1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: Курсова I курс.docx
Розширення: docx
Розмір: 63кб.
Дата: 26.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
РЕФЕРАТ.docx
Анатомія серця.docx
Контрольна по Кординації.docx
3. Оборотні активи та джерела їх формування..docx
літ.основи товарознавства.docx
реферат пдр.docx
Відгук.docx
Історія математики.doc
Adverbs of manner.docx
титул.docx
АВСТРАЛІЯ.docx
Адлерианский подход в работе по консультированию.docx
сімя 1.doc

РОЗДІЛ 2. ПОВНІ ПЕРЕКЛАДИ БІБЛІЇ УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ



Повні україномовні переклади Біблії відкрили нову сторінку в становленні українського народу як нації. Отримавши завершене видання національною мовою, українці утвердилися і заявили про себе як про народ, який має майбутнє. І хоча перші три переклади були опубліковані за кордоном, проте четвертий, зроблений сучасною українською мовою, вийшов на етнічній Батьківщині народу, мовою якого він був перекладений.

2.1. Пантелеймон Куліш та перший повний переклад Біблії українською літературною мовою


Пантелеймон Куліш (1819-1897), родом з Чернігівщини, був відомим письменником, публіцистом, поетом і перекладачем. Оскільки Східна Україна входила до складу Російської імперії, він, природно, був громадянином Росії, але виступав активним учасником українського національного руху, який розпочався в Україні в середині ХІХ ст... На відміну від свого колеги і приятеля Т. Шевченка, Кулішеві вдається уникнути арешту за участь у Кирило-Мефодієвському братстві, і він зі своєю дружиною Олександрою Білозерською (літературний псевдонім – Ганна Барвінок) від’їжджає до Варшави для роботи в польських королівських архівах. Але у 1868 році залишає у Варшаві прибуткову роботу та переїжджає до Відня, щоб безпосередньо, а не епізодично, зайнятися українським перекладом Нового Завіту 16, с.36- 37.

Зародження в Куліша ідеї Біблії українською мовою можна віднести до часу Кирило-Мефодіївського братства. Куліш вірив у визволення українського, а разом із ним і решти слов’янських народів із духовного й фізичного кріпацтва не насильницьким шляхом, а через духовне зростання, заглиблення у релігію й культуру. Саме тому переклад Біблії був нагальним завданням, яким переймалися всі члени братства. Серед спогадів Куліша знаходимо згадку про те, що Тарас Шевченко, захопившись у 40-х роках думкою про переклад Святого Письма, заради експерименту розділив між приятелями частини Нового Заповіту для перекладу рідною мовою 41.

Систематично працювати над перекладом Куліш почав у 60-х роках XIX століття. Спочатку він здійснював свій переклад з цер­ков­но­сло­в’янського та інших неоригінальних текстів. Рукопис цього перекладу через посередництво Британського Біблійного Товариства був переданий для апробації сербському вченому, біблеїсту Францу Міклошичу, який написав на нього негативну рецензію і порадив надалі здійснювати переклад виключно з мови оригіналу 16, с.37-38.

Куліш починає вивчати староєвреську та давньогрецьку мови, швидко опановує їх і починає повторний переклад біблйного тексту уже з мови оригіналу. Хронологія появи Кулішевих перекладів біблійних текстів така: 1869 рік – у Львові вийшло в світ «Святе Письмо. Перша частина Біблії. П’ять книг Мусієвих»; тоді ж побачив світ віршований переклад «Книги Йова». У 1870 році в Лейпциґу були опубліковані перекладені віршами «Псалтир, або Книга хвали Божої» і «Книга Пісень». Крім того, 1877 року в буковинському аль­манасі «Руська хата» був надрукований його віршований переклад «Пісні Пісень» 43.

У лютому 1871 року у Відні до перекладацької праці Пантелеймона приєднується 24-річний українець з Галичини, громадянин Австро-Угорщини Іван Пулюй. Пулюй з дитинства цікавився фізикою, проте за наполегливою вимогою батька вирушив до Відня вивчати богослов’я. До моменту зустрічі з Кулішем Пулюй закінчив богословський факультет Віденського університету, де вивчав давньогрецьку, давньоєврейську і латинську мови. Юнак уже мав досвід перекладу релігійного тексту, оскільки переклав українською «Молитовник» і тепер готувався до його друку для богослужбових потреб Греко-Католицької Церкви 16, с.40. Іван Пулюй, за свідченням очевидців, володів п’ятнадцятьма мовами – і класичними, і сучасними європейськими. Саме таку людину шукав Куліш для перекладу Біблії. Їхня творча співпраця тривала понад двадцять років 11, с.21.

Результатом спільної перекладацької праці П. Куліша та І. Пулюя стало видання за власний кошт у Відні того ж 1871 року окремими книжками чотирьох Євангелій 43. Того ж року у Львові була видана «Псалтир» українською мовою 16, с.42. Але повне видання Нового Завіту через брак коштів та відсутність людей, які б зайнялися цією справою, з року на рік відкладалося. За дорученням Куліша, з 1874 до 1877 року справою видання Нового Завіту займався М. Драгоманов, але і він не роздобув за цей час необхідних коштів. Лише 1880 року у Львові Новий Завіт у перекладі П. Куліша та І. Пулюя побачив світ. У 1885 році Лондонське Біблійне Товариство викупило право на повсякчасне видання цього перекладу. З його ініціативи він перевидавався у Відні 1887, 1893, 1901, 1903, 1906, 1909, 1912, 1913 роках 18, с.12.

Слід зауважити, що в умовах неприйняття української мови в Російській імперії та суворого Контролю Синодом РПЦ видань релігійної літератури, свої рані переклади окремих книг Куліш видавав анонімно, побоюючись, як громадянин Росії, накликати на себе неприємні санкції з боку уряду й Церкви 16, с.42.

По-іншому ви виглядали обставини на батьківщині Пулюя. У Галичині українська мова була не тільки дозволена, але й заохочувалася. І після того, як новообраний митрополит Греко-Католицької Церкви Йосип Сембратович офіційно підтримав переклад Біблії українською мовою, заохочені перекладачі наступні частини Нового Завісу друкували уже із зазначенням своїх прізвищ 16, с.42.

Отже, за чотири роки (1869-1872), проведених у Відні, Куліш і Пулюй здійснили переклад Нового Завіту з давньогрецької мови. Паралельно з цим, Куліш перекладав із давньоєврейської книги Старого Завіту. Завершивши переклад Пантелеймон Куліш повертається на Чернігівщину на хутір Мотронівку. З собою він привіз свій переклад Біблії, плануючи поступово редагувати його і видати під егідою Лондонського Біблійного Товариства 16, с.43.

Але затишок рідної батьківщини розслабили письменника, а сільське життя та велике господарство відволікли перекладача від основної справи його життя і літературне опрацювання перекладу довгі роки відкладалося аж до трагічної події, коли в листопаді 1885 року пожежа в маєтку Куліша знищила разом із будинком і переклад Старого Заповіту 16, с.43-44.

Куліш розпочинає все спочатку і займається перекладом аж до своєї смерті у 1897 році так і не завершивши його.

Після смерті Пантелеймона Куліша рукописи перекладу Святого Письма, як і інші твори, були передані його дружиною на зберігання до музею поміщика Тарнавського. Останній перед своєю смертю доручив Іванові Нечуєві-Левицькому закінчити переклад старого Завіту: Книгу Рути, 1-шу і 2-гу книги “Параліпоменон”, книги Ездри, Неемії, Естери та Даниїла. Ця праця забрала у письменника півтора роки часу. Таким чином з оригінальної давньоєврейської на літературну українську мову було перекладено усі 39 книг Старого Завіту масоретської традиції 40, с.847.

На прохання Ганни Барвінок, останню редакцію перекладу взяли на себе Марія та Борис Грінченки, однак через життєві обставини вони не змогли виконати цієї справи. У жовтні 1901 року Британське Біблійне Товариство купило вічне право на видання Старого Завіту, не убачивши самих перекладів і не знаючи, що вони не відредаговані і не готові до друку. Пулюй доклав великих зусиль, щоб друк Старого Завіту було докінчено. Через несприятливі політичні умови в тодішній Російській імперії повна Кулішева Біблія не змогла бути видана на Українських Землях, а вийшла у Відні під назвою “Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Мовою русько-українською. Переклад П. О. Куліша, І. С. Левицького, і І. Пулюя. У Відні. Виданнє Британського і Заграничнього Біблійного Товариства 1903 р.” 18, с.12-13.

Кулішів переклад Біблії відкрив нову сторінку в історії українського народу – нарешті українці отримали можливість читати Святе Письмо своєю рідною мовою.

Українська Біблія в перекладі Куліша, Пулюя та Нечуя-Левицького неодноразово перевидавалася в період Радянської України. Виправлений та упорядкований її варіант за редакцією п’ятидесятницького єпископа доктора богослов’я В. Боєчка побачив світ також і у незалежній Україні у 2006 році. Особливість цього видання Кулішевої Біблії полягала в тому, що в ньому крім біблійного тексту були уміщені перекладені з англійської мови підтекстові коментарі до тексту Дональда Стемпса, а також тематичні богословські статті, вступи до книг і змісти, географічні карти, схеми і таблиці біблійних подій і фактів 2.

Підсумовуючи підрозділ, відзначимо, що Куліш, Пулюй і Нечуй-Левицький були не лише перекладачами Біблії, а і першовідкривачами в цій сфері. Вони не просто мали виконати гігантську перекладацьку й редакторську роботу, а й мусили самі створити мовну традицію перекладу сакральних текстів, закласти основи конфесійного стилю нової української мови – і все це в умовах тогочасної антиукраїнської політики. Вироблені ним принципи перекладання Біблії на українську мову в багатьох випадках стали класичним взірцем для майбутніх перекладачів.

Але, як відомо, переклади, навіть найкращі, зроблені з найбільшою майстерністю, в принципі не можуть уникнути старіння: передусім тому, що змінюється сама їхня першоматерія – мова, а також і внаслідок розвитку перекладацького мистецтва, що дає змогу з часом замінювати переклади на нові, сучасніші й досконаліші. Це різною мірою, але неминуче стосується й українських перекладів, зокрема Кулішевої Біблії, переклади якої виходили несвоєчасно, коли жива літературна мова значно переростала мову перекладну 29, с.8.

Ще одна важлива обставина завадила Кулішевому перекладу стати на початку ХХ ст.. тим взірцем української літературної мови, яким вважалися перекладені національними мовами біблійні тексти в англійців, французів, німців, чехів. І Куліш, і Нечуй-Левицький, і тим більше галичанин Пулюй у своїй праці дотримувалися різних правописних норм. Редагувати ж рукопис випало саме Пулюю, який мимоволі вніс до тексту багато галицизмів. Тому з мовної точки зору цей текст на момент його виходу в світ уже був застарілим. А найбільшим недоліком цієї праці було те, що П. Куліш здійснював свій переклад місцями не дослівно, а у вільному перекладі, що спричинило значні відхилення від оригіналу 18, с.13.

Отож, на початку ХХ ст.. перед українським суспільством постали об’єктивні передумови для другого повного перекладу Святого Письма українською мовою.


1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас