1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Ім'я файлу: УРОКИ ХУД.КУЛЬТУРИ.ч.І.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 953кб.
Дата: 15.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
острівні країни.pdf
австралія 1 (1).pdf
2.pdf
Тема: «Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури.
Мистецтво грецьких міст Причорномор’я».
Мета:
- ознайомити учнів з художньою спадщиною наших предків — трипільською культурою, скарбами скіфських курганів, архітектурою та скульптурою міст Північного
Причорномор’я; формувати навички відтворення нового матеріалу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини;
- розвивати творчу уяву, спостережливість, память- виховувати естетичне відношення до духовних та матеріальних цінностей свого народу.
Тип уроку урок засвоєння нових знань.
Методи навчання: інформаційно-рецептивний.
Форма організації: урок-лекція(з елементами відео-екскурсії ).
Терміни і поняття: трипільська культура, скіфи, античне мистецтво.
Оснащення: карта України, комп’ютер, презентація, відеосюжети «Трипільська культура, Музей Трипільської культури», Херсонес Таврійський»; фрагмент твору С. Прокоф’єва
«Скіфська сюїта».

39
Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво, музичне мистецтво, література.
План уроку
І. Організаційний момент (2хв.)
ІІ. Емоційне введення до уроку (4хв.)
ІІІ. Вступна бесіда (4хв.)
ІV. Актуалізація опорних знань (3хв.)
V. Викладення нового матеріалу (20 хв.)
VІ. Робота в зошитах (10хв.)
VІІ. Підсумок уроку (2хв.)
VІІІ. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Емоційне введення до уроку:
Ретроспективне відео-аудіо представлення художньої культури України. На тлі музичного супроводу відбувається експонування зорового ряду, що представляє розмаїття та багатогранність культурних надбань народів, які проживали на теренах України.
Учні сприймають відео-аудіоряд.
(Звучить уривок твору С.Прокоф’єва «Скіфська сюїта» та уривок фотофільму Херсонес Таврійський».
Емоційне налаштування учнів на участь у творчому процесі уроку.
ІІІ. Вступна бесіда.
Спробуйте передати враження, що виникли у вас, після перегляду аудіо-відео сюжетів. Учитель підводить учнів до розуміння того, що на теренах сучасної України мистецтво розвивалося з сивої давнини. Його творцями були народи, що в певний історичний період вважали цей край своєю вітчизною.
Учні висловлюють власні враження.
ІV. Актуалізація опорних знань
- Згадайте уроки історії і спробуйте на карті України показати місця поселень наших предків.
- Хто такі скіфи?
- Як ви вважаєте, мистецтво у Північному Причорномор’ї було подібним до мистецтва
Греції?
V. Викладення нового матеріалу
Розповідь учителя
Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних українців.
Трипільська культура
На території України Трипільська культура була поширена у Лісостепу — від
Верхнього Дністра на Заході до Середнього Дніпра на Сході. Час її існування: друга половина шостого — перша чверть третього тисячоліття до Христа. На землях України нині відомо близько 2000 трипільських памяток поселень, могильників, курганів. Понад сто років досліджують цю давню цивілізацію археологи, здобувши під час розкопок важливий матеріал для відтворення давньої історії, відкривши тисячі шедеврів давнього мистецтва.

40
Тисячі дерев кам’яними та мідними сокирами зрубали трипільці, щоб збудувати свої будинки. Спочатку їхні поселення були невеликими — від семи до чотирнадцяти будівель, аз часом виникли справжні міста з тисячами споруд. Будинки мали каркасно-стовпову конструкцію. Стіни робили з дерева або плели з лози, а потім обмащували глиною з домішками полови. Цей тип житла виник в трипільські часи і існує в лісостепу України донині.
Збереглися зроблені трипільськими майстрами глиняні моделі жител та храмів. Серед них є двоповерхові. Існування у трипільців кількаповерхових споруд засвідчується також розкопками залишків міських кварталів. Міжповерхові перекриття робилися з дерева та обмащувалися глиною, як і стіни. Другий поверх звичайно був житловим, а перший —
господарчим. Підлогу і стіни фарбували в червоний і білий кольори, вкривали геометричним орнаментом, який мав оберігати мешканців від ворожих сил. Житлові кімнати опалювали відкритими вогнищами та печами, по-чорному. Вздовж однієї з стін робили довгу глиняну лаву — на неї ставили посуд. Поруч часто робили глиняні ночви, в які вмонтовували камені для розтирання зерна на борошно.
Одна з таємниць Трипільської культури — знайдені археологами рештки тисяч спалених будівель. Серед руїн — десятки, а іноді й сотні посудин, статуетки людей та тварин, інструменти, кістки тварин, а деколи і людей. На початку вивчення цієї культури
В.Хвойка розглядав ці рештки як «будинки мертвих». Інші археологи доводили, що це звичайні житла. Найбільші з трипільських міст існували у V тисячолітті до Христа. Їхні розміри вражають: сотні гектарів площі, тисячі жител, чисельність мешканців — до 10—15 тисяч чоловік. Потужні укріплення, які зводилися по колу у кілька рядів і складалися із сотень щільно прибудованих одна до одної дво- і навіть триповерхових споруд, надійно захищали своїх господарів. Населення міст займалося переважно сільським господарством, проте були там і ремісники — гончарі, ковалі, ткачі. Коли шукають корені народів, які жили на землях України, так чи інакше звертаються до Трипільської цивілізації.
Трипілля — це перший хліб, перший метал, початок планетарного землеробського світогляду на теренах, які нині називаються Україною. Творці Трипілля стояли біля витоків цивілізації Європи і зробили дуже вагомий внесок у формування сучасної культури України.
Київський археолог Вікентій Хвойка, ведучи в х рр. розкопки на „Кирилівських
Висотах” у Києві і на терені села Трипілля біля Києва, несподівано виявив уламки праісторичної кераміки, вкритої розписним (мальованим) орнаментом, глиняні фігурки та крем’яне й кістяне приладдя. Ці знахідки незнаного досі типу були зовсім неподібні до
інших памяток старовини в Подніпров’ї. В.Хвойка провів систематичні дослідження нових поселень і відкрив широко тепер відому в археології Європи трипільську культуру.
Найбільший інтерес Трипільської культури,становить те, що краще всього зберігалось в умовах того життя, це гончарство. Різні форми розписного посуду глечики, миски, макітри, жертовні посудини у вигляді тварин , модельки трипільських хат, що знайдені під час розкопок, вказують, що хати розмальовувалися як ззовні, так і зсередини. Цей звичай, як відомо, зберігся і до наших часів. Але слід визнати, що 5 тисяч років тому, в III тисячолітті перед Різдвом, трипільці малювали свої хати естетично досконаліше й далеко барвистіше.
Були знайдені біноклеподібні (спарені) посудини, які нагадують українські горщики- близнята а також керамічні писанки, орнамент яких найкраще простежуються на сучасних писанках. Трипільська кераміка за якістю не поступається порцеляні й вражає надзвичайною красою орнаментів, виконаних білою, чорною, червоною й коричневою фарбами.
Дослідження пишно розмальованого трипільського посуду свідчать про те, що в його створенні брали участь не лише гончарі. Складні візерунки, ретельно дібрані кольори та глибокий зміст символіки — усе це вимагає обізнаності й майстерності справжніх художників.
Знайдено величезну кількість глиняних фігурок жінок, що свідчить про розвинений культ та обожнювання жінки.

41
Трипільці започаткували для нащадків природні космогонічні моделі та світоглядні основи. На початку 20 століття, внаслідок археологічних розкопок під керівництвом
В.Хвойки, був знайдений об'ємно-монументальний хрест. Він і досі залишається однією з таємничих і найцікавіших знахідок Трипільської археологічної культури. Можливо, в ті часи він міг бути оберегом, що застосовувався у магічних ритуалах. Саме ромбовидний символ з крапкою у центральній частині хреста вказує на імовірний зв’язок останнього з культом поклоніння жінці та вшанування матері. 6000 років тому символ хреста міг уособлювати у собі стилізоване зображення жінки-матері.
МИСТЕЦТВО СКІФІВ
На великому просторі від Дону до Дунаю в VII—II століттях доне. мешкали скіфські племена, які прийшли із заволзько-каспійських країв. Частина з них залишилися кочівниками і займалися скотарством, а ті, хто осів у степах між Дністром і Дніпром, стали землеробами. Про могутність племінних об'єднань скіфів свідчать царські кургани, висота яких часом сягала 15—20 метрів (Чортомлик, Солоха, Товста Могила. У скіфських похованнях було знайдено багато коштовних речей, які дають уявлення про одвічні культурні традиції скіфів або ж свідчать про їхні тісні стосунки з античними містами Північного Причорномор'я.
Скіфи широко використовували «звіриний» стиль в оздобленні різних речей.
Віднайдено зброю, предмети побуту зі стилізованими зображеннями тварин та вигаданих
істот. Такий характер має і золота платівка із зображенням оленя з кургану Куль-Оба поблизу Керчі (IV ст. доне. В період Великого переселення народів цей стиль набув поширення не лише у Східній, ай у Західній Європі.
У скіфських курганах знайдено вишукані художні витвори з зображенням сцен із життя скіфів, їх авторами, мабуть, були грецькі майстри, а замовниками — скіфська знать. До таких взірців належать знаменита пектораль із Товстої Могили, золотий гребінь із кургану Солоха, срібна ваза з кургану Чортомлик.
21 червня в 1971 року, о 14 годині 30 хвилин в Дніпропетровській області, в кургані
Товста Могила Б. Мозолевським була знайдена Золота Пектораль — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття доне вагою 1148 грамів, 30, 6 см в діаметрі, виконана із золота 958 пробив техніці литва із застосуванням паяння, карбування, зерні, скані і емалі.
Поряд із скарбами Тутанхамона Пектораль стала головною археологічною знахідкою
ХХ ст. Майже відразу після її виявлення Золота Пектораль, як безцінна археологічна знахідка, була перевезена до Києва, де зберігається в музеї історичних коштовностей
України (філія Національного музею історії України).
Через 30 років Пектораль, якою захоплювалися мешканці країн Европи, Японія, Канада, США вперше побувала на землях Скіфського степу — в квітні-травні 2006 р. вона експонувалася в Дніпропетровському історичному музеї.
ПЕКТОРАЛЬ. ЗОЛОТА СИМФОНІЯ
Латинське слово «пектораліс» означає «нагрудний». Проте не кожну нагрудну прикрасу називали пекторалю, а лише ті, які мали право носити, скажімо, єгипетські фараони, римські імператори, високі сановники стародавнього світу.
Надзвичайна краса і виняткова цінність пекторалі з Товстої Могили свідчать про могутність Скіфського царства. Археологи пов’язують скарби Товстої Могили з IV століттям доне. і, зокрема, із часом правління Скіфією Атея.
Композиційно Пектораль — це три рогоподібні яруси, з’єднані між собою скрученими
«ланцюжками» золотих порожніх трубочок. На кінцях — крихітні литі голівки левів. Леви тримають в пащах кільця для шнурка, за допомогою якого цар вішав прикрасу на шию.
У нижньому ярусі — жорстока боротьба травоїдних тварин із хижаками. Особливим драматизмом наповнена боротьба коней з кровожерливими грифонами. А от лев і леопард напали на дикого кабана і оленя, пси женуться за зайцем.
А у верхньому ярусі пекторалі — спокій і лад. У центрі двоє чоловіків шиють одяг. Справа — кобила із лошам, корова із телям, вівця, коза із козеням і злітаючий птах. Хлопець,

42
підібравши під себе ноги (по східному звичаю) доїть вівцю. Ліворуч — ті ж тварини з молодим приплодом (але в іншій композиції), а юний скіф, подоївши вівцю, затикає амфору з молоком зірваною травою так зберігали молоко від швидкого скисання.
І між цими двома ярусами як між двома світами проліг Степ Нескінченний як всесвіт! З буйством трав і пташиними співами.
Золота пектораль є шедевром стародавніх майстрів. Складність сплетення фігур, їх ракурси говорять про високий рівень їхньої майстерності. Автор золотого дива був, можливо, причорноморським елліном — нащадком переселенців із Середземномор’я, що осіли на берегах Понта Евксинського в VII-VI ст. доне Проте, деякі дослідники вважають, що він міг бути і етнічним скіфом (адже майстер досконало знав скіфську міфологію, скіфські звичаї і обряди, та, поза сумнівом, що довгий час він прожив і вчився в Пантікапеї – столиці ювелірного ремесла північного
Причорномор’я. Він чудово володів всіма (часом загадковими для нас) тонкощами античного ювелірного мистецтва. Пектораль виконана з великою майстерністю.
Кожна деталь вражає закінченістю, філігранністю. Ідеальні пропорції зображених тварин у спокої і в русі, способи «вписування» фігур у фоновий простір, роблять це творіння близьким до витворів грецького мистецтва тієї пори, зокрема, до барельєфної скульптури на фронтонах грецьких язичницьких храмів, навіть до такого всесвітньо відомого, як Парфенон.
Про зміст зображень на пекторалі сперечаються вже три десятки років.
Скарбами степових «пірамід» України захоплюється весь світ. Унікальна колекція скіфського золота є гордістю нашої держави. А відголоски цієї стародавньої культури розквітли в творчості українських митців та народі.
« Та так ішли все далі, й далі, й далі.
Було всього — з щитом і на щиті.
Через сліпучу призму пекторалі тепер для нас всі скіфи золоті.
Бо як вони свій епос не створили, чинам його не трапилось гортать, —
то що ж лишилось Піднімати брили.
Історію позолоту читать …Наступний вік уже чекає пуску.
І грек стоїть, зіпершись на весло.
Куди його, як макову пелюстку, тисячолітнім вітром занесло
А поруч з ним, на рівні всіх критеріїв, що піднімають скарб над ремеслом, —
коштовна бронза амфор і лутеріїв в музеї історичному за склом.
Таки той грек до Києва доїхав.
Богдан підвівся з кам’яних стремен.
Немає грека. І немає скіфів.
Тече ріка велика Борисфен. Учитель зачитує уривок поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська Одіссея» та пропонує учням роздивитися малюнок Т.Г.Шевченка Курган Переп’ятиха» у підручнику «Художня культура 10клас».
Запитання до учнів: Як ці твори свідчать про зв’язок скіфської та української культур У III столітті доне. сарматські племена витіснили скіфів до Криму. Тут вони створили свою державу зі столицею Неаполем Скіфським (поблизу Сімферополя), яка проіснувала до
III століття не. Місто було забудоване оборонними і громадськими спорудами, а також оселями знаті. Найвизначнішою спорудою був мавзолей скіфських царів із поліхромним розписом стін. У мавзолеї знайдено близько 800 золотих прикрас одягу похованих тут царів.
У Неаполі Скіфському (розкопки поблизу Сімферополя) виявлено настінний живопис кількома кольорами. У червоних, чорних і жовтих кольорах зображено сюжет із скіфського життя; скіф грає на лірі, а поруч – вершнику бойовому спорядженні з луком і списом, далі динамічна сцена поєдинку собак з диким кабаном.
Сарматські митці продовжували традиції скіфської культури. Нове, що вони внесли у мистецтво, - це інкрустація виробів коштовним камінням, різноколірним склом.
МУЗИКА СКІФІВ
Зразки музики скіфської цивілізації, на жаль, не збереглися. Існує також дуже мало письмових згадок про неї. Водночас трапляються зображення виконавців на фресках, коштовностях. З-поміж археологічних знахідок зустрічаються музичні інструменти - металеві дзвіночки, бубонці, брязкальця, але найцікавішими серед них були своєрідні тризубці, які використовували при освяченні речей і житла під час обрядових дій. На кінцях зубців цього шумового інструмента розташовані пташки, що тримають у дзьобиках кільця із дзвіночками.
Загальний неповторний характер історії, життя, культури й мистецтва цього давнього народу стимулював уяву і фантазію митців сучасності. Так з'явилася «Скіфська сюїта» Сергія
Прокоф'єва. Композитор створив за мотивами скіфської історії оригінальний музичний твір - своєрідну звукову фреску для симфонічного оркестру. Саме цю музику ви слухали на початку уроку.
МИСТЕЦТВО АНТИЧНИХ МІСТ
Великим культурним шаром, що справив значний вплив на формування художніх традицій Київської Русі, було також мистецтво античних міст Північного Причорномор'я (VI
століття доне століття не. Найвизначнішими серед них були Ольвія, Херсонес,
Феодосія, Пантікапей, Тіра. У Тірі (поблизу Білгорода-Дністровського), Ольвії (правий берег Бузького лиману, Пантикапеї (район Керчі), Херсонесі (поблизу Севастополя) за зразками грецької та римської метрополій зводилися величезні храми, театральні та спортивні споруди. Найкраще збереглися до нашого часу захисні споруди. Серед найцікавіших памяток такого роду — міцні фортечні стіни Херсонеса, викладені з великих кіадрів щільного вапняку. Ретельна обробка каменю, продумане розташування башт і брами дозволяють уважати цю памятку одним із найвизначніших витворів античної архітектури.
Пошановувалося прикрашання міст і будинків скульптурними витворами і фресковими розписами, присвяченими переважно античним богам. Взірцем високої майстерності є фрескове зображення голови Деметри у склепі в Керчі. Дуже поширеним було виготовлення, як і в стародавній Греції, невеличких теракотових статуеток (коропластика) і декоративно оздобленого керамічного посуду. Розвиток мистецтва в античних колоніях Причорномор'я значною мірою відповідав процесам, що відбувалися в художньому житті Греції та Риму У IV столітті не. новим чинником розвитку слов'янської культури була поява на берегах Криму візантійських колоній, які стають форпостами поширення християнської релігії і відповідного її настановам мистецтва. У центрі цих колоній — Херсонесі (Корсунь)
— споруджується багато християнських базилік із фресками і мозаїками. Серед християнських храмів хрестово-купольного типу, які почали тут зводити ще від X століття, найкраще збереглася церква Іоана Предтечі у Керчі.
Високого рівня в Північному Причорномор'ї досягло будівництво і декоративне оформлення поховальних споруд — склепів. Найвизначніші памятки цього типу відкрито у
Боспорі. Тут уже в IV ст. доне. зводили такі величні споруди, як склепи Царського і Золотого курганів з псевдосклепінням та багато склепів з фресковими розписами стін.
Поліхромні розписи імітували найчастіше звичайну кладку стіни або її ордерне оформлення
так званий структурний стиль. Найяскравішими памятками цього напряму є розписи склепів (III ст. доне) першого кургану Васюринської гори та біля Анапи (Таманський півострів). Пізніше над структурним розписом нижньої частини стіни почали вміщувати сюжетні сцени. Так, водному з пантікапейських склепів II ст. доне. зображено сцену битви пігмеїв з журавлями. Дуже цікавим є також склеп Анфестерія із зображенням вершника та жінки, що сидить біля юрти (І ст. доне можливо початок І ст. не. Монументальний живопис застосовувався також у громадських спорудах та житлових будинках.
До монументального мистецтва належать підлоги з сюжетними або орнаментальними зображеннями, складеними з дрібної різноколірної гальки на вапняному розчині. Вони прикрашали парадні приміщення багатих будинків. Так, водному з будинків Ольвії III—II ст. доне. в орнаментальних рамках галькового вимощення підлоги зображені грифони, леви, пантери, кабани. Галькова підлога із сценою вмивання відкрита водному з херсонеських будинків.
Населення північнопричорноморських міст було непогано обізнане з тогочасною літературою, зокрема з ліричною та епічною поезією. Так, за свідченням Діона Хрисостома, жителі Ольвії навіть у І ст. не. читали Гомера, майже всі знали напам'ять «Іліаду». В місті також були свої поети, які перед битвами для піднесення бойового духу громадян читали вірші.
Значного розвитку досягла музична культура. Населення охоче відвідувало виступи приїжджих музикантів. У цьому плані цікава розповідь Полієна: ух роках IV ст. доне. під час війни Пантікапея з Феодосією один з навархів Гераклеї Понтійської, що допомагала
Феодосії, родосець Мемнон, щоб підрахувати кількість населення Пантікапея, послав у місто відомого кіфариста, вважаючи, що всі жителі зберуться на його виступ до театру. Були в причорноморських містах і власні професіональні музиканти. Судячи з написів, скульптури, живопису та зображень на монетах, тут поширилися ліри, флейти, труби, кіфари. Музиканти
Північного Причорномор'я були відомі і за його межами. До нас дійшло, зокрема, ім'я боспорця Ісіла (III ст. доне, учителя музики, який брав участь у дельфійських змаганнях.
Популярністю користувалися також театральні вистави. Відомо про існування театрів в Ольвії, Херсонесі та Пантікапеї. Проте розкопано частково лише театр Херсонеса, що виник ще в елліністичний час і проіснував до VI ст. не. Цей театр вміщував близько трьох тисяч глядачів. Крім постановки п'єс, у театрах також відбувалися виступи музикантів.
Великого значення в грецькому суспільстві надавалося фізичному вихованню. У написах згадується і багато видів спорту, з яких провадилися змагання: біг, метання диска, списа там яча, гімнастика, кулачний бій, плавання, кидання аркана, кінні змагання, а також змагання з п'ятиборства. Поряд з цими видами спорту, очевидно, значного розвитку досягло мистецтво стрільби з лука. З ольвійського напису IV ст. доне. відомо, що один з лучників пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м. Написи з Ольвії свідчать, що в заняттях спортом і спортивних змаганнях брали участь і вельми поважні люди — архонти, стратеги та ін. В
Північному Причорномор'ї є знахідки панафінейських амфор, якими нагороджувалися переможці панафінейських змагань в Аттіці. Це дає підстави вважати, що в цих змаганнях виступали і представники північнопричорноморських міст. В них брали участь атлети, веслярі та ін.
Судячи із численних знахідок скульптур, їх фрагментів та постаментів, у античних містах Північного Причорномор'я встановлювалося багато скульптур богів, героїв, в основному грецького пантеону, а також, можливо, окремих, особливо видатних діячів античних держав та інших осіб. Великі за розміром статуї звичайно встановлювались яку храмах, так і просто неба, найчастіше на культових ділянках або в спорудах культового призначення. Відомі, наприклад, статуя богині Астари з Таманського півострова (друга половина IV ст. доне, великі статуї левів з Ольвії (кінець IV — початок III ст. доне, статуя Діоніса з Пантікапея (початок IV ст. доне) тощо. Проте до нас в основному дійшли скульптури, призначені для невеликих закритих приміщень — Діоніса з Тірітаки, Афіни,
Кібели та Артеміди з Ольвії, Афродіти з Херсонеса та ін.
І. РОБОТА В ЗОШИТАХ
Учні з допомогою учителя заповнюють таблицю.
Назва
Види мистецтва
Зразки обр. м.
даних культур
Матеріал
Трипільська культура V – ІІ ст. до н.е.)
Скульптура
Декоративно- прикладне мистецтво
Музичне мистецтво
Статуетки людей, тварин; головні знаряддя праці, предмети побуту, прикраси; музичні
інструменти
Кремінь, камінь, кістка, глина мідь і бронза з геометричним орнаментом ребро мамонта
Скіфська культура
(VІІ-ІІ ст. до н.е.)
Скульптура Декоративно- прикладне мистецтво
(ювелірне мистецтво)
Живопис
Музичне мистецтво
Скіфські баби, прикраси, парадна зброя, кінська упряж, посуд; музичні
інструменти
(дзвіночки, брязкальця, тризубці); зображення людей та тварин на стінах
Мідь, бронза, срібло, золото,залізо,
Мистецтво грецьких міст
Північного
Причорномор’я
(VІст. до н.е.)
Скульптура
Архітектура
Ремісниче виробництво
(ткацтво, кераміка, деревообробка, ювелірне мистецтво)
Монументальний живопис
Музичне мистецтво
Храми, театри, оздоблені скульптурою кам’яні будинки; фреска, мозаїка; посуд, прикраси
Камінь, вапняк, золото, срібло,
бронза, мідь, глина
VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕЗЮМЕ. Про що саме ви довідалися на даному уроці?
2. Чим характерна художня спадщина наших предків?
3. Змінив своє ставлення до …
4. В позаурочний час я хочу дізнатися про Учитель узагальнює судження учнів і підводить їх до розуміння того, що мистецтво на території сучасної України часто мало свій неповторний автентичний характер що не заважало йому розвиватися паралельно з розвитком культури в світі. Отже, художня культура України з найдавніших часів була повноправною та невід'ємною частиною світової художньої культури.
VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати презентації на теми «Архітектура Київської Русі»; «Монументальний живопис Софії Київської»; «Іконопис Х-ХІст.»
Урок - 4
Петлюшенко Любов Олександрівна,
учитель Білоусівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ліцей Драбівської райради

46
Епіграф до розділу.
Сучасний стан археології дає право твердити, що український народ –
автохтон своєї землі, який жив на своїй території, починаючи з неоліту.
Н.Полонська - Василенко
Епіграф до теми УКРАЇНО! ТИ ДЛЯ МЕНЕ ДИВО В.Симоненко

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

скачати

© Усі права захищені
написати до нас