37. Інструктаж і навчання працівників правилам по техніці безпеки і виробничій санітарії.
Забезпечення безпеки виробничого устаткування і технологічних процесів досягається проведенням організаційно-технічних заходів з боку власника або уповноваженого ним органу, які включають впровадження нових прогресивних технологій, сучасного устаткування, засобів механізації і автоматизації, досконалих засобів з техніки безпеки, своєчасне проведення ремонту будівель і споруд, що гарантує їх безпечну експлуатацію.
Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці включає забезпечення нормального функціонування вентиляції виробничих приміщень, опалювальних та освітлювальних систем, каналізації, водопостачання, забезпечення працівників миючими засобами і т. ін.
Навчання працюючих безпечних умов праці — це одна з головних складових в охороні праці. Починається воно з прийому працівника на роботу, коли власник (уповноважений ним орган) знайомить майбутнього працівника з умовами і станом охорони праці, правилами поведінки на території підприємства в повсякденній практичній діяльності і в екстраординарних ситуаціях. Державний комітет України з нагляду за охороною праці затвердив Типове положення, згідно з яким всі працівники при прийомі на роботу повинні проходити вступний інструктаж за програмою, складеною на підставі орієнтовного переліку питань, викладених в цьому положенні. Це стосується і інших видів інструктажу. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які постійно або тимчасово будуть працювати на даному підприємстві, працівником служби охорони праці в спеціально обладнаному для цієї мети приміщенні.
Далі, до початку роботи на робочому місці, з новоприйнятим (чи переведеним з іншого підрозділу) працівником його безпосередній керівник проводить первинний (і всі наступні) інструктаж з техніки безпеки. Повторний інструктаж передбачає періодичне (один раз на півріччя, на роботах з підвищеною небезпекою — раз у квартал) повторення з усіма працівниками правил поведінки на робочому місці з точки зору дотримання вимог правил техніки безпеки.
Позаплановий інструктаж проводиться з працюючими при введенні нового обладнання чи устаткування, зміні вимог нормативних актів з охорони праці, в надзвичайних ситуаціях, у випадку, якщо стався або існує загроза нещасного випадку, та інших, передбачених Типовим положенням, випадках.
Ще один вид інструктажу — цільовий — проводиться з працівником при виконанні ним робіт, не пов'язаних з його прямими посадовими обов'язками (наприклад, залучення до разових вантажно-розвантажувальних робіт, аварійні роботи і т. ін.).
Проведення інструктажу завершується перевіркою знань з техніки безпеки шляхом усного опитування працівників і перевірки засвоєння набутих ними безпечних методів роботи. Про проведення інструктажу у журналі, заведеному на підприємстві, робиться відповідний запис, який підтверджується підписами того, хто проводив інструктаж, і того, кого інструктували.
Контроль за якістю і періодичністю інструктажу з техніки безпеки є однією із основних функцій служби охорони праці.
Система охорони праці передбачає надання працівникам, які зайняті на роботах, що пов'язані з забрудненням, а також з небезпечними умовами праці, з особливим температурним режимом і т. д., засобів індивідуального захисту.
До них відносяться такі: спеціальне взуття, спецодяг, маски, респіратори, захисні пояси, каски, окуляри і т. ін. Засоби індивідуального захисту надаються працівникам відповідно до порядку, затвердженого Державним комітетом по нагляду за охороною праці (наказ № 170 від 29.10.96 р.). Він передбачає безоплатне їх надання згідно з нормами, встановленими за виробничою ознакою. В разі ненадання цих засобів власник зобов'язаний компенсувати працівникові його витрати на придбання відповідних засобів індивідуального захисту.
Згідно з переліком робіт, пов'язаних із забрудненням, встановленим безпосередньо власником або уповноваженим ним органом, працівникам, які зайняті на цих роботах, видається мило за встановленою нормою, а за наявності на робочому місці токсичних шкідливих речовин — знешкоджуючі засоби. Для нейтралізації токсичних речовин працівникам в день роботи безплатно видається молоко або інші продукти харчування, рівноцінні для підвищення захисної функції організму від впливу шкідливих речовин.
Для працюючих в особливо шкідливих умовах підприємствами організовується замість молока видача лікувально-профілактичного харчування у вигляді гарячих сніданків в дні роботи. Порядок видачі лікувально-профілактичного харчування регулюється діючою на сьогодні постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7.01.77 р. № 4/П-1 і здійснюється на підприємствах відповідно до рішення власника або уповноваженого ним органу за узгодженням з профспілковим комітетом.
Нормативними актами встановлені також інші норми, спрямовані на забезпечення охорони праці працівників. Так, для працівників, що працюють на відкритому просторі в холодну пору року, передбачені спеціальні перерви в роботі для обігріву і відпочинку; робітники, які працюють на гарячих виробництвах, безплатно забезпечуються газованою водою; на вантажно-розвантажувальних роботах встановлені граничні норми щодо підіймання і перенесення вантажів.
38. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
З метою охорони здоров'я працівників власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організовувати проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників деяких галузей і спеціальностей. Як і будь-яка правова норма ця вимога врегульована Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (наказ Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31.03.94 р.). При невиконанні працівником вимоги щодо проходження медичного огляду власник має право відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати і притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується працівників, які не пройшли в установленому порядку навчання та інструктаж з техніки безпеки.
Працівники із своїх коштів ніяких витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.
Обов'язковим медичним попереднім та періодичним оглядам підлягають працівники, які приймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятливими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що додаються до Положення про медичний огляд працівників певних категорій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1238 уведено обов'язковий профілактичний наркологічний огляд працівників, які під час виконання своїх функціональних обов'язків повинні використовувати певні види сировини, речовини і матеріалів. До таких працівників належать особи, які під час роботи повинні використовувати етиловий спирт; працівники фармацевтичних підприємств, аптечних закладів; анестезіологи та інші медичні працівники закладів охорони здоров'я, які за специфікою роботи повинні використовувати фторотан і ефір; працівники підприємств, які працюють в умовах підвищеного атмосферного тиску; чергові працівники підприємств, які обслуговують, налагоджують, монтують і проводять роботи в електромережах та електроустановках під напругою 127 вольт і більше; працівники підприємств, які провадять роботи, пов'язані з використанням вибухових матеріалів; працівники транспортних засобів усіх видів транспорту тощо.
Метою проведення профілактичного наркологічного огляду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов'язків і провадження певних видів діяльності.
39. Поняття нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом. Акт про нещасний випадок, його значення для пенсійного забезпечення.
Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не мети як на один день, складається акт за формою Н-1.
Такий акт не складається і не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дій, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу.
Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з рослідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих професійних отруєнь — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
Складає акт про нещасний випадок за формою Н-1 комісія з розслідування нещасного випадку у п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої (сторонньої) особи, і надіслати його на затвердження власникові підприємства.
До акту додаються пояснення очевидців, потерпілого, а також у разі необхідності паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.
Нещасні випадки, що оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.
Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта. Акт надсилається потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головному спеціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові з нагляду за охороною праці; профспілковій організації підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосереднього начальника чи власника підприємства, або якщо втрата непрацездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року, протягом десяти діб від дня подання заяви. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.
У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.
Акт про нещасний випадок має значення при призначенні пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Пенсія по інвалідності в такому випадку призначається незалежно від стажу роботи (ч. 1 ст 25 Закону України “Про пенсійне забезпечення”). А сам акт про нещасний випадок є одним із обов”язкових документів для призначення пенсії по інвалідності.
40. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
Порядок розслідування нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, регулюється нині діючим Положенням про порядок розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 623 в редакції постанови № 923 від 17.06.98 р.
Відповідно до цього положення розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контактів з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни, що призвели до втрати працездатності на один день і більше або необхідності переведення потерпілого на іншу роботу, що підтверджено медичним висновком.
Розслідування проводиться протягом 3-х діб після події (протягом місяця, якщо про нещасний випадок на виробництві потерпілий не відразу заявив керівникові або наслідки щодо втрати працездатності проявились не відразу) комісією, призначеною наказом керівника підприємства (установи), до складу якої обов'язково включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці даного підприємства (установи, організації), представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Після ретельного обстеження місця події, опитування очевидців і дослідження всіх обставин справи, одержання пояснень від потерпілого комісією за результатами розслідування складається акт у п'яти примірниках (форма Н-1), який передається на затвердження власникові підприємства. Затвердження повинне бути здійснене протягом доби після розслідування, після чого примірники акта передаються потерпілому (особі, яка представляє його інтереси), керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок для вжиття заходів з метою запобігання подібним випадкам, керівникові служби охорони праці на даному підприємстві, в профспілкову організацію підприємства, а також державному інспекторові з нагляду за охороною праці. Акти по формі Н-1 реєструються в спеціальному журналі підприємства.
Результати розслідування розглядаються власником або уповноваженим ним органом з метою розроблення і реалізації заходів щодо попередження аналогічних нещасних випадків у майбутньому і відшкодування шкоди потерпілому чи членам його сім'ї, передбаченого ст. 173 КЗпП України. Відшкодування шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, проводиться в порядку, передбаченому Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 24.06.93 р.
За результатами розслідування вважаються пов'язаними з виробництвом і, відповідно, беруться на облік як такі, нещасні випадки, які трапилися з працівником під час виконання ним посадових обов'язків, в т.ч. у відрядженні, на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці протягом робочого часу, також під час відпустки, в вихідні, святкові дні, в неробочий час, якщо працівник діяв в інтересах підприємства або за дорученням власника; під час проїзду на роботу чи з роботи, слідування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами на громадському транспорті, власному транспортному засобі, пішки, транспорті підприємства чи сторонньої організації, наданому згідно з договором; перед початком роботи і після неї під час приведення в порядок знарядь і засобів виробництва, засобів захисту, одягу, а також особистої гігієни; під час ліквідації аварій, пожеж, наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, використовуваних підприємством; під час надання шефської допомоги.
Розбіжності щодо розслідування нещасного випадку і його результатів вирішуються в порядку розгляду трудових спорів.
41. Матеріальна відповідальність підприємств за шкоду заподіяну здоров’ю працівників.
Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу наступає в першу чергу відповідно до ст. 173 КЗпП у випадку спричинення шкоди здоров'ю і життю працівника при виконанні ним обов'язків, обумовлених трудовим договором, в результаті незабезпечення здорових і безпечних умов праці власником або уповноваженим ним органом, а також у випадку нанесення травми, заподіяної потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Порядок і розмір відшкодування нанесеної працівникові шкоди визначаються Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. №472 зі змінами від 8.02.94 р., 18.07.94р.).
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, складається із виплати:
— втраченого ним заробітку (залежно від ступеня втрати професійної працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією), розрахованого виходячи із середньомісячного заробітку, що передував втраті працездатності;
— одноразової допомоги (в установлених випадках), розмір якої визначається в колективному договорі;
— компенсації на медичну та соціальну допомогу, яка може передбачати додаткове, більш калорійне харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та соціальний догляд, протезування і санаторно-курортне лікування і т. ін.
Доказом вини власника є:
— акт про нещасний випадок або про професійне захворювання;
— висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю;
— медичний висновок про професійне захворювання;
— вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;— рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;
— рішення органів соціального страхування про відшкодування власником або уповноваженим ним органом витрат на допомогу працівникові в разі його тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;
— показання свідків та ін.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної чи фізичної шкоди.
Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу настає закрема при порушенні ним обов'язку щодо своєчасної видачі працівникові документів про працю і заробітну плату, що призвело до затримки його подальшого працевлаштування.
Матеріальною відповідальністю є виплата заробітної плати працівникові за дні вимущеного прогулу в такому випадку, а також у випадку незаконного звільнення працівника чи відмови у прийнятті на роботу деяких категорій працівників (вагітних жінок, молодих спеціалістів, які прибули на роботу за направленням, та ін.).
Спори про відшкодування матеріальної шкоди вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
1 2 3 4 5 6 7