Тема 7. Правові аспекти страхування і податкового законодавства в Інтернеті.
План
1. Оподатковування страхової діяльності в Україні.
2. Інтернет-страхування в Україні: правовий аспект.
3. Проблеми онлайн-покупок в Україні.
4. Оподатковування магазин-магазина-інтернет-магазину.
5. Оподатковування в країнах Євросоюзу.
Президент Петро Порошенко підписав закон (2016) щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг.
"Переходимо від електронних закупівель до електронного складання контрактів.
Нарешті це відбулося", - заявив президент під час підписання документа.
Документ мінімізує адміністративні бар'єри під час процедур висновку зовнішньоекономічних контрактів, зарахування валютного виторгу, а також бухгалтерського обліку й фінансової звітності.
Відтепер висновок зовнішньоекономічних договорів буде можливим не тільки в письмовій, але й в електронній формі.
Закон також закріплює заборона банкам вимагати переклад документів на українську мову, у випадку якщо вони оформлені англійською мовою, рахунок (інвойс) буде визнаватися первинним документом і може бути підписаний за допомогою особистого підпису, аналога власноручного підпису, електронному підпису або електронному цифровому підпису, електронному підпису одноразовим ідентифікатором.
У пояснювальній записці депутати вказували, що переважна більшість фрилансерів внаслідок складності й надмірної бюрократизації процесу не працює в легальному полі, а користується системами Payoneer, Paypal і т.п.
Через цей обсяги експорту послуг усе більш скорочуються.
В 2015 році експорт послуг становив лише 83% від показника 2014 року.
Комп'ютерні послуги надані на майже 966 млн доларів, а це лише 88% від обсягів 2014 року.
Порошенко підкреслив, що закон робить величезний крок у створенні інвестиційного клімату в Україні.
Нагадаємо, Верховна Рада прийняла відповідний закон 3 листопада 2016.
Оподатковування страхової діяльності в Україні.
Оподатковування страхової діяльності в Україні з 1 січня 2015 року здійснюється шляхом вилучення податку на прибуток у розмірі 18% і податку на дохід у розмірі 3% по договорах страхування від об'єкта оподатковування.
Це закріплене законом “ Про внесення змін у Податковий кодекс України й деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”.
При цьому в документі підкреслюється, що об'єкт оподатковування страховика розраховується як сума страхових платежів, нарахованих по договорах страхування й спільне страхування.
При цьому страхові платежі по договорах спільного страхування включаються до складу об'єкта оподатковування страховика тільки в розмірі його частини страхової премії, передбаченої в такому договорі.
Крім того, закон зберігає нульове оподатковування по договорах довгострокового страхування життя, договорами страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі договорами страхування додаткової пенсії, і вводить нульове оподатковування по договорах добровільного медичного страхування.
Відносно перестрахування закон передбачає, що в межах договорів страхування ризиків за межами України, по яких страхові виплати здійснюються на користь нерезидентів, застосовується оподатковування по ставці 4%, при цьому податок платиться із власних коштів страховика.
У рамках договорів по обов'язкових видах страхування, по яких страхові виплати здійснюються на користь фізичних осіб – нерезидентів, а також по договорах “Зелена карта” і договорами страхування пасажирських перевезень цивільної авіації застосовується оподатковування по нульовій ставці.
Крім того, нульове оподатковування застосовується при складанні договорів страхування або перестрахування ризиків безпосередньо зі страховиками й перестрахувальниками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам Нацкомфінпослуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в певному регулятором порядку підтверджують, що перестрахування здійснене в перестрахувальника з належним рейтингом фінансової надійності).
В інших випадках оподатковування здійснюється по ставці 12% таких платежів (виплат).
Закон також передбачає, що фінрезультат в оподатковуванні страховика збільшується на суму витрат, спрямованих на формування страхових резервів (технічних або математичних) згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, а також на суму коректування (зменшення) зазначених вище резервів у згідно затвердженої Нацкомфінпослуг методиці.
Фінрезультат в оподатковуванні страховика зменшується на суму коректування (зменшення) страхових резервів (технічних або математичних), на яку збільшився фінансовий результат в оподатковуванні згідно з національними стандартами бухучета або міжнародних стандартів фінансової звітності, а також на суму страхового резерву, сформованого в розмірі й порядку, передбаченими зазначеної методикою.
Закон також закріплює визначення договору добровільного медстрахування як страхову виплату, здійснювану установою охорони здоров'я у випадку настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованого особи або нещасним випадком.
Такий договір повинен передбачати мінімальний строк його дії один рік і повернення страхових платежів винятково страхувальникові при достроковому розриві договору.
Крім того, уводиться договір страхування додаткової пенсії, який передбачає обов'язок страховика здійснювати страхову виплату при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, який не може бути нижче певного для загальнообов'язкового державного пенсійного страхування більше чому на 10 років.
При цьому передбачається, що дострокове припинення договору при досягненні застрахованою особою зазначеного в договорі пенсійного віку неможливо, крім підтвердженого медичним висновком критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт і т.п.) або встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи; виїзду страхувальника й/або застрахованого особи на постійне місце проживання за межі України; смерті застрахованого особи.
Особливості зміни страховика за договором страхування додаткової пенсії встановлюються згідно із законом.
Інтернет-страхування в Україні: правовий аспект
Страхування як фінансова послуга, яка має нематеріальний характер, – об'єкт, придатний для продажу без прямого контакту між продавцем і покупцем.
У першу чергу це стосується тих видів страхування, які не вимагають фізичної присутності представника страховика для оцінки майнового інтересу, який підлягає страхуванню.
Отже, мова йде про види страхування з невисокими страховими преміями, фіксованими страховими тарифами й страховими виплатами.
У період економічної кризи, коли учасники страхового ринку активно шукають способи заощадження, дистанційне обслуговування через Інтернет стає усе більш популярним.
Інтернет-страхування допомагає заощаджувати, а ще воно дозволяє страховикові й страховим посередникам обслуговувати найбільша кількість клієнтів у найменший термін.
Втім, незважаючи на поширення технологій прямих продажів на продаж страхових послуг через Інтернет, ці процеси майже неурегульовані нормативно.
Розглянемо деякі питання інтернет-страхування, які потребують детального законодавчого врегулювання.
Цифровий підпис.
Інтернет-страхування передбачає висновок і обслуговування договорів страхування за допомогою дистанційних засобів зв'язку.
І хоча сучасні технології дозволяють здійснити всі дії за висновком договору без фізичної присутності сторін правочину, використання паперових бланків і форм у страховому процесі не зазнає швидким змінам.
Очевидно, проблема пов'язана із правовим регулюванням, яке не дозволяє використовувати новітні технології повною мірою.
Імперативна вимога законодавства (ст. 981 Громад.код., ст. 16 Закону „ Про страхування”) щодо письмової форми договору страхування дозволяє здійснити цей правочин дистанційно, лише із застосуванням електронного цифрового підпису (далі – ЭЦП).
Згідно із законом використання ЭЦП не міняє порядку підписання договорів, установленого для здійснення правомочий у писемній формі.
Разом з тим Громад.код. закріплює, що використання ЭЦП допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства або по письмовій згоді сторін, які повинні містити зразки відповідного аналога власноручних підписів.
Оскільки в законодавстві про страхування немає вказівки на допустимість використання ЭЦП під час висновку договорів страхування, необхідно письмова згода сторін.
Але процедура надання такої згоди не зовсім зрозуміла: чи буде вимога щодо її надання виконаним, наприклад, при обміні електронними листами зі зразками ЭЦП?
Законодавство не роз'ясняє це питання, а відповідної практики укладання договору страхування в Україні, на жаль, немає.
Недостатньо врегульованим є також статус паперових копій електронних документів і порядок їх посвідчення.
Нотаріусам надані повноваження завіряти ЭЦП при наявності в них відповідної до технічної можливості для роботи з електронними документами.
Центри сертифікації мають право засвідчувати наявність електронного документа на певний момент часу.
Але хто й у якому порядку повинен завіряти паперові копії документа, законодавство не пояснює.
Ці пробіли служать причиною низького попиту на послуги ЭЦП.
Не дивно, що відносини щодо використання цифрового аналога власноручному підпису розбудовуються в Україні дуже повільно.
Зокрема, Закон « Про електронний цифровий підпис» і Закон « Про електронні документи і електронний документообіг» набули чинності 1 січня 2004 р., а перший центр сертифікації ЭЦП був відкритий лише в січні 2006 р.
В Україні зареєстровано 35 суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з ЭЦП.
Це центри свідків і центри сертифікації, з яких лише 20 акредитовані.
А щоб ЭЦП можна було дорівняти по правовому статусу до власноручного підпису, потрібно користуватися послугами винятково акредитованих центрів.
Не менш важливо й те, що вартість програмного забезпечення для використання ЕЦП із посиленим сертифікатом відкритого ключа, який може використовуватися без обмеження згідно із законодавством України, становить близько 500 грн.
Небезпідставними є сумніви щодо великої кількості бажаючих придбати таке програмне забезпечення для укладання договору страхування.
Це дозволяє зробити висновок про необхідність удосконалення законодавства в сфері електронного документообігу для підвищення довіри потенційних користувачів ЭЦП до електронного документообігу й популяризації дистанційного висновку договорів.
Позитивним прикладом є популяризація вистави електронної податкової звітності платниками податків, ініційована органами податкової служби.
Електронні гроші.
Укладання договору страхування через Інтернет вимагає дистанційної виплати страхової премії.
Страховики вже кілька років інтегрують у власні сайти інтерфейс для розрахунків за страхові послуги електронними грішми, незважаючи на те, що їх використання майже не врегульоване в Україні.
Держфінпослуг займає позицію невтручання в регулювання цих процесів, посилаючись на відсутність повноважень, а Національний Банк України регулює винятково діяльність банків, пов'язану з випуском електронних грошей, і його моніторинг ( Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 25.06.2008 г. № 178).
Більші надії покладають на прийняття Закону « Про електронну комерцію», який закріплює взаємні права, обов'язки й відповідальність користувачів електронних грошей і торговців товарами й послугами.
Захист прав споживачів.
Дистанційне надання страхових послуг вимагає посиленого уваги до питань захисту прав споживача – сторони договору, менш проінформованої щодо споживаної послуги й через це менш захищеної, чому продавець.
Недостатній рівень захисту прав споживачів зменшує їхня довіра до ринку страхових послуг, скорочує попит на них і погіршує інвестиційний клімат на ринку.
Для подолання таких негативних наслідків уряд проводить активну роботу з урегулювання сфери захисту прав споживачів.
Так, в 2009–2010 рр. була розроблена Концепція захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг( далі – Концепція) і План заходів щодо її реалізації.
Концепція передбачає приведення українського законодавства у відповідність із законодавством ЄС, зокрема – з Директивою Європейського Парламенту й Ради ЄС про дистанційну торгівлю й фінансових послугах споживачам від 23.09.2002 г.
Серед напрямків захисту прав споживачів, які Україні бажане запозичити з європейського досвіду, можна виділити захист від нав'язування послуг споживачеві, а також заходу щодо захисту від шахрайського використання пластикової карти.
Персональні дані.
Окремої уваги потребує захист персональних даних споживача.
Інтернет-страхування нерозривне пов'язане зі збереженням інформації про страхувальника в базах даних страховика.
На даний час в Україні немає спеціального закону, який би чітко визначав, що є персональними даними і який режим доступу до них поширюється.
Конституція закріплює загальна заборона на збір, зберігання, використання й поширення конфіденційної інформації про особу без його згоди.
Закон « Про інформацію» декларує, що інформація про особу захищається законом, але не класифікує таку інформацію як конфіденційну.
Згідно із Законом « Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» захищається інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.
У сфері страхування Держфінпослуг вимоги щодо забезпечення конфіденційності й захисту даних в інформаційних системах установлене тільки для страховиків, які здійснюють страхування життя.
Очевидно, що неузгодженість строків і пробіли в регулюванні відносин щодо захисту персональних даних служать причиною потреби в уніфікованому акті в цій сфері.
1 січня 2011 р. набув чинності Закон « Про захист персональних даних».
Оцінка цього нормативно-правового акту не може бути однозначної й заслуговує окремого аналізу.
Помітимо лише, що цей Закон є новим кроком України до європейської інтеграції й забезпеченню основоположних прав людини.
Однак уже зараз юристи й представники бізнесу дискутують із приводу недоцільності й практичної неможливості виконання положень нового документа.
Інтернет-страхування є технологією продажу страхових послуг, вигідної як для продавців, так і для споживачів.
Страховики заощаджують на адміністративних витратах і швидше обслуговують клієнтів. Споживачі одержують рівний доступ до максимально різноманітного асортиментів страхових послуг.
Разом з тим використання цієї технології потребує детального й більш чіткого правового регулювання електронного документообігу в цивільному обороті, нормативного зміцнення статусу користувачів електронних грошей, приведення законодавства про захист прав споживачів у відповідність із актами європейського законодавства.
Товари, придбані в Інтернеті для особистого користування
З Вас можуть бути стягнені податки й митні збори при покупки в Інтернеті, тому що:
Мито й податки, найчастіше не включені в ціну товару. Ви купуєте в Інтернеті й податки не можуть бути оплачені Інтернет магазинами;
При покупці товарів в Інтернеті, деякі або все із цих товарів не проводяться в країні Вашого проживання, тому вони підпадають під мито, яке є тарифом або податком на товари при транспортуванні через міжнародні границі;
Коли товари не поставляються на внутрішньому ринку ( у межах країни) або в межах одного митного союзу, такі як Європейський союз, Ви зобов'язано сплатити будь-яке вхідні мита й податки, які місцевий митний орган буде вважати за необхідне;
Для забезпечення доставки Вашого товару в найкоротший термін після його прибуття у Вашу країну, або митний союз, служба доставки може сплатити митному органу від вашого імені будь-які збори й податки на товари.( уточните перелік країн);
Після того, як мито й податки повністю Вами сплачені,служба доставки Вам доставить вантаж у зручний для Вас час;
Заборгованість, якщо що-небудь залежить від того, звідки товар відправлений, тип товарів, їх вартість і вага в упакуванні.
При покупці товарів в Інтернеті, Ви завжди повинні перевірити, звідки йде Ваш вантаж:
З Вашої країни;
З іншої країни;
Із країни поза границями митного союзу з Вашою країною.
Пам'ятка: Зовсім інші митні правила застосовуються, коли Ви купуєте товари для комерційного призначення.
Проблеми он-лайн-покупок в Україні.
Он-лайн-покупки можуть суттєво подорожчати, тому імовірно, що українцям скоро прийде відмовитися від різноманітного асортиментів іноземних інтернет-магазинів.
Асоціація підприємств інформаційних технологій України (АПИТУ) ініціювала оподатковування закордонних інтернет-покупок населення.
Підприємці пропонують знизити ліміт безмитного ввезення в 7 раз.
Якщо сьогодні поріг поштових пересилань без обкладання ПДВ і мита становить 150 євро, то пропонується понизити його до 22 євро.
Ініціатива поширюється не тільки на гаджети, а й інші групи товарів: одяг, взуття, продукти, косметику й т.п.
Свою ініціативу АПИТУ пояснює тим, що в Україні високий рівень тіньового імпорту.
Мов, підприємці розділяють партії товару на частині й увозять їх в Україну під видом товарів для особистого користування.
Надалі – реалізують їх через торговельні мережі.
В Асоціації затверджують, що через тіньовий імпорт держбюджет щорічно не одержує 3,6 млрд грн (це лише щодо товарів ІТ і споживчої електроніки).
Втім, багато убачають у цих ініціативах монополізацію ринку великими мережами.
Мов, автори законодавчої ініціативи лобіюють імпортерів, у яких упали продажу, у такий спосіб малим продавцям вони просто прагнуть закрутити гайки.
У самій Асоціації затверджують: «Тіньовий імпорт шкодить легальним імпортерам, які чесно платять усі належні податки (це ПДВ, мито й акциз), адже товари, завезені несумлінними імпортерами тіньовим образом без сплати податків – у середньому на 20% більш дешеві й займають усе більшу частину ринку. У нерівних конкурентних умовах легальний бізнес змушено переходити на нелегальні схеми, або закриватися».
Фактично, зниження конкуренції приведе до різкого підвищення цін, а постраждає від цього лише споживач – покупки за кордоном стане робити невигідно.
Наприклад, нинішнього ліміту досить, щоб придбати собі бюджетний смартфон або планшет, одяг.
Але за вартість товару вище 22 євро потрібно буде платити з урахуванням мита й ПДВ близько 32% від суми перевищення ліміту.
Наприклад, якщо зробити покупку на 150 євро, в Україні за неї прийде заплатити близько 41 євро податків (150 - 22 = 126 * 0.32).
Якщо уряд підтримає ініціативу, при замовленні товарів через границю загальною вартістю від 22 євро українцям прийде або самостійно розмитнювати посилку, або скористатися послугами брокера.
Більше того, стаття 368 Митного кодексу України говорить про те, що вартість доставки в Україну входить у митний ліміт.
« При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщають у несупроводжуваному багажі й вантажному відправленні, крім вартості самих товарів ураховується вартість їх страхування й перевезення (фрахту) у момент перетинання ними митної границі України», - мова йде в п.2 ст. 368 Митного кодексу.
Але й це ще не всі проблеми.
Доставка, наприклад, з Китаю при нововведенні може розтягтися на півтора місяця замість трьох тижнів, як є зараз.
Якщо ваша посилка перевищить поріг хоча б на долар, ви будете зобов'язано сплатити податок через декларацію М-16.
Брокер бере за оформлення такої декларації 200 гривень.
Якщо ваша посилка коштує 23 євро, ви заплатите податки з один євро й 200 гривень послуг брокерові.
Ринок експрес-посилок просто піде в тінь.
Оподатковування інтернет-магазину.
Як і для будь-якого бізнесу, для початку торгівлі через Інтернет необхідно зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, або створити юридична особа й устати на облік в органах державної фіскальної служби.
Оподатковування інтернет-магазину будується на нормах, закріплених Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України передбачає два податки, якими може обкладатися дохід суб'єкта підприємництва: податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб.
Першим з них обкладається прибуток юридичної особи, другим – фізичних осіб взагалі й фізичних осіб-підприємців.
Якщо інтернет-магазин організований на базі юридичної особи, то потрібно розглянути особливості обліку, сплати й звітності з податку на прибуток підприємств.
Ставка податку на прибуток підприємств установлена Податковим кодексом України на рівні 16 %.
Слід звернути увагу на особливості оподатковування, зазначені в п. 154.6 Податок. Кодексу Укр., згідно з якими на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податків на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду по наростаючій з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень і нарахованої за щомісяця звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають із платником податків у трудових відносинах, є не меншим, чому дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлений законом, і які відповідають одному з таких критеріїв:
а) утворені у встановленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовні попередні років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утвору пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларованих у сумі, яка не перевищує трьох мільйонів гривень, і в яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку у встановленому законодавством порядку в період знаходження дії цим Кодексом і в яких за останній календарний рік розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) представляв до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників представляла до 50 осіб.
Оподатковування фізичних осіб-підприємців, які займаються своєю підприємницькою діяльністю через Інтернет-магазин, здійснюється згідно зі статтею Податок. Кодексу України.
Податковим періодом у цьому випадку є календарний рік, а ставка податку становить 15% і 17% для частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного року.
Розмір середньомісячного річного доходу, який підлягає оподатковуванню, розраховується як сума місячних доходів, розділена на кількість календарних місяців, протягом яких такі доходи були отримані у звітному році.
При цьому об'єктом оподатковування є чистий дохід, а саме відмінність між доходом (виторг у грошовій і не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Позитивним моментом вибору загальної системи оподатковування фізичною особою- підприємцем є те, що податкову декларацію він подає всього лише один раз у рік – не пізніше 1 травня року, що випливає за звітним.
До неприємних моментів слід віднести те, що податок вноситься по авансовому принципу, виходячи із суми податку, сплаченої за минулий рік.
Оплата податку здійснюється щокварталу по 25% від суми податку ( до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня й до 15 листопада) .
У випадку, якщо реальний дохід за попередній квартал менше «розрахункового» доходу більш ніж на 20 %, сума податку, який підлягає сплаті в наступному кварталі може бути пропорційно зменшена після письмового повідомлення контролюючого органа.
Можна зробити висновок, що система оподатковування інтернет-бізнесу така ж сама як і звичайного бізнесу в Україні.
Фіскальна служба застосовує ті ж кошти контрольно-перевірочної роботи до Інтернет-Торгівлі, які вона застосовує до інших торговельних компаній.
Можна зробити висновок, що вони будуть застосовуватися при вирішенні спорів у судовій практиці.
Отже, кожному магазину, який ухвалює оплати готівкою й платіжними картами, прийде обзавестися фіскальним реєстратором або касовим апаратом.
Давайте розглянемо, як виглядають стандартні для інтернет-магазину процеси продажу.
Оплата в крапці видачі. Якщо в крапці видачі інтернет-магазин ухвалює оплату готівкою, або платіжною картою через Pos-Термінал, видача фіскального чека обов'язково.
Інтернет-магазин може встановити касовий апарат або фіскальний реєстратор, залежно від масштабів крапки й типу автоматизації продажів.
Оплата кур'єрові при одержанні товару. Якщо покупку доставляє кур'єр магазину, і він же ухвалює оплату готівкою, то кур'єрові потрібно буде мати із собою портативний касовий апарат або мобільний фіскальний реєстратор.
Оплата кур'єрові сторонньої організації (а кур'єрськими службами користується левина частина інтернет-магазинів) або післяплатою в поштовій відділення викликає поки найбільше число питань.
Стороння організація не може видати фіскальний чек від імені магазину-власника товару, у той же час, при оплаті готівкою покупець має повне право одержати чек.
Поки не будуть знайдені схеми й інструменти регулювання для такого "нетрадиційного" у торгівлі способу оплати товарів - простіше здійснювати продажу по передоплаті.
Оплата по рахункові через банк. Якщо інтернет-магазин створює рахунок, і покупець оплачує його у відділенні банку - то використання РРО не потрібно: банківські операції не підлягають оформленню через РРО, а підтвердженням гарантійних зобов'язань магазину перед покупцем будуть квитанція банку й документи, видані при доставці покупки (квитанція, чек (нефіскальний), акт, накладна).
Оплата електронним грішми. Трактується законом неоднозначно. Точніше, законодавці поки не задумалися про регулювання даної сфери, тому прийде керуватися існуючим законодавством.
З одного боку, такі оплати не мають наявної форми, тому фіскальної реєстрації не підлягають.
Нагадаємо, що для тих підприємців, які встановлять і почнуть використовувати РРО до 30.06.2015, буде діяти звільнення від перевірок щодо правильності застосування РРО, аж до 2017 р Тому, враховуючи кількість спірних питань, таке звільнення буде дуже до речі.
Оподатковування в країнах Євросоюзу.
У межах фіскальної консолідації держави-члени ЄС в останні роки нарощують податкове навантаження.
Зокрема - через прямі й непрямі податки, а також внески із соціального страхування.
Про це свідчить звіт Єврокомісії за 2014 рік "Податкові реформи в державах-членах ЄС".
Податки на споживання були збільшені в більшості країн Євросоюзу.
Проте, майже половина держав ЄС сфокусувалася на підвищенні ефективності структури ПДВ.
Певні країни підвищили знижені ставки податку або розширили застосування стандартної ставки ПДВ, інші - увели додаткову знижену ставку для окремих товарів і послуг.
Однак взагалі країни ЄС підвищували стандартні ставки ПДВ. Збільшення екологічного податку більше пов'язане з акцизом на енергетичну продукцію.
