Зміст
"1-3" Вступ ............................................ .................................................. ................ 3
1. Класифікація і структура необоротних активів. Політика управління позаоборотних активів .............................................. ..................................... 6
1.1. Економічна сутність і класифікація активів підприємства ............ 6
1.2. Управління оновленням необоротних активів ...................................... 8
2. Аналіз обліку необоротних активів ТОВ «Трансавтосус »...................... 17
2.1. Коротка характеристика підприємства ТОВ «Трансавтосус »................. 17
2.1.1. Облік нематеріальних активів ............................................... ................ 18
2.1.2. Облік основних засобів ............................................... ............................ 19
2.1.3. Облік капітального будівництва ............................................... ........... 21
2.2. Аналіз стану активів ТОВ «Трансавтосус »..................................... 22
2.3. Аналіз основних засобів ТОВ «Трансавтосус »..................................... 24
2.4. Аналіз ефективності використання основних засобів ....................... 27
3. Розробка інвестиційної стратегії в частині формування необоротних активів .......................................... .................................................. ............................... 28
Висновок ................................................. .................................................. ..... 31
Список використаної літератури ............................................... .................... 35
Додаток 1 ................................................ .................................................. .. 36
Додаток 2 ................................................ .................................................. .. 37
Додаток 3 ................................................ .................................................. .. 38
Додаток 4 ................................................ .................................................. .. 39
Додаток 5 ................................................ .................................................. .. 40
Додаток 6 ................................................ .................................................. .. 41
Основні засоби та нематеріальні активи потребують періодичної модернізації та заміни. Випуск нової продукції, освоєння нових ринків, розширення діяльності підприємства вимагають вкладення коштів у необоротні активи. Звичайно, якщо створюється зовсім новий напрямок діяльності або навіть відбувається виділення нового напряму в новостворювану дочірню організацію, інвестиції необхідно робити не тільки у необоротні, але і в оборотні активи нового підприємства. Тим не менш, для підприємства, що здійснює вкладення в статутний капітал дочірнього підприємства, ці інвестиції є довгостроковими фінансовими вкладеннями, тобто необоротні активи.
У підприємства завжди є кілька шляхів розвитку. Враховуючи відому тезу про те, що ми живемо в світі обмежених ресурсів, підприємство має здійснювати непростий вибір між можливими напрямками вкладання коштів. Для прийняття рішень у галузі управління позаоборотних активів використовуються методи економічного аналізу.
Як правило, в більшості виробничих підприємств істотна частина майна належить до позаоборотних активів, а переважну частину необоротних активів складають основні засоби. Основні засоби (часто називають в економічній літературі і на практиці основними фондами) є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.
Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними виробниками, перемогти в якій зможуть ті з них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.
Більш повне та раціональне використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості, економії капітальних вкладень. І в цьому випадку для підвищення ефективності вибору і здійснення управлінського рішення необхідно застосування економічного аналізу.
Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів є: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідності величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; з'ясування виконання плану їх зростання, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо найбільш активної їх частини - машин та обладнання; визначення ступеня використання основних фондів і факторів, на неї вплинули; встановлення повноти застосування парку обладнання та його комплектності; з'ясування ефективності використання обладнання в часі і по потужності; визначення впливу використання основних фондів на обсяг продукції, виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу продукції і прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.
Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи могло що - або здійснитися.
Маючи чітке уявлення про кожен елемент основних фондів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про фактори, які впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.
Таким чином, тема курсової роботи є актуальною.
Мета курсової роботи - проаналізувати облік необоротних активів.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розглянути класифікацію і структуру необоротних активів;
2. Проаналізувати облік необоротних активів на прикладі підприємства ТОВ «Трансавтосус»;
3. Розробити інвестиційну стратегію в частині формування необоротних активів.
У ході написання даної курсової роботи була використана література наступних авторів: Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту », Бондаренко Н.В. «Необоротні активи: облік, аналіз, аудит», Бернстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності, Бірман Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів, Ковальов В. В. Введення у фінансовий менеджмент та інші.
В склад необоротних активів підприємства входять такі їх види:
- Основні засоби;
- Нематеріальні активи;
- Незавершені капітальні вкладення;
- Обладнання, призначене до монтажу;
- Довгострокові фінансові вкладення;
- Інші види позаоборотних активів.
Необоротні активи характеризуються такими позитивними особливостями: [1]
а) вони практично не схильні до втрат від інфляції, а, отже, краще захищені від неї;
б) їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по операційним комерційних справах;
в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;
г) вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;
д) їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку.
Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:
а) вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
б) ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;
в) в переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.
Різноманітність видів та елементів позаоборотних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками:
1. За функціональним видами: основні засоби; нематеріальні активи; незавершені капітальні вкладення; обладнання, призначене до монтажу; довгострокові фінансові вкладення, інші види позаоборотних активів.
2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства: необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи); необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи); необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи).
3. За характером володіння: власні необоротні активи; орендовані необоротні активи.
4. За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування: рухомі необоротні активи; нерухомі необоротні активи.
Відповідно до цієї класифікації диференціюються форми і методи фінансового управління позаоборотних активів підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій.
1. Формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів підприємства.
Інтенсивність оновлення операційних необоротних активів визначається двома основними факторами - їх фізичним і моральним зносом. У процесі цих видів зносу необоротні активи поступово втрачають свої початкові функціональні властивості, і їх подальше використання в операційному процесі підприємства стає або технічно неможливим, або економічно недоцільним.
Функціональні властивості окремих видів позаоборотних активів, втрачені у зв'язку з фізичним зносом, деякою мірою підлягають відновленню шляхом їх ремонту. Якщо ж відносна втрата цих властивостей (що проявляється в нездатності випускати продукцію з тією ж продуктивністю або сучасного рівня якості) пов'язана з моральним зносом, то за економічними критеріями відповідні види позаоборотних активів вимагають заміни більш сучасними їх аналогами.
Швидкість втрати позаоборотних активів своїх початкових функціональних властивостей під впливом фізичного і морального зносу, а відповідно і рівень інтенсивності їх оновлення, багато в чому визначаються індивідуальними умовами їх використання в процесі операційної діяльності підприємства. У відповідності з цими умовами індивідуалізуються (в певних межах) і норми амортизації різних видів операційних позаоборотних активів. Ця індивідуалізація норм амортизації, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, характеризує амортизаційну політику підприємства.
Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної політики управління операційними необоротних активів, яка полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх відновлення відповідно до специфіки їх експлуатації в процесі операційної діяльності.
Амортизаційна політика підприємства в значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах його економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має можливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри.
У процесі формування амортизаційної політики підприємства, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, враховуються такі основні фактори:
- Обсяг використовуваних власних виробничих основних засобів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики підприємства на інтенсивність відновлення операційних позаоборотних активів і на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає пропорційно збільшенню обсягу власних основних засобів і нематеріальних активів;
- Методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів і нематеріальних активів. Здійснювана переоцінка цих видів операційних активів підприємства носить у сучасних умовах періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них. У зв'язку з цим, амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичний знос цих активів і втрачають своє реноваційної значення. Заниження розміру реального зносу операційних позаоборотних активів призводить не тільки до зменшення швидкості їх відновлення, але і до формування зайвої фіктивної суми прибутку підприємства, а відповідно вилучення у нього додаткових фінансових коштів у вигляді податку, що сплачується на прибуток;
- Реальний термін використання підприємством активів, що амортизуються. Встановлений у процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних засобів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням особливостей їх використання в операційній діяльності. Це відноситься і до використовуваних в операційному процесі окремих видів нематеріальних активів, термін служби яких підприємство встановлює самостійно (але не більше 10 років);
- Дозволені законодавством методи амортизації. Зарубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації позаоборотних активів, що дозволяє підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні;
- Склад і структура використовуваних основних засобів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин виробничих основних засобів. Цю ж диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань;
- Темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижуються база нарахування амортизації, а відповідно і розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція робить негативний вплив на реальну вартість накопичених засобів амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях збільшення швидкості відновлення операційних позаоборотних активів; "1-3" Вступ ............................................ .................................................. ................ 3
1. Класифікація і структура необоротних активів. Політика управління позаоборотних активів .............................................. ..................................... 6
1.1. Економічна сутність і класифікація активів підприємства ............ 6
1.2. Управління оновленням необоротних активів ...................................... 8
2. Аналіз обліку необоротних активів ТОВ «Трансавтосус »...................... 17
2.1. Коротка характеристика підприємства ТОВ «Трансавтосус »................. 17
2.1.1. Облік нематеріальних активів ............................................... ................ 18
2.1.2. Облік основних засобів ............................................... ............................ 19
2.1.3. Облік капітального будівництва ............................................... ........... 21
2.2. Аналіз стану активів ТОВ «Трансавтосус »..................................... 22
2.3. Аналіз основних засобів ТОВ «Трансавтосус »..................................... 24
2.4. Аналіз ефективності використання основних засобів ....................... 27
3. Розробка інвестиційної стратегії в частині формування необоротних активів .......................................... .................................................. ............................... 28
Висновок ................................................. .................................................. ..... 31
Список використаної літератури ............................................... .................... 35
Додаток 1 ................................................ .................................................. .. 36
Додаток 2 ................................................ .................................................. .. 37
Додаток 3 ................................................ .................................................. .. 38
Додаток 4 ................................................ .................................................. .. 39
Додаток 5 ................................................ .................................................. .. 40
Додаток 6 ................................................ .................................................. .. 41
Введення
Необоротні активи є тим інструментом, який дає можливість підприємству вести бізнес, здійснюючи багаторазові обертів оборотних активів. До позаоборотних активів відносяться основні засоби (будівлі, споруди, обладнання тощо), нематеріальні активи (програмне забезпечення, зареєстровані товарні знаки, права на використання винаходів тощо), довгострокові фінансові вкладення та інОсновні засоби та нематеріальні активи потребують періодичної модернізації та заміни. Випуск нової продукції, освоєння нових ринків, розширення діяльності підприємства вимагають вкладення коштів у необоротні активи. Звичайно, якщо створюється зовсім новий напрямок діяльності або навіть відбувається виділення нового напряму в новостворювану дочірню організацію, інвестиції необхідно робити не тільки у необоротні, але і в оборотні активи нового підприємства. Тим не менш, для підприємства, що здійснює вкладення в статутний капітал дочірнього підприємства, ці інвестиції є довгостроковими фінансовими вкладеннями, тобто необоротні активи.
У підприємства завжди є кілька шляхів розвитку. Враховуючи відому тезу про те, що ми живемо в світі обмежених ресурсів, підприємство має здійснювати непростий вибір між можливими напрямками вкладання коштів. Для прийняття рішень у галузі управління позаоборотних активів використовуються методи економічного аналізу.
Як правило, в більшості виробничих підприємств істотна частина майна належить до позаоборотних активів, а переважну частину необоротних активів складають основні засоби. Основні засоби (часто називають в економічній літературі і на практиці основними фондами) є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.
Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними виробниками, перемогти в якій зможуть ті з них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.
Більш повне та раціональне використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості, економії капітальних вкладень. І в цьому випадку для підвищення ефективності вибору і здійснення управлінського рішення необхідно застосування економічного аналізу.
Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів є: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідності величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; з'ясування виконання плану їх зростання, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо найбільш активної їх частини - машин та обладнання; визначення ступеня використання основних фондів і факторів, на неї вплинули; встановлення повноти застосування парку обладнання та його комплектності; з'ясування ефективності використання обладнання в часі і по потужності; визначення впливу використання основних фондів на обсяг продукції, виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу продукції і прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.
Безумовно, щоб відбувалася нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи могло що - або здійснитися.
Маючи чітке уявлення про кожен елемент основних фондів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про фактори, які впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.
Таким чином, тема курсової роботи є актуальною.
Мета курсової роботи - проаналізувати облік необоротних активів.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розглянути класифікацію і структуру необоротних активів;
2. Проаналізувати облік необоротних активів на прикладі підприємства ТОВ «Трансавтосус»;
3. Розробити інвестиційну стратегію в частині формування необоротних активів.
У ході написання даної курсової роботи була використана література наступних авторів: Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту », Бондаренко Н.В. «Необоротні активи: облік, аналіз, аудит», Бернстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності, Бірман Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів, Ковальов В. В. Введення у фінансовий менеджмент та інші.
1. Класифікація і структура необоротних активів. Політика управління позаоборотних активів
1.1. Економічна сутність і класифікація активів підприємства
Необоротні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами.В склад необоротних активів підприємства входять такі їх види:
- Основні засоби;
- Нематеріальні активи;
- Незавершені капітальні вкладення;
- Обладнання, призначене до монтажу;
- Довгострокові фінансові вкладення;
- Інші види позаоборотних активів.
Необоротні активи характеризуються такими позитивними особливостями: [1]
а) вони практично не схильні до втрат від інфляції, а, отже, краще захищені від неї;
б) їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по операційним комерційних справах;
в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;
г) вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;
д) їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку.
Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:
а) вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
б) ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;
в) в переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.
Різноманітність видів та елементів позаоборотних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками:
1. За функціональним видами: основні засоби; нематеріальні активи; незавершені капітальні вкладення; обладнання, призначене до монтажу; довгострокові фінансові вкладення, інші види позаоборотних активів.
2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства: необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи); необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи); необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи).
3. За характером володіння: власні необоротні активи; орендовані необоротні активи.
4. За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування: рухомі необоротні активи; нерухомі необоротні активи.
Відповідно до цієї класифікації диференціюються форми і методи фінансового управління позаоборотних активів підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій.
1.2. Управління оновленням необоротних активів
У системі формування і реалізації політики управління операційних позаоборотних активів підприємства однієї з найбільш важливих функцій фінансового менеджменту є забезпечення своєчасного та ефективного їх оновлення, фінансове управління оновленням необоротних активів підпорядковане загальним цілям політики управління цими активами, конкретизуючи управлінські рішення в цій області. Послідовність розробки і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення відновлення операційних позаоборотних активів підприємства характеризується такими основними етапами: [2]1. Формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів підприємства.
Інтенсивність оновлення операційних необоротних активів визначається двома основними факторами - їх фізичним і моральним зносом. У процесі цих видів зносу необоротні активи поступово втрачають свої початкові функціональні властивості, і їх подальше використання в операційному процесі підприємства стає або технічно неможливим, або економічно недоцільним.
Функціональні властивості окремих видів позаоборотних активів, втрачені у зв'язку з фізичним зносом, деякою мірою підлягають відновленню шляхом їх ремонту. Якщо ж відносна втрата цих властивостей (що проявляється в нездатності випускати продукцію з тією ж продуктивністю або сучасного рівня якості) пов'язана з моральним зносом, то за економічними критеріями відповідні види позаоборотних активів вимагають заміни більш сучасними їх аналогами.
Швидкість втрати позаоборотних активів своїх початкових функціональних властивостей під впливом фізичного і морального зносу, а відповідно і рівень інтенсивності їх оновлення, багато в чому визначаються індивідуальними умовами їх використання в процесі операційної діяльності підприємства. У відповідності з цими умовами індивідуалізуються (в певних межах) і норми амортизації різних видів операційних позаоборотних активів. Ця індивідуалізація норм амортизації, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, характеризує амортизаційну політику підприємства.
Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної політики управління операційними необоротних активів, яка полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх відновлення відповідно до специфіки їх експлуатації в процесі операційної діяльності.
Амортизаційна політика підприємства в значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах його економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має можливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри.
У процесі формування амортизаційної політики підприємства, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, враховуються такі основні фактори:
- Обсяг використовуваних власних виробничих основних засобів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики підприємства на інтенсивність відновлення операційних позаоборотних активів і на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає пропорційно збільшенню обсягу власних основних засобів і нематеріальних активів;
- Методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів і нематеріальних активів. Здійснювана переоцінка цих видів операційних активів підприємства носить у сучасних умовах періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них. У зв'язку з цим, амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичний знос цих активів і втрачають своє реноваційної значення. Заниження розміру реального зносу операційних позаоборотних активів призводить не тільки до зменшення швидкості їх відновлення, але і до формування зайвої фіктивної суми прибутку підприємства, а відповідно вилучення у нього додаткових фінансових коштів у вигляді податку, що сплачується на прибуток;
- Реальний термін використання підприємством активів, що амортизуються. Встановлений у процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних засобів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням особливостей їх використання в операційній діяльності. Це відноситься і до використовуваних в операційному процесі окремих видів нематеріальних активів, термін служби яких підприємство встановлює самостійно (але не більше 10 років);
- Дозволені законодавством методи амортизації. Зарубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації позаоборотних активів, що дозволяє підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні;
- Склад і структура використовуваних основних засобів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин виробничих основних засобів. Цю ж диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань;
- Інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують оновлення операційних необоротних активів.
Облік перерахованих факторів дозволяє підприємству вибрати відповідні методи амортизації окремих груп операційних позаоборотних активів, найбільшою мірою відбивають специфіку їх використання в операційному процесі.
У сучасній вітчизняній практиці розрізняють два основних методи амортизації позаоборотних активів:
- Метод прямолінійної (лінійної) амортизації. Цей метод заснований на прямолінійно-пропорційному способі нарахування зносу активів, що амортизуються (основних засобів, нематеріальних активів), за яким норма амортизації для кожного року визначається за наступною формулою:
НА = 100 \ ПІ; (1.1.)
де На - річна норма амортизації, в%;
ПІ - передбачуваний (або нормативно встановлений) період використання (служби) активу в роках.
У сучасній практиці фінансового менеджменту в нашій країні цей метод амортизації є основним.
- Прискорена амортизація. Цей метод дозволяє скорочувати період амортизації активів за рахунок використання підвищених норм амортизації. Чинним законодавством прискорена амортизація дозволена тільки за активної частини виробничих основних засобів (машин, механізмів, обладнання, що використовуються у виробничому процесі). Рішення про використання методу прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів підприємство приймає самостійно.
Слід зазначити, що в реальній практиці метод прискореної амортизації може бути використаний і в процесі списання вартості нематеріальних активів. Така можливість визначається тим, що термін корисного використання цих активів (а відповідно і розмір норм амортизації) підприємство встановлює самостійно.
Використання методу прискореної амортизації дає безсумнівний ефект і повинно набути широкого поширення при формуванні амортизаційної політики підприємства.
По-перше, використання цього методу нарахування амортизації сприяє прискоренню інноваційного процесу на підприємстві, тому що дозволяє швидше оновлювати парк машин і механізмів, різних видів нематеріальних активів.
По-друге, використання цього методу дозволяє істотно прискорювати процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, тобто сприяє зростанню поворотного чистого грошового потоку в майбутніх періодах.
По-третє, прискорена амортизація дозволяє знизити суму податку на прибуток, що сплачується підприємством, тому що скорочує розмір балансового прибутку (тобто в певній мірі зменшує ту фіктивну частину прибутку, яка часто формується через занижену оцінки вартості основних засобів).
По-четверте, прискорена амортизація активів є одним з ефективних способів протидії негативному впливу інфляції на реальну вартість накопичуваного амортизаційного фонду.
2. Визначення необхідного обсягу відновлення операційних позаоборотних активів у майбутньому періоді. Оновлення операційних позаоборотних активів підприємства може здійснюватися на простій або розширеній основі, відображаючи процес простого або розширеного їхнього відтворення.
Просте відтворення операційних позаоборотних активів здійснюється в міру фізичного і морального їх зносу в межах суми накопиченої амортизації (коштів амортизаційного фонду). Необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів у процесі простого їх відтворення визначається за наступною формулою:
ОВАпрос = СВф + СВМ; (1.2.)
де ОВАпрос-необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів підприємства в процесі простого їх відтворення;
СВф-первісна відновлювальна вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у зв'язку з фізичним їх зносом;
СВМ - початкова відновлювальна вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у зв'язку з моральним їх зносом.
Розширене відтворення операційних позаоборотних активів здійснюється з урахуванням необхідності формування нових їх видів не тільки за рахунок суми накопиченої амортизації, але і за рахунок інших фінансових джерел (прибутку, довгострокових фінансових кредитів і т.п.). Необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів у процесі розширеного їх відтворення визначається за наступною формулою:
ОВАрасш = Опов - ФНова + СВф + СВМ; (1.3.)
де ОВАрасш - необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів підприємства в процесі розширеного їх відтворення;
Опов-загальна потреба підприємства в операційних позаоборотних активах у майбутньому періоді (алгоритм її розрахунку було розглянуто раніше);
ФНова - фактична наявність використовуваних операційних позаоборотних активів підприємства на кінець звітного (початок майбутнього) періоду;
СВф - вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у наступному періоді у зв'язку з фізичним їх зносом;
СВМ - вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у наступному періоді у зв'язку з моральним їх зносом.
