Аналіз використання коштів праці тривалого користування

Реферат виконав Володимир Нефедьєв

Влалімірскій державний університет

Кафедра менеджменту

1999

Аналіз наявності та стану засобів праці тривалого користування.

Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпеченість їх засобами праці в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання.

Завдання аналізу - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів засобами праці і рівень їх використання по узагальнюючих і приватним показниками, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання засобів праці на обсяг виробництва продукції та інші показники; вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання ; виявити резерви підвищення ефективності їх використання.

Аналіз звичайно починаються з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні прилади та пристрої, транспортні засоби тощо .). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

Дані табл.1 показують, що за звітний період відбулися суттєві зміни в наявності і структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1300 млн руб., Або на 9%, у тому числі основних виробничих фондів на 1600 млн руб., Або на 12%. Збільшилася частка ОПФ (основних виробничих фондів) у загальній сумі основних фондів на 1,1% і відповідно поменшала частка невиробничих фондів у зв'язку з приватизацією житлового фонду. Значно зросла питома вага активної частини фондів від 52,75 до 57,9%, що слід оцінити позитивно.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану ВПФ, для цього розраховуються наступні показники:

коефіцієнт оновлення (Кобн):

коефіцієнт вибуття (Кв):

коефіцієнт приросту (Кпр):

коефіцієнт зносу (Кизн):

коефіцієнт придатності (Кг):

Таблиця 1. Наявність, рух і структура основних фондів

Перевіряється виконання плану з впровадження нової техніки, введення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальному його кількості і по кожній групі машин і устаткування, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації (до 5, 5-10, 10-20 і більше 20 років). Середній вік обладнання розраховується за формулою:

X = S Xc * a

де Х-середній вік обладнання;

Хс - середина інтервалу (i-ї групи обладнання [Хс = (Хв + Хн) / 2];

Хв, Хн - відповідно верхнє і нижнє значення інтервалу групи;

а - питома вага обладнання кожної інтервальної групи в загальній кількості.

Для характеристики стану робочих машин, обладнання, інструментів, пристосувань застосовують угруповання з технічної придатності; придатне обладнання, устаткування, що вимагає капітального ремонту; непридатне обладнання, яке потрібно списати.

Вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами.

Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, устаткування, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичного їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції. Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці. Показник загальної фондоозброєності праці розраховується відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті ж засоби праці). Рівень технічної озброєності праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової кількості робітників у найбільшу зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці.

Аналіз ефективності використання основних фондів.

Показники ефективності використання ОПФ. Порядок. їх розрахунку, фактори зміни фондовіддачі ОПФ, в т.ч. машин та обладнання. Методика визначення їх впливу на рівень фондовіддачі і випуск товарної продукції.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі (відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів), фондомісткості (зворотний показник фондовіддачі), рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості основних засобів), питомих капітальних вкладень на один карбованець приросту продукції. Розраховується також відносна економія основних фондів:

± Еопф = ОПФ1 - ОПФ0 * IВП

де ОПФ0, ОПФ1 - відповідно середньорічна вартість основних виробничих фондів у базисному та звітному роках; IВП-індекс обсягу виробництва продукції.

У процесі аналізу вивчаються динаміка перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, проводяться міжгосподарські порівняння. З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних фондів показник фондовіддачі визначається по всіх основних фондів, фондів виробничого призначення, активної їх частини (машин і обладнання).

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять у порівнянний вид. Обсяг продукції треба скоригувати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на їх переоцінку.

На зміну рівня фондовіддачі впливають ряд факторів. Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів, є: зміна частки активної частини фондів у загальній їх сумі; зміна фондовіддачі активної частини фондів.

Розрахунок впливу чинників здійснюємо способом абсолютних різниць.

Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства.

Після аналізу узагальнюючих показників більш детально вивчається міра використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і устаткування.

Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні техніки, технології та організації виробництва. Міра використання виробничих потужностей характеризується такими коефіцієнтами:

Вивчаються динаміка цих показників, виконання плану по їх рівні і причини їх зміни, такі, як введення в дію нових і реконструкція підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Аналіз роботи обладнання тривалого користування базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи та потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), обладнання, яке фактично використовується у виробництві, і яке знаходиться в ремонті і на модернізації, і резервне. Найбільший ефект досягається, якщо за величиною перші три групи обладнання приблизно однакові.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують наступні показники:

коефіцієнт використання парку наявного обладнання:

коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:

Різниця між кількістю готівкового та встановленого обладнання, помножена на планову середньорічну вироблення продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчається баланс часу його роботи. Він включає:

календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множиться на 24 год та на кількість одиниць встановленого обладнання);

режимний фонд часу (множиться кількість одиниць встановленого обладнання на кількість робочих днів звітного періоду та на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

плановий фонд - час роботи обладнання за планом; відрізняється від режимного часом знаходження обладнання в плановому ремонті і на модернізації;

фактичний фонд відпрацьованого часу.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану по введенню обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт .

Для характеристики використання часу роботи устаткування застосовуються наступні коефіцієнти:

календарного фонду часу: Кк.ф = Тф / Тк;

режимного фонду часу: Кр.ф = Тф / Тр;

планового фонду часу: Кп.ф = Тф / Тп;

питома вага простоїв у календарному фонді: УДпр = ПР / Тк,

де Тф, Тп, Тр, Тк - відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу обладнання; ПР - простої устаткування ...

Під інтенсивної завантаженням обладнання мається на увазі випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину (машинно-ч). Показником інтенсивності роботи устаткування є коефіцієнт інтенсивного його завантаження: Кинт = СВф / СВпл, де СВф, СВпл - відповідно фактична і планова середньогодинна вироблення.

Узагальнюючий показник, комплексно характеризує використання обладнання, - це коефіцієнт інтегральної навантаження. Він являє собою добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання:

JK = Кп.ф * Кинт.

У процесі аналізу вивчаються динаміка цих показників, виконання плану і причини їх зміни.

По групах однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності і інтенсивності використання по наступній моделі:

Впi = Ki * Дi * Ксмi * Пi * СВi

де Кi - кількість i-го обладнання; Дi - кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання; Ксмi - коефіцієнт змінності роботи устаткування; Пi - середня тривалість зміни; СВi-вироблення продукції за 1 машино-год на i-му обладнанні.

Розрахунок впливу цих чинників виробляється способами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць.

Метод порівняння. Вибір базового варіанту.

Порівняння - один зі способів, за допомогою яких людина почала розпізнавати навколишнє середовище. У сучасній дійсності цей спосіб використовується нами на кожному кроці, часом автоматично, несвідомо. Широке поширення він одержав і в дослідженні економічних явищ. Кожен показник, кожна цифра, яка використовується для оцінки, контролю і прогнозу, має значення тільки у співставленні з іншого.

Сутність цього способу може бути розкрита в такий спосіб. Порівняння - це науковий метод пізнання, у процесі його невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляються з уже відомими, досліджуваними раніше, з метою визначення загальних рис або розходжень між ними. За допомогою порівняння визначається загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції та закономірності їх розвитку.

В економічному аналізі порівняння використовують для рішення всіх його задач як основний чи допоміжний спосіб. Перерахуємо найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і мети, які при цьому досягаються.

Зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану.

Зіставлення фактичних показників з нормативними дозволяє провести контроль за витратами і сприяє впровадженню ресурсозберігаючих технологій.

Порівняння фактичних показників з показниками минулих років для визначення тенденцій розвитку економічних процесів.

Зіставлення показників аналізованого підприємства з досягненнями науки і передового досвіду роботи інших підприємств чи підрозділів необхідно для пошуку резервів.

Порівняння показників аналізованого господарства із середніми показниками по районі, зоні, області для оцінки досягнутих результатів і визначення невикористаних резервів.

Зіставлення рівнобіжних і динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників. Наприклад, аналізуючи одночасно динаміку зміни обсягу виробництва валової продукції, основних виробничих фондів і фондовіддачі, можна обгрунтувати взаємозв'язок між цими показниками.

Зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них.

Зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь фактора застосовується при розрахунку впливу факторів і підрахунку резервів.

Розглянемо більш детально кожен тип порівняння.

Порівняння фактичних даних з плановими може бути використано і для перевірки обгрунтованості планових показників. Для цього фактичні дані в середньому за три-п'ять минулих років порівнюють з даними плану поточного року.

Порівняння фактичного рівня показників з плановим необхідно також для виявлення резервів виробництва. З цією метою фактичні дані про обсяг проведених заходів порівнюють з плановими. Якщо план з якого-небудь заходу не був виконаний, то це можна розглядати як невикористаний резерв збільшення виробництва продукції.

Немаловажне значення в АХД має порівняння досягнутого рівня по тим чи іншим. показникам з даними перспективного плану. Таке порівняння дає можливість бачити хід виконання перспективного плану і задачі на майбутній період.

У практиці аналітичної роботи використовується також порівняння з затвердженими нормами (наприклад, витрата матеріалів, сировини, енергії, води і т.д.).

В аналізі господарювання дуже часто застосовується порівняння фактично досягнутих результатів з даними минулих років. Порівнюють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни досліджуваних показників і визначити тенденції і закономірності розвитку економічних процесів.