У частині оподатковування роботи - прибутковий податок і внески по соціальному страхуванню - помітна тенденція до зменшення податкового навантаження, особливо для чутливих верств населення.
Багато реформ у частині оподатковування податком на прибуток звузили базу оподатковування з метою стимулювання інвестицій і поліпшення конкурентоспроможності окремих секторів економіки.
Лише деякі країни знизили податок на прибуток і розширили базу оподатковування за рахунок обмеження компенсації збитків і вирахування відсотків по довгострокових зобов'язаннях.
Певна кількість країн ЄС усе більше опирається на місцеві податки, на забруднення навколишнього середовища й ресурси.
Італія й Литва ввели податок на відходи. Латвія підвищила податки на природні ресурси й увела два податки в цій області, а Іспанія - увела податок на фторвмістовні парникові гази.
Не залишилися без уваги податки на рухоме майно.
Вони підвищувалися, як і акцизи на тютюн на алкоголь.
Країни ЄС в 2014 році розробляли програми стимулювання наукових досліджень і інновацій R&D - Research and Development.
Так, стратегія "Європа 2020" передбачає інвестування в R&D 3% ВВП.
Ради більшості країн Євросоюзу ввели спеціальні податкові стимули.
У Латвії із середини 2014 року введена спеціальна форма податкового забезпечення для певних коштів, пов'язаних з дослідженнями й розробками.
Італія запропонувала на 2014-2016 роки податковий кредит для компаній з річним доходом до 500 млрд євро, які інвестують у дослідження й інновації.
Швеція зменшила внески на соціальне страхування для працівників цих областей.
Чехія розширила перелік витрат по професійному розвиткові працівників, які будуть зменшувати об'єкт оподатковування податком на прибуток.
Окремі податкові преференції країни надали business angels - людям, які інвестують у стартапи.
Однак у центрі уваги в країнах ЄС залишається боротьба з податковим шахрайством, ухилянням від сплати податків і агресивним податковим плануванням.
Така боротьба підсилюється на всій території Євросоюзу.
Заходу, які впроваджуються, дозволяють не тільки зменшити податковий розрив, але й допомагають податковим органам підвищити ефективність збору податків і знизити тягар відповідальності платника податків.
Недотримання податкового законодавства платниками податків і недостатня якість адміністрування податків з боку держави зв'язані між собою.
Важко знайти баланс між застосуванням санкцій податковими органами до платників податків, які ухиляються від сплати податків, і небажанням самих платників податків дотримувати законодавчо встановлених правил.
Якість адміністрування податків можна підвищити шляхом впровадження електронних сервісів і підвищення контролю над обігом грошової готівки.
Не менш важливим є розвиток відносин між урядом і платниками на основі довіри, а також ріст податкової грамотності в суспільстві.
Це важливі кроки для підвищення культури сплати податків і добробуту населення.
Основні недоліки податкових реформ в Україні пов'язані з хаотичністю процесу їх розробки. Верховна Рада перекладає відповідальність за реформи на виконавчу владу - Міністерство фінансів і Державну фіскальну службу.
Виконавча ж влада шукає ініціативи громадських організацій і експертів, створює неефективні робочі групи, суспільні ради, центри реформ.
У результаті суспільство не розуміє, хто відповідальний за реформи в країні, і направляє претензії всім: депутатам, уряду, міністерствам і відомствам.
Зрештою, усі учасники збираються за круглим столом.
Як звичайно винним у відсутності ефективних реформ є той, хто проігнорував запрошення організаторів, а результатом такої зустрічі є декларування необхідності посилення співробітництва.
Ясно одне - починати роботу над реформами випливає по розробці загальної стратегії, визначення кола стратегічних податків і зборів, аналізу недоліків податкового законодавства.
Стратегія реформування повинна відповідати загальноєвропейським трендам. Україна визначила зовнішньополітичний вектор, уклавши угоду про асоціацію з Євросоюзом, яке набуло чинності з 1 вересня 2017 р.
Отже, потрібно поступово зміщати акценти по прямих податках на непрямі або податки на споживання - акциз, митні збори, ПДВ - і ресурсні податки.
Саме ці податки є стратегічними в Україні.
Впровадження електронного адміністрування ПДВ, уведення додаткових 5% акцизу в роздрібній торгівлі, - правильні кроки.
Вони дозволять не тільки зменшити податковий розрив, а й підвищать якість адміністрування податків.
Усі країни ЄС застосовують диференційовану ставку ПДВ.
Поруч із основний знижена ставка застосовується до товарів і послугам, якими користуються широкі верстви населення: продукти, готельні, ресторанні, транспортні послуги.
Розширення кола суб'єктів, які зможуть скористатися зниженою ставкою ПДВ, приміром, 7% для фармацевтичної продукції, позитивно вплине на економіку, підтримає національного виробника, зменшить витрати громадян на харчування.
Спрощена система оподатковування, метою якої була підтримка нібито малого й середнього бізнесу, давно себе вичерпала.
У результаті цієї системи в країні залишився лише мікро- і малий бізнес.
Середній бізнес вона знищила й змусила багатьох підприємців роздрібнювати бізнес на величезну кількість мікрокомпаній.
Крім того, робота із приватними підприємцями по спрощеній системі оподатковування стала гарною альтернативою трудовим відносинам.
У таких умовах законодавцеві важко запропонувати діючий механізм зменшення податкового навантаження на фонд зарплати.
Багато політиків апелюють до грузинського досвіду, однак забувають, що в цій країні була відсутня спрощена система оподатковування й звітності.
Будь-які новації по зниженню податкового тягаря на фонд зарплати в Україні не будуть ефективними, оскільки завжди буде існувати альтернатива у вигляді єдиного податку.
Політики навіть не говорять про такі очевидні речі.
Вони бояться втратити виборця й думають лише про своє політичне майбутнє.
Будь-яка податкова система повинна бути стимулом для бізнесу, а не тягарем.
Зараз же спрощена система підтримує одних підприємців, але вбиває інших.
Законодавець повинен шукати діючі механізми, які б служили альтернативою спрощеній системі.
Наприклад, в окремих країнах Євросоюзу підприємства малого бізнесу взагалі звільнені від оподатковування податком на прибуток.
Наприклад, в Україні можна було б звільнити від оподатковування податком на прибуток компанії з річним доходом до 1 млн грн - саме ця границя встановлена для обов'язкової реєстрації платника ПДВ.
Для інших підприємств можна ввести диференційовану ставку податку на прибуток за принципом " чим більше заробляєш, тим більше платиш".
Існуюча ставка податку на прибуток - 18% - може застосовуватися лише до підприємств із річним доходом понад 20 млн грн. По даним ДФС, їх в Україні не більше 5%.
Прийнята реформа в частині оподатковування податком на прибуток виправдана.
В Україні впроваджена мінімальна кількість податкових відмінностей порівняно з ЄС.
Відмова від спрощеної системи оподатковування дасть можливість якісно реформувати податкове навантаження на фонд заробітної плати.
Прогресивна шкала оподатковування доходів фізичних осіб повинна застосовуватися по початковій ставці 10%, що зменшить навантаження на чутливі верстви населення.
Не треба придумувати ніяких коефіцієнтів. Досить зменшити єдиний соціальний внесок до 25% на перший рік з поступовим зменшенням ставки в наступні роки.
Крім цього, Україна повинна розробляти податкові стимули для компаній, які працюють у сфері R&D, надавати податкові преференції у вигляді зменшення ставок податків і зборів або звільнення від оподатковування певної суми інвестицій.
Саме ці області можуть стати драйверами зростання економіки країни.
Слід також розширити базу оподатковування екологічним податком і ввести податок на сміття, як у Швейцарії.
Це буде стимулювати громадян сортувати сміття й розумно ставитися до навколишнього середовища.
Електронне адміністрування ПДВ, посилення контролю над обігом грошової готівки, розширення обов'язкового застосування касових апаратів - ефективні інструменти боротьби з податковим шахрайством і ухилянням від сплати податків.
Інші заходи, які застосовуються в країнах ЄС, можуть бути впроваджені й в Україні.
Наприклад, Румунія заснувала департамент боротьби із шахрайством.
Кіпр розробляє стратегію адміністрування податків на основі ризику-менеджменту.
Естонія перевіряє найбільш ризиковані сектори економіки, наприклад, будівництво.
Майже всі країни ЄС розробили план дій щодо боротьби із шахрайством і ухилянням від сплати податків.
чи Є такий план в Україні?
Відсутність стратегії реформ, чіткого плану дій і відповідального органа за реформи приводить до неефективності роботи як парламенту й уряду.
Громадським організаціям потрібно відкрити свої статути й згадати, заради чого вони були створені, працювати зі своїми членами, пропонувати освітні програми, а не лізти в політику й проголошувати всім відомі гасла.
Не треба створювати робочі групи й комітети, вони неефективні.
Крім того, кількість таких організацій лише за останній рік збільшилася в рази.
Порядок у країні буде лише тоді, коли все почнуть займатися своїми справами, генерувати додаткову вартість на своїх місцях.
Коли депутати, державні службовці, суспільні активісти, експерти, підприємці й прості громадяни разом почнуть думати про країну, а не про власні інтереси.
Інтернет-страхування в країнах Євросоюзу.
Головним стимулом впровадження інтернет-обслуговування страховими компаніями є необхідність зменшення витрат, розширення географії діяльності, забезпечення диверсифікованості ризиків.
Не менш важливим фактором є простота й комфортність покупки страхового продукту в режимі он-лайн, який на думку фахівців, повинен заохочувати збільшення купівельної активності.
У той же час, різкого переміщення від традиційного до інтернет-страхування й інтернет-банкинга не відбулося. Так, наприклад, у Великобританії більшість користувачів Інтернету (59%) віддають перевага проведенню своїх банківських операцій і через фізичні відділення банків, і через Інтернет.
І тільки 10% користувачів використовують винятково можливості інтернет-операцій.
Найбільший у Великобританії інтернет-банк Еgg заявляє про необхідність відкриття відділень на додаток до інтернет-обслуговування.
Головний напрямок, як і раніше, не міняється - це швидка "доставка" фінансової послуги до роздрібного клієнта.
От чому можна чекати, що найближчі 4-5 років британський ринок фінансових послуг в Інтернеті збільшиться до 13,5 млн. користувачів.
Новим напрямком інтернет-банкинга й інтернет-страхування може стати пропозиція клієнтам продуктів з високою маржею, тобто інвестиційних продуктів.
На наш погляд, особливу роль інтернет-страхування може зіграти на ринку страхування життя.
Треба відзначити, що страхування життя поступово стає більш привабливою альтернативою традиційному пенсійному забезпеченню.
Це обумовлене низькою ефективністю пенсійних систем більшості країн миру.
Страхування життя в об'єднанні з інвестиційною спрямованістю страхових внесків може стати тем продуктом, який забезпечить потреба більшості клієнтів у збереженні високого рівня споживання в непрацездатному віці.
Вибір через Інтернет різних схем, умов страхування, проведення моделювання надає широкі можливості для впровадження таких видів страхових продуктів.
Якщо раніше розвиток продуктів з інвестиційної складової стримувався внаслідок неможливості швидкого й ефективного післяпродажного обслуговування, то тепер кожний з покупців полісів зможе одержувати оперативну інформацію про розміщення своїх страхових внесків у певні активи й інвестиції, і при бажанні, вносити корективи в принципи формування власного інвестиційного портфеля.
У Франції, наприклад, страхові компанії пропонують клієнтам страхові поліси, які дозволяють інвесторові (поліс "contrats multisupports") вибирати активи для розміщення внесків.
Згідно з умовами іншого поліса, клієнтові необхідно визначити тільки напрямок інвестиційної стратегії. Також використовується інша форма поліса, згідно з умовами якого пропонується гарантований мінімальний рівень прибутковості із гнучкою системою сплати премій і можливістю перепродажу поліса.
Таким чином, страховий ринок може задовольнити бажання клієнтів одержувати страховий захист і одночасно здійснювати інвестування коштів.
От чому, впровадження інтернет-технологій, буде й у майбутньому активно впливати на конкурентні переваги різних банків, страхових і фінансових груп.
Визначальним фактором при цьому буде якість надання інтернет-послуг.
Більшість асоціацій страхувальників у країнах ЄС вимагають більшого контролю й затвердження додаткових вимог до продажу послуг і надання інформації при інтернет-страхуванні.
Навіть на ринку стандартизованих страхових послуг, наприклад, страхування автотранспорту й відповідальності власників автотранспорту, де присутність інтернет-продажу відчувається найбільше, є необхідність захисту прав споживача, які можуть бути порушені шляхом надання неадекватної або незрозумілої інформації.
Особливо це торкається питання обмежень і виключень із полісів.
Розвиток Інтернету суттєво впливає на глобалізацію страхового простору.
Як відомо, ринки страхування розвинених країн перенасичені, і тому очікується, що в найближчі 5 років до 40% премій самих більших страхових компаній буде виходити внаслідок операцій не на національних ринках.
Певні бар'єри національних ринків, які існують, і в основному спрямовані на обмеження присутності іноземного виробника страхових послуг, можуть бути з легкістю переборені за допомогою Інтернету.
Уже сьогодні, на нашу думку, треба оцінити, як стимулює Інтернет споживання страхових послуг іноземного походження в Україні, який обсяг транзакцій може здійснюватися, тим більше, що продаж таких продуктів через Інтернет має місце.
Таким чином, поступове входження в глобальний ринок страхування країн з перехідною економікою, які націлені на збереження національного страхового бізнесу, може бути значно ускладнене стрімким розвитком інтернет-технологій західних колег.
При цьому потрібно враховувати, що найбільш впливовим для глобального споживача є продаж товарів під маркою відомого бренда.
Фахівці з інтернет-продажу вважають, що в Інтернеті можна продати будь-який бренд, якщо це бренд.
І тому, майбутня конкуренція, яка буде відбуватися й в інтернет-просторі, вимагає створення національних брендів страхування, банківського й інвестиційного обслуговування.
Розвиток національного ринку страхування можливо, як свідчить досвід Китаю, тільки шляхом підвищення конкурентоспроможності національних страхових компаній у той час, коли певні бар'єри входження в ринок ще діють.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12