2.4. Екзистенційні потреби особистості (Е. Фромм)
На переконання Е. Фромма, у природі людини закладені унікальні екзистенційні потреби. Вони не мають нічого спільного з соціальними та агресивними інстинктами. Найбільш могутня мотиваційна сила особистості, як стверджував Е. Фромм, - це конфлікт між двома прагненнями - до свободи та безпеки, що зумовлений існуванням екзистенційних потреб. Фромм визначив п'ять основних екзистенційних потреб людини.
Потреба у встановленні стосунків. Кожній людині властиве прагнення турбуватися про когось, співчувати комусь та нести відповідальність за когось. Так людина долає відчуття відчуженості та ізоляції. Ідеальний шлях встановлення стосунків зі світом - це шлях «продуктивної любові», що допомагає людям працювати разом і в той же час не втратити почуття своєї індивідуальності. Якщо ця потреба не задовольняється, людина стає нарцистичною, вона відстоює лише свої власні інтереси і не здатна довіряти іншим.
2. Потреба в подоланні. Людині властиве прагнення проявити свою творчу діяльну сутність і подолати свою пасивність. Оптимальний спосіб задоволення потреби - це діяльність і творчість. Творча діяльність, яка може виявлятись у мистецтві, продукуванні ідей, створенні речей або вихованні дітей, допомагає людині подолати пасивність, заданість свого існування й утвердити власну значущість, досягти почуття свободи. Неможливість задовольнити таку суттєву потребу стає причиною людської деструктивності.
Потреба у вкоріненні. Важливою потребою людини є прагнення бути в єдності із навколишнім світом. Потреба виникає з самого моменту народження людини, коли рветься біологічний зв'язок з матір'ю. Почуття безпеки і єдності забезпечується батьківською турботою та опікою, від якої доросла людина поступово відмовляється. У зрілої людини почуття розриву єдності з життям з'являється, коли вона усвідомлює наближення смерті. Впродовж усього життя особистість переживає потребу в укоріненні, прагне пережити почуття стабільності та надійності, що схоже на те почуття захищеності, яке забезпечував зв'язок з матір'ю. Ті ж, хто зберігають симбіотичні зв'язки зі своїми батьками, родиною, спільнотою як спосіб задовольнити свою потребу в укоріненості, не здатні повною мірою відчувати свою особисту цілісність та свободу.
Потреба в ідентичності. Суттєвою для людей є внутрішня потреба власної тотожності, тобто ідентичності, завдяки якій вони відчувають свою несхожість на інших та усвідомлюють, хто вони насправді. Для кожної особистості важливо сказати собі: «Я - це Я». Особистості з ясним та чітким усвідомленням своєї індивідуальності вважають себе володарями власного життя, а не виконавцями чужих вказівок. Копіюючи чиюсь поведінку, проявляючи сліпу конформність, особистість не здатна досягти почуття власної ідентичності.
Потреба в системі поглядів та відданості. Особистості важливо мати стабільну і надійну основу для пояснення складності світу. Це забезпечується формуванням системи орієнтацій, тобто системи переконань, що дають змогу особистості сприймати та розуміти реальність, без якої вона була б не здатна діяти цілеспрямовано і потрапляла б у тупикові ситуації. Об'єктивний і раціональний погляд на природу та суспільство має величезне значення для особистості, необхідний для збереження психічного здоров'я. Особистість також має потребу в об'єкті відданості та поклоніння, у присвяті свого життя чомусь важливому - вищій меті, Богу, - що становило б для неї сенс життя. Присвята життя таким вищим цінностям забезпечує можливість подолання ізольованого існування і надає життю певного сенсу.
Особливості екзистенційних потреб полягають у тому, що їх виявлення та заспокоєння відбувається в певному соціально-економічному контексті і залежить від нього. Можливості задоволення екзистенційних потреб, які надаються певним суспільством, формують у людей певну структуру особистості або «основні орієнтації характеру» (Е. Фромм), що залишаються незмінними.
2.5. Невротичні потреби особистості за К. Хорні
Карен Хорні обстоювала позицію, що в дитинстві домінують дві потреби - у задоволенні та безпеці. Головною потребою в розвитку дитини що впливає на її формування, є потреба у безпеці. Вона виявляється у прагненні дитини бути любимою, бажаною та захищеною від небезпек навколишнього світу. Завдяки задоволенню цієї потреби, що є важливішою, ніж задоволення потреб фізичного виживання, формується здорова особистість. Якщо ж батьки не здатні проявити істинну любов і турботу, вони тим самим стимулюють внутрішній конфлікт дитини між залежністю від своїх батьків і почуттями образи та невдоволеності. Витіснені переживання та конфлікти, що можуть бути зумовлені відсутністю підтримки, насмішками, непослідовною поведінкою батьків або їхньою надмірною турботою, проявляються в подальших стосунках дитини з іншими людьми. Тривале перебування дитини в таких умовах приводить до формування базальної тривоги, яку Хорні визначала як «відчуття самотності та безпорадності перед лицем потенційно небезпечного світу» (1950).
Невротичні особистості формуються в умовах явного дефіциту теплоти і безпеки в стосунках з батьками, оскільки, прагнучи до безпеки і подолання тривоги, дитина вибирає і формує властиву для неї захисну стратегію. Карен Хорні описала десять таких захисних стратегій, визначивши їх як невротичні потреби, або тенденції особистості.
Таблиця1. Невротичні потреби, описані Карен Хорні
| | Невротична потреба | Поведінкові прояви потреби |
| 1 | У любові та схваленні | Не заспокоюване нічим прагнення бути об'єктом любові та захоплення, підвищена чутливість до критики, відчуженості, непривітності з боку інших |
| 2 | У партнері-керівникові | Надмірна залежність від інших, страх отримати відмову або залишитись самотнім; переоцінка любові та переконаність у тому, що любов вирішує все |
| 3 | У чітких обмеженнях | Надання переваги такому життєвому стилю, при якому першочергове значення мають обмеження і встановлений порядок, невимогливість, схильність задовольнитись малим і підпорядковуватись іншим |
| 4 | У владі | Домінування і контроль над іншими як самоціль, презирливе ставлення до проявів слабкості |
| 5 | В експлуатації інших | Страх бути використовуваним іншими, страх виглядати «тупим у їхніх очах», але разом з тим небажання зробити щось, щоб перехитрити їх |
| 6 | У суспільному визнанні | Бажання бути об'єктом захоплення з боку інших, залежність уявлень про себе від статусу |
| 7 | У захопленні собою | Прагнення створити прикрашений образ своєї особи, позбавлений недоліків, обмежень, потреба в компліментах та лестощах |
| 8 | У честолюбстві | Сильне прагнення бути кращим, незважаючи на наслідки, страх невдачі |
| 9 | У самодостатності та незалежності | Уникнення будь-яких стосунків, що передбачають певні обов'язки, дистанціювання від усіх і всього |
| 10 | У бездоганності, неподоланності | Спроби бути морально непогрішимим та бездоганним у всіх відношеннях, підтримка враження досконалості та доброчесності |
Карен Хорні вважала, що невротичні потреби властиві всім людям. Вони допомагають людині подолати почуття безпорадності, відчуженості, самотності, яких у житті неможливо уникнути. Але невротичні особи діють недостатньо адаптивно, вони спираються лише на певну потребу і не можуть змінювати свою позицію. Невротична особа обирає для себе одну потребу і намагається задовольнити її у всіх можливих ситуаціях соціальної взаємодії. Хорні так висловилась про цю особливість невротичної особистості: «Якщо вона має потребу в любові, то вона добивається її від друга і від ворога, від працедавця та чистильника взуття» (1942).
Потреба стає невротичною в тому випадку, коли особистість невтомно прагне перетворити її задоволення у спосіб життя. Невротичну потребу в любові не можна заспокоїти в принципі: чим більшого досягає невротик, тим більшого він хоче, і тому задоволення не настає ніколи. Пошук досконалості тим більше приречений на провал. Всі описані невротичні потреби нереалістичні, тому зумовлюють розвиток внутрішніх конфліктів,
2.6. Піраміда потреб та прагнення до самоактуалізації (А. Маслоу)
А. Маслоу визначав потреби людини як інстинктоїдні утворення. Вони генетично детерміновані, однак це лише пережитки інстинктів: «У людей більше немає інстинктів у тваринному вигляді, владних безпомилкових внутрішніх голосів, котрі однозначно вказують їм, що робити, коли, де, як і з ким. Все, що у нас залишилось, - це пережитки інстинкту» (А. Маслоу, 1968). Поведінка особистості мотивована певною системою потреб, що ви никають у певній послідовності й ієрархічно впорядковані. Для того щоб вищі потреби заявили про себе, спочатку мають бути заспокоєні потреби, що розташовані на нижчих рівнях ієрархії. Порядок домінування потреб особистості такий: фізіологічні потреби; потреби безпеки та захисту; потреби належності та любові; потреби самоповаги; потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення.
Фізіологічні потреби. Потреби цього рівня - це потреби фізичного виживання: в їжі, воді, кисневі, сні, активності, захисті від екстремальних температур, сенсорній стимуляції. Це основні, найбільш сильні і невідкладні потреби. Якщо людина не задовольнить цих потреб на якомусь мінімальному рівні, вона не буде зацікавленою в потребах вищих рівнів ієрархії. Окреслені потреби мають і таку характерну рису: якщо якась одна з цих потреб залишається незадоволеною, вона дуже швидко стає настільки домінуючою, що всі інші потреби відходять на задній план. Закономірність того, що увага людини звично переміщається від більш високих потреб до низьких, якщо вони перестають задовольнятись, свідчить про те, що потреби підтримки життя є принципово важливими для розуміння її поведінки.
Потреби безпеки та захисту. До цього рівня належать потреби в організації, в законі і порядку, в прогнозованості подій, у відсутності таких загрозливих сил, як хаос, хвороби, страх. Можна визначити їх як потреби довготривалого виживання. Люди мають потребу жити у відносно стабільній безпечній та прогнозованій обстановці. Вони прагнуть звільнитися від страху, тривоги, хаосу. Більшість людей сприймають стабільне турботливе суспільство як неодмінну умову існування. Маслоу висловив гіпотезу, що певні типи невротичних порушень у дорослих мотивовані пошуком безпеки. Невротичні люди поводяться так, ніби на них насувається велика катастрофа, вони намагаються перетворити свій світ на надійну чітко організовану реальність, у якій не можуть з'явитися нові непередбачені обставини. Потреби безпеки невротичних людей бувають специфічно виявлені в пошуку захисника, більш сильної людини. Слід підкреслити, що умови стабільності, надійності, прогнозованості надзвичайно важливі для розвитку особистості дитини. Не менш суттєвими потреби безпеки є для дорослих здорових людей. Здорова людина прагне надійності в роботі, умовах зарплати. Пошуками безпеки мотивовані такі дії людей, як створення накопичувальних рахунків, придбання страхових полісів. Одним із засобів організації свого світу як безпечного і надійного є відданість людей різним системам релігійних та філософських переконань, що підтримують почуття безпеки.
3. Потреби належності та любові. На цьому рівні люди прагнуть встановити стосунки прихильності з іншими, у спільнотах, сім'ї. Домінуючою метою людини на цьому рівні є групова належність. У задоволенні потреб цього рівня особистість може зустрітися з певними перешкодами в суспільному контексті. Багато людей неохоче встановлюють теплі стосунки, проявляють привітність, люб'язність. Люди гостро переживають муки самотності, відсутність друзів і любимих людей або соціальне відчуження. У таких умовах може розвиватись дезадаптація та різні види патології. Любов є основною передумовою здорового розвитку особистості. Маслоу зробив висновки про існування суттєвої кореляції між щасливим дитинством та психічним здоров'ям дорослої людини. Маслоу визначав два види любові дорослих: дефіцитарна, або Д-любов, і буттєва, або Б-любов. Д-любов розвивається з дефіцитарних потреб і полягає в прагненні отримати те, чого нам не вистачає (поваги, теплоти, товариства Б-любов ґрунтується на визнанні цінності інших людей і стосунків з ними без того, щоб використовувати їх, змінювати чи керувати ними. Маслоу визначав її як любов «буття» іншого, незважаючи на його недосконалість. Зріла любов являє собою здорові ніжні стосунки, що ґрунтуються на взаємній повазі, захопленні, довірі. Для здорового почуття власної гідності людині дуже важливо, щоб її визнавали інші та вважали гідною поваги. Поверхові відчужені стосунки між людьми приводять до почуття відчаю, спустошеності, безсенсовності існування. Силу потреб любові та належності яскраво й переконливо описав Паскаль: «Чим би не володіла людина на землі - прекрасним здоров'ям, будь-якими благами життя, вона все-таки незадоволена, якщо не має поваги людей... Маючи всі можливі переваги, вона не відчуває себе задоволеною, якщо не займає гідного місця в умах... Ніщо не може відволікти людину від цієї мети... Навіть ті, хто зневажає рід людський, знущається з інших людей без жалю, як з худоби, і ті хочуть, щоб люди поклонялись та вірили їм...»
4. Потреби самоповаги. Потреби самоповаги Маслоу поділив на дві групи: самоповага та повага інших. Перший тип потреб характеризується такими категоріями, як компетентність, впевненість, досягнення, незалежність та свобода. Особистості важливо усвідомлювати, що вона гідна самоповаги, може справлятися із завданнями та вимогами життя. Другий тип потреб характеризується таким категоріями, як престиж, визнання, репутація, статус, оцінка, прийняття у соціальному оточенні. У такому випадку для особистості важливо знати, що те, що вона робить, визнано та високо оцінюється значимими людьми. Задоволення потреб цього рівня породжує почуття впевненості у собі, розвиває почуття власної гідності та усвідомлення, що особистість є корисною та необхідною в цьому світі. Фрустрація цього рівня потреб зумовлює почуття невпевненості, неповноцінності, пасивності та залежності. Негативне самосприйняття викликає почуття безпорадності перед життєвими проблемами, ускладнює подолання життєвих труднощів. Маслоу підкреслював, що здорова самоповага ґрунтується на заслуженій повазі інших людей, а не на славі лестощах чи соціальному статусі. Звідси можна окреслити ті небезпеки, що виникають у житті особистості. Задоволення потреби в повазі надто ризиковано будувати на оцінці інших людей, не осмислюючи реальні власні досягнення, компетенції та здібності, не звертаючись до власного почуття ідентичності. Самоповага, що тримається на оцінках інших людей, ставить людину в ситуацію психологічної небезпеки. Надійна та стійка самоповага виникає тоді, коли вона грунтується на нашій справжній значимості, а не на тих зовнішніх чинниках, що знаходяться поза контролем особистості.
Потреби самоповаги задовольняються з різних джерел та виявляються досить різноманітно: повага однолітків та популярність серед них, наявність дружної сім'ї, хорошої посади чи державних нагород. Маслоу вважав, що потреби самоповаги досягають максимального рівня в зрілому віці, а в подальшому їх інтенсивність зменшується. Зменшення інтенсивності потреби самоповаги з віком, на думку вченого, зумовлено такими причинами: дорослі більш реалістично оцінюють свою дійсну значимість та цінність, тому потреби самоповаги більше не виступають провідними мотиваційними силами їхнього життя. Більшість дорослих мають достатньо досвіду ситуацій, коли їх поважали, визнавали, тож це дає їм змогу, спираючись на подібний досвід, рухатись до більш високих рівнів мотивації. З огляду на це зрозумілим є твердження Маслоу про те, що лише після досягнення зрілого віку можлива справжня самоактуалізація.
5. Потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Самоактуалізація визначається Маслоу як бажання людини максимально розвинути свої здібності, стати тим, ким вона може стати. Особистість, що досягає цього рівня, повністю використовує свої таланти, здібності й потенціал. У процесі самоактуалізації особистість стає саме такою, якою вона може бути, і досягає вершини свого потенціалу.
1 2 3 4 5 6