Організація екологічного управління

2.1 Методи запобігання негативному впливу антропологічної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров’я людей

1. 
   управління використанням сировини і матеріалів;
   
2. 
   модифікація і вдосконалення процесів виробництва;
   
3. 
   зменшення об'ємів відходів;
   
4. 
   утилізація відходів.
   

1. 
   зменшення кількості відходів на джерелі, де вони продукуються, через зменшення кількості матеріалів, які використовуються для виробництва, їх заміну, внесення змін до виробничих процесів чи їх заміну більш екологічно безпечними, внесення змін до виробничого ланцюга. Необхідно визначити, на якому з етапів виробничого процесу продукуються шкідливі відходи, прослідкувавши виробничий процес в зворотному порядку від стадії обробки відходів;
   
2. 
   повторне використання у виробничому процесі: з усієї кількості отриманих відходів відділяється сировина, яка повертається на використання у цьому ж процесі. В межах підприємства продукти, які є відходами одного виробничого процесу, відділяють і вони можуть служити сировиною для інших виробничих процесів. Поза межами підприємства з загального об'єму відходів відділяються ті, які мають певну цінність і можуть бути використані для інших галузей чи підприємств;
   
3. 
   замкнений цикл – ідеальна ситуація, коли всі відходи виробництва в повному обсязі повторно використовуються в цьому ж процесі;
   
4. 
   нульові викиди – ситуація, при якій у всіх відходах певного виробництва вміст шкідливих речовин нижчий від тих, які можна зареєструвати наявними засобами аналітичного контролю;
   
5. 
   реєстр токсичних речовин (в США прийнятий в 1986 p.) – підприємства повинні подавати відомості про викиди та транспортування з підприємств токсичних речовин і ця інформація повинна бути доступна для громадськості;
   
6. 
   засоби мінімізації шкідливих відходів обов'язково повинні передбачати постійний аналітичний контроль виробничих відходів. В ідеалі корисним є такий контроль на вході і виході кожного окремого технологічного процесу, а не загальний "контроль на виході", в якому основна увага приділяється обробці викидів підприємств, а не превентивним заходам;
   
7. 
   мульти-медіа – стосується комплексного вивчення усіх потоків відходів виробництва – газоподібних, рідких та твердих;
   
8. 
   перенос з одного середовища в інше: методика обробки відходів, яку часто безпідставно вважають методом попередження забруднення довкілля. Обробка часто просто приховує шкідливі викиди в певне середовище його переносом в інше.
   

2. 
   економія води, електроенергії і т.п.;
   
3. 
   вартість отриманих вторинних матеріалів;
   
4. 
   економія на транспортуванні, обробці та складуванні відходів;
   
5. 
   тплата за дозвіл на викид відходів.
   

1. 
   видатки на моніторинг, забір зразків, їх аналіз;
   
2. 
   обробка, зберігання даних, їх декларування;
   
3. 
   медичні дослідження, шкода здоров'ю працівників;
   
4. 
   штрафи, судові справи, майнова відповідальність;
   
5. 
   майнові збитки, вартість очищення об'єктів.
   

1. 
   стосунки з працівниками;
   
2. 
   працівники гордяться підприємством, яке проводить відповідальну екологічну політику;
   
3. 
   багато компаній мають спеціальні програми заохочення працівників, які дають пропозиції щодо зменшення кількості відходів чи зниження собівартості;
   
4. 
   компанії намагаються створити імідж екологічно чистих підприємств. Громадська думка стає для них потужним ринковим фактором.
   

1. 
   здоров'я, безпека та захист довкілля;
   
2. 
   мінімізація відходів та зниження кількості викидів;
   
3. 
   введення системи попередження забруднення довкілля в розробку усіх виробничих процесів та проектування підприємств;
   
4. 
   навчання всього персоналу підприємств.
   

1. 
   формулювання корпоративної політики;
   
2. 
   навчання, семінари, взаємодія персоналу;
   
3. 
   прив'язка до існуючих програм;
   
4. 
   встановлення конкретних цілей, яких необхідно досягнути через реалізацію програми (наприклад, замінити всі галогеновмісні розчинники, зменшити загальну кількість викидів на Х %, внести зміни або повністю замінити певний виробничий процес чи операцію);
   
5. 
   вироблення механізму оцінки зробленого (оцінювати успіх окремих проектів для постійного руху вперед);
   
6. 
   ввести програму заохочення персоналу;
   
7. 
   провести обрахунки фінансової вигоди "екологічних" нововведень порівняно з витратами на транспортування, очищенням відходів;
   
8. 
   переглянути систему постачання та обліку матеріалів (централізоване постачання та облік, оптова закупка, блокування закупки матеріалів, які мають небажані складники);
   
9. 
   реклама екологічних переваг продукції, що виробляється перед споживачами;
   
10. 
    розглянути можливість повторного використання матеріалів.
    

1. 
   чи є нешкідливою сировина і чи вона отримується способом, який не має шкідливого екологічного впливу;
   
2. 
   чи процес виробництва продукту економне витрачає ресурси і має мінімальний вплив на оточуюче середовище;
   
3. 
   коли "час корисного життя продукту" закінчився, чи можливе його повторне використання чи безпечна переробка або утилізація.
   

1. 
   первинна обробка – з стічних вод вилучаються великі частинки твердих речовин з допомогою фізичних методів, при цьому в рідкій фазі залишаються колоїдні та розчинені речовини;
   
2. 
   вторинна обробка – з допомогою фізико-хімічних, біологічних та хімічних методів з води вилучається основна маса розчинених речовин і вважається, що таку воду вже можна скидати в гідросферу;
   
3. 
   третинна обробка – обробка води після вторинної обробки так званими тонкими методами очищення (сорбція активованим вугіллям, мікрофільтрація, селективна коагуляція, аерація, електрохімічна обробка, стерилізація та інші методи), в більшості випадків для одержання питної води.