Особливості експерименту на уроках в початковій школі
Педагогічний експеримент є таким методом досліджень, при якому відбувається активний вплив на педагогічні явища шляхом створення нових умов, що відповідають меті дослідження.
Педагогічний експеримент - це своєрідно (відповідно до завдань дослідження) сконструйований і здійснений педагогічний процес, що включає принципово нові його елементи і поставлений таким чином, що дає можливість глибше, ніж звичайно, бачити зв'язки між різними його сторонами і точно враховувати результати внесених змін [14].
У широкому розумінні об'єктом педагогічного експерименту є весь педагогічний процес із його умовами, пов'язаними з організацією спеціальних впливів, що йдуть від навмисної і цілеспрямованої діяльності в процесі навчання і виховання.
Педагогічний експеримент слід розглядати як своєрідний комплекс методів, який забезпечує переконливе підтвердження обґрунтованої на початку дослідження гіпотези. Тому педагогічний експеримент повинен спиратися на весь арсенал методів, що реалізують експериментальний науковий пошук (бесіда, анкетування, різноманітні види спостережень, опити, масові дослідження та ін.). Кожний із методів відповідно до дослідницької задачі приводить до накопичення специфічного фактичного матеріалу, що забезпечує перехід від спостереження до глибокого пізнання сутності явищ і виробітку практичних рекомендацій. Разом з тим експеримент дає можливість ґрунтовніше, ніж інші методи, перевірити дієвість педагогічних нововведень.
Предметом дослідження педагогіки як науки є закономірності виховання, навчання й освіти, що забезпечують передачу суспільно-історичного досвіду одним поколінням іншому. Ці закономірності усвідомлюються тільки тоді, коли стають відомими форма, спрямованість і сила факторів, що діють на кінцевий результат виховання і навчання. У вирішенні цих питань важлива роль належить педагогічному експерименту. Підготовка і розробка експерименту вимагають насамперед усвідомлення його цілей і місця в загальному ході дослідження, формулювання гіпотези, з позиції якої потім ведеться науковий пошук [17].
Педагогічний експеримент найчастіше проводиться в умовах реального навчального процесу, у звичній для учнів обстановці. Доказом правильності встановлених дослідником залежностей є, як відомо, практика навчання і виховання.
Особливості експерименту:
а) можливість свідомо розмежувати предмет дослідження для вивчення його окремих сторін та особливостей;
б) не обмежується часом та простором: дослідник може повторювати експеримент необмежену кількість разів, переносити його в бажані просторові умови до того часу, поки не отримає необхідних результатів;
в) дає можливість досліднику (за потребою), в межах можливого, змінювати умови існування предмету, підсилюючи ті сторони, які необхідні;
г) дає можливість втручання в природничий хід явищ, прискорювати їх протікання, що наближує до певних результатів;
д) утворює необхідні умови для активізації дослідника.
Експеримент, як і спостереження, повинний бути відповіддю на яке-небудь питання. Але при експерименті, у порівнянні зі спостереженням, весь процес дослідження значно суворіше і точніше Особливу роль при цьому відіграють об'єктивні критерії оцінок явищ.
Великі переваги експерименту в порівнянні зі спостереженням влучно охарактеризував І.П. Павлов, який відзначив, що спостереження збирає пропоноване природою, а експеримент бере від природи те, що хоче. Експеримент дозволяє керувати явищами за бажанням дослідника.
У педагогічних дослідженнях найбільш поширеним є природний експеримент. Він відбувається у звичних для тих, кого досліджують, умовах навчання чи виховання без порушення природного ходу навчально-виховного процесу. Цей експеримент поєднує в собі метод об'єктивного спостереження, що надає йому природності, і метод лабораторного експерименту, який дозволяє здійснювати цілеспрямований вплив на досліджуваного [15]. Під час природного експерименту досліджувані оточені знайомими (звичними) людьми і часто вони не здогадується про те, що є об'єктом вивчення. Це дозволяє уникнути побічної емоційної напруги і навмисних реакцій. Таким чином, досягається вивчення людини в природних умовах різноманітних видах діяльності (грі, навчанні, праці і т. ін.), що може супроводжуватися бесідою.
Педагогічний експеримент є різновидом природного, оскільки ставить за мету проведення навчання в природних (тобто звичайних для учнів чи студентів) умовах за спеціальною програмою.
До недоліків природного експерименту відносять труднощі відокремлення певних елементів цілісної діяльності і застосування методів кількісної обробки. Однак ці труднощі можна подолати за умови ретельного попереднього аналізу вивчаємої психічної реальності, виділення одиниць спостереження і аналізу, опису під час досліджень з застосуванням фото- або кінозйомки об'єктивних показників прояву цих елементів і розробки процедури їхньої фіксації. В цьому випадку означені труднощі переборюються, а перевага цього виду експерименту підвищують цінність фактичного матеріалу.
Основним напрямком удосконалення системи початкового навчання, що дозволяє виховати компетентну особистість, є використання експериментування в навчанні, побудованого на основі прагнення дитини до самостійного вивчення навколишнього світу. Самостійні дослідження учнів дозволяють розвивати у них інтелектуальні та творчі вміння [17, с. 55].
Найцікавіші експерименти на уроках у початковій школі-це, звичайно, реальні досліди з реальними предметами і їх властивостями. Тут важливо вчитися аналізувати, виділяти головне і другорядне, робити висновки й умовиводи.
Результатом роботи над експериментом є те, що у молодших школярів розвивається навик пошуку інформації: вміння працювати з літературою, Інтернетом та ін. В.В. Оконь говорить про те, що діти вчаться широко мислити, послідовно діяти, досягати поставлених цілей. Учень вже більш-менш чітко уявляє всю структуру пошуку, у нього формується мотивація до вивчення нових невідомих тем і фактів. Експеримент дає можливість реалізовувати істинний пізнавальний мотив, який можливо застосувати потім в процесі навчання. Неоціненним наслідком розвитку такого навику є те, що молодший школяр стає на новий щабель розвитку і може успішно реалізувати себе в навчанні в середньому і старшому віці. Адже головне, що у дитини виробляються навички самостійної роботи при пошуку і обробці інформації. Як ми бачимо, навіть в початковій школі, за методом експериментів та проектів велике майбутнє, так як вони – інструмент для розвитку комунікативних і дослідницьких навичок.
В ході проведення експерименту дитина впливає на об'єкт з метою пізнання його властивостей, зв'язків. О.А. Івашова відзначає переваги методу експериментування:
- він дає дітям реальні уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта;
- формує уявлення про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування;
- відбувається збагачення пам'яті дитини, активізуються його розумові процеси (постійно виникає необхідність здійснювати операції синтезу та аналізу, порівняння та класифікації, узагальнення та екстраполяції), необхідність давати звіт про побачене, формулювати виявлені закономірності і висновки, що стимулює мовленнєвий розвиток;
- здійснюється позитивний вплив експериментів на емоційну сферу дитини; розвиток його творчих здібностей; на формування трудових навичок і зміцнення здоров'я за рахунок підвищення загального рівня рухової активності [11, c. 94].
При проведенні експерименту або досвіду педагог разом з дітьми створює умови, які допомагають визначити ту чи іншу приховану ознаку. Єсіпов, вважає, що при формуванні знань експериментування можна розглядати як метод, близький до ідеального. Знання, здобуті самостійно, є для школярів усвідомленими і міцнішими. Основна особливість методу експериментування полягає в тому, що школяр пізнає об'єкт в ході практичної діяльності з ним, здійснювані практичні дії виконують пізнавальну, орієнтовно-дослідницьку функцію, створюючи умови, в яких розкривається зміст даного об'єкта.
Таким чином, головна перевага методу експериментування полягає в тому, що він дає учням реальні уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування.
В процесі експерименту йде збагачення пам'яті учня, активізуються його розумові процеси, так як постійно виникає необхідність здійснювати операції аналізу і синтезу, порівняння та класифікації, узагальнення та екстраполяції. На думку Махмутова наслідком експериментування є не тільки ознайомлення учнів з новими фактами, а й накопичення фонду розумових прийомів і операцій, які розглядаються як розумові вміння [9].