1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: bestreferat-218341.docx
Розширення: docx
Розмір: 100кб.
Дата: 07.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
інформ. господар.docx
Реферат1 Основи психолгії спілкування. .docx
реферат омфк.doc
419188.pptx
курсач.pdf
Вариант 12.doc
Лекции - Бєляєв Ю.Б., Киричук С.А., Сідлецький В.М., Іванченко М
Звіт.docx
рф7.doc
989d8f33f0bf08950cc71a637b83eb37 (1).docx
адміністрування ЗУБЕНКО конфлікт.docx

2.2 Формування досвіду пізнавальної самостійності в процесі виконання самостійних робіт
У більшості досліджень пізнавальна самостійність учня визнається як сформованість прагнення і уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку. Дослідники розрізняють в даній якості два аспекти: мотиваційний і процесуальний. Мотиваційний зумовлює потребу і прагнення особистості до пізнання. Це виявляється в активному сприйманні, допитливості, пізнавальних інтересах, самостійному ставленню до результатів праці, у потребі в самоконтролі. Проте мотиваційна сторона пізнавальної самостійності не забезпечує і не формує саме по собі технологічної, процесуальної сторони пізнавання, тобто не забезпечує оволодіння засобами і способами пізнавання, тими практичними і інтелектуаотними можливостями особистості, які зумовлюють виконання самого механізму пізнання, інакше кажучи, вміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку.

Обидві сторони пізнавальної самостійності впливають одне на одну і є структурно неподільними. Самостійна дія людини, як зазначають психологи, починається з виникнення потреби, прагнення до діяльності. Отже, найістотніше знання має зв'язок пізнавальної самостійності з розвитком особистості в цілому, її мотивацією і особливо світоглядом, який є методологічною основою пізнавальної діяльності.

Плануючи формувальний експеримент ми обрали експериментальний і контрольний клас. Експериментальним став 3В, а контрольним – 3А. У Таблиці 1 бачимо, що їх покажчики майже однакові, а тому можемо з впевненістю стверджувати, що вони знаходяться на одному рівні сформованості пізнавальної самостійності.

Так як з поміж багатьох загальноосвітніх предметів була обрана українська мова, то самостійна робота буде представлена у комплексі різноманітних вправ, які цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення на різних етапах уроку.

На цьому етапі дослідження нами була запропонована система завдань, для самостійної роботи учнів різних рівнів пізнавальної самостійності. Визначаючи зміст завдань, ми передбачили, якого ступеня самостійності вимагатимемо від учнів при їх виконанні. Саме цей фактор на нашу думку повинен ураховуватися насамперед під час підготовки вправ для кожного уроку і теми в цілому.

Під час експерименту ми дійшли висновку, що для успішного засвоєння граматичних понять, важливо, щоб учні знали попередній матеріал, який здебільшого є основою підготовчих вправ для засвоєння нового матеріалу (див. додаток А).

В умовах роботи з 3В класом підготовчі вправи для засвоєння нового матеріалу супроводжувалися бесідою, яка спрямовувала мислення молодших школярів на виявлення тих ознак граматичних понять, які потрібні для наступної роботи.

Важливою умовою активізації розумової діяльності учнів при вивченні матеріалу є самостійне повторення учнями раніше вивченого, що служить опорою для виучуваного, та зосереджує уваги дітей на граматичних фактах, що вивчатимуться. При цьому були використані такі види самостійної роботи, як повторення певної теми за підручником, підготовка до відповідей на поставлені запитання, граматичний розбір, складання і аналіз схем і таблиць, добирання прикладів, різні диктанти, логічний аналіз тексту, спостереження над мовою тощо.

Ефективними в плані збудження інтересу до уроків мови бесіди про історію, життя, розвиток, знання окремих слів. Тому вже на першому уроці в 3В класі зверталися до цього прийому.

Учням ставилися запитання, чи задумувалися вони над тим, чому саме так називаються певні предмети, чому, скажімо, приладдя для письма називається олівцем або пером. Учні висловлюють свої припущення. Вчитель розповідала, що слово «олівець» походить від іменника «олово», бо в давнину писали олов’яними паличками; «перо» – від назви покриву птаха, оскільки для письма чорнилом спочатку використовували гусячі пера.

Зацікавлювалися учні й питанням про час появи поширеного в трохи зміненому звучанні в багатьох мовах світу слова «мати», народження якого губиться в далеких від нас століттях, а то й тисячолітніх, та порівняно молодого іменника «колгосп» і зовсім юного, 1970 р. народження, слова «місяцехід».

Активність учнів на уроках української мови може бути високою в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами мови, їх осмислення й зіставлення, застосування їх знань на практиці; коли учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об’єктом навчання. Тому намагаємося широко практикувати самостійне спостереження учнів над мовою з наступними висновками.

Мовний матеріал для спостереження добираємо так, щоб учні могли самостійно дати оцінку мовним фактам і зробити висновки. Пропонуємо на таблицях або картках. Перед спостереженням чітко формулюємо завдання.

Зразки розроблених завдань-карток подано у додатку Б.

Специфіка роботи над граматичним матеріалом полягає в тому, що залежно від етапу засвоєння матеріалу одні й ті ж види завдань використовуються з різною метою. Тому і на етапах закріплення можливі й доцільні різні види списування та граматичні завдання (див.додаток Б).

Поступово у процес навчання були розроблені і включені реконструктивно-варіативні вправи, або як їх ще називають тренувальні, ці вправи були використані на етапі як первинного сприйняття нового матеріалу, так і на етапі осмислення і узагальнення набутих знань (див. додаток В).

З часом діти звикли до таких видів роботи і поступово були введені евристичні (див. додаток Г) і творчі самостійні роботи (див.додаток Д), що сприяло більшій зацікавленості дітей, активності, постійній готовності працювати, пізнавальній самостійності, бо для виконання деяких творчих завдань потрібна була самостійна пошукова діяльність кожного учня.

Отже організація самостійної роботи в структурі уроку повинна відповідати таким закономірностям, які ми відобразили в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Організація самостійної роботи в структурі уроку

Етапи уроку

Класи

Характер навчального матеріалу за способом діяльності

Репродуктивні види самостійної роботи

Продуктивні види самостійної роботи

Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності

Відтво-рювальні

Реконструктивно-варіативні

Еврестичні

Творчі

Перевірка домашнього завдання



+

+

+!

+!



+

+

+!

+!

Повторення попереднього матеріалу



+

+

+!

+!



+

+

+!

+!

Актуалізація опорних занань учнів



±

+

±

±



±

+

+

±

Мотивація навчальної дільності



±

+

+!

±



±

+

+!

±

Первинне сприйняття нового матеріалу





























Осмислення сприйнятого



±

+

+!

+!



+

±

+!

+!

Закріплення нового матеріалу






+

+!

+!



+

+

+!

+!

Повторення і узагальнення отриманих знань



+

+

+!

+!



+

+

+!

+!

Підсумок уроку



+

+

+!

+



+

+

+!

±

Завдання додому





























Умовні позначення:

± - не бажано використовувати;

+ - як правило використовують;

+! – найбільш доцільно використовувати.

Як можемо побачити у таблиці 2 під час експерименту ми окрім підтвердження гіпотези, ще й виявили на яких етапах уроку більш доцільно використовувати ті чи інші самостійні роботи. Більш доцільне використання самостійної роботи призводить до більш ефективної навчальної діяльності а звідси і до пізнавальної самостійності. Як ми можемо побачити самостійна робота взагалі не рекомендується на етапі первинного сприйняття нового матеріалу, бо численні спроби показали, що у дітей не сформовується ціле уявлення про тему чи проблему, якщо самостійну роботу давати на цьому етапі без попереднього пояснення.
2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах
По завершенню формувального експеримену проводиться був проведен контрольний експеримент. Дітям 3А і 3В класів було запропоновано виконати низку самостійних робіт різного дидактичного призначення.

Зразок розроблених завдань подано у додатку Е.

Слід зазначити, що експеримент відбувався протягом одного місяця і результат який ми отримали не можна з впевненістю вважати зафіксованим, бо від зміни викладача змінюються і вимоги і не відомо чи продовжиться нами розпочата робота.

Нами були визначені покажчики і критерії вимірювання дослідження. Критерії вимірювання:

Показники вимірювання повноти знань:

  • повно і правильно розкриває поняття застосовуючи додатковий матеріал – 5 балів;

  • повно і правильно розкрити зміст понять, термінів тощо – 4 бали;

  • відповідь правильна, але не повна – 3 бали;

  • відповідь свідчить про те, що учень має лише окремі уявлення про навчальний матеріал, що потребує засвоєння – 2 бали;

  • відсутність знань – 1 бал.

Показники вимірювання глибини знань:

  • учень бачить зв'язок між поняттям і матеріалом вивченим набагато раніше, може вільно йго застосувати – 5 балів;

  • учень визначає поняття, терміни в їх взаємозвязку і взаємозалежності – 4 бали;

  • відповідь характерезується недостатнім рівнем розуміння взаємозвязку засвоєння знань – 3 бали;

  • учень не може глибоко визначити сутність поняття, фактів тощо – 2 бали;

  • знання грунтуються лише на здатності запамятовувати – 1 бал.

Показники вимірювання самостійності виконання:

  • повністю самостійно виконана робота – 5 балів;

  • допомога вчителя майже непомітна – 4 бали;

  • вчитель допомагає частково – 3 бали;

  • половина роботи виконана за допомогою вчителя – 2 бали;

  • уся робота виконана з допомогою вчиетеля – 1 бал.

Показники вимірювання швидкості і повноти виконання:

  • робота виконана повністю і швидше за відведений час – 5 балів;

  • робота виконана повністю і своєчасно – 4 бали;

  • не виконане 1-2 завдання у відведений час – 3 бали;

  • 3/4 роботи виконано у відведений час – 2 бали;

  • більше половини не виконано у відведений час – 1 бал.

Пропонуємо поглянути на таблиці отриманих результатів.

Таблиця 2.3.1 Рівень пізнавальної самостійності учнів 3-В класу (експериментальний)

№ п/п

Прізвище, імя




Кількість балів за завдання

Абсолютний показник

Якісний показник %

Рівень пізнавальної самостійності

повнота

глибина

самостійність

Швид-кість

1

Борисєнко Р.

4

3

4

4

15

75%

ВC

2

Вавілова А.

4

3

5

4

16

80%

ВС

3

Волохов Д.

3

3

2

2

10

50%

С

4

Гейдаров І.

4

3

4

4

15

75%

ВС

5

Горбач Т.

5

5

5

5

20

100%

В

6

Гордієнко Н.

5

5

4

4

18

90%

В

7

Грипіч Д.

3

3

4

4

14

70%

ВС

8

Гужва А.

5

4

5

5

19

95%

В

9

Гуркіна А

5

4

4

3

16

80%

ВC

10

Дзедзюль О.

3

3

3

3

12

60%

С

11

Журченко С.

5

4

5

4

18

90%

В

12

Косов М.

4

4

3

5

16

80%

ВС

13

Кульчицький І.

3

4

3

5

15

75%

ВC

14

Льогка Н.

3

3

4

3

13

65%

C

15

Махоніна В.

4

5

4

4

17

85%

В

16

Мессакі А.

3

3

3

3

12

60%

С

17

Мінайлов О.

4

4

4

4

16

80%

ВС

18

Мороз Є.

4

3

5

5

17

85%

В

19

Нестеренко М.

4

4

4

4

16

80%

ВC

20

Оніщенко В.

2

2

2

2

8

40%

Н

21

Серга А.

5

4

5

5

19

95%

В

22

Упаков І.

3

3

3

3

12

60%

С

23

Фоменко В.

5

4

3

4

16

80%

ВС

24

Хіміч М.

5

4

5

4

18

90%

В

25

Чичін Є.

4

4

4

4

16

80%

ВС

26

Чуприна Ю.

5

5

5

5

20

100%

В

27

Шабельник Є.

3

2

3

2

10

50%

С

28

Шевченко М.

4

3

5

5

17

85%

В

29

Шевченко Ю.

3

4

4

3

14

70%

C

30

Шенгаут К.

4

4

4

4

16

80%

ВC




УСЬОГО













461








Рівень пізнавальної самостійності було обчислено за формулою Заціорського:

заг. сума
n сер = мах к – ть (бали) * 100%


  1. Високий ( 81-100%)

  2. Вище середнього ( 61-80%)

  3. Середній (41-60%)

  4. Низький (21-40%)

  5. Дуже низький (0-20%)


1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас