Ім'я файлу: Тема 6 Гудзь К.О.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 13.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Гудзь К тема 3.docx

Травматична катаракта

Проникні поранення переднього відділу очей часто ускладнюються утворенням рубців рогівки і розвитком травматичної катаракти, що виникає внаслідок порушення цілості передньої капсули кришталика . У зв’язку з цим водяниста волога передньої камери потрапляє всередину, спричинюючи набрякання волокон кришталика й помутніння їх уже впродовж перших годин після травми. Однак незначні ушкодження передньої капсули кришталика не призводять до його помутніння завдяки швидкій регенерації капсули.

Травматична катаракта буває частковою або повною. Повна катаракта безпосередньо після поранення трапляється рідко, здебільшого в дітей і осіб молодого віку, в яких ще не сформувалося ядро кришталика. У них відбувається швидке набрякання і випадання волокон кришталика в передню камеру

у вигляді сірих пухких грудочок. Це призводить до блокади шляхів відтоку внутрішньоочної рідини й розвитку вторинної глаукоми із сильним больовим синдромом.

Лікування.
Такі хворі потребують невідкладної операції — екстракції катаракти, що набухає (її виконують екстракап- сулярно, за допомогою факоф- рагментатора або вітреотома). У післяопераційний період призначають протизапальну і розсмоктувальну терапію: антибіотики

парабульбарно, сульфаніламідні препарати всередину, з 2—3-го
дня додають ферменти (фібринолізин, гемаза парабульбарно) і кортикостероїди у вигляді інстиляцій і субкон’юнктивальних ін’єкцій. Кортикостероїди, крім протизапальної, справляють сильну протиалергійну дію, ослаблюючи реакцію на білок кришталика, що є чужорідним для власного організму.

У більшості хворих посттравматичне помутніння кришталика розвивається поступово; такі «стаціонарні» катаракти видаляють у найбільш оптимальний термін (після вщухання запального процесу) — через 2—3 міс. після травми, коли можливе одномоментне проведення імплантації штучного кришталика.

Тромбоз центральної вени сітківки або її гілок

Ізольований тромбоз ретинальних вен зустрічається рідко. Як правило, він розвивається на тлі інших захворювань. цілий ряд факторів призводить до тромбозу судин сітківки: гіпертонічна хвороба, атеросклероз, СД, системні васкуліти, захворюванні, що супроводжуються

підвищеною в'язкістю крові (макроглобулінемія, мієломна хвороба, поліцитемія), а також різні форми тромбофілії.

Підвищений ВОТ, іноді здавлення судини в орбіті (пухлини орбіти, тиреоїдна офтальмопатія). У 50% хворих виявляють артеріальну гіпертензію або офтальмогіпертензію.
Патогенез

У механізмі тромбоутворення провідну роль відіграє порушення цілісності і функцій ендотелію вен. Найбільш часто тромб формується в місці компресії судини (область артеріовенозного перехрещення і на рівні гратчастої пластинки склери). Цей процес часто супроводжується артеріальним спазмом, що призводить до значних порушень мікроциркуляції сітківки.

Венозний застій призводить до різкого підвищення гідростатичного тиску в венулах і капілярах, в результаті чого підвищується проникність судинної стінки. В навколосудинний простір виходять клітинні елементи крові і плазма. Розвиток набряку і підвищення тиску в навколосудинному просторі в свою чергу призводять до компресії капілярів, що ще більше посилює застій крові і гіпоксію сітківки (формується «порочне коло»).

Клініка
При тромбозі стовбура ЦВС зір порушується так само раптово, як і при оклюзії ЦАС, але повної втрати його зазвичай не буває.

Тромбоз вен сітківки, як правило, розвивається протягом декількох годин і проявляється раптовим безболісним погіршенням зору одного ока. Цьому можуть

передувати періодичні затуманення зору і тупий біль в глибині орбіти. Хворі можуть скаржитися на спотворення предметів і темну пляму перед оком.
Лікування

Лікування спрямоване на:

 відновлення кровотоку в тромбованій вені;

 зменшення набряку сітківки:

 розсмоктування інтраретинальних геморагій;

 поліпшення трофіки сітківки.
Показання до госпіталізації

Пацієнти з ішемічним і неішемічної тромбозом ЦВС давністю від 1 до 14 днів
Медикаментозне лікування

Тромболітики. У гостру фазу (до 7 днів від початку захворювання) доцільно використовувати тромболітичні препарати. В даний час використовують тромболітики, створені рекомбінантним шляхом: тканинний активатор плазміногену, урокіназу і проурокіназу. До непрямих активаторам плазміногену відносять стрептокіназу (стрептодеказу). При достатньому утриманні в крові природних активаторів плазміногену (тканинного і урокіназного) в якості тромболітіка можна використовувати плазміноген, що отримується з донорської

крові. Деякі схеми лікування передбачають спільне використання плазміногену і його непрямого активатора стрептодекази. Даний спосіб лікування доречний при нестачі природних активаторів. При лікуванні тромбозу вен сітківки тромболітичні

препарати вводять субкон'юнктівально, парабульбарно, а деякі з них і інтравітреально. Такі способи введення найбільш ефективні і безпечні

Хірургічне лікування

При показаннях виконують такі втручання:

 декомпресію зорового нерва з центральної артерією і веною сітківки;

 декомпресію венозної гілки;

 інтравітреальне введення тромболітиків;

 ведення тромболітіка в верхню гілку ЦВС;

 парацентез рогівки з випусканням внутрішньоочної рідини;

 реваскуляризацію хоріоідеї;

 лазеркоагуляцію сітківки;

 транссклеральну кріоретинопексію.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас