Ім'я файлу: ВГК денна Тема 1 та Тема 2 2021.doc
Розширення: doc
Розмір: 1058кб.
Дата: 27.09.2021
скачати
Розширення: doc
Розмір: 1058кб.
Дата: 27.09.2021
скачати
Код покупця / Сума
У результаті співставлення номера коду покупця, що вводиться з терміналу, з аналогічним кодом у довіднику покупців на екрані комп'ютера висвітлюється найменування підприємства-покупця. Працівник, що вводить інформацію в комп'ютер, звіряє це найменування з найменуванням, зазначеним у первинному документі.
У комп'ютеризованій системі обліку проводяться процедури контролю, які обмежують доступ до файлів осіб, що не мають спеціального дозволу, завдяки чому зменшується ймовірність здійснення несанкціоновани господарських операцій. Процедури контролю, спрямовані на забезпечення захисту комп'ютерних програм і даних, які зберігаються у пам'яті комп'ютера, мають особливу цінність для комп'ютерних систем, в яких є потенційна можливість широкого доступу до програм і даних з терміналів. Такий контроль зазвичай встановлюється завдяки проведенню загальних процедур, які мають відношення до збереження програм та файлів.
Важливим способом фізичного контролю за збереженням майна є інвентаризація.
Крім того, інвентаризації підлягають виробничі запаси та інші види майна, не належать одному підприємству, але рахуються в бухгалтерському обліку (що знаходяться на відповідальному збереженні, орендовані, отримані для подальшої переробки), а також майно, не враховане з будь-яких причин.
Інвентаризація майна здійснюється за його місцезнаходженням матеріально-відповідальними особами, за якими закріплене це майно. Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться відповідно до Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Інструкції про порядок одержання, витрачання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в об'єднаннях, установах і організаціях" від 29.12.1992 року та Наказ Міністерства фінансів України „Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів і документів та розрахунків" від 11.08.1994 р. № 69.
Основними завданнями інвентаризації є:
а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеної о виробництва в натурі;
б) встановлення лишку або нестачі активів і коштів шляхом зіставлення
фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
в) виявлення товарно-матеріальних активів, які частково втратили свою
первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних активів та
нематеріальних активів, що не використовуються;
г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних
фондів;
д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованостей, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.
Проведення інвентаризації є обов'язковим:
а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації
майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;
в) при зміні матеріально-відповідальних осіб (на день прийому - передачі
справ);
г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей
та день встановлення таких фактів);
д) за приписом судово-слідчих органів;
е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після
закінчений явищ);
є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;
ж) у разі ліквідації підприємства.
При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності інвентаризації проводяться при зміні керівника колективу (бригадира), при вибутті з колективу (бригади) більше п'ятидесяти відсотків його членів, а також за вимогою одного або декількох членів колективу (бригади).
Кількість інвентаризацій у звітному році, дата їх проведення, перелік майна і фінансових зобов'язань, що перевіряються при кожній з них, встановлюються керівником організації, крім випадків, коли проведення інвентаризації обов'язкове.
Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. При великому обсязі робіт для одночасного проведення інвентаризації майна і фінансових зобов'язань створюються робочі інвентаризаційні комісії. При малому обсязі робіт і наявності в організації ревізійної комісії проведення інвентаризацій може покладатися на неї.
Персональний склад постійно діючих і робочих інвентаризаційних комісій затверджує керівник організації.
Документ про склад комісії (наказ, постанова, розпорядження) реєструють у книзі контролю за виконанням наказів про проведення інвентаризації (Додаток № 2 до Інструкції по інвентаризації).
До складу інвентаризаційної комісії включають представників адміністрації підприємства, працівників бухгалтерської служби й інших фахівців (інженери, економісти, техніки і т.д.); можливе включення представників служби внутрішнього аудиту організації, незалежних аудиторських організацій.
Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними.
До початку перевірки фактичної наявності майна інвентаризаційна комісія має одержати останні на момент інвентаризації прибуткові і видаткові документи або звіти про рух матеріальних цінностей і коштів.
Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові і видаткові документи, прикладені до реєстрів (звітів), із вказівкою „до інвентаризації на ..." (дата)", що має бути підставою для визначення бухгалтерією залишків майна до початку інвентаризації по облікових даних.
Матеріально-відповідальні особи дають розписки про те, що до початку інвентаризації усі видаткові і прибуткові документи на майно здані в бухгалтерію або передані комісії, та всі цінності, що надійшли на відповідальне збереження, оприбутковані, а вибулі — списані на витрати. Аналогічні розписки дають і особи, що мають підзвітні суми на придбання та доручення на одержання майна.
Зведення про фактичну наявність майна та реальність врахованих фінансових зобов'язань вказуються в інвентаризаційних описах або актах інвентаризації, що готують не менш, ніж у двох примірниках (надалі „інвентаризаційні описи" і „акти інвентаризації" будуть іменуватися „описи".)
Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту та точність внесення в описи даних про фінансові зобов'язання та фактичні залишки активів (коштів, запасів, товарів, іншого майна) забезпечує правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.
Фактичну наявність майна при інвентаризації визначають шляхом обов'язкового підрахунку його кількості, зважування, вимірювання.
Керівник організації повинен створити умови для повної і точної перевірки фактичної наявності майна у встановлений термін — сформувати необхідну групу для переважування та переміщення вантажів, постачання інвентаризаційній комісії технічно справного вагового приладдя, вимірювальних та контрольних приладів, тару для виміру.
За матеріалами та товарами, які зберігаються у неушкодженому пакуванні постачальника, кількість цих цінностей може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці натури (на вибірку) частини цих цінностей. Визначення ваги (або обсягу) матеріалів, що зберігаються навалом, допускається проводити на підставі обмірювань і технічних розрахунків.
При інвентаризації великої кількості вагових товарів відомості один із членів інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальна особа готують відповідні відомості. Наприкінці робочого дня (або по закінченні переважування) дані цих відомостей звіряють, і звірений підсумок відображають в описі. Акти обмірювань, технічні розрахунки та відомості додають до опису.
Перевірка фактичної наявності майна проводиться за обов'язкової участі матеріально-відповідальних осіб.
Інвентаризаційні описи заповнюють з використанням засобів обчислювальної, іншої техніки, або ручним способом.
Описи заповнюють чорнилом або кульковою ручкою чітко і ясно, без помарок та підчисток.
Найменування та кількість Інвентаризованих цінностей та об’єктів вказують в описах за номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих в обліку.
На кожній сторінці опису прописом вказують число порядкових номерів матеріальних цінностей; їх загальну кількість у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, не залежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і т.д.) ці цінності відображені.
Виправлення помилок провадиться в усіх примірниках описів шляхом закреслювання неправильних записів та проставлення над ними вірних. Виправлення повинні бути обумовлені та підписані усіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально-відповідальними особами.
В описах не допускається незаповнених рядків, на останніх сторінках незаповнені рядки прокреслюються. На останній сторінці опису повинна бути вказана оцінка щодо проведення перевірки цін, таксування (множення кількості на ціну за одиницю) та підведені підсумки за підписами осіб, що робили цю перевірку.
Описи підписуються усіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальними особами. Наприкінці опису матеріально-відповідальні особи дають розписку, яка підтверджує проведення комісією перевірки майна в їх присутності, відсутність до членів комісії яких-небудь претензій та прийняття перерахованого в описі майна на відповідальне збереження.
При перевірці фактичної наявності майна у разі зміни матеріально-відповідальних осіб, які прийняли таке майно, розписуються в описі про одержання, а той хто здав — про здачу цього майна.
На майно, яке знаходиться на відповідальному збереженні, орендоване або отримане для переробки, складаються окремі описи.
Якщо інвентаризація майна проводиться протягом декількох днів, то приміщення, де зберігаються матеріальні цінності, за тимчасової відсутності інвентаризаційної комісії мають бути опечатані. Під час перерви у роботі інвентаризаційних комісій (обідня перерва, нічний час, інші причини) описи повинні зберігатися у замкненій шухляді (шафі, сейфі); у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.
Якщо після проведення інвентаризації знайдено помилки в описах, матеріально-відповідальні особи повинні негайно (до моменту відкриття складу, комори, секції і т.ін.) повідомити про це голову інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія перевіряє такі факти та у разі їх підтвердження виправляє виявлені помилки у встановленому порядку.
Для оформлення результатів інвентаризації необхідно застосовувати форми первинної, облікової документації з інвентаризації майна та фінансових зобов'язань.
По закінченню інвентаризації можуть проводитися вибіркові контрольні перевірки правильності здійснення інвентаризації, у яких беруть участь члени інвентаризаційних комісій та матеріально-відповідальні особи обов'язково до відкриття складу, комори, секції і т.ін., де проводилася інвентаризація.
Результати контрольних перевірок правильності проведення інвентаризації оформляють актом і реєструють в книзі обліку контрольних перевірок правильності проведення інвентаризацій.
Суми надлишків і нестач товарно-матеріальних цінностей у порівняльних відомостях вказуються відповідно до їх оцінки у бухгалтерському обліку.
Для оформлення результатів інвентаризації можуть застосовуватися регістри, у яких об'єднані показники інвентаризаційних описів та порівняльних відомостей.
На цінності, які не належать організації, але обліковані (знаходяться на відповідальному збереженні, орендовані, отримані для переробки), складають окремі відомості. Такі відомості можуть бути складені як з використанням засобів обчислювальної та іншої організаційної техніки, так і вручну.
При регулюванні інвентаризаційних різниць:
а) взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці дозволяється тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період, що перевіряється, та однієї і тієї ж особи, яка перевіряється.
Органи державного управління, у віданні яких відносяться підприємства, можуть встановлювати порядок, коли такий залік може дозволяти стосовно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковки тари);
б) у разі, якщо при заліку нестач лишками при пересортиці вартість
цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у
надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.
Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.
Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, порівняно з вартістю цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності;
в) протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін
розглянутий і затверджений керівником підприємства;
Нестачі матеріальних цінностей, коштів і іншого майна, а також псування понад норму природного убутку відносяться на винних осіб; якщо ж винуватці не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, збитки від нестач і псування списують на витрати виробництва й утримання підприємства або зменшення фінансування (фондів) у бюджетної організації.
У документах, наданих для оформлення щодо списання нестач цінностей і псування понад норму природного убутку, повинні утримуватися за рішенням слідчих або судових органів, що підтверджують наявність або відсутність винних осіб, або відмову про стягнення збитку з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий від відділу технічного контролю або спеціалізованих організацій (інспекцій з якості та ін.)
Взаємний залік надлишків і нестач у результаті пересортування може дозволятися лише як виняток за той самий період, що перевірявся, у тієї особи, що перевірялася, стосовно товарно-матеріальних цінностей того самого найменування та в аналогічних кількостях.
Про допущене пересортування цінностей матеріально-відповідальні особи надають інвентаризаційній комісії докладні пояснення.
Якщо при заліку нестач по пересортуванні вартість відсутніх цінностей вище вартості цінностей, які виявились в надлишку, така різниця у вартості відноситься на винних осіб.
Якщо конкретні винуватці пересортування не встановлені, то різниця розглядається як нестача понад норми збитків і списується в підприємствах на витрати обігу та виробництва.
На різницю у вартості від пересортуванні у сторону нестач, що утворилися не з вини матеріально-відповідальних осіб, у протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути дані, вичерпні пояснення щодо причин, за якими така різниця не віднесена на винних осіб.
Пропозиції щодо врегулювання виявлених при інвентаризації розбіжностей між фактичною наявністю цінностей та даними бухгалтерського обліку надаються на розгляд керівникові підприємства, яке приймає управлінське рішення щодо заліку.
Результати періодичної інвентаризації повинні бути відображені в обліку і звітності саме того місяця, у якому була закінчена інвентаризація, а річний — у річному бухгалтерському звіті.
Система незалежних перевірок ґрунтується на наступному психологічному факторі: працівники, знаючи, що їх робота контролюється кимось іншим, навряд чи зважаться на шахрайство. Види незалежних перевірок можуть бути різними. Один з них — метод „обов'язкового контролю", що застосовується у США. Управління контролю грошового обігу у Сполучених Штатах вимагає, щоб кожний банківський службовець мав протягом року не менше однієї безперервної тижневої відпустки. Передбачається, що у його відсутність відповідна робота буде виконуватися іншими співробітниками банку. Якщо ж цього не відбувається, метод „обов'язкового контролю" не спрацьовує та ймовірність шахрайства не зменшується.
Іншими формами незалежних перевірок можуть бути періодична ротація кадрів, проведення атестацій персоналу, ревізій, організація так званих „гарячих ліній", спеціальних номерів телефонів, по яких співробітники можуть повідомляти про свої підозри, використання незалежних аудиторських перевірок, організація на підприємстві підрозділу внутрішнього аудиту, проведення періодичних перевірок підрозділу внутрішнього аудиту головної організації, якщо підприємство є учасником групи підприємств.
Наведемо приклад періодичної ротації кадрів. У великому універмазі є повний резервний комплект персоналу, що періодично дає змогу змінювати працівників в усіх відділах. У якийсь день співробітникам магазину повідомляється, що усі вони йдуть у відпустку терміном один місяць. Протягом цього часу усі справи в універмазі веде запасний персонал.
Однією з цілей такої програми є проведення повної та незалежної перевірки за усіма напрямками роботи даного універмагу. Якщо шахрай знаходиться у місячній примусовій відпустці, його незаконна діяльність буде виявлена.
Як ілюстрацію творчого застосування незалежних перевірок розглянемо на прикладі діяльності магазину з продажу морозива.
При вході в цей заклад, що славиться своїм 31 ароматом („Кожному дню місяця — свій аромат!"), клієнта зустрічає усміхнений касир. За його спиною висять два плакати. На першому з них написано: „Якщо у вас виникають які-небудь проблеми з обслуговуванням, телефонуйте, будь ласка, керівнику по вказаному телефону", а на іншому — „Якщо ви отримали чек із зірочкою, вам надається безкоштовна порція горіхового пломбіру". У кафе-морозиво або в іншому торгівельному роздрібному підприємстві один з найлегших способів шахрайство — це одержати від клієнта готівку а потім, або взагалі не внести її у касу, або внести туди меншу суму. У випадку з морозивом можна непомітно зменшувати порції, а зекономлений продукт продавати та не проводити кошти з виторгу через касу. Метою опублікованих керівником плакатів було спонукання клієнтів розраховуватися лише через касу, перевіряючи при цьому отримані чеки. Якщо касир одержує два долари за порцію, а пробиває по касі тільки один, клієнт, переглядаючи чек у пошуках зірочки, це помітить, зателефонує керівникові та повідомить, що продавець-касир здійснює шахрайство.
Важливими елементами формування системи контролю, що мають значення для попередження випадків шахрайства, є програми щодо підвищення безпеки виробництва й ефективна діяльність підрозділу внутрішнього аудиту. Хоча більшість досліджень свідчить, що за допомогою внутрішніх аудиторських перевірок виявляється лише 20% усіх зловживань з боку найманих працівників (інші виявляються завдяки сигналам і пильності колег, а то — або ж випадково), с т наявність на підприємстві штатних аудиторів забезпечує профілактичний ефект. Штатні аудитори забезпечують проведення незалежних перевірок і змушують потенційних шахраїв відмовитися від думки зробити злодіяння. Наочна й ефективна робота служби безпеки у сполученні з реалізацією програми по попередженню виробничих втрат може сприяти тому, що кожен випадок шахрайства буде належним чином розслідуваний, а недоліки та порушення у сфері контролю стати відомими..
Інспекційні процедури контролю знижують ризик збоїв при здійсненні бухгалтерського обліку та контролю в області аудиторської діяльності. Інспекційні процедури контролю також сприяють своєчасному виявленню помилок. Контроль за бухгалтерським обліком, здійснюваним вручну, значно впливає на якість ведення бухгалтерських документів. При ефективному інспекційному контролі персонал, що веде бухгалтерський облік та реалізує процедури контролю, може бути орієнтований на внесення необхідних змін при здійсненні нових господарських операцій, виправлення помилок, якщо такі спостерігаються, та поліпшення роботи у разі, якщо застосовувані процедури не забезпечують належного ефекту.