Ім'я файлу: Slovnik-dovidnik_osnovnih_terminiv_i_ponat_z_teori.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 923кб.
Дата: 24.01.2023
скачати
Змагальне навантаження — інтенсивне, часто максимальне навантаження, яке пов'язане з виконанням змагальної діяльності. Розширення: pdf
Розмір: 923кб.
Дата: 24.01.2023
скачати
Змагальний метод — спосіб застосування фізичних вправ у формі змагань, що передбачає зіставлення рухових можливостей в умовах упорядкованого суперництва, уніфікацію предмета змагань, порядку боротьби за перемогу та оцінювання досягнень. Змагальний метод належить до групи специфічних методів фізичного виховання (практичних методів спортивного тренування).
Змагальні вправи — цілісні рухові дії (сукупність рухових дій), які є засобом ведення спортивної боротьби (складають предмет спортивної спеціалізації) і виконуються відповідно до правил змагань з певного виду спорту.
Змагання — спеціальна сфера, у якій здійснюється діяльність спортсмена, що дозволяє об'єктивно порівнювати певні його здібності і забезпечує їхній максимальний прояв.
Зміст фізичних вправ — сукупність фізіологічних, психологічних та біомеханічних процесів, що відбуваються в організмі людини під час виконання певної вправи.
Змішана система проведення змагань — див. Комбінована система
проведення змагань.
Зовнішня структура фізичної вправи — її видима форма, яка характеризується співвідношенням просторових, часових і динамічних (силових) параметрів рухів.
І
Ігрова діяльність — керована свідомістю внутрішня (психічна) і зовнішня
(фізична) активність людини, яка спрямована на досягнення перемоги над суперником в умовах протиборства специфічними засобами при дотриманні встановлених правил.
Ігрова культура — частина загальної культури людства, яка є творчою діяльністю із засвоєння накопичених і створення нових цінностей, що обумовлена можливостями та особливостями гри.
Ігровий метод — спосіб застосування фізичних вправ, який передбачає організацію рухової діяльності на основі змісту, умов і правил гри. Ігровий метод належить до групи специфічних методів фізичного виховання (практичних методів
спортивного тренування).
Ігрові види спорту — див. Спортивні ігри.
Імітаційні вправи (від лат. imitor — наслідую) — рухові дії, які за кінематикою і координаційною структурою відповідають характеру основної вправи певної спортивної дисципліни.
Імпульс сили (від лат. impulsus — удар, поштовх) — величина дії сили тяги м'язів на певні частини тіла за конкретний проміжок часу. Імпульс сили характеризує силу рухової дії.
Індекс витривалості (від лат. indico — вказую) — різниця між часом подолання довгої дистанції і тим часом на цій дистанції, який би показала людина, якщо би подолала її зі швидкістю, показаною нею на короткому еталонному відрізку. Індекс витривалості є відносним показником витривалості.
Індивід (індивідуум) (від лат. іndividuum —неподільне) — 1) людина як одинична природна істота, представник виду Homo Sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис; 2) окремий представник людства; соціальна
істота, яка виходить за рамки природної (біологічної) обмеженості, використовує знаряддя, знаки і через них оволодіває власною поведінкою та психічними процесами.
Індивідуальний розвиток (від франц. individuel — особистий) — низка зовнішніх і внутрішніх, кількісних і якісних змін, які характеризують рух людини від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від безпорадних і невпевнених рухів до рухів керованих, точних, координованих; від незнання до знання; від копіювання до оригінальної творчої роботи).
Інтегративна підготовка спортсмена (від лат. integer — цілий) — педагогічний процес, спрямований на поєднання (інтеграцію) тренувальних впливів технічної, тактичної, психологічної, інтелектуальної і фізичної підготовки в цілісний ефект на основі змагальних вправ, у тому числі в процесі змагань.
Інтелектуальна підготовка спортсмена — див. Теоретична підготовка
спортсмена.
Інтенсивність навантаження (від франц. intensif, з лат. intensio — напруження, посилення) — кількість роботи, що виконана за одиницю часу.
Інтуїція (лат. intuitio, від intueor — уважно дивлюся) — процеси мислення, які відбуваються у згорнутій неусвідомленій формі, коли усвідомлюється тільки
Ігрові види спорту — див. Спортивні ігри.
Імітаційні вправи (від лат. imitor — наслідую) — рухові дії, які за кінематикою і координаційною структурою відповідають характеру основної вправи певної спортивної дисципліни.
Імпульс сили (від лат. impulsus — удар, поштовх) — величина дії сили тяги м'язів на певні частини тіла за конкретний проміжок часу. Імпульс сили характеризує силу рухової дії.
Індекс витривалості (від лат. indico — вказую) — різниця між часом подолання довгої дистанції і тим часом на цій дистанції, який би показала людина, якщо би подолала її зі швидкістю, показаною нею на короткому еталонному відрізку. Індекс витривалості є відносним показником витривалості.
Індивід (індивідуум) (від лат. іndividuum —неподільне) — 1) людина як одинична природна істота, представник виду Homo Sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис; 2) окремий представник людства; соціальна
істота, яка виходить за рамки природної (біологічної) обмеженості, використовує знаряддя, знаки і через них оволодіває власною поведінкою та психічними процесами.
Індивідуальний розвиток (від франц. individuel — особистий) — низка зовнішніх і внутрішніх, кількісних і якісних змін, які характеризують рух людини від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від безпорадних і невпевнених рухів до рухів керованих, точних, координованих; від незнання до знання; від копіювання до оригінальної творчої роботи).
Інтегративна підготовка спортсмена (від лат. integer — цілий) — педагогічний процес, спрямований на поєднання (інтеграцію) тренувальних впливів технічної, тактичної, психологічної, інтелектуальної і фізичної підготовки в цілісний ефект на основі змагальних вправ, у тому числі в процесі змагань.
Інтелектуальна підготовка спортсмена — див. Теоретична підготовка
спортсмена.
Інтенсивність навантаження (від франц. intensif, з лат. intensio — напруження, посилення) — кількість роботи, що виконана за одиницю часу.
Інтуїція (лат. intuitio, від intueor — уважно дивлюся) — процеси мислення, які відбуваються у згорнутій неусвідомленій формі, коли усвідомлюється тільки
кінцевий результат розумового процесу.
Й
Йога (санскр., букв. — з’єднання, зосередження) — система вправ, які
ґрунтуються на розумінні не тільки фізичних, але й духовних, моральних правил удосконалення особистості (гармонія повного фізичного здоров’я і духовної краси людини).
К
Календар змагань (від лат. calendarium, букв. — боргова книжка) — документ, який впорядковує змагання за метою, завданнями, місцем і часом проведення, складом учасників та ін.
Калланетика — програма з тридцяти спеціально підібраних фізичних вправ для жінок, які виконуються переважно в ізометричному режимі і викликають активність глибоко розташованих м'язових груп. Калланетика належить до великих форм занять фізичними вправами.
Кисневий борг — надмірне споживання кисню після виконання роботи, що необхідне для окислення продуктів неповного обміну.
Кисневий запит — кількість кисню, що споживається понад рівня спокою протягом роботи і після її завершення.
Кінестезія (від грец. Ϟίνησις, від Ϟίνημα — рух і αίσνηση — відчуття)— відчуття положення і переміщення свого тіла та окремих його частин у просторі.
Кінний спорт — регламентоване правилами змагань протиборство вершників у різновидах верхової їзди та в управлінні конем. Кінний спорт включає виїздку, конкур, кінне триборство, а також рейнінг, драйвінг, вольтижування, пробіги, джигітовку, кінне поло та ін.
Класифікаційні системи — документи, що містять нормативи і вимоги на основі яких оцінюється підготовленість спортсменів, визначаються рівні їхньої спортивної кваліфікації і присвоюються спортивні розряди та звання.
