Рис. 3.5 Методи стимулювання за дотримання нормативних вимог охорони праці на ДП «Датський текстиль»
Управління і створення сприятливих умов праці на підприємстві дозволяють забезпечити добробут працюючих. З погляду системного підходу до управління умовами праці необхідне створення високоефективного механізму реалізації соціально-економічних методів управління, які мають найбільш виразні мотиваційні характеристики.
Рис. 3.6 Методи покарання за недотримання нормативних вимог
охорони праці на ДП «Датський текстиль».
На дочірньому підприємстві «Датський текстиль» застосовуються соціально-економічні методи управління умовами та охороною праці, які включають такі напрямки:
підвищення економічної відповідальності власників підприємства за шкоду заподіяну здоров'ю працівникам з несприятливими умовами
праці;
забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
стимулювання посилення діяльності та зацікавленості підприємств у поліпшенні умов праці;
створення та забезпечення системи соціальних пільг і гарантій, застосування соціальних і соціально-психологічних методів і заходів щодо управління умовами та охороною праці;
вивчення та поширення досвіду в питаннях охорони праці (впровадження типових навчальних програм; організація нарад і семінарів, проведення інструктажів);
інформаційне забезпечення охорони праці.
Для того, щоб створити безпечні і нешкідливі умов праці на робочих місцях адміністрація ДП «Датський текстиль» розробляє й впроваджує комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці. А також розробляються програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на ДП «Датський текстиль».
ВИСНОВКИ
Сучасний стан ринку праці України характеризується такими проблемами: недостатній рівень організації умов праці; втрата трудових навичок кваліфікованих кадрів внаслідок впровадження гнучких виробничих систем, що працюють під контролем електронно-обчислювальних машин, дисплейної техніки, форми адаптації людини до яких не вивчені; погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць; неадекватність структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці; складна ситуація щодо організації умов праці для окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців); недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму і охорони праці окремих груп працюючих.
Оцінюючи законодавчу базу варто зазначити, що вона потребує доповнення рядом важливих Законів України. За допомогою приведених даних можна систематизувати заходи щодо вирішення проблем умов праці нашої країни по регулюванню напрямами, зокрема: формування нормативно-правової бази в сфері охорони праці; створення нових робочих місць. Задоволеність працівників умовами праці залежить від удосконалення охорони праці, комфортної робочої атмосфера, а також буде більше можливостей для навчання і росту. Про стан умов праці свідчить рівень зайнятості у галузі господарства.
Таким чином, вдосконалення вивчення ринку праці потребує негайного розв’язання низки важливих завдань. Це дозволить постійно та системно відстежувати ситуацію умов праці в країні. Умови праці на підприємстві як умови життя працівників у процесі їх діяльності, є одночасно елементом виробничої системи і об'єктом організації, планування й управління. Тому зміна умов праці неможливо без втручання у виробничий процес. Тобто необхідно поєднувати, з одного боку, умови праці, з іншого – технологію виробничих процесів.
Реалізація цілеспрямованих заходів з покращення умов і охорони праці дозволить зменшити показник загального виробничого травматизму, приблизити його значення до рівня розвинених європейських країн, зменшити питому вагу працівників, зайнятих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Тому, насамперед, необхідно:
- удосконалити управління охороною і безпекою в організаціях;
- забезпечити на постійній основі комплексну оцінку робочих місць з позиції потреб ергономіки, санітарно-технічних нормативів і державних нормативних правових актів з охорони праці;
- систематично проводити профілактичні засоби виробничого травматизму, які включають в себе атестацію робочих місць, за умовами праці; впровадження системи сертифікації організації робіт з охорони праці; навчанні та інструктаж; підвищення кваліфікації;
- створювати та впроваджувати сучасні засоби індивідуального і колективного захисту, приладів контролю, шкідливих і небезпечних речовин в робочій зоні;
- формувати заздалегідь сприятливих умов праці на нових, реконструйованих підприємствах, новому обладнанні тощо;
- виділяти щорічно із держбюджету України достатню кількість грошових коштів для фінансування заходів, для поліпшення умов праці робітників.
Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих технологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівників і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов праці спричиняють надання майже третині працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільськогосподарського виробництва пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці. Щорічно витрати на ці потреби становлять понад 700 млн. грн., але цих коштів недостатньо, щоб впровадити у життя всі переліченні рекомендації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дорошенко К. Пільги і компенсації за роботу в шкідливих та важких умовах праці: Думка науковця // Людина і праця. К.– 2005. - №8. – 20-30с.
2. Пашуто В.П. Организация и нормирование труда на предприятии: Учеб. пособие для студ. экон. спец. вузов. – Мн.: Новое знание, 2001. – 304с.
3. Лисюк М. Управління охороною праці на виробництві // Справочник кадровика. – 2006. - №1. – С. 70-73
4. Збірник систематизованого законодавства. Витрати на охорону праці // К. – № 3. – 2008. – с. 17-32
5. Закон України "Про охорону праці" від 21.11 2002 р. №229-І
6 . Закон України "О відпустках" від 15.11.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр
7. Голінько В.І. Основи охорони праці. – Д.: Національний гірничий університет, 2010. - 271 с.
8. Батлук В.А., Гогіташвілі Г.Г. та ін. Охорона праці в галузі телекомунікацій. – Львів: Афіша, 2003. – 320с.
9. Горбатюк М.І., Білан С.О. Довідник з охорони праці та пожежної безпеки для працівників електрозв’язку. – К.: Основа, 2003. – 704 с.
10. Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.
11. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 252 с.
12. Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 140 с.
1 2 3