Фактори попиту на інвестиції
Визначити чинники, що впливають на інвестиційний попит, означає побудувати відповідну функцію інвестицій.
При визначенні чинників, що впливають на інвестиційний попит, доцільно всі інвестиції структуризувати за трьома компонентами: інвестиції в основний капітал (виробничі інвестиції), інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси (товарно-матеріальні запаси). Центральне місце серед всіх інвестицій займають інвестиції в основний капітал.
Кейнсіанська функція інвестицій формується на основі 3 передумов:
- Попит на інвестиції залежить від чистого прибутку;
- Інвестиції реалізуються в майбутньому, тому враховується очікуваний чистий прибуток;
- Очікуваний прибуток від інвестицій зіставляється з відновленою вартістю капітального майна, яка визначається витратами на його заміщення.
Неокласична функція інвестицій на основі 2 передумов:
- Попит на інвестиції залежить від наявного і бажаного обсягу основного капіталу;
- Попит на інвестиції залежить від швидкості усунення розриву між наявним і бажаним основним капіталом.
Проста інвестиційна функція: математична та графічна інтерпретація
Проведений аналіз засвідчує, що попит на інвестиції залежить від тих чинників, які впливають на прибутковість інвестованого капіталу. Серед всіх цих чинників особливе місце займає процентна ставка. Це пояснюється двома обставинами.
По-перше, процентна ставка є спільним чинником для всіх трьох компонентів інвестиційних витрат (інвестиції в основний капітал, у житлове будівництво, у запаси). Попит на кожний з них знаходиться в оберненій залежності від реальної процентної ставки, оскільки при її зростанні збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується прибутковість інвестованого капіталу.
По-друге, процентна ставка є тим чинником інвестиційного попиту, на який держава може впливати, використовуючи заходи монетарної політики.
Зважаючи на ці обставини, в макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Виходячи з цього проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі записується так:
Де І — попит на інвестиції,
— автономні інвестиції, до яких відносяться інвестиції, що не залежать від процентної ставки, а перебувають під впливом інших чинників,b— чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки. Вона показує, на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції при зміні процентної ставки на один пункт.
В простій інвестиційній функції незалежною змінною є процентна ставка, а залежною — інвестиції. При зростанні процентної ставки збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується рівень прибутковості, що скорочує кількість прибуткових інвестиційних проектів. Це зменшує сукупний попит на інвестиції. Чим вища процентна ставка (вартість інвестицій), тим менша кількість інвестиційних проектів може бути привабливою для підприємців і тим меншим є сукупний попит на інвестиції. І навпаки.
При визначенні прибутковості інвестиційних проектів застосовують різні методи: традиційний (бухгалтерський) або методи, пов’язані з дисконтуванням грошових потоків. Традиційний метод полягає у визначенні норм прибутку як відношення прибутку до інвестованого капіталу:
Слід враховувати, що капітал використовується протягом кількох поточних періодів. Тому при визначенні норми прибутку використовується середньорічний чистий прибуток і середньорічна вартість капіталу. Порівнюючи норму прибутку з процентною ставкою, підприємці приймають рішення щодо доцільності інвестування.
Недоліком традиційного методу є те, що він не враховує фактор часу. Зазначений недолік усувається на основі дисконтування потоків доходів і витрат, в результаті чого визначається теперішня вартість майбутніх прибутків. Серед методів дисконтування потоків прибутку найкращим вважається метод чистої дисконтованої вартості. Згідно з цим методом прибутковість інвестиційного проекту визначається як різниця між дисконтованою вартістю очікуваних доходів (виручки) і дисконтованого вартістю очікуваних витрат. Припустімо, що ставка дисконтна дорівнює
, а за перший рік реалізації проекту доход (виручка) і витрати складають відповідно 
; за другий
і т.д. За цих умов чисту дисконтовану вартість
проекту можна обчислити за формулою:
(8.19)Якщо чиста дисконтована вартість додатна
, то інвестиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна
, то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися.Отже, чим нижча процентна ставка, тим більша чиста дисконтована вартість інвестиційного проекту, тим більша схильність у підприємців до інвестування.
Незалежно від того, яким методом оцінюється прибутковість інвестиційних проектів спільним є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим нижча процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижча ставка дисконту, тим більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.
На першому рисунку зображено графік інвестиційної функції, який узагальнює обернену залежність інвестицій від реальної процентної ставки. Він показує, що при зниженні процентної ставки від
до
інвестиції збільшуються від
до
. У зв’язку з цим крива інвестиційного попиту має від’ємний нахил і свідчить про те, що інвестиції є спадною функцією від процентної ставки.Положення кривої інвестиційного попиту на графіку визначається в першу чергу її нахилом, який залежить від величини
у рівнянні. Якщо інвестиції дуже чутливі до зміни рівня процентної ставки, то незначне зниження процентної ставки спричиняє велике збільшення інвестицій. За цих умов крива інвестиційного попиту буде тяжіти до горизонтальної лінії. І навпаки, якщо інвестиції малочутливі до зміни процентної ставки, то крива інвестиційного попиту буде тяжіти до вертикальної лінії.Але на положення кривої інвестиційного попиту впливають й інші чинники. До них відносяться всі інші (крім процентної ставки) чинники, які впливаючи на прибутковість інвестицій, змінюють величину автономних інвестицій. На другому рисунку зміна величини автономних інвестицій зміщує криву інвестиційного попиту у відповідний бік. Так, збільшення автономних інвестицій означає, що для кожного рівня процентної ставки підприємства збільшують свій попит на інвестиції, внаслідок чого крива інвестиційного попиту зміщується вправо. І навпаки, вона зміщується вліво, якщо автономні інвестиції зменшуються.
Технічний прогрес є головним фактором економічного зростання. Він проявляється, в основному через створення нових, ефективніших засобів виробництва або модернізацію існуючих. Викликаючи якісні зміни в основному капіталі, технічний прогрес забезпечує підвищення граничної продуктивності факторів виробництва і зменшення їх граничних витрат . В залежності від того, на які фактори виробництва впливає технічний прогрес, він поділяється на трудозберігальний, або капіталозберігальний. В першому випадку зростає гранична продуктивність праці, в іншому – гранична продуктивність капіталу. Але незалежно від того який фактор виробництва зберігається, у підсумку технічний прогрес зменшує витрати на виробництво продукції і збільшує прибутковість інвестованого капіталу, що викликає збільшення попиту інвестиції за даної процентної ставки.
Рівень забезпеченості основним капіталом. Якщо виробничі потужності галузі дозволяють їй повністю задовольняти попит на свою продукцію, то зростання інвестицій в цю галузь буде стримуватися. І навпаки, якщо за повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію галузі задовольняється не повністю, то це буде спонукати підприємців до збільшення обсягів виробництва за рахунок збільшення капіталу, що спричиняє зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.
1 2 3 4 5 6 7