1   2   3   4   5
Ім'я файлу: історія.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 1016кб.
Дата: 26.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
АФО сечова.ppt
praktichne-zanyattya-pravedniki-narodv-svty-podvig-v-mya-lyudini
Грошова система Польщі.pdf

Урядовим органом внутрігімназійного життя, що відав виховними й навчальними справами, була Рада педагогічна, яка складалася з директора, усіх учителів-предметників і лікаря. Вона розглядала способи впровадження в життя рішень влади, оцінювала поступ і поведінку гімназистів, розглядала справи прийому й відрахування учнів, шляхи діяльності навчання та виховання.

Виховували гімназистів педагоги в тісній єдності з батьками та церквою, у поєднанні навчання і позакласної діяльності учнів. У молодших класах основними організаторами були класні опікуни, які давали можливість учням зрозуміти значення громадянської діяльності, проявити свій організаторський хист. У старших класах робота гімназистів була більш самостійною і складнішою, а вчителі вже виконували здебільшого роль консультантів. Атестат про закінчення гімназії давав можливість випускникам продовжувати навчання у вищих навчальних закладах Європи.

Події Першої світової війни, створення легіону УСС засвідчили прагнення українців до захисту національних інтересів. Стрілецьке командування дбало, щоб стрільці, які до війни вчилися в гімназіях, мали змогу продовжувати навчання, складаючи іспити в так званій Стрілецькій (етапній гімназіїУСС), що почала діяти 3 червня 1915 р. У визначені терміни учні на основі здобутих у Стрілецькій гімназії знань складали екзамени. На жаль, нам не вдалося встановити кількість гімназистів з Тлумача, що навчалися в Стрілецькій гімназії. Однак відомо, що серед гімназистів старших класів були учасники бойових дій у роки війни, що належали до січового стрілецтва. Так стверджують у своїх спогадах колишні учні гімназії М.Мальованчук, Й.Романюк.

Тлумацька гімназія в роки війни час від часу припиняла свою роботу, а площа перед гімназійним будинком була ареною бурхливих політичних подій. Так, у грудні 1918 р. тут відбулося багатотисячне маніфестаційне віче, на якому адвокат І.Макух оголосив про утворення ЗУНР і закликав до формування загонів добровольців для її захисту. Відновлювалася робота в культурно-освітній сфері. У Тлумачі засновано бібліотеку для вчительства, на закупівлю книг і підручників нова влада виділила 2000 корон.

У роки діяльності ЗУНР Українська Національна Рада створила Державний Секретаріат освіти і віросповідань під керівництвом О.Барвінського. Секретаріатом розглядалося широке коло питань для забезпечення нормального функціонування навчальних закладів, підготовки реформи шкільництва, полегшення матеріального становища вчителів. 24 лютого 1919 р. Державний Секретаріат освіти видав розпорядження про обов’язкове викладання українською мовою в державних гімназіях, які здійснювали підготовку чиновників середнього рангу для роботи в державних установах. Керівництво навчальних закладів зобов’язувалося це рішення втілити в життя до 15 березня 1919 р. Чимало законодавчих документів уряду було спрямовано на підвищення соціального становища педагогів середніх навчальних закладів, без яких неможливий належний рівень освіти та виховання національно свідомих громадян.

Іменем будівничого нині названа одна з вулиць м. Івано-Франківськ – Костельна, знана раніше як Перова. Відомо, що Т.Мачульський у повоєнні 1919–1920 рр. очолював комісію з будівництва житла, яка оцінювала завдані збитки й визначала розміри відшкодувань. Постать його ще потребує глибшого дослідження.

Після закінчення Першої світової війни й військової поразки ЗУНР західноукраїнські землі опинилися під владою Польщі. В освіті польський уряд щодо українців проводив політику полонізації: закривалися українські школи, українських учителів і директорів замінювали польськими. На західноукраїнських землях розпочалося поступове впровадження нових програм, які утверджували основи створення єдиної школи. В основу навчальновиховного процесу була покладена польськість – батьківщинознавство. Незважаючи на те, що за умовами Ризького договору 1921 р. польський уряд зобов’язувався особам інших національностей надати право на вільний розвиток мови, культури, виконання релігійних обрядів, право на навчання дітей рідною мовою в початкових класах, для українців таких поступок реально не було.

Першим директором гімназії був Войцех Гжегожевич, про якого не збереглося жодних даних. Відомо, що в 1920 р. змінив місце роботи один із вчителів гімназії Ян Нємцов, перейшовши на викладацьку роботу до Тернопільської гімназії. Йому на заміну 26 жовтня 1921 р. кураторією було направлено в Тлумацьку гімназію Р.Купрасову на вчительську роботу. Було надіслано листа, у якому підтверджувався високий кваліфікаційний рівень Р.Купрасової.

У 1920–1921 навчальному році був затверджений склад учителів Тлумацької гімназії. Навчали учнів справді наукові світила: професор Ян Лесняк, професор Станіслав Мендрала – учителі латинської і грецької мов, Ян Крижановський – учитель грецької мови, професор Ян Подчервінський – викладач релігії, професор Максиміліан Розенбаум – учитель німецької мови, доктор філософії Ілля Самюель – учитель історії і географії, Ротер Алойжи – учитель математики, Мар’ян Межвінський, Ян Сандовіч –учителі польської мови, Йозеф Храпкович – учитель біології, Ян Плав’юк – учитель греко-католицької релігії, Михайло Вронський – учитель руської мови. Після здачі на матуру (випускні екзамени) гімназистам відкривався шлях до університетів Кракова, Відня, Праги, бо до Львівського університету українцям вступити було важко.

Згідно зі звітом про роботу гімназії за 1920–1921 н. р., Тлумацька гімназія налічувала 8 класів одноповерхового будинку, який перебував у її власності. У звіті вказується, що будинок, у якому знаходилася гімназія, не був пристосований до навчання: відсутній гімназійний зал, спортивний майданчик. Однак дирекція і вчителі

гімназії докладали всіх зусиль, щоб гімназисти не втрачали інтересу до навчання й мали високий рівень знань. Педагоги старалися навчити учнів самостійно працювати, а не тільки опановувати матеріал на уроках. Метою гімназії була підготовка учнів до

навчання у вищих навчальних закладах.

У 1921 році була ліквідована Крайова освітянська рада, а на її місці створена Кураторія шкільного округу [9, арк.8], яка відала будівництвом, фінансуванням, організацією та реорганізацією навчальних закладів, а також здійснювала керівництво й контроль за навчальним процесом. Кураторія слідкувала за реалізацією урядових постанов, проводила політику обмеження викладання українською мовою, продовжуючи полонізаційну політику польських властей.

Упродовж 1925–1933 рр. Тлумацькою гімназією керував професор Станіслав Мендрала (1881–1974 рр.), автобіографічні відомості про якого подані в “Енциклопедії бджолярства”. Цікаво, що С.Мендрала в 1902–1906 рр. був викладачем класичної філології Ягеллонського університету. Згодом з невідомих причин переїхав працювати вчителем гімназії в Славську, а з 1914 р. – учитель Тлумацької гімназії. З 1933 р. у житті С.Мендрала відбулися кардинальні зміни. Якщо раніше бджолярство було для викладача хобі, то після переїзду до м. Познань він став дослідником біології бджіл, історії бджолярства, практичного пасічництва, свої праці друкував у польських часописах бджолярства. С.Мендрала був автором книг “Ule polskie. Historia і gospodarka” (1939), “Pszczoly, ich zycie і produkty” (1947), “Pszczelars. Praktyczny podrecznik dla pszczelarzy”.

Відомо, що в Тлумацькій гімназії в 1921–1928 рр. навчався прославлений на всю Україну художник Денис-Лев Іванцев, який у 1992 році за вагомий внесок у розвиток світової культури Міжнародним Біографічним Центром (Англія) був визнаний Людиною року. Цікаво, що 100-річний ювілей гімназії збігся зі 100-річчям від дня народження Д.-Л.Іванцева. Художник народився 5 березня 1910 р. у с. Делева на Тлумаччині. У місцевій школі, де навчався, а згодом учителював Денис-Лев Іванцев, до ювілею колишнього земляка відкрито виставку-музей. Нам удалося поспілкуватися із сином Д.-Л.Іванцева – кандидатом історчних наук, професором кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника І.Д.Іванцевим. Ігор Денисович із синівською щирістю розповів про нелегкий творчий шлях батька, історію написання картин, що зберігаються в родинній колекції. Денис Іванцев згадував, що в гімназії “вчитися було багато, сиділи над тими конспектами при місячному світлі цілими тижнями, але не шкодую – пригодилося у житті”. Після закінчення гімназії він вступив до Австрійської академії мистецтв. У мистецьких творах обґрунтував власний напрям під назвою “статизм”. Публічне визнання прийшло до художника з першою персональною виставкою, облаштованою лише в 1995 р. Роботи талановитого художника неодноразово виставлялися у Львові, інших містах України та світу. Більшість його картин перебуває в колекції родини, яка проживає в Івано-Франківську, багато картин знаходяться в колекціях численних шанувальників його таланту як в Україні, так і за її межами, у тому числі США, Канаді, Англії. Митець працював у різних стилях, що підкреслює його талановитість. Виховання в родині священика, міцні християнські традиції, відкритість до природи й людей, підтримка дружини допомагали в найскрутніші хвилини життя.

На початку 1930-х рр. тлумачани, утративши надію реформувати державну гімназію з польською мовою на українську, намагалися відстояти право дівчат навчатися в стінах гімназії. Так, 25 серпня 1931 р. Гімназійна Рада міста Тлумача направила до Кураторії листа про те, що, ураховуючи інтереси місцевого населення, просить дозволу для навчання дівчат. У ньому стверджувалося: “Гімназія існує 20 років і є єдиним середнім загальним навчальним закладом на території повіту. З огляду на те, що в Тлумачі є більше 200 родин панських працівників і в повіті більше 400 родин державних робітників, загальнодержавний навчальний заклад повинен функціонувати, як для хлопців, так і для дівчат”. Далі вказувалося, що громада для гімназії безоплатно виділила приміщення, яке було надано їй у власність на невизначений термін. Громада зобов’язувалася власним коштом провести реконструкцію будинку, щоб було місце не тільки для учнів, а й учениць. Кураторія надіслала відповідь на прохання відкрити в гімназії навчання для дівчат тільки 10 жовтня 1931 р. У листі містилися обґрунтування, що заперечували навчання дівчат. Указувалося, що в гімназії немає відповідної матеріальної бази. Саме приміщення не відповідало державним стандартам: класні кімнати були малі, погано освітлені, бракувало приміщень для кабінетів і належної бібліотеки тощо. Класи знаходилися в трьох будинках, віддалених один від одного, що ускладнювало навчальний процес. За таких обставин громада була вимушена збудувати окреме приміщення для дівчат. З 1932 р. у гімназії навчалися дівчата. У тогочасних архівних матеріалах Тлумацька гімназія вже іменується як неокласична державна гімназія. Наявні документи з історії гімназії 1930-х рр. дають підстави зробити висновки про кадрові зміни в складі педагогів. Знання гімназистам давали такі викладачі: доктор Леон Маузер – учитель німецької мови, Станіслав Довбек – учитель німецької, латинської і грецької мов, Мар’ян Межвінський, а згодом доктор Михайло Кендзьор – учителі польської мови, Джозеф Фельпрехт – учитель історії, Юліан Маклер – учитель математики і фізики, доктор, о. Ян Плав’юк – учитель греко-католицької релігії.

Учні різних національностей, які навчалися в гімназії, не зазнавали утисків збоку дирекції чи учнів гімназії, зберігали за собою право вибору та вільного поводження. Так, у 1930 р. учень 1-го класу Давид Янга за рішенням педагогічної ради був відрахований з гімназії “за зневажання релігії”. Опікуни класу П.Храпкович і П.Фолпрехт були присутні під час розгляду справи. Згідно з протоколом, Давид вів себе на уроках релігії безцеремонно, а під час допиту не зважав на секретаря, зухвало відповів, що знайде інший навчальний заклад, оскільки Тлумацька гімназія не єдина освітня установа. Однак у 1932, 1933 і 1934 рр. батько Давида – Ж.Янга звертався із заявами та проханнями до Львівської кураторії допустити його сина до екзаменів у 2, 3 та 4 клас.

Цікаво, що в листі від коменданта повітової поліції до дирекції гімназії зазначено, що Ж.Янга був організатором повітового Бунду з 1921 р., а в 1922 р. ініціював утворення єврейської організації “Naprzod”. З 1926 р. Ж.Янга навіть заснував єврейську бібліотеку ім. Мадема під опікою Бунду. У домі Янга проходили політичні наради діячів Бунду, засідання відбувалися законно – тільки з дозволу старости. Щоправда, членів КПЗУ не допускали на такі засідання, Ж.Янга та його син не притягувалися до кримінальної відповідальності. Отже, учень Давид Янга продовжував навчатися в

гімназії. Колишній гімназист П.Нікосевич у часописі “Zeszyty Tlumackie” серед учителів, які викладали в гімназії, називав професора С.Довбека (викладача класичної філології) надзвичайно сердечним і добрим чоловіком. Про Мар’яна Межвінського, що студіював польську мову, згадував з повагою, оскільки вчитель старався подавати гімназистам обширні відомості з польської мови й літератури. Професор М.Межвінський читав 10 лекцій гімназистам, після чого принципово оцінював їх знання. Так, ті, хто потрапляв до так званого “чорного списку” (через пропуски занять), на добру оцінку не могли розраховувати. Треба було кілька разів здавати вивчений матеріал.

Випускник гімназії 1933 р. Йосип Романюк (колишній житель с. Гончарівка) згадував з особливою шаною викладача історії східних народів Клима Поліщука (друга Антона Крушельницького), відзначав його як справедливого й знаючого фахівця. Й.Романюк стверджував, що в гімназії викладали вчителі різних національностей: учитель німецької мови п. Зігбершлях був євреєм за походженням; єврейського походження були професор Айлі – учитель географії, Леон Маузер – відомий мовознавець, який раніше викладав в університетах Німеччини.

За поданою інформацією від дирекції гімназії до кураторії, у 1933 р. у стінах Тлумацької гімназії навчалося 174 учні. З них 45 дітей з “панських родин” платили за навчання 55 зл., усі інші – 110 зл. За рішенням педагогічної ради дев’ять учнів було звільнено від оплати, для трьох із них плата була занадто високою. Для кращого розуміння рівня оплати в той час наведемо такі приклади: 60 злотих – ціна половини корови або 1800 яєць. Відраховувалися з гімназії тільки ті учні, які не могли скласти екзаменів. Це підтверджує у своїх спогадах і Дмитро Луцик: “Шостий клас, найбільш недисциплінований та авантюрний, зайняв перше місце з неуспішності: через незасвоєння програми перевели тільки 20 учнів, які закінчили гімназію в 1933 році”. Автор розповідав, що впродовж двох років у старших класах гімназії вивчали військову справу. Муштру проводили в парку, а зимою – у фізкультурному залі. “Вчили нас острої стрілянини, – писав колишній гімназист, – у час канікул після сьомого класу проходили тритижневі наметові заняття, включаючи нічні бої, для здобуття вершин у Карпатах”. З метою поглиблення знань з того чи іншого предмета в кожній гімназії діяли різноманітні наукові гуртки, у яких панувала атмосфера творчого пошуку, дерзання, пріоритету інтелекту, розвитку мистецьких здібностей підростаючої особистості тощо. Заняття в таких гуртках проводилися без найменшого примусу, а запис здійснювався з урахуванням здібностей, нахилів та індивідуальних особливостей кожного з гуртківців.

Учні Тлумацької гімназії займалися в гімназійному спортивному гуртку “Сокіл”. Багато гімназистів були членами Марійської організації. Марійська дружина була заснована ще в 1912 р. Завданням її було плекати культ Марії – Матері Божої. До обов’язків членів цього гуртка входило дбати за порядок у каплицях, прикрашати їх, допомагати в облаштуванні релігійних свят, прислуговувати під час богослужінь. У “Календарі Місіонаря” за 1936 р. поміщена фотографія гімназійних учнів 1935 року, які утворювали католицьку Марійську організацію [19]. Також у гімназії діяв хор, проводилися ігри, прилучали дітей до праці на ділянці.

Дирекція гімназії кожен навчальний рік повинна була узгоджувати навчальний план з кураторією. Так, в архівних документах зберігся навчальний план за 1936–1937 навчальний рік. Випускний 8-й клас у гімназії вважався найвідповідальнішим, оскільки учні здавали державні екзамени – матуру. Головою екзаменаційної комісії був член Львівської кураторії. Оцінки в атестатах випускників погоджувалися Радою вчителів і державною екзаменаційною комісією. Серед тлумацьких гімназистів були діти з незаможних, малозабезпечених сімей. Тому вони не мали змоги оплачувати за навчання в гімназії. Плата становила 20 злотих відповідно до вказаної в поданих документах кількості маєтків і поля, якими володіли родичі гімназистів. Чимало учнів не могли оплатити повністю за навчання, тому багато з них оплачували тільки по 12 зл. Так, у 1937 р. вісім учнів 8 класу та чотири учні 3 і 7 класів вважалися малозабезпеченими й не могли здійснити оплату за навчання. Відомо, що під час директорування в 1937–1939 рр. Ксаверія Булковського гімназистів не відраховували за неоплату за навчання.

Житель м. Тлумач Михайло Мальованчук (1927 р. н.), який у 1939 р. вступив до 1-го класу гімназії, розповідав, що всі гімназисти – дівчата й хлопці – мали форму темно-синього кольору з голубими лампасами на рукавах, а на штанах – тільки хлопці.

Хлопці-гімназисти гордо носили кашкети зі знаком розгорнутої книги з полум’ям, дівчата – з таким самим знаком берети. М.Мальованчук згадував, що на вступних іспитах до гімназії в 1939 р. було дуже багато не тільки місцевих поляків, а й приїжджих, але ніхто з них так і не вступив до гімназії через погану підготовку. Серед 30 учнів, що вступили до гімназії, дев’ятеро були українцями: із с. Гостів – Карабін і Яцюк, із с. Грушка – Шкромида (на жаль, імен не пам’ятає); з Тлумача – Мальованчук Михайло й Данилович Євген. Серед них дві дівчини – Запоточна й Халупінка. Хлопці переважно вивчали німецьку мову, а дівчата – французьку.

У зв’язку з приходом радянської влади в 1939 р., гімназія припинила свою діяльність. Після завершення Другої світової війни гімназія так і не була відновлена.

18 березня 1992 р. виконавчий комітет Тлумацької районної ради прийняв рішення про відкриття в Тлумачі гімназії. Районна влада виділила для нового навчального закладу приміщення колишньої дитячої лікарні на вул. Грушевського, 23, яке потрібно було реставрувати, відремонтувати, створити найелементарніші умови для організації навчально-виховного процесу.

1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас