17
Тв
100
На р, де Нар річна норма (ставка) амортизації активу, в %;
Т
в
– передбачуваний (або нормативно-встановлений) період використання
(«період корисної служби») активу в роках.
Використовуваний метод прямолінійної (лінійної) амортизації активів має два різновиди, обумовлений відсутністю або наявністю передбачуваної ліквідаційної його вартості, що істотно впливає на обсяг амортизованого потоку.
– Метод прямолінійної (лінійної) амортизації активу з нульовою
ліквідаційною вартістю припускає наступний алгоритм здійснення розрахунків амортизаційних відрахувань у будь-якому розглянутому інтервалі загального періоду його експлуатації:
100
На
Ф
А
р перв нлв


, де А
нлв
– сума амортизаційних відрахувань по активу з нульовою ліквідаційною вартістю в розглянутому річному інтервалі загального періоду його експлуатації;
Ф
перв
– сума первісної вартості амортизованого активу Нар річна норма (ставка) амортизації активу, в %.
– Метод прямолінійної (лінійної) амортизації активу з позитивною
ліквідаційною вартістю передбачає здійснення розрахунків амортизаційних відрахувань у будь-якому розглянутому інтервалі загального періоду його експлуатації на основі наступного алгоритму
100
На
ЛВ)
- Фр перв в
л


А
, де А
лв
сума амортизаційних відрахувань по активу з позитивною ліквідаційною вартістю в розглянутому річному інтервалі загального періоду його експлуатації;
Ф
перв
– сума первісної вартості амортизованого активу
ЛВ – сума ліквідаційної вартості амортизованого активу Нар річна норма (ставка) амортизації активу, в %.
Характеризуючи метод прямолінійної (лінійної) амортизації в цілому, слід зазначити простоту механізмів визначення як вихідних, так і розрахункових його параметрів, що й забезпечує найбільш широку його поширеність у господарській практиці. Разом з тим, цьому методу нарахування амортизації властиві ряд недоліків.
Насамперед,

18 амортизаційний потік у розрізі окремих інтервалів, що генерується активом при використанні цього методу, не збігається із процесом постійного зниження його продуктивності в часі, у результаті чого амортизаційні відрахування останніх інтервалів загального періоду його експлуатації не можуть забезпечити відшкодування зростаючих витрат на його обслуговування й ремонт. Крім того, при використанні цього методу амортизації спотворюється динаміка показника рентабельності активу - зростаючий рівень рентабельності залишкової вартості застаріваючих активів (при незмінних умовах формування прибутку) не відображає реальну ефективність їхнього використання в господарській діяльності підприємства.
2. Виробничий метод амортизації [production method, PM] одержав поширення в багатьох країнах і відбитий різними міжнародними стандартами обліку. Концепція використання цього методу базується на тім, що знос активу є результатом винятково різного ступеня виробничого його використання й не пов'язаний з тимчасовим періодом його експлуатації.Відповідно передбачається, що первісна вартість амортизованого активу зменшується пропорційно інтенсивності його використання у виробничому процесі, що характеризується певними показниками строку корисної його служби.
Найбільшою мірою ця концепція характерна для використання активної частини основних засобів, щодо стійких (у рамках короткого періоду) до негативних наслідків функціонального (морального) зносу. Відмінною рисою цього методу амортизації активів є те, що амортизаційні відрахування по них з категорії постійних витрат переходять у категорію витрат змінних.
Виробничий метод амортизації активів має два різновиди залежно від показників, що характеризують корисний строк їхньої служби. При цьому може бути враховане також наявність або відсутність ліквідаційної вартості амортизованого активу.
– Виробничий метод амортизації активу пропорційно обсягу випуску
продукції використовує в якості основи розрахунків прогнозований обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях виміру за участю даного активу завесь корисний строк його служби. Норма (ставка) амортизації визначається при цьому методі в розрахунку на одиницю виробленої продукції по наступних формулах п
перв нлв
Q
Ф
На

; п
перв плв
Q
ЛВ
Ф
На


,

19 де На нлв
– норма (ставка) амортизації активу з нульовою ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю продукції, у сумі; На плв
– норма (ставка) амортизації активу з позитивною ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю продукції, у сумі;
Ф
перв
– сума первісної вартості амортизованого активу
ЛВ – сума ліквідаційної вартості амортизованого активу п – прогнозований загальний обсяг виробництва продукції за участю розглянутого амортизованого активу, у натуральних одиницях виміру. З обліком певної в такий спосіб норми (ставки) амортизації сума амортизаційних відрахувань у конкретному інтервалі загального терміну служби активу розраховується при використанні цього методу по наступній формулі: ф
нлв нлв
Q
На
А


, де А
нлв
– сума амортизаційних відрахувань по активі з нульовою (або позитивною) ліквідаційною вартістю в конкретному інтервалі загального корисного строку його служби; На нлв
– норма амортизації активу з нульовою (або позитивною) ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю продукції, у сумі; ф – фактичний обсяг виробництва продукції за участю розглянутого амортизованого активу в конкретному інтервалі, у натуральних одиницях виміру.
– Виробничий метод амортизації активу пропорційно використанню його
технічного ресурсу базується на технічній характеристиці його потенційної продуктивності (потенційному кілометражі пробігу; потенційній кількості годин використання й т.д.). Норма (ставка) амортизації визначається при цьому методі у розрахунку на одиницю технічного ресурсу (технічної продуктивності) активу по наступних формулах
;
Q
Ф
На
П(Т)
перв
)
Т
(

)
Т
(
П
перв
ТЛВ
Q
ЛВ
Ф
На


де На
(т)
– норма (ставка) амортизації активу з нульовою ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю технічного ресурсу, у сумі; На лв(т)
– норма (ставка) амортизації активу з позитивною ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю технічного ресурсу, у сумі;

20
Ф
перв
– сума первісної вартості амортизованого активу
ЛВ – сума ліквідаційної вартості амортизованого активу
Q
п(т)
– прогнозований обсяг технічного ресурсу (технічної продуктив- ності) активу. На основі розрахованої норми (ставки) амортизації сума амортизаційних відрахувань у конкретному інтервалі загального корисного терміну служби активу визначається при цьому методі по наступній формулі:
Ф
)
Т
(
нлв нлв
Q
На
А


, де А
нлв
– сума амортизаційних відрахувань по активі з нульовою (або позитивною) ліквідаційною вартістю в конкретному інтервалі загального корисного строку його служби; На нлв(Т)
– норма (ставка) амортизації активу з нульовою (або позитивною) ліквідаційною вартістю у розрахунку на одиницю технічного ресурсу, у сумі; Ф – фактично витрачений обсяг технічного ресурсу в конкретному
інтервалі, у відповідних одиницях.
Розглядаючи виробничий метод амортизації активів, слід зазначити, що він ставиться до числа найбільш складних у загальній системі методів. Тому цей метод амортизації одержав відносно вузьке застосування навіть у країнах з розвитий ринковою економікою. Його перевагою є точне відбиття реальної втрати вартості амортизованого активу відповідно до рівня інтенсивності його експлуатації, що носить у часі нерівномірний характер. У цьому випадку залишкова вартість активу точно відповідає його експлуатаційному стану
(рівню корисності). Крім того, сума амортизаційних відрахувань при цьому методі її нарахування розглядається як складова змінних витрат, що підвищує точність калькулювання собівартості продукції. Разом з тим, цьому методу властиві й певні недоліки: по-перше, він вимагає індивідуального обліку результатів амортизаційного процесу по окремих різновидах активів
(груповий розрахунок амортизації в цьому випадку неможливий через розходження вихідних показників); подруге, фактичні результати використання технічного ресурсу активів у більшості випадків відхиляються від номінальних його характеристик (яку більшу, так й у меншу сторону. Тому практичне використання цього методу амортизації можливо лише при визначенні потенційної продуктивності (потенційного технічного ресурсу) активів з досить високою точністю.