Основні причини збиткової роботи ЖКГ наступні.
Значна різниця між тарифами та фактичними витратами підприємств на виробництво цих послуг. В середньому по Україні діючі тарифи покривають витрати постачальників житлово-комунальних послуг на 7791%. Вже кілька років зазначена різниця не відшкодовується з місцевих бюджетів, хоча їхні доходи зростають, зокрема у 2003 р. - на 18%.
Незважаючи на підвищення у 2003 р. рівня оплати послуг населенням до 96%, борги населення зросли на 2,2% і на 1 квітня 2004 р. перевищували 7,7 млрд. грн.
Зростання собівартості послуг внаслідок старіння основних фондів, збільшення технологічних втрат у мережах води та тепла. Так, у більшості регіонів втрати води досягають 30-60% обсягів, поданих у мережу.
Знос основних фондів у ЖКГ в 1,5-2 рази більший, ніж в економіці загалом. Третина водопровідних, каналізаційних та теплових мереж в аварійному стані. Більше 70% міського електротранспорту відпрацювало амортизаційний термін.
Деформована тарифна політика. Мають місце численні факти завищення норм споживання та витрат, порушення у формуванні тарифів, великі технологічні втрати.
Житлово-комунальні підприємства не зацікавлені у зниженні витрат матеріально-технічних ресурсів і підвищенні ефективності надання послуг населенню.
Витрати енергоресурсів на одиницю виробленої продукції та наданих комунальних послуг в 2-3 рази перевищують західноєвропейський рівень, споживання води на одного жителя - в 1,5-2 рази, чисельність працівників ЖКГ в розрахунку на 1000 мешканців - у 1,5-2 рази вище, ніж у країнах Європи.
Протягом 2003 року фахівцями державної контрольно-ревізійної служби, Мінекономіки, Антимонопольного комітету та Державної податкової адміністрації за дорученням Кабінету Міністрів України перевірено окремі питання фінансово-господарської діяльності за 2001-2002 роки на 2377 підприємствах житлово-комунального господарства. При цьому контрольними заходами охоплено практично всі базові підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення.
Перевірками визнано, що фінансовий стан більшості підприємств критичний. Сума збитків у 2002 році становила 650 млн. грн., а за 9 місяців 2003 року ситуація ускладнилася, собівартість наданих послуг перевищила нараховану суму доходів від реалізації на 747 млн. грн.
За існуючих об'єктивних причин (тарифи не відображають реальної вартості послуг, зношеність мереж і споруд, неплатежі населення тощо) ситуацію погіршували фінансові порушення, які виявлено майже на кожному перевіреному підприємстві на загальну суму 1,1 млрд. грн.
Найпоширенішими є втрати фінансових і матеріальних ресурсів, порушення податкового законодавства та державної дисципліни цін, завищення фактичної собівартості наданих послуг та боргових зобов'язань, обсягів виконаних робіт і наданих послуг. Масового характеру набули випадки неоприбуткування в бухгалтерському обліку вартості активів, розбазарювання та розкрадання матеріальних цінностей.
Через високий рівень зношеності мереж, використання фізично і морально застарілого обладнання зросли до критичного рівня втрати води, тепла та електроенергії, що негативно вплинуло на собівартість та фінансові результати роботи підприємств. Найбільші розміри втрат допускають підприємства водопостачання та водовідведення, які досягли 40-50 відсотків, 11 відсотків з них - понаднормативні. В результаті за два роки собівартість послуг лише за рахунок понаднормативних втрат збільшилася на 280 млн.
гривень.
Практично на кожному підприємстві галузі з одного боку допускаються порушення, які збільшують собівартість наданих послуг та відповідно збитки, а з другого - не використовують наявні можливості отриманих доходів.
Виявлено факти незабезпечення з боку керівників та головних бухгалтерів збереження майна та дотримання вимог законодавчих актів щодо порядку ведення бухгалтерського обліку, внаслідок чого вартість активів занижено на суму понад 900 млн. грн. Встановлено заниження в обліку боргових зобов'язань на 7,4 млн. грн., недостача матеріальних цінностей і грошових коштів - на 2,2 млн. грн. та лишків - на 12,5 млн. гривень.
Матеріали перевірок на 682 підприємствах передано до правоохоронних органів, до адміністративної відповідальності притягнуто понад 3 тисячі посадових осіб на суму стягнень 567 тис. грн., до дисциплінарної та матеріальної відповідальності - 1163 особи, у тому числі звільнено 17 осіб. Про результати перевірок підприємств житлово- комунального господарства проінформовано обласні держадміністрації.
Криза неплатежів
Стан оплати споживачами житлово-комунальних послуг значною мірою впливає на розвиток всього житлово-комунального господарства.
Аналіз динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств житлово-комунального господарства свідчить про уповільнення темпів її зростання у 2003 році. Разом з тим не досягнуто зменшення обсягів існуючих боргів.
У 2003 році обсяг дебіторської заборгованості підприємств житлово- комунального господарства загалом по Україні збільшився на 99 млн.грн., або на 1,2 відсотка (у 2002 році - на 4,5 відсотка). При досягненні позитивної динаміки в цілому по Україні у Кіровоградській області заборгованість зросла на 15,0%, Харківській - на 14,0%, Житомирській - на 9,6% , Львівській - на 9,7%. Разом з тим у Волинській області вона зменшилась на 25,0%, Запорізькій - на 17,2%, Луганській - на 18,5%, Сумській - на 37,7%.
Загальна сума дебіторської заборгованості підприємств галузі на 1 січня 2004 року складала 8,7 млрд. грн., у тому числі заборгованість госпрозрахункових підприємств підприємствам житлово-комунального господарства за отримані послуги - 1,8 млрд. грн.
Протягом 2003 року в цілому по Україні ця заборгованість зменшилась на 212,8 млн.грн., або на 10,4% (в 2002 році зазначена заборгованість зросла на 7,7%). Найбільш суттєве зменшення мало місце у Сумській області - на 68%, Луганській - на 54,8%, Волинській - 37,4%, Кіровоградській - 12,6%. Але в 9 областях продовжується зростання боргів госпрозрахункових підприємств, а саме: у Запорізькій, Львівській, Полтавській, Харківській.
Як позитивне явище необхідно відзначити те, що в минулому році на 45,4 млн. грн., або на 14,2%, зменшилась заборгованість бюджетних установ та організацій за спожиті комунальні послуги, яка на 1 січня 2004 року склала 319,3 млн.грн. (у той час, як у 2002 році вона зросла на 11,4 відсотка), у тому числі:
установи та організації, які фінансуються з державного бюджету - 84,4
млн. грн.(зменшення у 2003 році склало 28,7%);
установи та організації, які фінансуються з місцевих бюджетів - 234,9 млн. грн. (зменшення у 2003 році склало 7,5%).
Незважаючи на зменшення темпів приросту, протягом останніх років кредиторська заборгованість підприємств житлово-комунального
господарства має тенденцію до зростання: у 2002 році вона зросла на 544,7 млн.грн. (7,1%), у 2003 році - на 294,6 млн.грн. (3,6%) і станом на 1 січня 2004 року склала 8,6 млрд.грн (діаграма 1.1.3) .
Значне збільшення відбулось в Закарпатській (29,5%), Донецькій (26,3%), Івано-Франківській (25,6%) та Кіровоградській (20,4%) областях.
В деяких регіонах вдалось досягти зменшення кредиторської заборгованості, а саме: в Сумській та Волинській областях більше ніж на 50%, Запорізькій, Полтавській, Одеській та Дніпропетровській - на 10-18%.
В загальній сумі кредиторської заборгованості заборгованість підприємств житлово-комунального господарства за енергоносії становить 4,5 млрд.грн., або 52,7%, у тому числі за газ - 2,3 млрд.грн., за електроенергію - 2,1 млрд. грн., покупне тепло - 0,1 млрд. гривень.
У цілому по Україні у 2003 році вдалось майже в три рази зменшити темпи приросту заборгованості за енергоносії. Разом з тим існують значні коливання між регіонами. Якщо в Сумській області заборгованість зменшилась на 70,6%, то в Житомирській вона зросла на 88,0%, у тому числі за електроенергію - удвічі.
Крім Сумської області необхідно відзначити досвід роботи Волинської, Запорізької, Дніпропетровської областей щодо зменшення боргів за енергоносії, де в 2003 році вони зменшились на 60,0% - 21,2%.
На сьогодні найбільшим боржником перед підприємствами житлово-комунального господарства є населення.
Хоча останнім часом рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг зріс з 79% у 2000 р. до 96% у 2003 р., заборгованість оплати досягла 7,7 млрд. грн. і продовжує зростати: у 2003 р. - на 1,3%, у першому кварталі 2004 р. - на 3,2%.
Водночас рівень розрахунків значно різниться по регіонах. У першому кварталі найкраще оплачували послуги ЖКХ у м. Києві, Волинській, Одеській, та Чернігівській областях (92-104%), найгірше - у Запорізькій, Луганській, Миколаївській та Херсонській (78-83%).
Дніпропетровська та Донецька області мають найбільший термін заборгованості населення (відповідно 12 та 13 місяців), що наполовину більше середнього по Україні.
При цьому в Дніпропетровській області порівняно з Чернівецькою, Чернігівською та Вінницькою доходи населення в 1,5-1,6 рази вищі, а заборгованість на одного жителя вища в 5 разів (і це при менших на 10-20% тарифах).
Ситуація з розрахунками не відповідає динаміці номінальних грошових доходів населення, які за останні 4 роки зросли в 3,4 рази (номінальна зарплата - в 2,3 рази), тоді як заборгованість населення з оплати послуг ЖКГ збільшилась в 1,5 рази.
Протягом 2000-2003 років ріст доходів населення в 1,8 рази випереджав зростання вартості послуг ЖКГ населенню.
Водночас у структурі витрат домогосподарств оплата послуг ЖКГ за 2001-2003 рр. знизилась з 9 до 8,3%, у грошовому обчисленні вона зросла на 23,5%, тоді як витрати на освіту, охорону здоров'я, відпочинок і культуру - в 3,3 рази, на будівництво, ремонт житла та вклади до банків - в 1,7 рази, на послуги зв'язку - в 1,6 рази, на придбання меблів та побутової техніки - в 1,5 рази.
Оскільки поточні нарахування по оплаті послуг ЖКГ зменшились, населення могло б спрямовувати більше коштів на погашення заборгованості минулих років. Механізм для цього був запроваджений у 2003 р. шляхом прийняття Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".
Втім, реструктуризація заборгованості відбувається досить повільно. З дати набуття зазначеним Законом та відповідним рішенням Уряду чинності (1 липня 2003 р.) і до сьогодні реструктуризовано лише 9,8% заборгованості, в рамках реструктуризації погашено тільки 1% боргів. Темпи проведення реструктуризації у І кварталі цього року та ІІ півріччі минулого є однаковими.
140
135
130
125
120
% 115
110
105
100
95
90
Діаграма 1.
Динаміка доходів населення та оплати послуг ЖКГ
♦ Зростання заборгованості за послуги ЖКГ
- - Зростання реальної заробітної плати
—А - Зростання тарифів
2000
2001
2002
2003
Розраховано за даними Мінекономіки та Держкомстату
Діаграма 2.
Зміна структури сукупних витрат домогосподарств, 2000-2003 рр
Діаграма 3.
Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг у І кв. 2004 р., %
Джерело: Держкомстат
Діаграма 4.
Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг станом на 1 квітня 2004 р. млн. грн.
Діаграма 5.
Динаміка заборгованості населення по оплаті житлово-комунальних послуг за 2000-2004 роки,
млрд.грн.
Діаграма 6.
Динаміка оплати населенням житлово-комунальних послуг у 2003-2004 рр., млрд. грн.
Діаграма 7.
Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг 2002-2004 роки, %
Діаграма 8.
Динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств житлово-комунального господарства за
1998-2003 роки, млн. грн.
