Управління позаоборотних активів підприємства [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. скачати Зміст Введення 1. Теоретичні основи формування використання необоротних капіталу підприємства 2. Організація управління формуванням та використанням необоротних капіталу організації 2.1 Економічна характеристика підприємства 2.2 Оцінка складу та структури необоротних капіталу та джерел його формування. 2.3 Оцінка оборотності і рентабельності необоротних капіталу підприємства 3. Шляхи оптимізації формування використання необоротних капіталу організації Висновок Список літератури Введення Необоротні активи є тим інструментом, який дає можливість підприємству вести бізнес, здійснюючи багаторазові обертів оборотних активів. До позаоборотних активів відносяться основні засоби (будівлі, споруди, обладнання тощо), нематеріальні активи (програмне забезпечення, зареєстровані товарні знаки, права на використання винаходів і т. п.), довгострокові фінансові вкладення та ін Основні засоби та нематеріальні активи потребують періодичної модернізації та заміни. Випуск нової продукції, освоєння нових ринків, розширення діяльності компанії вимагають вкладення коштів у необоротні активи. Звичайно, якщо створюється зовсім новий напрямок діяльності або навіть відбувається виділення нового напряму в новостворювану дочірню компанію, інвестиції необхідно робити не тільки у необоротні, але і в оборотні активи нового підприємства. Тим не менш, для підприємства, що здійснює вкладення в статутний капітал дочірньої компанії, ці інвестиції є довгостроковими фінансовими вкладеннями, тобто необоротні активи. У компанії завжди є кілька шляхів розвитку. Враховуючи відому тезу про те, що ми живемо в світі обмежених ресурсів, компанія повинна здійснювати непростий вибір між можливими напрямками вкладання коштів. Для прийняття рішень у галузі управління позаоборотних активів використовуються методи економічного аналізу. Як правило, в більшості російських виробничих підприємств істотна частина майна належить до позаоборотних активів, а переважну частину необоротних активів складають основні засоби. Основні засоби (часто називають в економічній літературі і на практиці основними фондами) є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними виробниками, перемогти в якій зможуть ті з них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Більш повне та раціональне використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості, економії капітальних вкладень. Маючи чітке уявлення про кожен елемент основних фондів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про фактори, які впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці. Цим і визначена актуальність курсової роботи. Мета даної роботи полягає у вивчення способів і методів управління формуванням та використанням необоротних капіталу організації. Для реалізації цієї мети в даній роботі були поставлені наступні завдання: -Вивчення теоретичних основ формування використання необоротних капіталу підприємства. - Вивчення організації управління формуванням та використанням необоротних капіталу організації. - Розгляду економічної характеристики підприємства - Оцінки складу і структури необоротних капіталу джерел його формування. -Оцінка рентабельності необоротних капіталу підприємства. -Вивчення шляхів оптимізації формування та використання необоротних капіталу підприємства. Об'єктом дослідження є ТОВ «Матриця» Аналізований період 2008-2009 роки. 1. Теоретичні основи формування використання необоротних капіталу підприємства Нематеріальні активи представляють сукупність не має речової форми оцінюваного майна, що зберігає свій зміст і використовуваного організацією в господарській діяльності. Нематеріальні активи - право користування природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права і привілеї (включаючи ліцензії на певні види діяльності), організаційні витрати, торгові марки, товарні знаки, брокерські місця, інші права і нематеріальні активи. 0 Основний характерна ознака нематеріальних активів - це відсутність їх матеріальної форми втілення. Зазначений ознака випливає з визначення нематеріальних активів. Нематеріальні активи характеризуються следующемі позитивними особливостями а) вони практично не схильні до втрат від інфляції, а отже краще захищені від неї; б) їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по операційним комерційних справах; в) ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку; г) вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання; д) їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку. Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків: а) вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість; б) ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-який тимчасовий спад кон'юнктури товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо підприємство не переходить на випуск інших видів продукції; в) в переважній частині вони відносяться до групи слаболіквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства. Об'єкти, які визнаються як нематеріальні активи можуть принести в майбутньому економічну вигоду. У цьому вони відповідають критеріям визнання об'єктів як елемент фінансової звітності - активу. Але вони відрізняються від інших необоротних активів тим, що вони не мають дотикальної форми, що вносить певні труднощі до процесу їх грошової оцінки. Склад нематеріальних активів: -Права на об'єкти інтелектуальної та промислової власності: -Результати інтелектуальної діяльності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші); -Одержувані права і привілеї на використання об'єктів інтелектуальної власності; -Права на використання та розпорядження природними ресурсами, майном, програмним забезпеченням; -Права на можливість здійснення видів діяльності та окремі операцій, підтверджені ліцензіями, сертифікатами або договорами; -Організаційні витрати організації (витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи); -Вартість ділової репутації (гудвіл) - товарні знаки, торгові марки, знаки обслуговування, фірмове найменування і т.п. Розглянемо залишилися елементи необоротних активів. За статтею "Незавершені капітальні вкладення" показуються витрати, пов'язані з будівництвом і придбанням основних засобів по об'єктах, не закінченим будівництвом та не введеним в експлуатацію, а також вартість обладнання, переданого в монтаж, до закінчення монтажу. За статтею "Довгострокові фінансові вкладення" показуються довгострокові (на термін більше року) інвестиції організації в дохідні активи (цінні папери) інших організацій, статутні капітали інших організацій, створених на території Республіки Білорусь або за її межами, державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання) та інші, а також надані організацією іншим організаціям позики. 0 Важливо розглянути джерела формування необоротних активів. До вкладеннях у необоротні активи, у свою чергу, відносяться вкладення в нефінансові активи та довгострокові фінансові вкладення. Вкладення в нефінансові активи представляють собою витрати організації в об'єкти основних засобів, земельних ділянок та об'єктів природокористування, нематеріальні активи, а також витрати організації з формування основного стада продуктивної і робочої худоби. А довгострокові фінансові вкладення являють собою ті кошти, які відвернуті з обігу підприємства і вкладені в інші підприємства або у вигляді довгострокових кредитів, або у вигляді придбання акцій цих підприємств. І в тому, і в іншому випадку підприємство отримує додатковий дохід у вигляді відсотків або дивідендів. За своїм характером ці вкладення пов'язані з: -Здійсненням капітального будівництва, а також реконструкцією розширенням, технічним переозброєнням діючих підприємств та об'єктів невиробничої сфери; -Придбанням будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів та інших окремих об'єктів (або частин) основних засобів; -Придбанням земельних ділянок та об'єктів природокористування; -Придбанням та створенням активів нематеріального характеру. Оцінка стану та ефективності використання необоротних активів здійснюється за даними бухгалтерського балансу (форма № 1) Для цього розраховуються наступні показники: Фк = Фн + Фв - Фл (1) де Ф к. - вартість ОФ на кінець року; Ф н. - Вартість ОФ на початок року; Ф в. - Вартість ОФ, що вводяться в дію протягом року; Ф л. - Вартість ОФ, що ліквідовуються протягом року. Для більш детального аналізу використовують показники: коефіцієнт оновлення ОФ, коефіцієнти вибуття ОФ, фондоозброєності праці, Фондорентабельность, фондомісткість, фондовіддача. Коб .= Вартість надійшли ВПФ / вартість ОПФ на кінець періоду Квиб = вартість вибулих ОС / Вартість ОПФ на початок року ФВ = ОФ / ССЧ (2) Де, ОФ - середня за період вартість основних фондів ССЧ - середньосписковий працівник підприємства. Показник фондоозброєності показує обсяг основних фондів, що припадають на одного працівника підприємства. ФР = П / ОФ * 100 (3) Де П-прибуток підприємства Фондорентабельность показує, скільки отримано прибутку з кожної гривні, вкладеної в основні фонди. ФЕ = ОФ / Q (4) Де Q - обсяг виробленої продукції, виручка від реалізації або товарообіг. Даний показник показує, скільки рублів було вкладено в основні фонди, що б отримати продукцію, вартість якої один рубль. ФО-зворотний показник ФЕ, показує скільки рублів продукції отримано з кожної гривні, вкладеної в основні фонди. Зростання фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів і до збільшення обсягу випуску продукції. Частка приросту продукції за рахунок росту фондовіддачі визначається по методу ланцюгових підстановок: приріст фондовіддачі визначається по методу ланцюгових підставок: приріст фондовіддачі за аналізований період збільшується на середньорічну фактичну вартість основних виробничих фондів. Фондовіддача і фондомісткість - комплексні синтетичні показники. Вони залежать, з одного боку від складу, структури, якості, темпів зміни ефективності використання об'єктів основних засобів, з іншого боку від темпів збільшення випусків продукції. Практика показує, що нижча вартість основних засобів, менше зношування і більше частка їх активної частини, тим вище фондовіддача. Еопф = ОПФ1-ОПФ0 * 1тп, (5) ОПФ1 і ОПФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів базисних і звітних періодах відповідно. 1тп-індекс зростання обсягу товарної продукції. 1тп = ТП1 / Тп0 (6) При розрахунку середньорічної вартості основних виробничих фондів враховуються не лише власні, а й орендовані основні фонди, і не включаються фонди, що знаходяться на кон7серваціі, резервні та здані в оренду. Приватні показники застосовуються для характеристики використання окремих видів машин обладнання виробничої площі, наприклад, середньої випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнанні за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі і т.д. Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є Фондорентабельность. Її рівень залежить не тільки від фондовіддачі, а й від рентабельності продажів. Взаємозв'язок цих показників можна представити наступним чином: Рентабельність ОПФ

Частка

активної частини ОПФ

Частка машин

і

обладнання

в активній частині ОПФ

ФО

машин і устаткування

Зміна в структурі машин і

обладнання

Зміна тривалості роботи машин і устаткування

Зміна вироблення

Так само важливе значення має аналіз технічного стану основних засобів:

Коефіцієнт оновлення ОФ = вартість надійшли ОС / Вартість ОС нарешті періоду. (7)

Термін оновлення ОФ = вартість ОЗ на початок періоду / Вартість надійшли ОС. (8)

Коефіцієнт вибуття ОФ = Вартість вибулих ОС / вартість Ос на початок періоду. (9)

При зіставленні коефіцієнта оновлення з коефіцієнтом, якщо відношення коефіцієнтів менше одиниці, то основні кошти спрямовуються переважно на заміну застарілих, якщо ж більше одиниці, то можна зробити висновок, що нові основні кошти спрямовуються на поповнення діючих.

Коефіцієнт приросту = сума приросту ОС / вартість на початок періоду (10)

Коефіцієнт зносу = сума зносу основних засобів (11)

Коефіцієнт придатності = залишкова вартість ОЗ / Первісна вартість ОЗ. (12)

Коефіцієнт придатності можна так само обчислити шляхом вирахування відсотка зносу із 100%.

Аналіз використання обладнання за потужністю виражає ступінь використання потужності обладнання за час його фактичної роботи

Коефіцієнт інтенсивного навантаження = питома трудомісткість базисна / питома трудомісткість продукції звітна. (13)

Для характеристики вікового складу та морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації (до 5 років, 5-10, 10-20 більше 20 років), розраховується середній вік обладнання.

Таким чином, необоротні активи - це активи, що приносять підприємству доходи протягом більше одного звітного періоду.

До позаоборотних активів відносяться основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи.

До вкладеннях у необоротні активи, у свою чергу, відносяться вкладення в нефінансові активи та довгострокові фінансові вкладення. За своїм характером ці вкладення пов'язані з придбанням та створенням необоротних активів.

2. Організація управління формуванням та використанням необоротних капіталу організації

У системі формування і реалізації політики управління позаоборотних активів підприємства є забезпечення своєчасного та ефективного їх оновлення, фінансове управління оновленням необоротних активів підпорядковане загальним цілям політики управління цими активами, конкретизуючи управлінські рішення в цій області. Послідовність розробки і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення відновлення операційних позаоборотних активів підприємства характеризується такими основними етапами:

1. формування необхідного рівня інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів підприємства. Інтенсивність оновлення операційних необоротних активів визначається двома основними факторами - їх фізичним і моральним зносом. У процесі цих видів зносу необоротні активи поступово втрачають свої початкові функціональні властивості та їх подальше використання в операційному процесі підприємства стає або технічно неможливим, або економічно недоцільним.

Функціональні властивості окремих видів позаоборотних активів, втрачені у зв'язку з фізичним зносом, деякою мірою підлягають відновленню шляхом їх ремонту. Якщо ж відносна втрата цих властивостей (що проявляється в нездатності випускати продукцію з тією ж продуктивністю або сучасного рівня якості) пов'язана з моральним зносом, то за економічними критеріями відповідні види позаоборотних активів вимагають заміни більш сучасними їх аналогами.

Швидкість втрати позаоборотних активів своїх початкових функціональних властивостей під впливом фізичного і морального зносу, а відповідно і рівень інтенсивності їх оновлення, багато в чому визначаються індивідуальними умовами їх використання в процесі операційної діяльності підприємства. У відповідності з цими умовами індивідуалізуються (в певних межах) і норми амортизації різних видів операційних позаоборотних активів. Ця індивідуалізація норм амортизації, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, характеризує амортизаційну політику підприємства.

Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної політики управління операційними необоротних активів, яка полягає в індивідуалізації рівня інтенсивності їх відновлення відповідно до специфіки їх експлуатації в процесі операційної діяльності ^1.

Амортизаційна політика підприємства в значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах його економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має можливість індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри.

У процесі формування амортизаційної політики підприємства, що визначає рівень інтенсивності відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів, враховуються такі основні фактори:

- Обсяг використовуваних власних виробничих основних засобів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики підприємства на інтенсивність відновлення операційних позаоборотних активів і на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає пропорційно збільшенню обсягу власних основних засобів і нематеріальних активів;

- Методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів і нематеріальних активів. Здійснювана переоцінка цих видів операційних активів підприємства носить у сучасних умовах періодичний характер і не повною мірою відображає зростання цін на них. У зв'язку з цим, амортизаційні відрахування не характеризують повною мірою фактичний знос цих активів і втрачають своє реноваційної значення. Заниження розміру реального зносу операційних позаоборотних активів призводить не тільки до зменшення швидкості їх відновлення, але і до формування зайвої фіктивної суми прибутку підприємства, а відповідно вилучення у нього додаткових фінансових коштів у вигляді податку, що сплачується на прибуток;

- Реальний термін використання підприємством активів, що амортизуються. Встановлений у процесі розробки норм амортизації середній термін використання окремих видів основних засобів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням особливостей їх використання в операційній діяльності. Це відноситься і до використовуваних в операційному процесі окремих видів нематеріальних активів, термін служби яких підприємство встановлює самостійно (але не більше 10 років);

- Дозволені законодавством методи амортизації. Зарубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації позаоборотних активів, що дозволяє підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні. Наше законодавство істотно обмежує використовувані методи амортизації;

- Склад і структура використовуваних основних засобів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин виробничих основних засобів. Цю ж диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань;

- Темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижуються база нарахування амортизації, а відповідно і розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція робить негативний вплив на реальну вартість накопичених засобів амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях збільшення швидкості відновлення операційних позаоборотних активів;

- Інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують оновлення операційних необоротних активів.

Облік перерахованих факторів дозволяє підприємству вибрати відповідні методи амортизації окремих груп операційних позаоборотних активів, найбільшою мірою відбивають специфіку їх використання в операційному процесі.

У сучасній вітчизняній практиці розрізняють такі методи амортизації необоротних активів:

1.лінейний спосіб

2.Способ зменшуваного залишку;

3.СПОСОБИ списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання (строк корисного використання - період, протягом якого використання об'єкта основних засобів покликане приносити дохід організації або служити для виконання цілей її діяльності);

4.Способи списання вартості пропорційно обсягу продукції (послуг);

прискорений метод амортизації (не може перевищувати 3-х кратного збільшення розміру відрахувань за лінійним способом).

Річна сума нарахування амортизаційних відрахувань визначається:

• при лінійному способі - з початкової вартості об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;

• при способі зменшуваного залишку - з залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта; застосування цього способу пов'язано з прискореними методами нарахування амортизаційних відрахувань в перші роки експлуатації.

• при способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - з початкової вартості об'єкта основних засобів і річного співвідношення, де в чисельнику число років, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну служби об'єкта;

• при способі списання вартості пропорційно обсягу продукції - з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів. Застосовується для активів, у яких визначальним чинником зносу є періодичність їхнього використання.

2. Визначення необхідного обсягу відновлення операційних позаоборотних активів у майбутньому періоді. Оновлення операційних позаоборотних активів підприємства може здійснюватися на простій або розширеній основі, відображаючи процес простого або розширеного їхнього відтворення.

Просте відтворення операційних позаоборотних активів здійснюється в міру фізичного і морального їх зносу в межах суми накопиченої амортизації (коштів амортизаційного фонду). Необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів у процесі простого їх відтворення визначається за наступною формулою

ОВАпрос = СВф + СВУ (14)

де ОВАпрос-необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів підприємства в процесі простого їх відтворення;

СВф-первісна відновлювальна вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у зв'язку з фізичним їх зносом;

СВМ - початкова відновлювальна вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у зв'язку з моральним їх зносом.

Розширене відтворення операційних позаоборотних активів здійснюється з урахуванням необхідності формування нових їх видів не тільки за рахунок суми накопиченої амортизації, але і за рахунок інших фінансових джерел (прибутку, довгострокових фінансових кредитів і т.п.). Необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів у процесі розширеного їх відтворення визначається за наступною формулою

ОВАрасш = Опов - ФНова + СВф + СВМ (15)

де ОВАрасш - необхідний обсяг відновлення операційних позаоборотних активів підприємства в процесі розширеного їх відтворення;

Опов-загальна потреба підприємства в операційних позаоборотних активах у майбутньому періоді (алгоритм її розрахунку було розглянуто раніше);

ФНова - фактична наявність використовуваних операційних позаоборотних активів підприємства на кінець звітного (початок майбутнього) періоду;

СВф-вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у наступному періоді у зв'язку з фізичним їх зносом;

СВУ - вартість операційних позаоборотних активів, що вибувають у наступному періоді у зв'язку з моральним їх зносом.

3. Вибір найбільш ефективних форм відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів. Конкретні форми відновлення окремих груп операційних активів визначаються з урахуванням характеру планованого їх відтворення.

Оновлення операційних необоротних активів у процесі простого їх відтворення може здійснюватися в таких основних формах:

- Поточного ремонту. Він являє собою процес часткового відновлення функціональних властивостей і вартості основних засобів у процесі їх оновлення;

- Капітального ремонту. Він являє собою процес повного (або досить високою частини) відновлення основних засобів і часткової заміни окремих їх елементів. На суму зробленого капітального ремонту зменшується знос основних засобів і тим самим збільшується їх залишкова вартість;

- Придбання нових видів операційних позаоборотних активів з метою заміни використовуваних аналогів у межах сум накопиченої амортизації (для нематеріальних активів це основна форма простого їх відтворення).

Оновлення операційних необоротних активів у процесі розширеного їх відтворення може здійснюватися у формі їх реконструкції, модернізації та інших.

Вибір конкретних форм відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів здійснюється за критерієм їх ефективності. Так, наприклад, якщо в результаті капітального ремонту окремих видів основних засобів сума майбутнього прибутку, що генерується ними, буде нижчою ліквідаційної їх вартості, оновлення ефективніше здійснювати шляхом їх заміни новими більш продуктивними аналогами.

4. Визначення вартості відновлення окремих груп операційних позаоборотних активів у розрізі різних його форм. Методи визначення вартості відновлення операційних позаоборотних активів диференціюються в розрізі окремих форм цього оновлення.

Вартість відновлення операційних позаоборотних активів, здійснюваного шляхом поточного або капітального їх ремонту, визначається на основі розробки планового бюджету (кошторису витрат) їх проведення. При підрядному способі здійснення ремонтних робіт основу розробки планового його бюджету складають тарифи на послуги підрядчика, а при господарському способі-витрати підприємства калькулюються за окремими їх елементам.

Вартість відновлення операційних позаоборотних активів шляхом придбання нових їх аналогів включає як ринкову вартість відповідних видів активів, так і витрати на їх доставку й установку.

Таким чином, результати розглянутих вище управлінських рішень дозволяють формувати загальну потребу в оновленні необоротних активів підприємства в розрізі окремих їх видів і різних форм майбутнього відновлення.

2.1 Економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Матриця», яке відноситься до числа підприємств, основним видом діяльності яких є виробництво та реалізація замків, залізних виробів, надання посередницьких послуг, торгово-закупівельна діяльність. Підприємство веде свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу РФ і Законом РФ «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Засновниками товариства є фізичні особи з рівними частками у статутному капіталі. Вищим органом управління на підприємстві є збори засновників, виконавчим органом є генеральний директор Ленінградський Євген Володимирович. На підприємстві працює 1294 людини, включаючи управлінський склад. Установчим документом є Статут, його вимоги є обов'язковими для виконання всіма органами підприємства та його працівниками. ТОВ «Матриця» є юридичною особою, права і обов'язки якого, підприємство придбало з дня його реєстрації, воно має власне майно, самостійний баланс та розрахункові рахунки в банках.

ТОВ «Матриця» має печатку із своїм найменуванням російською мовою і вказівкою на місце його знаходження, штампи і бланки зі своїм найменуванням, власну емблему, а також зареєстрований у встановленому порядку товарний знак та інші засоби візуальної ідентифікації.

Місце розташування ТОВ «Матриця»: м. Чебоксари, Складський проїзд, 8А.

Головною метою здійснюваної діяльності ТОВ «Матриця» є отримання прибутку. Підприємство знаходиться на ринку вже більше восьми років, і встигло себе зарекомендувати, як хороший виробник замків і залізних виробів, знайшло своє коло покупців і в даний момент ніяких особливих

фінансових труднощів не відчуває, тобто знаходиться на високій стадії ділової активності і «твердо стоїть на ногах».

Для реалізації цілей діяльності ТОВ «Матриця» здійснює такі види діяльності:

- Виробництво і реалізація замків і залізних виробів

-Надання посередницьких послуг

-Торгово-закупівельна діяльність

Наведемо таблицю, в якій буде відображена кількісна та якісна характеристика персоналу.

Таблиця 1

Якісна і кількісна характеристика персоналу на підприємстві ТОВ «Матриця» 2008год

Таблиця 2

Розміри виробництва ТОВ «Матриця» 2008-2009 р.р.

Розглядаючи показники, що відображають розміри виробництва підприємства за 2008 - 2009 рр.. можна сказати наступне. У цілому за аналізований період ТОВ «Матриця» має позитивну тенденцію до подальшого розвитку - розширенню розмірів свого виробництва. Про це говорить придбання нових об'єктів основних засобів (фондів), залучення у виробництво додаткової робочої сили, а також значне збільшення обсягу випуску і реалізації товарної продукції.

Для більш детального розгляду діяльності підприємства проведемо аналіз складу і структури майна підприємства. Даний аналіз дає можливість встановити розмір абсолютного і відносного приросту (зменшення) всього майна підприємства та окремих його видів.

Приріст активу вказує на розширення діяльності підприємства, але також може бути результатом впливу інфляції. Зменшення активу свідчить про скорочення підприємством господарського обороту і може бути наслідком зносу основних засобів, або результатом зниження платоспроможного попиту на товари, роботи і послуги підприємства

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальному зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновок те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відтоку фінансових ресурсів.

Для оцінки динаміки складу, структури майна за даними бухгалтерського балансу (додаток 1) складається аналітична таблиця.

Таблиця 3

Аналіз складу і структури майна ТОВ «Матриця» за 2009 рік.

Як видно з таблиці, загальна вартість майна підприємства збільшилась на 2363 тис.руб. або на 1035,85%. Це відбулося за рахунок приросту вартості необоротних активів на 4266 тис.руб. або на 80%. Що стосується частки мобільного майна підприємства, тут спостерігається зниження на 434 тис.руб. або на 1,93%.

У складі необоротних активів мало місце збільшення вартості всіх видів майна. Не маленьким приростом відзначилися основні засоби, що може бути наслідком розвитку матеріально-технічної бази підприємства, або результатом переоцінки основних засобів. Зростання вартості основних засобів економічно обгрунтований, якщо сприяє збільшенню обсягу виробництва і реалізації продукції. Причому темпи зростання обсягу продажу продукції повинні випереджати зростання вартості основних засобів, що відіб'ється на підвищенні рівня фондовіддачі.

У звітному році вартість основних засобів зросла на 2,3%, виручка від продажу продукції збільшилася на 20,3%, це свідчить про раціональне збільшенні активів.

Нематеріальні активи у складі майна займають менше 1%, їх зменшення на 29 тис.руб. свідчить про недостатню інноваційної діяльності підприємства.

На початок звітного періоду вартість мобільного майна склала 22517 тис. руб. За звітний період вона зменшилася на 434 тис. руб., Або на 1,93%.

У ході аналізу показників структурної динаміки встановлено, що на кінець звітного періоду 72,30% складають необоротні активи і 27,71% - оборотні активи. У складі необоротних активів найбільшу частку займають основні засоби (62,32%), а в складі оборотних активів - матеріально-виробничі запаси (21,71%), дебіторська заборгованість (4,31%). Слід звернути увагу на невисокий питома вага грошових коштів у складі оборотних активів і значне відволікання коштів у запаси та дебіторську заборгованість.

У цілому по виробленої продукції на підприємстві ТОВ «Матриця» можна сказати наступне: до основних недоліків виробленої продукції на підприємстві можна віднести недоробленість асортименту продукції, що випускається, хоча асортиментна група дуже різноманітна і містить у собі більше 30 найменувань виробів, що випускаються. Але слід зазначити, що у даного підприємства є невикористані виробничі потужності. Велике значення приділяється аналізу сильних і слабких сторін свого товару. Підприємство в змозі самостійно визначати той сегмент ринку, на який націлена його продукція Маркетингової службою підприємства вивчаються запити клієнтів, за допомогою опитувань, анкетування. За підсумками цих досліджень, що проводяться Підприємство з'ясовує, якими перевагами володіє продукція, що випускається, чи користується вона попитом у населення і т.д.

2.2 Оцінка складу та структури необоротних капіталу та джерел його формування

Як було зазначено вище, для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників.

Для більш детального розгляду цих показників проведемо оцінку динаміки складу і структури необоротних капіталу на підприємстві ТОВ «Матриця». Оцінку слід починати з вивчення обсягу основних виробничих фондів, їх динаміки складу і структури. Для цього розглянемо таблицю 4.

Таблиця 4

Наявність, рух і структура основних фондів на підприємстві ТОВ «Матриця» за 2009рік.

До оновлення ОФ = 10056/49627 = 0,20

Термін оновлення ОФ = 48519/10056 = 4,82

До вибуття ОФ = 8948/48519 = 0,18

До приросту ОФ = (10056-8948) / 48 519 = 0,02

До зносу ОФ = 21026/48519 = 0,43

До придатності ОФ = (48519-21026) / 48519 = 0,66

Як випливає з таблиці 4, за звітний період відбулися суттєві зміни в наявності і структурі основних засобів. Сума їх зросла на 1108 тис. руб.Значітельно збільшилася питома вага активної частини фондів, що слід оцінити позитивно.

На базі даної таблиці розглянемо наступні показники:

Таблиця 5

Аналіз показників оновлення та вибуття основних фондів ТОВ «Матриця» 2008-2009 р.р.

Аналізуючи дані таблиці 5 можна побачити, що у ТОВ «Матриця» спостерігається значний приріст основних фондів. Так, у 2008 році він склав 5715 тис.руб., У порівнянні з 2009 роком - 1108 тис.руб., Тобто це найбільший приріст основних фондів за аналізований період. Це пояснюється тим, що в 2008 році на підприємстві відбулося оновлення основних засобів на 18,0% за рахунок введення в експлуатацію нових, модрнізірованних і реконструйованих об'єктів основних засобів.

Приріст основних фондів на підприємстві дозволяє провести аналіз показників росту основних фондів в ТОВ «Матриця» і з'ясувати основні причини та передумови до цього.

Таблиця 6

Аналіз показників зростання основних фондів ТОВ «Матриця» 2008-2009 р.р.

39744

48519

8775

1,22

Наявність Оф на кінець року, тис. руб.

45459

49627

4168

1,09

Коефіцієнт зростання ОФ,%

1,14

1,02

-0,12

0,89

Аналізуючи розрахункові дані показників зростання основних фондів підприємства можна визначити, що коефіцієнт зростання основних фондів у ТОВ «Матриця» у 2008 році становив 1,14, в 2009 -1,02. По відношенню до базисного більше на 0,18%.

Таблиця 7

Аналіз показників відсотка приросту основних фондів ТОВ «Матриця» 2008-2009 роки

Аналізуючи дані таблиці можна зазначити, що% приросту основних фондів у 2008 році в ТОВ «Матриця» склав 14,37%. Для даного підприємства це дуже великий показник, в 2009 році% приросту склав 2,28%.

У цілому, проаналізувавши стан необоротних активів у ТОВ «Матриця» можна відзначити позитивні моменти у виробничій діяльності підприємства. У 2008 році підприємством самостійно, шляхом накопичення амортизаційних відрахувань була зроблена спроба часткової модернізації виробництва, шляхом заміни старого обладнання на більш нове сучасне. Дана обставина незмінно спричинило за собою збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості

собою збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції і відповідно збільшення суми прибутку і повної рентабельності підприємства.

2.3 Оцінка оборотності і рентабельності необоротних капіталу підприємства

В основному, виробничі необоротні фонди підприємства - це виробничо-технічна база підприємства.

При аналізі позаоборотних виробничих фондів особлива увага приділяється вивченню стану, динаміки та структури основних засобів, оскільки вони займають велику питому вагу в довгострокових активах підприємства.

Основні фонди діляться на промислово-виробничі і непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи відповідно і їх функціональним призначенням. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів на основі оптимізації їх структури. Великий інтерес при цьому представляє співвідношення активних і пасивних частин, силових і робочих машин, так як від їх оптимального поєднання у чому залежачи фондовіддача, фондорентабельность і фінансовий стан підприємства.

Аналіз необоротних активів є важливим для будь-якого підприємства або організації, так як саме вони є основою будь-якого виду діяльності. Незважаючи на відмінності в основних фондах за характером виробленої продукції очевидно, що саме вони є рушійною силою виробництва, торгівлі і т.д.

Тому аналіз необоротних активів - це основа для планування і прогнозування обсягів випуску продукції, чисельності робітників і багатьох інших показників.

Важливе завдання аналізу - вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, устаткування, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичного їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції. Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.

Рівень технічної озброєності праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової кількості робітників у найбільшу зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці.

Проведемо оцінку ефективності використання основних фондів на підприємство ТОВ «Матриця»

Таблиця 8

Оцінка показників фондовіддачі, Фондорентабельность, фондомісткості і фондоозброєності на підприємстві ТОВ «Матриця» за 2009 рік

ФО1 = 84657/48519 = 1,74 тис. руб.

ФО2 = 101677/49627 = 2,05 тис. руб.

ФЕ1 = 1 / 1, 74 = 0,57 тис. руб.

ФЕ2 = 1 / = 0,49 тис. руб.

ФР1 = 3629/1271 = 285,40%

ФР2 = 3731/1294 = 288,33%

ФВ1 = 48519/1271 = 38,17 руб. / чол.

ФВ2 = 49627/1294 = 38,35 руб. / чол.

На основі даної таблиці можна зробити наступні висновки:

За рахунок збільшення виручки від продажів на початку звітного періоду на 17020 тисячі рублів, відбулося збільшення показника фондовіддачі 0,31 тис. рублів. Так само на підприємстві ТОВ «Матриця» спостерігається збільшення середньооблікової чисельності працівників на 23 людини. Це призвело до збільшення фондоозброєності 0,18 грн. / чол. Негативним моментом є зниження показника фондомісткості на 0,8 тис. руб .. Позитивною ж стороною виявилося те, що в кінці звітного періоду спостерігається збільшення Фондорентабельность на 2,81% .. Це пов'язано зі збільшенням прибутку від продажів на 102тис рублів.

На основі таблиці 8 проведемо оцінку Фондорентабельность і фондовіддачі окремих видів основних фондів.

Таблиця 9

Аналіз Фондорентабельность і фондовіддачі ТОВ «Матриця» за 2009 рік.