Якубенко Юлія Леонідівна, доцент затверджені наказом ддаеу від «13» жовтня 2020 р. №2594 Строк подання студентом роботи 10 грудня 2020 року. Вихідні дані до роботи закон сторінка 2

17
Рис. 1.5. Міри державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників
1) Надання бюджетних коштів.
Субсидування, яке надає бюджет сільськогосподарським підприємствам, довгий час є основною формою підтримки держави. Однак у зв’язку з вступом до СОТ, державі необхідно знизити прямі субсидії до певного рівня, встановленого обмеженнями організації [17; 35].
2) Застосування особливих податкових режимів та податкових пільг.
Сільськогосподарське підприємство повинно відповідати певним вимогам для того, щоб мати можливість застосувати пільги в процесі своєї діяльності [21; 33].
3) Здійснення закупівлі, зберігання, переробки та поставок сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства для державних та муніципальних потреб.
Міри державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників
Надання бюджетних коштів
Спеціальні податкові режими та податкові пільги
Закупівля, зберігання, переробка і поставки с/г продукції, сировини, продовольства
Митно-тарифне регулювання
Інформаційне забезпечення учасників ринку
Антимонопольне регулювання ринку
Участь громадських організацій в аграрній політиці
Інші міри

18
Держава може здійснювати закупівлі для того, щоб збільшити пропозицію за допомогою штучного збільшення попиту. Однак держава не може повністю регулювати ціни, через те, що вони залежать від ринкових факторів [24; 54].
4) Митно-тарифне та нетарифне регулювання.
Держава має можливість встановити високі митні тарифи на продукцію привезену з за кордону і, таким чином, убезпечити вітчизняних виробників, тому що товари не зможуть конкурувати за ціною. Ці заходи також обмежені
СОТ [29; 46].
Нетарифне регулювання - метод державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами, що здійснюється шляхом введення кількісних обмежень та
інших заборон та обмежень економічного характеру.
5)
Інформаційне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та інших учасників ринку сільськогосподарської продукції.
Основою системи державного інформаційного забезпечення у сфері сільського господарства є інформація про стан і тенденції його розвитку, що розміщується в джерелах, доступних виробникам [62].
6)
Антимонопольне регулювання ринків сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства.
7) Участь громадських організацій у формуванні та реалізації державної аграрної політики [25].
8) інші заходи, передбачені законодавством.
Таким чином, ми бачимо, що галузь сільського господарства не є провідною галуззю економіки, однак спостерігається її істотний розвиток і зростання. Цьому сприяють існуючі методи державного стимулювання сільськогосподарських підприємців, реалізація яких, на практиці, необхідна для розвитку вітчизняного ринку та підтримки національної безпеки країни.

19 1.2. Режими оподаткування сільськогосподарських виробників
Сільське господарство є найважливішою і одночасно найбільш проблемною галуззю народного господарства. Історично підтверджено, що
Україна є сільськогосподарською державою, в зв’язку з тим, що дана сфера діяльності завжди займала в економіці країни значну питому вагу.
Аграрний сектор піддається постійному втручанню держави, яке проявляється у встановленні особливого режиму оподаткування, застосування пільг по деяких податках. Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, хоч і видається пільговою, однак це не гарантує вирішення всіх питань, що виникають в процесі діяльності підприємств аграрного сектора. Податкове законодавство в першу чергу втілює в життя фіскальну функцію, при цьому регулююча функція відсувається на другий план. Податкові механізми, що стимулюють
інвестиційну,
інноваційну
і підприємницьку діяльність в сільськогосподарській сфері відпрацьовані недостатньо, що призводить до виникнення в даній галузі цілого ряду проблем [42; 70].
Сільськогосподарська галузь має ряд специфічних особливостей, які необхідно враховувати при розробці системи оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників. Ці особливості не так помітні в
інших галузях народного господарства, але саме в агропромисловому секторі вони дуже впливають на отримання фінансового результату сільськогосподарськими підприємствами. Залежність від природно - кліматичних умов, рівень родючості ґрунтів, сезонність виробництва, рівень прибутковості, нерегулярність надходження грошових коштів та інші об’єктивні чинники мають прямий вплив на ефективність галузі. Все це передбачає і певну систему оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
Для сільськогосподарських товаровиробників існує кілька режимів

20 оподаткування, які вони можуть застосувати в процесі своєї діяльності: загальна система оподаткування, спрощена система оподаткування, а також
єдиний сільськогосподарський податок. Останні два режиму є спеціальними,
і, для можливості їх використання, підприємствами повинні бути дотримані певні вимоги, описані в Податковому кодексі України [5; 15; 18; 71].
Як ми згадували раніше, сільське господарство відноситься до галузей народного господарства, яким для успішного функціонування необхідна державна підтримка. З цієї причини в системі оподаткування є пільгові режими для сільськогосподарських товаровиробників.
Згідно з Податковим кодексом пільгами з податків і зборів визнаються надавані окремим категоріям платників податків та платників зборів передбачені законодавством про податки і збори переваги порівняно з
іншими платниками податків або платниками зборів, включаючи можливість не сплачувати податок або збір або сплачувати їх у меншому розмірі. Так, однією з податкових пільг, що належать до галузі сільського господарства, є
єдиний сільськогосподарський податок четвертої групи. Відповідно до
Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники мають право перейти на сплату сільськогосподарського податку добровільно.
Невід’ємною вимогою для переходу на цей пільговий режим є те, що не менше 75% загального доходу підприємства повинні складати доходи від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва [58; 64].
Підприємства та індивідуальні підприємці, які застосовують цей спеціальний режим, що звільняє від сплати податку на прибуток (у випадку з
індивідуальними підприємцями - податку на доходи індивідуальних підприємців, які отримані від підприємницької діяльності), податку на майно, яке використовується в процесі виробничої діяльності, та податку на додану вартість (крім ПДВ при ввезенні товарів на територію України). Всі інші податки і збори підприємства та індивідуальні підприємці сплачують на загальних підставах.
На рисунку 1.6 представлені податки, які повинні сплачувати

21 підприємства, що перебувають на загальному режимі оподаткування і на спеціальному [20; 26; 39; 41].
Рис. 1.6. Податки, що сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками
Завдяки єдиному податку у сільськогосподарських товаровиробників є можливість:
- знизити податкове навантаження;
- звільнення фізичних осіб від сплати земельного податку при здаванні сільськогосподарських угідь в оренду;
- подання податкової звітності один раз на рік.
Поряд з єдиним податком і загальною системою оподаткування, сільськогосподарські товаровиробники можуть вибрати спрощену систему
Податки, що сплачують сільськогосподарські товаровиробники
Загальний режим оподаткування
Єдиний податок четвертої групи
Спрощена система оподаткування
Податок на доходи фізичних осіб
Страхові внески до небюджетних фондів
Екологічний податок
Транспортний податок
Податок на доходи фізичних осіб
Податок на доходи фізичних осіб
Страхові внески до небюджетних фондів
Страхові внески до небюджетних фондів
Екологічний податок
Екологічний податок
Транспортний податок
Транспортний податок
Земельний податок
Єдиний податок
Земельний податок
ПДВ
Єдиний податок згідно
ПК
Податок на прибуток
ПДВ

22 оподаткування.
Спрощена система оподаткування - це один з податкових режимів, який передбачає особливий порядок сплати податків і орієнтований на представників малого і середнього бізнесу. Для того, щоб мати можливість застосовувати цей режим, підприємство повинно задовольняти наступним вимогам:
- кількість співробітників, які працюють на підприємстві не повинна вимог певної групи згідно умов Податкового кодексу України;
- дохід підприємства, на кінець звітного періоду, не повинен перевищувати порогове значення згідно умов Податкового кодексу України;
- у підприємства немає філій і представництв [47; 63].
При переході на спрощену систему підприємство звільняється від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на майно, а індивідуальні підприємці, у свою чергу, від податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку на майно фізичних осіб та податку на додану вартість.
Податковою базою при спрощеній системі оподаткування - доходи.
При виборі в якості податкової бази суми всіх доходів підприємства, податкова ставка вважається рівною 5%, однак у підприємства є можливість зменшити податкову базу за рахунок сплати податку на додану вартість. При сплаті податку на додану вартість, для розрахунку податку до сплати застосовується податкова ставка дорівнює 3%.
Звертаючись до статистичних даних, слід звернути увагу, що зі спеціальних режимів оподаткування великі доходи до бюджету країни приносить спрощена система. Це можна пояснити тим, що спрощену систему оподаткування мають можливість застосовувати підприємці з різних галузей економіки, на відміну від єдиного податку четвертої групи, який застосовується тільки сільськогосподарськими товаровиробниками.
Проте, постійно спостерігається зростання надходжень від єдиного податку до консолідованого бюджету, і до 2019 року вони збільшилися в

23 порівнянні з 2018 роком в 2,7 рази. Це явище, швидше за все пов’язано з одночасним зростанням кількості платників єдиного податку. Так, у 2020 році кількість платників податків, які подали податкові декларації з єдиного сільськогосподарського податку зросло до 98310. З них 23381 припадає на підприємства, а решта є індивідуальними підприємцями або фермерськими господарствами. Зростання кількості порівняно з 2019 роком склало 4,5% і в основному відбувся за рахунок збільшення числа індивідуальних підприємців, що застосовують режим єдиного податку [77].
На податки, які сплачуються у зв’язку із застосуванням спеціальних режимів оподаткування припадає тільки 10% від загальної кількості надходжень (рис. 1.7).
Надходження податків і зборів в консолідований
бюджет від сільськогосподарських
товаровиробників
68%
14%
8%
10%
Державні податки і збори
Регіональні податки і збори
Місцеві податки і збори
Податки, передбачені спеціальним податковим режимом
Рис. 1.7. Надходження податків і зборів в консолідований бюджет від сільськогосподарських товаровиробників
Як ми бачимо, далеко не всі підприємства переходять на пільговий режим оподаткування. Це наводить на думку про те, що єдиний податок не
ідеальний і у нього, як і у будь-якого іншого режиму, є свої недоліки.
До негативних рис розглянутої системи відноситься можливість скорочення ринку збуту готової продукції, через те, що більша частина

24 покупців, які є платниками ПДВ, буде невигідно купувати товар, на який вони не зможуть зробити податкового вирахування. З цієї ж причини багатьом підприємствам доводиться відмовлятися від переходу на спрощену систему оподаткування, незважаючи на те, що умови, щодо сплати податків, набагато більш вигідні, ніж при загальній системі оподаткування.
Також ми згадували раніше, що необхідною умовою для того, щоб підприємство вважалося сільськогосподарським і мало право переходу на
єдиний податок, є те, що 75% виручки повинно припадати на реалізацію власно-виробленої продукції, а це досить важко реалізується на практиці, і багато товаровиробників, які мають досить високий, але не досягає необхідного рівня відсоток, що припадає на власну продукції, не мають можливості використовувати єдиний податок у процесі своєї діяльності.
Найчастіше сільськогосподарські товаровиробники, поряд з основною діяльністю, займаються ще додатковою, яка може приносити більш істотний дохід, наприклад: підприємці можуть здавати в оренду невикористовувані приміщення, що знаходяться на сільськогосподарській території.
Таким чином можна зробити висновок про те, що незважаючи на те, що існуючий спеціальний режим оподаткування, спрямований на стимулювання зростання та розвитку сільськогосподарської галузі та суттєво полегшує податкове навантаження сільськогосподарських виробників, багато з них продовжують використовувати загальну систему, щоб через надані пільги не втратити потенційних покупців і не зазнати збитків загалом.
1.3.
Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників
Більшість підприємств сільського господарства обирають сплату
єдиного податку четвертої групи.
Єдиний податок четвертої групи - це спеціальний податковий режим,

25 який розроблений спеціально для сільгоспвиробників [2].
Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється Податковим Кодексом і передбачає стягування з сільськогосподарських виробників єдиного податку. Вперше єдиний сільськогосподарський податок був введений в 1998 році законом України
«Про фіксований сільськогосподарський податок» [30; 45] в якості нового елемента податкової системи.
Його основною метою було врахування особливостей сільськогосподарського виробництва. Однак в силу ряду недоробок цей податок не міг ефективно застосовуватися господарюючими суб’єктами.
Дана обставина послужила причиною прийняття нових законів, найбільш вагомішим серед них було прийняття Податкового кодексу України, який набрав чинності з 2011 року.
Податковий кодекс [7] встановлює, що платник податків має право перейти на сплату сільськогосподарського податку четвертої групи - добровільно, тобто застосування даної системи оподаткування є правом платника податків, а не його обов’язком. На рисунку 1.8 представлена загальна характеристика оподаткування товаровиробників єдиним податком четвертої групи.
Існуюча в даний час тенденція уніфікації податкових ставок по окремим видам податків (ПДФО, ЄСВ та податку на прибуток) негативно впливає на ефективність податкового регулювання. Єдині ставки оподаткування застосовуються в тих чи інших ступенях виключно до однотипних галузей і тільки в тих країнах, де велика частина цих галузей високотехнологічна. Тому впровадження загальних уніфікованих ставок для сільськогосподарського виробництва разом з іншими галузями економіки є, щонайменше, передчасним.

26
Рис.1.8. Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників
У податковій статистиці істотне значення має також показник збирання податків і зборів, що дорівнює відношенню суми надходжень від податків і зборів до суми нарахованих податків і зборів за один і той же період часу.
При формуванні системи аграрного оподаткування враховується: залежність виробництва від природних умов, що передбачає високий ризик отримання великих витрат, що в свою чергу обумовлює необхідність наявності в податковій системі додаткових можливостей, таких як відстрочка податкових платежів, податковий кредит, перенесення збитків на майбутні
Умови застосування
Об’єкт оподаткування
Ставка податку
Порядок розрахунку
Перехід на сплату єдиного податку 4 групи здійснюється в добровільному порядку
Для сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 75%
Земельні ділянки, що перебувають у власності підприємства
Встановлюється Податковим кодексом в залежності від класифікації земельної ділянки
S земельної ділянки х ставка податку х k х нормативна грошова оцінка землі

27 податкові періоди; ризик нерівномірності отримання доходу протягом року обумовлено впливом сезонності виробництва, великим звітним періодом, та також перенесенням обов’язку сплати податків на кінець року. Низький рівень прибутковості в галузі передбачає пільговий порядок справляння податків, отже, податковий тягар в сільському господарстві має бути зменшено. Низькі податки забезпечують правильний і справедливий розподіл доходів в суспільстві [31; 48].
Таким чином, в зв’язку з позначеними вище особливостями і значимістю сільськогосподарської галузі для держави, стимулююча функція податків (тобто використання методів оподаткування в якості інструментів непрямого державного регулювання) в сільському господарстві може істотно превалювати над фіскальною функцією, що відповідає за наповнюваність державного бюджету.
Механізми податкового регулювання в сільському господарстві повинен бути спрямований на вирішення наступних цілей і завдань:
- надання фінансової допомоги для певних груп платників податків;
- створення економічних стимулів, що спонукають платників податків
інвестувати в основний капітал і розвиток деяких видів земельного користування;
- зменшення витрат на податкове адміністрування за рахунок спрощення процесу збору податків [28; 66; 67].
На підставі досвіду країн-учасниць СНД та ЄС, беручи до уваги специфіку сільського господарства, можна виділити такі особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств:
- податкове стимулювання залучення інвестиційних вкладень в підприємства галузі;
- екологічне оподаткування;
- особливий (пільговий) порядок справляння податків і платежів;
- особливий порядок земельного оподаткування як стратегічно важливого ресурсу виробництва;

28
- використання єдиного податку, який спрощує облік і звітність сільгосппідприємств.
Податкове стимулювання в сільському господарстві вважається одним з важливих інструментів субсидування аграрного сектора, тільки в якості субсидій виступають не грошові кошти, що виділяються з бюджету, а розгалужена система податкових пільг, що дозволяє залишати в розпорядженні сільгосппідприємств більше коштів.
Список стимулюючих податкових заходів, що здійснюються в сільському господарстві, може бути класифікований за наступними напрямками:
- зниження податкового тягаря;
- удосконалення структури аграрного сектора;
- стимулювання інвестицій і нововведень [43; 59].
При цьому форми втілення цих заходів стимулюючого характеру в визначених видах податків різноманітні. Можна відзначити, що податкова політика в сільському господарстві прагне до використання всього переліку податкових інструментів, що застосовуються в інших галузях економіки.
Різноманітність таких пільгових інструментів дозволяє регулювати різні сторони земельного виробництва.
На основі матеріалу Тулуш Л. Д., Боровик П. М., Мережко І. В [72], була складена класифікація стимулюючих і підтримуючих заходів прибуткового оподаткування в сільському господарстві, класифікація представлена в таблиці 1.1.
На наш погляд, слід погодитися з Тулуш Л. Д. [74], що еволюція системи оподаткування в цілому є спрощення, зменшення кількості діючих податків, зниження рівня ставок і розширення оподатковуваної бази. В наслідок цього, в аграрному секторі деяких країн часом з’являється ідея про запровадження єдиного податку, що вміщує в себе функції всієї податкової системи в певній економічній галузі.
Досвід України та Польщі показує, що введення і функціонування

29
єдиного податку в сільському господарстві реалістична, однак пов’язана з вирішенням ряду завдань: визначення переліку податків, які доцільно включати в єдиний податок; визначення бази обчислення єдиного податку в сільському господарстві; ймовірність паралельного функціонування єдиного податку з іншими системами оподаткування.
Таблиця 1.1
Класифікація стимулюючих і підтримуючих заходів прибуткового оподаткування в сільському господарстві
Зниження податкового тягаря / адаптація до економічним умовам
Поліпшення структури аграрного сектора
Стимулювання
інвестицій і інновацій
Усереднення податку за ряд років
Спрощена система оцінки оподатковуваного доходу для малих підприємств
Прискорена амортизація для новостворених / малих підприємств
Сприятливий режим перенесення збитків на майбутні періоди
Пільгові податкові ставки в разі переходу права власності
Додаткова амортизація для
інвестицій в інновації пільгове оподаткування спільного доходу
(Партнерство)
Інвестиційний кредит
Податковий кредит
Пільги для інвестицій в природоохоронні та енергозберігаючі заходи
Знижені ставки
(Виключення з оподатковуваної бази) субсидій
Довільний метод амортизації
інвестицій в природоохоронні заходи
Податкова пільга з податку на приріст капіталу
Податкова пільга на прибуток, отриману від продажу нерухомості, активів, яка використовується для придбання нової нерухомості, активів
Зменшення оподатковуваної бази в періоди з високим рівнем доходу (фактор-система)
Інвестиційний відрахування
Одним з основних недоліків є те, що відсутня еластичність і здатність

30 регулювати процеси у виробничій сфері за допомогою розглянутого податку.
Слід звернути увагу, що використання всього різноманіття розглянутих податкових стимулів і регуляторів, застосовуваних у сільському господарстві, нереально без оцінки результату, який вони чинять на економічну поведінку сільськогосподарських виробників і на обстановку в аграрному секторі.
Сільськогосподарська галузь має ряд специфічних відмінних рис, які необхідно врахувати при розробці системи оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників. Ці особливості не так помітні в
інших секторах економіки, хоча конкретно в агропромисловому секторі вони дуже впливають на отримання фінансового ефекту сільськогосподарськими підприємствами. Сільське господарство в першу чергу залежить від природних і погодних умов, рівня родючості землі, прибутковості та інших об’єктивних факторів, що здійснюють прямий вплив на ефективність галузі.
У зв’язку з вищевикладеним, можна виділити ряд проблем оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
У разі якщо сільськогосподарські підприємства в перший рік роботи не правомірні використовувати єдиний податок четвертої групи, то вони будуть зобов’язані застосовувати загальний режим оподаткування.
Великим недоліком, вважається відповідальність сільськогосподарських виробників, які
є платниками
єдиного сільськогосподарського податку четвертої групи вести бухгалтерський облік в загальновстановленому порядку.
Так, Іванов Ю.Б. [27], виділяє кілька позитивних сторін і недоліків застосування єдиного сільськогосподарського податку четвертої групи. До переваг можна віднести:
- заміщення ряду податків (податок на прибуток, податок на майно) на один (єдиний), через це може полегшитися податкове навантаження на невеликі і середні підприємства;
- за касовим методом обліку, аванси від покупців, включені в прибуток;

31
- в два рази рідше виникає відволікання з обороту грошових коштів, використовуваних на плату авансових платежів і податків.
Серед недоліків режиму можна виділити:
- підприємства, які користуються єдиним податком четвертої групи, не звільняються від ведення бухгалтерського обліку в повному обсязі. Так само, такі підприємства повинні виконувати галузеві рекомендації з ведення обліку;
- список витрат, визнаних при єдиному податку четвертої групи, набагато менше, ніж при загальній системі оподаткування;
- важливою і обов’язковою умовою при переході на єдиний сільськогосподарський податок є частка реалізації сільськогосподарської продукції не менше 75% в загальної виручці підприємства.
Черговий принциповою проблемою є те, що немає обліку специфічної особливості сільськогосподарської галузі, до якої, відносяться природно - кліматичні умови, рівень родючості ґрунтів.
Податковий механізм сільськогосподарських виробників - мобільний і досить стрімко змінюється в умовах розвитку економіки держави. Як стверджує Крисоватий А.І. [37], у вітчизняній практиці ймовірні такі напрямки застосування позитивного досвіду в сфері оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, як розробка податкової політики з урахуванням відмінностей земельного виробництва в окремих регіонах, податкове стимулювання вкладень в дану галузь економіки, спрощений порядок ведення бухгалтерського обліку, встановлення податкового періоду по ряду податків згідно з виробничим циклом і їх одноразове стягування в кінці періоду, розробка ставок ПДВ в сільськогосподарському виробництві для обнуління сальдо податку, що перераховується до бюджету.
Отже, з вище викладеного слідує, що податкова політика регулюється і стимулюється шляхом впровадження пільг, які так само орієнтовані на скорочення податкового навантаження
і полегшення ведення бухгалтерського обліку. Величезне значення має навик розвинених країн

32 зайнятих сільським господарством.
Висновки до першого розділу:
1. Сільське господарство - частина економіки країни, яка відрізняється від інших за цілями, завданнями, місцем і значенням, своєрідності вироблених продуктів і потрібних для цього коштів виробництва і предметів праці. Агропромисловий комплекс передбачає під собою групу господарських галузей, які в сукупності служать для створення і реалізації сільськогосподарської продукції (виробництво, переробка, реалізація). Так як на частку агропромислового комплексу припадає більшість товарів торгівлі, отже, ступінь його розвитку істотно впливає на рівень добробуту держави в цілому.
2. Для сільськогосподарських товаровиробників існує кілька режимів оподаткування, які вони можуть застосувати в процесі своєї діяльності: загальна система оподаткування, спрощена система оподаткування, а також
єдиний сільськогосподарський податок. Останні два режиму є спеціальними,
і, для можливості їх використання, підприємствами повинні бути дотримані певні вимоги, описані в Податковому кодексі України.
3.
Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється Податковим Кодексом і передбачає стягування з сільськогосподарських виробників єдиного податку.
4. Податкове стимулювання в сільському господарстві вважається одним з важливих інструментів субсидування аграрного сектора, тільки в якості субсидій виступають не грошові кошти, що виділяються з бюджету, а розгалужена система податкових пільг, що дозволяє залишати в розпорядженні сільгосппідприємств більше коштів.
5. Сільськогосподарська галузь має ряд специфічних відмінних рис, які необхідно врахувати при розробці системи оподаткування для

33 сільськогосподарських товаровиробників. Ці особливості не так помітні в
інших секторах економіки, хоча конкретно в агропромисловому секторі вони дуже впливають на отримання фінансового ефекту сільськогосподарськими підприємствами. Сільське господарство в першу чергу залежить від природних і погодних умов, рівня родючості землі, прибутковості та інших об’єктивних факторів, що здійснюють прямий вплив на ефективність галузі.

34
РОЗДІЛ 2. СТАН ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ
ПРОЦЕСУ
ОПОДАТКУВАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Організаційно-економічна характеристика СТОВ «Дніпро - Н»
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
«Дніпро - Н» розташоване на північному заході Дніпропетровської області, за 3 км на північний захід від районного центру – міста Верхньодніпровськ і за 14 км від залізничної станції - Верхньодніпровськ.
Спеціалізується підприємство, як на рослинництві, так і на тваринництві. Так, основним видом діяльності є вирощування зернових і технічних культур, крім того розведення худоби молочних порід, овець, кіз, свиней, оптова торгівля зерном, насінням та кормом для тварин.
Керівник підприємства - Кукса А.І., головний бухгалтер – Галушка
Т.М.
Для більш детального ознайомлення з діяльністю підприємства доцільно провести аналіз фінансового стану СТОВ «Дніпро - Н».
Фінансовий стан - стан фінансів підприємства, що характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових ресурсів. Призначенням фінансового аналізу є оцінка фінансових результатів і фінансового стану підприємства, а також економічна діагностика майбутнього потенціалу [52].
Цілі фінансового аналізу можна класифікувати наступним чином:
- виявлення змін показників фінансового стану;
- визначення факторів, що впливають на фінансовий стан;
- оцінка кількісних і якісних змін фінансового стану;
- оцінка фінансового становища на конкретну дату;
- визначення тенденцій зміни фінансового стану підприємства.

35
Інформаційною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерської звітності, в першу чергу - форма № 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів », форма
№ 4 « Звіт про власний капітал »та ін.
Безпосередніми користувачами інформації фінансового аналізу можуть бути:
- власники підприємства, найбільший інтерес для яких представляють - прибутковість, економічне зростання, ризики;
- кредитори та інвестори - їх цікавить кредитоспроможність і можлива віддача (результативність) від вкладених інвестицій;
- постачальники і контрагенти - для цієї категорії важливі терміни оплати і динаміка зміни платоспроможності.
Аналіз фінансового стану підприємства включає ряд етапів:
- загальна оцінка фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;
- аналіз фінансової стійкості підприємства;
- аналіз платоспроможності та ліквідності балансу підприємства;
- аналіз оборотності оборотних коштів;
- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства [13].
Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерелами їх формування (пасивами). Ці дані представлені в формі № 1. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства групуємо статті балансу в окремі групи, за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов’язань (статті пасиву). На основі агрегованого (порівняльного аналітичного) балансу здійснюється аналіз структури майна і джерел коштів підприємства, який представлено в додатку А.
Дані додатку А свідчать, що за досліджувані роки вартість майна зросла вдвічі, і становить 29979 тис. грн. у 2019 році. Серед основних статей по яким відмічаємо збільшення, слід виділити грошові кошти та їх

36 еквіваленти, що зросли у 7 разів, вартість основних засобів, що зросла у 2,3 рази. При цьому слід зосередити увагу на зростанні показника поточної дебіторської заборгованості у 2,5 разів, що у 2019 році склала – 1157 тис. грн., що є наслідком несплати коштів за реалізовану сільськогосподарську продукції відразу.
Несплата коштів покупцями за реалізовану їм продукцію, в підсумку призвела до того, що підприємство змушене залучати кредитні кошти. Так, у
2019 році сума залучених кредитних коштів склала – 2516 тис. грн., що у 8,4 рази більша цього показника у 2015 році.
Тож за результатами оцінки майна та капіталу СТОВ «Дніпро - Н» керівництву підприємства слід переглянути умови укладання договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції, задля можливості скорочення залучених коштів.
В аналітичних цілях, для більш детального дослідження характеру змін в структурі і динаміці окремих статей балансу, доцільно провести аналіз більш дрібних груп активів і пасивів. Найбільш вагомою статтею балансу підприємства є інформація щодо наявності та руху основних засобів
(Додаток Б).
За даними додатку Б, видно що у 2015 році вартість основних засобів становила – 7730 тис. грн., а у 2019 році – 16894 тис. грн., що більше у 2 рази.
Тобто, основні засоби зазнали незначного оновлення за рахунок капітального ремонту техніки. Так, коефіцієнти зносу і придатності основних засобів зросли на і зменшилися відповідно на 0,27 відсоткові пункти.
Отже, основні засоби підприємства потребують модернізації задля прибутковості та можливості розширення діяльності. Адже, наявна на підприємстві техніка, незважаючи на проведений капітальний ремонт окремого обладнання, морально за старіла.
Аналіз фінансових результатів починається з оцінки динаміки балансового і чистого прибутку та їх структурних компонентів. При цьому порівнюються основні показники за звітний період, розраховуються

37 відхилення від базової та планової величин, з’ясовується, які показники зробили найбільший вплив на прибуток (додаток В).
Згідно додатку В, чистий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції зріс на 63% у 2019 році проти 2015 року. Однак, у порівняні з 2018 роком зменшився на 1235 тис. грн., що призвело до зниження прибутковості.
При цьому витрати збільшувались поступово протягом років дослідження.
Оскільки СТОВ «Дніпро - Н» є платником єдиного податку четвертної групи, фінансовий результат до оподаткування та сума чистого прибутку – однакові.
Отже, за роки дослідження прибутковість підприємства у 2019 році є найнижчою, це пов’язано з залученням кредитних коштів, несплатою покупцями грошових коштів за реалізовану їх продукцію, що потребує від керівництва СТОВ «Дніпро - Н» вжиття негайних заходів.
Цільовою установкою політики підприємства в сфері управління оборотним капіталом є визначення обсягу і структури поточних активів, джерел їх фінансування і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності.
Подібне трактування має стратегічний характер, з орієнтацією на якісне зростання показників ефективності виробництва (рентабельність активів, оборотність оборотних коштів і т.п.), що припускає встановлення оптимальних розмірів оборотних активів, і передбачає вкладення у необоротні активи, як активи, що дають більш високу віддачу. Аналіз фінансової стійкості сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» наведено в додатку Г.
З додатку Г видно, що серед показників структури капіталу всі розглянуті показники буди нижче допустимого рівня у 2015-2016 роках, а вище допустимого рівня у 2017-2019 роках. Тобто, за останні три роки підприємство намагається знизити суму залучених коштів, однак повністю перейти на самофінансування не в змозі.
Серед показників оборотності активів, відмічаємо зниження досліджуваних показників у 2019 році у порівняні з попередніми роками

38 дослідження. Тобто, через несвоєчасну сплату грошових коштів покупцями за реалізовану їм сільськогосподарську продукцію, підприємство не може здійснити закупівлю необхідних виробничих запасів, через що порушується виробничий процес.
Все це позначилось і на показниках стану основного капіталу, що мали найнижчі показники майже по всі досліджуваним коефіцієнтам у 2019 році.
Для посилення фінансової стійкості СТОВ «Дніпро - Н» необхідно переглянути платіжну дисципліну зі сторони покупців сільськогосподарської продукції підприємства. Адже, якщо не вжити заходів зараз, в майбутньому на підприємстві можемо відмітити збитковість діяльності.
Не менш важливим аспектом діяльності бухгалтерської служби виступає оперативне або поточне управління оборотними коштами, метою якого є підтримка ліквідної структури активів підприємства та попередження ризику неплатоспроможності, причому залежність між рівнем ліквідності і величиною оборотного капіталу діаметрально протилежна його співвідношенню з прибутком.
Аналіз починається з перевірки забезпеченості запасів і витрат джерелами формування. Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їх формування визначає фінансову стійкість підприємства (додаток Д).
Згідно додатка Д, вартість високоліквідних активів зросла на 230 тис. грн. у 2019 році проти 2015 року. При цьому відмічаємо ріст короткострокових зобов’язань у2,8 рази - 2019 році проти 2015 року. Все це ще раз підкреслює невірну політику підприємства щодо сплати коштів за реалізовану сільськогосподарську продукцію.
Зазначене вище позначилося на показниках платоспроможності та оцінці оборотності оборотних активів, як у 2019 році були гіршими у порівняні з показниками років дослідження.
Тобто, через брак грошових коштів отриманих від покупців вчасно підприємство не може забезпечити прибутковість діяльності та

39 безперебійність виробництва.
На заключному етапі проводимо комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів, що відображають всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз проводиться за такими блоками: аналіз структури капіталу, ліквідності та фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності, ефективності управління, майнового стану підприємства.
Сукупність, що бере участь в аналізі показників може досягати великого числа, тому доцільно відбирати такі, які не суперечать між собою.
Аналіз ділової активності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» наведено в додатку Ж.
Дані додатку Ж свідчать, що загальний коефіцієнт обертання капіталу знизився з 1,7 у 2015 році до 1,31 у 2019 році, тривалість одного обороту поточної дебіторської заборгованості з 6 днів у 2015 році зросла до 9 днів у
2019 році. Що спричинило збільшення тривалості одного обороту власного капіталу з 91 дня у 2015 році до 147 днів у 2019 році.
Все це є ще одним підтвердження необхідно перегляду керівництвом
СТОВ «Дніпро - Н» платіжної дисципліни зі сторони покупців підприємства.
Логічним завершенням аналізу фінансових коефіцієнтів є рейтингова оцінка діяльності підприємства, за різні часові періоди. Рейтингова оцінка дозволяє на основі обмеженого набору показників провести швидкий комплексний аналіз і ранжувати їх залежно від результатів діяльності.
До вибору показників для оцінки пред’являються вимоги:
- для цілей аналізу коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість;
- коефіцієнти повинні бути максимально інформативними і давати цілісну картину досліджуваного об’єкта;
- інформація використовувана в розрахунках повинна володіти доступністю.
Розглянутим вимогам задовольняє наступна сукупність:
- коефіцієнт автономії ( концентрації власного капіталу);
- коефіцієнт поточної ліквідності;

40
- показник забезпеченості запасів власними оборотними засобами;
- показник рентабельності основних засобів та інших необоротних активів;
- коефіцієнт оборотності власного капіталу ( виручка від реалізації: середнє значення власного капіталу);
- прибуток від реалізації продукції ;
- коефіцієнт придатності майна (знос основних засобів, вартість основних засобів).
Рейтингову оцінку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» наведено в додатку К.
Розглянувши в додатку К показники ліквідності, ділової активності, фінансової незалежності, рентабельності та інші, слід відмітити, що досліджуване підприємство має найнижчі показники у 2019 році проти років дослідження. Тому, СТОВ «Дніпро - Н» досягло рівня «В», що потребує негайних дій зі сторони керівництва, щоб запобігти збитковості діяльності.
Отже, за результатами проведеного аналізу сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» за останній рік має досить низькі показники по досліджуваним коефіцієнтам. Найбільш негативними факторами є дебіторська заборгованість та стан основних засобів, що вимагає негайних дій задля запобігання банкрутства в майбутньому.
2.2. Характеристика організації роботи бухгалтерської служби та оцінка базових засад облікової політики підприємства
Бухгалтерія - це штатно - структурний підрозділ підприємства, призначений для збору даних про майно і зобов’язання підприємства.
Основні завдання, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства полягають в наступному:

41
- формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства та його майновий стан, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;
- забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства при здійсненні підприємством господарських операцій і їх доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;
- запобігання негативних результатів господарської діяльності підприємства і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості.
На сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю
«Дніпро - Н» лінійна структура організації бухгалтерії, всі працівники бухгалтерії отримують завдання і звітують безпосередньо перед головним бухгалтером.
Бухгалтерський облік ведеться згідно централізації облікового процесу.
За яким апарат бухгалтерської служби зосереджений в головній бухгалтерії, де ведеться синтетичний і аналітичний облік на підставі первинних і зведених документів, що надходять з підрозділів підприємства.
Облікова політика підприємства - прийнята підприємством сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, що включають первинне спостереження, вартісне вимірювання, поточне угруповання і підсумкове узагальнення фактів господарської діяльності. Істотними визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання про застосування яких зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності неможлива достовірна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів або фінансових результатів діяльності підприємства.
Облікова політика СТОВ «Дніпро - Н» забезпечує:

42
- повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх факторів господарської діяльності (вимога повноти);
- своєчасне відображення фактів господарської діяльності (вимога своєчасності);
- велику готовність до визнання в бухгалтерському обліку витрат і зобов’язань, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів (вимога обачності);
- відображення в бухгалтерському обліку факторів господарської діяльності виходячи не стільки з їх правової форми, скільки з економічного змісту фактів і умов господарювання (вимога пріоритету змісту перед формою);
- тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця (вимога несуперечності);
- раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов господарської діяльності і величини підприємства (вимога раціональності).
До способів ведення бухгалтерського обліку, прийнятих при формуванні облікової політики сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» і підлягають розкриттю в бухгалтерській звітності, відносяться способи амортизації основних засобів, нематеріальних та інших активів, оцінки виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції, визнання прибутку від продажу продукції, товарів, робіт, послуг та інші способи (рис. 2.1).
Склад і зміст інформації про облікову політику підприємства з конкретних питань бухгалтерського обліку, що підлягає розкриттю в бухгалтерській звітності встановлюються відповідними положеннями з бухгалтерського обліку.
Істотні способи ведення бухгалтерського обліку підлягають розкриттю у пояснювальній записці, що входить до складу бухгалтерської звітності
СТОВ «Дніпро - Н» за звітний рік. Проміжна бухгалтерська звітність може

43 не містити інформацію про облікову політику підприємства, якщо в останній не відбулися зміни з часу складання річної бухгалтерської звітності за попередній рік.
Рис. 2.1. Способи ведення бухгалтерського обліку, що відображаються в обліковій політиці СТОВ «Дніпро - Н»
Облікова політика сільськогосподарського товариства з обмеженою
Способи ведення бухгалтерського обліку, що відображаються в обліковій політиці СТОВ «Дніпро - Н»
Організаційно-технічний розділ
Методологічний розділ організація бухгалтерського обліку розробка робочого плану рахунків організація документообігу форми первинних облікових документів внутрішня звітність підприємства форма бухгалтерського обліку технологія обробки облікових даних порядок проведення
інвентаризації порядок внутрішнього контролю господарських операцій облік основних засобів облік нематеріальних активів облік виробничих запасів облік доходу від реалізації продукції метод амортизації; термін корисного використання; порядок переоцінки спосіб нарахування амортизації за окремим групами; термін корисного використання спосіб відображення готової продукції; спосіб оцінки незавершеного виробництва метод визначення доходу від реалізації продукції

44 відповідальністю «Дніпро - Н» формується головним бухгалтером і затверджується керівником. При цьому затверджується:
- робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
- форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
- порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства;
- методи оцінки активів і зобов’язань;
- правила документообігу;
- порядок контролю за господарськими операціями.
При формуванні облікової політики СТОВ «Дніпро - Н» по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо з конкретного питання в нормативних документах не встановлено способи ведення бухгалтерського обліку, то при формуванні облікової політики здійснюється розробка відповідного способу, виходячи з цього та інших положень з бухгалтерського обліку.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» зобов’язане не рідше одного разу на три роки проводити інвентаризацію майна і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Інвентаризації підлягає все майно підприємства (основні засоби, нематеріальні активи, фінансові вкладення, виробничі запаси, готова продукція, товари, інші запаси, грошові кошти та інші фінансові активи) незалежно від його місцезнаходження та всі види фінансових зобов’язань.
Крім того, інвентаризації підлягають виробничі запаси та інші види

45 майна, які не належать підприємству, але котрі відображаються в бухгалтерському обліку (що знаходяться на відповідальному зберіганні, орендовані, отримані для переробки), а також майно, не враховане з яких- небудь причин.
Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням та матеріально-відповідальній особі.
Періодичність проведення інвентаризації визначається керівником
СТОВ «Дніпро - Н», за винятком випадків обов’язкової інвентаризації.
Проведення інвентаризації є обов’язковим:
- при зміні матеріально-відповідальних осіб;
- при виявленні фактів розкрадання, зловживання чи псування;
- в разі стихійного лиха, пожежі або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Виявлені в результаті інвентаризації надлишки оприбутковуються, а невиправдані недостачі відшкодовуються в установленому порядку винними особами.
Прийнята підприємством облікова політика оформлюється відповідною організаційно-розпорядчою документацією (наказами, розпорядженнями і т.п.) СТОВ «Дніпро - Н».
Зміна облікової політики має бути обґрунтованим і оформлятися у відповідному порядку. Зміна облікової політики підприємства може проводитися у випадках:
- зміни законодавства або нормативних актів з бухгалтерського обліку;
- розробки підприємством нових способів ведення бухгалтерського обліку. Застосування нового способу ведення бухгалтерського обліку передбачає більш достовірну уяву щодо фактів господарської діяльності в обліку та звітності підприємства або меншу трудомісткість облікового процесу без зниження ступеня достовірності інформації;
- істотного зміни умов діяльності. Істотна зміна умов діяльності

46 підприємства може бути пов’язано з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності і т.п.
Зміни облікової політики, що зробили або здатні суттєво вплинути на фінансове становище, рух грошових коштів чи фінансові результати діяльності підприємства, підлягають відокремленому розкриттю в бухгалтерській звітності. Інформація про них повинна, як мінімум, включати:
- причину зміни облікової політики;
- оцінку наслідків змін у грошовому вираженні;
- вказівка на те, що включені в бухгалтерську звітність за звітний рік відповідні дані періодів, що передують звітному, скориговані.
Отже, на сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» бухгалтерська служба організована у відповідності до лінійної структури. Наказ про облікову політику затверджений наказом керівника, в ньому містяться основні аспекти ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
2.3. Стан податкового обліку на СТОВ «Дніпро - Н»
Досліджуване сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Н» є платником єдиного податку четвертої групи.
Як випливає з назви податкового режиму - «єдиний податок четвертої групи», сплата даного податку замінює собою сукупність податків, що підлягають сплаті при застосуванні загальної системи оподаткування.
Єдиний податок четвертої групи замінює собою сплату двох основних податків.
Перший замінний податок
- податок на прибуток.
Сільськогосподарські товаровиробники звільнені від сплати податку на прибуток від сільськогосподарської діяльності.
Другий - сільськогосподарські підприємства не сплачують податок на

47 майно у складі плати за землю.
Сплата єдиного податку четвертої групи передбачає обов’язок обчислювати, утримувати і перераховувати до відповідного бюджету податки.
Відповідно до вище зазначеного, на СТОВ «Дніпро - Н» покладаються такі обов’язки:
- правильно і своєчасно обчислювати відповідні податки, утримувати
їх за рахунок коштів, що виплачуються платникам податків, і перераховувати до бюджетів;
- протягом одного місяця письмово повідомляти в орган Фіскальної служби України за місцем свого обліку про неможливість утримати податок у платника податків і про суму заборгованості платника податків, якщо така
є;
- вести облік виплачених платникам податків коштів, утримані та перераховані до бюджетів податків, в тому числі персонально по кожному платнику податків;
- подавати до Фіскальної служби України за місцем свого обліку документи, необхідні для здійснення контролю за правильністю обчислення, утримання та перерахування податків.
Для відображення єдиного податку четвертої групи СТОВ «Дніпро - Н» використовує рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» призначений для узагальнення інформації про розрахунки з бюджетами з податків і зборів, що сплачуються підприємством.
Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» кредитується на суми, належні за податковим деклараціям (розрахунками) до внеску до бюджетів.
За дебетом рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами» відображаються суми, фактично перераховані до бюджету, а також суми податку на додану вартість.
Субрахунки до рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами»

48 відкривають за видами податків і зборів «Розрахунки за податками»,
«Розрахунки за обов’язковими платежами», «Податкові зобов’язання»,
«Податковий кредит».
Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» ведеться по кожній податковій декларації. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання необхідних даних по:
- поточним податковим платежам;
- простроченим податковим платежам;
- штрафним санкціям;
- відстроченим і розстроченим сумам зі сплати податку і збору.
Типовою кореспонденцією з відображення єдиного податку четвертої групи є:
Нараховано єдиний податок Дт 96 Кт 641
Суму єдиного податку віднесено на фінансовий результат Дт 791 Кт 96
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
«Дніпро - Н», перебуває на сплаті єдиного податку четвертої групи, оскільки доходи від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, включаючи продукцію первинної переробки, вироблену
із сільськогосподарської сировини власного виробництва, становить у загальному доході від реалізації продукції не менше 75 відсотків [38].
Структурно – логічна схема єдиного податку четвертої групи наведено на рисунку 2.2.
Об’єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи визнаються земельні ділянки, що перебувають у розпорядженні підприємства, як на плавах власності, так і оренди.
З поняття об’єкта оподаткування випливає податкова база. Під нею розуміється грошове вираження нормативної грошової вартості земельних ділянок.

49
Рис. 2.2. Структурно - логічна схема єдиного податку четвертої групи
СТОВ «Дніпро - Н»
Податкова ставка єдиного податку четвертої групи обчислюється як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази. Згідно з
Податковим кодексом податкові ставки встановлені в наступних розмірах:
- 0,95 – для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) ;
- 0,57 –для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях;
- 0,57 – для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) ;
- 0,19 – для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях;
- 2,43 – для земель водного фонду;
- 6,33 – для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві
(вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди [1].
Для визначення суми єдиного податку четвертої групи береться
Платник
СТОВ «»Дніпро - Н
Об’єкт оподаткування
Площа земельної ділянки
Ставки
Диференційовані за землями сільськогосподарського призначення – залежно від напрямів використання землі

50 поточна нормативна грошова оцінка землі з врахуванням коефіцієнтів
індексації.
Сума податку = Sзем. х Н.г.о. х k х ставка податку де,
Sзем. – площа земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні підприємства, як на правах власності, так і орендовані;
Н.г.о. – нормативна грошова оцінка земельних ділянок (інформація
Держкомзему); k – коефіцієнт індексації; ставка податку – у відповідності до класифікації земельної діяльності.
Сплачується єдиний податок щоквартально:
- у І кварталі – 10%;
- у ІІ кварталі – 10%;
- у ІІІ кварталі – 50%;
- у IVкварталі – 30% [3].
Сільськогосподарське підприємство «Дніпро - Н» складає і подає податкову декларацію з єдиного податку четвертої групи за місцем реєстрації земельної ділянки.
Податкова декларація подається за підсумками звітного періоду - не пізніше 30 календарних днів з дня закінчення звітного періоду, а за підсумками податкового періоду - не пізніше 28 лютого року, наступного за минулим податковим періодом [8].
Декларація подається до Фіскальної служби України за встановленою формою в паперовому та електронному вигляді разом з документами, які відповідно до Податкового кодексу повинні додаватися до податкової декларації.
Днем подання Декларації до Фіскальної служби України вважається:
- дата отримання в податковому органі при її поданні особисто або через представника;

51
- дата відправлення поштового відправлення з описом вкладення при її відправлення поштою;
- дата відправки по телекомунікаційних каналах, зафіксована у підтвердженні спеціалізованого оператора зв’язку, при її передачі по телекомунікаційних каналах зв’язку [9; 14].
Декларація заповнюється рукописним або машинописним способами, чорнилом чорного або синього кольору. Можлива роздруківка Декларації на принтері.
Не допускається виправлення помилок за допомогою коригувального чи іншого аналогічного засобу.
Не допускається скріплення аркушів Декларації, що приводить до псування паперового носія.
Кожному показнику Декларації відповідає одне поле, що складається з певної кількості комірок. У кожному полі вказується тільки один показник.
Виняток становлять показники, значенням яких є дата. Таким показниками в затвердженій формі відповідають три поля: день, місяць і рік, розділені знаком « . ».
У верхній частині кожної сторінки Декларації зазначаються
ідентифікаційний номер платника податків і код причини постановки на облік СТОВ «Дніпро - Н».
Сторінки Декларації мають наскрізну нумерацію, починаючи з титульного листа, незалежно від наявності (відсутності) і кількості заповнюваних розділів. Порядковий номер сторінки проставляється в певному для нумерації полі.
Заповнення полів Декларації значеннями текстових, числових, кодових показників здійснюється зліва направо, починаючи з першої (лівої) комірки.
Незважаючи на відмінність відображення і розрахунку єдиного податку четвертої групи, дані бухгалтерського обліку і податкового можуть збігатись.
Таким чином, СТОВ «Дніпро - Н» перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником четвертої групи єдиного податку. Для

52 відображення податку використовується рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». До органів Фіскальної служби України підприємство подає податкову декларацію з розрахунком суми податку, що сплачується до місцевого бюджету.
2.4. Шляхи вдосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників
Весь агропромисловий комплекс є невід’ємною частиною економіки, тому що ця галузь виробляє життєво важливу для суспільства продукцію.
Розвиток АПК визначає стан усього народного господарства в цілому, а також, рівень продовольчої безпеки держави і соціально-економічну обстановку в суспільстві [23].
В даний час, присутні сприятливі умови для функціонування сільського господарства, такі як пільговий режим, дотації, але все ж, в галузі залишається низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, зношені виробничі фонди.
Існує ряд невирішених проблем, таких як:
- нестабільність доходів;
- недостатній приплив приватних інвестицій;
- високий тіньовий сектор.
Так само важливо те що, висока питома вага збиткових підприємств, рентабельність сільськогосподарських підприємств нижче, ніж в цілому по економіці, але ризики в агарному секторі вищі, ніж в інших галузях.
До 1998 року був низький рівень розвитку сільського господарства, що привів до потрібності розробки податкової реформи особливих заходів підтримки аграрного сектора економіки, тобто введення єдиного сільськогосподарського податку [69].
З 2009 року скасовано обмеження, що не дозволяє переходити на

53 податковий режим підприємствам, які мають філії або представництва.
Право переходу на єдиний податок четвертої групи отримали підприємства та індивідуальні підприємці. Так само, було знято обмеження на перенесення збитків які, виходять за підсумком попереднього податкового періоду.
Так само при єдиному податку четвертої групи відсутні обмеження за розмірами доходу для переходу на сплату податку, що дозволяє використовувати його великими сільськогосподарськими виробниками..
Тому пільговий режим у вигляді єдиного податку четвертої групи повинен бути реформований. Всі підприємства зобов’язані вести облік показників своєї діяльності, необхідних для обчислення податкової бази суми податку, все це відображається на основі даних бухгалтерського обліку.
Так само, виділимо основні пропозиції для вдосконалення системи оподаткування:
- сформулювати уточнений список платників податків, що мають право застосування єдиного податку четвертої групи;
- надання самостійного права платникам податків вибору об’єкта і ставки оподаткування.
У таблиці 2.1 надані платники податків єдиного податку четвертої групи згідно податкового кодексу, і можливий список переліку платників
єдиного податку четвертої групи.
Разом з тим можна відмітити значне зростання тіньового сектора економіки, саме в сфері сільського господарства. На наш погляд, це пов’язано, в тому числі і з законною можливістю застосування цими підприємствами пільгових режимів оподаткування. Це дає можливість для неповної сплати податків деякими підприємствами. Слід виключити ряд платників з числа можливих, що мають право застосовувати спеціальний податковий режим у вигляді сплати єдиного податку четвертої групи.

54
Таблиця 2.1
Платники податків єдиного податку четвертої групи, змінений перелік
№
Платники податків єдиного податку четвертої групи згідно
Податкового кодексу
Можливість використання єдиного податку четвертої групи
Існуючі
Проєкт
1
Підприємства та індивідуальні підприємці, які виробляють сільськогосподарську продукцію, здійснюють первинну і промислову переробку
і згодом реалізують сільськогосподарську продукцію (частка доходу не менше
75%).
+
+
2
Споживчі кооперативи при цьому частка доходів від реалізації сільгосппродукції також повинна становити не менше 75% в загальному доході
+
+
3
Рибогосподарські підприємства
+
-
4
Рибогосподарські підприємства та
індивідуальні підприємці (в загальному доході від реалізації товарів частка доходів від реалізації їх уловів водних біологічних ресурсів, рибної та іншої продукції з водних біологічних ресурсів за податковий період не менше 75%.).
+
-
5
Рибогосподарські підприємства та
індивідуальні підприємці, якщо підприємства здійснюють рибальство на судах рибопромислового флоту, яке знаходиться в їхньому володінні та використовується тільки на підставі договору фрахтування.
+
-
Іншим напрямком удосконалення оподаткування сільськогосподарських підприємств є надання можливості платникам податків самостійно вибирати об’єкт оподаткування зі зміною податкової ставки. Умови вибору об’єкта оподаткування єдиним податком четвертої групи і ставки податку наведені в таблиці 2.2. За можливості платниками податків вибрати в якості об’єкта оподаткування доходи що дозволить
істотно спростити процедури обліку витрат, а також знизити витрати на ведення відповідної звітності.
Для сільськогосподарських підприємств котрі працюють на спецрежимі, існує обмеження права перенесення збитків на майбутні періоди.
Ефект бюджету від пропонованого напрямку буде складатися за рахунок додаткового надходження з податків загального режиму

55 оподаткування, які будуть сплачуватися цими підприємствами: податок на прибуток, податок на майно підприємства.
Таблиця 2.2
Можливість вибору об’єкта оподаткування і ставка
Елемент податку
Існуючі
Проєкт
Об’єкт оподаткування
Земельні ділянки, що перебувають у власності підприємства
Доходи зменшенні на величину виробничих витрат
Ставка
В залежності від класифікації земель
4%
Обмеження за доходами
Дохід від сільськогосподарської діяльності не менше 75%
Дохід від сільськогосподарської діяльності не менше 75%
Ще однією важливою проблемою є стимулювання інвестицій в сільське господарство. Інвестування є тією частиною економіки будь-якої держави, яка безпосередньо і тісно пов’язана з оподаткуванням. Адже інвестиційний клімат в країні залежить від особливостей оподаткування тієї чи іншої галузі економіки. Для планомірного і інтенсивного розвитку сільського господарства, необхідне залучення інвестиційних ресурсів. У зв’язку з цим, для вирішення даної проблеми доцільно запропонувати наступне:
1) застосування інвестиційних податкових пільг для платників єдиного податку четвертої групи;
2) застосування прискореної амортизації для інвестицій в інновації, природоохоронних та енергозберігаючих технологій в сільському господарстві;
3) списання кредиторської заборгованості підприємств по податках і обов’язкових платежах до позабюджетних соціальних фондів, за умови вкладення коштів у реальні інвестиції.
Розрахунок єдиного податку четвертої групи - це трудомісткий процес, який вимагає особливої уважності: невірно розрахована податкова база може привести до серйозних наслідків і штрафів.
Для того, щоб правильно розрахувати податок, потрібен документ, на базі якого можна отримати інформацію для розрахунку податку і заповнити

56 податкову декларацію.
Законодавство передбачає безліч варіантів узагальнення інформації для цілей податкового обліку. Платник податків мають право вибирати будь-який варіант. Так, наказом про облікову політику в частині податкового обліку
СТОВ «Дніпро - Н» передбачено, що для обчислення єдиного податку четвертої групи підприємство може застосовувати будь-які регістри, які дозволяють визначити базу для обчислення даного податку. Самостійно розроблені форми первинних облікових документів повинні достовірно відображати наявні у підприємства земельні ділянки і містити обов’язкові реквізити. Для підтвердження наявності земельних ділянок можуть використовуватися уніфіковані первинні документи, а також документи, які розроблені самостійно.
Здійснюючи розрахунок оподатковуваної бази по єдиному податку четвертої групи, бухгалтер використовує зведені таблиці, застосовуючи програму Microscoft Office Ecxel.
Ми пропонуємо використовувати податковий регістр під назвою
«Регістр розрахунку єдиного податку», який спростить роботу бухгалтера і зможе відображати порядок наявності земельних ділянок та частку серед них власних і залучених (рис. 2.3).
З рисунка 2.3 видно, що, заповнивши всі необхідні реквізити СТОВ
«Дніпро - Н», в кожен розділ податкового регістра вносяться дані про наявні земельні ділянки за звітний період.
Після заповнення регістра за розрахунком єдиного податку четвертої групи головний бухгалтер надає його для ознайомлення і підпису керівнику підприємства, потім ставиться печатка СТОВ «Дніпро - Н» і дата складання податкового регістра. Документ вважається заповненим і повною мірою відображає облікову інформацію за єдиним сільськогосподарським податком після перевірки і підписання посадовими особами.