Ім'я файлу: Педіатрія.docx
Розширення: docx
Розмір: 233кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Хірургія.docx
Тема: Робота на посту медичної сестри, в маніпуляційній, процедурному кабінеті, кабінеті функціональної діагностики дитячого інфекційного відділення: догляд за дітьми з інфекційними захворюваннями. 1. Записати у щоденнику: 1.Календар профілактичних щеплень.Розширення: docx
Розмір: 233кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Хірургія.docx
2. Поствакцинальні ускладнення, їх профілактика. Поствакцинальні ускладнення - патологічні стани, що мають причинний зв`язок з профілактичним щепленням, що порушують стан здоров`я і розвиток дитини. Проведення профілактичної вакцинації в педіатрії направлено на формування протективного імунітету, що не дозволяє розвинутися інфекційного процесу при повторному контакті дитини з патогенном. Крім індивідуального типоспецифічного імунітету, масова вакцинація дітей має на меті створення колективного (популяційного) імунітету, покликаного припинити циркуляцію збудника і розвиток епідемій в суспільстві. З цією метою в Росії прийнятий Національний календар профілактичних щеплень, що регламентує перелік, терміни і порядок проведення обов`язкової і додаткової вакцинації дітей від народження і до повноліття. У деяких випадках у дитини виникає неочікуваний, патологічний відповідь організму на вакцинацію, який розцінюється як поствакцинальне ускладнення. Частота поствакцинальних ускладнень сильно варіюється в залежності від виду щеплення, використовуваних вакцин і їх реактогенності. Згідно з наявними в літературі даними, "лідером" з розвитку поствакцинальних ускладнень є щеплення проти коклюшу, дифтерії та правця - частота ускладнень складає 0,2-0,6 випадків на 100 тис. щеплених. При вакцинації проти поліомієліту, проти кору, проти паротиту небажані наслідки наступають в 1 і менш випадку на 1 млн. вакцинованих. Профілактика поствакцинальних ускладнень передбачає комплекс заходів, серед яких перше місце займає правильний відбір дітей, які підлягають вакцинації, і виявлення протипоказань. З цією метою проводиться предвакцінальний огляд дитини педіатром, при необхідності - консультації дитячих фахівців, що спостерігають дитини з основного захворювання (дитячого алерголога-імунолога, дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого нефролога, дитячого пульмонолога і ін.). У поствакцинальном періоді за щепленими дітьми повинно бути організоване спостереження. Важливе значення має дотримання техніки імунізації: до проведення вакцинації дітей повинен допускатися тільки досвідчений, спеціально навчений медперсонал. Дітям, які перенесли поствакцинальне ускладнення, вакцина, яка викликала реакцію, більше не вводиться, проте в цілому планова і екстрена імунізація не протипоказане. 3.Санітарно-протиепідемічний режим інфекційного відділення 1. Основні завдання інфекційного відділення госпіталю: - прийом, сортування інфекційних хворих, проведення повної санітарної обробки, дезінфекція білизни і речей хворих; - діагностика інфекційних хвороб з проведенням необхідних клініко -лабораторних досліджень; - лікування хворих з використанням необхідних клінічних, лабораторних та інших досліджень (рентгенологічне, електрокардіографічне, ректороманоскопія та ін.), а також проведення військово-лікарської експертизи; - проведення заходів з попередження внутрігоспітальной інфекції та поширення її за межі госпіталю (відділення); - сповіщення старшого медичного начальника і командирів частин про надходження з частин інфекційних хворих; - участь у профілактичній та протиепідемічної роботі, бойовій підготовці, що проводиться в госпіталі, підготовці військових лікарів з інфекційної патології. 2. Організаційні принципи роботи інфекційного стаціонару. В основі пристрою та режиму роботи інфекційного відділення госпіталю повинен лежати принцип пропускної системи і повного роз'єднання хворих з різними інфекційними захворюваннями. Слід підкреслити необхідність роздільного прийому хворих крапельними і кишковими інфекціями в окремих оглядових і санітарних пропускниках, а також правильного проведення дезінфекційних заходів. Основні принципи розгортання інфекційного стаціонару: - максимальна роз'єднаність; - пропускна система; - недопущення внутрішньолікарняних інфекцій та зараження медичного персоналу; - можливість швидкого перекладу на строгий протиепідемічний режим. 3. Робота приймального відділення інфекційного стаціонару. Організація невідкладної допомоги інфекційним хворим при надходженні до стаціонару: - обов'язки чергового медичного персоналу з прийому хворих і необхідна документація (облікова картка стаціонарного хворого - форма 12, книга обліку хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні - форма 13); - на прикладі надходять інфекційних хворих відпрацювати принципи їх сортування, види санітарної обробки, способи транспортування в лікувальні відділення; - пристрій санітарного пропускника, методи і засоби заключній дезінфекції транспорту і приймального боксу; - вміст шафи невідкладної допомоги вступникам хворим, основні принципи його використання. Порядок прийому інфекційних хворих 1) інфекційні хворі, минаючи загальне приймальне відділення госпіталю, направляються в приймальне відділення для інфекційних хворих. Прийом хворих проводиться індивідуально у спеціально виділених ізольованих оглядових боксах. 2) вхід в бокс дозволяється тільки медичному персоналу, безпосередньо працює в ньому, і особам, які супроводжують хворого. Одночасний прийом 2 (двох) і більш хворих в одному боксі забороняється; 3) після кожного огляду хворого кабінет і всі предмети обстановки в ньому піддаються ретельній вологої дезінфекції. До закінчення дезінфекції допуск в оглядовий кабінет новоприбулого хворого забороняється; 4) в приймальному відділенні повинен знаходитися термостат, куди доставляються чашки Петрі, рідкі поживні середовища, засіяні заразним матеріалом у разі, якщо бактеріологічна лабораторія не працює (вечірній, нічний час, вихідні, святкові дні); 5) санітарний транспорт, що доставив інфекційного хворого і носилки після здачі хворого піддаються знезараженню на "майданчику дезінфекції транспорту" силами персоналу приймального відділення; 6) при вході в оглядовий кабінет повинні бути халати, ковпаки, косинки, марлеві маски для медичного персоналу та килимок, змочений дезінфікуючим розчином; 7) з оглядового кабінету хворий направляється в санітарний пропускник для проведення санітарної обробки, після чого хворі одягаються в чисту білизну, піжаму, шкарпетки і тапочки і направляються у відповідні лікувальні відділення. 8) одяг, білизна, взуття хворих і обмундирування збирається в індивідуальні мішки і направляється для знезараження в дезінфекційну камеру, звідки доставляються на склад для зберігання; 9) відомості про надійшли інфекційних хворих черговим медичним персоналом повідомляються в частину і у відповідне санітарно-епідеміологічний заклад для проведення профілактичних і протиепідемічних заходів за місцем служби.
4. Алгоритми практичних навичок: ¾ накладання зігрівальних компресів на привушні слинні залози; Накладання зігрівального компресу 1. Візьміть шматок чистої, м'якої, гігроскопічної тканини (марля, бавовняна або лляна тканина потрібного розміру), складіть у декілька шарів. Розмір прокладки повинен бути трохи більшим від розміру ділянки шкіри, на яку накладаєте компрес. 2. Компресний папір візьміть такого розміру, щоб він перекрив попередній шар на 1 см з усіх боків. Можна використати клейонку або вощаний папір. Цей шар забезпечує герметичність. 3. Для третього (утеплювального) шару використайте білу або сіру вату, яка з усіх боків повинна перекрити на 1— 1,5 см компресний папір. 4. Тканину (прокладку) змочіть 30—40% розчином етилового спирту, відіжміть і накладіть на визначену ділянку. Зверху покладіть компресний папір, потім — вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикриває його. 5. Зверху компрес закріпіть бинтовою пов'язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини. 6. Послідовність дій під час виконання процедур. Накладання зігрівального компресу - Через 2 год перевірте за необхідності правильність накладання компресу: просуньте вказівний палець під нижній шар компресу. Якщо прокладка тепла й волога, це означає, що компрес накладено правильно. 7. Накладіть зігрівальний компрес на 8—10 год. 8. Після зняття компресу шкіру легенько протріть серветкою, змоченою теплою водою, висушіть м'яким рушником і накладіть суху теплу пов'язку. Якщо шкіра почервоніла та свербить, змажте її борним вазеліном. Запам'ятайте! Компрес вважається накладеним правильно, якщо прокладка, що прилягає до шкіри, після зняття компресу тепла та волога. 9. Другий раз накласти компрес можна не раніше ніж через 1 год після зняття попереднього. Для запобігання мацерації шкіри заздалегідь протріть її 40—45% розчином етилового спирту й насухо витріть. У разі повторного накладання компресу використовуйте чисту свіжу прокладку. При тривалому накладанні зігрівальних компресів може виникнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1—2 дні. Для накладання зігрівальних компресів за призначенням лікаря можна використати: водно-спиртовий розчин (1 частина 96% розчину етилового спирту і 2 частини води). Напівспиртові компреси швидко висихають, тому їх слід знімати через 4—6 год; фурациліново-спиртовий розчин (2 частини розчину фураци-ліну 1:5000 і 1 частина 96% розчину етилового спирту); олійно-спиртову суміш (2 частини рослинної пастеризованої олії та 1 частина 96% розчину етилового спирту). У домашніх умовах для накладання компресів можна використати кефір, молочну сироватку, листя капусти (ошпарене окропом). У разі післяін'єкційного інфільтрату добре допомагає двошаровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 і мазі Вишневського. При тромбофлебіті накладіть зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2—3 дні. У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в компресному папері зробіть отвір. Накладіть компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на ділянку соскоподібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою. ¾ взяття мазка з носоглотки для бактеріологічного дослідження на менінгокок; 1. Підготовка до процедури Пояснити пацієнту сутність і хід процедури 2. Отримати згоду на її проведення 3. Помити руки під проточною водою з милом, висушити паперовим або індивідуальним рушником 4. Одягнути маску і рукавички 5. Виконання процедури Підготувати необхідне оснащення 6. Запропонувати пацієнтові сісти обличчям до вікна або джерела світла 7. Попросити пацієнта широко відкрити рот 8. Взяти у ліву руку шпатель та пробірку з тампоном 9. Лівою рукою притиснути шпателем спинку язика донизу і наперед 10. Правою рукою витягти тампон з пробірки та обережно ввести його у ротову порожнину, не торкаючись язика і щік 11. Зробити мазок по поверхні мигдаликів на межі здорової та ураженої ділянки 12. Вийняти тампон із порожнини рота та обережно помістити отриманий матеріал в стерильну пробірку, не торкаючись її горловини Примітка:взяття мазка із зіва проводиться натще або не раніше, ніж через 2 години після прийняття їжі, пиття або полоскання горла
13. Покласти використаний шпатель у ємність для дезінфекції 14. Закінчення процедури Промаркувати пробірку та поставити її в штатив 15. Зняти маску, рукавички, покласти їх в ємність для дезінфекції 16. Вимити і висушити руки 17. Оформити направлення в бактеріологічну лабораторію 18.Негайно відправити матеріал в бактеріологічну лабораторію. Примітка: при неможливості негайної доставки матеріалу в лабораторію посіяти матеріал на чашку Петрі з живильним середовищем і помістити її у термостат. При заборі стерильною пробіркою із транспортним середовищем –доставка в лабораторію протягом 72 год. 19. Зробити запис про проведення маніпуляції в листку лікарських призначень (форма 003-4/о) ¾ взяття мазка із слизової оболонки носа й мигдаликів для бактеріологічного дослідження;
1. Стерильний ватний тампон, розміщений у стерильній пробірці. · 2. Журнал взяття мазків. · 3. Склограф. · 4. Бланк “Направлення мазків у бактеріологічну лабораторію”. ¾ методика введення антитоксичної протидифтерійної сироватки; 1. Вимий руки. 2. Перевірь ампули з сироваткою (стан, термін придатності). 3. Знезараж руки. 4. Одягни стерильні гумові рукавички. 5. Зроби пробу на чутливість до сироватки. Розведену сироватку 1:100 (червона маркіровка) набери в шприц 0,1 мл і введи в/ш у середню третину передпліччя, внутрішню поверхню). 6. Через 20 хвилин оціни пробу: Позитивна проба.На місці введення папула 1см і більше і навколо неї є гіперемія. Негативна проба.Діаметр папули не більше 0,9 см (9 мм) і гіперемія навколо неї обмежена. 7. Введення сироватки з лікувальною метою. А). При негативній пробі. В верхню третину передпліччя п/ш введи 0,1 мл нерозведеної сироватки (синя маркіровка). Спостерігай за хворим. Через 1 годину введи в/м всю лікувальну дозу. Б). При позитивній пробі. - П/ш введи 0,5 мл розведеної сироватки. - Через 20 хвилин п/ш введи 2 мл розведеної сироватки. - Через 20 хвилин п/ш введи 5 мл розведеної сироватки. - Через 20 хвилин п/ш введи 0,1 мл нерозведеної сироватки. - Через 30 хвилин п/ш введи всю лікувальну дозу. 8. Після останнього введення спостерігай за хворим на протязі 1 години. 5.Вирішити задачи: 1. Хлопчик 5-ти років занедужав гостро. Температура тіла до 38,2°С, головний біль, біль в горлі при ковтанні, на 2 день з’явився дрібно-крапковий висип на шкірі, крім носогубного трикурника. При огляді ротоглотки виявлена яскрава гіперемія слизової оболонки, мигдалики збільшені, з яскравою гіперемією, в лакунах гнійні нашарування, легко знімаються. Шийні та підщелепні лімфатичні вузли збільшені, болючі при пальпації. Дихання везикулярне, тони ритмічні, печінка та селезінка не збільшені. 1.Поставте попередній діагноз з урахуванням етіології, епідеміології. Обґрунтуйте його.Скарлатина,бо явна картина цього захворювання. Етіологія: Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. pyogenes). Епідеміологія: Джерело інфекції — хворий з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів.
Основний механізм передачі збудника — повітряно-крапельний, вони можу також непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Серед хворих переважають діти. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.
2. Складіть план обстеження, лікування.
План обстежень: Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.
Загальноклінічні дослідження
Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ
Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до нього
Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, псевдотуберкульоз тощо).
Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А. Лікування: Хворих лікують на дому або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є важкі, ускладнені форми хвороби, що супроводжують захворювання. Ліжковий режим протягом гострого періоду.
Етіотропна терапія
Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I—II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом'язово, при тяжкій — внутрішньовенно.
Патогенетична терапія
Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
Антигістамінні препарати;
Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин тощо);
Протизапальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус-кварц тощо.
3. Профілактика захворювання.
Профілактика: Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Кінцеву дезінфекцію в осередку не проводять.
2. Хлопчик 4 років захворів гостро. Підвищилась температура тіла до 38,5о С, з’явився кашель, нежить, кон’юнктивіт. На 4-й день хвороби з’явився плямисто-папульозний висип на обличчі. В наступні дні висип розповсюдився на тулуб і кінцівки. Температура залишалась підвищеною 6 днів. На 8-й день хвороби знову підвищилась температура тіла до 38о С, з’явилось утруднене дихання з втягненням поступливих місць грудної клітки, "гавкаючий" кашель, сиплий голос.
1.Поставте попередній діагноз з урахуванням етіології, епідеміології. Обґрунтуйте його.Кір, бо тут явна клінічна клітина кіру. Етіологія: Збудник захворювання — вірус кору, походить з роду Morbillivirus, відноситься до родини Paramyxoviridae. Вірус кору, окрім типової гострої форми, має відношення до такого тяжкого захворювання як підгострий склерозуючий паненцефаліт. Вважається, що до захворювання призводить персистуючий, резистентний до імунної відповіді з подальшою мутацією вірус кору. Підгострий склерозуючий паненцефаліт зустрічається в 1 з 100 000 хворих, що перехворіли на кір.На відміну від вірусу грипу віруси кору не мають тваринного резервуару. Існує тільки один серотип РНК-вмісного вірусу кору. Вірус має гемагглютинін- і гемолізинактивні властивості. На відміну від інших параміксовірусів вірус кору не має нейрамінідазної активності. Культивується на клітинах нирок людини і мавп. Отримано атенуйовані штами вірусів кору, які використовуються в живій протикоровій вакцині.Мало стійкий у довкіллі — він швидко інактивується під впливом сонячного світла, ультрафіолетових променів, при нагріванні до 50 °С, під впливом дезінфікуючих засобів. Але вірус кору залишається вірулентним в аерозолі протягом одної години після потрапляння з організму хворого у довкілля. При кімнатній температурі зберігає активність до 1—2 діб, при низькій температурі — протягом кількох тижнів.Епідіміологія: Єдине джерело інфекції — це хвора людина.Механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний. Зараження відбувається через вдихання з повітря найдрібніших крапель (аерозолю) слизу, що містять віруси, які потрапили в повітря при чханні, кашлі або розмові хворої на кір людини. Збудник потрапляє до організму через верхні дихальні шляхи або кон'юнктиви.У Північній півкулі, захворюваність має тенденцію до зростання в зимовий період. У тропічних регіонах епідемічні підйоми менш виражені. У довакцинальну епоху максимальна кількість випадків захворювання була відмічена у дітей віком 5 — 9 років. До 20 річного віку більше 90 відсотків виявляли лабораторні ознаки перенесеного кору. З введенням вакцини від кору стався зсув захворюваності у бік підлітків та дорослих у країнах з ефективною програмою вакцинації. У більшості бідних країн епідемічна ситуація щодо захворюваності на кір залишається нестабільною і на сьогоднішній день. Природна сприйнятливість людей дуже висока, постінфекційний імунітет зазвичай зберігається протягом усього життя. Повторні захворювання на кір вкрай рідкісні, зумовлені порушенням імунної системи.
