діапазону значень від показника оцінюваної компанії, як у бік зменшення, так і у бік збільшення. У цьому випадку перелік порівнянних компаній зменшується, проте економічна логіка не завжди збігається з математичним розрахунком і в цьому випадку всім елементів порівняння надається рівне значення.
Потім до оцінки залучаються результати фінансового аналізу, зосереджені в так званій «Зведеної таблиці фінансових коефіцієнтів» Для вибору величини конкретного виду цінового мультиплікатора аналітик використовує фінансові коефіцієнти, найбільш тісно з ним пов'язані. На основі зіставлення величин фінансового коефіцієнта визначається положення (ранг) оцінюваної фірми серед аналогічних компаній. Вибір значення цінового мультиплікатора для оцінюваної компанії з використанням даних «Зведеної таблиці фінансових коефіцієнтів» здійснюється зазвичай експертним шляхом. Для цих цілей можна застосовувати методику графічного порівняння значень фінансових коефіцієнтів оцінюваної компанії з адекватними фінансовими показниками компаній-аналогів з метою визначення місця займаного оцінюваною компанією. Аналізуються мінімальне та максимальне значення коефіцієнта за всім списком аналогів, а також розраховане середнє і медіанне значення.
Потім оцінювач проводить графічне порівняння значень мультиплікаторів за аналогами з найбільш близькими значеннями розрахованих мінімальних, максимальних і медіанних величин фінансових коефіцієнтів. Зазвичай вибирається не конкретна величина цінового мультиплікатора, а діапазон найбільш об'єктивних значень. Наприклад, якщо діапазон значень фінансових коефіцієнтів оцінюваної компанії в порівнянні з аналогами - нижче середнього, підсумкове значення мультиплікатора буде визначатися в діапазоні: середнє або нижче середнього.
Метод компанії-аналога передбачає використання цінової інформації з фондового ринку за відкритим акціонерним товариствам, тому обрану величину цінового мультиплікатора рекомендується скорегувати (зменшити) у зв'язку з більш низьким рівнем капіталізації оцінюваної компанії.
Узгодження попередніх результатів ринкової вартості. Порівняльний підхід дозволяє використовувати аналітику максимальне число всіх можливих видів мультиплікаторів, отже, в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо аналітик як підсумкової величини запропонує просту середню всіх отриманих величин ринкової вартості власного капіталу, то це буде означати, що він однаково довіряє всім мультиплікаторів. 11
Найбільш об'єктивним прийомом визначення підсумкової величини ринкової вартості є метод зважування. Оцінювач залежно від конкретних умов, цілей і об'єкта оцінки, ступеня довіри до тієї чи іншої інформації додає кожному мультиплікатору і, відповідно, варіанту вартості свою вагу. На основі такого зважування виходить підсумкова величина вартості, яка може бути взята за основу для проведення подальших коректувань. 12
Внесення підсумкових коригувань
Підсумкова величина вартості, отримана в результаті застосування всієї сукупності цінових мультиплікаторів, повинна бути скоригована відповідно до конкретних умов оцінки бізнесу. Найбільш типовими є наступні поправки.
Портфельна знижка може надаватися за наявності не привабливого для покупця характеру диверсифікації активів. Аналітик при визначенні остаточного варіанту вартості повинен врахувати наявні функціонуючі активи, наприклад невиробничого призначення.
Якщо в процесі фінансового аналізу виявлено або недостатність власного оборотного капіталу, або екстрена потреба в капітальних вкладеннях, отриману величину необхідно відняти.
Можливе застосування знижки на низьку ліквідність.
У деяких випадках вноситься поправка у вигляді премії за надані інвестору елементи контролю. Ця поправка забезпечує універсальність методу компанії-аналога, тому що дозволяє застосовувати його для оцінки контрольної частки власного капіталу.
Порівняльний підхід, незважаючи на достатню складність і трудомісткість розрахунків та аналізу, є невід'ємним прийомом визначення обгрунтованої ринкової вартості. Результати, отримані таким способом, мають найбільш об'єктивну ринкову основу, якість якої залежить від можливості залучення широкого кола компаній-аналогів. Отже, основним фактором, що стримує застосування в російській практиці методу компанії-аналога і методу угод, є відсутність достатньої і достовірної цінової та фінансової інформації з вітчизняним компаніям-аналогам. Однак поява в останні роки фірм, що спеціалізуються на зборі та аналізі подібної інформації, а також різних електронних джерел є суттєвим проривом у даному напрямку. Таким чином, подальший розвиток оціночної інфраструктури буде сприяти розширенню сфери використання порівняльного підходу.
