[
Культурне життя в Україні у другій половині 40 х на початку 50 х років 2
]
<div style="font-size:16px;text-align:justify;"> <div > <b>Реферат з історії <a href="України" title="України">України</a> </b><br /> <b>Культурне <a href="Життя" title="Життя">життя</a> в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років ХХ століття </b><br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> План <br /> 1. Відбудова і <a href="Розвиток" title="Розвиток">розвиток</a> освіти. Впровадження обов'язкового семирічного <a href="Навчання" title="Навчання">навчання</a> <br /> 2. <a href="Наука" title="Наука">Наука</a>. <a href="Розгром" title="Розгром">Розгром</a> генетики та "лисенківщина" в Україні <br /> 3. Становище та розвиток літератури і мистецтва. "Жданівщина" та боротьба з космополітизмом в Україні <br /> Література <br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> <h2>1. Відбудова і розвиток освіти. Впровадження обов'язкового семирічного навчання </h2> У розореній війною республіці кошти і <a href="Трудові_ресурси" title="Трудові ресурси">трудові ресурси</a> спрямовувалися насамперед на відбудову промисловості. Тягар піднесення з руїн навчальних і <a href="Культура" title="Культура">культурних</a> закладів, особливо в сільській місцевості, <a href="Держава" title="Держава">держава</a> звично <a href="Переклад" title="Переклад">переклала</a> на плечі самого населення, всіляко пропагуючи так званий "метод народної будови". При цьому обов'язок безоплатної позаурочної <a href="Роботи" title="Роботи">роботи</a> на розчищенні руїн і будівництві був покладений не лише на всіх дорослих, але й на дітей. <br /> У 1944-1950 pp. було відбудовано й споруджено нових 1 669 шкіл на півмільйона учнівських місць. Хоча відновлена шкільна <a href="Мережа" title="Мережа">мережа</a> у 1950 р. й досягла довоєнного рівня, проте вона вже не <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідала</a> зрослим потребам, адже за парту тоді сідали не лише діти шкільного віку, але й <a href="Мільйони" title="Мільйони">мільйони</a> так званих "переростків" - молоді, що впродовж війни була позбавлена можливості навчатися. <br /> В Україні нараховувалося 6,8 млн. <a href="Школяр" title="Школяр">школярів</a>, більшості з яких довелося навчатися у ледь пристосованих для занять приміщеннях, що не <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідали</a> елементарним вимогам. Навіть через 10 років по війні третина шкіл республіки все ще працювала у дві, а то й три зміни. Хронічно бракувало шкільного обладнання, <a href="Підручник" title="Підручник">підручників</a>, зошитів (у сільській місцевості для писання залюбки використовувалися незадруковані газетні береги). Особливої гостроти набула проблема забезпечення шкіл кваліфікованими вчительськими кадрами. <br /> Війна негативно вплинула на фізичний і морально-психологічний стан дітей, зробивши багатьох із них сиротами, переважна більшість були свідками руйнувань, насильства, загибелі людей. Із настанням миру <a href="Якість_життя" title="Якість життя">якість життя</a> залишалася надзвичайно низькою. <a href="Голод" title="Голод">Голод</a>, що охопив Україну у 1946-1947 pp., призвів до нових людських жертв. У 1947 р. в дитячих будинках перебувало близько 110 тис. сиріт. <br /> <a href="Підліток" title="Підліток"> Підлітки</a>, здобувши тільки початкову освіту, внаслідок скрутних <a href="Матеріали" title="Матеріали">матеріальних</a> умов часто змушені були думати не про навчання, а про шматок хліба й шли працювати в колгоспи, на фабрики й заводи. <br /> Зростала мережа ремісничих училищ і шкіл фабрично-заводського навчання, куди набиралася <a href="Молодь" title="Молодь">молодь</a> із початковою й неповною середньою освітою. <a href="Держава" title="Держава">Держава</a> була зацікавлена в навчальних закладах <a href="Саме" title="Саме">саме</a> такого типу, оскільки в них швидко (впродовж півроку, максимум - двох років) готувалися кадри робітників. Вихованцям забезпечувалося проживання в інтернатах, безкоштовне <a href="Харчування" title="Харчування">харчування</a> і спецодяг, що приваблювало певну частину позбавлених батьківського піклування підлітків із розорених війною міст і сіл України. <br /> Однак держава зобов'язувала випускників цих навчальних закладів працювати за призначенням на шахтах, фабриках і заводах, І розташованих назагал за межами України - на Уралі, в Сибіру й Далекому Сході. Вузька фахова підготовка, яку давали ремісничі училища й школи ФЗУ, позбавляла їхніх випускників можливості здобути вищу освіту. Приплив добровільних вступників був незначним, тому держава здійснювала примусову мобілізацію молоді до цих навчальних закладів. <br /> Для навчання дорослих була створена широка мережа вечірніх шкіл, хоча освіту у них навряд чи можна було вважати повноцінною. <br /> У 1953 р. в Україні було впроваджено обов'язкову семирічну освіту. Відновилася діяльність усіх вищих навчальних закладів. У 1950 р. їх нараховувалося 160, в тому числі 7 університетів, 52 <a href="Педагогіка" title="Педагогіка">педагогічних</a>, 45 технічних,19 сільськогосподарських, 14 медичних, 9 мистецьких, 6 правничо-економічних інститутів. Число <a href="Студент" title="Студент">студентів</a> зросло з 99 тис. у 1946 р. до 325 тис. у 1956 p., правда, близько половини із них навчалися на заочних та вечірніх відділеннях, котрі ніколи не давали якісної освіти. <br /> <a href="Характер" title="Характер"> Характерною</a> рисою навчально-виховного <a href="Процес" title="Процес">процесу</a> у загальноосвітніх і фахових школах та вузах була його заполітизованість і мілітаризація. Політичне виховання в дусі відданості партії більшовиків провадилося не тільки через піонерські та комсомольські організації, що охоплювали майже всю учнівську молодь, але й під час викладання всіх, в тому числі природничих і <a href="Математика" title="Математика">математичних</a> дисциплін. <br /> Найбільше <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічне</a> навантаження було покладене на курс історії <a href="СРСР" title="СРСР">СРСР</a>, що після війни набув відверто великодержавницько-шовіністичного російського забарвлення. До <a href="Того" title="Того">того</a> ж, викладання у переважній більшості вузів республіки здійснювалося мовою панівної нацменшини - російською. <br /> У вузах значну частину навчальних програм займало обов'язкове викладання марксизму-ленінізму на підставі сталінського "Короткого курсу історії ВКП (б)". <br /> <h2>2. Наука. Розгром генетики та "лисенківщина" в Україні </h2> У 1950 р. кількість науково-дослідних установ в Україні становила 462, а чисельність працівників у них досягла 22,3 тис. чоловік. Головною науковою установою України залишалася Академія Наук УРСР, яку очолював біолог зі світовим іменем О. Палладій. У республіці в 1946р. було запущено перший в СРСР атомний реактор. <br /> Завдяки подвижницьким зусиллям видатного українського вченого С. Лебедева, якого власті підозрювали в "буржуазній лженауковості", в Інституті електротехніки АН УРСР було створено лабораторію <a href="Моделювання" title="Моделювання">моделювання</a> та обчислювальної техніки, що започаткувала дослідження в галузі кібернетики. У 1948-1951 pp. тут створюється перша в СРСР мала <a href="Електронно-обчислювальна_машина" title="Електронно-обчислювальна машина">електронно-обчислювальна машина</a> "МЕОМ", що на той час відповідала рівню світових стандартів. <br /> Учені інституту електрозварювання АН УРСР удосконалили і запропонували для масового впровадження в практику <a href="Автомат" title="Автомат">автомати</a> <a href="Зварювання" title="Зварювання">зварювання</a> металу під флюсом. Цей метод, розроблений під керівництвом Є. Патона докорінно змінив технологію багатьох галузей виробництва, сприяв підвищенню продуктивності праці, збільшенню випуску металопродукції. Нова технологія була з успіхом застосована при спорудженні газопроводу Дашава-Київ, де 80% стиків труб було зварено <a href="Автомат" title="Автомат">автоматами</a> під флюсом. <br /> Існуюча в УРСР система керівництва наукою створювала умови для засилля посередностей, людей споживацького гатунку, корисливців, авантюристів. Унаслідок цього деякі перспективні напрями наукових досліджень, зокрема <a href="Генетика" title="Генетика">генетика</a>, були оголошені ідеалістичними, "лженауковими". Так, на серпневій (1948) сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, підтриманий верхами, у тому числі й <a href="Сталін" title="Сталін">Сталіним</a>, невіглас і шахрай Т. Лисенко після довгої боротьби, що почалася ще в 30-ті роки, здобув остаточну перемогу над своїми науковими опонентами. <br /> Почалися переслідування і розправи, <a href="Жертва" title="Жертва">жертвами</a> яких стали також вчені, що працювали на Україні. У Харкові були звільнені з роботи завідуючий кафедрою генетики і <a href="Дарвінізм" title="Дарвінізм">дарвінізму</a> університету професор І. Поляков і професор сільськогосподарського інституту С. Делоне. Розгром генетики, що отримав назву "лисенківщина", став однією з ганебних сторінок в історії біологічної <a href="Науки" title="Науки">науки</a>. Він спричинив відставання Радянського Союзу в цій галузі у наступні десятиліття. <br /> <h2>3. Становище та розвиток літератури і мистецтва. "Жданівщина" та боротьба з космополітизмом в Україні </h2> По закінченню війни окремі <a href="Письменник" title="Письменник">письменники</a>, в умовах певного послаблення контролю з боку режиму, спробували дещо відійти від партійних настанов в галузі літератури. Відновлення ідеологічного тиску на <a href="Суспільство" title="Суспільство">суспільство</a> було довірено Андрію Жданову - <a href="Секретар" title="Секретар">секретарю</a> з ідеології, близькому <a href="Помічники" title="Помічники">помічникові</a> Й. <a href="Сталін" title="Сталін">Сталіна</a>. <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">Ідеологічна</a> кампанія, що в сучасній <a href="Історичка" title="Історичка">історичній</a> науці отримала назву "жданівщина", була спрямована насамперед проти тих, хто прагнув послаблення ідеологічного тиску з боку керівної комуністичної партії. Водночас ця кампанія мала на меті ще більше піднести значення російської культури і науки на противагу успіхам інших народів. <br /> Протягом 1945-1948 pp. було прийнято чотири постанови ЦК ВКП (б) про спрямування розвитку літератури і мистецтва. У липні 1946 р. ЦК ВКП (б) звинуватив українських комуністів у неправильному доборі кадрів та їхній недостатній політико-ідеологічній підготовці в галузі науки, літератури і мистецтва, де "існує ворожа буржуазно-націоналістична ідеологія" і "мають місце українські націоналістичні концепції". <br /> <a href="Відповідь" title="Відповідь"> Відповідно</a> до рішень у Москві, ЦК КП (б) У ухвалив низку постанов, метою яких було "поставити на місце" українських радянських літераторів та митців: "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури", Про журнал "Вітчизна", "Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення", "Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва на Україні у зв'язку з постановою ЦК ВКП (б)"Про оперу "Велика дружба" В. Мураделі та ін. В критиці творів та їх авторів переважали обвинувачення у "буржуазному націоналізмі", ставилися вимоги "викривати ворогів народу". <br /> Наприклад, <a href="Праця" title="Праця">праця</a> "Нарис історії української літератури", на думку партійних <a href="Керівник" title="Керівник">керівників</a>, мала суттєві "недоліки", бо її автори "перекрутили" марксистсько-ленінське <a href="Розуміння" title="Розуміння">розуміння</a> історії української літератури і подали її начебто в буржуазно-націоналістичному дусі. <a href="Редакція" title="Редакція">Редакція</a> журналу "Вітчизна", зокрема головний редактор Ю. Яновський і його заступник, звинувачувалися в тому, що "систематично надавала свої сторінки для пропаганди буржуазно-націоналістичної ідеології і сама опинилася в полоні буржуазно-націоналістичних поглядів". <br /> Особливої жорсткості набуло <a href="Полювання" title="Полювання">полювання</a> на реальних і удаваних українських націоналістів під час перебування в Україні Кагановича у 1947 році. На пленумі спілки <a href="Письменник" title="Письменник">письменників</a> України, партійних зборах постійно критикувалися за націоналізм, всіляко цькувалися у пресі М. Рильський, А. Малишко, В. Сосюра, Ю. Яновський, І. Сенченко, П. Панч та інші. <br /> Подібній критиці "за націоналізм" було піддано перший том "Історії України" за <a href="Редакція" title="Редакція">редакцією</a> М. Петровського "за грубі політичні помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру". <br /> Вершиною ідеологічного наступу став 1951 р., коли було піддано необгрунтованій і різкій критиці патріотичний вірш В. Сосюри "Любіть Україну". Цей вірш був названий "ідейно порочним твором". Автора змусили опублікувати принизливе каяття. В дусі <a href="Критики" title="Критики">критики</a> 1946-1948 pp. M. Рильському знову згадали про "серйозні <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічні</a> помилки", критикувалася <a href="Опера" title="Опера">опера</a> К. Данькевича "Богдан Хмельницький". <br /> У 1948 р. з ініціативи вищого партійного керівництва в СРСР розгорнулася боротьба з так званими "космополітами", яка поширилася і в Україні. Цього разу в поле зору партійних ідеологів потрапили <a href="Література" title="Література">літературні</a> і театральні критики, <a href="Євреї" title="Євреї">євреї</a> за національністю. У 1950 р. було ліквідовано кабінет єврейської історії Академії наук УРСР. Ще раніше, у 1949 р. заарештували його провідних співробітників. Протягом 1948-1952 pp. у зв'язку з так званою "Справою Єврейського Антифашистського Комітету" було репресовано 19 єврейських письменників України. <br /> <b><i><br clear=all style='page-break-before:always'> </i></b> <h2>Література </h2> 1. Баран Володимир Кіндратович. Україна: новітня <a href="Історія" title="Історія">історія</a> (1945-1991 рр.) / НАН України; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. - Л., 2003. - 669с. - Тит. арк. парал. укр. та англ. мовами. - Бібліогр.: с.446-479. - ISBN 966-02-2917-8. <br /> 2. Білецький Б.Ф., Коцур А.П., Коцур В.П., Макар Ю.І. <a href="Історія_України" title="Історія України">Історія України</a> від найдавніших часів до наших днів / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Рута, 1994. - 245с. <br /> 3. Гісем О.В., Даниленко В.М., Левітас Ф.Л., Ольбішевський А.Л., Панченко П.П. <a href="Історія" title="Історія">Історія</a> України ХХ ст. Для тих, хто готується до іспитів: <a href="Довідник" title="Довідник">Довідник</a> / Інститут історії України НАН України; Київський міжрегіональний ін-т вдосконалення вчителів ім. Бориса Грінченка / П.П. Панченко (ред). - К.: Ніка - Центр, 1999. - 157с. <br /> </div> </div>
Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 18.218.234.83 буде збережений.
категорії
за типом
за алфавітом
завантажені
© Усі права захищені
написати до нас