2. Складіть план обстеження, лікування. Специфічна діагностика
Серологічні методи — для підтвердження кору використовується визначення в крові антитіл (імуноферментний аналіз (ІФА), реакція пасивної гемаглютинації (РПГА) тощо). Оскільки класу IgM не можуть бути виявлені протягом перших днів, дослідження необхідно проводити з 3-го дня після появи висипу й протягом одного місяця після, щоб уникнути хибно-негативних результатів дослідження антитіл IgM до краснухи;Для більш пізнього підтвердження використовується дослідження парних сироваток, яке демонструє у випадку кору більш ніж 4-кратне зростання антитіл класу IgG у сироватках між гострим періодом і періодом реконвалесценції. IgG антитіла можуть бути виявлені через 4 дні після початку висипання, хоча в більшості випадків IgG антитіла виявляються приблизно через тиждень після появи висипки.Пацієнти з підгострим склерозируючим паненцефалітом мають незвичайно високі титри антитіл кору в сироватці крові та спинномозковій рідині.Вірус кору може бути ізольований з мазків носоглотки. Вірусне генотипування в референс-лабораторії може визначити, чи є ізоляти вірусу ендемічними або імпортованими. У пацієнтів з пригніченим імунітетом, які, погано відповідають утворенням антитіл, серологічне підтвердження кору може бути неможливим і єдиним методом стає виділення вірусу з інфікованих тканин або визначення антигену від кору методом імунофлуоресценції. Використовують також у розвинених країнах визначення РНК вірусу в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР). Лікування Тривалість постільного режиму залежить від ступеня інтоксикації та її тривалості. При розвитку діареї можливе застосування відповідної дієти, в інших випадках вона недоцільна. Проводять догляд порожнини рота і очей. Етіотропна терапія не розроблена. З інтоксикацією борються призначенням великої кількості рідини. У перші доби висипного періоду доцільна парентеральна дезінтоксикація сольовими та глюкозними розчинами.Також призначають антигістамінні, відхаркувальні препарати. Так, у разі виникнення тяжкої гарячки за відсутності її зниження через адекватну детоксикацію застосовуються жарознижувальні лікарські засоби різного механізму дії (парацетамол, ібупрофен, диклофенак тощо). Існують повідомлення про позитивний ефект інтерферону у разі його призначення в ранні терміни хвороби дорослим хворим. Антибіотики при типовому перебігу не призначаються. Вони показані за умови появі бактеріальних ускладнень. Вітамін A двома дозами від 50000 до 200000 ОД (залежно від віку) знижує ризик розвитку сліпоти, також зменшує смертність у дітей до 2 років, хоча і не запобігає та не лікує захворювання
3. Профілактика захворювання.
Здійснюють своєчасне виявлення та ізоляцію хворих. Ізоляція хворих необхідна з початку продромального періоду аж до 4-ї доби після появи висипань. Контактним особам встановлюють карантин з 9-го дня по 21-й день від початку контакту. Дезінфекцію проводять в осередку як під час активності його, так і кінцеву.Для активної імунопрофілактики кору застосовують живу корову вакцину. Її прищеплюють дітям, що не хворіли на кір, з 12—15-місячного віку. Ревакцинацію проводять так само, як і вакцинацію, одноразово в 6 років. Її мета — захист дітей, у яких з тієї чи іншої причини поствакцинальний імунітет не сформувався. Імунізація не менше 95 % дітей у популяції забезпечує гарний захисний ефект. Використовують протикорову вакцину MMRДорослі, народжені до 1957 року, вважаються імунізованими проти кору. Особам, народженим пізніше, необхідно введення не менше однієї дози вакцини при відсутності медичних протипоказань, факту перенесеної інфекції в анамнезі або лабораторно підтвердженого імунітету (наявності антитіл класу IgG в крові).
1 2 3 4