1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Ім'я файлу: Ільченко2.doc
Розширення: doc
Розмір: 1930кб.
Дата: 28.09.2020
скачати
Пов'язані файли:
ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ПЕРЕПЕЛИННИХ ЯЄЦЬ.docx

3.4 Зоопланктон району устричного господарства



Дослідження проводилися на трьох станціях, що знаходяться на розрізі „зовнішній рейд” – берег, над порівняно невеликими глибинами. Біля берега, де розміщена установка з устричними колекторами, виконана станція № 3, остання в цьому розрізі. Перша станція розрізу знаходиться в двох милях від плантації. Станція № 2 знаходиться між ними.

Понижена солоність чорноморської води обумовила можливість існування тут лише відносно невеликої кількості видів зоопланктону, весь життєвий цикл яких проходить в пелагіалі. В прибережних районах зоопланктон значно збагачується різноманітними личинковими формами молюсків, поліхет, донних ракоподібних. Якісний та кількісний склад зоопланктону сильно залежить від сезону року. Навесні доля бентосних форм зазвичай значно вище, ніж влітку чи взимку.

В зібраних пробах личинкові форми донних тварин складали від 15 до 40% загальної чисельності зоопланктону. За біомасою їх вклад в сумарну біомасу мезопланктону не перевищував 30%. Зазвичай він був більш високим в районі устричної ферми і знижувався по мірі віддалення від берегу (таблиці 3.4.1, 3.4.2 та 3.4.3). Характерно, що найбільший відсоток бентосних організмів зареєстровано влітку та на початку осені [1, 8].

Основною групою морського зоопланктону є копеподи. В зібраних же матеріалах вони домінують лише в окремі сезони. Найбільш чітко це спостерігається на станції № 1, де копеподи явно домінували в зимовий період серед кормового зоопланктону, в який не входять желеподібні організми (ноктілюка та реброплави). В літній період серед кормового зоопланктону частіше переважала група інших, куди поряд з личинками донних організмів входять ветвистовусі рачки та коловертки. Саме останні визначали високу чисельність та біомасу групи інших в квітні, коли чисельність коловерток досягала 1,5 тис. екз./м3.
Таблиця 3.4.1 Біомаса (мг/м3) основних груп мезопланктону (станція № 1)

дата
копеподи
інші
личинки дон. орг.
сагітта
ноктілюка
сумарний мезопланктон

06.09.
2,26
11,57
0,56
0
0
14,3

19.09.
8,45
8,14
2,35
9,76
0
28,70

29.09.
0,76
0,72
0,38
0
0
1,86

10.10.
5,0
5,67
0,37
0,58
0
14,61

20.10.
1,85
1,96
0,35
0,94
0,88
5,99

10.11.
0,95
3,31
1,30
0
0,88
6,44

17.11.
0,18
0,14
0,11
0
0
0,42

24.11.
1,92
0,34
0,24
0
1,41
3,92

09.12.
2,03
0,71
0,62
0,02
64,62
67,99

29.12.
2,27
1,41
1,40
0
109,49
114,56

12.01.
1,44
0,6
0,60
0
7,55
10,19

19.01.
2,29
0,16
0,10
0
5,53
8,08

16.02.
1,08
0,33
0,22
0
2,82
4,46

02.03.
0,33
0,45
0,44
0
1,00
2,22

06.04.
2,33
49,22
0,71
0
15,34
67,61

13.04.
2,99
14,3
0,80
0
12,64
30,73

20.04.
6,53
43,18
0,76
0
1151,68
1202,14

16.06.
1,27
0,28
0,10
0
43,43
45,09

12.07.
3,68
1,32
0,43
0,14
51,07
56,64

19.07.
0,13
0,30
0,27
0
0,26
0,97

26.07.
1,80
8,93
1,75
0,42
0
12,90

19.08.
4,70
41,64
2,09
4,02
0
52,45

30.08.
3,46
56,67
1,96
3,76
0
65,85

13.09.
1,13
23,99
2,38
1,92
0
29,41

20.09.
0,18
1,7
0,76
2,10
0
4,75


Копеподи були представлені наступними видами: Acartia clausі, Paracalanus parvus, Pseudocalanus elongates, Centropages ponticus, Oithoma similis та Calanus euxinus. Колись масові в прибережній зоні О. nana та A. clausi, „малі форми”, в даних пробах не зустрічалися, так само як і не зустрічалися малочисельні представники родини Pontellidae [1].

Масовою формою була A. clausі. Її чисельність визначала чисельність усієї групи копепод. Acartia clausі була представлена всіма віковими стадіями розвитку: від наупліусів до статевозрілих особин. В річному циклі розвитку копепод на станції № 1 спостерігалося два максимуми розвитку: весінній та літній. В 2017 році літній пік змістився на вересень, причому він був добре помітний на всіх трьох станціях. В 2018 році картина ще більш неоднорідна : найбільше число піків відмічено на станції № 3. На станції № 1 і № 2 піки повторюються один за одним, при цьому максимальні значення в цих піках вище на станції № 2. Збільшення біомаси копепод відбувалося за рахунок акарції. Таке різке, нестабільне домінування окремих видів характерне для забруднених евтрофних вод, що ми і спостерігаємо в районі устричної ферми [1].
Таблиця 3.4.2 Біомаса (мг/м3) основних груп мезопланктону (станція № 2)

дата
копеподи
Інші
личинки дон. орг.
сагітта
ноктілюка
сумарний мезопланктон

06.09.
13,94
23,65
7,23
1,04
0
45,86

19.09.
20,71
20,21
6,53
2,97
0
50,43

29.09.
1,72
2,82
1,62
1,90
0
8,06

10.10.
5,62
3,37
1,74
0,77
0
11,50

20.10.
0,60
1,04
0,54
1,0
0,71
3,88

10.11.
2,36
1,88
1,13
1,0
0,18
6,54

17.11.
0,08
0,26
0,26
0
0,35
0,95

24.11.
1,77
0,42
0,26
0,02
2,76
5,24

09.12.
4,68
3,16
1,88
0
78,89
88,62

29.12.
0,46
1,25
1,2
0
19,67
22,58

12.01.
0,52
1,09
1,02
0
4,48
7,11

19.01.
1,07
0,24
0,21
0
5,71
7,22

16.02.
0,21
0,10
0,10
0
3,07
3,48

02.03.
0,58
0,26
0,22
0
1,83
2,89

06.04.
1,60
8,69
0,71
0
9,44
20,44

13.04.
0,86
1,89
0,4
0
34,31
37,46

20.04.
2,25
75,50
1,26
0
429,7
508,71

16.06.
0,83
1,29
0,67
0,06
15,21
18,07

12.07.
0,23
1,30
1,24
0
33,65
36,41

19.07.
1,0
2,17
1,99
3,40
2,12
10,68

26.07.
0,58
2,18
1,58
0
0,41
4,75

19.08.
1,19
2,19
0,75
0,63
1,41
6,17

30.08.
0,38
1,86
1,01
0,22
1,42
4,89

13.09.
12,07
72,84
9,04
24,14
0
118,09

20.09.
1,04
1,45
0,59
0
0,41
3,48



Таблиця 3.4.3 Біомаса (мг/м3) основних груп мезопланктону (станція № 3)

дата
копеподи
інші
личинки дон. орг.
сагітта
ноктілюка
сумарний мезопланктон

06.09.
8,39
12,24
5,0
0,78
0
26,41

19.09.
15,60
5,49
1,67
0,15
0
22,91

29.09.
2,44
5,57
4,56
1,0
0
13,57

10.10.
2,93
3,18
2,48
0,14
0
8,74

20.10.
0,58
2,83
2,04
0
0,53
5,98

10.11.
1,14
1,58
1,35
0
0
4,07

17.11.
0,29
0,68
0,41
0
2,42
3,81

24.11.
11,61
2,42
2,28
0
10,77
27,08

09.12.
0,89
0,90
0,66
0
757,85
760,30

29.12.
0,71
0,74
0,73
0
26,90
29,08

12.01.
0,91
1,18
1,17
0
4,3
7,56

19.01.
0,16
0,40
0,32
0
8,45
9,34

16.02.
1,03
0,71
0,64
0
3,51
5,89

02.03.
2,43
0,78
0,69
0
9,44
13,34

06.04.
0,56
1,08
0,39
0
4,89
6,91

13.04.
13,39
9,09
1,97
0
31,48
55,92

20.04.
3,36
52,63
4,86
0
159,28
220,13

16.06.
6,67
15,76
8,37
0
60,32
91,12

12.07.
19,09
25,09
19,94
5,36
25,2
94,68

19.07.
0,06
1,12
1,03
0
2,42
4,64

26.07.
0,14
0,18
0,16
0
0
0,47

19.08.
2,19
4,04
2,52
0,28
0
9,03

30.08.
0,10
0,76
0,30
0
0
1,16

13.09.
3,78
8,90
4,90
14,15
0,24
31,96

20.09.
0,53
1,43
0,97
0,06
0,59
3,57


Зареєстровані в планктоні O. similis, C. euxinus та P. elongatus були представлені різними віковими стадіями від наупліусів до статевозрілих особин. В літній період їх чисельність зовсім незначна. В річному циклі розвитку цих холодолюбних батіпелагічних копепод спостерігається два максимуми : зимовий (грудень) та весняний (березень-квітень) [1].

Кладоцери були представлені наступними видами: Pleopis polyphemoides, Penilia avirostris, Pleopis tergestina, Podonevadne trigona. Серед них масовими були Peniliaavirostris з максимальною чисельністю 1820 екз./м3 у вересні та Pleopis polyphemoides з максимальною чисельністю 820 екз./м3 в червні. По мірі охолодження води чисельність цієї групи ракоподібних помітно знижується. Також зменшується і кількість видів. В зимовий період з кладоцер відмічали лише Pleopis polyphemoides, в невеликій кількості.

Личинки донних організмів були третьою групою, за насиченістю, в зоопланктоні.

Мало чисельними були представники ряду Harpacticoida. В планктоні вони зазвичай зустрічаються в прибережній зоні над невеликими глибинами. При розрахунку долі личинок донних організмів в сумарній чисельності зоопланктону їх не враховували з донними організмами, а включили в групу інших.

Постійно в пробах реєстрували апендикулярій Oicopleura dioica. Сагітти Sagittasetosa не відмічалися лише в зимовий період. Їх чисельність помітно змінювалася як на протязі часу так і в просторі.

Ноктилюка в пробах з`явилася в кінці жовтня. Спочатку її чисельність була незначною, а в грудні в районі плантації спостерігався максимум, другий, значно менший максимум спостерігався в квітні. На двох інших станціях, навпаки, зимовий максимум був слабким, тоді як весняний був значно більшим, ніж на станції № 3, тобто спостерігається асинхронність в річному циклі розвитку ноктилюки на цих станціях [1].

Збагачення зоопланктону в кінці жовтня новими видами копепод та іншими планктонними організмами, зникнення деяких видів кладоцер пов’язано з екологією цих організмів. В.Н. Грезе (1979), аналізуючи чорноморський зоопланктон виділив теплолюбний та холодолюбний комплекси організмів. Теплолюбний утворюють кладоцери, причому найбільш масова серед них Penilia avirostris, з копепод Centropages ponticus та малочисельні види родини Pontellidae. До холодолюбних відносять Calanus euxinus, Pseudocalanus elongates, Oithoma similis та реброплав Pleurobrachia pileus. Інші види Paracalanus parvus, О. nana, апендикулярії, сагітти зустрічаються в морі на протязі всього року. Сюди ж відноиться і медуза Aureliaaurita. З`явившийся в Чорному морі в кінці 80-х років реброплав Mnemlopsisleidyi відноситься до теплолюбного комплексу, оскільки масового розвитку він досягає в кінці літа, хоча в незначній кількості зустрічається в морі на протязі всього року.

Холодолюбний реброплав P. pileus в зібраних пробах не зустрічався. Теплолюбний реброплав M.leidyi в період досліджень зустрічався в планктонних пробах. Його чисельність становила декілька десятків екземплярів в кубометрі. Найбільш багато чисельним він був в другій половині літа, коли з’явилася його молодь. Максимальної біомаси він досягнув восени. Взимку його чисельність була незначною.

Aureliaaurita в планктонних пробах зустрічалася досить рідко, оскільки із-за своїх відносно великих розмірів тварини уникають планктонних сітей.

Що стосується просторового розподілу зоопланктону то серед копепод будь-яких закономірностей встановити не вдалося, при цьому кількісні показники на сусідніх станціях могли відрізнятися в десятки разів. Різниця в просторовому розподілі виявлена також ще у двох груп організмів. Личинок донних організмів, причому різних таксономічних груп, завжди було більше в районі устричної плантації, а ойкоплеври в значній кількості зазвичай зустрічалися на мористій станції.

Порівнюючи отримані дані з попередніми дослідженнями, проведеними в 60-х роках в неретичній частині моря поблизу Севастополя, виявилося, що наведені вище показники чисельності та біомаси на порядок нижчі. Аналогічне зниження чисельності зоопланктону в 90-х роках спостерігалося по всьому Чорному морю [1, 4].

Було показано, що на фоні загального зниження біомаси зоопланктону різко знизилася біомаса теплолюбних видів поверхневого шару: Paracalanus parvus та Centropages ponticus. Раніше масова О. nana в 1989 - 90-х роках повністю зникла з планктонних проб. Багато дослідників показали, що зникнення з планктону О. nana та загальне зниження чисельності зоопланктону пов’язано з появою реброплава-вселенця мнеміопсиса. Зникнення О. nana і майже одночасне різке падіння чисельності теплолюбних видів копепод змінило кількісне співвідношення окремих видів в зоопланктоному співтоваристві. Зараз серед копепод домінує Acartiaclausі. За результатами досліджень, при максимальній чисельності Centropages ponticus на початку вересня, він складав лише 2% від загальної чисельності копепод, тоді як на долю Acartiaclausі приходиться більше 90%.

Продовжуючи аналіз отриманих матеріалів показане також поступове зникнення окремих видів копепод з планктону в Севастопольській бухті, на даний час в бухті зустрічається лише половина з раніше поширених видів веслоногих рачків. Така ж збіднена фауна веслоногих ракоподібних спостерігається і на зовнішньому рейді Севастополя [1, 4].


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

скачати

© Усі права захищені
написати до нас