Наступний вид - порівняння з кращими результатами, тобто з кращими зразками праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. Такі порівняння можуть проводитися як у рамках досліджуваного підприємства, так і за його межами. Усередині підприємства проводиться порівняння середнього рівня показників, досягнутих колективом у цілому, з показниками передових ділянок, бригад, робітників. Це дозволяє виявити передовий досвід і нові можливості виробництва.

Велике значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі якого показники аналізованого підприємства зіставляються з показниками інших підприємств, що мають кращі результати при однакових вихідних умовах господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюються з середньогалузевими даними чи середніми по міністерству, об'єднанню, концерну й ін Таке порівняння необхідне для більш повної і об'єктивної оцінки діяльності аналізованого підприємства, для вивчення загальних і специфічних чинників, що визначають результати його господарської діяльності.

У АХД застосовується також порівняння різних варіантів рішення економічних задач, що дозволяє вибрати найбільш оптимальний і тим самим більш повно використовувати можливості виробництва. Особливо широко воно використовується в попередньому аналізі при обгрунтуванні планів і управлінських рішень.

Порівняння рівнобіжних і динамічних рядів використовується для визначення й обгрунтування форми і напрямку зв'язку між різними показниками. З цією метою числа, які характеризують один з показників, необхідно розташувати в зростаючому або спадаючому порядку і розглянути, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи убувають, і в якій мірі.

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного аналізу; горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і багатомірний.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня, досягнень науки і передового досвіду).

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин у загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його суми), співвідношення частин цілого між собою (наприклад власної родини та позикового капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їхньої величини до і після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

При одномірному, порівняльному аналізі зіставлення робляться по одному чи декільком показникам одного об'єкта чи декількох об'єктів по одному показнику.

За допомогою багатовимірного порівняльного аналізу проводиться зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по широкому спектрі показників.

Економічні явища, які вивчаються в АХД, мають, як правило, кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, обсягу, довжини, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні показники відбивають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною якого-небудь іншого явища або з величиною цього явища, але узятої за інший час або по іншому об'єкту. Відносні показники одержують у результаті розподілу однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, середньогалузеві і т.д. Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів (при базі 1) чи відсотків (при базі 100).

В аналізі господарської діяльності використовуються різні види відносних величин: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина планового завдання являє собою відношення планового рівня показника поточного року до його рівня торік чи до середнього за три-п'ять попередніх років.

Відносна величина виконання плану - це відношення між фактичним і плановим рівнем показника, виражене звичайно у відсотках.

Для характеристики зміни показників за який-небудь проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом розподілу величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами росту (приросту) і виражаються звичайно у відсотках або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки можуть бути базисними і ланцюговими. У першому випадку кожен наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в іншому - кожний наступний рік відноситься до попереднього.

Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини в загальному, виражена у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага посівів зернових культур у загальній посівній площі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації являють собою співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин і т.д.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, які характеризують ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації і т.д.

Відносні величини ефективності - це співвідношення ефекту з ресурсами чи витратами, наприклад, виробництво продукції на 100 га сільськогосподарської площі, на один карбованець витрат, на одного робітника і т.д.

У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними показниками дуже часто застосовуються середні величини. Вони використовуються в АХД для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ по якій-небудь ознакою. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для узагальнюючої характеристики рівня оплати праці досліджуваної сукупності робітників У середній величині відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ по відповідному ознаці. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою середніх велич можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати праці і т.д.

В аналізі господарської діяч нести використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), среднегармонічесніе, Середньогеометричні, среднехронологіческіе, среднеквадратические та ін

При використанні середніх величин в АХД слід враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, грунтуючись на масових даних. У цьому їхня сила і недолік. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, які виглядають досить непогано, ховаються результати погано працюючих бригад, цехів і інших господарських підрозділів. За середніми даними не видні і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх среднегрупповие, а в деяких випадках і індивідуальними показниками.

Список літератури

Баканов, Михайло Іванович, Шеремет, Анатолій Данилович. Теорія економічного аналізу: Учеб. для студентів екон.спец.-4-е вид. , Доп і перераб.-М.: Фінанси і статистика, 1997.-416 с.: Іл.

Зуділін, Олександр Петрович. Аналіз господарської діяльності підприємств розвинутих капіталістичних країн .- 2 - ге вид. , Перераб. - К.: Камен.пояс, 1992.-224 с.

Савицька, Глафіра Вікентіївна. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб.пособие для студентів вузів, що навч. з екон. спец. і направленіям.-2-е вид., перераб., доп .- М.; Мінськ: ІП "Екоперспектіва", 1998. - 498 с.: Іл.

Економіка: Підручник з курсу "Економічна теорія" / [С. А. Бартенєв, І.І. Большакова, А. С. Булатов та ін]; Під ред.А.С.Булатова.-2-е вид., Перераб. і доп.-М.: Вид-во "Бек", 1997.-XXX; 786 с.