Закономірності функціонування ієрархії потреб. Якщо людина потрапляє в ситуацію вибору між нижчими і вищими потребами, вона надає перевагу нижчим. Принципово важливим є те, що хоча нижчі потреби є визначальними для виживання та психічного здоров'я, але максимум психічного здоров'я та благополуччя досягається тільки на основі задоволення вищих потреб.
Вищі потреби особистості мають ряд особливостей
Вищі потреби з'являються пізніше, у процесі як філогенетичного, так і онтогенетичного розвитку.
2. Вищі потреби менш важливі для виживання, тому їх задоволення може бути відкладене на невизначений термін. Якщо вищі потреби не задовольняються, вони можуть повністю шикнути. Суб'єктивно вищі потреби сприймаються не таким терміновими (невідкладними), однак саме їх задоволення сприяє переживанню власного життя як щасливого, повного. Вищі потреби зумовлюють щастя, спокій, багатство внутрішнього життя особистості, а також вони важливі для вдосконалення та розвитку суспільства.
Задоволення вищих потреб пов'язане з цілим рядом додаткових умов, і вони вимагають більш сприятливого зовнішнього середовища.
Ієрархія потреб поширюється на всіх людей. Вищі потреби є дуже слабкими і вразливими, вони легко пригнічуються у несприятливих умовах, від неправильного навчання, під впливом страху. Прагнення актуалізувати свій потенціал є складовою загальнолюдської природи, а не психологічним утворенням, зумовленим вихованням та умовами життя.
Ієрархічний набір потреб спільний для всіх людей, але для кожної особистості унікальним є те, як людина виражає свої потреби. Маслоу пов'язував мотиваційні процеси з рівнем розвитку особистості: чим вище особистість може піднятися в цій ієрархії, тим яскравішу індивідуальність, кращі людські якості та психічне здоров'я вона продемонструє.
Маслоу вважав, що при самоактуалізації особистості розвиваються потреби знати, розуміти, потреби в трансцендентності, естетичні потреби. Вчений намагався виявити та дослідити тих людей, життя яких відбувається на рівні вищих потреб. Самоактуалізація не обов'язково має відбуватися у формі творчої діяльності. Всі можуть актуалізувати свій потенціал, якнайкраще виконуючи свою діяльність: спортсмен - у тренуванні, студент - у навчанні, мати - піклуючись про своїх дітей. Конкретні форми самоактуалізації надзвичайно різноманітні, і саме на рівні самоактуалізації люди максимально відрізняються один від одного.
Маслоу підкреслював, що чим нижче розташована потреба в ієрархії, тим вона сильніша та пріоритетніша, однак він розумів, що існують певні винятки.
Творчі люди можуть розвивати свій талант у дуже несприятливих умовах і продовжувати свою працю в умовах не тільки соціальної ізоляції, а навіть тоді, коли під загрозою їхнє фізичне існування. Відстоюючи свої політичні погляди чи важливі цінності, люди готові скоріше переносити голод і навіть померти, ніж відмовитись від своїх переконань. Маслоу вказував, що окремі люди створюють свою власну ієрархію потреб внаслідок особливостей своєї біографії. Наприклад, можуть надавати більший пріоритет потребі поваги, ніж любові та належності, бути менш зацікавленими в теплих міжособистих стосунках, але серйозно зосередженими на просуванні по службовій драбині.
Маслоу зазначав як дуже суттєвий момент, що потреби, хоча і підпорядковані в ієрархії, ніколи не задовольняються за принципом «все або Особи, які страждають на метапатологію, дуже часто не усвідомлюють цього. Маслоу висловив гіпотезу, що порушення в когнітивному функціонуванні особистості може вказувати на наявність метапатології як депривацію її метапотреб. Наприклад, активне заперечення людиною можливості знайти істину може зробити її недовірливою, боязкою, упередженою до інших, підозрілою. Такий психологічний стан людини психологи називають паранояльним. Порушенням когнітивного функціонування є також ослаблення допитливості, цікавості до життя. Це також може розглядатись як свідчення депривації когнітивних метапотреб. Існують такі варіанти особистісного існування, коли у людини зовсім немає інтересу не лише до подій у світі, наукових відкриттів, нових стилів живопису, а навіть до прогнозу погоди. Метамотивовані люди є дуже допитливими, вони цікавляться всім на світі, постійно позитивно спрямовані на новий досвід, вони не можуть ігнорувати великі таємниці життя і залишатись до них байдужими. Проявом метапатології виступають також спотворення ціннісного розвитку: деякі люди не можуть розрізнити, що добре, що погано, і тому вони позбавлені метапрагнень до вдосконалення, доброти, чесності. Ціннісна невизначеність виступає виявом метапатології, тобто збіднення соціальних почуттів, неповаги до інших і байдужості до таких етичних цінностей, як благородство чи співчуття.
Різні типи мотивації зумовлюють різні способи життя, відповідно або дефіцитарний спосіб життя(Д-життя), або метаспосіб життя (Б-життя).
Д-життя базується на дефіцитарній мотивації, спрямоване на те, щоб задовольнити дефіцит чи вимоги оточення. Такий стиль життя орієнтований на зняття напруження, гомеостаз та імпульсивне задоволення Д-орієнтована особистість (дефіцитарно орієнтована) керується принципом: «Живи сьогоднішнім днем, тому що завтра може не настати». Вона є звичайним респондентом, що просто реагує на стимули, на заохочення та покарання, на надзвичайні обставини, біль і страх, на вимоги інших людей, на рутинні щоденні події. Д-життя сповнене одноманітності, рутини, визначається прагненням займатись речами нескладними, але приємними, відмовою від серйозного ставлення до чого-небудь, а суб'єкт життя, зосереджений на підтриманні такого положення, є спустошеною, охопленою нудьгою людиною, яку ніщо не надихає. Така особистість прагне жити спокійно і щаслива тим, що її щастя полягає в безпеці та вдоволеності. Умови безпечного існування для неї бажаніші за такі, що вимагають багато сил і спрямованості на честолюбні цілі повного розкриття свого потенціалу. Можна метафорично так змалювати їхній стан: вони стоять на порозі самоактуалізації і не в змозі його переступити.
Б-життя можна описати як зусилля, ривок, коли людина використовує всі свої сили і здібності. Б-орієнтована особистість (буттєво орієнтована) проявляє себе спонтанною, відкритою для переживань, творчою та більш зосередженою, її життя сповнене щасливих та хвилюючих моментів, а вона сама є зрілою, наповненою, унікальною, своєрідною. У житті середньої людини моменти буттєвої орієнтованості досить рідкісні, і навіть коли вони настають, середня людина не в змозі розрізнити та не встигає усвідомити їх повною мірою, тому її пам'ять швидко відносить такі моменти в минуле. Здається, що у своєму плині Б-життя відзначається відсутністю актуальних устремлінь, потреб, бажань, людина ніби переступила межу звичайних потреб та прагнень і перебуває у стані завершення та досягнення цілей. Б-орієнтована людина нічого не робить, щоб уникнути болю, дискомфорту, щоб рухатись до якоїсь особливої мети: «Вона просто є. Радості досягнуто, що означає тимчасовий кінець прагнення до радості» (Маслоу, 1966).
У сучасній психології теорія мотивації Маслоу не знайшла достатнього емпіричного підтвердження, однак її вивчення помагає достатньо системно охопити й осмислити різноманітні мотиваційні особистісні реалії. Судячи з того, як широко вивчається й обговорюється, як незмінно приваблює викладачів і студентів піраміда потреб, вона є хорошим (суттєвим і хвилюючим) варіантом відповіді на мотиваційне питання персонології.
Таблиця 2. Характеристики метапотреб особистості (Маслоу, 1968)
| | Метапотреба | Характеристики метапотреби |
| 1 | Цілісність | Єдність, інтеграція, тенденція до тотожності, взаємопов'язаність, простота, організація, структура, дихотомія трансцендентного, порядок |
| 2 | Досконалість | Необхідність, справедливість, точність, неухильність, доречність, правосуддя, завершеність, обов'язковість |
| 3 | Завершеність | Закінчення, фінал, утвердження, виконання, доля, фатум |
| 4 | Закон | Справедливість, бездоганність, порядок, законність, повинність (обов'язковість) |
| 5 | Активність | Процес, рухливість, спонтанність, саморегуляція, повне функціонування |
| 6 | Багатство | Диференціація, складність |
| 7 | Простота | Чесність, відкритість, сутність, абстракція, основна структура |
| 8 | Краса | Правильність, форма, життєвість, простота, багатство, цілісність, досконалість, завершеність, унікальність, благородство |
| 9 | Доброта | Правота, бажаність, обов'язковість, справедливість, добра воля, чесність |
| 10 | Унікальність | Особливість, індивідуальність, непорівнюваність, новизна |
| 11 | Ненапруженість | Легкість, відсутність напруження, зусиль, складнощів, вишуканість, досконалість |
| 12 | Гра | Забава, задоволення, розвага, гумор, достаток, легкість |
| 13 | Істина, чесність, реальність | Відкритість, простота, багатство, обов'язковість, чиста і справжня краса, завершеність, сутність |
| 14 | Самодостатність | Автономія, незалежність, відсутність потреби в інших для того, щоб бути самим собою, самовизначення, вихід за межі оточення, відокремленість, життя за власними правилами |
2.7. Провідний мотив життя особистості: тенденція до актуалізації
(К. Роджерс)
У своїй концепції особистості К. Роджерс висунув гіпотезу, за якою поведінка людини спрямовується та підтримується єдиним мотивом, який він назвав тенденцією до актуалізації.
Тенденція до актуалізації - це властива організму тенденція розвивати всі свої здібності, щоб зберегти та розвинути свою особистість. Ця фундаментальна тенденція і є єдиним (унітарним) мотивом, властивим людині, і для пояснення поведінки особистості жодні інші специфічні мотиви, на думку Роджерса, більше не потрібні. Будь-які інші потреби та мотиви можна пояснити як один із проявів тенденції актуалізації.
Найважливіший мотив особистості полягає в тому, щоб актуалізувати, зберегти і розвинути себе, максимально виявити кращі якості своєї особистості. За відсутності зовнішніх обмежень тенденція актуалізації виявляється через різні форми поведінки. Вона виступає центральним джерелом енергії в організмі і визначає те, що людина завжди прагне до якоїсь мети (творчість, зміни в оточенні, дослідження). Врешті-решт тенденція до актуалізації спрямовує людину до автономії та самодостатності. Конкретними проявами тенденції до актуалізації є бажання досягти чогось або завершити справу, отримати певні результати (хорошу оцінку, посаду, спортивний успіх, написати наукову статтю). Тенденція до актуалізації проявляється в тій наполегливості, з якою діти навчаються ходити, вчений проводить дослідження, музикант вправляється в майстерності, а підліток бореться за свою ідентичність, - у всіх спробах особистості підвищити власну компетентність.
У прояві тенденції до актуалізації величезне значення має оцінка життєвого досвіду з тої позиції, якою мірою він сприятиме актуалізації. Оцінка життєвого досвіду здійснюється за допомогою специфічного процесу, який Роджерс назвав організмічним оцінним процесом. Особистість позитивно оцінює досвід, що сприяє її розвитку та актуалізації. Люди прагнуть до тих переживань, котрі посилюють особистість, відповідають спрямованості до самоактуалізації (переживання-посилення Я) та уникають тих переживань, що сприймаються як переживання-заперечення Я. Організмічний оцінний процес дає змогу особистості оцінити свій життєвий досвід з позиції сприяння чи перешкоджання актуалізації.
У процесі актуалізації людина досягає особливої мети - стає особистістю, яка вповні функціонує. Прагнучи до цього, особистість проживає життя, сповнене хвилювання та пошуку. Особистість є активною та самоактуалізованою завдяки тому, що це її природа. Для пояснення її поведінки не треба шукати інших специфічних мотивацій (інстинктів, прагнень): кожна людина мотивована просто тим, що живе. Роджер не мав сумнівів, що людина є вільною в тому, щоб зробити вибір та творити своє життя. Свобода - це складова тенденції до самоактуалізації: завдяки тенденції до самоактуалізації людина має можливість відійти від зовнішнього контролю та перейти до внутрішнього контролю й автономної поведінки. Чим активніше діє тенденція до актуалізації, тим сильнішою буде тенденція подолання несприятливого досвіду і ціннісних умов раннього дитинства, більшою стане усвідомленість і відкритість внутрішніх та зовнішніх переживань, свобода у формуванні себе і свого життя. Тенденція до самоактуалізації максимально ефективна в особистостей з повним функціонуванням. Вони досягають свого повного функціонування, тому що вважають себе першоджерелом власної свободи і дійсно користуються свободою в кожний момент часу.
3. Мотивація особистості та її спрямованість
3.1. Мотивація особистості та її спрямованість (визначення, гіпотези, теорії)
Мотивація - це сукупність факторів, що визначають поведінку та підтримують психічну активність на певному рівні.
Мотивація - це сукупність усіх мотивів поведінки та діяльності особистості. Для оцінки мотивації використовуються такі параметри, як множинність, ієрархічність, структурність.
Множинністьхарактеризує розвинутість змісту мотивів, тобто кількість мотивів.
Структура мотиваціїхарактеризується пов'язаністю мотивів між собою в межах одного рівня.
Ієрархічністьвизначається домінуванням різних груп мотивів.
Спрямованість розглядається як ієрархія потреб особистості та відповідних їм мотивів. Спрямованість - це системотвірна властивість особистості, вона утворює генеральну динамічну тенденцію особистості.
У спрямованості особистості має місце цікава двосторонність, яка підкреслена С. Л. Рубінштейном: «Проблема спрямованості - це, перш за все, питання про динамічні тенденції, котрі як мотиви визначають діяльність, самі ж, у свою чергу, визначаються її цілями і завданнями».
«Таким чином, психологічний аналіз потреб неминуче перетворюється на аналіз мотивів. ...Тут ми наражаємося на справжній опір: хіба не очевидно, що... людина діє тому, що вона хоче. Але суб'єктивні переживання, вміння, бажання тощо не є мотивами, оскільки самі вони не здатні породити спрямовану діяльність, і тому головне психологічне питання полягає в тому, щоб зрозуміти, в чому полягає предмет цього хотіння, оажання чи пристрасті.
...Одні мотиви, спонукаючи до діяльності, разом з тим надають й особистісного смислу, ми будемо називати їх смислотвірними мотивами. Інші співіснують з ними, виконують роль спонукальних факторів (позитивних чи негативних) - іноді гостро емоційних, афективних, - позбавлені смислотвірної функції; ми будемо умовно називати такі мотиви мотивами-стимулами.
...Однак смислотвірні мотиви завжди займають вище ієрархічне місце, навіть якщо вони не відзначаються прямою афектогенністю. Будучи провідними в житті особистості, для самого суб'єкта, вони можуть залишатись "за ширмою" - і з боку свідомості, і з боку своєї безпосередньої афективності» (О. М. Леонтьєв, 1975).
1 2 3 4 5 6