ефективний при трихомонозі, амебній дизентерії і лямбліозі. Призначають його по 0,6 г на один прийом (під час або після їди), або по 0,5 г кожні 15 хв протягом однієї години, або по 0,15 г 2 рази на добу напротязі 7 днів в залежності від виду інфекції і стану хворого. При кишечному амебіозі призначається в дозі 2 г щоденно протягом 2-3 днів або по 0,6 г 2 раза щоденно протягом 5-10 днів, а при амебному абсцесі печінки - по 1,5-2 г надень протягом 3-5 днів. Препарат може викликати втрату апетиту, сухість і неприємний смак в роті, інші диспепсичні порушення, головний біль тощо. Він протипоказаний при захворюваннях крові, ЦНС, в період вагітності і лактації, при порушеннях кровотворення. Його також не можна поєднувати з алкоголем.
Трихомонацид
– синтетичний трихомонацидний препарат. Застосовується при трихомонозі у жінок і чоловіків, а також при лямбліозі й амебній дизентерії. Для лікування хворих трихомонозом призначається в дозі 0,3 г або по 0,05 г через кожні 15 хв 4 рази або по 0,15 г 2 рази щоденно протягом тижня.
Хіміотерапія трохомонозу метронідазолом, тинідазолом чи трихомонацидом стає ефективною за умови одночасного лікування хворої жінки і ії статевого партнера, припиненні статевого життя під час лікування. Важливе значення має також систематичне проведення загальних і місцевих процедур, як і лікування супровідних запальних захворювань статевих органів. Під час вагітності і грудного годування дітей метронідазол і трихомонацид протипоказані. Для лікування хворих трихомонозом застосовуються також фуразолідон, лютенурин, фуросемід тощо.
Препарати
Тинідазол (Tinidazol) - таблетки по 0,15 г.
Трихомонацид (Trichomonacidum) - таблетки по 0,05 г, вагінальні шарики по
0,05 г, супозиторії по 0,05 г.

Протиамебні засоби
Препарати цієї групи використовуються для лікування амебіазу – захворювання, збудником якого є особливий різновид амеб – Entamoeba histolytica. Цей збудник уражує товстий кишечник, інколи викликає появу абсцесів уголовному мозку, печінці і в інших внутрішніх органах.
Існує дві групи протиамебних засобів: 1) препарати, що застосовуються при кишковому амебіазі, тобто амебній дизентерії, 2) засоби, що використовуються при позакишковому амебіазі. До першої групи належать: метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, ентеросептол, а до другої - метронідазол, еметину гідрохлорид, хлорохін, хінгамін.
Ці засоби відрізняються неоднаковою ефективністю щодо різних форм амебіазу.
Основна спрямованість дії протиамебних засобів Препарат
Кишкові форми, що локалізуються
Позакишкові у просвіті кишки у стінці кишки форми
Метронідазол
+
+
+
Еметину гідрохлорид

+
+
Хініофон
+


Ентеросептол
+


Хінгамін
-
-
+
+ - препарат ефективний


препарат неефективний
Метронідазол
– синтетичний хіміотерапевтичний препарат з широким спектром дії на найпростіших. До нього чутливі патогенні амеби, трихомонади, лямблії. Згубно впливає на всі форми амеб, тому використовується для