Класифікація урочних форм занять (від лат. classis — розряд і ficatio
(facio) — роблю) — розподіл урочних форм занять у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи (типи, види) відповідно до певних ознак.
Класифікація урочних форм занять здійснюється за ознакою переважного вирішення завдань (уроки засвоєння нового матеріалу, уроки закріплення й вдосконалення навчального матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки), за
Й
Йога (санскр., букв. — з’єднання, зосередження) — система вправ, які
ґрунтуються на розумінні не тільки фізичних, але й духовних, моральних правил удосконалення особистості (гармонія повного фізичного здоров’я і духовної краси людини).
К
Календар змагань (від лат. calendarium, букв. — боргова книжка) — документ, який впорядковує змагання за метою, завданнями, місцем і часом проведення, складом учасників та ін.
Калланетика — програма з тридцяти спеціально підібраних фізичних вправ для жінок, які виконуються переважно в ізометричному режимі і викликають активність глибоко розташованих м'язових груп. Калланетика належить до великих форм занять фізичними вправами.
Кисневий борг — надмірне споживання кисню після виконання роботи, що необхідне для окислення продуктів неповного обміну.
Кисневий запит — кількість кисню, що споживається понад рівня спокою протягом роботи і після її завершення.
Кінестезія (від грец. Ϟίνησις, від Ϟίνημα — рух і αίσνηση — відчуття)— відчуття положення і переміщення свого тіла та окремих його частин у просторі.
Кінний спорт — регламентоване правилами змагань протиборство вершників у різновидах верхової їзди та в управлінні конем. Кінний спорт включає виїздку, конкур, кінне триборство, а також рейнінг, драйвінг, вольтижування, пробіги, джигітовку, кінне поло та ін.
Класифікаційні системи — документи, що містять нормативи і вимоги на основі яких оцінюється підготовленість спортсменів, визначаються рівні їхньої спортивної кваліфікації і присвоюються спортивні розряди та звання.
Класифікація урочних форм занять (від лат. classis — розряд і ficatio
(facio) — роблю) — розподіл урочних форм занять у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи (типи, види) відповідно до певних ознак.
Класифікація урочних форм занять здійснюється за ознакою переважного вирішення завдань (уроки засвоєння нового матеріалу, уроки закріплення й вдосконалення навчального матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки), за
основною спрямованістю (уроки загальної фізичної підготовки, уроки професійно- прикладної фізичної підготовки, спортивно-тренувальні уроки, методично- практичні заняття), за характером змісту занять (предметні уроки (на матеріалі з одного розділу чи модулю програми), комплексні уроки (на матеріалі з різних розділів чи модулів програми) та ін.
Класифікація фізичних вправ — розподіл фізичних вправ у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи відповідно до певних ознак.
Класифікація фізичних вправ здійснюється за ознакою історично усталених систем фізичного виховання (гімнастика; ігри; спорт; туризм), за їхнім значенням для вирішення освітніх завдань (основні (змагальні); підвідні; підготовчі), за ознакою
їхньої переважної спрямованості на виховання окремих фізичних якостей
(швидкісно-силові види вправ; вправи циклічного характеру на витривалість; вправи, які вимагають високої координації рухів; вправи, які вимагають комплексного прояву фізичних якостей і рухових навичок в умовах зміни режимів рухової діяльності, ситуації та форм дій), за ознакою спортивної спеціалізації
(змагальні; спеціально-підготовчі (підвідні, розвивальні, імітаційні); загально- підготовчі), за ознакою біомеханічної структури рухів (циклічні; ациклічні; змішані) та ін.
Ковзанярський спорт — швидкісний біг на ковзанах за визначеними правилами на спеціальній біговій доріжці.
Коефіцієнт витривалості (від лат. со — об'єднання, сумісність і efficiens — виробник) — співвідношення часу подолання всієї дистанції до часу подолання еталонного відрізку. Коефіцієнт витривалості є відносним показником ви- тривалості.
Колектив фізичної культури (КФК) — самодіяльна громадська організація трудового колективу підприємства, установи або учнів навчального закладу і т. д.
Колова система проведення змагань — сукупність методичних та організаційних заходів, що забезпечують проведення спортивних зустрічей кожного учасника змагань (спортсмена, команди) зі всіма суперниками почергово, незалежно від результатів окремих поєдинків. Змагання за коловою системою реалізуються двома способами: з чергуванням місць проведення змагань (полів, майданчиків і т.д.) та без їх чергування.
Комбінована (змішана) система проведення змагань — сукупність методичних та організаційних заходів, що забезпечують в одній частині змагань проведення спортивних зустрічей кожного учасника (спортсмена, команди) зі всіма суперниками почергово, незалежно від результатів окремих поєдинків, а в
іншій частині — проведення спортивних зустрічей між учасниками змагань таким чином, що після поразки у двобої переможений (спортсмен, команда) вибуває з
Класифікація фізичних вправ — розподіл фізичних вправ у межах однієї системи на взаємопов'язані групи і підгрупи відповідно до певних ознак.
Класифікація фізичних вправ здійснюється за ознакою історично усталених систем фізичного виховання (гімнастика; ігри; спорт; туризм), за їхнім значенням для вирішення освітніх завдань (основні (змагальні); підвідні; підготовчі), за ознакою
їхньої переважної спрямованості на виховання окремих фізичних якостей
(швидкісно-силові види вправ; вправи циклічного характеру на витривалість; вправи, які вимагають високої координації рухів; вправи, які вимагають комплексного прояву фізичних якостей і рухових навичок в умовах зміни режимів рухової діяльності, ситуації та форм дій), за ознакою спортивної спеціалізації
(змагальні; спеціально-підготовчі (підвідні, розвивальні, імітаційні); загально- підготовчі), за ознакою біомеханічної структури рухів (циклічні; ациклічні; змішані) та ін.
Ковзанярський спорт — швидкісний біг на ковзанах за визначеними правилами на спеціальній біговій доріжці.
Коефіцієнт витривалості (від лат. со — об'єднання, сумісність і efficiens — виробник) — співвідношення часу подолання всієї дистанції до часу подолання еталонного відрізку. Коефіцієнт витривалості є відносним показником ви- тривалості.
Колектив фізичної культури (КФК) — самодіяльна громадська організація трудового колективу підприємства, установи або учнів навчального закладу і т. д.
Колова система проведення змагань — сукупність методичних та організаційних заходів, що забезпечують проведення спортивних зустрічей кожного учасника змагань (спортсмена, команди) зі всіма суперниками почергово, незалежно від результатів окремих поєдинків. Змагання за коловою системою реалізуються двома способами: з чергуванням місць проведення змагань (полів, майданчиків і т.д.) та без їх чергування.
Комбінована (змішана) система проведення змагань — сукупність методичних та організаційних заходів, що забезпечують в одній частині змагань проведення спортивних зустрічей кожного учасника (спортсмена, команди) зі всіма суперниками почергово, незалежно від результатів окремих поєдинків, а в
іншій частині — проведення спортивних зустрічей між учасниками змагань таким чином, що після поразки у двобої переможений (спортсмен, команда) вибуває з
турніру (одна частина (попередня або заключна) змагань реалізується за коловою, а інша – за олімпійською системою).
Комплексний контроль у підготовці спортсмена (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — вимірювання й оцінка різних показників у циклах тренування з метою визначення рівня підготовленості спортсмена. Складовими комплексного контролю у підготовці спортсмена є педагогічні, медико-біологічні, психологічні дослідження. Розрізняють оперативний, поточний, етапний контроль.
Конституція тіла (від лат. constitutio — устрій, установлення) — сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, сформованих на основі успадкованих та набутих властивостей, які визначають своєрідність реакції організму на зовнішні й внутрішні подразники.
Концентрація фізичних якостей (від лат. соп — префікса, що означає об'єднання, спільність, сумісність і centrum — середина) — фаза розвитку фізичних якостей, у якій розвиток однієї якості не супроводжується зростанням
інших.
Координаційна витривалість (від лат. со — об'єднання, сумісність і
ordinatio — узгодження) — здатність якомога довше виконувати різноманітні складні техніко-тактичні дії без порушення ритму їхнього виконання, рівноваги та взаємоузгодженості. Координаційна витривалість належить до спеціальної витривалості.
Координаційне м'язове напруження — неповне розслаблення м'язів у процесі рухової діяльності або їхній сповільнений перехід у фазу розслаблення.
Координаційні здібності — здатність доцільно будувати (формувати, підпорядковувати, поєднувати в єдине ціле) цілісні рухові акти, перетворювати вироблені форми дій або переключатися від одних до інших відповідно до вимог умов, що змінюються (здатність швидко, точно, доцільно, економно та винахідливо вирішувати рухові завдання). Розрізняють загальні, спеціальні, специфічні координаційні здібності.
Креатив (від лат. creatio (creationis) — створення) — творча людина, схильна до нестандартних способів вирішення завдань, здатна до оригінальних та нестереотипних дій, відкриття нового, створення унікальних продуктів.
Крива вправляння — графічне зображення результату вправляння рухової дії, на абсцисі якої послідовно зазначаються вправи (їх кількість), на ординаті — ефективність кожної із них (кількість помилок).
Кумулятивний тренувальний ефект (від лат. ситиіо — згрібаю,
Комплексний контроль у підготовці спортсмена (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — вимірювання й оцінка різних показників у циклах тренування з метою визначення рівня підготовленості спортсмена. Складовими комплексного контролю у підготовці спортсмена є педагогічні, медико-біологічні, психологічні дослідження. Розрізняють оперативний, поточний, етапний контроль.
Конституція тіла (від лат. constitutio — устрій, установлення) — сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, сформованих на основі успадкованих та набутих властивостей, які визначають своєрідність реакції організму на зовнішні й внутрішні подразники.
Концентрація фізичних якостей (від лат. соп — префікса, що означає об'єднання, спільність, сумісність і centrum — середина) — фаза розвитку фізичних якостей, у якій розвиток однієї якості не супроводжується зростанням
інших.
Координаційна витривалість (від лат. со — об'єднання, сумісність і
ordinatio — узгодження) — здатність якомога довше виконувати різноманітні складні техніко-тактичні дії без порушення ритму їхнього виконання, рівноваги та взаємоузгодженості. Координаційна витривалість належить до спеціальної витривалості.
Координаційне м'язове напруження — неповне розслаблення м'язів у процесі рухової діяльності або їхній сповільнений перехід у фазу розслаблення.
Координаційні здібності — здатність доцільно будувати (формувати, підпорядковувати, поєднувати в єдине ціле) цілісні рухові акти, перетворювати вироблені форми дій або переключатися від одних до інших відповідно до вимог умов, що змінюються (здатність швидко, точно, доцільно, економно та винахідливо вирішувати рухові завдання). Розрізняють загальні, спеціальні, специфічні координаційні здібності.
Креатив (від лат. creatio (creationis) — створення) — творча людина, схильна до нестандартних способів вирішення завдань, здатна до оригінальних та нестереотипних дій, відкриття нового, створення унікальних продуктів.
Крива вправляння — графічне зображення результату вправляння рухової дії, на абсцисі якої послідовно зазначаються вправи (їх кількість), на ординаті — ефективність кожної із них (кількість помилок).
Кумулятивний тренувальний ефект (від лат. ситиіо — згрібаю,
нагромаджую) — зміни, що відбуваються в організмі протягом тривалого періоду тренування в результаті підсумовування термінових (ближніх) і відкладених
(слідових) ефектів великої кількості окремих занять (загальний результат
інтеграції ефектів).
Л
Лабільність (від лат. labilis — нестійкий, рухливий) — функціональна властивість нервової й м'язової тканини, яка проявляється у частоті зміни діяльного і гальмівного станів.
Лактатна
витривалість
— здатність використовувати енергію гліколітичної реакції. Лактатна витривалість є складовою анаеробних можливостей організму.
Латентний період реакції (від лат. latens — прихований) — проміжок часу від моменту появи сигналу до моменту початку руху.
Лижні гонки — подолання по спеціальним трасам різних дистанцій на лижах з фіксацією часу їх проходження. Лижні перегони є складовою біатлону та лижного двоборства.
Лікарсько-педагогічні спостереження — дослідження, що проводяться спільно лікарем та педагогом з метою оцінки впливу на організм фізичних навантажень, встановлення рівня функціональної готовності і на підставі цього вдосконалення навчально-тренувального процесу.
Лікувальна фізична культура (ЛФК) — галузь медицини, яка вивчає і реалізовує можливості фізичної культури для лікування захворювань та ушкоджень,
їх профілактики, відновлення працездатності.
Лікувально-фізкультурний диспансер (франц. dispensaire, від лат.
dispense — розподіляю) — комплексний лікувально-профілактичний заклад, завданням якого є організація медичного забезпечення фізкультурників і спортсменів, що передбачає постійне активне спостереження за ними, раннє виявлення відхилень у стані здоров'я та їх профілактику, лікування, реабілітацію, контроль за динамікою функціонального стану й працездатності в процесі трену- вання, сприяння досягненню високих спортивних результатів.
Літній табір відпочинку дітей — основний тип позашкільних оздоровчо- виховних закладів, у яких організовується відпочинок школярів під час літніх канікул.
Легка атлетика — регламентоване правилами змагань опосередковане
(слідових) ефектів великої кількості окремих занять (загальний результат
інтеграції ефектів).
Л
Лабільність (від лат. labilis — нестійкий, рухливий) — функціональна властивість нервової й м'язової тканини, яка проявляється у частоті зміни діяльного і гальмівного станів.
Лактатна
витривалість
— здатність використовувати енергію гліколітичної реакції. Лактатна витривалість є складовою анаеробних можливостей організму.
Латентний період реакції (від лат. latens — прихований) — проміжок часу від моменту появи сигналу до моменту початку руху.
Лижні гонки — подолання по спеціальним трасам різних дистанцій на лижах з фіксацією часу їх проходження. Лижні перегони є складовою біатлону та лижного двоборства.
Лікарсько-педагогічні спостереження — дослідження, що проводяться спільно лікарем та педагогом з метою оцінки впливу на організм фізичних навантажень, встановлення рівня функціональної готовності і на підставі цього вдосконалення навчально-тренувального процесу.
Лікувальна фізична культура (ЛФК) — галузь медицини, яка вивчає і реалізовує можливості фізичної культури для лікування захворювань та ушкоджень,
їх профілактики, відновлення працездатності.
Лікувально-фізкультурний диспансер (франц. dispensaire, від лат.
dispense — розподіляю) — комплексний лікувально-профілактичний заклад, завданням якого є організація медичного забезпечення фізкультурників і спортсменів, що передбачає постійне активне спостереження за ними, раннє виявлення відхилень у стані здоров'я та їх профілактику, лікування, реабілітацію, контроль за динамікою функціонального стану й працездатності в процесі трену- вання, сприяння досягненню високих спортивних результатів.
Літній табір відпочинку дітей — основний тип позашкільних оздоровчо- виховних закладів, у яких організовується відпочинок школярів під час літніх канікул.
Легка атлетика — регламентоване правилами змагань опосередковане
(безконтактне) протиборство спортсменів у ходьбі, бігу, стрибках, метаннях і вправах, що складаються з цих видів багатоборства. Розрізняють циклічні
(спортивна ходьба і біг) та ациклічні (метання і стрибки) види легкої атлетики.
Локалізація стомлення (франц. localisation, від лат. locus — місце) — виділення провідної системи (або систем), функціональні зміни в якій визначають початок стану втоми.
М
Макроцикл тренування (від грец. μαϞρός — великий, довгий і ϞύϞλς — коло, круговерть)— великий тренувальний цикл піврічного (в окремих випадках
3-4 місяці), річного, багаторічного (наприклад, чотирирічний олімпійський) типу, який пов'язаний з розвитком, стабілізацією та тимчасовою втратою спортивної форми і містить закінчену низку періодів, етапів, мезоциклів. Макроцикл тренування включає підготовчий (загальнопідготовчий та спеціально-підготовчий етапи), змагальний (етап ранніх стартів або розвитку власне спортивної форми та етап безпосередньої підготовки до головного старту), перехідний періоди.
Максимальне тренувальне навантаження (від лат. maximalis — найбільший) — навантаження, яке знаходиться на межі наявних функціональних здібностей організму і не виходить за межі його адаптивних можливостей.
Масовий спорт — див. Загальнодоступний спорт.
Мезоцикл тренування (від грец. μέσός — середній, серединний і ϞύϞλς — коло, круговерть) — середній тренувальний цикл тривалістю від двох до шести тижнів, який містить відносно закінчену низку мікроциклів. Розрізняють втягувальні, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні (підвідні), змагальні, відновлювальні мезоцикли тренування.
Методика фізичного виховання (грец. μεϑοδιϞα) — спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання, що визначаються відповідною їм методологією.
Методи перемінних вправ (від грец. μεϑοδος — шлях, дослідження, спосіб пізнання) — способи застосування фізичних вправ, які передбачають спрямовану зміну навантаження у процесі їхнього виконання. Розрізняють методи перемінно- безперервних вправ (безперервна м'язова діяльність в режимі інтенсивності, що змінюється) і методи перемінно-інтервальних вправ (системне чергування навантаження і відпочинку в умовах зміни їх параметрів). Методи перемінних вправ належать до методів виховання фізичних якостей і є складовою методів чітко регламентованих вправ.
Методи спортивного тренування — способи застосування основних засобів тренування та сукупність прийомів і правил діяльності спортсмена й тренера. Розрізняють дві групи методів спортивного тренування: загально- педагогічні (словесні методи, наочні методи) і практичні (методи чітко рег- ламентованих вправ, ігровий метод, змагальний метод).
Методи стандартних вправ — способи застосування фізичних вправ, при яких рухи повторюються без суттєвих змін їхньої структури та зовнішніх параметрів навантаження. Розрізняють методи стандартно-безперервних вправ
(безперервна м'язова діяльність без зміни інтенсивності) і методи стандартно-
інтервальних вправ (повторення вправ через визначені інтервали відпочинку).
Методи стандартних вправ належать до методів виховання фізичних якостей і є складовою методів чітко регламентованих вправ.
Методи фізичного виховання — способи впорядкованої взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на вирішення завдань освіти, виховання, розвитку та оздоровлення. Розрізняють дві групи методів фізичного виховання: специфічні (методи чітко регламентованих вправ, ігровий метод, змагальний метод), які характерні тільки для процесу фізичного виховання і загальнопедагогічні
(словесні методи, наочні методи).
Методи чітко регламентованих вправ — способи застосування фізичних вправ, які передбачають їх виконання у конкретно визначеній формі з чітко обумовленим навантаженням. Методи чітко регламентованих вправ включають методи навчання руховим діям (метод навчання вправ загалом (у цілому), метод навчання вправ по частинах, метод поєднаного впливу) і методи виховання фізичних якостей (методи стандартних вправ, методи перемінних вправ). Належать до групи специфічних методів фізичного виховання (практичних методів спортивного тренування).
1 2 3 4 5