Організація самостійної роботи на уроках рідної мови як засіб особистісного зростання сторінка 3

1 2 3 4 5 6

Ім'я файлу: bestreferat-218341.docx
Розширення: docx
Розмір: 100кб.
Дата: 07.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
інформ. господар.docx
Реферат1 Основи психолгії спілкування. .docx
реферат омфк.doc
419188.pptx
курсач.pdf
Вариант 12.doc
Лекции - Бєляєв Ю.Б., Киричук С.А., Сідлецький В.М., Іванченко М
Звіт.docx
рф7.doc
989d8f33f0bf08950cc71a637b83eb37 (1).docx
адміністрування ЗУБЕНКО конфлікт.docx

1.4 Організація самостійної роботи на уроках рідної мови
Перед кожним учителем початкової школи стоїть триєдина мета: навчити, розвинути і виховати. Отже, слід підготувати учнів до активної трудової і суспільної діяльності, виробити у них навички самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх на практиці.

Першочерговим завданням учителя початкових класів є вироблення в учнів розуміння необхідності та вміння навчатися впродовж усього життя, навчити дитину самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різноманітній та цікавій для неї діяльності. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінювальними уміннями й навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності.

Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань, формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.

На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. На уроках рідної мови в початкових класах – це здебільшого різноманітні вправи. Їх зміст визначається насамперед метою уроку, характером виучуваного матеріалу і рівнем підготовленості учнів.

Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами),які визначає О.Я. Савченко.[36, с.200], вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов’язані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх місце у системі уроків.

У школах самостійні завдання учні виконують на всіх етапах засвоєння матеріалу. Визначаючи зміст завдань, обов’язково варто передбачити, якого ступеня самостійності вимагає від учнів її виконання. Саме цей фактор учитель повинен ураховувати насамперед під час підготовки вправ для кожного уроку і теми в цілому.

Дієвість вправ – у їх системі, у відповідності засвоюваному граматичному матеріалу. Процес засвоєння граматичного матеріалу в початкових класах включає два основних етапи: ознайомлення з новим матеріалом, узагальнення його та застосування набутих знань.

Зміст самостійних завдань звичайно залежить від мети, яку ставить учитель на кожному етапі вивчення матеріалу. В одних випадках самостійною роботою вчитель намагається створити умови для чіткого усвідомлення учнями специфіки у граматичних явищ, в інших – підвести до узагальнення або закріпити певний спосіб дії тощо.

Для успішного засвоєння граматичних понять, важливо, щоб учні усвідомили фонетико-граматичну основу правил, знали попередній матеріал, який здебільшого є основою підготовчих вправ для засвоєння нового матеріалу.

В умовах роботи з класом підготовчі вправи для засвоєння нового матеріалу супроводжуються бесідою, яка спрямовує мислення молодших школярів на виявлення тих ознак граматичних понять, які потрібні для наступної роботи.

Важливою умовою активізації розумової діяльності учнів при вивченні матеріалу є самостійне повторення учнями раніше вивченого, що служить опорою для виучуваного, та зосередження уваги дітей на граматичних фактах, що вивчатимуться. При цьому використовуються такі види самостійної роботи, як повторення певної теми за підручником, підготовка до відповідей на поставлені запитання, граматичний розбір, складання і аналіз схем і таблиць, добирання прикладів, різні диктанти, логічний аналіз тексту, спостереження над мовою тощо.

Ефективними в плані збудження інтересу до уроків мови бесіди про історію, життя, розвиток, знання окремих слів. Тому вже на першому уроці в 4 класі звертаємося до цього прийому.

Активність учнів на уроках української мови може бути високою в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами мови, їх осмислення й зіставлення, застосування їх знань на практиці; коли учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об’єктом навчання. Тому намагаємося широко практикувати самостійне спостереження учнів над мовою з наступними висновками.

Мовний матеріал для спостереження добираємо так, щоб учні могли самостійно дати оцінку мовним фактам і зробити висновки. Пропонуємо на таблицях або картках. Перед спостереженням чітко формулюємо завдання [26, с.38–39].

Підготовчі вправи здебільшого є навчальними диктантами, різними видами списування, часто з попереднім повторенням відповідного теоретичного матеріалу.

Наведемо деякі види підготовчих вправ:

Списування тексту із вставленням пропущених букв або частин слова (закінчення, суфікса, префікса) [21].
Списування із словотворенням.
Списування із вставленням потрібних пропущених слів (слова даються окремо або добираються учнями самостійно).
Складання речень з деформованого тексту.
Списування з певним стилістичним завданням (поширити речення, дібрати слова з протилежним значенням до даних, замінити одне слово іншим тощо).
Списування з фонетичним завданням (поставити наголос, підкреслити м’які приголосні, ненаголошені голосні тощо).
Вибіркове списування (тільки назви рослин, тільки іменники, тільки дієслова тощо).

На уроках української мови, крім завдань підручника, часто використовуються і картки з індивідуальними завданнями. Особливо корисні картки з пошуковими завданнями, в яких учитель визначає для учня послідовність розумових і практичних дій. Нижче наводимо деякі види таких завдань.

Складаючи картки для засвоєння учнями орфографічного матеріалу, учитель має спочатку дібрати матеріал для вироблення в учнів уміння розпізнавати і перевіряти певну орфограму, а далі – сформувати навички правильного застосування правила.

Специфіка роботи над граматичним матеріалом полягає в тому, що залежно від етапу засвоєння матеріалу одні й ті ж види завдань використовуються з різною метою. Тому і на етапах закріплення можливі й доцільні різні види списування та граматичні завдання.

Показниками засвоєння граматичного поняття учнями початкових класів, як відомо, є уміння відрізняти дану категорію від подібної; підводити під загальне правило часткові випадки; користуватися граматичними знаннями в самостійних творчих роботах, в своїй мовній праці [37, с.101].

У методичній літературі підкреслюється, що на практиці учні стихійно усвідомлюють логічну основу і послідовність дій. Однак молодшим учням, самостійно дуже важко знаходити прийоми розумової роботи. Тому вчителеві слід дбати про те, щоб у процесі виконання самостійних тренувальних завдань молодші школярі могли спертися на певні схеми дій за правилом.

Застосовуючи правила в процесі виконання тренувальних вправ, слід обов’язково врахувати поступовість у їх формуванні. Тому методисти радять спочатку давати вправи на неповне самостійне застосування правила (з опорою на зразки, попередній інформаційний аналіз тощо) і лише поступово вводити завдання, які вимагають повної самостійності у застосуванні правила.

Варто підкреслити важливе значення на цьому етапі порівняльних вправ. Сама природа мови і письма змушує вчителя вдаватися до зіставлення за подібністю і відмінністю (вимова і письмо; голосні і приголосні; наголошені і ненаголошені; дзвінкі і глухі; тверді і м’які приголосні і тощо).

Частина учнів 2–3 класів не розуміє смислової різниці між словами, що позначають родові і видові поняття, не вміє дібрати правильної узагальненої назви або дати визначення предмета.

Щоб уникнути таких недоліків, варто частіше проводити різноманітні словниково-логічні вправи на широкому лексичному матеріалі з повторенням логічних прийомів їх виконання. Виконуючи словниково-логічні вправи, діти навчаються класифікувати і узагальнювати подібність і відмінність.

Наведемо види основних словниково-логічних вправ.

Визначення ознак предметів за кольором, смаком, розміром, формою, матеріалом.
Визначення видового поняття через родове.

а) Береза – це… Лев – це…

б) до слів першого стовпчика дібрати узагальнююче значення з другого стовпчика.

Класифікація предметів або явищ по групах за названою ознакою (розміром, смаком, матеріалом, часом, дією, ступенем використання).

На етапі закріплення, узагальнення і систематизації знань корисною самостійною роботою є вправи на класифікацію і узагальнення, підведення видових понять під родові і, навпаки, зіставлення і протиставлення. Важливу роль у розширенні й уточненні словника молодших школярів відіграють словниково-стилістичні вправи. Майже всі види цих вправ учні можуть виконувати самостійно за вказівкою вчителя або за зразком.

Самостійну роботу з метою повторення і перевірки знань можна проводити після вивчення окремих тем і розділів. Ці роботи будуть для учнів до деякої міри заліковими. З них учитель робить висновок про засвоєння розділу програми усім класом і окремими учнями. Таких робіт може бути 3-4 на рік.

Отже, самостійна робота в початкових класах – обов’язковий компонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва, визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

«Інтерес до виучуваного поглиблюється впродовж того часу, як істини, якими оволодіває учень, стають його власними переконаннями» (В.А. Сухомлинський) [32, с.140].
Висновки до першого розділу
Самостійна робота школярів є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, але й особистісне й суспільне значення. Вона також є складним і багатогранним явищем, але термінологічно точно не визначена, хоча її зміст однозначно інтерпретується всіма дослідниками і практикантами навчання як цілеспрямована, активна, відносно вільна діяльність школяра. На нашу думку, самостійна робота – це організована самим учнем, залежно від його пізнавальних мотивів, здійснювана у найзручніший для нього час, контрольована ним навчальна діяльність.

Ми вважаємо, по-перше, що самостійна робота школяра є наслідком його точно організованої навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення й продовження у вільний час. Відповідно, вчитель повинен організовувати навчальну роботу школяра, розробивши програму його самостійної діяльності з оволодіння знаннями, та керувати нею.

По-друге, самостійна робота школяра є більш ширшим поняттям, ніж домашня робота. Вона може включати і позаурочне, задане вчителем школяру завдання. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість учня за виробленою ним самим програмою засвоєння матеріалу.

Самостійна робота значно впливає на глибину і міцність знань учнів з предмету, на розвиток їхніх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу.

Самостійна робота характеризується власною пізнавальною потребою, самоконтролем, власним режимом праці, свободою вибору місця й часу виконання цієї роботи.

Хоча конкретні форми і методика організації самостійної праці школяра ще не розроблена, проте дослідження у цій галузі дозволяють визначити основу розробки підходу до розгляду самостійної роботи як особливого виду навчальної діяльності, що базується на принципах розвиваючого навчання. Таким чином, самостійна робота школярів, поряд із збільшенням їхньої комунікативної компетенції, повинна здійснювати їхнє особистісне формування як суб’єктів цієї діяльності.

Самостійна робота сприяє формуванню світогляду учнів, забезпечує міцне засвоєння знань, озброює їх практичними навичками, навчає творчо застосовувати свої знання; є провідним чинником активізації розумової діяльності.

На нашу думку всі ці чинники сприяють вияву більш високого рівня самостійності, а отже і особистісного зростання. Дослідники, виділяючи самостійність особистості як її цілісну якість, розглядають поняття самостійності особистості багатосторонньою, бачачи її прояви не тільки в пізнавальній, розумовій діяльності, а також у поведінці людини. Таким чином, самостійність мислення займає особливе місце серед інших властивостей, так як є передумовою до їх проявлення і необхідною умовою творчого мислення. самостійний школяр пошуковий мова

Тому, щоб розвивати в учнів самостійне творче мислення, дітям необхідно дати загальноосвітні і спеціальні знання, розвивати у них самостійність мислення, образну та просторову уяву, сформувати навички самостійної дослідницької діяльності.

Отже, пізнавальна самостійність школяра – це результат досконалої системи навчання, виховання і розвитку учнів, спрямованої на формування розумової та практичної самостійності, як якості особистості дитини.

Розвитку самостійності школярів сприяє поступове збільшення обсягу самостійних завдань і їх урізноманітнення, застосування творчих робіт у поєднанні з роботами тренувального характеру.

Важливим засобом розвитку самостійності кожного учня є диференційоване навчання. Воно забезпечує оптимальні умови для учіння кожного школяра, базується на врахуванні можливостей і труднощів, передбачає подачу саме для нього призначеного завдання.

Створення у навчанні умов для розвитку у школярів самостійності є одним з найважливіших засобів особистісного зростання кожного учня.

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу самостійних робіт як засобу особистісного зростання молодших школярів
2.1 Визначення первинного рівня сформованості самостійності молодших школярів у навчальній діяльності у експериментальному і контрольному класах
Самостійною на уроці вважається така робота, яку учні виконують без участі вчителя, а лише за його завданням у спеціально визначений час. При цьому вони свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля в тих чи інших розумових і фізичних діях.

Самостійність учнів у навчанні є найважливішою передумовою свідомого й міцного оволодіння знаннями. Часто застосовувана самостійна робота розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як особливість мислення і рису характеру дитини.

Як вже було зазначено вище самостійні роботи можуть бути використані як на різних уруках так і на різних етапах навчання. Для отримання продуктивнішого результату ми зупинимося на одному предметі – українській мові.

Під час експерименту ми взяли два паралельних класа – 3А і 3В Харківської гімназії № 55. У продовж експерименту ми спробували підтвердити гіпотезу про те, що використання системи самостійних робіт, буде позитивно впливати на формування пізнавальної самостійності молодших школярів.

На констатувальному етапі дослідження з метою вивчення динаміки використання самостійної роботи як методу навчання у структурі уроку в 3А і 3В кл. початкової школи, нами було проведено систему спостережень за уроками вчителів масової початкової школи та відвідано 20 уроків в 3А і 3В класах Харківської гімназії №55 впродовж 2010 року.

Результати спостережень за використанням різних видів самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності на окремих етапах уроку в початковій школі узагальнені і представлені нами у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1 Використання видів самостійної роботи (за характером пізнавальної діяльності) в структурі уроку початкової школи.

Етапи уроку	Класи	Характер навчального матеріалу за способом діяльності
		Репродуктивні види самостійної роботи		Продуктивні види самостійної роботи
		Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності
		Відтво-рювальні	Реконструктивно-варіативні	Еврестичні	Творчі
Перевірка домашнього завдання	3А	11,1%	14,4%	2,2%	1,1%
Перевірка домашнього завдання	3В	14,4%	12,2%	3.3%	2,2%
Повторення попереднього матеріалу	3А
Повторення попереднього матеріалу	3В
Актуалізація опорних занань учнів	3А
Актуалізація опорних занань учнів	3В
Мотивація навчальної дільності	3А
Мотивація навчальної дільності	3В
Первинне сприйняття нового матеріалу	3А
Первинне сприйняття нового матеріалу	3В
Осмислення сприйнятого	3А	4,4%	4,4%	6,6%	3,3%
Осмислення сприйнятого	3В	4,4%	5,5%	7,7%	4,4%
Закріплення нового матеріалу	3А	11,1%	15,5%	6,6%	5,5%
Закріплення нового матеріалу	3В	11,1%	15,5%	7,7%	6,6%
Повторення і узагальнення отриманих знань	3А	11,1%	11,1%	5,5%	5,5%
Повторення і узагальнення отриманих знань	3В	12,2%	13,3%	6,6%	7,7%
Підсумок уроку	3А	4,4%	5,5%	2,2%	2,2%
Підсумок уроку	3В	6,6%	6,6%	3,3%	4,4%
Завдання додому	3А
Завдання додому	3В

Як бачимо у таблиці результати у 3А і 3В класах майже однакові, це говорить про те, що вчителі традиційно підходять до організіції уроків, не ставлячи за мету

Узагальнюючи результати спостережень уроків вчителів початкових класів мани зроблено висновок про те, що самостійна робота як метод навчання початкової школи найбільш активно використовується на етапах:

перевірка домашнього завдання (59,8%)
закріплення нового матеріалу (74,55%)
повторення і узагальнення раніше сприйнятого (74,1%)

Перевага на цих етапах надається самостійній роботі відтворювального характеру (71,1%) та реконструктивно-варіативного (82%) в той час, як еврестичні (31,9%) та творчі (28,6%) використовуються обмежено. Певний відсоток часу (33%) відтвориться вчителями для самостійної навчальної діяльності учнів на етапі підсумоку уроку, але в силу короткотривалості цього етапу вчитель в основному орієнтується на самостійну роботу учнів, яка буде перевірена лише до наступного уроку, таким чином використати її результати вже на даному уроці неможливо. При цьому вчитель орієнтується на реконструктивно-варітивні завдання та відтворювальні завдання.

Не використовуються самостійні роботи на етапах: пояснення нового матеріалу, повторення попереднього матеріалу.

Результати спостережень свідчать про те, що на етапі закріплення нового матеріалу самостійні роботи використовують більше відтворювальні та реконструктивно-варіативні (48,8%) в той час, як еврестичну і творчу лише (26,4%).

Таким чином ми бачимо, що самостійна робота використовується лише на перших та заключних етапах уроку. А тому доцільно буде провести формуючий експеримент, який слугуватиме підтримці нашої гіпотези.
1 2 3 4 5 6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас