Ім'я файлу: Сутність амортизаційної політики і її вплив на ефективність робо
Розширення: pdf
Розмір: 559кб.
Дата: 03.10.2021
скачати
Інші методи амортизації не одержали широкого поширення в країнах з розвитий ринковою економікою (у вітчизняній господарській практиці вони не застосовуються зовсім). У числі цих методів, використовуваних лише в окремих країнах, можна відзначити наступні: Розширення: pdf
Розмір: 559кб.
Дата: 03.10.2021
скачати
– Метод дегресійної амортизації активів. В основі цього методу лежить зростання норм амортизації активу в міру росту строку його використання.
Ціль застосування цього методу укладається в збільшенні рентабельності в перші роки експлуатації активів за рахунок зниження рівня собівартості продукції. Цей метод амортизації активів часто сполучається зі здійсненням цінової політики "проникнення на ринок".
– Метод амортизації активів на основі їхньої переоцінки. В основі цього методу лежить оцінка ринкової вартості амортизованого активу на початок і кінець звітного періоду. Сума амортизації в цьому випадку буде являти собою різницю між вартістю розглянутого активу за результатами його переоцінки.
Ціль застосування цього методу укладається в чіткому проходженні при оцінці вартості активу за тенденціями ринкових цін на його аналоги.
– Метод амортизації активів на основі складних відсотків (метод
складних відсотків"). Цей метод припускає оцінку залишкової вартості активу шляхом дисконтування первісної його вартості по ставці дисконту, рівної середньозваженої вартості капіталу, використовуваного підприємством. Сума амортизації в цьому випадку також визначається як різниця між первісною й
24 залишковою вартістю активу в розглянутому періоді.
Вибір цих методів підприємством істотно впливає на швидкість обороту амортизованих активів в окремі інтервали періоду корисного їхнього використання, інтенсивність їхнього відновлення, об'єктивність відбиття їхніх витрат у собівартості продукції, що випускається, і інші стратегічні показники його господарської діяльності. У процесі вибору методу амортизації перед підприємством часто стоїть завдання визначення порівняльного економічного ефекту, що досягається при використанні окремих із цих методів. Показником такого ефекту виступає сума приросту чистого грошового потоку, що досягається при використанні кожного з розглянутих методів амортизації в порівнянні з методом прямолінійної амортизації активу. У нашій господарській практиці розрахунок цього ефекту зводиться звичайно до порівняння чистого грошового потоку при прискореній і прямолінійній амортизації активу. Сума приросту чистого грошового потоку в цьому випадку може бути розрахована по наступній формулі:
n
1
t
1
t nt yt пода )i1(ААНЧГП, де
ЧГП
а
– сума приросту чистого грошового потоку, що досягається при використанні методу прискореної амортизації активу завесь період експлуатації;
Н
под
– ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; А – сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу в конкретному тимчасовому інтервалі (t);
А
пt
– сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній амортизації активу в конкретному тимчасовому інтервалі (t); n – загальний період експлуатації активу, виражений числом розглянутих тимчасових інтервалів (звичайно в літах); i – дисконтний множник, використовуваний при розрахунку дійсної вартості грошей, виражений десятковим дробом.
1.3 Порівняльна характеристика амортизації з погляду
бухгалтерського і податкового обліків Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей
25 обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку. Так, при податковому обліку:
– амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та
інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;
– нарахування амортизації відбувається щоквартально;
– використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;
– база для нарахування амортизації – балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу
– амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат із результатами відповідного податкового періоду;
– амортизація основних фондів 2 і 3 груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. Балансова вартість об'єктів цих груп не змінюється при виведенні з експлуатації окремих об'єктів, за винятком продажу цих об'єктів;
– балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації у будь-якому разі.
Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:
– амортизуються будь-які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;
– нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом окремо;
– амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигід від використання об'єкта;
– використовується вибірково будь-який із шести методів нарахування амортизації основних засобів. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство може змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта;
– нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що настає після виведення об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод
26 амортизації, новий метод повинен застосовуватися з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації;
– у разі реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об'єкта основних засобів нарахування амортизації призупиняється. Як бачимо, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає можливість вдосконалювати амортизаційну політику підприємств. За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність активів, варто насамперед виділити два ціна продукції (робіт, послуг); обсяг збуту продукції (робіт, послуг). На рис. 1.2 показано результати, які можуть бути отримані підприємством унаслідок зміни величини амортизаційних відрахувань при застосуванні різних методів амортизації.
Незважаючи на наведені на рис. типові результати, які можуть мати місце внаслідок зміни підприємством методу амортизації, слід пам'ятати про те, що на ціноутворення впливає попит і пропозиція. Тому при збільшенні норми амортизації можливе падіння ціни в результаті зниження попиту на продукцію підприємства. При зниженні величини амортизації можливе зростання ціни внаслідок зростання попиту. З огляду на це методи амортизації слід розглядати не як умову, а як інструмент впливу на ціноутворення і результати діяльності підприємств. Рисунок 1.2 – Результати, які можуть бути отримані підприємством унаслідок зміни методу амортизації
Зміна методу амортизації
Збільшення величини амортизаційних відрахувань
Зменшення величини амортизаційних відрахувань
Ціна залишається незмінною
Зниження ціни
Ціна залишається незмінною
Зростання ціни
27
Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати розрахунок через зміни методу амортизації на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон'юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний варіант. Як свідчить практика, вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій:
1. Прогнозування обсягу продажу продукції на найближчий звітний період за заявками-замовленнями торговельних підприємств.
2. Прогнозування зміни цін із урахуванням кон'юнктурного, сезонного попиту на товар тощо.
3. Розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни розміру собівартості продукції.
4. Прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амортизації. При веденні бухгалтерського обліку підприємства широко використовують різні методи амортизації: прямолінійного списання, суми чисел років, зниження залишку, подвійного зниження залишку, амортизаційного фонду, розрахунок амортизації за методом ануїтету, суми одиниць продукції, — причому для кожного основного засобу можна використовувати свій вид амортизації.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не містять вичерпного переліку методів, які слід використовувати для розрахунку величини амортизаційних відрахувань. У стандартах зазначається, що метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематизованій основі й відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством. На практиці переважно рівномірної амортизації досягають із допомогою методу прямолінійного списання, тому тут цей метод розглядається як базовий.
Розглянемо за допомогою табл. 1.1 розходження в обліку об’єктів основних засобів відповідно до вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» й в обліку обєктів основних фондів відповідно до Закону про оподаткування прибутку.
28
Таблиця 1.1 – Розходження в обліку основних засобів у відповідності до вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» і в обліку об’єктів основних фондів відповідно до Закону про оподаткування прибутку
Облік об’єктів ОЗ відповідно до вимог П(С)БО 7
Облік об’єктів ОЗ відповідно до вимог Закону про оподаткування прибутку
1 2
Ціль – надання користувачам повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан результатів діяльності й руху грошових коштів підприємства.
Ціль – забезпечення обліку для визначення прибутку.
Об'єкт – основні засоби (крім землі)
ОЗ – матеріальні активи, які підприємство містить із метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально- культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщовін довше року).
Об'єкт – основні фонди. Під терміном
«основні фонди» варто розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податків для використання в господарській діяльності на протязі періоду, що перевищує
365 календарних днів з дати уведення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1000 гривень й поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом
Класифікація – основні засоби – 9 класифікаційних груп,
інші необоротні матеріальні активи – 7 класифікаційних груп.
Класифікація – 4 групи.
Амортизована
вартість
–
первісна переоцінена вартість необоротних активів за винятком їхньої ліквідаційної вартості.
Амортизації
підлягають
витрати на
–
придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби й придбання, закладання й вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;
– самостійне виготовлення основних фондів для власних потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
– проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації й других видів поліпшення основних фондів;
– капітальні поліпшення землі, не зв'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення й
ін. подібні капітальні поліпшення землі.
Методи
амортизації
–
вибираються підприємством самостійно. Метод амортизації – у відповідності з пп.
8.3.1 п ст. 8 Закону про оподаткування прибутку.
29
Таблиця 1.1 (закінчення)
1 2
Амортизаційні відрахування включаються в
собівартість
продукції, відповідно впливають на балансовий прибуток підприємства.
Амортизаційні
відрахування не
включаються до складу валових витрат. Для визначення оподатковуваного прибутку валовий доход підприємства зменшується на суму амортизаційних відрахувань. Не підлягають амортизації й повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податків на
- придбання й відгодівлю продуктивної худоби;
- вирощування багаторічних плодових насаджень;
- придбання основних фондів з метою їхнього подальшого продажу другим особам, їхнє використання як комплектуючих (складових частин) других основних фондів, призначених для подальшого продажу другим особам
- утримання основних фондів, які перебувають на консервації.
Одиниця обліку – окремий інвентарний об'єкт основних засобів.
Одиниця обліку — облік по окремому
інвентарному об'єкті тільки для основних фондів групи 1. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 й 4 ведеться по сукупній вартості відповідної групи основних фондів.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп основних фондів на початок звітного
(податкового) періоду в наступному розмірі
(розраховуючи на податковий квартал
- група 1-2%; *
- група 2-10%; *
- група 3-6%; *
- група 4-15%.
Платник податків може прийняти рішення в застосуванні других норм амортизації, які не перевищують норм, визначених цим підпунктом.
Проведення переоцінки об'єктів
основних засобів – передбачає як дооцінку, так й уцінку об'єктів основних засобів.
Проведення індексації об'єктів основних
фондів – здійснюється у випадку, якщо значення коефіцієнта індексації перевищує одиницю.
Безоплатне одержання об'єктів ОЗ – зараховуються на баланс по справедливій вартості. Виходячи зі справедливої вартості визначається амортизована вартість і нараховується амортизація.
Безоплатне одержання основних фондів — не збільшує балансову вартість груп основних фондів, амортизація не нараховується.
30
* – Відповідно доп р.ІІ «Перехідні положення» Закону України Про внесення змін у Закон України Про оподаткування прибутку підприємств» от р. № 1957-IV норми амортизаційних відрахувань, зазначені в статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 й 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податків після 1 січня 2004 року у зв'язку із придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 й 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених
(нарахованих) платником податків у зв'язку із придбанням, спорудженням і поліпшенням основних фондів груп 1, 2 й 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється по нормах амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року (група 1-1,25%, група 2-
6,25%, група 3-3,75%). При цьому для цілей податкового обліку платники податків зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку із придбанням, спорудженням й/або поліпшенням основних фондів, які здійснюються після 1 січня 2004 року.
1.4 Деякі питання амортизаційної політики в дослідженнях вчених України
Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування.
Відповідно до діючих законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, що складається із сукупності способів керування порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань.
Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначені строки експлуатації активів, які вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.
Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 (П(С)БО
7) «Основні засоби» амортизація – систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації).
31
Д.е.н. П. Орлов і к.е.н. С. Орлов (м. Харків) приводять наступну критику щодо стандарту На наш погляд, у стандарті треба було дати визначення як фіскальної так й економічної (дійсної) амортизації, указати області їхнього застосування й цілі. Область застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним законом про оподаткування прибутку підприємств. Через фіскальну амортизацію може здійснюватися державне регулювання
інвестиційної діяльності й рівня оподаткування прибутку підприємств.
Фіскальна амортизація повинна строго регламентуватися й нараховуватися відповідно до норм і правил, які є в Законі про оподаткування прибутку. Вона повинна визначать максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період, від якої залежить сума податку на прибуток». У Законі України Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами, внесеними Законом України від р. № І під терміном
«амортизація» основних фондів і нематеріальних активів мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
К.е.н. В. Вишневський (м. Донецьк) охарактеризував встановлений Законом порядок амортизації з точки зору фінансової звітності відмітив наступне:
«1. Запропонований механізм амортизаційних відрахувань не відображає і в принципі не може відображати реальний стан основних фондів. Таким чином, він неповинен використовуватися у фінансовій звітності; в іншому випадку буде спотворюватись інформація про стан фіксованих активів підприємства, призначена для зацікавлених користувачів. Для цілей фінансової звітності потрібно узаконити метод лінійної амортизації (основаної на концепції строку корисної служби активів), а методи амортизації, запропоновані в законі використовувати тільки для податкових цілей.
2. Введення нового порядку амортизації з урахуванням необхідності роз- межування амортизації, що нараховується окремо для цілей оподаткування і фінансової звітності, означає відмову від колишніх традицій бухгалтерського обліку і перехід на використання принципів, характерних для європейської сис- теми. Тому, як і всякі заходи, що направлені на перебудову того, що встоялося і звичного, вони неминуче будуть зустрічатися з опором відповідних інститутів, в даному випадку – що відповідають за облік і оподаткування. Потрібні будуть перенавчання і перебудова психології бухгалтерів, податкових інспекторів і ін., що обов’язково пов’язане з економічними і соціальними витратами.
32 3. Якщо все ж таки виходити з колишніх традицій, що сьогодні виглядає раціональним рішенням, то положення закону, які стосуються правил розрахунку амортизації і обліку основних фондів, слід скоригувати, добиваючись більшого ступеню відповідності податкового і фінансового обліку.»
К.е.н. Кропивницька СМ. (Донецький національний технічний університет) зробила такі висновки: «Нарахування амортизації повинно здійснюватися шляхом проведення переоцінки основних фондів, виходячи з ринкових цін. При цьому можливі два варіанти: суцільна оцінка на вибірковій основі або індивідуальна переоцінка, що проводиться методом експертних оцінок, запропонованих незалежними експертами. Вибір варіанту потребує додаткових досліджень».
К.е.н. П. Житний (Східноукраїнський національний університет ім.
В.Даля): «Завищення і заниження норм амортизації може впливати як позитивно, так і негативно на господарську діяльність підприємств і суспільного виробництва в цілому.
Перелік основних сильних і слабких сторін завищення і заниження норми амортизації наведено в табл. 1.2.
Таблиця 1.2 – Перелік сильних і слабких сторін амортизації
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10