1   2   3   4
Ім'я файлу: Педіатрія.docx
Розширення: docx
Розмір: 233кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Хірургія.docx
Тема: Робота на посту медичної сестри, в маніпуляційній, процедурному кабінеті та кабінеті функціональної діагностики в соматичному відділенні (пульмонологічному відділенні, кардіологічному відділенні): догляд за дітьми в дитячому віці з захворюваннями органів дихання та серцево-судинної системи. 1. Записати у щоденнику: 1. Дієтотерапія дітей з захворюванням серцево-судинної системи. Лікувальне харчування - дуже важлива ланка в загальному комплексі лікування хворих з порушеннями серцево-судинної системи. Дієтотерапія при цій патології повинна сприяти відновленню порушеного кровообігу, нормалізації функції нирок, ліквідації порушень обміну речовин. Основною метою дієтотерапії є відновлення порушеного метаболізму в серцевому м'язі, підвищення скорочувальної функції міокарда, боротьба з набряками. Крім того, дієта повинна створювати протизапальний і протиалергійний ефект і в достатньому ступені забезпечувати зростаючий організм всіма незамінними факторами харчування. Вміст білка в раціонах цих хворих повинен відповідати фізіологічним нормам, з них 50-60 % повинні становити білки тваринного походження При цьому важливо, щоб не менш 1/4 тваринного білку приходилося на молочні продукти. Не меншу роль грає жировий компонент. Установлено, що поліненасичені жирні кислоти підсилюють обмін холестерину, у значній мірі забезпечують нормальну роботу серцевого м'яза, впливають на стабілізацію клітинних мембран кардіоцитів. Це обумовлює необхідність достатнього введення в раціон хворих рослинних олій (для дітей молодшого віку - не менш 10 г на добу, для більше старших -до 25 г). Загальну кількість жирів у раціоні трохи обмежують за рахунок тугоплавких жирів. Вуглеводний компонент дієти при серцево-судинних захворюваннях формується в основному за рахунок овочів і фруктів, а також таких круп, як гречана й вівсяна, при обмеженні макаронних виробів, цукру, що одночасно приводить до десенсибілізуючого ефекту. При серцево-судинній патології часто спостерігається дефіцит іонів калію й магнію. Солі калію сприяють збільшенню діурезу, позитивно впливають на скорочувальну здатність міокарда. Все це є підставою для призначення хворим дієт з підвищеним вмістом калію. Із цих позицій дітям раннього віку, які страждають серцево-судинною патологією, рекомендується пюре "Чорнослив" ("Семпер"). В 100 г пюре міститься 330 мг калію. Сприятливий вплив на функції серцево-судинної системи роблять також солі магнію, що володіють антиспастичним і судинорозширювальним ефектом, що сприяє зниженню артеріального тиску та зменшує явища гіперхолестеринемії. Не менше значення має достатнє надходження в організм хворої дитини солей кальцію, що є регулятором нервово-м'язової збудливості. З огляду на все викладене вище, у раціон дитини із серцево-судинною патологією необхідно широко включати молоко й молочні продукти як основні джерела солей кальцію, різні овочі, фрукти, ягоди, багаті мінеральними солями й вітамінами і є носіями лужних валентностей. Особливо рекомендуються такі овочі й фрукти, як картопля, цвітна капуста, морква, петрушка, яблука, банани, сливи, абрикоси, персики, чорна смородина, шипшина, ізюм і ін. Нормальну роботу кишечнику забезпечує вживання чорносливу, капустяних, бурякових, морквяного соків. Хліб повинен бути з борошна грубого помолу. З дієти хворих виключають бульйони, солоні страва, копченості, пряності, міцний чай, шоколад, каву, какао, що попереджає їхній збудливий вплив на серцево-судинну й нервову систему й робить протиалергічну дію. Кількість повареної солі не повинне перевищувати 6-8 г/добу. Хворий повинен одержувати їжу не менш 5 разів у день у відповідних обсягах (надлишкові обсяги страв негативно позначаються на стані дитини). При розвитку недостатності кровообігу I-НА стадії призначається дієта № 10. При недостатності кровообігу IIБ- III стадії призначається дієта № 10 з різким обмеженням повареної солі й вільної рідини (добова кількість рідини визначається по обсягу сечі, виділеної за попередній день). Зменшують разові обсяги їжі при одночасному збільшенні частоти годівель. Трохи знижується калорійність раціону за рахунок зменшення кількості жиру на 25-30% від вікової норми й деякого обмеження вуглеводів. Один раз в 7-10 днів рекомендують розвантажувальні низьконатрійні дієти (молочні, фруктові, овочеві). Одним з методів лікування ревматизму в дітей є лікувальне харчування. Ревматизм характеризується системною поразкою сполучної тканини, підвищеною проникністю капілярів, порушенням імунологічної реактивності й функціонального стану нервової системи, загальнометаболічними розладами. Дієтотерапія при ревматизмі полягає в призначенні варіанта дієти № 10. У гострому періоді необхідно повне забезпечення фізіологічних потреб організму в енергії й основних харчових речовинах. У раціон дитини включають повноцінний білок тваринного походження. Кількість жиру, як і білка, повинна відповідати віковим фізіологічним нормам. Трохи збільшують кількість рослинних жирів - до 30% від загальної кількості жиру в раціоні. Вміст вуглеводів у дієті зменшується в основному за рахунок рафінованих цукрів. Знижують кількість повареної солі, загальну кількість рідини. З дієти хворих виключають гострі, солоні страва, екстрактивні речовини, міцний чай, натуральну каву, какао, різні прянощі, приправи. Рекомендується дробовий прийом їжі - до 5-6 разів на день, переважно в ранкові й денні години. 2.Алгоритми практичних навичок: — підрахунок кількості дихань; 1. У дітей раннього віку підраховують частоту дихання за 1 хв за допомо­гою фонендоскопа. Для цього слід приставити фонендоскоп до носа дитини. Такий спосіб зручний, бо не потрібно роздягати дитину. 2. Поклади свою руку на грудну клітку дитини, на місце проекції діафрагми. 3. У дітей старшого віку можна ра­хувати частоту дихання, спостері­гаючи за екскурсією грудної кліт­ки або черевної стінки. 4. Взяти пацієнта за руку так, як для дослідження пульсу, спостерігати за екскурсією грудної клітки пацієнта і рахувати дихальні рухи за 30 с, результат помножити на 2(тільки для дітей старшого віку) 5. Якщо не вдається спостерігати екскурсію грудної клітки, продовжуючи тримати руку пацієнта за зап'ясток, покласти руки (свою і пацієнта) на грудну клітку (у дівчат) чи надчеревну ділянку (у хлопчиків) — закапування крапель у вухо, носові ходи, кон’юнктивальний мішок; Закапування крапель у вуха 1. Ретельно вимийте руки водою з милом і висушіть рушником. 2. Перед закапуванням крапель нахиліть голову хворого у бік здорового вуха. Якщо хворий лежить, то поверніть його на бік так, щоб вухо, в яке потрібно закапати краплі, було зверху. 3. За наявності гноєтечі перед закапуванням здійсніть туалет слухового ходу за допомогою теплого 3 % розчину пероксиду водню і турундочки, тому що вливання крапель у вухо, в якому є гній у слуховому ході, неефективно. 4. Лівою рукою відтягніть вушну раковину хворого трохи назад і вгору для випрямлення зовнішнього слухового ходу, а правою рукою за допомогою піпетки закапайте 5 — 8 крапель теплого розчину у вухо. 5. Запропонуйте хворому утримати краплі у вусі протягом 10 — 15 хв, потім нахиліть голову в бік хворого вуха для того, щоб з нього витекли залишки ліків. 6. Здійсніть туалет вушної раковини. Запам'ятайте! Холодні краплі, уведені у вухо, подразнюють лабіринт і можуть спричинити запаморочення і навіть блювання. Гноєтеча з вуха є протипоказанням до закапування олійних крапель. -- Закапування крапель у ніс 1. Перед процедурою в дітей прочистіть носові ходи від скоринок та слизу за допомогою ватної турунди, а дорослий повинен сам прочистити ніс. 2. Хворого посадіть або покладіть на спину, голова при цьому нахилена назад і трохи повернута в бік, протилежний тому, з якого будете вводити ліки. 3. За допомогою піпетки по черзі в одну й другу половину носа, направляючи піпетку до перегородки носа, закапайте 5 — 6 крапель. 4. Запропонуйте хворому І і II пальцями руки стиснути кілька разів крила носа для того, щоб ліки розподілилися по всій слизовій оболонці носа. 5. Так закапайте краплі спочатку в одну, а потім в другу половину носа. Запам'ятайте! Усмоктування крапель крізь слизову оболонку носа відбувається дуже енергійно. ----- Закапування крапель в очі 1. Ретельно вимийте руки водою з милом, висушіть рушником і обробіть 70 % розчином етилового спирту. 2. Якщо хворому потрібно закапати краплі в нижню ділянку кон'юнктиви, то попросіть його спрямувати погляд угору, пальцем лівої руки відтягніть повіку трохи вниз і закапайте 1 — 2 краплі. 3. Після закапування прикладіть стерильний ватний тампон, запропонуйте хворому на деякий час закрити очі, надлишки ліків всмоктуються цим тампоном. 4. Якщо потрібно ввести краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки, то відтягніть трохи вверх верхню повіку і попросіть хворого спрямувати погляд униз. 5. Дітям і збудженим дорослим закапайте краплі в око з будь-якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити очну щілину. 6. У випадку різкого блефароспазму хворому, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока за допомогою стерильного ватного тампона, зволоженого розчином фурациліну (1:5000), закапайте декілька крапель у шкірну ямку біля внутрішнього кута зовнішньої очної щілини, а потім розкрийте пальцями повіки і забезпечте надходження крапель у кон'юнктивальний мішок. Запам'ятайте! Кінець піпетки не повинен торкатися вій хворого. Використання окремої стерильної піпетки для кожного хворого цілком виключає інфікування введених розчинів.

— накладання зігрівального компресу на вухо; І. Місце проведення: дитячий стаціонар, вдома. ІІ. Оснащення робочого місця: лоток, 20 %, 30 % або 40 % спиртовий розчин, марлева серветка, вощений па-пір, шар вати, бинт, хустка або шапочка. ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику: * вимити руки, одягнути гумові рукавички; * покласти дитину у ліжко на здоровий бік; * спирт розвести гарячою водою, щоб розчин у лотку був температурою 40°С; * підготувати: - 20 % спиртовий розчин для дітей першого року життя (зробити розве-дення 70 % спирту 1:3); - 30 % спиртовий розчин для дітей дошкільного віку (зробити розведення 70 % спирту 1:2); - 40 % спиртовий розчин для дітей шкільного віку (зробити розведення 70 % спирту 1:1); * скласти марлеву серветку у 6 - 8 шарів і зробити в середині отвір за розміром вуха дитини; * підготувати для другого шару компресу вощений папір, також з отвором посередині, для третього шару – вату. IV. Основний етап виконання: * змочити марлеву серветку в теплому спиртовому розчині; * віджати серветку і накласти навколо вуха; * покласти зверху вощений папір, а потім шар вати таким чином, щоб кожен наступний шар перекривав попередній на 2 см; * зафіксувати компрес на голові дитини широким бинтом по типу неаполітан-ської пов’язки; * залишити компрес на 4-6 годин, через 2 години перевірити, чи вірно накла-дено компрес. Якщо під усі шари підвести палець і тепло відчувається, то компрес накладено вірно; * зняти бинт, вату, вощений папір та серветку та занурити у дез. розчин; * одягнути дитині шапочку; * зняти гумові рукавички та знезаразити їх. V. Заповнення медичної документації: зробити відмітку в листку призначень. — підрахунок частоти пульсу й визначення його властивостей; Найпростішим методом вимірювання частоти серцебиття є його визначення на променевої артерії. Для цього чотири пальці притискають з внутрішньої сторони руки до точки, розташованої трохи нижче зап'ястя, і підраховують кількість ударів за фіксований проміжок часу. Якщо пульс прощупується погано, можливо його визначення в інших судинах, розташованих на плечі, шиї, стегні. Зазвичай підрахунок здійснюють протягом 30 секунд, а потім отриманий результат множать на два. Для отримання більш точної картини можна зробити виміри на обох руках. Труднощі з визначенням кількості ударів в хвилину можуть виникнути при деяких серцево-судинних захворюваннях, наприклад, при аритмії. У цьому випадку для отримання більш достовірних даних рекомендують зробити електрокардіограму. Як вже говорилося, частота пульсацій серця безпосередньо залежить від віку пацієнта. Але крім ЧСС при вимірі показників важливо враховувати й інші характеристики пульсу: Напруга. При визначенні пульсу не слід прикладати силу. Пульсація легко прощупується, якщо просто прикласти пальці до посудини. Якщо при цьому з'являється відчуття опору, можна говорити про патологічні зміни артерій. Синхронність. При вимірюванні пульсу відразу на обох руках удари повинні відбуватися одночасно. Регулярність. Пульсація в артеріях повинна бути постійною. Якщо спостерігаються інтервали між коливаннями, різкі скачки і уповільнення, то це може бути ознакою порушення роботи серцево-судинної системи, аритмій. Також слід зазначити, що одноразового виміру недостатньо для оцінки стану пацієнта. Показники необхідно відстежувати динаміку процесів, щоб виключити поодинокі відхилення від нормативних значень. Якщо ж аномальні явища зберігаються протягом тривалого часу - це привід звернутися до медичного закладу для ретельного обстеження. Нижче наведена таблиця, по якій можна визначити, який повинен бути пульс у людини в залежності від віку: Вік Норма пульсу, уд. / Хв Тепер легко визначити, яким повинен бути нормальний пульс у дорослої людини по роках, адже дана таблиця досить проста. Такими ж нормативами користуються доктора при проведенні медичного огляду. - -вимірювання артеріального тиску, реєстрація даних; Мета:визначення стану серцево-судинної системи. Показання:захворювання серцево-судинної системи, контроль за станом здоров'я. Підготувати: тонометр або апарат Ріва—Роччі, фонендоскоп. Послідовність дій 1.Положення пацієнта — сидячи або лежачи, рука розігнута, долонею догори, на одному рівні з апаратом. 2.На оголене плече лівої руки пацієнта накласти манжетку на 2—3 см вище ліктьового згину, між манжеткою і рукою має проходити палець, трубка манжетки звернена донизу. 3.З'єднати трубку манжети з манометром апарата і закрити вентиль. 4.Визначити пальцем пульсуючу ліктьову артерію і прикласти до неї фонендоскоп. 5.Спостерігаючи за стрілкою манометра, нагнітати грушею повітря трохивище передбачуваного. 6.Відкрити вентиль і, повільно випускаючи повітря, спостерігати за шкалою манометра. 7.Відмітити цифру, на рівні якої з'явився перший удар пульсової хвилі, — вона має відповідати верхньому (систолічному) тиску; цифра манометра, на рівні якої зникли пульсові хвилі, відповідає нижньому (діастолічному) тиску. 8.Роз'єднати трубки, зняти манжетку. 9. Дані занести в температурний листок олівцем червоного кольору у вигляді заштрихованого прямокутника, верхня межа прямокутника відповідає систолічному тиску, нижня межа — діастолічному (у температурному листку величина однієї поділки, відповідно до шкали артеріального тиску, дорівнює 5 мм рт. ст.). 10. Показник артеріального тиску в дорослих дорівнює 100/60—140/90 мм рт. ст. (добові коливання в межах 10—20 мм рт. ст. Уранці тиск дещо нижчий, ніж увечері. Залежно від різних фізіологічних процесів — втома, збудження, споживання їжі — рівень артеріального тиску може змінюватися. З віком артеріальний тиск дещо підвищується). 11.Якщо тиск нижче 100/60 мм рт. ст. — гіпотонія, вище 140/90 мм рт. ст. — гіпертонія. 12.Пульсовий тиск — різниця між систолічним і діастолічним тиском (40—50мм рт. ст.). 13.Дані вимірювання артеріального тиску позначити із точністю до 5 мм рт. ст. 14.Виміряти в разі потреби артеріальний тиск 2—3 рази з інтервалом 2—3 хв, при цьому повітря з манжетки випускайте повністю. Примітка: не можна накладати манжетку поверх одягу, а також здавлюва­ти плече щільно закатаним рукавом одягу, адже може бути порушена точність вимірювання артеріального тиску. — облік випитої, введеної й виділеної рідини; Алгоритм виконання: Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції, отримайте згоду на проведення дослідження. а) визначення добового діурезу: 1. Пацієнт вранці о 6 годині повинен прокинутись і звільнити сечовий міхур в туалет (ця сеча не збирається). 2. Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в туалет. 3. Протягом доби (вдень та в ночі) до 6 години ранку наступного дня, пацєнт збирає сечу в банку ємністю 0,5 л і зливає її в градуйовану ємність. 4. Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в відповідну ємнісь. 5. Після закінчення доби медична сестра визначає кількість виділеної сечі і записує цифрою результат вимірювання у відповідну графу температурного листка. б) визначення водного балансу: 1. Протягом усієї доби фіксувати кількість випитої пацієнтом рідини, включаючи не тільки напої, а і рідку частину перших страв. 2. Зважувати на вазі фрукти і овочі, тому що маса фруктів та овочів приймається повністю за кількість спожитої рідини. 3. Враховувати кількість рідини, введеної парентерально.4. Водний баланс визначити по співвідношенню прийнятої рідини та виділеної за добу сечі. 5.Оформіть направлення. 6. Зробіть відмітку про виконання процедури. 7. Добовий діурез в нормі повинен становити не менше 75-80% від усієї прийнятої за добу рідини. Примітка. Сечу збирають протягом доби. О 6.00 (початок відліку часу) хворий повинен помочитись, але цю сечу виливають. Всі наступні порції сечі протягом доби збирають у приготовлений посуд. Останній раз хворий мочиться в банку о 6.00 наступного дня. Після цього медична сестра визначає об'єм виділеної за добу сечі. Добовий діурез порівнюють із кількістю випитої та введеної парентерально pjдини. Таким чином визначають водний баланс. Діурез вважають позитивним, якщо кількість виділеної сечі більша від кількості випитої рідини. Це спостерігається тоді коли хворий вживає сечогінні препарати, тобто в період сходження набряків. Сходження набряків можна контролювати за допомогою щоденного (вранці після відвідування туалету) визначення маси тіла; зменшення маси тіла свідчить про зменшення набряків і навпаки. Якщо хворий випиває багато рідини, а сечі виділяється мало, говорять про від'ємний діурез і накопичення рідини в організмі. За добу людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може коливатися залежно від кількості випитої рідини, різних фізіологічних і патологічних умов. Примітка: При помірній фізичній активності нирки виділяють приблизно 75—80 % усієї рідини, що надходить в організм; решта рідини виділяється через шкіру та через легені, деяка кількість — з калом. При обліку вжитої рідини потрібно пам'ятати, що воду містить не тільки рідка їжа (бульйон, чай, борщ), але й тверді страви (овочі, фрукти, пюре, каші, котлети тощо). При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені і шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить приблизно 200 мл за добу. Ввиділення невеликої кількості сечі не завжди є показником затримки води в організмі, оскільки вода може виділятися в значній кількості потовими залозами, а також при блюванні чи проносі. Здорова людина мочиться 5—6 разів на добу, переважно вдень. 3.Вирішити задачи: 1. Фельдшер ФАПу відвідав 3 місячну дитину, яка хворіє 5 днів. (субфебрилітет, слизові виділення з носа, сухий кашель). Викликаний із-за погіршення стану дитини (підйом температури до 38,50С, частий вологий кашель, кволість, відмова від їжі). При огляді: стан тяжкий, часте поверхневе дихання, периоральний ціаноз, роздування крил носа; ЧД 52 за 1хв, ЧСС 132 за 1хв; коробковий відтінок перкуторного звука, дихання жорстке, особливо під кутами лопаток, там же вислуховуються звучні вологі дрібнопухирчасті хрипи, які не щезають після кашлю; тони серця дещо ослабленні, ритмічні. 1.Поставте попередній діагноз.Пневмонія

2.Складіть план обстеження, лікування.

1)Основні

  • Рентгенографія грудної клітини

  • Мікроскопічна дослідження мокротиння з фарбуванням по Граму (Gram)

  • Посів мокроти на живильні середовища

  • Загальний і біохімічний аналіз крові

  • Дослідження газового складу крові

2)додаткові

  • Комп'ютерна томографія грудної клітини

  • Бронхоскопія з біопсією

  • Посів крові на живильні середовища

  • Виявлення специфічних антитіл

  • аналіз сечі

1.                       Госпіталізація  дітей перших  5  років  і  старших  при  ускладненій  течії.

2.                       Ліжковий  режим  на  період  гарячки  і  інтоксикації.  Правильний  мікроклімат  в  приміщенні  ( Т  18-20˚С ,  вологість  80%).

3.                       Вітамінізоване      висококалорійне  харчування. Вживання  великої  кількості  рідини.

4.                       Етіотропна  антибактеріальна  терапія  7-21  день.

5.                       Муколітичні  препарати  ( амброксол,  лазолван).

6.                      Симптоматична  терапія  ( протигарячкові,  вітаміни,  імуномодулятори,  розсмоктувальні).

7.                       Фіз.  процедури  ( УВЧ,  лазер,  масаж,  лікувальна  фізкультура).

  3.Профілактичні заходи.

Профілактика пневмонії є важливим фактором зниження дитячої смертності. Вакцинація проти гемофільної палички типу B, пневмокока, кору і коклюшу є найбільш ефективним способом профілактики пневмонії. Для маленьких дітей важливу роль відіграє харчування, зокрема, виключно грудне вигодовування протягом перших 6 місяців життя. Знижує захворюваність серед дітей і боротьба із забрудненням повітря, наприклад, через використання екологічно чистих кухонних плит в житлових будинках. У перенаселених будинках знизити захворюваність може допомогти забезпечення умов для дотримання гігієни.У медичних установах ефективними заходами зниження поширення інфекції є миття рук і використання рукавичок і масок, також рекомендується ізоляція пацієнтів

2. Фельдшер ФАПу проводить первинний патронаж новонародженої дитини віком 5 діб. Скарг мати не пред’являє.Об’єктивно: під час грудного годування у дитини виникає задишка, ціаноз носо-губного трикутника. При аускультації в ділянці серця прослуховується грубий «машинний» шум.

1.Поставте попередній діагноз з урахуванням етіології. Природжена вада серця,етіологія: Ураження клапанів серця проявляється їхньою нездатністю до повного розкриття, що призводить до стенозу відповідного отвору та/або до неповного змикання клапанів, що призводить до їхньої недостатності. Можуть уражатися один або декілька клапанів, викликаючи розвиток складних вад, що особливо характерно для ревматизму.

Стеноз та комбінована вада завжди є наслідком ревматизму, недостатність — також наслідок ревматизму, рідше — бактеріального ендокардиту, сифілісу, атеросклерозу, травми серця.

2. Яка тактика фельдшера? Лікування патогенетичне: спрямоване на мобілізацію компенсаторних механізмів і досягнення оптимального стану організму хворого до часу можливого кардіохірургічного втручання.

Лікувальні заходи:

Лікування серцевої недостатності:

  • Інгібітори АПФ

  • Інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Діуретики

  • Блокатори β-адренорецепторів

  • Блокатори кальцієвих каналів

  • Антиаритмічні засоби (за наявності фібриляції передсердь):

  • Серцеві глікозиди

  • Антикоагулянти

  • Оперативне лікування вади серця

Критерії ефективності лікування:

  • Зникнення або зменшення вираженості суб'єктивних симптомів ХСН (хронічної серцевої недостатності) — задишки, серцебиття, підвищеної втомлюваності;

  • Усунення клінічних ознак затримки рідини в організмі

  • Поліпшення якості життя


3.Складіть план обстеження, лікування.

Обов'язкові:

  • Клінічний аналіз крові

  • Біохімічний аналіз крові (обов'язково включаючи білки, білкові фракції, С-реактивний протеїн, фібриноген)

  • ЕКГ (гіпертрофія лівих або правих відділів серця, порушення ритму серця або провідності)

  • Ехокардіографія (збільшення правих або лівих порожнин серця, ознаки ураження клапанів, наявність градієнта тиску та закиду (регургитацыя) на клапанах)

  • Рентгенографія органів грудної клітки у 2 проекціях (збільшення відповідних відділів серця)

  • Консультація кардіохірурга

За наявності показань:

  • Серологічне дослідження (титри антистрептококових антитіл)

  • 24-годинне моніторування ЕКГ (порушення ритму та провідності серця, відсутність критеріїв ішемії міокарда)

  • Коагулограма

  • Зондування порожнин серця

  • Ангіографія коронарних судин

Лікування:операція, лікування серцевої недостатності

4.Профілактичні заходи. Під час вагітності, при терміні 2-8 тижнів вагітності, відмовитись від шкідливих звичок, так як на цьому терміні йде закладка внутрішніх органів. Пити витаміни, слідкувати за харчуванням,уникат стресс.

20.05.2021


1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас