Ім'я файлу: Slovnik-dovidnik_osnovnih_terminiv_i_ponat_z_teori.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 923кб.
Дата: 24.01.2023
скачати

Тематичний план — див. Робочий план.
Темперамент (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій) —
індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється усилі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.
Темп рухів (від лат. tempus — час) — часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає частоту повторень циклів рухових дій або кількість рухів за одиницю часу.
Теоретична (інтелектуальна) підготовка спортсмена — педагогічний процес, який спрямований на озброєння спортсменів спеціальними знаннями, що підвищують ефективність навчання певній спортивній дисципліні, вирішення завдань тренувальної і змагальної діяльності.
Теорія фізичного виховання (від грец. ϑεωρια — розгляд, дослідження) — наука про загальні закономірності, які визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно організованого процесу, що є частиною загальної системи виховання людини.
Терміновий (ближній) тренувальний ефект — зміни, що відбуваються в організмі безпосередньо під час виконання вправи і у найближчий період відпочинку.
Тест (від англ. test — випробування) — метод дослідження особистості, який побудований на її оцінці за результатами стандартизованого завдання, іспиту, проби з наперед визначеною надійністю і валідністю.
Техніка фізичних вправ (грец. τεχνιϞός — вправний, досвідчений, від τέχνη
— майстерність) — способи виконання рухових дій, за допомогою яких рухове завдання вирішується з найбільшою ефективністю.
Технічні види спорту — регламентоване правилами змагань протиборство спортсменів в управлінні різної складності технічними засобами, пристроями, снарядами. Технічні види включають авіамодельний, автомобільний, водно- моторний, мотоциклетний, парашутний, планерний, радіоспорт, судномодельний та ін.
Технічні засоби — пристрої, системи, комплекси, апаратура, що застосовуються для тренувального впливу на різні органи та системи організму, для навчання і вдосконалення рухових дій, а також отримання інформації у процесі навчально-тренувальних занять з метою підвищення їхньої ефективності.
Технологія виховної діяльності — сукупність методологічних і

організаційно-методичних настанов, які визначають підбір, компонування та порядок застосування виховного інструментарію.
Технологія планування — сукупність методологічних і організаційно- методичних настанов, які визначають на певний проміжок часу конкретні завдання, підбір, компонування та порядок застосування найдоцільніших засобів, методів, організаційних форм, матеріально-технічного забезпечення занять, а також складання необхідної документації.
Тонічне м'язове напруження — надмірний тонус м'язів у стані спокою.
Топографія сили (від грец. τοπος — місце і γράφω — пишу, креслю, малюю)
— співвідношення максимальної сили різних м'язових груп.
Траєкторія руху (лат. trajectorius — який стосується переміщення, від
trajicio — перекидаю, переміщую) — просторова характеристика техніки фізичних вправ, яка визначається шляхом, що здійснюють ланки опорно-рухового апарату.
У траєкторії руху розрізняють напрямок, форму та амплітуду (розмах).
Тренажер (від англ. train — виховувати, навчати) — навчально- тренувальний пристрій для оволодіння руховими діями, виховання фізичних якостей, вдосконалення аналізаторських функцій організму.
Тренованість спортсмена — результат спортивного тренування, який характеризується біологічними (функціональними і морфологічними) адаптивними змінами, що відбуваються в організмі спортсмена під впливом систематичних фізичних вправ і виражаються у зростанні його працездатності. Розрізняють загальну і спеціальну тренованість спортсмена.
Тренувальна діяльність — спільна діяльність тренерів, спортсменів, колективу фахівців, спрямована на успішне досягнення цілей тренування.
Тренувальне навантаження — складова частина (компонент) тренування, що відображає кількісну міру впливів на спортсменів у процесі тренувальних занять.
Тренувальні пристрої — технічні засоби, які забезпечують виконання фізичних вправ з визначеними зусиллями і структурою рухів без взаємодії, що контролюється.
Туризм — різноманітні за формою та змістом рухові дії з раціонального подолання значних відстаней у малонаселеній місцевості, що виконуються в природних умовах особисто-командними зусиллями.

У
Увідна гімнастика — організоване, систематичне виконання спеціально підібраних фізичних вправ перед початком певної діяльності для прискорення функціонування організму на більш високому рівні. Увідна гімнастика належить до малих форм занять фізичними вправами.
Управління підготовкою спортсменів — педагогічний процес щодо забезпечення досягнення мети системи підготовки спортсменів на основі отримання, передачі та переробки інформації, вироблення і прийняття рішень. Розрізняють управління підготовкою спортсменів, управління їх тренуванням, управління змагальною діяльністю команд та окремих учасників. Управління підготовкою спортсменів включає планування, організацію, контроль і облік.
Управління фізичною культурою і спортом — система конкретних форм і методів свідомої діяльності, яка спрямована на забезпечення ефективного функціонування та плановий розвиток галузі фізичної культури і спорту з метою більш повного задоволення потреб людей у фізичному вдосконаленні.
Урочні форми занять у фізичному вихованні — способи організації навчально-виховного процесу, за яких заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості упродовж точно встановленого часу, за сталим розкладом. У фізичному вихованні урочні форми занять включають уроки і навчально-тренувальні заняття.
Училища фізичної культури (УФК), училища олімпійського резерву
(УОР), спеціалізовані класи — установи, у яких здійснюється набуття середньої або середньої спеціальної освіти і підготовка учнів-спортсменів у певних видах спорту.
Учіння — система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування знаннями, вміннями та навичками їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина.
Ф
Фаза декомпенсованої втоми (від грец. φάσις — поява) — стан людини, при якому, не зважаючи на зростання її вольових зусиль, інтенсивність роботи знижується.
Фаза компенсованої втоми — стан людини, при якому, завдяки великим вольовим зусиллям, вона спроможна певний час підтримувати досягнуту
інтенсивність роботи.

Фехтування (від нім. fechten — боротися) — регламентований правилами змагань рукопашний двобій спортсменів холодною зброєю (рапірами, шпагами, шаблями).
Фігурне катання — виконання на льоду різновидів ковзання, обертань, стрибків, комбінацій кроків, підтримок та інших додаткових вправ під музичний супровід. Включає одиночне, парне катання та спортивні танці.
Фізична досконалість — історично обумовлений ідеал фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини, який оптимально відповідає вимогам життя.
Фізична культура — частина загальної культури людства, яка являє собою творчу діяльність із засвоєння накопичених і створення нових цінностей переважно у сфері фізичного розвитку, оздоровлення та виховання людей.
Фізична освіта — системне засвоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами, набуття таким шляхом необхідного у житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
Фізична підготовка — педагогічний процес виховання фізичних якостей і оволодіння життєво важливими рухами. Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку.
Фізична підготовка спортсмена — педагогічний процес, спрямований на виховання фізичних якостей, підвищення функціональних можливостей, зміцнення опорно-рухового апарату, що створює сприятливі умови для вдосконалення всіх сторін (компонентів) підготовки. Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку спортсмена.
Фізична підготовленість — результат фізичної підготовки, що відображає досягнуту працездатність у сформованих рухових уміннях і навичках, які сприяють ефективності цільової діяльності (на яку зорієнтована підготовка).
Фізичне виховання — вид виховання, специфічним змістом якого є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями і формування свідомої потреби у фізкультурних заняттях.
Фізичне здоров'я — стан організму людини, при якому оптимально використовуються його захисні й адаптивні механізми; протистояння негативному впливу середовища.
Фізичне навантаження — вплив фізичних вправ на організм людини, що викликає активну реакцію його функціональних систем.

Фізичний розвиток — процес становлення, формування й наступних змін протягом життя людини морфофункціональних властивостей її організму і заснованих на них фізичних якостей та здібностей.
Фізичні вправи — рухові дії, які спрямовані на реалізацію завдань фізичного виховання, сформовані та організовані за його закономірностями.
Фізичні здібності — відносно стійкі успадковані та набуті функціональні особливості органів і систем організму, взаємодія яких обумовлює ефективність виконання рухової дії.
Фізичні якості — вроджені (генетично успадковані) морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена) активність людини, що проявляється у доцільній руховій діяльності. До основних фізичних якостей належать м'язова сила, прудкість, витривалість, гнучкість, спритність.
Фізкультурна пауза (лат. pausa, з грец. παύσις— припинення) — виконання фізичних вправ під час певної діяльності з метою досягнення термінового активного відпочинку для профілактики зниження працездатності упродовж робочого дня. Фізкультурна пауза належить до малих форм занять фізичними вправами.
Фізкультурний рух — добровільне заняття населення фізичними вправами і спортом, що ґрунтується на фізкультурно-спортивних інтересах і проводиться самостійно та в організованих формах, участь у масових фізкультурно-спортивних заходах, громадській фізкультурній роботі.
Фізкультурний самоконтроль — сукупність операцій самоконтролю
(самоспостереження, аналіз та оцінка свого стану, поведінки, реагування), які здійснюються індивідуально як безпосередньо у процесі занять фізичними вправами, так і в загальному режимі життя за правилами, що встановлені у галузі фізичної культури.
Фізкультурні хвилинки — короткочасні (до 3 хв.) перерви у певній діяльності для виконання фізичних вправ з метою перепочинку та підтримки працездатності упродовж робочого дня. Фізкультурні хвилинки належать до малих форм занять фізичними вправами.
Філогенез (від грец. φύλον — рід, плем’я і γεννάω— породжую) —
історичний розвиток як окремого організму (органів, систем), так і еволюція органічного світу в цілому. Філогенез взаємозв'язаний з онтогенезом.
Фора (від італ. fora — вперед) — пільга, перевага, яку може надавати

сильніший учасник змагань (спортсмен, команда) слабшому з метою зрівняння шансів на успіх.
Форма фізичної вправи (від лат. forma — зовнішність, устрій) — певне упорядкування та узгодженість як процесів, так і елементів змісту конкретної вправи. У формі фізичної вправи розрізняють внутрішню і зовнішню структуру.
Форми занять фізичними вправами — способи організації навчально- виховного процесу, кожний з яких характеризується певним типом взаємозв'язку
(взаємодії) вчителя і учнів, а також відповідними умовами занять. Розрізняють урочні та позаурочні форми занять фізичними вправами.
Фрістайл (англ. freestyle) — швидкісний спуск гірськими схилами на лижах по спеціальній трасі з виконанням стрибків та акробатичних елементів.
Фрістайл включає могул, скікрос, лижну акробатику, слоупстайл та ін.
Фрустрація (лат. frustratio — обман, марне сподівання) — психічний стан переживання невдачі, який пов'язаний з несподіваною різницею між очікуваними подіями і реальним результатом.
Функції спорту (від лат. functio — виконання, звершення) — об'єктивно притаманні йому властивості впливати на людину та людські стосунки, задовольняти та розвивати певні потреби особистості і суспільства. Розрізняють специфічні (притаманні тільки спорту як особливому явищу дійсності): змагально- еталонну; евристичну (пізнавальну) і загальні: особистісно-cпрямованого виховання, навчання та розвитку; оздоровчо-рекреативну; емоційно-видовищну; соціальної ін- теграції та соціалізації особистості; комунікативну; економічну функції спорту.
Функціональна система — екстрене функціональне утворення, що об'єднує діяльність систем організму, участь яких необхідна для здійснення актів поведінки.
Функціональний стан — комплекс властивостей, що визначає рівень життєдіяльності організму, системну його відповідь на фізичне навантаження, у якій відображається ступінь інтеграції та адекватності функцій роботі, що виконується.
Х
Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.

Харизма (від грец. χάρισϞα— милість, дар) — приписування особистості надлюдських властивостей, що викликають схиляння перед нею і безсуперечну віру у її можливості.
Художня гімнастика — виконання під музичний супровід гімнастичних й танцювальних вправ з предметами (м’ячем, скакалкою, булавами, обручем і стрічкою).
Ц
Цикли тренування — найбільш загальні форми структурної організації тренування. Розрізняють мікроцикли, мезоцикли, макроцикли тренування.
Ш
Швидка сила — здатність людини якомога швидше долати помірний опір.
Швидка сила належить до швидкісно-силових здібностей.
Швидкісна витривалість — здатність якомога довше утримувати максимальну швидкість після її досягнення. Швидкісна витривалість належить до спеціальної витривалості.
«Швидкісний бар'єр» (від франц. barriere — перешкода) — стійка стабілізація швидкісних характеристик рухів.
Швидкісні здібності — можливості людини, які забезпечують їй виконання рухових дій за мінімальний для конкретних умов проміжок часу. Розрізняють елементарні (швидкість реакції, швидкість окремого руху, частота (темп) рухів) і комплексні (швидкість виконання рухових дій загалом, здатність за найкоротший проміжок часу набирати максимальну швидкість та спроможність довготривало підтримувати її) форми прояву швидкісних здібностей.
Швидкісно-силові здібності — здатність людини проявляти необхідні силові можливості за мінімальний для конкретних умов проміжок часу.
Швидкість рухових реакцій — здатність екстрено реагувати в ситуаціях, що вимагають термінових рухових реакцій (характеризується мінімальним часом від подачі будь-якого сигналу до початку виконання руху).
Швидкість руху — 1) просторово-часова характеристика техніки фізичних вправ, яка відображає переміщення ланок опорно-рухового апарату в просторі за одиницю часу; 2) здатність забезпечувати швидкоплинність процесів, що відбуваються в організмі, від яких безпосередньо залежать швидкісні характеристики рухів.

Шейпінг (від англ. body shaping — надання форми тілу) — система фізичних вправ (переважно силових) для жінок, що спрямована на корекцію фігури та покращання функціонального стану організму (поєднання аеробіки з атлетичною гімнастикою). Шейпінг належить до великих форм занять фізичними вправами.
Шкідливі звички — нав’язливі ритуалізовані дії, які негативно відображаються на поведінці людини, її фізичному та психічному розвитку.
Шкільний колектив фізичної культури — самодіяльна суспільна організація учнів, яка покликана сприяти родині і школі здійснювати фізичне виховання дітей шкільного віку.
«Школа спорту» — система підготовки спортсмена, що склалася на основі новітніх наукових досягнень і передової спортивної практики.
Щ
Щільність уроку (заняття) — відсоткове співвідношення відповідних витрат часу. Розрізняють загальну і моторну щільність уроку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гогунов Е.Н. Психология физического воспитания и спорта: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Е.Н. Гогунов, Б.И. Мартьянов — М:
Академия, 2000. — 288 с.
2. Евсеев Ю.И. Физическая культура: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Ю.И. Евсеев. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. — 384 с.
3. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. / Е.П. Ильин. —
М.: Просвещение, 1983. — 223 с.
4. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л.П. Матвеев. — М.: Физкультура и спорт, 1977. — 271 с.
5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л.П. Матвеев. — М.: физкультура и спорт, 1991.
— 542 с.
6. Наумчук В.І. Теоретико-методичні основи навчання спортивним іграм: навч.-метод. посібник для студ. вищ. навч. закладів / В.І. Наумчук. –
Тернопіль: Астон, 2012. – 124 с.
7. Педагогическое физкультурно-спортивное совершенствование: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / [Ю.Д. Железняк, В.А. Кашкаров, И.П.
Кравцевич и др.]; под ред. Ю.Д. Железняка. – [2-е изд.]. – М.: Академия, 2005. –
384 с.
8. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте.
Общая теория и ее практические приложения / В.Н. Платонов. – К.:
Олимпийская литература, 2004. – 808 с.
9. Савин В.П. Спортивные игры: совершенствование спортивного мастерства:
[учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений] / В.П. Савин, Ю.Д. Железняк,
Ю.М. Портнов. – [4-е изд.].– М.: Академия, 2010. – 400 с.
10. Современный словарь по педагогике / Сост.: Рапацевич Е.С. — Мн.:
Современное слово, 2001. — 928 с.
11. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. — К.:
Наук, думка, 2000. — 680 с.
12. Спортивные игры: Техника, тактика, методика обучения: [учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений] / Ю.Д. Железняк, Ю.М.Портнов, В.П. Савин, А.В.
Лексаков. – [4-е изд.]. – М.: Академия, 2010. – 520 с.
13. Теория и методика физического воспитания: учебник для студ. высш. учеб. заведений / Под общей ред. Л.П. Матвеева, А.Д. Новикова. Т. 1. —
М: Физкультура и спорт, 1976. — 304 с.
14. Теория и методика физического воспитания: учебник для студ. высш. учеб. заведений / Под общей ред. Л.П. Матвеева, А.Д. Новикова. Т. 2. — М:
Физкультура и спорт, 1976. — 256 с.
15. Теория и методика физического воспитания: учебник для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Г.Д. Харабуги. — М: Физкультура и спорт,
1974. — 320 с.
16. Теория и методики физического воспитания: учебник для студ.

высш. учеб. заведений / Под ред. Б.А. Ашмарина. — М: Просвещение, 1990.
— 287 с.
17. Фіцула М. М. Педагогіка: підручник для студ. вищ. навч. закладів / М.М.
Фіцула. — К.: Академія, 2009. — 528 с.
18. Фомин Н.А. Физиологические основы двигательной активности. / Н.А.
Фомин, Ю.Н. Вавилов. — М.: Физкультура и спорт, 1991. — 224 с.
19. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта:
[учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Ж.К. Холодов, В.С.
Кузнецов. – [2-е изд.]. – М.: Академия, 2003. – 480 с.
20. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: підручник для студ. вищ. навч. закладів фіз. вих. і спорту / Б.М. Шиян. – Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2008. – Ч. 1. – 272 с.
21. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: підручник для студ. вищ. навч. закладів фіз. вих. і спорту / Б.М. Шиян. – Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2008. – Ч. 2. – 248 с.
View publication stats