Протимікробну і протипротозойну активність метронідазол отримує в процесі відновлення його нітрогрупи. В такій формі препарат здатний проявляти бактерицидну дію, реагуючи з різними внутрішньоклітинними макромолекулами збудника. Мало ефективний метронідазол по відношенню до амеб, які знаходяться в просвіті кишечника. Тому при амебній дизентерії його комбінують з хініофоном. На цисти збудника метронідазол не впливає. лікування будь-якої форми амебіазу, особливо позакишкового. Препарат добре всмоктується з ШКТ і легко проникає в тканини, спиномозкову рідину, грудне молоко, кістки. Легко проникає в клітини, де його концентрація урівнюється з концентрацією позаклітинною. Т складає 7,5 год. Препарат і його метаболіти виділяються з сечею, слинними і молочними залозами, кишечником. Кліренс в плазмі зменшується у хворих, у яких порушена функція печінки. Для лікування протозойних інфекцій застосовується перорально. При амебіазі метронідазол призначають по 0,5-0,75 г 3 рази надень протягом 5-7 днів. Нерідко його поєднують з антибіотиками (тетрацикліном, мономіцином), хінгаміном тощо. Використовується також для санації амебоносіїв. Інколи вводять у вену в вигляді метранідазолгемісукцинату. У процесі лікування можуть виникати такі негативні реакції, як сухість або металічний присмак у роті, диспепсичні розлади, стоматит, головний біль, алергічні прояви, зокрема свербіння шкіри, почуття печїї в області уретри, кропивниця тощо.
Всіх пацієнтів, які лікуються метронідазолом, слід попереджувати про необхідність стимуватися від прийому алкогольних напоїв не менш ніж за добу до прийому препарату і протягом двох діб після вживанння останьої дози.
Метронідазол протипоказаний при захворюваннях органів кровотворення, гострих хворобах головного мозку; не рекомендується при вагітності, тому що легко проникає через плаценту.

Інгібуючи ацетальдегідрогеназу, цей препарат пригнічує метаболізм етанола викликає до нього огиду.
Метронідазол
• Антианаеробна активність, бактерицидна дія
• Антипротозойні: Giardia (лямблії), Trichomonas, Entamoeba
• Сильна активність проти більшості анаеробних видів Bacteroides, Clostridium
(DOC при псевдомембранозному коліті), Gardnerella і H. pylori
• Побічні ефекти: металевий смак, дисульфірам-подібний ефект
Еметину гідрохлорид
– алкалоїд іпекакуани. При пероральному прийомі всмоктується погано, тому малоефективна його дія при інфекційних захворюваннях; може викликати блювоту. При перентеральному введенні розпреділяється в організмі нерівномірно: накопичується перш за все в печінці, легенях, селезінці, нирках. Виводиться з сечею дуже повільно, тому може кумулювати. Препарат впливає майже на всі тканини, пригнічуючи синтез ДНК і білка, бо подавляє рух рибосом упродовж иРНК. В токсичних дозах негативно діє на серцеву провідність і скоротливість міокарду; може викликати передсердні і шлуночкові аритмії, серцеву дилятацію. Блокує також адрено- і холінорецептори. Призначається для лікування активної кишкової і позакишкових форм амебної дизентерії. Вводять еметин хворим під шкіру або в м'язи по 1,5 мл 1 % розчину двічі надень протягом 4-6 днів. Коли у них стілець стає оформленим або напівоформленим, введення еметину припиняється. Тоді переходять на лікування іншими протиамебними препаратами. Повторювати курс лікування еметином можна не раніше, ніж через 7-10 діб, бо він повільно виділяється з організму (більш місяця), тобто кумулюється. Ін'єкції еметину хворі переносять добре. Лише при передозуванні можуть з'явитись слабість, нудота, блювання, біль в м'язах кінцівок, серцеві аритмії, поліневрит. У таких випадках лікування еметином припиняється. При кишкових формах амебіазу з локалізацією в просвіті кишки широко використовується ентеросептол інколи хініофон, а при позакишкових формах – хлорохін (хінгамін) .

Поряд з вказаними засобами, які проявляють пряму протиамебну дію, в лікуванні амебної дизентерії використовують антибіотики тетрациклінового ряду. Вони безпосередньо не впливають на збудників цього захворювання. Але в кишечнику тетрацикліни подавляють життєдіяльність аеробної мікрофлори, що призводить до підвищення вмісту кисню в ньому. В таких умовах амеби виживати не можуть, бо є анаеробними збудниками. Так як ефективність тетрациклінів при амебній дизентерії порівняно невисока, їх застосовують в поєднанні з іншими протиамебними засобами.
Хінгамін
- синтетични препарат. В печінці накопичується в значних концентраціях, тому його використовують для впливу на амеб, які локалізуються в цьому органі, як і в легенях.
Хініофон
(ятрен) - синтетичний засіб хінолінового ряду. Пригнічує розмноження збудників амебної дизентерії, сприяє видаленню цист і зникненню основних проявів захворювання. Тому застосовується при лікуванні амебної дизентерії, виразкового коліту тощо. Призначають перорально по 0,5 г
3 рази надень після їди (дог на добу), протягом 8-10 днів. Після 10-денної перерви курс лікування можна повторити. Вводять і перентерально-підшкірно чи внутрішньом’язово - по 5 мл 5 % розчину, в клізмах по 200 мл 1-2 % розчину, а також зовнішню в розчинах, мазях, присипках. Може викликати пронос, блювоту, біль в ділянці шлунка, прояви йодизму, неврити. Тому застосовуються рідко. Не призначається при наявності попутних захворювань серця, печінки, нирок, туберкульозу
Препарати
Метронідазол (Metronidazolum) - таблетки по 0,25 і 0,5 г, вагінальні таблетки по
0,5 г, 0,5 % розчин для інфузій на ізотонічному розчині натрію хлориду.
Еметину гідрохлорид (Emetini hydrochloridum) - порошок, ампули по 1 мл 1 % розчину.
Ентеросептол (Enteroseptolum) - таблетки по 0,25 г.

В процесі лікування хворих на токсоплазмоз хлоридином може появитись слабкість, головний біль, запаморочення, сухість в роті, алопеції, а при тривалому застосуванні - мегалобластична анемія, лейкопенія і інші порушення гемопоезу. Тому для їх профілактики доцільно застосовувати кислоту фолієву і вітамін В
12
Хінгамін (Chingaminum) - порошок і таблетки по 0,25 г.
Хініофон(Chiniofonum) - порошок і таблетки по 0,25 г.
Протитоксоплазмозні засоби
Етиотропними засобами лікування токсоплазмолу є хлоридин
(піріметамін, дараприм, тиндурин), хінгамін (делагіл, хлорохін) і амінохінол.
Хлоридин
- 2,4-діаміно-5-пара-хлорфеніл-6-етіл-пірімідин - специфічний хіміотерапевтичний препарат лікування токсоплазмозу, як і малярії і лейшманіозу. Інгібуючи дегідрофолатредуктазу, він тим самим порушує перетворення дегідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву, яка необхідна для росту і розмноження збудників токсоплазмозу, перетворення трофозоїдів в псевдоцисти. Препарат добре всмоктується в ШКТ, тривало циркулює в крові, виділяється переважно нирками.
Протипоказано призначення хлоридину при захворюваннях кровотворних органів, нирок, підвищеній чутливості організму, в першому триместрі вагітності.
Лікування гострого і хронічного токсоплазмоза проводиться також амінохінолом , але обов’язково в поєднанні з сульфаніламідними засобами, зокрема з сульфадиметоксином, 7-денними циклами з переривами між ними в
10 днів. Інколи для лікування токсоплазмозу використовується і

Блокуючи тіолові ферменти лейшманій і збудників шистосомозу, солюсурмін тим самим пригнічує їх розвиток і розмноження. протималярійний засіб хінгамін (по 0,5 г двічі надень протягом ми днів), завжди в комбінації з сульфаніламідами і іншими протитоксоплазмозними засобами.
Препарати
Хлоридин (Chloridinum) - порошок і таблетки по 0,005 і 0,01 г.
Амінохінол (Aminochinolum) - таблетки по 0,025 і 0,5 г.
Протилейшманіозні засоби
Препарати цієї групи використовуються для лікування лейшманіозу - захворювання, яке передається москітами. Викликається збудниками з роду
Leishmania і має різні клінічні форми (вісцеральну, шкірну та шкірно-слизову).
Основними препаратами, які застосовують для лікування хворих на вісцеральний лейшманіоз, є сполуки п’ятивалентної сурми, зокрема солюсурмін. При шкірному лейшманіозі, крім того, показані хінгамін, акрихін, амінохінол тощо.
Солюсурмін
- динатрійова сіль комплексної сполуки п’ятивалентної сурми і глюконової кислоти - найбільш специфічний засіб лікування всіх форм лейшманіозу. Препарат при вісцеральній формі лейшманіозу вводять у вену в вигляді 20
% розчину по 0,25 мл/кг зранку і ввечері щоденно протягом 30 днів.
Починається лікування з використанням невеликих доз (
1
/
3
добової дози), які упродовж перших 3-4 днів збільшують. При шкірній і шкірно-слизовій формах захворювання дози солюсурміну і тривалість курсу лікування зменшуються на