3. Вибір найбільш ефективних форм відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів. Конкретні форми відновлення окремих груп операційних активів визначаються з урахуванням характеру планованого їх відтворення.
Оновлення операційних необоротних активів у процесі простого їх відтворення може здійснюватися в таких основних формах:
- Поточного ремонту. Він являє собою процес часткового відновлення функціональних властивостей і вартості основних засобів у процесі їх оновлення;
- Капітального ремонту. Він являє собою процес повного (або досить високою частини) відновлення основних засобів і часткової заміни окремих їх елементів. На суму зробленого капітального ремонту зменшується знос основних засобів і тим самим збільшується їх залишкова вартість;
- Придбання нових видів операційних позаоборотних активів з метою заміни використовуваних аналогів у межах сум накопиченої амортизації (для нематеріальних активів це основна форма простого їх відтворення).
Оновлення операційних необоротних активів у процесі розширеного їх відтворення може здійснюватися у формі їх реконструкції, модернізації та інших. Докладно ці форми оновлення операційних необоротних активів розглядаються в розділі "Управління інвестиціями".
Вибір конкретних форм відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів здійснюється за критерієм їх ефективності. Так, наприклад, якщо в результаті капітального ремонту окремих видів основних засобів сума майбутнього прибутку, що генерується ними, буде нижчою ліквідаційної їх вартості, оновлення ефективніше здійснювати шляхом їх заміни новими більш продуктивними аналогами.
4. Визначення вартості відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів у розрізі різних його форм. Методи визначення вартості відновлення операційних позаоборотних активів диференціюються в розрізі окремих форм цього оновлення.
Вартість відновлення операційних позаоборотних активів, здійснюваного шляхом поточного або капітального їх ремонту, визначається на основі розробки планового бюджету (кошторису витрат) їх проведення. При підрядному способі здійснення ремонтних робіт основу розробки планового його бюджету складають тарифи на послуги підрядчика, а при господарському способі - витрати підприємства калькулюються за окремими їх елементам.
Вартість відновлення операційних позаоборотних активів шляхом придбання нових їх аналогів включає як ринкову вартість відповідних видів активів, так і витрати на їх доставку й установку.
Вартість відновлення операційних позаоборотних активів у процесі розширеного їх відтворення визначається в процесі розробки бізнес-плану реального інвестиційного проекту.
Підсумкові результати розглянутих вище управлінських рішень дозволяють формувати загальну потребу в оновленні операційних позаоборотних активів підприємства в розрізі окремих їх видів і різних форм майбутнього відновлення.
2. Аналіз обліку необоротних активів ТОВ «Трансавтосус»
2.1. Коротка характеристика підприємства ТОВ «Трансавтосус»
Основною метою діяльності підприємства є забезпечення міста Степногорська пасажирським міським транспортом, а також надання вантажної і спеціальної техніки іншим підприємствам міста, вивіз твердих побутових відходів (ТПВ).Виробнича потужність підприємства:
| Найменування показника | Од. вимірювання | Чисельне значення |
| Автобуси | шт. | 150 |
| в т.ч. мікроавтобуси | шт. | 8 |
| Легкові автомашини | шт. | 21 |
| Вантажні автомашини | шт. | 84 |
| в т.ч. бортові вантажні автомашини | шт. | 26 |
| самоскиди | шт. | 44 |
| спец.автомашіни та трактори | шт. | 58 |
| Екскаватори | шт. | 22 |
| Бульдозери | шт. | 6 |
| Асфальтоукладальники | шт. | 3 |
| Катки моторні | шт. | 6 |
| Авторемонтні майстерні | м 2 | 9698,1 |
| Гаражі, кол-во/вместімость | шт. | 8 / 321 |
2.1.1. Облік нематеріальних активів
Облік нематеріальних активів організується ТОО «Трансавтосус» відповідно до вимог МСФЗ 38 «Нематеріальні активи».ТОО «Трансавтосус» для обліку нематеріальних активів застосовуються рахунки підрозділу 10 Типового плану рахунків, а саме, такі синтетичні рахунки:
101 - Ліцензійні угоди;
102 - Програмне забезпечення;
103 - Патенти;
105 - Гудвіл;
106 - Інші нематеріальні активи.
Для узагальнення інформації про нараховану амортизації нематеріальних активів використовуються рахунки підрозділу 11 Типового плану рахунків, а саме, такі синтетичні рахунки:
111 - Амортизація нематеріального активу - ліцензійні угоди;
112 - Амортизація нематеріального активу - програмне забезпечення;
113 - Амортизація нематеріального активу - патенти;
116 - Амортизація нематеріального активу - інші нематеріальні активи.
Нематеріальні активи надходять в організацію в результаті: придбання за гроші; створення власними силами або силами сторонніх організацій; отримання в якості внесків до статутного капіталу; одержання за договором дарування та інших випадках безоплатного отримання; придбання в обмін на інше майно.
Списання та вибуття нематеріальних активів відбувається наступним чином:
Вартість нематеріальних активів списується з балансу ТОВ «Трансавтосус» в результаті:
- Поступки виняткових прав на об'єкти інтелектуальної власності юридичній або фізичній особі;
- Припинення терміну дії або анулювання охоронного документа;
- Морального старіння;
- З інших причин.
Доходи або витрати від списання або вибуття нематеріального активу Підприємство визначає як різницю між чистими надходженнями від вибуття та балансовою вартістю активу і визнає як дохід або витрати в Звіті про доходи та витрати.
Якщо нематеріальний актив обмінюється на аналогічний актив, то собівартість придбаного активу визнається рівною балансової вартості вибулого активу і в результаті не визнається ніякої дохід або збиток.
Нематеріальний актив, який виводиться з активного використання і утримується на вибуття, враховується за його балансової вартості, що існує на дату його виведення з активного використання.
2.1.2. Облік основних засобів
Методика та порядок обліку основних засобів, що належать ТОВ «Трансавтосус» на праві власності, і їх амортизація в бухгалтерському обліку визначаються відповідно до МСФЗ 16 «Нерухомість, будівлі та обладнання». Положення МСФО 16 будуть взаємодіяти з вимогами до МСФЗ 22 «Об'єднання бізнесу», МСФЗ 36 «Зменшення корисності активів», МСФЗ 37 «Резерви, потенційні зобов'язання і потенційні активи», МСФЗ 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", МСФЗ 23 «Витрати на позики", МСФЗ 20 "Облік урядових субсидій та розкриття інформації про державну допомогу", МСФЗ 17 «Оренда»; МСФЗ № 40 «Інвестиційна нерухомість»; МСФЗ № 41 «Сільське господарство».Основні засоби, придбані ТОО «Трансавтосус» з метою використання в господарській діяльності за призначенням, відображаються у складі основних засобів, а з метою перепродажу - у складі товарно-матеріальних запасів.
Основні засоби надходять в ТОВ «Трансавтосус» в результаті: придбання, спорудження і виготовлення, обмінних операцій, одержання за договором дарування та інших випадках безоплатного отримання, інших надходжень.
Оцінка первісної вартості основних засобів підприємства може бути отримана з:
- Суми угоди, що свідчить про покупку;
- Суми обмінної операції, в результаті якої стався рівноцінний обмін активом;
- Суми витрат по створенню активу власними силами (матеріали, робоча сила, інші витрати).
При оприбуткуванні основних засобів повинен бути прийнятий компонентний підхід. Це означає, що при первісному визнанні необхідно розподілити витрати на основні частини активу і амортизацію нараховувати окремо по кожній частині (компоненту) основного засобу. Даний порядок є необхідним у тому випадку, коли складові частини даного об'єкта мають різні строки корисної служби або вилучення вигоди від використання окремих частин відбувається за різними схемами, вимагаючи застосування неоднакових норм і методів амортизації.
Об'єкти основних засобів вибувають з підприємства в результаті:
- Реалізації об'єкта іншій юридичній особі або фізичній особі;
- Списання у разі морального і (або) фізичного зносу;
- Передачі об'єктів основних засобів як внеску до статутного капіталу інших організацій;
- Ліквідації при аваріях, стихійних лих та інших надзвичайних ситуаціях;
- Передачі за договорами міни;
- Дарування об'єктів основних засобів;
- Списання об'єктів основних засобів, раніше зданих в довгострокову нефінансову оренду з правом викупу, в момент переходу права власності на зазначені основні засоби до орендаря;
- Якщо не очікується більше ніяких економічних вигод від використання або вибуття;
- З інших причин.
Основні кошти, які прийшли в стан непридатності і підлягають ліквідації внаслідок фізичного та морального зносу, аварій, стихійних лих, порушення нормативних умов експлуатації, а також у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією та іншими причинами, списуються з балансу ТОВ «Трансавтосус». Вибуття об'єктів основних засобів оформляється відповідно Актом передачі основних засобів або Актом списання основних засобів.
2.1.3. Облік капітального будівництва
У залежності від того, для яких цілей буде здійснюватися будівництво, ТзОВ "Трансавтосус» буде керуватися або МСФЗ 16 «Основні засоби», або МСФЗ 11 «Договори на будівництво».Якщо ТОО «Трансавтосус» шляхом капітального будівництва буде створювати актив для отримання власної економічної вигоди, пов'язаної з ним, то для відображення операцій в бухгалтерському обліку необхідно керуватися МСФЗ 16 «Основні засоби». ТОО «Трансавтосус» спочатку капіталізує витрати з будівництва, а після введення в експлуатацію враховує актив в якості основного засобу.
Якщо ТОО «Трансавтосус» шляхом капітального будівництва створює актив для продажу іншій юридичній або фізичній особі, тобто з метою отримання доходу, то для відображення операцій в бухгалтерському обліку застосовується МСФЗ 11 «Договори на будівництво», тому що в даному випадку ТОВ «Трансавтосус» виступає в ролі підрядчика.
Будівництво регулюється Законом Республіки Казахстан «Про архітектурну, містобудівної та будівельної діяльності в Республіці Казахстан». Приймання побудованих об'єктів в експлуатацію регулюється Цивільним Кодексом Республіки Казахстан і вищевказаним Законом.
2.2. Аналіз стану активів ТОВ «Трансавтосус»
У процесі аналізу активів в першу чергу слід вивчити динаміку активів, зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.Горизонтальний аналіз активів підприємства (таблиця 1) показує, що абсолютна їх сума за звітний рік зменшилася на 14 330 тис. тенге. Основні засоби, залишки незавершеного капітального будівництва періодично переоцінюються з урахуванням зростання індексу цін. Знову надійшли запаси відображені за поточними цінами, раніше оприбутковані запаси - за цінами, що діють на дату їх надходження. Кошти в розрахунках, готівка не переоцінюються. Тому дуже важко привести всі статті активу балансу в порівнянний вигляд і зробити висновок про реальні темпи приросту їх величини. Оцінити ділову активність підприємства можна тільки за співвідношенням темпів зростання основних показників: сукупних активів (Такт), обсягу продажів (Тvрп) та прибутку (Тn):
100% <Такт <Тvрп <Тn
Дане співвідношення прийнято називати «золотим правилом економіки підприємства». Якщо дані пропорції дотримуються, то це свідчить про динамічність розвитку підприємства та зміцненні його фінансового становища.
На аналізованому підприємстві темп зростання активів 93,96% (222 514.100 / 236 844), обсягу продажів (виторгу) - 96,54% (147 891.100 / 153 187), прибутку - 78,64% (2845 · 100 / 3 618), тобто дане умова не виконана:
100%> 93,96% <96,54%> 78,64%
Перше нерівність (100% <Такт) показує, що підприємство не нарощує свій економічний потенціал і масштаби діяльності.
Друге нерівність (Такт <Тvрп) свідчить про те, що обсяг продажів не росте швидше економічного потенціалу. З цього можна зробити висновок про зниженої ефективності використання ресурсів на підприємстві.
Третє нерівність (Тvрп <Тn) означає, що прибуток підприємства не росте швидше обсягу реалізації продукції і сукупного капіталу.
Таким чином, можна сказати, що підприємство занепадає.
Вертикальний аналіз активів балансу, відображаючи частку кожної статті в загальній валюті балансу, дозволяє визначити значимість змін по кожному виду активів.
Найбільшу питому вагу (78,39%) у загальній сумі активів підприємства припадає на іммобілізовані (необоротні) активи. У порівнянні з початком 2006 року відзначається підвищення їх частки на 9,58 процентних пункту, і відповідне зменшення частки оборотних активів. Дані зміни пояснюються значним зменшенням суми оборотних активів підприємства на 25 501 тис. тенге і разом з тим підвищенням суми необоротних активів на 11 441 тис. тенге.
Розглянемо більш детально зміна структури необоротних активів. Аналіз зміни структури необоротних активів подано в таблиці 2.
Зміна величини необоротних активів в основному викликано збільшенням суми незавершеного будівництва на 6 719 тис. тенге, а також збільшенням основних засобів на 2 838 тис. тенге.
У цілому, динаміка структури необоротних активів характеризується:
- Збільшенням частки незавершеного будівництва з 3,16% до 6,8%;
- Зниженням частки нематеріальних активів на 0,05 процентного пункту з 0,27% до 0,22%;
- Зменшенням частки основних засобів на 4,7 процентного пункту - з 96,3% до 91,6%;
- Збільшення частки відкладених податкових активів на 1,13%.
Малюнок 1. Структура необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» на 01.01.2006р.
Малюнок 2. Структура необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» на 01.01.2007р.
2.3. Аналіз основних засобів ТОВ «Трансавтосус»
В склад необоротних активів входять основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, устаткування до установки, довгострокові фінансові вкладення та інші [3].Основні засоби являють собою матеріально-технічну базу для високоефективного ведення виробничої, комерційної та іншою діяльністю.
Основні засоби в грошовому вираженні - це основні фонди.
Складають 2 види балансів по основних фондах:
1. Баланс за первісною вартістю (залишок на початок за первісною вартістю плюс введено за первісною вартістю вибуло за первісною одно залишок на кінець за первісною)
2. Баланс по повній залишкової вартості (залишок на початок за залишковою плюс введено за первісною мінус вибуло за залишковою плюс капітальний ремонт і модернізація мінус сума нарахованої амортизації за рік одно залишок на кінець року за залишковою вартістю).
Головним завданням аналізу основних виробничих фондів є: визначення забезпеченості підприємства та його підрозділів основними засобами, а також визначити рівень їхнього використання та причини зміни їх у динаміці.
Крім цього одним із завдань є вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання, і виявити резерви збільшення.
Аналіз звичайно починають з вивчення складу, структури, динаміки основних засобів, їх ріст за аналізований період.
За даними таблиці 3 можна зробити висновки:
Вартість основних засобів на ТОВ «Трансавтосус» збільшилася в цілому на 15 802 тис. тенге, це пов'язано зі значним збільшенням транспортних засобів на 10 156 тис. тенге і будівель на 2 347 тис. тенге.
Найбільшу питому вагу у вартості основних засобів складають транспортні засоби (52,62 відсотків). У складі основних засобів не є невиробничі засоби.
01.01.2006 року 01.01.2007 року
Малюнок 3. Секторна діаграма структури основних засобів ТОВ «Трансавтосус» транспорту у 2006 році
На малюнку 3 можна побачити зменшені частки статті «машини та обладнання» в загальному складі основних засобів, що свідчить про скорочення активної частини основних виробничих фондів підприємства в 2006 році, так само зменшувалася стаття «будівлі» і «інвентар». Решта структурні складові, як то: «споруди» зросли на 0,38%, а «транспортні засоби» на 0,62% і навіть перевищили 50% всього складу ОПФ на 2,62%. Для того щоб визначити зростання або зниження вартості основних засобів необхідно виявити їх причини складається баланс руху основних засобів (таблиця 4).
У ТОВ «Трансавтосус» за аналізований період було введено основних засобів на 21 893 тис. тенге, а вибуло на 6091 тис. тенге. На підприємстві щомісяця нараховується амортизація, річна норма амортизації становить 148 009 тис. тенге.
2.4. Аналіз ефективності використання основних засобів
Для оцінки ефективності використання основних фондів використовуються такі показники як:1. Фондовіддача (Фо) це відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних фондів.
Цей показник показує скільки тенге товарної продукції отримано на кожен тенге, вкладений в основні фонди. У динаміці фондовіддача повинна збільшитися, якщо фонди використовуються ефективно.
2. Фондомісткість (Фе) є зворотним показником фондовіддачі.
Показує скільки копійок витрат в основних фондах міститься в кожному тенге товарної продукції. У динаміці фондомісткість повинна змінюватися.
За даними таблиці 5 видно, що в ТОВ «Трансавтосус» 01.01.2006 року 1,08 тенге витрат в основні фонди містяться в кожному тенге товарної продукції, а на 01.01.2006 року 1,04 тенге.
Темп зростання фондовіддачі за основними засобами перевищує аналогічний показник по позаоборотних активів (96,9> 94,6).
За підсумками проведеного аналізу необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» виявлено, що у даного підприємства сильно зношені основні кошти.
З метою оновлення основних засобів та покращення показників фондовіддачі підприємству рекомендується скористатися одним з видів позикового капіталу, наприклад, взяти банківський кредит.
3. Розробка інвестиційної стратегії в частині формування необоротних активів
Для найбільш ефективної діяльності підприємство ТОВ «Трансавтосус» залучає джерело фінансування у вигляді банківського кредиту для придбання:- 2-х одиниць автотранспорту вартістю в 350 000 тенге;
- Перша одиниці вартістю 300 000 тенге;
строком на 24 місяці, з рівномірним щомісячним погашенням основного боргу та щомісячною виплатою відсотків за користування з розрахунку 20% річних.
В першу чергу слід відзначити, що для об'єктивної оцінки ефективності інвестицій слід брати до уваги не тільки комерційну вигоду, виражену в кількісному перевагу, а й якісні особливості різних варіантів.
Для виявлення найбільш привабливого варіанту залучення джерел фінансування для підприємства необхідно виявити коло прийнятних схем фінансування даного об'єкту. Схеми фінансування в загальному випадку можна умовно поділити на такі групи: - здійснення фінансування за рахунок власних коштів; - здійснення фінансування за рахунок позикових ресурсів; - застосування змішаних схем фінансування (використання для фінансування як власні, так і позикові ресурси).
Альтернативні схеми:
- Придбанням комплексу обладнання за власні кошти з умовою одноразової оплати протягом 3-х днів з моменту отримання за актом здачі-приймання;
- Залученням для покупки банківського кредиту на всю вартість необхідного комплексу (на практиці зазвичай видають кредит лише на 70 - 80% вартості проекту) строком на 24 місяці з рівномірним щомісячним погашенням основного боргу та щомісячною виплатою відсотків за користування з розрахунку 20% річних;
- Використанням обладнання на умовах фінансового лізингу з опціоном купівлі після закінчення дії лізингового договору строком на 24 місяці з рівномірним щомісячним погашенням основного боргу, щомісячною платою лізингодавцю з розрахунку 20% річних і нульовою залишковою вартістю (на практиці залишкова вартість може коливатися від нуля до 25% від первісної) після закінчення дії договору; умовами лізингового договору також передбачено страхування від фінансових ризиків на користь лізингодавця на суму двох найбільших залишилися лізингових платежів з піврічною виплатою страхового внеску, що входить до складу лізингового платежу.
Слід розрахувати всі витрати підприємства і скласти графік витрат для кожної схеми фінансування. Графік має складатися з помісячних витрат підприємства на придбання і супутні йому витрати (наприклад, транспортування, оплата поруки або монтаж обладнання), обслуговування та демонтаж (ліквідація) необхідного об'єкту. При складанні графіків витрат слід враховувати, що витрати на обслуговування, ремонт і ліквідацію об'єкта в деяких випадках можуть бути різні при використанні різних схем фінансування (наприклад, у договорі фінансового лізингу може бути передбачено техобслуговування об'єкта лізингу лізингодавцем).
Графік можливих витрат підприємства банківського кредиту можна отримати в комерційному банку, в якому планується отримати кредит.
У таблиці 6 відображений графік витрат по кредиту.
За даним графіком можна простежити, що вартість придбаного об'єкта з урахуванням виплат за кредитним договором у результаті становитиме 1408800 тенге за 24 місяці.
Але потрібно відзначити, що при рівних ринкових умовах отримання обладнання у лізинг, як правило, ефективніше купівлі обладнання із залученням кредитних ресурсів.
Висновок
Основний капітал, що відображаються на рахунках балансу підприємства, називають позаоборотних активом. З таких позицій необоротні активи - це певна вартісна оцінка елементів основного капіталу, прийнята діючими умовами господарювання. В остаточному вигляді можна сказати, що необоротні активи - це сукупність фундаментальних майнових цінностей підприємства, багаторазово беруть участь у господарській виробничо-комерційної діяльності з метою отримання позитивного фінансового результату (прибутку).Відмітною ознакою і критерієм віднесення активів до позаоборотних є термін їх корисного використання тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.
Необоротні активи відносяться до слаболіквідним активів. Це означає, що вони можуть бути без значних втрат конвертовані в грошову форму тільки після закінчення значних проміжків часу (від півроку і вище).
До особливостей необоротних активів відноситься і те, що вони погано піддаються оперативному управлінню, оскільки слабо мінливі за структурою за короткі періоди часу.
Необоротні активи - це фундаментальна основа будь-якого бізнесу. Від того, як вони сформовані на «старті» підприємства, як вони управляються потім, як змінюється їх структура і якість, наскільки ефективно вони використовуються в господарському процесі, залежать в кінцевому підсумку довгострокові успіхи або невдачі бізнесу. Отже, необоротні активи (основний капітал) вимагають постійного і грамотного управління ними, що і є найважливішим завданням фінансового менеджменту.
Необоротні активи формуються, як правило, за рахунок коштів засновників (акціонерів). Приростання основного капіталу може йти також, зокрема, і за рахунок позикових коштів. До того ж майно, вже перебуває у власності підприємства, може виступати заставою під наступні запозичення.
Кожен бізнес передбачає певну (оптимальну) структуру необоротних активів (склад і кількісні пропорції). Сама специфіка бізнесу в певній мірі обумовлює матеріальну форму необоротних активів, їх склад і структуру. Для виробничих підприємств, до яких відноситься аналізоване підприємство ТОВ «Трансавтосус», характерна перевага в структурі необоротних активів основних засобів.
Основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі.
Найважливішою ознакою виробничих основних засобів є їх участь у здійсненні виробничої діяльності підприємства. До виробничих основних засобів відносяться будівлі, споруди, обладнання, машини, транспортні засоби та інші об'єкти.
Невиробничі основні засоби - це об'єкти, не пов'язані з виробничою діяльністю підприємства. До них відносяться житлово-комунальне господарство, заклади науки, культури, охорони здоров'я і т.п.
Необхідно правильно зробити поділ, так як амортизація і витрати на утримання невиробничих об'єктів відносяться на власні джерела, а виробничих - на собівартість.
У залежності від ступеня використання кошти поділяються в обліку на діючі, недіючі, що знаходяться в запасі, власні та орендовані.
Завданнями аналізу основних засобів є:
- Визначення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівня їх використання по узагальнюючих і приватним показниками;
- Виявлення причин зміни їх рівня;
- Розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;
- Вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства і обладнання;
- Встановлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.
Було розглянуто період діяльності ТОВ «Трансавтосус» з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. При цьому використовувалася бухгалтерська звітність підприємства за 1 рік.
Аналіз показав наступне. Частка необоротних капіталу в складі майна організації за аналізований період збільшилася на 9,8%. У складі позаоборотних капіталу не відбулося значних змін. Основні засоби займають переважну частку необоротних активів підприємства.
Динаміка структури необоротних активів, за аналізований період, характеризується:
- Збільшенням частки незавершеного будівництва з 3,16% до 6,8%;
- Зниженням частки нематеріальних активів на 0,05 процентного пункту з 0,27% до 0,22%;
- Зменшенням частки основних засобів на 4,7 процентного пункту - з 96,3% до 91,6%;
- Збільшення частки відкладених податкових активів на 1,13%.
У ТОВ «Трансавтосус» за аналізований період було введено основних засобів на 21 893 тис. тенге, а вибуло на 6091 тис. тенге. На підприємстві щомісяця нараховується амортизація, річна норма амортизації становить 148 009 тис. тенге.
Темп зростання фондовіддачі за основними засобами перевищує аналогічний показник по позаоборотних активів (96,9> 94,6).
У цілому, аналіз використання необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» показав, що менеджменту підприємства для підвищення обсягу виробництва належить зіткнутися з проблемою старіння і вибуття основних засобів. Тому вже зараз необхідно готуватися до модернізації та введення в дію нових об'єктів основних засобів.
У цій роботі наведено методи розрахунку та оцінки привабливості інвестиційних вкладень у необоротні активи. Одним з таких проектів може бути залучення банківського кредиту. Його реалізація допоможе в оновленні основних засобів підприємства.
2. Бондаренко Н.В. та ін «Необоротні активи: облік, аналіз, аудит» Навч. Посібник. -М.: Видавництво: Фінанси і статистика, 2003.
3. Бернстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності: Пер. з англ. / Наук. ред. перекладу чл.-кор. РАН І. І. Єлісєєва. Гол. ред. серії проф. Я. В. Соколов. М.: - Фінанси і статистика, 2002.
4. Бірман Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів: Пер. з англ. / Под ред. Л. П. Бєлих. М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.
5. Ковальов В. В. Введення у фінансовий менеджмент. М.: Фінанси і статистика, 2003.
6. Ковальов В. В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. М.: Фінанси і статистика, 2003.
7. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: методи й процедури. М.: Фінанси і статистика, 2001.
8. Ковальов В. В., Уланов В. А. Курс фінансових обчислень. М.: Фінанси і статистика, 1999.
9. Лі Ч., Фіннерті Дж. Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика: Пер. з англ. М.: Инфра-М, 2000.
10. Фінансовий менеджмент. Під ред. Берзон Н.І. -М., Академія. 2003.
Таблиця 1. Горизонтальний і вертикальний аналіз активів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
Додаток 2
Таблиця 2. Аналіз зміни структури необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
Додаток 3
Таблиця 3. Склад і структура основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
Додаток 4
Таблиця 4. Баланс руху основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
Додаток 5
Таблиця 5. Ефективність використання основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
Додаток 6
Таблиця 6. Графік погашення платежів за кредитним договором
- Збільшенням частки незавершеного будівництва з 3,16% до 6,8%;
- Зниженням частки нематеріальних активів на 0,05 процентного пункту з 0,27% до 0,22%;
- Зменшенням частки основних засобів на 4,7 процентного пункту - з 96,3% до 91,6%;
- Збільшення частки відкладених податкових активів на 1,13%.
У ТОВ «Трансавтосус» за аналізований період було введено основних засобів на 21 893 тис. тенге, а вибуло на 6091 тис. тенге. На підприємстві щомісяця нараховується амортизація, річна норма амортизації становить 148 009 тис. тенге.
Темп зростання фондовіддачі за основними засобами перевищує аналогічний показник по позаоборотних активів (96,9> 94,6).
У цілому, аналіз використання необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» показав, що менеджменту підприємства для підвищення обсягу виробництва належить зіткнутися з проблемою старіння і вибуття основних засобів. Тому вже зараз необхідно готуватися до модернізації та введення в дію нових об'єктів основних засобів.
У цій роботі наведено методи розрахунку та оцінки привабливості інвестиційних вкладень у необоротні активи. Одним з таких проектів може бути залучення банківського кредиту. Його реалізація допоможе в оновленні основних засобів підприємства.
Список використаної літератури
1. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту », К.: Видавництво« Ніка-Центр », 2003.2. Бондаренко Н.В. та ін «Необоротні активи: облік, аналіз, аудит» Навч. Посібник. -М.: Видавництво: Фінанси і статистика, 2003.
3. Бернстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності: Пер. з англ. / Наук. ред. перекладу чл.-кор. РАН І. І. Єлісєєва. Гол. ред. серії проф. Я. В. Соколов. М.: - Фінанси і статистика, 2002.
4. Бірман Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів: Пер. з англ. / Под ред. Л. П. Бєлих. М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.
5. Ковальов В. В. Введення у фінансовий менеджмент. М.: Фінанси і статистика, 2003.
6. Ковальов В. В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. М.: Фінанси і статистика, 2003.
7. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: методи й процедури. М.: Фінанси і статистика, 2001.
8. Ковальов В. В., Уланов В. А. Курс фінансових обчислень. М.: Фінанси і статистика, 1999.
9. Лі Ч., Фіннерті Дж. Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика: Пер. з англ. М.: Инфра-М, 2000.
10. Фінансовий менеджмент. Під ред. Берзон Н.І. -М., Академія. 2003.
Додаток 1
Таблиця 1. Горизонтальний і вертикальний аналіз активів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік | Показник | Сума в тис.тенге | Питома вага в% | Зміни | |||
| 01.01.2006 | 01.01.2007 | 01.01.2006 | 01.01.2007 | Сума | Питома вага | |
| Необоротні активи | 162 993 | 174 434 | 68,81 | 78,39 | 11 441 | 9,58 |
| Оборотні активи | 73 851 | 48 080 | 31,19 | 21,61 | - 25 501 | - 9,58 |
| Разом | 236 844 | 222 514 | 100 | 100 | - 14 330 | - |
Таблиця 2. Аналіз зміни структури необоротних активів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
| Показник | Сума тис.тенге | Питома вага | Зміни | |||
| 01.01.2006 | 01.01.2007 | 01.01.2006 | 01.01.2007 | Сума | Питома вага | |
| Нематеріальні активи | 444 | 377 | 0,27 | 0,22 | - 67 | - 0,05 |
| Основні засоби | 156 955 | 159 793 | 96,3 | 91,6 | 2 838 | - 4,7 |
| Незавершене будівництво | 5 156 | 11 875 | 3,16 | 6,8 | 6 719 | 3,64 |
| Відкладені податкові активи | 438 | 2 389 | 0,27 | 1,38 | 1 951 | 1,13 |
| Необоротні активи всього | 162 993 | 174 434 | 100 | 100 | 11 441 | - |
Таблиця 3. Склад і структура основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
| Групи основних засобів | 01.01.2006р. | 01.01.2007р. | Зміни +, - | |||
| Тисяч тенге | Питома вага,% | Тисяч тенге | Питома вага,% | Тисяч тенге | Питома вага,% | |
| Будинки | 64 104 | 21,95 | 65883 | 21,4 | 1779 | - 0,55 |
| Споруди | 22 121 | 7,57 | 24468 | 7,95 | 2347 | 0,38 |
| Машини та обладнання | 52 981 | 18,14 | 54485 | 17,7 | 1504 | - 0,44 |
| Транспортні засоби | 151818 | 52,0 | 161974 | 52,62 | 10156 | 0,62 |
| Виробничий і господарський інвентар | 976 | 0,34 | 992 | 0,33 | 16 | - 0,01 |
| Разом: | 292000 | 100 | 307802 | 100 | 15802 | - |
Таблиця 4. Баланс руху основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
| Показник | Наявність на 01.01.2006 | Надійшло | Вибуло | Наявність на 01.01.2007 | Амортизація ОС | |
| Наявність на 01.01.2006 | Наявність на 01.01.2007 | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Будинки і споруди | 86 225 | 4 126 | - | 90 351 | 31 020 | 32 992 |
| Машини, обладнання та транспортні засоби | 204 799 | 17 572 | 5 912 | 216 459 | 103 519 | 114 426 |
| Виробничий і господарський інвентар | 976 | 195 | 179 | 992 | - | - |
| Інші ОС | - | - | - | - | 506 | 591 |
| Разом: | 292 000 | 21 893 | 6 091 | 307 802 | 135 045 | 148 009 |
Таблиця 5. Ефективність використання основних засобів ТОВ «Трансавтосус» за 2006 рік
| Показник | 2005р. | 2006р. | Зміни | Темп росту,% |
| Виручка, тис. тенге | 153 187 | 147 891 | - 5296 | 96,54 |
| Середньорічна вартість необоротних активів, тис. тенге | 163 841 | 168 713,5 | 4 872,5 | 102,9 |
| Середньорічна вартість основних засобів, тис. тенге | 159 314,5 | 158 374 | - 9405 | 99,4 |
| Фондовіддача по позаоборотних активів | 0,93 | 0,88 | - 0,08 | 94,6 |
| Фондовіддача за основними засобами | 0,96 | 0,93 | - 0,03 | 96,9 |
| Фондомісткість по позаоборотних активів | 1,08 | 1,14 | 0,06 | 105,6 |
| Фондомісткість за основними засобами | 1,04 | 1,08 | 0,04 | 103,8 |
Таблиця 6. Графік погашення платежів за кредитним договором
| Періодичність платежу | Непогашена заборгованість | Банківські відсотки | Комісія банку за надання кредиту | Погашення заборгованості | Платіж за кредитним договором | |
| Одноразова | Щомісячна | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Січень, 2006 | 1 000 000 | 17 000 | 4 000 | 2 000 | 41 667 | 64 667 |
| Лютий, 2006 | 958 333 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Березень, 2006 | 916 666 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Квітень, 2006 | 874 999 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Травень, 2006 | 833 332 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Червень, 2006 | 791 665 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Липень, 2006 | 749 998 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Серпень, 2006 | 708 331 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Вересень, 2006 | 666 664 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Жовтень, 2006 | 624 997 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Листопад, 2006 | 583 330 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Грудень, 2006 | 541 663 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Січень, 2007 | 499 996 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Лютий, 2007 | 458 329 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Березень, 2007 | 416 662 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Квітень, 2007 | 374 995 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Травень, 2007 | 333 328 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Червень, 2007 | 291 661 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Липень, 2007 | 249 994 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Серпень, 2007 | 208 327 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Вересень, 2007 | 166 660 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Жовтень, 2007 | 124 993 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Листопад, 2007 | 83 326 | 17 000 | 2 000 | 41 667 | 60 667 | |
| Грудень, 2007 | 41 659 | 9 000 | 2 000 | 41 659 | 52 659 | |
| Разом: | 400 000 | 4 000 | 48 000 | 1 000 000 | 1 408 800 | |
[1] Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту », К.: Видавництво« Ніка-Центр », 2003
[2] Ковальов В. В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. М.: Фінанси і статистика, 2003
[3] Лі Ч., Фіннерті Дж. Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика: Пер. з англ. М.: Инфра-М, 2000