1 author: Some of the authors of this publication are also working on these related projects сторінка 2

гвинтівки (лежачи і стоячи) на кількох вогневих рубежах.
Бокс (від англ. box — удар) — двобій за певними правилами спортсменів у спеціальних шкіряних рукавицях на рингу.
Будова тіла — розміри, форми, пропорції та особливості взаємного розташування частин тіла людини, а також особливості розвитку кісткової, жирової і м'язової тканин.
В
Важка атлетика — піднімання спортсменом ваги (штанги) над головою визначеними способами: ривком і поштовхом.
Варіативність техніки (від лат. variatio — зміна) — характеристика рухових дій, яка свідчить про здатність спортсмена оперативно їх коректувати залежно від умов змагальної боротьби.
Велосипедний спорт — перегони на велосипедах, що приводяться в рух м’язовою силою спортсменів. Велосипедний спорт включає різновиди трекових та шосейних гонок, маунтінбайку, велосипедного мотокросу (ВМX), змагання з фігурної їзди, гри в м’яч на велосипедах і є складовою тріатлону.
Веслувальний спорт — перегони на човнах, що приводяться в рух силою м’язів спортсменів за допомогою весел. Веслувальний спорт включає академічне веслування, веслування на байдарках і каное та веслувальний слалом.
Вибухова сила — здатність людини проявляти максимальні силові можливості за найкоротший час. Вибухова сила характеризується стартовою і прискорювальною силою. Належить до швидкісно-силових здібностей.
Види спорту — сформовані й виокремленні в ході розвитку спорту відносно самостійні складові змагальної діяльності, кожна зяких характеризується своїм предметом змагань, особливим складом дій, способами ведення спортивної боротьби (технікою і тактикою) та певними правилами змагань.
Визначальна ланка техніки рухів — найважливіша частина певного способу вирішення рухового завдання.
Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає у постановці перед учнями пізнавальних завдань, повідомленні нових знань, організації спостережень, теоретичних і практичних занять, керівництві роботою учнів із засвоєння, закріплення й застосування знань, умінь та навичок, у перевірці
їхньої якості.

Витривалість — здатність протистояти фізичній втомі у процесі м'язової діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну витривалість.
Вихідне положення — просторова характеристика техніки фізичних вправ, яка визначається оптимальним взаєморозташуванням ланок опорно-рухового апарату перед початком рухів і обумовлюється концентрованим втіленням цілеспрямованої готовності до дій з метою наступного ефективного їхньої виконання.
Виховання — процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери виховання з метою формування в останнього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для становлення й вдосконалення його особистості.
Виховання фізичних якостей — цілеспрямований вплив на розвиток фізичних якостей людини за допомогою нормованих функціональних навантажень.
Відкладений (слідовий) тренувальний ефект (лат. effectus — виконання, дія, від efficio — дію, виконую) — зміни, що відбуваються в організмі у пізніх фазах відновлення — після тренування, протягом наступних днів.
Відновлення — сукупність зворотних змін, які відбуваються після припинення фізичних вправ у діяльності функціональних систем, що забезпечували їхнє виконання. Розрізняють поточне (у ході виконання вправ), швидке (відразу після припинення роботи (період повернення кисневого боргу), віддалене (протягом тривалого часу після виконання тренувального навантаження), стрес-відновлення (після хронічних перенапружень) відновлення.
Відносна сила — сила, яку виявляє людина з розрахунку на 1 кг власної ваги. Відносна сила використовується для оцінки рівня розвитку власне силових здібностей.
«Відчуття простору» — здатність правильно оцінювати просторові умови дій і відповідно до них точно визначати рухові дії.
«Відчуття ритму» — здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.
«Відчуття часу» — здатність тонко сприймати часові параметри, що дозволяє розподіляти рухові дії за конкретно визначений проміжок часу.

«Відчуття швидкості» — здатність доцільно розподіляти власні сили у часі та віддаляти момент наближення втоми.
Вік — об’єктивна, історично мінлива, хронологічно й символічно фіксована стадія розвитку індивіда в онтогенезі. Розрізняють абсолютний (паспортний), умовний, біологічний, соціальний, психологічний вік.
Вікова періодизація (класифікація) — розподіл цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.
Віндсерфінг ( англ. windsurfing, від wind — вітер і surfing — ковзання на хвилях) — перегони спортсменів на воді, стоячи на спеціальній дошці з вітрилом без керма і приміщення для екіпажу.
Вітрильний спорт — перегони на човнах і яхтах, що приводяться в рух силою вітру за допомогою вітрил.
Внутрішня структура фізичної вправи — сукупність різних взаємодіючих, взаємоузгоджених, взаємопов'язаних процесів, які відбуваються в організмі людини під час виконання вправи.
Водні види спорту — регламентоване правилами комплексне протиборство спортсменів, що пов’язане з водним середовищем і включає веслувальний спорт, віндсерфінг, вітрильний спорт, водне поло, водні лижі, дайвінг, плавання, стрибки у воду, серфінг, синхронне плавання, фрідайвінг та ін.
Вольова підготовка спортсмена — система впливів, яка застосовується з метою формування і вдосконалення необхідних для спортсмена вольових якостей
(цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, сміливість і т. д.).
Впрацьовування — підвищення рівня функціонування організму від початку роботи до появи стійкого стану.
Втома — спричинене роботою тимчасове зниження працездатності, що проявляється у суб'єктивному відчутті. Розрізняють розумову, сенсорну, емоційну, фізичну втому.
Г
Гандикап (англ. handicap) — перевага у спортивних змаганнях, що надається слабшому супернику для врівноваження шансів на перемогу. (Див.
Фора).
Генералізація фізичних якостей (від лат. generalis — загальний) — фаза

розвитку фізичних якостей, у якій розвиток однієї якості супроводжується зростанням інших, що спеціально не розвивалися.
Гігієна фізичної культури та спорту (від грец. ύγιεινος — здоровий)— галузь гігієнічної науки, яка розробляє і реалізовує гігієнічні нормативи, вимоги, заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток, загартування, підвищення працездатності та спортивних досягнень фізкультурників й спортсменів.
Гігієнічна фізична культура — різні форми фізичної культури, що включені у рамки повсякденного побуту.
Гіперкінезія (від грец. ύπερ — префікса, що означає підвищення, надмірність
і Ϟινησις — рух)— підвищена (надмірна) рухова активність.
Гіподинамія (від грец. ϋπο — префікса, що означає зниження, нестачу і
δύναμις — сила)— знижена рухливість внаслідок зменшення сили рухів.
Гіпокінезія (від грец. ϋπο і Ϟινησις — рух)— вимушене зменшення обсягу рухів унаслідок малої рухливості (недостатня рухова активність).
Гіпоксія (кисневе голодування) (від грец. ϋπο і лат. оху (genium) — кисень) — зниження вмісту кисню в тканинах.
Гірськолижний спорт — спуск гірськими схилами на лижах з фіксацією часу проходження дистанції по спеціальним трасам, що розмічені воротами.
Гірськолижний спорт включає швидкісний спуск, слалом, гігантський слалом та багатоборство (двоборство і триборство).
Гнучкість — морфо-функціональна властивість опорно-рухового апарату, яка обумовлює ступінь рухливості його ланок відносно одна одної (здатність виконувати рухи з великою амплітудою). Розрізняють активну і пасивну гнучкість.
Гомеостаз (від грец. όμοιος — подібний, однаковий і στάσις — стояння, нерухомість)— підтримування динамічної сталості внутрішнього середовища організму за рахунок пристосувальних (адаптивних) реакцій, спрямованих на усунення зовнішніх або внутрішніх чинників, що порушують цю сталість.
Гра — форма діяльності в умовних ситуаціях, що спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого у соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури (особливий вид суспільної практики, який відтворює норми людського життя та діяльності, сприяє всебічному й гармонійному розвитку особистості).