2 Застосування мультиплікаторів оцінки вартості бізнесу
2.1 Загальна характеристика порівняльного підходу до оцінки бізнесу
Ринковий характер існуючих економічних відносин, в тому числі, в особливості прав власності, вимагає максимального врахування ситуації на ринку відповідного товару кон'юнктури.
Цим вимогам найбільше відповідає порівняльний підхід до оцінки об'єктів, нерідко званий ринковим. Він припускає, що дійсна цінність активів підприємства визначена їх вартістю на досить розвиненому фінансовому ринку. Інакше кажучи, найбільш вірогідною вартістю конкретного об'єкта буде реальна ціна операції з аналогічним об'єктом при виконанні необхідних коригувань.
Порівняльний підхід передбачає використання в оціночній діяльності трьох основних методів: ринку капіталу, операцій та галузевих коефіцієнтів. Основна перевага порівняльного підходу полягає в тому, що він заснований на реальних ринкових даних, що відображають сформоване співвідношення попиту і пропозиції, а також у тому, що він враховує безліч різних особливостей об'єкта оцінки, у тому числі їх прибутковість.
Разом з тим порівняльний підхід має і суттєві недоліки. Одним з головних є складність отримання різнобічної і різноманітної інформації по фінансовому стану об'єктів та достатнього числа аналогів. До того ж, порівняльний підхід орієнтований на використання даних про вже здійснені угоди, тоді як бізнес націлений переважно на майбутнє.
Суть головної технологічної процедури, загальною для всіх трьох методів порівняльного підходу, полягає, головним чином, у виборі об'єкта-аналога, який незадовго до оцінки змінив власника. Потім, в залежності від цілей, об'єкта оцінки та джерела інформації, виконують необхідні коригування, що забезпечують порівнянність аналога з об'єктом оцінки. Таким чином, порівняльний підхід має багато спільного з методом капіталізації доходів.
Технологія оцінки об'єктів при використанні порівняльного підходу передбачає наступні основні етапи:
пошук аналога або схожих об'єктів;
фінансовий аналіз та забезпечення порівнянності інформації;
вибір і розрахунок оціночних мультиплікаторів;
визначення вартості підприємства з використанням мультиплікаторів;
внесення підсумків поправок.
Пошук аналогічних об'єктів ведуть шляхом визначення можливого їх кола з числа тих предметів, угоди з якими відбувалися в попередній оцінюваному період (переважно рік). Критерії порівнянності на цьому етапі досить умовні і звичайно обмежені приналежністю до однієї галузі асортиментом і обсягом виробленої продукції.
У подальшому враховують додаткові фактори, що дозволяють скоротити початковий коло претендентів на аналогічні. До таких факторів найчастіше відносять: рівень диверсифікації виробництва, взаємозамінність продукції, стадії зрілості та перспективи розвитку об'єкта, фінансовий ризик, якість менеджменту, характер конкуренції, величину балансової вартості, прибутку і т.п.
Оцінку фінансового ризику отримують порівнянням структури капіталу об'єктів-аналогів, співвідношенням власних і позикових коштів, використовуючи можливість фінансового левериджу і рентабельності власних коштів. Інший спосіб - визначення ліквідності поточних активів. Певною оцінкою фінансового ризику може стати здатність об'єкта залучати позикові кошти на вигідних умовах.
Досить складно отримати оцінку якості менеджменту. Непрямі дані (віковий склад, рівень освіти, життєвий і виробничий досвід, зарплата управлінського персоналу) дозволяють порівнювати підприємства, але ймовірність помилки при цьому залишається високою.
На основі зіставлення критеріїв аналогічності роблять висновок про можливість використання об'єктів як аналогів в оціночному процесі. 13
Фінансовий аналіз об'єктів-аналогів здійснюють традиційними прийомами і методами. Відбір і розрахунок оціночних факторів виробляють, маючи на увазі, що подібні підприємства можуть бути охарактеризовані одними і тими ж якісними фінансовими показниками, такими як: прибуток, величина грошового потоку, виручка від реалізації, вартість активів, рівень дивідендів і багатьма іншими. 14
Для отримання ринкової вартості об'єкта оцінки використовують цінові мультиплікатори - коефіцієнти, які показують ступінь відповідності між ринковою ціною та обраної фінансовою базою у об'єктів-аналогів.
Множенням величини мультиплікатора на той же базовий фінансовий показник у оцінюваного об'єкта отримують його попередню ринкову вартість.
У даній роботі будуть порівнюватися підприємства Зеленодільський машинобудівний завод ВАТ «КМПО» і Зеленодільський завод ім. А. Н. Горького.
Зеленодільський машинобудівний завод (ЗМЗ) був утворений в1981 році як філія Акціонерного товариства відкритого типу Казанського моторобудівного виробничого об'єднання, є самостійним структурним підрозділом ВАТ «КМПО» і виконує поза місцем його знаходження частина його виробничих функцій. Засновником ЗМЗ є ВАТ «КМПО».
ЗМЗ у своїй діяльності керується «Положенням госпрозрахункового структурного підрозділу ЗМЗ ВАТ« КМПО »та Статутом ВАТ« КМПО »законодавчими і підзаконними актами Російської Федерації і Республіки Татарстан, документами місцевих органів влади і управління, наказами та розпорядженнями генерального директора ВАТ« КМПО ».
Взаємовідносини між ЗМЗ і ВАТ «КМПО» будуються на основі адміністративного підпорядкування відповідно до Положення про ЗМЗ та Статутом ВАТ «КМПО». ЗМЗ є складовою частиною ВАТ «КМПО».
Виробничо-комерційна діяльність ЗМЗ будується на принципах розрахунку, самоокупності та самофінансування.
ЗМЗ не є юридичною особою і виступає від імені, за дорученням та під відповідальність ВАТ «КМПО». ЗМЗ володіє закріпленим майном, що належить ВАТ «КМПО» і має окремий баланс, має розрахунковий рахунок в установі банку за місцем його перебування. ЗМЗ має печатку своїм найменуванням та найменуванням ВАТ «КМПО», кутовий штамп, фірмові бланки із зазначенням своєї належності ВАТ «КМПО».
ЗМЗ в праві від імені ВАТ «КМПО» укладати договори, розглядати претензії, пред'являти позови, брати участь в арбітражному і судовому процесах.
Управління Зеленодільський машинобудівним заводом здійснює директор, який діє на підставі Довіреності, видаваної ВАТ «КМПО». Директор ЗМЗ призначається на посаду, переміщається і звільняється з посади наказом генерального директора ВАТ «КМПО» і у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний йому.
ЗМЗ відноситься до авіаційної промисловості. У зв'язку з важкою обстановкою і загальною кризою в країні авіаційна промисловість переживає свої труднощі, що помітно позначається і на ЗМЗ. Знижується платоспроможність, важче знаходити ринки збуту, постачальників матеріалів і комплектуючих.
У міру можливості ЗМЗ бере участь у всіх можливих виставках, що проводяться в РТ і РФ, де намагаються укладати договори на поставку своєї продукції.
Відкрите акціонерне товариство «Зеленодільський завод імені О. М. Горького» засновано в 1895 році і є одним з найстаріших підприємств Росії.
Дата державної реєстрації: 16 травня 2003 року, основний державний реєстраційний номер 1031644204514.
Юридична адреса: Російська федерація, Республіка Татарстан, м. Зеленодольськ, 424526, вул. Заводська, 5.
З моменту заснування і до 1917 р. завод спеціалізувався на ремонті річкових суден і будівництві понтонів. Після жовтня 1917 р. на Зеленодольській заводі ім. А. М. Горького була проведена реконструкція, що дозволила в період до 1941 року реалізувати програми з будівництва серій: тентових барж вантажопідйомністю 1000 тонн, суховантажних палубних барж (г / п 2300 т), річкових колісних буксирів потужністю до 200 к.с., морських буксирів. Був побудований перший дослідний дизель-електрохід.
Проектування судів у цей період, а також механізмів і пристроїв практично в повному обсязі велося на заводі власними силами.
За ці роки широкий розвиток отримало суднове машинобудування було освоєно серійне виготовлення парових машин вертикального типу, високооборотних гребних гвинтів діаметром 700 мм, та іншої номенклатури суднових пристроїв.
Спектр діяльності заводу досить широкий - це і суднобудування, і машинобудування, чорна та кольорова металургія, виробництво обладнання для нафтогазовидобувної галузі, виробництво товарів народного споживання.
2.2 Алгоритм вибору і побудови мультиплікатора на прикладі Зеленодільський машинобудівний завод АОА «КМПО» і Зеленодільський завод ім. А. Н. Горького
Визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним підходом засноване на використанні цінових мультиплікаторів. 15
Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою ціною підприємства або акції і фінансовою базою.
По суті, фінансова база оцінного мультиплікатора є вимірником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких відносяться прибуток, виручка від реалізації.
Вартість, отримана на основі застосування методу ринку капіталу, представляє собою вартість неконтрольного пакета акцій підприємства (меншої частки) і відображає рівень вартості при високому ступені ліквідності. 16
Для того що будівник мультиплікатор, необхідно порівняти дані бухгалтерського балансу двох аналізованих підприємств.
Зробимо фінансовий аналіз Зеленодільське машинобудівному заводу ВАТ «КМПО»
Таблиця 1
Аналіз активів
Показник аналітичного балансу - нетто |