Діаграма 9.
Заборгованість за послуги ЖКГ на 1 особу станом на 1 квітня 2004 р., грн.
Діаграма 10.
Нарахування по оплаті ЖКГ на 1 особу в І кв. 2004 р., грн.
Діаграма 11.
Співвідношення доходів громадян та оплати послуг ЖКГ у 2000-2003 рр.
14 п
12
10
8
6
4
2
0 -1
2000
2001
2002
2003
—♦—Співвідношення вартості наданих населенню послуг ЖКГ до зарплати, %
—■—Співвідношення вартості наданих населенню послуг ЖКГ до грошових доходів, %
Співвідношення оплачених населенням послуг ЖКГ до зарплати, %
X Співвідношення оплачених населенням послуг ЖКГ до грошових доходів, %
Розраховано за даними Держкомстату
Тарифна політика
Відповідно до статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг належить до повноважень органів місцевого самоврядування; встановлення норм споживання житлово-комунальних послуг та контроль за їх додержанням здійснюється місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 18 Закону України “Про місцеві адміністрації”.
За 2001-2003 роки та І квартал 2004 р. органами місцевої влади тарифи на комунальні послуги для населення підвищені в цілому на 18,2%, на утримання житла - на 7,6 %. При цьому рівень інфляції за цей період склав 26,7%, середня заробітна плата у 2003 році порівняно з 2000 роком зросла в 2 рази, а за січень-березень 2004 р. збільшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року на 28,5% (таблиця 1).
Таблиця 1. Порівняння індексу зміни тарифів на житлово-комунальні послуги, цін виробників промислової продукції, індексу споживчих цін, мінімальної та середньої заробітної плати (рік до року), %
| роки (до попередньо- го року) | індекс зміни тарифу для населення | індекс цін виробників промислов ої продукції | індекс споживчих цін | індекс зміни мінімальної заробітної плати | індекс зміни середної заробіт-ної плати | |
| Комунальні послуги | Квартир-на плата | |||||
| 2001 | 105,1 | 101,3 | 108,7 | 112,0 | 100,0 | 135,2 |
| 2002 | 101,5 | 100,4 | 103,1 | 100,8 | 139,8 | 121,0 |
| 2003 | 106,7 | 101,9 | 107,7 | 105,2 | 124,2 | 122,8 |
| Протягом І кв. 2004 р. | 103,9 | 103,8 | 106,8 | 102,2 | 100,0 | 128,5* |
* - І квартал 2004 року до І кварталу 2003 року
Відсутня єдина методика з планування, обліку та калькулювання собівартості житлово-комунальних послуг у галузі. Як результат - в регіонах склалася більш ніж двократна різниця в розмірах тарифів на послуги ЖКГ. Якщо в АР Крим з двокімнатної квартири платять 70 грн. на місяць, то у Сумській області - 148 грн.
Мають місце численні порушення порядку формування тарифів, завищення норм споживання та технологічних втрат.
Тільки у 2002 році виявлено майже 2 тисячі випадків грубих порушень порядку формування тарифів на комунальні послуги в усіх областях України, розглянуто 86 справ про порушення антимонопольного законодавства. Населенню повернуто більше 80 млн. гривен, підприємствам накладені штрафи більш ніж на 10 млн. грн., до відповідальності притягнуто 375 посадових осіб.
Комунальні підприємства намагаються уникати перерахунків. Так, у м. Києві населенню не повернуто понад 41 млн. гривен за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, якість та кількість яких не відповідали встановленим нормам. Це призвело до штучного завищення тарифів за фактично надані послуги.
Часто до складу тарифу включаються видатки, прямо не пов'язані з наданням комунальних послуг: утримання баз відпочинку і клубів, робота паспортисток, представницькі видатки, виплати матеріальної допомоги звільненим працівникам, операційні втрати від курсових різниць, окремі фонди для штрафів, пені, недостачі та інших витрат, пов'язаних з безгосподарністю.
Поширеною є практика перекладення неплатежів за комунальні послуги по завищених тарифах з одних на інших споживачів. Так, тарифи на воду для промислових підприємств у м. Сімферополі вищі за тарифи для населення в 15 разів, у Полтавській області - в 7 разів, у м. Миколаєві - в 6 разів.
З метою запровадження економічно обґрунтованих тарифів на послуги водопостачання та водовідведення та створення економічного механізму стимулювання ресурсозбереження на підприємствах водопровідно- каналізаційного господарства впроваджено Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (затверджено наказом Держбуду України від 27.06.01 № 139 та зареєстровано у Мін'юсті України 23.08.01 за № 748/5939).
Для визначення механізму формування витрат житлово-комунальних підприємств введено в дію Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості (робіт) послуг на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства, які затверджені наказом Держбуду від 06.03.02 № 47.
У цілому механізм формування тарифів, що запроваджується, спрямований на недопущення непродуктивних і невиправданих витрат, створення умов для удосконалення і оновлення технологічних процесів у житлово-комунальній сфері.
Структура собівартості комунальних послуг характеризується високою питомою вагою паливно-енергетичних ресурсів.
Послуги теплопостачання є найбільш енергоємними. Найбільш високу питому вагу мають витрати на паливо в середньому по Україні - 51%, вартість електроенергії складає в середньому 11%.
По підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства витрати на оплату електроенергії складають в середньому 31% від загальних витрат, а по окремих підприємствах до 50%.
В умовах постійного підвищення цін на електроенергію при відсутності механізму коригування тарифів на житлово-комунальні послуги, а також зростання вартості матеріалів та мінімальної заробітної плати собівартість послуг неухильно зростає, що обумовлює зниження рівня її відшкодування діючими тарифами та зростання збитковості.
Як свідчить моніторинг Мінекономіки, рівень відшкодування тарифів для населення по базових підприємствах регіонів становив:
на послуги теплопостачання 50-92%;
на послуги водопостачання 23-95% (100% лише у місті Києві);
на послуги водовідведення 27-98% (лише у місті Києві - 100%);
на утримання будинків з ліфтами 45-98% (у Волинській, Рівненській,
Тернопільській областях - 100%).
По всіх видах житлово-комунальних послуг у більшості регіонів спостерігається тенденція до зниження рівня відшкодування населенням вартості витрат підприємств на їх виробництво та реалізацію, при цьому рівень тарифів для промислових споживачів в декілька разів перевищує рівень тарифів для населення.
У порівнянні з 2002 роком тарифи на послуги теплопостачання та з утримання будинків і прибудинкових територій майже не змінилися, але за рахунок підвищення вартості енергоносіїв, матеріальних ресурсів та підвищення оплати праці рівень відшкодування по базових підприємствах знизився на величину понад 10%, а по окремих регіонах у житловому господарстві таке зниження складає до 20% (Донецька, Львівська, Одеська, Харківська, Хмельницька, Черкаська області).
Аналогічна ситуація по підприємствах водопостачання та водовідведення, крім тих регіонів, які упродовж минулого року запровадили тарифи при застосуванні Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (наказ Держбуду від 27.06.01 №139).
Таким чином підвищилися тарифи за 1 куб. м на базових підприємствах Миколаївської області від 0,39 грн. до 0,75 грн., рівень відшкодування зріс в 1,6 рази; Одеської - від 0,43 грн. до 0,67 грн., рівень підвищився в 1,3 рази; Херсонської - від 0,42 грн. до 0,65 грн., підвищення рівня відшкодування - в 1,2 рази; Черкаської - від 0,30 грн. до 0,54 грн., зростання рівня відшкодування - в 1,5 рази.
З метою подальшого удосконалення тарифної політики Держжитлокомунгоспом заплановано розроблення нормативно - методичної бази упродовж поточного року. Нині розроблені та опрацьовуються в установленому порядку Методичні рекомендації визначення складу інших операційних витрат при формуванні тарифів на комунальні послуги підприємств-монополістів, а також Методика перерахунків за послуги
централізованого теплопостачання. Вже схвалено проект Методичних рекомендацій по формуванню та встановленню тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
1 2 3 4 5