Тематичний. Його мета — перевірка роботи всього колективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стану роботи класних керівників у певному напрямі та ін. Персональний. Його суть — перевірка продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учителя загалом або окремого аспекту його діяльності. Оглядовий. Предметом перевірки є стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчального обладнання.
Поняття про передовий педагогічний досвід. Виявлення та вивчення передового педагогічного досвіду.
Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.
Педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організованого педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та ін.
Передовий педагогічний досвід — творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.
Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі — використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.
Під час вивчення передового педагогічного досвіду розкривають його авторів, технологію — сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодію, що забезпечують бажаний результат і визначають педагогічну майстерність автора досвіду. Важливо чітко визначити критерії передового педагогічного досвіду, які дадуть змогу розглядати його не як випадкове явище, а як систему діяльності, а також умови формування досвіду, що допоможе зробити висновок про можливість його відтворювати. Необхідно визначитися і щодо засобів вивчення передового педагогічного досвіду, шляхів його поширення та популяризації..
ТРУДОВЕ
Підготовка вчителя до навчальної теми.
Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.
Попередня підготовка до уроку
Учитель знайомиться з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних.
Перед початком навчального року вчитель розподіляє час на вивчення всіх тем, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять.
До початку вивчення розділу або великої теми він планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу,
Під час попередньої підготовки до уроку вчитель повинен ознайомитися не лише з підручниками і посібниками, а й переглянути навчальні діафільми та кінофільми, прослухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.
Важливе питання попередньої підготовки до навчального процесу — вивчення стилю викладання у ньому інших вчителів, ознайомлення з особливостями учнів, їх ставленням до навчання,
Урок – як основна форма навчальної роботи на заняттях в майстерні. Його особливості.
Урок як основна форма навчальної роботи в шкільних майстернях має деякі особливості порівняно з уроками з інших навчальних предметів, а саме:
Центральне місце на такому уроці займає практична робота учнів, яку доцільно проводити заняття подвійними уроками. 45-хвилинний урок незручний, бо безпосередньо на практичну роботу учнів залишається мало часу. За 90 хв. учні встигають виконати певне трудове завдання, що дає їм моральне задоволення, а вчитель може оцінити результати роботи.
Практична робота учнів будується на базі продуктивної праці. Це дещо ускладнює організацію навчального процесу. Доводиться вдаватися не тільки до фронтальної, а й до ланкової, а інколи й до індивідуальної форми організації роботи учнів. Разом з тим продуктивний характер праці створити необмежені можливості для підвищення активності учнів на уроці, бо в руках учителя буде новий важливий засіб організації учнів на виконання навчальних завдань. Брати участь у створенні корисних речей цікаво для підлітків. В ім'я цього вони охоче вивчають теорію, тим більше, що відразу ж застосовують її на практиці. Спираючись на природне прагнення учнів створювати корисні речі своїми руками, вчитель праці спрямовує навчальний процес відповідно до програми.
На заняттях у майстернях учні працюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали на верстатах. Тому особливістю уроку є те, що він потребує спеціальної підготовки з безпеки праці.
До уроку ставлять такі специфічні вимоги: Чіткість дидактичної мети. На кожному уроці, як правило, розв'язуються дидактичні завдання, одне з яких є провідним. Так, на заняттях у майстернях учні набувають певних знань, умінь та навичок, розвивають свої здібності до технічної творчості та ін. Проте не всі навчальні завдання можуть бути здійснені однаковою мірою на кожному уроці. Це залежить від змісту уроку. Наприклад, на уроках технічного моделювання створюються особливо сприятливі умови для розвитку технічного мислення, просторової уяви та інших якостей, які потрібні для технічної творчості. Звичайно, виготовляючи моделі, учні закріплюють і вдосконалюють набуті раніше вміння і навички, але це ні в якому разі не є основним дидактичним завданням.
Принципи дидактики у трудовому навчанні. Принцип науковості, доступності, свідомості та активності
Дидактичні принципи за своєю суттю - основні положення та нормативні вимоги, що визначають зміст, організаційні форми і методи процесу навчання.
Дидактичні принципи - вихідні положення про способи досягнення дидактичних цілей з урахуванням законів навчального процесу.
2. Принцип науковості.
Правила з реалізації: - Викладати навчаються тільки достовірні факти та явища; - Забезпечувати провідну роль теорії у навчанні; - Знайомити з історією найважливіших відкриттів; - Розкривати сучасний стан досліджуваного, перспективи розвитку науки.
