Ім'я файлу: Ільченко2.doc
Розширення: doc
Розмір: 1930кб.
Дата: 28.09.2020
скачати
Пов'язані файли:
ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ПЕРЕПЕЛИННИХ ЯЄЦЬ.docx
Розширення: doc
Розмір: 1930кб.
Дата: 28.09.2020
скачати
Пов'язані файли:
ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ПЕРЕПЕЛИННИХ ЯЄЦЬ.docx
РОЗДІЛ1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Одним із перспективних об’єктів марикультури на Чорному морі є устриці. Зацікавленість до культивування устриць обумовлена тим, що ці молюски відповідають практично всім вимогам, що пред’являються до об’єктів марикультури. Устриці високо ціняться у багатьох країнах світу, оскільки у високих концентраціях містять білки і вуглеводи, а також усілякі вітаміни та мікроелементи. М’ясо устриць є прекрасним дієтичним продуктом, а останнім часом з них отримують біологічно активні речовини, які володіють антиоксидантною, імунно-модулюючою та радіопротекторною дією. На світовому ринці устриці споживаються у живому (сирому), консервованому, сушеному видах. Із стулок черепашки можна виготовляти мінеральні добавки чи вапно. Підгодовуючи свійську птицю дробленими черепашками, добиваються покращання росту курчат та покращання яйценосності курей.
В середині минулого століття в північно-західній частині Чорного моря існували численні устричні банки (Єгорлицька, Каркінітська, Джарилгацька затоки), в Керченській протоці, районі Севастополя, у кавказьких берегів (Гудаутська банка), які зараз загубили своє промислове значення, і устриці на них зустрічаються в незначних кількостях.
Окрім того, в середині 80-х років нашого століття відбувся масовий мор чорноморської устриці; причини були наступні: хижацький вилов устриць; ураження паразитами та знищення хижаками; не меншої шкоди устрицям та мідіям, особливо молоді, завдало, устричне свердло.
До таких причин слід віднести також сильне замулення Чорного моря внаслідок зарегулювання стоку річок, а оскільки в устриць стулки щільно не стискаються, то мул забиваючи зябра, вбивав молюсків.
Ситуація на даному етапі може бути зміненою тільки за рахунок штучного культивування устриць в напівциклічних або повноциклічних устричних господарствах. Адже, крім відновлення природної популяції устриць, вирощування устриць дуже вигідно з економічної точки зору, оскільки вони живляться фіто- та зоопланктоном, а отже є консументами I – II порядку, що обумовлює високу ефективність використання первинної продукції. В Чорному морі мешкають їстівна та пластівчаста устриці, а також у 1980–1985 рр. була інтродукована гігантська устриця [1, 2, 3].
Найбільш перспективним здається вирощування гігантської устриці, адже вона має високі потенційні можливості до росту, не вибаглива до умов зовнішнього середовища – виносить коливання солоності від 10 до 35‰ (дорослі особини витримують короткочасне опріснення), та температуру до 250С і навіть короткочасне нагрівання, стійкість до інвазійних та інфекційних хвороб.
В роботі розглянуто можливість культивування гігантської устриці (Crassostreagigas) в Джарилгацькій затоці з урахуванням гідробіологічного, гідрохімічного режимів, фізико-географічного положення затоки, характеру ґрунтів та розташування колишніх популяцій устриць; представлені дані з динаміки росту цього молюска в Джарилгацькій затоці, які були отримані нами при проведені експериментальних робіт у 2018 році; показані технологічні особливості культивування устриці в районі досліджень; представлені господарські розрахунки при вирощуванні цього виду в товщі води та в придонному варіанті, а також розрахунки капітальних вкладень при створенні устричного господарства в північно-західній частині Чорного моря.
Систематика устриць
Устриці (Ostreoidea)
Тип Mollusca Cuvier, 1797
Клас BivalviaLinne, 1758
Надряд Autobranchia Grobben, 1894
Ряд Mytiliformes Ferussac, 1822
Підряд Mytiloidei Fcrussac, 1822
Надродина Ostreoidea Rafinesque, 1815
Родина Crassostreidae Scarlato et Starobogatov, 1979
Род Crassostrea
В
ид С. Gigas.[4]
Рисунок 1.1 Устриця гігантська (Crassostreagigas)
Більшість дослідників вважає, що існує єдиний морфологічно поліморфний вид Crassostrea gigas (Thun.) (рисунок 1.1). Однак вдалі експерименти зі схрещування тихоокеанської (C.gigas) та португальської (C.angulata) устриць, подібність їх морфології та розмірів, а також нормальна поведінка хромосом в мітозі та мейозі дозволили Мензелю висунути положення про їх єдність. Він виділив два підвиди устриць та для пояснення відокремлюваності їх ареалів запропонував дві гіпотези [5].
Але не ідентичність видів C.gigas та C.angulata підтверджується роботами японських дослідників, що показали неоднозначність кількісних характеристик деяких фракцій розчинених білків, що виділені з м’язів-замикачів.
Ідентичність електрофоретичних спектрів білків у молюсків, що були спеціально скомпоновані в три групи за формою черепашки, дозволили С.М. Нікіфорову прийти до висновку про генетичну однорідність устриць в затоках Схід, Уссурійській, Амурській [5, 6].