Загальний огляд та історія питання сторінка 3

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003

—■— Пропуск стоків
—♦—Реалізація води

Джерело: Держжитлокомунгосп

Середня норма водоспоживання по Україні складає 320 л на добу, по окремих містах (Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса, Чернігів, Севастополь та інші) витрати води складають понад 400 л на добу на 1 людину.

Для порівняння: у розвинутих країнах світу на добу споживається 100200 л води.

У 260 містах (58% від загальної кількості міст) якість питної води не відповідає стандартам. Станції очистки підземних та поверхневих вод побудовані за типовими проектами і часто не пристосовані до існуючої якості води. Значна частина підземних вод не проходить очистку і не відповідає стандартам якості води. Приблизно 40% очисних потужностей потребують відновлення або вдосконалення з метою виконання вимог стандартів якості води.

В АР Крим, у Донецькій, Луганській, Херсонській, Хмельницькій, Одеській, Київській та ряді інших областей немає альтернативних джерел водопостачання і економічно прийнятних технологій для очищення води окремих водозаборів.

Протягом останніх років практично не здійснювалось нове будівництво і реконструкція водоканалізаційної інфраструктури, не виконувався в повному обсязі планово-попереджувальний ремонт, що призвело до різкого погіршення технічного стану основних фондів підприємств, погіршення якості питної води та рівня очищення стічних вод.

Четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п’ята насосна станція (у вартісному виразі) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40% потребує заміни.

З усіх комунальних водопровідних мереж 33% знаходяться в аварійному стані і потребують заміни. Із 35 тис. км каналізаційної мережі 10 тис. км, або 29% є аварійними. Найгірша ситуація в АР Крим (де в аварійному стані відповідно 33% і 39% мереж), Донецькій (33% і 30%), Запорізькій (30% і 31%), Луганській (40% і 29%) областях.

Критична ситуація зі станом експлуатації каналізаційних колекторів склалася у Києві, Чернігові, Львові, Кіровограді, Дніпропетровську, Керчі, Ялті, Севастополі та інших містах України.

Водночас нераціональні витрати та втрати питної води в зовнішніх мережах перевищують 30 %, а в окремих містах вони ще більші. Так, у

Львові рівень втрат досягає 40%, у м. Запоріжжі -39%, а в м. Горлівці втрати взагалі перевищили 60%. З огляду на те, що водопровідно-каналізаційне господарство є значним споживачем електроенергії (близько 5,2% від загального обсягу її споживання в Україні), то через незадовільний стан мереж і неоптимальний режим роботи насосних станцій втрачається біля чверті споживаної електроенергії.

Ця ситуація спричиняє зростання кількості аварій і призводить до забруднення навколишнього середовища, а також вторинного забруднення питної води. В результаті цього в окремих населених пунктах України вода в мережах має гірші показники, ніж після споруд водопідготовки.

Відсутність належного фінансування реконструкції і капітального ремонту існуючих інженерних споруд та мереж водопостачання і водовідведення, яке становить лише 8-10% від потреби, спричинило збільшення кількості аварійних об’єктів та призвело до надзвичайних ситуацій, що сталися у 2003 році в містах Суходільську, Молодогвардійську, Брянці та Кіровську Луганської області, а також в інших регіонах країни.

Відсутність обігових коштів на підприємствах галузі та незначні обсяги інвестицій не дають можливості не тільки здійснювати заходи по розвитку і модернізації інженерних споруд та мереж водопостачання і водовідведення, а навіть забезпечувати витрати операційної діяльності.

Аналіз стану розрахунків підприємств водопровідно-каналізаційного господарства свідчить про те, що в більшості регіонів рівень тарифів на послуги, які затверджуються органами місцевого самоврядування, не відшкодовує поточних витрат підприємств підгалузі.

Постійно зростає кредиторська і дебіторська заборгованості, обсяги яких вже перевищують річну реалізацію послуг. Головною складовою кредиторської заборгованості є борг за спожиту електричну енергію.

За моніторингом стану розрахунків підприємств водопровідно- каналізаційного господарства комунальної власності загальна заборгованість споживачів за послуги водопостачання та водовідведення має стійку тенденцію до зростання. На 1 січня 2004 року вона склала 2,972 млрд.грн., протягом 2003 р. збільшилась на 270 млн. грн., або на 10%.

Заборгованість підприємств за спожиту електроенергію на 1 січня 2004 року склала 1,44 млрд. грн., що на 245 млн. грн. більше у порівнянні із початком 2003 року. Рівень оплати підприємствами за спожиту електроенергію становив 75,7%.

Найбільшу заборгованість за спожиту електроенергію мають комунальні підприємства у Дніпропетровській, Луганській, Харківській, Одеській, Львівській областях, АР Крим та м. Києві. Практично ліквідовано заборгованість в Київській, Миколаївській, Сумській та Чернігівській областях.

Стан реформування

Хоча з 1997 р. в галузі реалізується Програма розвитку водопровідно- каналізаційного господарства, через відсутність фінансування більшість її завдань не виконано.

У 2003 р. з метою покращання фінансового стану підприємств водопостачання та водовідведення останні були включені до переліку підприємств, які сплачують податок на додану вартість за касовим методом.

З метою беззбитковості функціонування, запровадження економічно обґрунтованих тарифів на послуги водопостачання і водовідведення та створення економічного механізму стимулювання ресурсозбереження на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства затверджено новий порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, який передбачає інвестиційну складову в тарифі.

Фактично запровадження цього порядку призведе до збільшення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення. Тому на даний час на практиці цей порядок впроваджено лише у містах Одесі, Львові, Луцьку та Миколаєві.

Зокрема, практична реалізація цього порядку дозволить одеському водоканалу щорічно накопичувати до 20 млн. грн. для здійснення капітальних інвестицій у свою інфраструктуру.

З метою мінімізації негативного впливу цього нововведення на малозабезпечені верстви населення Одеською міською радою прийнята Програма захисту малозабезпечених громадян, ведеться роз’яснювальна робота серед населення.

Важливим кроком у напрямі реформування системи управління в галузі стала передача у 2003 р. в оренду на 49 років компанії "Інфокс" одеського міського водоканалу. Згідно з укладеним договором у найближчі 7 років компанія інвестує у реконструкцію систем водоканалу 500 млн. грн. Реконструкція потужностей водоканалу вже розпочалась.

Вирішенню питань реконструкції та модернізації сфери водопостачання та водовідведення активно сприяють міжнародні фінансові організації, зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовим Банком, а також Агенція з міжнародного розвитку США, ТАСІ8 та інші донори. За їх сприянням на даний час здійснюється Програма розвитку комунальних підприємств України, в рамках якої реалізуються наступні проекти.

З 1999 року реалізується проект “Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя” загальною вартістю 42,5 млн. дол. США, у т.ч.: позика ЄБРР - 28,0 млн. дол. США, власні кошти ЗДКП “Водоканал” - 9,3 млн. дол.; бюджет м. Запоріжжя - 3,0 млн. дол., програма ТАСІ8 - 1,1 млн. дол. США.

Загалом на виконання “Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя” станом на 1 січня 2004 р. освоєно 21,856 млн. дол. США та 4,51 млн. грн. В рамках реалізації проекту укладено п’ять контрактів, три з яких завершилися у 2003 році - “Відновлення водопровідних мереж м. Запоріжжя”, “Заміна насосів і електродвигунів, обладнання автоматизованими системами управління і контролю на діючих насосних станціях м. Запоріжжя” і “Монтаж приладів обліку та застосування інших водозберігаючих заходів у м. Запоріжжі”.

За “Програмою розвитку комунальних підприємств України - місто Херсон” підготовлено техніко-економічні обґрунтування проекту та пакет необхідних документів. Загальна вартість проекту для міста Херсон становить 17,7 млн. євро, з яких сума позики складає 11,1 млн. євро, міжнародні гранти - 1,2 млн. євро, кошти Херсонської міської ради - 3,3 млн. євро, Херсонського водоканалу - 2,1 млн. євро. Проект схвалено Урядом України.
З 2003 року розпочалась практична реалізація проекту “Водопостачання та каналізація міста Львова” загальною вартістю 40,8 млн. дол. США, з яких 24 млн. дол. США - позика Світового банку та 6,0 млн. дол. США - грант Уряду Швеції.

Згідно із Планом заходів з реалізації Програми співробітництва на 20032004 рр. між Урядом України та ЄБРР на даний час опрацьовуються питання включення до другого етапу Програми розвитку комунальних підприємств України міст Луганська, Вінниці та Дніпропетровська.

Напрями реформування на 2004 - 2005 рр.

З огляду на обмеженість бюджетних коштів та власних коштів комунальних підприємств водопостачання та водовідведення створення сприятливих умов та стимулювання передачі у концесію або довгострокову оренду міських водоканалів.
Запровадження технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, які б стимулювали водоканали до зменшення втрат питної води та використання її на власні потреби.
З метою удосконалення механізмів державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій визначення розподілу повноважень з регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення і на суміжних ринках виробництва теплової енергії, що дозволить підвищити ефективність управління підприємствами, які надають послуги з водопостачання, водовідведення та теплопостачання.
Посилення контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

Комунальна теплоенергетика

Загальна характеристика

Підприємства комунальної теплоенергетики забезпечують населення та об’єкти соціальної інфраструктури послугами централізованого теплопостачання. Щорічно підприємствами споживається близько 11,5 млн.т у.п. та відпускається 60 млн. Гкал тепла. Крім того, від джерел теплоенергії підприємств Мінпаливенерго і відомств отримується 22 млн. Гкал теплової енергії за рік.

Незважаючи на поступове зменшення питомих витрат палива на вироблення теплової енергії, вони ще є надто високими і складають від 160 до 180 кг у.п. на 1 Гкал теплоти.

Близько половини основних фондів комунальної теплоенергетики (теплові мережі та котельне обладнання) цілком вичерпали свій нормативний ресурс експлуатації.

На підприємствах галузі експлуатується 6702 котельні, загальний технічний стан обладнання яких є критичним. З 23349 установлених котлів більше 20 % (4837 одиниць) експлуатується понад 20 років, а 38 % (8934 одиниці) котлів є застарілими та малоефективними з коефіцієнтом корисної дії нижче 82 %.

Найгіршим є технічний стан теплових мереж, майже 7,5 тис. км (або 32% ) яких перебувають в аварійному стані. Як результат щорічні втрати

теплової енергії перевищують 12%.

Теплогідроізоляція на теплових мережах застаріла та неефективна. Від 30 до 60 % таких мереж експлуатується у АР Крим, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій областях, а у м. Севастополі - майже 100%. Відносно краща ситуація (до 30% зношеної теплогідроізоляції) - на підприємствах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської та Харківської областей.

Практично всі підприємства комунальної теплоенергетики є збитковими, знаходяться у критичному фінансовому стані.

Головна причина - непокриття тарифами на теплозабезпечення собівартості виробництва цих послуг та технічна неможливість відключати неплатників за спожите тепло.

Як результат відбувається відставання доходів підприємств від експлуатаційних витрат, що призвело до виникнення значної заборгованості теплоенергетиків газ (діаграма ) та позбавило їх можливості розвивати виробництво, поповнювати обігові кошти, оновлювати основні фонди, проводити обов’язкові роботи, пов’язані з підготовкою до роботи в осінньо- зимовий період.

Саме заборгованість підприємств комунальної теплоенергетики за газ перед НАК "Нафтогаз України" щороку на початку опалювального сезону призводить до затримки із подачею тепла до житлових будинків та об'єктів соціальної сфери багатьох міст України.

Стан реформування

У 2003 році з метою поліпшення розрахунків за газ Урядом в якості експерименту була створена дочірня компанія “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України”, яка уклала угоди з теплопостачальними підприємствами на переробку природного газу та постачання теплової енергії на період опалювального сезону 2003-2004 років.

Участь теплопостачальних підприємств в експерименті дозволила стабілізувати опалення ряду населених пунктів, практично були відсутні відключення котелень, значно скоротились нарікання одержувачів послуг теплопостачання.

Однак враховуючи, що практично всі кошти підприємств теплоенергетики тепер спрямовуються на оплату природного газу у них зменшуються обсяги фінансування власних експлуатаційних витрат і в подальшому не вистачить коштів на ремонти та оновлення основних фондів (тепломереж, котелень та іншого обладнання).

На думку Антимонопольного комітету, сам експеримент є порушенням антимонопольного законодавства, оскільки підприємство-постачальник енергоресурсів, використовуючи своє монопольне становище на ринку енергоресурсів (за рахунок ціни на газ, яка встановлена державою), примушує теплопостачальні підприємства, які є підприємствами з повним виробничим циклом (споживання ресурсів - вироблення товарів у вигляді теплової енергії - реалізація товару), виконувати послуги, які йому не притаманні (виступати комісіонером у розрахунках).

З метою ліквідації неузгодженості, дублювання, суперечностей окремих положень наявної нормативної бази, піднесення окремих норм відомчого характеру до рівня Закону, висвітлення неврегульованих питань у сфері теплопостачання Верховною Радою України 09.12.03 схвалений у першому читанні проект Закону України “Про теплопостачання”.

Метою проекту є також удосконалення системи стимулювання раціонального використання теплової енергії, запровадження економічно обґрунтованих тарифів на послуги з централізованого теплопостачання, розрахованих на підставі галузевих технологічних нормативів витрат на виробництво і постачання теплової енергії.

Прийняття цього Закону дозволить визначити принципи державної політики у сфері теплопостачання, здійснити правове регулювання в питаннях експлуатації об’єктів теплопостачання, нормування, стандартизації, ліцензування, моніторингу, обліку і контролю у цій сфері, сприятиме удосконаленню системи управління і діяльності підприємств теплопостачання, вирішенню завдання забезпечення населення якісними послугами з централізованого теплопостачання.

Прийняття проекту дозволить визначити основні правові, економічні та організаційні засади діяльності у сфері теплопостачання та врегулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням і споживанням теплової енергії. Буде також визначена довгострокова державна політика та механізми державного управління і регулювання у сфері теплопостачання.

Напрями реформування на 2004 - 2005 рр.

Прийняття Закону України "Про теплопостачання"
Створення конкурентного ринку теплової енергії та відповідно появи достатньої кількості постачальників теплової енергії, що сприятиме проведенню гнучкої цінової та тарифної політики та зниженню цін на теплопостачання.
Запровадження механізмів державної підтримки модернізації об'єктів комунальної енергетики, в тому числі шляхом створення сприятливих умов для залучення приватного капіталу на ці цілі.
Здійснення реструктуризації податкової заборгованості з платежів до бюджету та платежів за спожиті енергоносії підприємств, які надають послуги з теплопостачання населенню та бюджетній сфері.
Законодавче врегулювання питання відповідальності населення та юридичних осіб за несвоєчасну сплату послуг з теплопостачання.

Дорожньо-мостове господарство

Загальна характеристика

Загальна протяжність вулично-дорожньої мережі складає 78,8 тис. км, з яких лише 52% - з удосконаленим покриттям, 52 % має значні дефекти, що загрожують безпеці руху. лише 9 % від загальної протяжності обладнано дощовою каналізацією.

Крім того, значне зростання інтенсивності руху, особливо великовагових транспортних засобів, призводить до руйнації як штучних споруд, так і покриття вулиць і доріг. Так, із 3710 мостів та шляхопроводів, що експлуатуються в населених пунктах, 149 знаходиться в аварійному стані; 562 одиниці, або понад 22% від загальної кількості автомобільних мостів та шляхопроводів, мають обмежену несучу спроможність, 13% потребують капітального ремонту або реконструкції. Більшість штучних споруд не відповідає стандартам країн ЄС.

У 2003 році відбулося суттєве збільшення обсягів фінансування робіт з ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів України. Обсяги фінансування капітального ремонту вулиць зросли в порівнянні з 2002 роком на 123%, капітального ремонту штучних споруд - на 157 %, поточного ремонту і утримання вулично-дорожньої мережі - на 51%.

Стан реформування

На сьогодні єдиним джерелом фінансування дорожньо-мостового господарства є кошти місцевих бюджетів, які поповнюються за рахунок податку з власників транспортних засобів.

Суттєвих заходів з реформування діючої системи фінансування цієї сфери на сьогодні практично не здійснювалось.

Напрями реформування на 2004 - 2005 рр.

Запровадження механізмів концесії, випуску муніципальних позик та облігацій, а також спільного з державою фінансування при будівництві доріг місцевого значення та мостів на основі платності та самоокупності останніх.
Збільшення обсягів фінансування утримання та ремонту доріг за рахунок місцевих бюджетів та залучення на ці цілі коштів державного бюджету.
Впровадження сучасних технологій та використання якісних матеріалів для будівництва та ремонту доріг.
1. Міський електротранспорт
  1. Загальна характеристика

Трамваї та (або) тролейбуси функціонують в 53 містах України, забезпечуючи близько 60% внутрішньоміських пасажироперевезень.

У 2003 році підприємствами міського електротранспорту (далі підприємства) перевезено близько 3,1 млрд. пасажирів, із них пільгових категорій - понад 1,7 млрд. або 55%. Проти 2002 року обсяги пасажироперевезень зменшились у середньому по Україні на 8% (діаграма ), а у містах Запоріжжі, Херсоні, Білій Церкві, Горлівці, Кременчуці, Макіївці, Маріуполі та Стаханові - більш як на 25%. В той же час в містах Вінниці, Донецьку, Сумах, Севастополі сталося збільшення обсягів пасажироперевезень до 7%.

Діаграма 15.

Динаміка перевезень пасажирів міським електротранспортом

Залишається складним фінансовий стан підприємств галузі, які працюють збитково.

Г оловна причина - низькі тарифи на проїзд та значні обсяги перевезень пільгових категорій громадян. У 2003 р. втрати доходів компенсувалися підприємствам видатками з державного та місцевих бюджетів у середньому на 35-40%.

Через поширення невиправданого дублювання трамвайних і тролейбусних маршрутів комерційними перевізниками, які працюють за іншими "правилами", не визнаючи законодавства про пільговий проїзд, не дотримуються графіків руху, часу роботи на маршрутах та неврегульованості місцевими органами влади конкуренції на ринку міських транспортних послуг, продовжується негативна тенденція зменшення власних доходів електротранспортних підприємств. Доходи від реалізації проїзних квитків за останні 2 роки у них знизилися на 6%.