Ім'я файлу: metoduchnuj_posibnuk_dlia_samopidgovku_4_kurs (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1726кб.
Дата: 22.06.2022
скачати

101
Існує кілька теорій, що пояснюють патогенез розвитку гострого панкреатиту. Головною причиною гострого ураження підшлункової залози є активація ензимів залози, насамперед трипсиногену, що призводить до процесу аутолізу тканин органа. Згідно з теорією рефлюксу, жовч та сік дванадцятипалої кишки потрапляють у протоки підшлункової залози, тим самим стимулюють перетворення трипсиногену у трипсин, під впливом якого проходить активація проензимів панкреатичного соку в активні ферменти: калікреїн, еластазу і фосфоліпазу.
Активація ферментів викликає мікроциркуляторні розлади і призводить до розвитку некрозу підшлункової залози.
Виникнення болю обумовлене гострим запаленням залози (набряком) внаслідок гіперферментемії, внутрішньопротокової гіпертензії і периневрального запалення.
Класифікація
1.Інтерстиціальний (набряково-геморагічний)
2. Некротичний (панкреонекроз)
2.1. Ускладнення панкреонекрозу ранні: шок, печінкова недостатність, ДВЗ-с-м, кровотечі, цукровий діабет.
2.2. Ускладнення панкреонекрозу пізні: псевдокисти підшлункової залози, абсцеси, флегмони, нориці, перитоніт.
Клініка
Гострий панкреатит у дітей найчастіше має перебіг по типу інтерстиціального. Больовий абдомінальний синдром
є основним клінічним проявом панкреатиту. Біль інтенсивний, нападоподібний, оперізуючий, локалізується в середній частині надчеревної області і ліворуч від серединної лінії. Напад болю провокується погрішностями у харчуванні або виникає після перенесених бактеріальних і вірусних інфекцій. Тривалість больового синдрому триває
1-24 години. Біль зменшується в положенні лежачи на лівому боці чи на животі.
Диспепсичний синдром характеризується постійною нудотою, блювотою, що не приносить полегшення. При зовнішньосекреторній панкреатичній недостатності розвиваються ознаки мальдигестії: рясні, пінисті, напіврідкі випорожнення і метеоризм. Синдром інтоксикації: блідість шкіри, тахікардія, головний біль, дратівливість, підвищення температури до високих фебрильних цифр.
Під час огляду стан дитини значно порушений за рахунок інтоксикації, вираженого больового синдрому, підвищення температури до фебрильних цифр. Шкіра бліда, сірувато-ціанотична, периорбітальний ціаноз, порушення мікроциркуляції у вигляді петехіальної висипки. При пальпації живота: напруження м'язів епігастрія
(симптом Керте), біль у лівому реброво-хребтовому куті (симптом Мейо - Робсона), біль у правому реброво- хребтовому куті (симптом Дежардена), напруження лівого косого м'яза живота у вигляді болючого тяжа, посилення болю фіксують у точці Кача. У багатьох хворих спостерігається біль у трикутнику Шоффара (рис.
15.3). Для проведення диференційної діагностики із захворюванням шлунка і кишечнику проводиться пальпація підшлункової залози за Гротом (три позиції).
Інтерстиціальний панкреатит
Інтенсивний біль у животі в епігастрії та біля пупка; позитивні с-ми Мейо-Робсона, Френкеля, Бергмана, стійка болючість при глибокій пальпації в зоні Шафара, метеоризм, відрижка, блювання, артеріальна гіпотонія, порушення загального стану, субфебрилітет.
Некротичний панкреатит
Інтенсивний впертий постійний біль у животі, блювання, що не полегшує болі, ознаки динамічної кишкової непрохідності, геморагічні висипання, жовтяниця, іноді – жировий некроз підшкірно-жирової клітковини на животі, обличчі, кінцівках; токсичне ураження міокарду, гемодинамічні розлади, порушення загального стану, через 3 дні - поява церебральних симптомів.
Причини летального завершення: шок, гнійний перитоніт, кровотечі.
Діагностика
1. Лабораторні методи дослідження екзокринної функції підшлункової залози:

клінічний аналіз крові: лейкоцитоз, зрушення формули вліво, лімфоцитоз, прискорена ШОЕ;

визначення вмісту панкреатичних ферментів у крові (амілаза, ліпаза, трипсин) та сечі (амілаза, ліпаза). При гострому панкреатиті амілаза в крові і сечі може підвищуватися в 5-10 разів;

визначення рівня трипсину у сироватці крові. Підвищення рівню трипсину в крові свідчить про гострий перебіг захворювання;

визначення еластази-1 в калі. Еластаза-1 - це протеолітичний фермент підшлункової залози, який не змінює своєї структури по мірі проходження через шлунково-кишковий тракт. Ці обставини дозволяють вважати, що концентрація еластази-1 в калових масах відображає ступінь екзокринної недостатності підшлункової залози. В нормі активність еластази-1 у дітей від 1 місяця складає більше 200 мкг/г калу. Показник менше як 100 мкг/г калу свідчить про тяжкий ступінь панкреатичної недостатності;

ліпідограма. Цей метод дозволяє сумарно визначити загальну кількість жиру у фекаліях з урахуванням жиру екзогенного походження. В нормі кількість жиру, який виділяється з калом, не повинна перебільшувати 10
% жиру, який надходить з їжею. Метод може бути використаний для уточнення характеру стеатореї, оцінки ефективності ферментотерапії;

копрологічне дослідження. Макроскопія - оцінка зовнішнього вигляду калових мас: поліфекалія, сірий колір випорожнень, зловонний запах. При мікроскопічному дослідженні виділяють наступні симптоми:
• Стеаторея - наявність у калових масах нейтрального жиру (стеаторея І ступеня); жирних кислот, мил

102
(стеаторея II ступеня); нейтрального жиру, жирних кислот, мил (стеаторея III ступеня);
• Креаторея - наявність у калових масах великої кількості м'язових волокон (++ або +++);
• Амілорея - наявність у калових масах великої кількості крохмальних зерен.
2.
Лабораторні методи дослідження ендокринної функції підшлункової залози:

визначення рівня цукру натще;