3. Принцип доступності та посильності.
Правила з реалізації: - Враховувати реальний рівень розвитку та підготовленості учнів; - Пояснювати матеріал доступним мовою; - Оптимізувати обсяг роботи учнів; - Розбирати найбільш важкі місця навчального матеріалу.
5. Принцип наочності.
Правила з реалізації: - Застосовувати наочність в комплексі з іншими засобами навчання; - Перед використанням наочності чітко визначити і сформулювати мету спостереження; - Застосовувати наочність в міру, тільки в потрібний момент навчання; - Забезпечувати безпеку застосування наочності.
6. Принцип свідомості і активності.
Правила з реалізації: - Забезпечувати проблемний виклад навчального матеріалу; - Стимулювати пізнавальну активність учнів, їх наукові пошуки; - Забезпечувати розуміння досліджуваного.
Документація кабінету трудового навчання:
У програмі факультативів обов'язково відображено сучасні досягнення в галузі науки, техніки, культури. Тому вони є вагомим доповненням до змісту загальноосвітньої, політехнічної й трудової підготовки школярів, сприяють формуванню інтересу до теоретичних знань і практичної діяльності
Журнал факультативних, додаткових занять та консультацій є основним документом для обліку даних видів занять. У початкових класах облік додаткових занять, консультацій здійснюється у класних журналах на спеціально відведених сторінках.
Журнал планування та обліку роботи гуртка розрахований на один навчальний рік і ведеться керівником гуртка.
Учитель може:
- самостійно складати календарний план, на основі програм та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, структуру і форму яких визначати самостійно;
- користуватися календарними планами з друкованою основою (з доопрацюванням), вносити до них, відповідні корективи згідно програм та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, адаптувати їх до можливостей класу.
Документація кабінету:Навчальні програми. -Календарні плани, затверджені дирекцією школи. -Правила з техніки безпеки. -План роботи кабінету, затверджений дирекцією школи. -План робои гуртків, які працюють на базі кабінету. -Технічна документація (креслення, викройки, технологічні картки, роздатковий матеріал, таблиці). -Журнал проведення інструктажу з техніки безпеки. -Інвентарна книга обліку обладнання, інструментів, матеріалів. -Акти-дозвіл на заняття в кабінеті (щорічно). -Акт про випробування ізоляції на заземлення (за встановленою формою). -Паспорти машин, електрообладнання, побутових приладів. -Акти на списання з балансу школи обладнанн, господарчого інвентаря та іншого майна, що прийшов у непридатність та витрачених матеріалів.
Типи уроків трудового навчання.
Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі: комбіновані (змішані); уроки засвоєння навичок і умінь; урок засвоєння нових знань; уроки застосування знань, навичок і умінь; уроки узагальнення і систематизація знань; уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь.
Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять.
Складаючи календарний план (або тематичний) занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.
Структура комбінованого уроку з трудового навчання. Характеристика етапів
Комбінований урок - тип уроку, який характеризується поєднанням (комбінацією) різних цілей і видів навчальної роботи при його проведенні: перевірка знань, робота над пройденим матеріалом, виклад нового матеріалу і т. д. У структурі комбінованого уроку виділяють такі етапи:
· Організація учнів до занять;
· Повторювальнольно-навчальна робота з пройденого матеріалу;
· Робота з осмислення і засвоєння нового матеріалу;
· Робота по закріпленню викладеного матеріалу;
· Робота щодо застосування знань на практиці і формування умінь і навичок;
· Задавание домашнього завдання.
Учитель може дотримуватися і іншої структури комбінованого уроку.
(характеристику придумаєте самі, не такі вже тупі..)
Базовий, інваріантний та варіативний модулі трудового навчання
Інваріантна складова передбачає основні три розділи: технологія виготовлення виробу (за зразком); проектування та виготовлення виробів; презентація результатів проектної діяльності та їх оцінювання.
Внаслідок такого структурування інваріантної складової програми учні починають працювати з першого уроку. Виготовляючи виріб за зразком, вони освоюють технологію його виготовлення. Добираючи вироби для зразків, учитель має врахувати рівень підготовки учнів, складність виробу, тому що за визначений час (орієнтовно 5 год) школярі мають його виготовити.Програмою передбачено вивчення таких технологій і виробів для виготовлення, які не потребують складних інструментів та обладнання, матеріали для роботи пропонуються доступні.
Після вивчення інваріантної складової учитель переходить до виконання варіативної частини програми. Варіативні модулі розроблено для учнів 5-6, 7-9 класів.
Структура варіативних модулів така ж, як і інваріантної складової: за 4-6 год учні мають освоїти обрану технологію, потім перейти до проектування і виготовлення виробу, а далі презентувати результати своєї роботи.
Варіативні модулі добирає вчитель, ураховуючи зацікавлення учнів, можливості матеріально-технічної бази шкільних навчальних майстерень, рівень підготовки учнів та власний рівень підготовленості.
Щодо програм для змішаних груп. Програми трудового навчання для змішаних класів складаються із базового модуля та варіативних модулів. Зміст базового модуля не вивчається самостійно, тобто для його вивчення не виділяється окремий час.
Варіативні модулі для змішаних груп ті ж самі, що й для груп дівчат і хлопців. Але до них додаються ще й ті модулі, які є в інваріантній складовій програм для дівчат і хлопців. Наприклад, у інваріантній складовій програми для дівчат 5 класу передбачено вивчення аплікації. Такий варіативний модуль для дівчат 5 класу вчитель вже не може обрати, бо програмою передбачено вивчення певного виду діяльності тільки один раз. Оскільки у програмах для змішаних груп відсутня інваріантна складова, то аплікація для змішаних груп може бути варіативним модулем.
Завдання оцінювання знань, умінь, навичок учнів
Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання здійснюється у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного чи письмового опитування, та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Тому критерії оцінювання навчальних досягнень учнів мають комплексний характер. До них належить: рівень застосування знань та умінь в практичній роботі; уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації; дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу); уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи; рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати технологічні операції; дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог; дотримання норм часу на виготовлення виробу; рівень самостійності у процесі організації і виконанні роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т.п.), виявлення елементів творчості.
Протягом навчального року учні виконуватимуть різні види практичних робіт. Їх зміст записують до класних журналів. Результати практичних робіт зберігають протягом поточного навчального року (якщо є можливість). Це дає змогу виявляти зростання умінь учнів виконувати практичні завдання.
Поточний та заключний інструктажі як етапи уроку трудового навчання
Поточний інструктаж передбачає:– видачу завдань для самостійної роботи учнів;– пояснення послідовності виконання завдань;– розподіл учнів по робочих місцях;– повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів;– індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів.
Приблизні цілі обходів робочих місць:– перевірка правильності організації робочих місць учнів та додержання ними правил техніки безпеки;– перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт;– перевірка умінь користування кресленнями, інструкційними та технологічними картами;– надання допомоги учням;– перевірка ходу виконання робіт (міжопераційний контроль);– перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу;– приймання та оцінка робіт.
Заключний інструктаж-підведення підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.
Основна мета цього інструктажу-на основі фіксації досягнень і недоліків показати учням, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності.
Проведення заключного інструктажу передбачає:– аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, що вивчалась на уроці;– аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення;– повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці;– аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць учнів;– розглядання випадків нераціонального використання урочного часу; - видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання
Профорієнтація. Єдині положення, на основі яких будується профорієнтаційна робота
Трудове навчання дає можливість вчителю ознайомити учнів з багатьма професіями, виховати інтерес до них. Особлива цінність уроків праці в профорієнтаційній роботі полягає в тому, що тут школярі не тільки одержують певні знання, але в процесі створення конкретних об'єктів праці, які мають корисну значимість, вони здобувають спеціальні вміння й навички, пробують свої сили в практичній діяльності, розвивають професійні інтереси й здібності. Перед учителем праці стоїть завдання організувати роботу так, щоб виник стійкий інтерес до вибору професії Зрозуміло, що практично кожен школяр знає про існування таких розповсюджених професій, як токар, столяр, а також знає у деякій мірі специфіку діяльності робітників цієї професії. Але одно діло просто знати, а інше – самому виготовити виріб, який несе певну користь та ще й має привабливий зовнішній вигляд.
У своїй роботі вчителю трудового навчання треба використовувати такі форми й методи діяльності, які забезпечують найбільшу активність і самостійність учнів в оволодінні знаннями й особливо трудовими вміннями. До них відносяться виконання проектів, лабораторних та практичних робіт, екскурсії на виробництво, що включають у себе самостійні спостереження, досліди, аналізи, розрахунки, рішення виробничих завдань, безпосередньо продуктивна праця.
Саме вчитель трудового навчання в процесі продуктивної праці, спостерігаючи за учнями, може виявляти найбільш здатних "токарів", "слюсарів" й інших фахівців, що безсумнівно дуже важливо для здійснення профорієнтації школярів.
При вивченні тем по ручній і механічній обробці деревини вчитель знайомить учнів із професіями деревообробної промисловості, при вивченні тем по обробці металів – із професіями машинобудування й металургії.
Вирішальним фактором у профорієнтаційній роботі є сама особистість вчителя. Сукупність особистих якостей вчителя, його знання, уміння й навички, постійно збагачувані спостереженнями й аналізом своєї роботи й роботи своїх колег, вивчення передового досвіду визначають його педагогічну майстерність, високу кваліфікацію й компетентність у роботі..
У сучасних умовах світ професій дуже рухливий: немала частина старих професій зникає, багато виникає нових спеціальностей. Наприклад, професійно-технічна освіта готувала спеціалістів з 1500 професій, а в останні роки — з шестисот. Спостерігається масова перекваліфікація. Професійна орієнтація у школі повинна врахувати перехід до більш престижних, цікавих і оплачуваних професій, тенденцій зростання зайнятості в невиробничій сфері. Учень повинен знати якомога більше професій, їх особливості, вміти порівняти свої можливості з вимогами професій до її носіїв.
Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є їх підготовка до свідомого вибору професії.
Змістом профорієнтаційної роботи є:а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію;б) місце обраної ним професії серед інших професій певної галузі;в) перспективи вдосконалення своєї професії і свого професійного зростання;г) умови роботи з обраної професії;ґ) обсяг знань, умінь і навичок, яких вимагає обрана професія.
Характеристика предметної та операційної систем трудового навчання
Предметна система мала певні позитивні сторони: вона забезпечувала інтерес учнів до роботи, давала їм можливість виявляти деяку самостійність, сприяла розвиткові технічної уяви. Але ця система вимагала багато часу на навчання і не забезпечувала формування в учнів загальних умінь і навичок у такій мірі, як це було потрібно їм для самостійної трудової діяльності. Тому ця система у ХІХ ст. була витіснена більш прогресивною операційною системою. Появі операційної системи передувало виділення операції із загального потоку виробництва і синтезування її як узагальненого елементу технології виготовлення виробів. Конкретно операційна система була представлена набором зразків – моделей, кожна з яких присвячувалась певним операціям. У навчальній програмі операцій йшли одна за одною у визначеній послідовності. До вивчення наступної операції переходили тільки після вивчення попередньої.
Операційна система являла собою перехідний етап від методики кустарної до методики індустріальної. Навчання за операційною системою забезпечувало формування в учнів загальних навичок, що давало їм можливість швидше «пристосовуватись» до нових умов трудової діяльності. Вона мала і має велике значення для наукового обгрунтування навчання ручного і механізованого процесу праці. Проте операційна система не могла стати універсальною. Вона потребувала багато часу на засвоєння кожної операції, оскільки перехід до оволодіння нової операції здійснювався тільки після міцного засвоєння попередньої, а це не давало можливості своєчасно закріплювати на практиці вивчені трудові прийоми і приводило до послаблення сформованих навичок. Виникала потреба відновлювати їх за допомогою нових вправлянь. До того ж вправляння в операціях на об’єктах невиробничого характеру знижувало навчальний інтерес учнів, що негативно позначалося на процесі навчання.
Санітарно гігієнічні вимоги до навчальних майстерень.
В майстерні повинні дотримуватись такі санітарно-гігієнічні вимоги:
1. фон стін має бути світлих тонів (світло-кремового, світло-зеленого і світло-блакитного кольорів). Стіни фарбуються клейовими фарбами. Стеля побілена набіло. Підлога пофарбована масляними емалями.
2. “Природне і штучне освітлення” має бути не менш як 300 лк(люксів) незалежно від типу освітлення. Освітлення має бути рівномірним, давати напрям світлового потоку з лівого.
3. Сонцезахист в майстерні забезпечують розсувними сонцезахисними шторами світлих тонів або жалюзями.
Майстерні забезпечуються опаленням і припливно-витяжною вентиляцією з таким розрахунком, щоб у приміщеннях підтримувалась температура у межах 20-23С в теплу пору року та 17-20С в холодну пору року; вологість-40-60%. Тепловий і повітряний режим підтримується систематичним провітрюванням (природна або штучна вентиляція) та вологим прибиранням.
Учнівські столи і стільці повинні відповідати нормам ГОСТ 11015-93 “Столи учнівські. Типи і функціональні розміри”, ГОСТ 11016-93 “Стільці учнівські. Типи і функціональні розміри”. Відстань між першим рядом столів і дошкою повинна бути не менш як 1,5 м, а від демонстраційного стола - не менш як 0,8м. Демонстраційний стіл установлюється на подіумі заввишки 0,15м
Відстань від останнього ряду учнівських столів до дошки не повинна перевищувати 10м.
Відповідно до ДБН В.2.2-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів” майстерня забезпечується водопроводом і каналізацією. В майстерні встановлюються раковини з підведенням холодної води. На одному з кранів має бути постійно закріплена гумова трубка.
Інструктаж, як метод трудового навчання. Класифікація інструктажу
інструктаж можна розглядати і як метод навчання, і як сукупність словесних методів, застосовуваних на уроці. Під інструктажем як метод навчання розуміється пояснення спосіб трудових дій, на коректування практичної діяльності учнів. Розрізняють вступний, поточний і заключний інструктаж. Вступний інструктаж містить у собі постановки конкретної трудової задачі, характеристику операцій, пояснення правил виконання трудових прийомів і проведення самоконтролю. Поточний інструктаж містить у собі пояснення допущених помилок, з'ясування причин неправильної роботи і пояснення правильних прийомів. Заключний інструктаж містить у собі аналіз гарних робіт, характеристику допущених у роботі помилок і оцінку роботи учнів.
Фактори які впливають на вибір професії
1) позиція батьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір\
2) позиція друзів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію
3) позиція шкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії.
4) особисті професійні плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини.
5) здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок.. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя.
7) інформованість про професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань
8) схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це - інтереси, підкріплені певними здібностями.
Естетичне та національно-патріотичне виховання учнів у процесі трудового навчання
Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.
Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.
Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.
В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу.
Підготовка вчителя до уроку
Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня; розвиваюча.; виховна.
Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом.
Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента.
Потрібно намітити, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; регулярність навчальної праці, активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного.
Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.
Складання плану-конспекту уроку. У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання.
Проектно - технологічна система трудового навчання
Технологічна підготовка школярів на основі методу проектів ставить нові вимоги до професійної підготовки майбутніх вчителів. Учитель технології має бути сьогодні професійно гнучкою, компетентною особистістю, що постійно підвищує свій кваліфікаційний рівень і творчий потенціал. Він повинен добре володіти різними видами проектно-конструкторської діяльності, основами економіки, екології і дизайну.
На думку Н.П. Боголіб, досягти якісного поліпшення підготовки у вищій школі в сучасних умовах можливо лише за рахунок фундаменталізації професійної освіти. Підготовка сучасного вчителя технології має набути фундаментального характеру, щоб знання і вміння з окремих навчальних курсів доцільно поєднувалися у проектній діяльності [1
Проектна діяльність активно сприяє технологічній освіті, формуванню відповідної культури учнів, підготовці їх до реалій життя, раціональному і творчому використанню природних і людських ресурсів. За допомогою методу проектів учні чи студенти входять у положення дорослої людини, яка займається своєю професійною діяльністю.
Трудове виховання учнів у процесі трудового навчання
Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.
Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах: по-перше, працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності; по-друге, виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення; по-третє, плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями; по-четверте, продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.
Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного.
Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.
Працю учнів неббхідно пов'язувати з їх навчальною роботою.
Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля
Методи педагогічних досліджень в теорії і методиці трудового навчання
Методи педагогічних досліджень - це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності.
Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність — це факт наявності постійного й необхідного взаємозв'язку між реальними феноменами процесу.
У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:
1. Традиційно-педагогічні методи. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До складу традиційних педагогічних досліджень входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів.
2. Педагогічний експеримент (лат. experimentum — проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.
3. Педагогічне тестування (англ. test -— випробовування, перевірка). Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.
4. Соціологічні методи. Ця група методів проникла в педагогіку з соціології. Застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.
5. Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках:а) для обробки результатів спостережень і експериментів;б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.
Методика організації і проведенні екскурсії
1. Екскурсія - це вид навчальної роботи, при якому навчання проводиться на натуральному природному або виробничому об'єкті поза межами школи, чи класу.
Під час екскурсії учні знайомляться з виробничими об'єктами, різними виробничими професіями, учаться знаходити дію фізичних законів у різних природних явищах, знайомляться з фізичними приладами і вимірювальними інструментами, які застосовуються у науково-дослідних лабораторіях і на виробництві..
Плануються такі складові елементи екскурсій: тема екскурсії; об'єкт екскурсії; час проведення; оформлення результатів.
Підготовка екскурсії відбувається в такій послідовності:
детальне ознайомлення з об'єктом екскурсії. Визначення тих частин об'єкту або технологічного комплексу, які безпосередньо становлять інтерес стосовно даної;
визначення екскурсовода на час проведення екскурсії. Ідеальним випадком потрібно вважати випадок, коли екскурсію веде сам учитель. Але на промислових об'єктах ерудиції вчителя може бути недостатньо. Тому, як правило, в таких випадках екскурсію проводить працівник підприємства, з яким заздалегідь проведена узгоджувальна бесіда щодо мети екскурсії і рівня підготовленості учнів;
визначення і вивчення маршруту, яким здійснюватиметься переміщення учнів з школи до об'єкта екскурсії;
проведення бесіди з учнями, під час якої учням повідомляється тема і мета екскурсії, повторюється потрібний теоретичний матеріал. Учні одержують питання, на які потрібно знайти відповідь під час екскурсі
4. У визначений час учні збираються в школі і під керівництвом вчителя вирушають до об'єкта екскурсії. Бажано, щоб учителю допомагав хтось із старших учнів, або інший вчитель. З огляду на це особливий інтерес в організаційному плані становлять комплексні екскурсії, коли учнів ведуть декілька вчителів.
Під час екскурсії учні: спостерігають об'єкти і слухають пояснення екскурсовода; ведуть записи по ходу розповіді і спостереження; ведуть збір ілюстративних матеріалів для оформлення звітності.
5. Після екскурсії обов'язково проводиться узагальнююче підсумкове заняття. Учні діляться враженнями, дають відповіді на питання, які вчитель поставив перед екскурсією. Оформляється письмовий звіт про екскурсію.
Виготовляються стенди-висновки з матеріалами, одержаними під час екскурсії..
Практичні методи трудового навчання
Показ як навчальний прийом часто використовується під час організації та проведення занять практичним методом, що має велике значення для всебічної підготовки учнів. Глибоке засвоєння учнями теоретичного матеріалу суттєво залежить від практичного його закріплення, тому що практика є критерієм і показником ефективності всього навчального процесу. Практичні методи навчання забезпечують формування практичних навичок і вмінь, загартування психіки учнів та її розвиток. Допрактичних методів належать різноманітні практичні заняття (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, інструктажі). Вони посідають важливе місце на всіх рівнях освіти.
• Вправи – це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів.
Використовують такі види вправ:підготовчі (призначені для підготовки учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці); вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій); пробні (перше застосування щойно засвоєних знань); тренувальні (сприяють набуттю навичок учнями в1 стандартних умовах); творчі (сприяють формуванню навичок застосування отриманих знань у реальних життєвих ситуаціях); контрольні (переважно навчальні).
Методика виконання вправ з різних навчальних предметів, безумовно, відрізняється. Однак можна визначити загальні умови, які сприяють успішному їх застосуванню: - якісна підготовленість педагога, його уміння враховувати індивідуально-психічні особливості учнів; – розуміння учнями мети вправи, змісту і послідовності її виконання;
– підтримання в учнів постійного інтересу до вправи, усвідомленого ставлення до багаторазових повторень одноманітних дій – дотримання доступного ритму, методично правильного чергування дій, що вимагають від учнів посиленого розумового і фізичного напруження;
– послідовність і систематичність у виконанні вправ, поступове підвищення самостійності учнів під час їх відпрацювання; – поступове ускладнення і зміна умов виконання вправ; – систематичний контроль за ходом вправ і відповідна постійна допомога учням у подоланні труднощів і помилок; – формування в учнів навичок самоконтролю і самооцінки виконаних дій тощо.
Форми і види перевірки навчальних досягнень учнів з трудового навчання
Види перевірки і оцінки знань
В практиці навчання найбільш поширеними є текучий, підсумковий, тематичний і попередній перевірки.
Поточна перевірка знань проводиться на кожному уроці. Вона є необхідним компонентом навчального процесу при поясненні, закріпленні і повторенні матеріалу.
1 2 3 4 5 6