Д
Деталі техніки рухів — другорядні особливості рухів, які не порушують її основного механізму.
Дефіцит (резерв) активної гнучкості (від лат. deficit — не вистачає) — різниця між величинами активної і пасивної гнучкості. Дефіцит активної гнучкості є показником гнучкості.
Динамічний стереотип (від грец. στερεος — твердий, просторовий і τύπσς — слід, відбиток) — стан функціональної системи, коли вона набуває стаціонарного характеру, що закріплюється в результаті багаторазових повторень дій.
Дискваліфікація (від грец. δυσ., лат. dis — префікса, що означає порушення, втрату, позбавлення, лат. quails — який, якої якості і лат. ficftio, від facio — роблю) — позбавлення спортсмена (команди) права участі у змаганнях або спортивного звання за порушення встановлених правил, морально-етичних норм поведінки.
Дисоціація фізичних якостей (від лат. dissociatio, від dissocio — роз'єдную)
— фаза розвитку фізичних якостей, у якій при надмірному розвитку однієї якості відбувається гальмування інших.
Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) — позашкільні спеціалізовані спортивні навчально-виховні заклади, які здійснюють підготовку висококваліфікованих юних спортсменів на основі їхнього всебічного фізичного розвитку й зміцнення здоров'я, забезпечують підготовку юнацтва до виконання функцій та обов'язків спортивних інструкторів і суддів, допомагають загальноосвітнім школам в організації масової фізкультурної роботи. Розрізняють комплексні ДЮСШ (робота здійснюється з кількох видів спорту) і спеціалізовані:
СДЮСШОР — спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву, ШВСМ — школи вищої спортивної майстерності (робота здійснюється з одного виду спорту).
Добровільне спортивне товариство (ДСТ) — масова громадська організація, що об'єднує на добровільній основі людей, які бажають займатися фізичними вправами, спортом і туризмом.
Доза навантаження — певна величина навантаження, яка вимірюється параметрами обсягу та інтенсивності.
Дозування навантаження — чітка регламентація обсягу та інтенсивності навантаження.

Допінг (англ. doping, від dope — давати наркотик) — вживання і використання чужорідних для організму речовин у будь-якій формі або фізіологічних речовин у ненормальній кількості, що вводяться різними методами здоровим людям виключно з метою забезпечення штучного та нечесного покращання досягнень у змаганнях.
Допінг-контроль — система спеціальних заходів, яка спрямована на виявлення факту застосування допінгу учасниками змагань.
Е
Економічність техніки — характеристика рухових дій, яка свідчить про раціональність використання енергії при їхньому виконанні, доцільність використання часу і простору.
Етапний контроль — система заходів, спрямованих на виявлення рівня досягнень учнів за певний період (отримання інформації про сумарний тренувальний ефект за кілька занять) з метою корекції подальшої діяльності.
Етапний контроль у підготовці спортсмена — вимірювання й оцінка наприкінці етапу (періоду) підготовки різних показників змагальної і тренувальної діяльності спортсмена, динаміки навантажень та спортивних результатів на змаганнях або в спеціально організованих умовах.
Ефективність техніки (від лат. efficio — дію, виконую) — характеристика рухових дій, яка свідчить про відповідність їхнього виконання завданням, що вирішуються, високим кінцевим результатам, рівню фізичної, технічної, психологічної та іншим видам підготовленості.
Ж
Жорсткий (неповний) відпочинок — варіант відпочинку між заняттями, що передбачає виконання чергового навантаження на фоні відносно значного не до відновлення працездатності людини.
З
Загальна (аеробна) витривалість — здатність довготривало виконувати роботу помірної інтенсивності при глобальному функціонуванні м'язової системи.
Загальна тренованість спортсмена — пристосування (адаптація) організму спортсмена, що відбувається від впливом вправ загальнорозвивального характеру, які підвищують функціональні можливості його органів і систем та

зміцнюють здоров'я.
Загальна фізична підготовка — процес фізичного виховання, який спрямований на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.
Загальна фізична підготовка спортсмена — процес, який спрямований на різнобічний розвиток фізичних якостей, функціональних можливостей і систем організму спортсмена, злагодженість їхнього прояву в процесі м'язової діяльності.
Загальна щільність уроку (заняття) — відношення педагогічно виправданих (раціональних) затрат часу до загальної тривалості уроку.
Загальні координаційні здібності — потенційні і реалізовані можливості людини, що визначають її готовність до оптимального управління різними за походженням і змістом руховими діями та їхньої регуляції.
Загальнодоступний (масовий) спорт — діяльність, яка спрямована на зміцнення здоров'я, вдосконалення в обраній спортивній спеціалізації, підвищення своїх фізичних кондицій, загальної працездатності, досягнення спортивних результатів масового рівня, що виражається у відповідних напрямках і частинах спортивного руху. Загальнодоступний спорт складають шкільно-студентський
(зорієнтований на досягнення базової фізичної підготовленості та оптимізацію загальної фізичної дієздатності в системі освіти і виховання), професійно- прикладний (як засіб підготовки до певної професії: військове і службове багатоборство, пожежно-прикладний спорт, різні види боротьби та східних одноборств у спеціальних військах і частинах), фізкультурно-кондиційний (як засіб підтримування необхідного рівня працездатності, підвищення фізичної підготовленості учасників масових офіційних змагань), оздоровчо-рекреативний
(як засіб здорового відпочинку, відновлення, оздоровлення організму та збереження певного рівня працездатності) спорт.
Загальнометодичні принципи фізичного виховання — вихідні положення, які відображають основні закономірності навчання і визначають загальну методику процесу фізичного виховання. Загальнометодичними принципами фізичного виховання є принцип науковості, принцип свідомості й активності, принцип наочності, принцип доступності й індивідуалізації, принцип систематичності, принцип міцності і прогресування.
Загальнопідготовчі вправи — рухові дії, які є переважно засобами загальної підготовки спортсмена, що відображають при цьому особливості його спортивної спеціалізації і спрямовані на створення основи для наступного вдосконалення у спортивній діяльності: всебічний фізичний розвиток, становлення
і поповнення фонду рухових умінь та навичок, підвищення загальної

працездатності, а також прискорення відновлення після навантажень.
Загальнорозвивальні вправи — рухові дії, які є переважно засобами загальної фізичної підготовки і спрямовані на всебічний розвиток фізичних якостей, розширення функціональних можливостей органів та систем організму, злагодженість їхнього прояву в процесі м'язової діяльності, збагачення рухового досвіду.
Загартування — система процедур, що сприяє підвищенню опору організму до впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища.
Задатки — вроджені функціональні особливості людини, що проявляються на різних за складністю рівнях функціонування і обумовлюють відмінності у можливостях людей.
Запас швидкості — різниця між середнім часом подолання будь-якого короткого еталонного відрізку при проходженні всієї дистанції і найкращим часом на цьому відрізку. 3апас швидкості є відносним показником витривалості.
Засоби фізичного виховання та спортивного тренування — основні: фізичні вправи (зміст фізичних вправ, форма фізичних вправ), допоміжні: оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода), гігієнічні фактори (режим, харчування, громадська і особиста гігієна).
Здібності — сукупність якостей особистості, які відповідають об'єктивним умовам і вимогам до певної діяльності та забезпечують успішне її виконання.
Здоровий спосіб життя — мобільне поєднання форм, способів повсякденної життєдіяльності, що відповідають гігієнічним принципам, покращують адаптивність та резистентність (здатність до опору) організму, сприяють ефективному відновленню, підтримці і розвитку резервних можливостей, оптимальному виконанню особистістю соціально-професійних функцій.
Здоровий стиль життя — мотивований або неусвідомлений вибір поведінки залежно від природного середовища, соціально-економічних умов, статі, віку, освіти, рівня інтелектуального і фізичного розвитку, особистісних якостей індивіда, який веде здоровий спосіб життя.
Здоров'я — стан організму людини, коли функції всіх його органів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем та відсутні хворобливі зміни.
Змагальна діяльність — специфічна рухова активність людини, що здійснюється переважно в умовах офіційних змагань на межі психічних і фізичних сил людини, кінцевою метою якої є встановлення суспільно значущих та