глюкозотолерантний тест
3.
Інструментальні методи дослідження:
• ультразвукове дослідження, чутливість якого 70%. З його допомогою виявляють збільшення розмірів залози, неоднорідність структури паренхіми, зниження ехогенності паренхіми за рахунок набряку і запалення, розширення протоки підшлункової залози за рахунок гіпертензії;
• золотим стандартом у діагностиці захворювань підшлункової залози є ендоскопічна ретроградна холецистохолангіопанкреатографія. Цей метод дозволяє виявити стеноз панкреатичної протоки, визначити структурні зміни протоки, кальцинати та білкові пробки;
• томографія (комп'ютерна, магнітно-резонансна) дозволяє виявити зміну розмірів і структури підшлункової залози, наявність кіст, вогнищ некрозу.
Диференціальний діагноз гострого панкреатиту проводиться з захворюваннями, які супроводжуються
інтенсивним больовим синдромом: непрохідність кишечнику, печінкова колька, перфорація виразки дванадцятипалої кишки, гострий апендицит, гострий холецистит.
Лікування
Особливо велику роль на всіх етапах лікування хворого гострим панкреатитом відіграє дієтичне харчування. В перші 3 доби показаний голод та дозоване пиття, що забезпечує підшлунковій залозі фізіологічний спокій. Постійним назогастральним зондом відсмоктують шлунковий вміст. При поліпшенні стану дієту розширюють дуже поступово: спочатку вводять протерті каші на воді, потім на молоці, слизовий суп, чай, сухарі, омлет, потім сир, молочний кисіль, желе на молоці, білий хліб. При зменшенні виразності больового синдрому рекомендують дієту - стіл № 5 за Певзнером з обмеженням жирів до 55-60 г на добу, вуглеводів до 250-
300 г на добу і збільшення білка до 80-120 г на добу за рахунок молочних продуктів, яєць, нежирних сортів м'яса і риби. Повністю виключають сокогінні та жовчогінні продукти: сирі фрукти і овочі, соки, рослинні жири, м'ясні бульйони, гострі страви, гриби, каву, шоколад. Показані страви, що містять природні інгібітори ферментів - яєчний білок, вівсяна каша, соя, картопля. Дієту варто строго дотримувати протягом 6 місяців.
Медикаментозна терапія повинна вирішувати наступні завдання:
1.
Ліквідація больового синдрому.
2. Пригнічення функціональної активності підшлункової залози.
3. Зменшення ферментативної токсемії.
1.
Ліквідація болю. Із цією метою використовують:
1) анальгетики: баралгін, анальгін, у важких випадках можна призначати наркотичні анальгетики
- промедол 2%;
2) спазмолітики гладкої мускулатури: папаверин, но-шпа, галідор; міотропні спазмолітики: дюспаталін;
3) холінолітики з переважною спазмолітичною дією: платифілін, бускопан, метацин.
У перші дні загострення і при тяжкому перебігу препарати вводять парентерально, при покращенні - перорально.
2.
Пригнічення функціональної активності підшлункової залози. Препаратами вибору при призначенні антисекреторної терапії є Н
2
-гістаміноблокатори (ранітидин, квамател) та інгібітори протонної помпи (омепразол, лосек). Найбільшими інгібіторами секреції підшлункової залози являються регуляторні пептиди - соматостатин, даларгін, глюкагон. Вонипризначаються при важких формах панкреатиту.
Після ліквідації больового синдрому (в середньому через 7 днів) для пригнічення секреторної активності підшлункової залози також призначають панкреатичні ферменти, до складу яких не входить жовч: панкреатин, мезим-форте, панцитрат, креон. Курс ферментотерапії проводять під контролем копрограми, при розширенні дієти доцільно збільшити дозу препарату на кілька днів з поступовим її зниженням.
3.
Зменшення ферментативної токсемії проводять при важкому перебігу гострого панкреатиту:
1) інгібітори протеолізу: контрикал, трасилол, гордокс, зимофен. Препарати ефективні на початку захворювання.
2) з дезінтоксикаційною метою та з метою корекції електролітних порушень у перші дні при важких формах гострого панкреатиту призначають: глюкозо-сольові розчини (5 % розчин глюкози з 0,9 % розчином натрію хлориду), альбумін 10 %, плазму, вітаміни С, В,. При нудоті й блювоті з метою ліквідації моторних порушень призначають прокінетики: церукал, мотиліум, цизаприд. Для профілактики гнійних ускладнень при важких формах панкреатиту призначають антибіотики широкого спектра дії: цефалоспорини, макроліди, аміноглікозиди. Гнійні ускладнення (абсцеси, флегмона, перитоніт) є показанням до оперативного лікування.
Диспансерне спостереження на протязі 3 років: 1-й рік - 4 рази, з 2 року - 2 рази на рік з дослідженням сечі на амілазу, копрограми та УЗД.
ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ
Хронічний панкреатит - поліетіологічне, рецидивуюче захворювання, яке характеризується структурними змінами ацинарної тканини, порушенням екзокринної та ендокринної функцій підшлункової залози.
Етіологія

103
Хронічний панкреатит, як правило, є результатом перенесеного гострого панкреатиту, тому більшість етіологічних причин останнього повною мірою можна віднести і до причин розвитку хронічного панкреатиту. У дітей хронічний панкреатит розвивається на фоні захворювань органів травлення, передусім жовчовивідних шляхів і дванадцятипалої кишки.
Патогенез. Одним із головних механізмів розвитку захворювання є активація панкреатичних ферментів у протоках і паренхімі залози, що призводить до виникнення набряку, некрозу з наступним фіброзом і розвитком екзокринної та ендокринної недостатності. В останні роки широко обговорюється теорія "окислювального стресу" - накопичення в ацинарних клітинах продуктів перекисного окислення ліпідів, вільних радикалів, які викликають пошкодження клітин, запалення, синтез білків гострої фази. Припускається також роль природженого або набутого дефекту синтезу літостатину, який приводить до преципітації білку й кальцію, обструкції проток із наступним розвитком запалення й фіброзу.
Класифікація
Класифікація хронічного панкреатиту у дітей (О. О. Баранов, О. В. Климанська, Г. В. Римарчук, 2002 p.):
Етіологія: первинний і вторинний
Клінічний варіант: рецидивуючий, больовий, латентний
Тяжкість захворювання: легка, середня, тяжка
Період захворювання: загострення, субремісії, ремісії
Тип панкреатичної секреції: гіпосекреторний, гіперсекреторний, обструктивний
Ускладнення - псевдокіста, цукровий діабет, плеврит, кальцифікати, абсцес
Клініка
Загострення хронічного панкреатиту розвивається поступово і характеризується латентним перебігом, під час якого мають місце симптоми зовнішньосекреторної недостатності: метеоризм, поліфекалія, випорожнення жирні, блискучі, при копрологічному дослідженні виявляють стеаторею різного ступеня. На тлі збільшення кількості ферментів у крові, з'являється біль, що обумовлений внутрішьопротоковою гіпертензією, перипанкреатичним запаленням. Клінічні прояви загострення хронічного панкреатиту, а саме - больовий, диспепсичний синдроми, ознаки хронічної інтоксикації, дані зовнішнього огляду - ідентичні клініці гострого панкреатиту. При пальпації живота відмічається розлита болючість, максимально виражена у при-пупковій зоні і в ділянках проекції головки
і тіла підшлункової залози. Позитивні симптоми: Мейо - Робсона, Кача, Дежардена, характерні для загострення хронічного панкреатиту.
Рецидивуючий варіант хронічного панкреатиту характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії.
Діагностика
1.
Лабораторні методи дослідження екзокринної функції підшлункової залози:
• визначення вмісту панкреатичних ферментів у крові (амілаза, ліпаза, трипсин) та сечі
(амілаза, ліпаза). Нормальна активність ферментів у крові та сечі не виключають загострення хронічного панкреатиту.
У цьому випадку для діагностики використовують провокаційні тести. Тести проводяться із застосуванням лікарських препаратів, що стимулюють діяльність підшлункової залози: секретину, панкреозиміну, прозерину, глюкози.
Прозериновий тест - визначення вмісту амілази в сечі після стимуляції діяльності підшлункової залози прозерином.
Тест із глюкозою (подвійне навантаження із глюкозою) полягає в реєстрації рівня амілази при введенні глюкози, що стимулює синтез панкреатичного соку.
Рентгеноплівковий тест - орієнтовний метод визначення активності трипсину в калі.
Йодліполовий тест. Принцип методу полягає в тому, що прийнятий всередину йодліпол, що складається з жирової речовини (ліполу) і йоду, під дією панкреатичної ліпази перетворюється у вільний йод, що виділяється із сечею;
• визначення рівня трипсину в сиворотці крові. Зниження рівню трипсину в крові свідчить про хронічний перебіг захворювання;
• визначення еластази-1 в калі. Оцінка рівня фекальної еластази-1 допомагає тільки у визначенні тяжкої форми недостатності екзокринної функції, що не корелює з тяжкістю морфологічних змін при хронічному панкреатиті;
• ліпідограма. Цей метод дозволяє сумарно визначити загальну кількість жиру у фекаліях з урахуванням жиру екзогенного походження. В нормі кількість жиру, який виділяється з калом, не повинна перебільшувати 10 % жиру, який надходить з їжею. Метод може бути використаний для уточнення характеру стеатореї, оцінки ефективності ферментотерапії;
• копрологічне дослідження. Макроскопія - оцінка зовнішнього вигляду калових мас: по-ліфекалія, сірий колір випорожнень, зловонний запах. При мікроскопічному дослідженні виділяють наступні симптоми:
Стеаторея - наявність у калових масах нейтрального жиру (стеаторея І ступеня); жирних кислот, мил (стеаторея II ступеня); нейтрального жиру, жирних кислот, мил (стеаторея ІІІ ступеня);
Креаторея - наявність у калових масах великої кількості м'язових волокон (++ або +++);
Амілорея - наявність у калових масах великої кількості крохмальних зерен.
•
"Золотим стандартом" оцінки стану підшлункової залози є секретин-панкреозиміновий тест (SPT). При цьому визначається рівень бікарбонатів і ферментів після внутрішньовенного введення секретину й панкреозиміну
(пряма стимуляція підшлункової залози). Крім того, для оцінки стану підшлункової залози, особливо для

104 діагностики важких станів (муковісцидоз), використовується панкреолауриловий тест (PLT) – непряма стимуляція підшлункової залози.
2.
Лабораторні методи дослідження ендокринної функції підшлункової залози:
• визначення рівня цукру натще;
• глюкозотолерантний тест
3.
Інструментальні методі дослідження:
• ультразвукове дослідження.
При хронічному панкреатиті виявляють неоднорідність роз поділу ехосигналів у тканині підшлункової залози, розширення панкреатичної протоки, збільшення розмірів, підвищення ехогенності паренхіми, нерівності зовнішніх контурів, наявність кальцифікатів або кіст;
• томографія (комп'ютерна, магнітно-резонансна) дозволяє виявити зміну розмірів і структури підшлункової залози, наявність кіст, вогнищ некрозу, ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія дозволяє виявити стеноз панкреатичної протоки, визначити структурні зміни протоку, кальцинати та білкові пробки.
Диференційний діагноз проводять із хронічними захворюваннями органів травлення: хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит, захворювання кишечнику.
Лікування загострення хронічного панкреатиту проводять аналогічно лікуванню гострого панкреатиту: ліквідація больового синдрому створення функціонального спокою підшлунковій залозі зменшення її секреторної активності
• корекція екзокринної недостатності
Диспансерне спостереження. У фазі ремісії після виписки зі стаціонару дитина передається під нагляд гастроентеролога. Особлива увага надається дієтичному режиму - дієта № 5 на протязі 6-12 місяців після загострення. На першому році після загострення дитину обстежують кожного місяця. Один раз на 3 місяці необхідно проводити біохімічний аналіз крові та визначення амілази в крові і сечі. Обов'язковим компонентом диспансеризації є протирецидивна терапія, яка проводиться 2 рази на рік, на протязі 4-6 тижнів і полягає у проведенні замісної ферментотерапії (під контролем копрограми), фізіотерапії (парафінові, озокеритові аплікації,
індуктотермія), фітотерапія. Успішний результат у запобіганні рецидивів хронічного панкреатиту дає курортне лікування (Трускавець, Моршин, Миргород), яке проводиться в періоді ремісії при нормальних показниках екзокринної та ендокринної функції підшлункової залози.
4. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
4.1
Питання для самоконтролю
1. Класифікація хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей: гастриту, гастро дуоденіту
2. Анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей
3. Фактори ризику розвитку хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей
4. Роль Helicobacter pylori у розвитку хронічних захворювань гастродуоденальної зони
5. Клінічні ознаки хронічного гастриту зі збільшеною кислотопродукцією
6. Клінічні ознаки хронічного гастриту зі зменшеною кислотопродукцією
7. Клінічні ознаки хронічного гастродуоденіту
8. Принципи діагностики хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей
9. Сучасні принципи профілактики та лікування хронічних захворювань гастродуоденальної зони у дітей
10. Принципи контроля кислотопродукцї у дітей
11. Сучасні схеми ерадикаційної терапії
12. Сімейний принцип лікування гелікобактеріозу
13. Принципи проведення відновної терапії
14. Загальна структура та функція печінки, жовчевого міхура.
15. Фактори ризику гепатобіліарних захворювань.
16. Фактори які спричиняють виникнення гепатобіліарних захворювань.
17. Патогенез розвитку гепатобіліарних захворювань.
18. Дати визначення дискінезій жовчевидільних шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангіту, гепатитів.
19. Класифікація захворювань гепатобіліарної системи.
20. Лабораторні та інструментальні методи обстеження захворювань гепатобіліарної системи.
21. Діагностичні критерії дискінезій жовчевидільних шляхів;
22. Діагностичні критерії хронічних гепатитів;
23. Діагностичні критерії холецистохолангіту;
24. Діагностичні критерії хронічного холециститу;
25. Лабораторно - інструментальні методи діагностики;
26. Диференціальна діагностика;
27. Загальні принципи лікування дискінезій жовчевидільних шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангіту, гепатитів;

105 28. Режим, дієтотерапія;
29. Медикаментозне лікування;
30. Фізіотерапія;
31. Фітотерапія;
32. Санаторно-курортне лікування;
33. Профілактика і диспансерне спостереження дітей з гепатобіліарною патологією.
34. Ускладнення дискінезій жовчевидільних шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангіту, гепатитів.
35. Дати визначення гострого та хронічного панкреатитів.
36. Класифікація гострого та хронічного панкреатитів.
37. Лабораторні та інструментальні методи обстеження захворювань підшлункової залози.
38. Діагностичні критерії гострого та хронічного панкреатитів.
39. Лабораторно - інструментальні методи гострого та хронічного панкреатитів.
40. Диференціальна діагностика гострого та хронічного панкреатитів.
41. Загальні принципи лікування дискінезій гострого та хронічного панкреатитів.
42. Профілактика і диспансерне спостереження дітей з панкреатитом.
43. Ускладнення панкреатиту
4.2
Тестові завдання
1. Хлопець 10 років страдає хронічним антральним гастритом. Який етіологічний фактор даного захворювання найбільш ймовірний:
A.
Helicobacter pylory
B.
St. Aureus
C.
Candida
D.
В-гемолітичний стрептокок групи А
E.
Ентеровірус
Еталон відповіді – А
2. Дтина шести років протягом 1 місяця скаржиться на біль у верхньому відділі живота, нападоподібного характеру, який виникає натще, нудоту, погіршення апетиту, слабкість. Об'єктивно: шкіра бліда, язик обкладений білим нальотом, при пальпації живіт м'який, болючий в пілородуоденальній зоні, позитивний симптом Менделя.
При лабораторно-інструментальному обстеженні органічної патології не виявлено. Яке захворювання найбільш
імовірне?
A.
Виразкова хвороба.
B.
Функціональна диспепсія, виразкоподібний варіант.
C.
Хронічний гастродуоденіт.
D.
Дисфункція біліарного тракту.
E.
Хронічний холецистит.
Еталон відповіді – В.
3. Який метод діагностики гелікобактерної інфекції найнебезпечніший для хворого?
A.
Гістологічний
B.
Бактеріоскопічний
C.
Серологічний
D.
Дихальний тест
E.
Мікробіологічний
Еталон відповіді – D.
4. У дитини віком 14 років, яка протягом 5 років страждає на виразкову хворобу, з’явились млявість, нудота, блювання кров’ю, мелена, запаморочення. Стан дитини важкий. Яке обстеження буде найбільш важливим для вирішення лікувальної тактики?
A.
Ro-грама черевної порожнини
B.
Копрограмма
C.
Загальний аналіз крові
D.
Дуоденальне зондування
E.
Фіброгастродуоденоскопія
Еталон відповіді – E.
5. Мелена, це
A. блювання кров’ю
B. наявність крові у калі, кал чорного кольору
C. наявність крові у калі, кал з домішками свіжої крові
D. порушення вегетативної нервової системи
E. чергування діареї з закрепом

106
Еталон відповіді – В.
6. У стаціонар поступив хлопчик 12-річного віку із скаргами на голодні "нічні" болі в животі, наявність мойніганівського типу болів. В анамнезі хронічний гастрит із підвищеною секреторною функцією шлунка з 6- річного віку. Найбільш вірогідним діагнозом при поступленні буде?
A.
Загострення хронічного гастриту
B.
Хронічний холецистит
C.
Дискінезія шлунково-кишкового тракту
D.
Виразкова хвороба
E.
Хронічний панкреатит
Еталон відповіді – D.
7. Для гастроезофагеального рефлюксу характерно все, крім:
A.
Закрепу
B.
Печії
C.
Болі за грудиною
D.
Сиплість голосу зранку
E.
Відрижки
Еталон відповіді – A.
8. До факторів агресії слизової оболонки шлунка відносять все, крім:
A.
Надлишку кислоти
B.
Слизово-бікарбонатного бар’єру шлунка
C.
Травм слизової оболонки
D.
Надлишку пепсину
E.
Наявності дуоденогастрального рефлюксу.
Еталон відповіді – В.
9. Нормацидність діагностується, якщо рН у ділянці тіла шлунка, при базальній секреції знаходиться в межах
A.
1,6-2,6
B.
2,5-3,0
C.
3,0-3,8
D.
2,1-4,3
E.
1,1-1,9
Еталон відповіді – В.
10. Про кінетик мотиліум призначається у разовій дозі
A.
0,01-0,1 мг/кг маси
B.
0,1-0,21 мг/кг маси
C.
0,25-0,3 мг/ кг маси
D.
0,4-0,5 мг/кг маси
E.
0,6-0,75 мг/кг маси
Еталон відповіді – С.
11. Показами до призначень тюбажів є:
A.
Гіпермоторна дискінезія жовчовивідних шляхів
B.
Жовчекамяна хвороба
C.
Гіпомоторна дискінезія жовчовивідних шляхів
D.
Постхолецистектомічний синдром
E.
Захворювання печінки з внутрішньо печінковим холестазом
Еталон відповіді – С.
12. При дискинезії жовчовивідних шляхів за гіпотонічним типом найхарактернішими будуть:
A.
Збільшення печінки
B.
Субіктеричні склери
C.
Сповільнене виділення жовчі при дуоденальному зондуванні
D.
Біль в животі
E.
Збільшення об’єму жовчі в жовчному міхурі
Еталон відповіді – E.
13. Зменшення об’єму жовчного міхура в 2 рази після жовчогінного сніданку свідчить про:
A.
Дискинезію за гіпермоторним типом
B.
Дискинезію за гіпомоторним типом

107
C.
Нормотонію
D.
Запальний процес у жовчному міхурі
E.
Холангіт
Еталон відповіді – С.
4.3 Ситуаційні задачі
ЗАДАЧА № 1
Дівчинка 11 років, хворіє протягом року, скарги на біль в епігастрії, що з'являється вранці натще та через 1,5-2 години після їжі, вночі, купується вживанням їжі. Турбує відрижка кислим. Випорожнення регулярні, оформлені. Вперше звернулася до лікаря тиждень назад, після проведення амбулаторно ФЕГДС, госпіталізована.
У матері дівчинки та бабусі по материнській лінії - виразкова хвороба 12-ти палої кишки. У батька -гастрит.
Акушерський та ранній анамнези не обтяжені. Вчиться в спеціалізованій школі б днів на тиждень, 3 рази на тиждень займається хореографією. За характером - інтроверт.
Об'єктивно: зріст 148 см, вага 34 кг, шкіра блідо-рожева, чиста. При поверхневій пальпації живота відмічається незначний м'язовий дефанс в епігастрії. При глибокій пальпації відмічається болісність в епігастрії та в пілородуоденальній зоні, симптом Менделя позитивний. Також відмічається болісність у точці Де-Жардена,
Мейо-Робсона. Печінка не збільшена, безболісна. З боку інших органів і систем патології не виявлено.
Загальний аналіз крові: НЬ - 128 г/л, К.П. - 0,91, еритроцити -4,2х10 12
/л, лейкоцити - 7,2х10 9
/л, п - 3%, с - 51%,
є - 3%, л - 36%, м - 7%, ШОЕ - б мм/год.
Загальний аналіз сечі: колір - солом'яно-жовтий, прозора, рН - 6,0, відносна щільність - 1,017, білок - немає, цукор - немає, епітелій - 1-2 в п/з, лейкоцити - 2-3 в п/з.
Біохімічний аналіз крові: загальний білок - 72 г/л, АЛТ - 19 Од/л, ACT - 24 Од/л, ЛФ - 138 Од/л (норма 70-
140), амілаза - 100 Од/л (норма 0-120), тимолова проба - 4 Од, білірубін: загальний -15 мкмоль/л, прямий - 3 мкмоль/л.
ФЕГДС: слизова оболонка стравоходу рожева, кардія зімкнута. У шлунку мутний слиз, слизова оболонка вогнищево гіперемована, в антрумі має численні випинання, різні за розмірами. Слизова оболонка цибулини дуоденум - вогнищево-гіперемована, набрякла, на задній стінці візуалізується виразковий дефект 0,8x0,6 см, округлої форми, з валиком гіперемії, дно вкрите фібрином. Взята біопсія.
УЗД органів черевної порожнини: печінка не збільшена, паренхіма однорідна, ехогенність не змінена.
Жовчний міхур грушоподібної форми 55x21 мм з перегином в ділянці дна, вміст його однорідний, товщина стінок 1 мм. Підшлункова залоза: головка - 21 мм (норма 18), тіло - 15 мм (норма 15), хвіст - 22 мм (норма 18).
Ехогенність головки й хвоста знижена, вивідний проток незначно розширений.
рН-метрія: натще - рН у тілі 2,4, в антрумі - 4,2, через 30 хв. після стимуляції 0,1% розчином гістаміну в дозі
0,008 мг/кг рН в тілі - 1,4, в антрумі -2,8.
Дихальний уреазний тест: позитивний.
Біопсійний тест на HP-інфекцію: позитивний (++).
Завдання
1. Клінічний діагноз та його обґрунтування.
Завдання для самостійного вирішення

Запропонуйте диференційно-діагностичний алгоритм.

Етіопатогенез захворювання.

Епідеміологія HP-інфекції та шляхи її передачі.

Перерахуйте основні методи та способи діагностики НР-інфекції.

В чому сутність дихального тесту?

Вкажіть ендоскопічні ознаки хелікобактеріозу.

Які морфологічні зміни простежуються в цій стадії захворювання?

Проведіть оцінку кислотоутворюючої функції шлунку.

Дайте оцінку результатам УЗД. Яка ступінь інформативності УЗД для встановлення діагнозу?

Проведіть оцінку загального аналізу крові, чи відповідає він патології дитини?

Сучасні принципи лікування даного захворювання.

Запропонуйте схему лікування даній дитині.

Що таке ерадикація НР-інфекції?

Від яких факторів буде залежати ефективність ерадикації?
Відповідь на ситуаційну задачу:
Задача №1. Виразка 12-палої кишки, активність І ступеня, вперше виявлена, HP-асоційована. Реактивний панкреатит.

108
ЗАДАЧА № 2
Дівчинка 13 років, скаржиться на слабкість, втомлюваність протягом тижня, в останні 2 дні відмічається сонливість, запаморочення, два рази була втрата свідомості. Протягом всього тижня випорожнення рідкуваті і дуже темні. Протягом 2,5 років турбує біль у животі, що локалізується в епігастрії і з'являється переважно натще, купується вживанням їжі. Епізоди больового синдрому по 2-3 тижні, виникають 3-4 рази на рік, дитина не обстежувалась та не лікувалась, біль минав самостійно. Серед інших скарг дитину турбують відрижки та
іноді печія.
Дитина доношена, на природному вигодовуванні - до 2-х місяців. Навчається в спецшколі 6 днів на тиждень та тричі на тиждень відвідує хореографію. Режиму дня та харчування не дотримується.
Мати - 36 років, хвора на гастрит, батько - 38 років, виразкова хвороба 12-палої кишки. Дід по лінії матері має виразкову хворобу шлунка.
Об'єктивно: зріст - 151 см, вага 40 кг. Дитина млява, апатична, значна блідість шкірних покривів та слизових оболонок. ЧСС - 116/хв., AT 85/50 мм рт. ст. Перкуторно межі серця не розширені. Аускультативно - ляскаючий І тон на верхівці та в т. Боткіна, проводиться на судини шиї (шум вовчка). Живіт не збільшений, при поверхневій пальпації м'який, помірно болісний, при глибокій - відмічається болісність в епігастрії та в пілородуоденальній зоні. Печінка не збільшена, незначна болісність в точці Де-Жардена та Мейо-Робсона.
Загальний аналіз крові: еритроцити - 2,8х10 12
/л, НЬ - 72 г/л, К.П.-0,77, ретикулоцити - 5%, анізоцитоз, пойкілоцитоз, Ht - 29%, лейкоцити -8,7х10 9
/л, п - 6%, с - 50%, є - 2%, л - 34%, м - 8%, Ш0Е - 12 мм/год., тромбоцити - 390х10 9
/л.
Час кровотечі за Д'юком - 60 сек.
Час згортання за Сухарєвим: початок - 1 хв., кінець - 2,5 хвилини.
Загальний аналіз сечі: колір - солом'яно-жовтий, прозорість - повна, відносна щільність - 1,024, рН - 6, білок та цукор - немає, епітелій плазматичний - небагато, лейкоцити - 2-3 в п/з.
Біохімічний аналіз крові: загальний білок - 72 г/л, альбуміни - 55%, глобуліни: а, - 6%, а
2
- 10%, З - 13%, у -
16%, ACT - 34 Од/л, АЛТ - 29 Од/л, ЛФ - 80 Од/л (норма 70-142), білірубін: загальний - 16 мкмоль/л, прямий - З мкмоль/л, тимолова проба 4 Од, амілаза - 68 Од/л (норма 10-120), залізо - 7 мкмоль/л.
Кал на приховану кров: реакція Грегерсона - позитивна (+++).
ФЕГДС при поступленні: слизова оболонка стравоходу рожева. Кардія стуляється. В шлунку слизова оболонка строката з плоскими випинаннями в тілі й антральному відділі, осередкова гіперемія і набряк в антрумі.
Цибулина середніх розмірів, виражений набряк і гіперемія. На передній стінці лінійний рубець 0,5 см. На задній стінці округла виразка 1,5x1,7 см із глибоким дном і вираженим запальним валом. У дні виразки видно струмок крові, що надходить у просвіт кишки. Зроблено місцевий гемостаз.
ФЕГДС через 2 доби: ендоскопічна картина та сама, ознак кровотечі з виразки немає. Взята біопсія слизової оболонки антрального відділу.
Біопсійний тест на HP: позитивний (+++).
УЗД органів черевної порожнини: печінка не збільшена, паренхіма її гомогенна, ехогенність звичайна, судини і протоки не розширені, перипортальні тракти не ущільнені. Жовчний міхур округлої форми (56x27 мм) зі стійким перегином у н/3, вміст його гомогенний, стінки не потовщені. Шлунок містить багато рідини натще, стінки потовщені до 3 мм. Підшлункова залоза: голівка - 28 мм (норма 22), тіло - 18 мм (норма 14), хвіст - 27 мм
(норма 20), паренхіма підвищеної ехогенності.
Коагулограма: фактор VIII - 75%, фактор IX - 90%, агрегація тромбоцитів з ристоцетином і ЛДФ не змінена.
Завдання
1. Поставте діагноз.
Завдання для самостійного вирішення

Обґрунтуйте його.

Запропонуйте диференційно-діагностичний алгоритм.

Який стан у клінічній картині виступає на перший план при вступі дитини?

Чи потребувала ця дитина проведення екстрених діагностичних заходів і яких?

Лікарі яких спеціальностей повинні консультувати цю дитину й у яких

відділеннях вона повинна лікуватися?

Які ознаки характеризують кровотечі з різних відділів ШКТ?

Проведіть оцінку загального аналізу крові.

Чому дитині зроблена коагулограма?

Чи потрібно дитині додаткове гематологічне обстеження?

Як правильно взяти на дослідження аналіз калу на приховану кров?

Оцініть результати УЗД.

Яку схему терапевтичного лікування дитини Ви пропонуєте?

Що Ви знаєте про методи зупинки кровотечі з верхніх відділів ШКТ?

Які сучасні антисекреторні препарати Ви знаєте, їх позитивні і негативні властивості?

Які схеми антихелікобактерної терапії Ви знаєте?

Чи потребує дитина ферментотерапії?

Яка повинна бути тактика спостереження за хворим після виписки зі стаціонару?

109
Відповідь на ситуаційну задачу:
Задача №2. Виразка 12-палої кишки, активність І ступеня. Дуодентальна виразкова кровотеча, постгеморагічна анемія середнього ступеня тяжкості. Реактивний панкреатит, вигин середньої третини жовчного міхура.
ЗАДАЧА № 3
Хлопчик 11 років скаржиться на біль в епігастрії, що з'являється через 1,5-2 години після їжі, іноді вранці натще. Відрижка повітрям, нудота. Хворіє протягом 7 років. Не обстежувався, не лікувався.
Дитина від І вагітності, нормальних пологів, природне вигодовування до 2-х місяців. Алергічна реакція на цитрусові, моркву, яйця (висип). Режиму прийому їжі не дотримується.
Об'єктивно: зріст 137 см, вага 31 кг, шкірні покриви блідо-рожеві, синюшність під очима. Живіт не здутий, відділи кишечнику без особливостей. Симптом Менделя позитивний. Болісність при глибокій пальпації в епігастральній і пілородуоденальній зоні. Печінка не збільшена. Випорожнення регулярні, 1 раз на добу, бувають у вигляді випорожнень вівці.
Загальний аналіз крові: НЬ - 128 г/л, К.П. - 0,91, еритроцити -4,2х10 12
/л, лейкоцити - 7,2х10 9
/л, п - 3%, с - 51%,
є - 3%, л - 36%, м - 7%, Ш0Е - 6 мм/год.
Загальний аналіз сечі: колір - солом'яно-жовтий, прозора, рН - 6, відносна щільність - 1,017, білок - немає, цукор - немає, епітелій - 1-2 в п/з, лейкоцити - 2-3 в п/з.
Біохімічний аналіз крові: загальний білок - 72 г/л, АЛТ - 19 Од/л, ACT -24 Од/л, ЛФ - 138 Од/л (норма 70-
140), амілаза - 100 Од/л (норма 0-120), тимолова проба - 4 Од, загальний білірубін - 15 мкмоль/л.
ФЕГДС: слизова стравоходу рожева, кардія закритий, слизова антрального відділу шлунка плямисто гіперемована, набрякла, вкрита слизом. Цибулина 12-палої кишки і постбульбарний відділ не змінений. Взята біопсія слизової антрального відділу шлунка.
Біопсій тест на HP: позитивний.
Дихальний уреазний тест: позитивний.
УЗД органів черевної порожнини: Печінка не збільшена, паренхіма її гомогенна, ехогенність звичайна, перипортальні тракти не ущільнені. Жовчний міхур грушоподібної форми, 65x38 мм (норма 50x30) з загином в ділянці шийки, вміст гетерогенний, конкрементів немає. Підшлункова залоза не збільшена, ехогенність звичайна,контури рівні.
Завдання
1. Поставте клінічний діагноз та обґрунтуйте його.
Завдання для самостійного вирішення

Диференційно діагностичний алгоритм.

Етіопатогенез захворювання.

Як оцінюється симптом Менделя?

На чому ґрунтується експрес-діагностика HP?

Які схеми лікування HP ви знаєте?

Яка дієта необхідна даному хворому?

Призначте лікування даному хворому, та вкажіть принципи диспансерного

нагляду.

Які побічні ефекти можливо очікувати від лікування і як їх попередити?

Що таке ерадикація НР-інфекції?

Які шляхи передачі НР-інфекції?

Які фактори у даного хворого обтяжують перебіг захворювання у даного хворого?

Проведіть оцінку загального аналізу крові і сечі хворого.
Відповідь на ситуаційну задачу:
Задача №3. Хронічний антральний гастрит, HP-асоційований, в стадії загострення. Перегин жовчного міхура в ділянці шийки.
ЗАДАЧА № 4
Дівчинка 12 років, пред'являє скарги на тупі болі в животі, ниючого характеру, що виникають через 30-45 хвилин після прийому їжі, а також слабкість, швидку втомлюваність, часті головні болі. Вперше перераховані вище скарги з'явилися б місяців назад, однак обстеження і лікування не проводилося.
Дитина від І нормальної вагітності, термінових пологів. З 10 років знаходиться на диспансерному обліку в невропатолога з приводу вегето-судинної дисфункції. Мати - 40 років, страждає на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Батько - 42 роки, хронічний гастродуоденіт.
Об'єктивно: зріст 137 см, маса 31 кг. Шкірні покриви бліді, помірної вологості. Живіт не збільшений. При поверхневій і глибокій пальпації в правому підребер'ї визначається напруженість м'язів і болісність, а також болісність в епігастрії. Печінка виступає з-під краю реберної дуги на 1,5 см, край печінки м'який, еластичний,

110 безболісний. Симптом Ортнера-Грекова (+). З боку легень і серця -без патології. Випорожнення регулярні, оформлені, іноді дуже світлі.
Загальний аналіз крові: НЬ - 130 г/л, К.П. - 0,93, еритроцити -4,6х10 12
/л, лейкоцити - 7,0х 10 9
/л: п - 2%, с -
66%, є - 2%, л - 25%, м - 5% ШОЕ - 7 мм/год.
Загальний аналіз сечі: колір - світло-жовтий, прозора, рН - 5,7, відносн; щільність - 1,020, білок - немає, цукор
- немає, епітелій - невелика кількість лейкоцити - 1-2 в п/з, еритроцити - 0-1 в п/з, слиз - небагато, солі - немає бактерії - немає.
Біохімічний аналіз крові: загальний білок - 72 г/л, АЛТ - 19 Од/л, ACT 24 Од/л, ЛФ - 138 Од/л (норма 70-140), амілаза - 100 Од/л (норма 0-120 тимолова проба - 4 Од, загальний білірубін - 15 мкмоль/л, прямий – 9 мкмоль/л.
Копрограма: колір - коричневий, оформлений, рН - 7,3, м'язові волокна у невеликій кількості, крохмаль внутрішньоклітинний - небагато, йододільн флора - незначна кількість, рослинна клітковина - помірна кількість, слиз небагато, лейкоцити - 1-2 в п/з.
УЗД органів черевної порожнини: печінка - контури рівні, паренхіма гомогенна, ехогенність посилена, судини не розширені, портальна вена і змінена. Жовчний міхур 85x37 мм (норма 75x30), стінки не потовщені
Холедох - до 3,5 мм (норма 4), стінки не потовщені. Після жовчогінного сніданку - жовчний міхур скоротився на 10%.
Завдання
1. Сформулюйте діагноз і обґрунтуйте його.
Завдання для самостійного вирішення

Вкажіть диференційно-діагностичний алгоритм.

Назвіть етіопатогенетичні причини виникнення даного захворювання.

Назвіть обтяжливі фактори захворювання.

Призначте додаткові методи дослідження.

Призначте лікування даній дитині.

Тактика спостереження за хворим після виписки зі стаціонару.

Як розцінити функцію жовчного міхура після дачі жовчогінного сніданку?

За рахунок чого визначається посилення ехогенності паренхіми печінки на

УЗД органів черевної порожнини?

У чому полягає синдром Ортнера-Грекова?

Яка причина зміни кольору випорожнень в даному випадку?

Оцініть результати загального аналізу крові.

Чи існує спадкова схильність до даного захворювання?

Дайте висновок по загальному аналізу сечі.
Відповідь на ситуаційну задачу:
Задача №4. Дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпотонічним типом.
ЗАДАЧА № 5
Хлопчик, 13 років, поступив у гастроентерологічне відділення зі скаргами на болі в животі, що локалізуються в епігастрії та виникають через 15-20 хвилин після прийому їжі і тривають від 30 хвилин до декількох годин; зниження апетиту, нудоту, гіркоту в роті. Хворіє протягом 2 років, коли вперше з'явилися перераховані вище скарги, однак лікування не проводилося. За 2 тижні до надходження в стаціонар у хлопчика підсилився абдомінальний синдром, що послужило причиною госпіталізації.
У 8 років дитина перенесла кишкову інфекцію. Харчується нерегулярно, любить копченості, смажену, жирну
їжу, торти. Мати - 40 років, страждає на хронічний холецистит. Батько - 42 роки, хворіє на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Бабуся (по матері) має калькульозний холецистит.
Об'єктивно: на шкірних покривах грудей і спини - поодинокі елементи у вигляді судинних зірочок. Живіт не збільшений, болісний в епігастрії при глибокій пальпації. Печінка виступає з-під краю реберної дуги на 2 см, край м'який, еластичний, злегка болісний. Симптом Ортнера (+). По інших органах - без особливостей.
Загальний аналіз крові: НЬ - 140 г/л, К.П. - 0,93, еритроцити -4,5х10 12
/л, лейкоцити - 9,5х 10 9
/л: п - 2%, с -
64%, є - 1%, л - 26%, м - 7%, Ш0Е -15 мм/год.
Загальний аналіз сечі: колір світло-жовтий, прозора, рН - 5,5, відносна щільність - 1,020, білок - немає, цукор - немає, епітелій - невелика кількість, лейкоцити - 0-1 в п/з, еритроцити - немає, слиз - небагато, солі - немає, бактерії - немає.
Біохімічне аналіз крові: загальний білок - 72 г/л, АЛТ - 19 Од/л, ACT - 24 Од/л, ЛФ - 138 Од/л (норма 70-140), амілаза - 100 Од/л (норма 0-120), тимолова проба - 4 Од, загальний білірубін -15 мкмоль/л, прямий - 3 мкмоль/л.
ФЕГДС: слизова оболонка стравоходу рожева, кардія стуляється. Слизова оболонка шлунка в антральному відділі гіперемована, цибулина середніх розмірів, набрякла, гіперемована. Постбульбарні відділи не змінені.
УЗД органів черевної порожнини: печінка - контури рівні, паренхіма гомогенна, ехогенність не посилена, судинна сітка не розширена, портальна вена не змінена. Жовчний міхур звичайної форми, стінки - до 5-6 мм

111
(норма 2 мм), виражена шаруватість стінок, внутрішні контури нерівні. Холедох - до 5,5 мм (норма 4), стінки потовщені.
Завдання
1. Поставте клінічний діагноз, обґрунтуйте його.
Завдання для самостійного вирішення

Проведіть диференційну діагностику.

Назвіть етіологію даного захворювання.

Назвіть додаткові методи дослідження.

Призначте лікувальне харчування.

Призначте лікування даній дитині.

Тактика диспансерного спостереження.

Як Ви розцінюєте перебіг хвороби і які фактори тому сприяють?

Чи є спадкова схильність до даного захворювання?

Що є провокуючим фактором для розвитку больового абдомінального приступу?

Про що говорять поодинокі елементи у вигляді судинних зірочок на шкірі?

Що таке симптом Ортнера?

Дайте висновок по загальному аналізу крові.

Дайте висновок по загальному аналізу сечі.
Відповіді на ситуаційні задачі:
Задача №5. Хронічний холецистохолангіт в стадії загострення.
ЗАДАЧА № 6
Хлопчик 12 років, пред'являє скарги на гострий біль у животі, що локалізується в правому підребер'ї, віддає в праву лопатку і поперекову ділянку, нудоту і багаторазове блювання їжею, що з'їв.
Біль у животі з'являється через 15 хвилин після сніданку, що складається з бутерброда з маслом, яйця, кави.
Подібний приступ спостерігався 7 місяців назад. Випорожнення періодично знебарвлені.
Дитина, від І вагітності, термінових пологів. Маса при народженні 3500 г, довжина 55 см, на природному вигодовуванні до 9 місяців. Мати страждає на жовчнокам'яну хворобу (проведена холецистектомія). У батька хронічний гастродуоденіт, у бабусі (по матері) - калькульозний холецистит.
Об'єктивно: дитина підвищеного вгодовування. Шкіра злегка жовтявого відтінку, склери субіктеричні. Органи дихання і серцево-судинної системи без патології. При поверхневій пальпації живота відзначається ригідність м'язів правої половини, болісність. Перкуторно край печінки +2 см. Міхурові симптоми: Мерфі (+), Ортнера (+),
Георгієвського-Мюссі (+).
Загальний аналіз крові: НЬ - 130 г/л, еритроцити - 4х10 12
/л, К.П. - 0,95, лейкоцити - 10х10 9
/л: п - 7%, с - 62%, є
- 2%, л - 24%, м - 5%, ШОЕ - 15 мм/год.
Загальний аналіз сечі: колір світло-жовтий, прозора, рН - 6,5, відносна щільність - 1,025, білок - немає, цукор - немає, лейкоцити - 2-3 в п/з, еритроцити - немає, жовчні пігменти - (+++).
Біохімічний аналіз крові: загальний білок - 75 г/л, альбуміни - 55%, глобуліни: а, - 3%, а
2
- 12%, (3 -12%, у-
18%, АЛТ - 50 Од/л, ACT - 60 Од/л, ЛФ -160 Од/л (норма 70-140), амілаза - 80 Од/л (норма 10-120), тимолова проба - 5 Од, загальний білірубін - 32 мкмоль/л, зв'язаний білірубін - 12 мкмоль/л.
УЗД органів черевної порожнини: печінка - контури рівні, паренхіма гомогенна, ехогенність посилена, портальна вена не змінена. Жовчний міхур
- стінки до б мм (норма 2 мм), в області шийки визначається гіперехогенне утворення розмірами до 10-12 мм, що дає акустичну тінь. Підшлункова залоза
- гетерогенної ехогенності, головка - 19 мм (норма 18), тіло - 15 мм (норма 15), хвіст - 20 мм (норма 18), гіперехогенні включення.
Завдання
1. Поставте діагноз і обґрунтуйте його.
Завдання для самостійного вирішення

Проведіть диференційний діагноз.

Назвіть причини захворювання.

Які анамнестичні дані сприяли розвитку захворювання?

Який фактор спровокував загострення захворювання в дитини?

Прокоментуйте загальний аналіз крові, чи допомагає він у постановці

діагнозу?

Прокоментуйте біохімічний аналіз крові.

Яка інформативність УЗД в постановці діагнозу?

Чи має дитина потребу у додаткових методах дослідження і яких?

Принципи лікування даного захворювання, включаючи лікувальне харчування.

Якими фахівцями повинний спостерігатися хворий і на яких етапах?

Показання до хірургічного лікування.

112

Які види оперативного втручання можна рекомендувати?

Назвіть склад каменів у залежності від віку.
Відповідь на ситуаційну задачу:
Задача №6. Жовчнокам'яна хвороба, період нападу, калькульозний холецистит.
Рекомендована література
Основна
1. Майданник В.Г. Педиатрия: Учебник для студентов высших мед. учебных заведений.- Харьков:Фолио,
2004.- 1125 с.
2. Педіатрія: Навчальний посібник / за ред.. Тяжкої О.В. – К.:Медицина, 2005.- 552 с.
3. Педіатрія. За ред. проф. Тяжкої О.В. – Вінниця: Нова Книга, 2006.- 1096 с.
4. Сміян І.С. Лекції з педіатрії.-Тернопіль: Підручники посібники,2006.-768 с.
Додаткова
1. Белоусов Ю.В., Белоусова О.Ю. Функциональные заболевания пищеварительной системы у детей. – Х.:ИД
«ИНЖЭК», 2005.-256.
2. Шабалов Н.П. Детские болезни. - 5-е изд., перераб. и доп. - С-Пб, 2004.
ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ
І. Конкретні цілі:
1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.
3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності, дисметаболічних нефропатіях у дітей.
4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи
(циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності, дисметаболічних нефропатій у дітей.
5. Ставити попередній діагноз при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.
6. Здійснювати прогноз життя при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.
7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій нефрології.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

скачати