1   2   3
Ім'я файлу: звіт інший вар2(Усаненко Роман) Другая титулка.doc
Розширення: doc
Розмір: 234кб.
Дата: 02.04.2021
скачати

Метою бізнес-плану є залучення інвесторів. Але також може бути техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства,обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

Бізнес планування містить три етапи:
*підготовчий етап-підбір виконавців,консультантів та експертів,постановка завдання і розподіл обов’язків між виконавцями,розробка календарного плану(графіка) виконання робіт,збір вихідної інформації;

*розробка бізнес-плану;

*презентація бізнес-плану – доведення основних положень бізнес-плану до потенційних інвесторів.

Бізнес-планування покликане розв’язувати такі проблеми підприємства:

1)визначити ступінь життєздатності і стійкості підприємства,знизити ризик підприємницької діяльності;

2)конкретизувати перспективи бізнесу як систему кількісних і якісних показників;

3)привертати увагу та породжувати інтерес з боку потенційних інвесторів;

4)розвивати перспективний погляд на підприємство та його середовище.

Бізнес-план розробляється на тривалий термін,найчастіше на 3-5років,хоча часові рамки бізнес-планування можуть бути значно ширшими.

Вихідною інформацією при розроблені бізнес-плану є:

  • інформація про попит на продукцію(про ємність ринку,географію ринку,демографічну характеристику потенційних споживачів);

  • виробнича інформація(про технологію виготовлення продукції,необхідні виробничі площі,обладнання,сировину,чисельність і кваліфікаційний склад персоналу та ін.);

  • фінансова інформація(про необхідні грошові кошти для реалізації проекту,джерела та умови їх одержання).

Підприємства,що вже сформувалися,при розробці бізнес-плану мають певні переваги порівняно з підприємствами-початківцями. Цифри,які вони використовують для розрахунків,обґрунтовані результатами їх діяльності,їх задуми на майбутнє випливають з їх колишньої стратегії,спираючись на успіхи підприємства,досвід,набутий на своїх помилках.

На шляху створення будь-якої справи постає ряд суттєвих перешкод,кожна з яких за відсутності необхідного підходу може стати причиною виникнення проблемної ситуації.

До них належать:

  • організація управління;

  • накопичення капіталу;

  • розробка та маркетинг продукту;

  • підтримання на необхідному рівні валового прибутку;

  • «захист» бізнесу від небажаних результатів.

Багато проблем можуть бути вирішені шляхом постійного уточнення бізнес-плану з метою приведення його у відповідність до умов,що змінюються. Це дасть можливість використовувати бізнес-план як реальний критерій оцінки фактичних результатів діяльності підприємства.

При вивчені фактичних результатів роботи порівняно з бізнес-планом виявляються позитивні та негативні сторони організації,які можна використати для усунення відхилень між плановими і фактичними показниками.

Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємництва,це складова частина підприємницьких угод виробничого,торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.

Бізнес-план є ефективним засобом донесення нової ідеї до осіб,спроможних цю ідею фінансувати. Водночас – це основа для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

Розробка бізнес-плану є досить трудомістким процесом і вимагає значних затрат часу та коштів. Тому одним із факторів,що зумовлює ефективність і результативність бізнес-планування,є його організація.
9. Методи організації виробництва

Виробничий процес – це сукупність цілеспрямованих дій трудового і технологічного процесу,в результаті застосування яких сировина,матеріали і напівфабрикати перетворюються в готову продукцію.

Технологічний процес проявляється у заздалегідь розробленому технологічному порядку,перетворення предметів праці в готову продукцію,тобто реалізується у технічному процесі за допомогою технологічного обладнання,машин,устаткування,технологічних засобів та інструментів.

Технологічний процес – це процес перетворення сировини,матеріалу,напівфабрикатів,оформлений низкою спеціальних технологічних засобів виробництва,у готову продукцію.

Трудовий процес – це процес впливу живої праці та предмет праці за допомогою спеціальних технічних та технологічних засобів виробництва.

Розробка покладів нафти і газу по НГВУ «Надвірнанафтогаз» на протязі року велася 130 експлуатаційними свердловинами. Закачка води проводилась в 20 свердловинах.

В результаті промислового впровадження газоводяної репресії покращився стан розробки покладу. За 2019рік пластовий тиск впав на 0,1МПа. По багатьох свердловинах стабілізувався видобуток нафти і знизився газовий фактор. Середньодобовий видобуток нафти на кінець 2020року становив 150 т/д. середній фактор – 873м3/т.

Компенсація відбору закачкою в 2019році становила 48,9%,а з початку розробки-69,2%. В 2019році закачано 170,000 тис. м3води,в результаті чого одержано додатково 11,529тис. т нафти. З початку ППТ закачано 5,49 млрд. м3газу,11,16 млн.м3води,додатково одержано 2,077млн.т нафти.

Поряд з позитивними сторонами процесу газоводяної дії є деякі технологічні забруднення і невирішені питання:

  1. не повністю налагоджений облік закачуваних агентів в пласт в зв’язку із не облаштованістю родовища і відсутністю необхідної кількості розходомірів;

  2. високий вміст мех..домішок 20-213мг/дм3 та нафтопродуктів – 5-150мг/дм3в воді закачуваній в свердловини приводить з часом до зменшення приймальності свердловин , через що періодично необхідно проводити ГТЗ для збільшення приймальності;

  3. Необхідно підвищити компенсацію відбору закачкою,однак до цього часу не вирішене питання водопостачання для ППТ.

Рекомендації,направлені на покращення стану розробки родовища:

  • Для підвищення ефективності заводнення менілітового покладу складки покращити підготовку під товарних вод шляхом зниження вмісту механічних домішок і нафти від 120-190 до 3-5мг/л. відповідно;

  • Враховуючи низьку технологію компресорного газліфта необхідно перевести видобувні свердловини на більш раціональну плунжерно-ліфтну експлуатацію.


10. Організація і планування технічного обслуговування виробництва.

На економіку суб’єкта господарювання суттєво впливають допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси,які утворюють інфраструктуру підприємства.

Під інфраструктурою підприємства розуміють комплекс цехів,господарств і служб підприємства,які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів,які прямо не беруть участі у створені основної продукції,але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура включає:

  • допоміжні та обслуговуючі цехи(дільниці) та господарства;

  • комунікаційні мережі,магістральні об’єкти;

  • засоби збору та обробки інформації.

У розвитку виробничої інфраструктури існують певні недоліки:

  • роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб;

  • низький рівень їх спеціалізації та концентрації,відставання у технології та організації праці;

  • низький рівень механізації та автоматизації;

  • низький рівень продуктивності праці та високий рівень витрат на виробництво продукції,виконання робіт та надання послуг.

Підприємство НГВУ «Надвірнанафтогаз» оснащене дорогим і різноманітним обладнанням,автоматизованими системами,поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагається систематичне технічне обслуговування,виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт – це процес відновлення початкової діє спроможності устаткування,яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства,характеру засобів праці,обсягу ремонтних робіт,рівня спеціалізації та інших факторів. Підрозділи ,що входять до складу ремонтного господарства,здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці,монтаж і введення в дію нового устаткування,виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання,модернізацію діючих машин та устаткування.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:

  • централізовану – весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку;

  • децентралізовану – всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз,що підпорядковані начальникам цехів;

  • змішану – поєднує в собі централізацію і децентралізацію:технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів,а капітальний ремонт,модернізацію,виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування – персонал ремонтно-механічного цеху.

До складу цеху підземного і капітального ремонту свердловин підприємства НГВУ «Надвірнанафтогаз» входить 4 бригади капітального ремонту,4 бригади підземного ремонту та 1 бригади по інтенсифікації видобутку нафти і газу.
11. Нормування праці

Сучасне виробництво ґрунтується на глибокому поділі та кооперування праці. Для нього характерні одночасна зайнятість великої кількості робітників та інших груп персоналу,результати діяльності яких складається у сукупний продукт праці і для того щоб цей процес став більш ефективний усі його складові повинні дотримуватися у певних пропорціях побудованих на нормах праці.

Норма – це максимально припустимий плановий розмір абсолютної витрати засобів виробництва та робочої сили на одиницю продукції або на виконання визначеного обсягу робіт.

Норматив – це плановий показник,що характеризую по елементні складові норм витрат сировини,матеріалів,палива,енергії,витрат праці та ступінь їхнього ефективного використання.

Норми і нормативи виступають як:

  • засіб нормативного методу планування з метою забезпечення збалансованості,пропорційності й оптимальності стратегічних і тактичних планів;

  • елемент організації виробництва і праці. Будучи основою визначення ліміту і графіку забезпечення робочих місць матеріальними ресурсами,норми і нормативи активно впливають на ритмічність і планомірність процесу виробництва;

  • стимул науково-технічного прогресу у виробництві. Необхідність встановлення прогресивних норм і нормативів вимагає від спеціалістів активної роботи з розв’язання науково-технічних задач;

  • інструмент контролю з використання сировини,матеріалів,палива й енергії в процесі аналізу;суцільних і тематичних перевірок,розробки форм обліку та звітності.

Нормативна база базується на принципах:

  • прогресивність – розкритий у нормах досягнень нової техніки технологи,ноу-хау,наукової організації праці,виробництва,керування та економії ресурсів;

  • обґрунтованість – розробка норм на підставі техніко-економічних розрахунків і аналізу виробництва;

  • комплексність - комплексне формування нормативної бази для всіх розділів плану;

  • гнучкості – систематичне поновлення нормативної бази в міру зміни організаційно-технічних умов;

  • автоматичності – формування,відновлення і використання нормативної бази.

Нормативна база,яка використовується про планування,повинна повністю відповідати всім інженерно-технічним та економіко-технічним вимогам,з врахуванням впливу усіх запланованих організаційно-технічних заходів розвитку виробництва,а саме:

  • з автоматизації виробничих процесів;

  • модернізації устаткування й інструментів;

  • удосконалення організації виробництва й праці;

  • скорочення відходів виробництва;

  • використання світового досвіду.

Нормативи чисельності являють собою кількість робітників,необхідну для виконання одиниці об’єму роботи або окремої функції виробничо-господарської діяльності. Норми керованості регламентують кількість робітників,що повинно бути в підпорядкуванні в керівника.

Нормування використання засобів праці передбачає розробку норм і нормативів з використання машин,механізмів,споруджень,режиму їхньої роботи;обслуговуванню і ремонту;освоєнню нових виробничих потужностей;потреби в устаткуванні і його продуктивності.

12. Система оподаткування

Одним із найважливіших засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни є податки та податкові пільги. Саме податки,як засвідчує економічна історія,завжди використовувались державою як найдійовіший важіль регулювання економічних процесів.

Принципи оподаткування:

  • загальність оподаткування-кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом,законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори,платником яких вона визначається;

  • рівність усіх платників перед законом,недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації-забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної,расової,національної,релігійної приналежності,форми власності юридичної особи,громадянства фізичної особи,місця походження капіталу;

  • невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

  • презумпції(припущення про існування факту,який вважається дійсним до тих пір,поки не доведена його хибність);

  • фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

  • соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

  • економічна ефективність – податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів;

  • економічність оподаткування – установлення податків та зборів,обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

  • стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше,ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду,в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори,їх ставки,а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

  • рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів,виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;

  • єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Установлення і скасування податків та зборів , а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до ПК Верховною Радою України,а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими,селищними,міськими радами у межах їх повноважень,визначених Конституцією та законами України.

13. Облік і фінансова звітність

Звітність – це система підсумкових показників,які всебічно характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства,результати використання його активів та стан зобов’язань.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства(крім бюджетних установ, редствництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва) згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні включає:

  • Баланс (форма№1);

  • Звіт про фінансові результати (форма№2);

  • Звіт про рух коштів(форма№3);

  • Звіт про власний капітал (форма№4);

  • Примітки до звітів.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної,правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан,результати діяльності потреби користувачів щодо: придбання,продажу та володінням цінними паперами;участі в капіталі підприємства;оцінки якості управління;оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;забезпеченості зобов’язань підприємства;визначення суми дивідендів,що підлягають розподілу,регулювання діяльності підприємства.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу,доречну,достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану,результатів діяльності підприємства,руху його грошових коштів,змін у складі власного капіталу. Для досягнення дохідливості інформації припускається,що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена у певні терміни,які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для результатів звітного періоду але й для прогнозування. Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану,спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов’язання.

ВИСНОВКИ

ТОВ «Надвірнанафтогаз»

Нафтовидобувне підприємство, яке спеціалізується на видобуванні нафти та паливної продукції.

Метою створення ТОВ «Надвірнанафтогаз» є сприяння найповнішому задоволенню потреб споживачів та одержання максимально можливих прибутків.

Аналіз господарської діяльності ТОВ «Надвірнанафтогаз» дає можливість зробити висновок про значне ефективне управління даним суб’єктом, що пов’язано зі зростанням прибутковості та рентабельності діяльності, приростом обсягів видобування та реалізації продукції. Впродовж 2019-2020 рр. ТОВ НВФ «Надвірнанафтогаз» нарощувало масштаби своєї діяльності, через що й покращуються фінансові результати.

Важливе значення для стабільної та безперебійної роботи має постійність персоналу. На ТОВ «Надвірнанафтогаз»спостерігається збільшення плинності кадрів та спеціалістів з інших галузей для покращення промисловості. Динаміка фонду оплати праці характеризується зростанням показників, що обумовлено збільшенням чисельності працівників та соціальних гарантій.

Головною ціллю  ТОВ «Надвірнанафтогаз» є орієнтація підприємства на споживача. Маркетинг на ТОВ «Надвірнанафтогаз»це планування, організація і контроль усіх маркетингових заходів, проведених з метою встановлення, зміцнення і підтримки вигідних обмінів зі споживачами. Особливе місце в логістичній діяльності ТОВ «Надвірнанафтогаз»належить матеріальному забезпеченню діяльності, його плануванню, пошуку ресурсів та їх закупівлі. ТОВ НВФ «Надвірнанафтогаз» потрібно підвищити кількість тонн продукції, запровадити новітні технології для покращення праці, впровадити систему заходів стимулювання збуту.

Зовнішньоекономічна діяльність ТОВ «Надвірнанафтогаз»як ефективна. Підприємство працює більш ніж з 80 підприємствами України, Росії, Білорусії, Молдови, Грузії, Киргизії.

ТОВ «Надвірнанафтогаз» ефективно здійснює управління обліково-фінансовою діяльністю. Фінансовий стан підприємства має тенденцію до зростання, оскільки майже усі показники відповідають нормативному значенню. Діяльність ТОВ «Надвірнанафтогаз» прибуткова, фінансове становище є стабільним, фінансова стійкість є високою.

Стратегічні напрямки діяльності ТОВ «Надвірнанафтогаз» необхідно планувати з врахуванням сильних та слабких сторін, можливостей та загроз підприємства. ТОВ «Надвірнанафтогаз» повинна перейти до концепції маркетингу та орієнтувати виробництво на потреби ринку. Основний акцент необхідно звернути на такі сторони діяльності підприємства: зменшення адміністративних витрат, оптимізацію витрат на збут продукції, вдосконалення роботи відділу маркетингу та збуту, збільшення кількості споживачів за рахунок надання більш якісних сервісних послуг та пошуку нових шляхів збільшення кількості споживачів.

Для вдосконалення діяльності ТОВ «Надвірнанафтогаз» пропонується розробити систему розвитку персоналу, що дасть можливість забезпечити високу якість виконання роботи, своєчасно підготувати персонал до виконання майбутніх завдань, збереження знань, навичок та досвіду.

Також для підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Надвірнанафтогаз» обрано проект створення сервісного відділу та виконання індивідуальних замовлень з розробки та виробництва продукції.

Підприємству необхідно зробити акцент на:

  • оновленні технології виробництва;

  • заміні старої техніки (машин, агрегатів тощо) на нову;

  • впровадженні інноваційної політики;

  • мотивації персоналу;

  • наданні можливості кар’єрного зросту;

  • безкоштовному підвищенні кваліфікації працівників (за рахунок підприємства);

  • вмінні користуватись комп’ютерами та інноваційною технікою тощо.

На підприємстві «Надвірнанафтогаз» як і на більшості вітчизняних, керівництву вигідно не втримувати старих працівників, а набирати нових, що впливає на кількість виробленої сировини, збільшення обсягу виробництва браку, марнує робочий час через необхідність базового навчання новачків тощо.

Отже, слід забезпечити кваліфікаційний розвиток своїх робітників, мотивувати підопічних, запровадити інновації у виробництві, оновити машини та устаткування, створити власний сайт для збуду продукції та сировини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства: навч. посіб. Львів: Сполом, 2019. 212 с.

  2. Василенко В. А., Ткаченко Т. І. Виробничий (операційний) менеджмент: навч. посіб. / за ред. В. О. Василенка. Київ: ЦУЛ, 2013. 532 с.

  3. Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шкалова О. М. Організація праці менеджера: навч. посіб. Київ: Кондор, 2013. 433 с.

  4. Володькіна М. В. Економіка промислового підприємства: навч. посіб. Київ: Центр навчальної культури, 2014. 196 с.

  5. Гаркавенко С. С. Маркетинг: підручник. Київ: Лібра, 2012. 705 с.

  6. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ: Кондор, 2015. 364 с.

  7. Іваненко В. М. Курс економічного аналізу: навч.-метод. посіб. Київ: КНЕУ, 2019. 125 с.

  8. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового. Одеса: Атлант, 2013. 470 с.

  9. Крамаренко В. І. Управління персоналом фірми: навч. посіб. Київ: ЦУЛ, 2015. 272 с.

  10. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: підручник. 4-те вид., перероб. та доп. Київ: КНЕУ, 2014. 571 с.

  11. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: підручник. Київ: КНЕУ, 2019. 528 с.

  12. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 29. Офіційний портал «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12

  13. Тридід О. М., Азаренкова Г. М., Мішина С. В., Борисенко І. І. Логістика: навч. посіб. Київ: Знання, 2008. 566 с.

  14. Філімоненков О. С., Дема Д. І. Фінанси підприємств: підручник. Київ: Алерта, 2009. 496 с.

  15. Хміль Ф. І. Управління персоналом: підручник. Київ: Академвидав, 2006. 488 с.

  16. Черевко Г. В., Горбонос Ф. В., Іваницька Г. Б., Павленчик Н. Ф. Економіка підприємств: навч. посіб. / за заг. ред. Г. В. Черевка. Львів: Апріорі, 2014. 384 с.

  17. Череп А. В. Економічний аналіз: навч. посіб. Київ: Кондор, 2015. 160с.

  18. Шаповалов М. І. Менеджмент якості: підручник. 3-тє вид., випр. і доп. Київ: Знання, 2007. 475 с.

  19. Шваб Л. І. Економіка підприємства: навч. посіб. 2-ге вид. Київ: Каравела, 2015. 568 с.




1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас