Міністерство освіти і науки України Кафедра економіки промисловості курсова робота з дисципліни "Економіка підприємства" на тему: «Техніко-економічне обгрунтування проекту машинобудівного підприємства» 2007
Зміст Завдання
Введення
1. Теоретична частина
1.1.Віди оцінок та методи переоцінки основних фондів
1.2.Інвестіціі та
інновації в діяльності підприємства
1.3.Состав і класифікація оборотних коштів підприємства
2. Практична частина
2.1 Визначення вартості основних виробничих фондів підприємства та їх структура
2.2 Визначення собівартості реалізованої продукції підприємства і розрахунок чистого прибутку підприємства
2.3 Визначення нормативу оборотних коштів підприємства та терміну їх оборотності
Висновок
Перелік використаної літератури
Завдання Вихідні дані до практичної частини
курсової роботи.
Виробничі
будівлі Довжина
12 м ,
Ширина
21 м ,
Висота
10 м .
Адміністративні будівлі
Довжина
36 м ,
Ширина
31 м ,
Висота
6 м .
Складські приміщення
Довжина
36 м ,
Ширина
57 м ,
Висота
5 м .
Маса одиниці продукції М -
1890 кг .
Річна програма випуску N - 1610 шт.
Коефіцієнт використання
матеріалів Кісп - 0,88.
Ціна 1 т. матеріалу Цм - 1950 грн.
Час виготовлення одиниці виробу tшт-к - 18ч.
Трудомісткість річної програми випуску T - 91600 н-год.
Відсоток невиходів на роботу b - 0,08.
Кількість
календарних днів у плановому періоді Д - 360 дн.
Проміжок між двома поставками Тп - 8 дн.
Страховий запас Тстрах - 3 дн.
Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу - 40 год,
Норма наявності готової продукції Нгп - 3 дн.
ВСТУП Різноманітність продукції
машинобудування зумовлено її широкими можливостями. Найбільш поширеним типом продукції у машинобудуванні є силові вузли і агрегати різного технологічного призначення. Типовими виробами, найбільш повно характеризують машинобудівну продукцію, є редуктори і коробки швидкостей. Вони застосовуються в більшості машин і механізмів.
У цій роботі розглянуто техніко-економічне обгрунтування проекту підприємства, яке зайняте
виробництвом цього типу виробів, що випускаються дрібними партіями. Для спрощення
розрахунків більша їх частина проведена за укрупненими методиками. Використання таких методик при значних обсягах обчислень є найбільш оптимальним, тому що ці методики використовуються, як правило, на початкових етапах проектування, тому їх застосування в
курсовій роботі можна вважати цілком обгрунтованим.
Підставою для проведення техніко-економічного обгрунтування в курсовій роботі є завдання. У ньому наведено перелік теоретичних питань, які необхідно розкрити в трьох розділах роботи.
Головними питаннями, які розглянуті в даній курсовій роботі, є:
- Визначення необхідної вартості основних виробничих фондів;
- Обчислення майбутніх витрат виробництва;
- Визначення нормативу оборотних коштів і терміну їх оборотності;
- Визначення оптової відпускної ціни продукції і чистого прибутку підприємства;
- Розрахунок показників рентабельності.
Курсова робота містить вступ, основну частину (три розділи), висновок, список використаної літератури. Кожен розділ включає теоретичну та практичну частини. У теоретичній частині розкрито зміст теоретичних питань, що охоплюють різні аспекти дисципліни «Економіка підприємства». Це методично обгрунтовує
розрахунки, які проводяться в кожному розділі після розгляду теоретичних питань і логічно пов'язує їх з цими теоретичними відомостями.
Курсова робота виконана і оформлена
відповідно до вимог, які викладені в
методичних вказівках [18].
1.
Теоретична частина 1.1 Види оцінок та методи переоцінки основних фондів Оцінка основних фондів підприємства є грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період. [7, c.102]
У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим зношуванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.
Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за
первісною або відновної вартості; в залежності від
стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення вносять на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первинна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає
витрати на його транспортування й установку на місці використання. [2]
Відновлювальна вартість основних фондів - це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті ж
витрати, що й
первісна вартість, але за
сучасними цінами. При зміні умов виробництва й цін на ті ж елементи засобів праці, між первинною та відновлювальної вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання
процесу відображення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення
порівняння вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. [7, c.103]
Відновлювальна вартість виражає оцінку відтворення основних фондів у сучасних умовах на момент переоцінки. Вона відображає витрати на придбання та створення переоцінюваних об'єктів в цінах, тарифи та інші нормативи, що діють на встановлену дату. Повна відновна вартість - це сума
розрахункових витрат на придбання або зведення нових засобів праці, аналогічних переоцінюємо. [9, c110]
Залишкова вартість основних фондів являє собою різницю між повною первісною або повної відновної вартість і нарахованим зносом, тобто це грошове вираження вартості засобів праці, не перенесеної на виготовлену продукцію на певну дату. Залишкова вартість основних фондів
характеризує реальну їхню вартість, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції (виготовленої роботи, наданої послуги). Залишкова вартість дозволяє судити про ступінь зношеності засобів праці, планувати їх оновлення і ремонт. Залишкова вартість основних фондовна момент їх ліквідації (обумовленого зносом) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амартізаціонних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів. [7, c.103] При проводяться переоцінках фондів одночасно уточнюється розмір нарахованого зносу по кожній одиниці засобів праці. Також розраховується у відсотках до повної відновної вартості на основі даних бухгалтерського обліку.
Балансова вартість - це вартість, за якою
основні фонди враховуються в балансі підприємства за даними бухгалтерського обліку про їх наявність та рух. На балансі підприємства вартість основних фондів числиться в змішаній оцінці: об'єкти, по яких проводилася переоцінка, обліковуються за відновну вартість на встановлену дату, а нові засоби праці, придбані (або зведені) після переоцінки, - за первісною вартістю. У практиці роботи підприємств і в методичних
матеріалах балансова вартість нерідко розглядається як початкова, так як відновлювальна вартість на момент останньої переоцінки збігається з первісною вартістю на цю дату. [9, c.110]
Переоцінка основних фондів може здійснюватися двома методами: експертним і за допомогою системи
індексів цін. При експертному методі на підприємстві та в галузях створюються спеціальні комісії з числа найбільш досвідчених і кваліфікованих інженерів та економістів. У колишньому радянському Союзі переоценкіосновних фондів (їх було три - в 1925, 1960 і 1972р.) Проводилася експертним шляхом.
Визначення відновної вартості основних фондів експертним методом, за допомогою пооб'єктної інвентаризації засобів праці - трудомістка і
дорогий захід.
При експертному методі переоцінка здійснюється шляхом множення балансової вартості об'єкта на індекс ціни, встановлений для даної групи основних фондів.
Системи індексів цін затверджуються в спеціальній постанові Урядів. Для визначення відновної вартості коефіцієнти перерахунку диференціюються. У залежності від
термінів введення в дію основних фондів
індекси також диференціюються. Така градація коефіцієнтів перерахунку відображає динаміку та рівень інфляції в економіці. [9, c.111]
1.2 Інвестиції та інновації у діяльності підприємства Всі кількості
процесів (явищ), які відбуваються на виробництві різних галузей народного
господарства, можна умовно розділити на дві групи - традиційні і
інноваційні. Традиційні
процеси характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні -
розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли
економіка функціонувала й розвивалася переважно за рахунок екстенсивних
факторів (застосування постійно збільшує обсягу суспільних процесів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві переважали традиційні
еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали
економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки,
організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень і утворюють суть
інноваційних процесів. [7, c.204]
У повному розумінні
інноваційні процеси, які мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, які безперервно виникають у часі і просторі.
У свою чергу інноваційні процеси тісно пов'язані з інвестиційними, так як вони передбачають вкладення фінансових коштів для прогресивних змін у сфері виробництва. І як показують
розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третю обсягу фінансових
ресурсів підприємств різних галузей економіки
України, становлять
інвестиції. [7, c.157]
Інвестиції - це довгострокові вкладення
капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).
Дуже важливу роль в
інвестиційній діяльності займають
інвестиційні інститути -
юридична особа, яка здійснює
посередницьку або консультаційну діяльність з цінними паперами як виняткову. Засновниками
інвестиційних інститутів можуть бути юридичні та
фізичні особи, в тому числі іноземні. Існують такі форми інвестиційних інститутів:
інвестиційні брокери,
інвестиційні консультанти,
інвестиційні компанії,
інвестиційні фонди. В якості інвестиційних інститутів можуть виступати
комерційні банки. У ролі інвестиційного консультанта можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.
Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання й економіку країни є
інвестиційна політика - одна із складових частин економічної політики держави. За допомогою
інвестиційної політики
держава безпосередньо може впливати на темпи обсягу виробництва, на прискорення НТП, на зміну структури суспільного виробництва і вирішення багатьох соціальних проблем.
Під
інвестиційною політикою держави розуміється комплекс цілеспрямованих заходів, проведених
державою зі створення сприятливих умов для всіх суб'єктів господарювання з метою пожвавлення інвестиційної діяльності, підйому економіки,
підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем. [5, c.44]
У загальному плані держава може впливати на
інвестиційну активність за допомогою самих різних важелів: кредитно-фінансової і податкової політики; надання самих різних податкових пільг підприємствам, які вкладають
інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння виробництва;
амортизаційної політики; шляхом створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій; науково-технічної політики та інших.
У кінцевому підсумку
інвестиційна політика, єдина науково-технічна політика та інші є складовими частинами економічної та соціальної політики держави, вони повинні випливати з неї і сприяти її реалізації.
Інвестиційна політика повинна
мати мету, завдання та механізм їх реалізації.
Мета інвестиційної політики - реалізація стратегічного плану економічного і соціального розвитку країни. Але в будь-якому випадку кінцевою метою інвестиційної політики є пожвавлення інвестиційної діяльності, спрямованої на піднесення вітчизняної економіки та підвищення ефективності суспільного виробництва.
Завдання інвестиційної політики залежать від поставленої мети і конкретно сформованої економічної ситуації в країні. До них можуть належати:
вибір та підтримка розвитку окремих галузей господарства;
реалізація програми з конверсії військово-промислового комплексу;
забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
підтримка розвитку малого і середнього
бізнесу;
підтримка розвитку експортних виробництв;
забезпечення збалансованості у розвитку всіх галузей економіки України;
реструктуризація вугільної промисловості;
реалізація програми житлового будівництва в країні, зокрема для військових та ін
Розроблена і прийнята
інвестиційна політика не може бути виконана без наявності чіткого механізму її реалізації.
Він, як правили, повинен включати в себе:
вибір надійних джерел і методів фінансування інвестицій;
визначення термінів і вибір органів, відповідальних за реалізацію інвестиційної політики;
створення необхідної нормативно-правової основи для функціонування ринку інвестицій;
створення сприятливих умов для залучення інвестицій. [5, c.47-48]
Інвестиційні проекти володіють трьома основними особливостями. По-перше, на першому етапі вони пов'язані з великими витратами грошових коштів, які можуть у довгостроковому періоді відбитися на майбутньої прибутковості
фірми. По-друге, протягом всього терміну
інвестування необхідно очікувати періодичного напливу грошових коштів. При цьому необхідно враховувати тимчасову цінність грошей (
гроші вчора коштують дорожче, ніж сьогодні). По-третє, при ухваленні рішення про інвестування велику роль грає податок на дохід.
Методи оцінки інвестицій. 1. За періодом окупності.
Період окупності - той період часу, який необхідний для відшкодування початкового об'єму інвестицій.
Приймаючи рішення про інвестування, необхідно вибрати варіант з найменшим строком окупності - чим менше період, тим менше ризик.
Переваги цього методу в тому, що простий легкий у застосуванні, ефективно характеризує ступінь ризику.
Недоліком же полягає в тому, що цінність грошей-тимчасова і неможливо об'єктивно співвіднести їх витрати і надходження.
2. За облікової нормі прибутку.
Вибирають в даному випадку той проект, де найбільша
норма прибутку.
Переваги методу полягає в простоті розрахунків і в можливості обліку факторів прибутковості. Але для оцінки ефективності проекту використовують обліково-розрахункові показники замість фінансових. Це і є недоліком цього методу.
3. За чистої поточної цінності.
Чиста поточна цінність - різниця між фактичними надходженнями від проекту і суми інвестованих коштів. Даний метод дозволяє чітко зрозуміти чи варто приймати даний проект. Але інвестори не помічають грошових витрат, так як ефективність визначається за кінцевим результатом.
4. За внутрішній нормі рентабельності.
Якщо внутрішня
норма рентабельності більше вартості капіталу, проект необхідно прийняти. При використанні цього методу враховується часова вартість грошей, але розрахунки по ефективності вимагають значних зусиль і певного терміну. За допомогою цього методу неможливо порівняти конкуруючі проекти.
5. Метод за
індексом рентабельності.
Індекс рентабельності - це відношення майбутніх грошових надходжень до величини
первісних грошових інвестицій. Якщо індекс рентабельності більше одиниці, його слід прийняти. Даний метод дозволяє без урахування розміру капіталовкладень провести оцінку привабливості проекту.
6.Метод дисконтування.
Цей метод застосовується при оцінці та відборі інвестиційних програм. Суть даного методу полягає у приведенні різночасових інвестицій і грошових надходжень фірми до певного періоду часу і визначення окупності капіталовкладення. [14]
Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно взаємопов'язаний перш за все з визначенням необхідного критерію і формування
відповідної системи показників.
Таблиця 1.1
Система показників ефективності
виробництва (діяльності) першочергових суб'єктів господарювання
| Показники ефективності використання
|
Праці (персоналу)
| Виробничих фондів
| Фінансових коштів
|
-Рівень задоволення потреб ринку -Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів -Рентабельність виробництва -Рентабельність виробництва -Витрати на одиницю товарної продукції -Частина приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва -Народногосподарський ефект виготовлення одиниці продукції
| -Темпи збільшення продуктивності праці -Частина приросту продукції за рахунок збільшення продуктивності праці -Відносне визволення трудящих -Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу -Трудомісткість одиниці продукції -Зарплатоемкость одиниці продукції
| -Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) -Фондовіддача активної частини основних фондів -Рентабельність основних фондів -Фондомісткість одиниці продукції -Матеріаломісткість одиниці продукції -Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів
| -Оборотність оборотних коштів -Рентабельність оборотних коштів -Відносне звільнення оборотних коштів -Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) -Рентабельність інвестицій -Термін окупності вкладених інвестицій
|
У сучасних умовах будівництва соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним
принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних областей і нововведень стосовно критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівняння та вибору найкращого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.
По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва і використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижнього - максимізацію економічної ефективності.
По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, які зафіксовані в державних і міжнародних
стандартах, а також у цільових нормативах соціального
характеру, - якщо новини не
відповідають таким цілям і вимогам, то вони повинні бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.
По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально та
екологічно допустимі варіанти технічних новин або нововведень; найкращий з них визначається вже за економічними критеріями. [5]
З точки зору на особливі оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розділити на дві групи: першу -
організаційні нововведення, виконання яких вимагає певних додаткових одночасних витрат; іншу - ті з них, які не вимагають додаткових інвестицій.
Визначення та
оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, які належать першої групи, відбуваються точно також як і нових технічних рішень. Одночасно слід враховувати дуже важлива обставина - у складі поточних витрат потрібно враховувати додаткові
транспортні витрати,
витрати сировини і готової продукції в
процесі їх транспортування і зберігання. Ефективність безвитратних новин організаційних рішень визначають як правило на основі обчислення економії поточних витрат, обумовленої виконанням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень. [7]
1.3 Склад і класифікація оборотних коштів підприємства Для
здійснення безперервного виробничого процесу підприємствам необхідний оборотний
капітал (
оборотні кошти),
Оборотні кошти - це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи. За матеріально-речовинного ознакою до складу оборотних засобів включаються предмети праці (сировина,
матеріали,
паливо і т. п.),
готова продукція на складах підприємства,
товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в
розрахунках. [17, c.74-75 ]
Характерною особливістю оборотних коштів є висока швидкість їх обороту.
Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва принципово відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.
Речові елементи оборотного капіталу споживаються в кожному виробничому циклі. Вони повністю втрачають свою натуральну форму, тому цілком включаються у вартість виготовленої продукції.
Кругообіг капіталу охоплює три стадії: заготівельну, виробничу, збутову.
Так, будь-який
бізнес починається з деякою готівкової суми грошей, на які набувається певну кількість ресурсів для виробництва (або товари для продажу).
У результаті заготівельної стадії оборотний капітал з грошової форми переходить у виробничу (предмети праці, або товари).
На стадії виробництва товари
ресурси втілюються в
товар, роботи або послуги. Результатом цієї стадії є перехід товару з виробничої форми в товарну.
На стадії реалізації оборотний капітал з товарної форми знову переходить в грошову. Розміри
первісної суми грошових коштів та виручки від реалізації не збігаються за величиною. Отриманий фінансовий результат бізнесу (
прибуток або збиток) пояснює причини розбіжності.
Елементи оборотних коштів безперервно переходять зі сфери виробництва в сферу обігу і знову повертаються у
виробництво.
Частина оборотних коштів постійно перебуває у сфері виробництва (
оборотні фонди), а інша у царині - звернення (фонди обігу). Тому
склад і розмір оборотного капіталу підприємства обумовлені не тільки потребами виробництва, а й потребами обігу.
Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий
процес; складаються з сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, пального, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів.
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробітку - це предмети праці, що вступили у виробничий
процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки та складання, а також напівфабрикати власного виготовлення, не закінчені повністю виробництвом в одних цехах підприємства і підлягають подальшій обробці в інших цехах
того ж підприємства.
Витрати майбутніх періодів - це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати, зроблені в даному звітному періоді, але які відносяться - або в силу економічного змісту, або по сформованій практиці обліку і
планування - до майбутніх періодів. Наприклад, це витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які виробляються в даному періоді, але відносяться на
собівартість продукції майбутнього періоду (витрати на
конструювання і розробку технології нових видів продукції, на переустановлення обладнання та ін.)
Грошові кошти та
цінні папери - найбільш ліквідна частина оборотних коштів. До грошових коштів відносяться гроші в касі, на розрахункових, поточних, валютних та ін рахунках.
Цінні папери, що становлять короткострокові фінансові вкладення, включають
цінні папери інших підприємств,
державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади. [5]
Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Під дебіторською заборгованістю розуміють різні види заборгованості розглядався підприємству фізичних і юридичних осіб. Виділяють такі види дебіторської заборгованості:
розрахунки з дебіторами за товари та послуги; розрахунки з дебіторами за
векселями отриманим; розрахунки з дочірніми
підприємствами; аванси, видані постачальникам і підрядникам, та ін види дебіторської заборгованості. Одним із завдань
управління дебіторською заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспроможності покупців,
розрахунок прогнозного значення резерву по сумнівних боргах, а також надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцям. [7, c.149]
Залежно від практики планування та
управління оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані оборотні кошти. Дана класифікація об'єктивно випливає з основи
управління оборотним капіталом -
здійсненням на підприємстві процесу нормування оборотних коштів.
Процес розробки економічно обгрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається
нормуванням оборотних коштів. До нормованим засобів належать, як правило, всі оборотні виробничі фонди, а також частина фондів обігу, яка знаходиться у вигляді залишків нереалізованої готової продукції на складах підприємства. До ненормованим ставляться інші елементи оборотних коштів.
У процесі
кругообігу оборотних коштів джерела їх формування, як правило, не розрізняються. Однак це не означає, що система
формування оборотних коштів не впливає на ефективність використання оборотного капіталу. Так, надлишок оборотних коштів буде означати, що частина капіталу не діє і не приносить доходу. З іншого боку, недолік оборотного капіталу буде гальмувати хід виробничого процесу, уповільнюючи швидкість обороту коштів підприємства. Враховуючи, що кон'юнктура ринку постійно змінюється, потреби підприємства також нестабільні. Тому основним завданням управління
процесом формування оборотних коштів є забезпечення ефективного використання власних коштів та оптимального залучення позикових оборотних коштів.
Оборотні кошти можуть формуватися з
власних джерел
фінансування, позикових джерел, додатково залучених джерел.
Склад джерел оборотних коштів представлений у табл.1
Як правило, мінімальна потреба підприємства покривається за рахунок власних джерел (статутного капіталу, резервного капіталу, фінансових фондів підприємства та ін.) Однак у силу об'єктивних причин (зовнішніх і внутрішніх) у підприємства виникає короткострокова потреба в залученні додаткових джерел фінансування оборотних коштів. У цьому випадку
фінансово-господарська діяльність підприємства супроводжується залученням позикових джерел (банківський і
комерційний кредит,
інвестиційний та податковий
кредит,
інвестиційний внесок працівників підприємства, інші залучені кошти).
Банківські кредити можуть надаватися у формі інвестиційних (довгострокових), середньострокових
кредитів і / або короткострокових позик. Призначення банківських кредитів - це фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, кредитування сезонних потреб підприємства, непередбачених витрат.
Інвестиційні кредити можуть надаватися: урядовими
організаціями, комерційними банками, фінансовими компаніями, інвестиційними фондами та іншими господарськими суб'єктами.
Таблиця 1.2.
Склад джерел утворення оборотних коштів
Джерела оборотних коштів
|
Власні
| Позикові
| Додатково залучені
|
Статутний капітал Додатковий капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток Фонд накопичення Фонд засобів соціальної сфери Цільове фінансування і надходження з бюджету, з галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів
| Довгострокові кредити банків Довгострокові позики Короткострокові кредити банків Кредити банків для працівників Короткострокові позики Комерційні кредити Інвестиційний податковий кредит Інвестиційний внесок Працівників
| Кредиторська заборгованість: постачальникам і підрядникам; з оплати праці; зі страхування; бюджету; іншим кредиторам Фонди споживання Резерви майбутніх витрат і платежів Резерви по сумнівним боргами Інші короткострокові зобов'язання Благодійні та інші надходження
|
Поряд з банківським і
інвестиційним кредитом важливим джерелом фінансування оборотних коштів є
комерційний кредит. Комерційний кредит може застосовуватися в різних формах: грошових і товарних позик, авансового платежу, векселі.
Інвестиційний податковий кредит надається підприємствам органами державної влади. Він являє собою тимчасову відстрочку податкових платежів підприємства. Для отримання податкового
кредиту підприємство укладає
кредитну угоду з податковим органом.
Механізм формування та використання оборотних коштів безпосередньо впливає на організацію виробничо-господарської діяльності. [17, c.83]
Потреба підприємства в оборотних засобах залежить від ряду чинників: обсягів виробництва і реалізації продукції; виду бізнесу (характеру діяльності підприємства); тривалості виробничого циклу; структури капіталу підприємства; облікової політики підприємства і системи розрахунків; умов і практики кредитування; специфіки організації матеріально-технічного постачання та інших факторів.
Розрахунок потреби підприємства в оборотних коштах необхідно вести з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва та сфері обігу, що залежить від перерахованих вище факторів. Отже, необхідно забезпечити процес розробки економічно обгрунтованих оборотних коштів (нормативів оборотних коштів) необхідних для організації нормальної роботи.
2. Практична частина 2.1 Визначення вартості основних виробничих фондів підприємства та їх структури Основні виробничі фонди (ВПФ) - частина виробничих фондів, яка бере участь у виробничому процесі тривалий час (не менше року), зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість (не менше 100 грн.) Переноситься на вартість продукції, що виготовляється поступово, по частинах , у міру зносу. Поряд з виробничими існують невиробничі фонди - житлові будинки, дитячі та спортивні заклади, що знаходяться на балансі підприємства.
До ВПФ відносяться:
будівлі;
обладнання;
споруди та передавальні пристрої;
транспортні засоби;
вимірювальні прилади, інвентар та інструменти багаторазового використання;
офісні меблі та
техніка та ін
ОПФ ділять на дві частини:
активні ОПФ - безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;
пасивні ОПФ - створюють умови для здійснення виробничого процесу.
З усього перерахованого обсягу ОПФ у вихідних даних враховані будівлі,
транспортні засоби та обладнання. Визначимо їх вартість. Розрахунки виконуємо з точністю до гривні.
Загальна вартість ОПФ в балансових цінах, тобто тих, за якими вони числяться на балансі підприємства. ОФ
заг, грн., Визначається за формулою:
ОФ
заг = å (ОФ
балi) = ОФ
зд + ОФ
про + ОФ
тр + ОФ
соор + ОФ
інв + ОФ
м. т, де å (ОФ
балi) - балансова вартість окремих складових ОФ, грн.;
ОФ
зд, ОФ
про, ОФ
тр, ОФ
соор, ОФ
інв, ОФ
м. т - загальна балансова вартість усіх будівель, всього устаткування,
транспортних засобів, споруд та передавальних пристроїв, виробничого інвентарю та інструменту, офісних меблів і техніки підприємства, грн.
ОФ
заг = 821700 +2271500 +623400 +6300 +227150 +75330 = 4025380 грн.
Розглянемо визначення всіх складових ОФ
заг окремо.
Балансова вартість усіх будівель, ОФ
зд, грн.
ОФ
зд = ОФ
зд.пр. + ОФ
зд.адм. + Оф
зд.скл. ОФ
зд.пр. = V
пр * Ц
пр м3 ОФ
зд.адм. = V
адм * Ц
адм м3 ОФ
зд.скл. = V
скл. * Ц
скл м3 де ОФ
зд.пр., ОФ
зд.адм., Оф
зд.скл. - вартість виробничих, адміністративно-побутових будівель та будівель складів і гаражів, грн.;
V
пр, V
адм, V
скл - обсяг виробничих, адміністративно-побутових будівель та будівель складів і гаражів, м
3, визначається твором розмірів будівель (довжин, ширини і висоти), які задані у вихідних даних;
Ц
пр м3, Ц
адм м3, Ц
скл м3 - вартість одного метра кубічного обсягу виробничих, адміністративно-побутових будівель, будівель складів і гаражів, грн / м
3; Розрахунок величини ОФ
зд виконуємо за допомогою
таблиці 1.1.
Таблиця 2.1. - Розрахунок величини загальної балансової вартості всіх будівель підприємства.
Найменування об'єктів
| Довжина * ширина * * висота, м
| V, м 3
| Ц м3, Грн. / М 3
| V * Ц м3, грн.
|
Промислова будівля
| 12 * 21 * 10
| 2520
| 25
| ОФ зд.пр = 63000
|
Адміністративно-побутова будівля
| 36 * 31 * 6
| 6696
| 75
| ОФ зд.адм. = 502200
|
Склади і гаражі
| 36 * 57 * 5
| 10260
| 25
| ОФ зд.скл. = 256500
|
Разом, загальна балансова вартість усіх будівель ОФ зд
| 821700
|
Балансова вартість одиниці обладнання, грн.
ОФ
бал = Ц + З
тр де Ц - ціна одиниці обладнання, Ц = 35000 грн. З
тр - витрати на транспортування, З
тр = 10% від Ц, грн. ОФ
бал = 35000 + 3500 = 38500 грн
Розрахункова кількість обладнання, шт.
Z = Q
черн / (g * t * k
з) де Z -
розрахункова кількість верстатів;
Q
черн - чорновий вага готової продукції, що випускається на рік, т;
g - знімання з одного
верстата продукції на рік при роботі в одну зміну, g = 35 т;
t - число змін роботи обладнання, t = 2;
k
з - коефіцієнт завантаження верстатів, k
з = 0,85.
Z = 3457840,9 / (35000 * 2 * 0,85) = 59 шт
Чернової вагу готової продукції
Q
черн = (M * N) / k
ісп де M -
маса продукції, що випускається, кг;
N - річна програма випуску, шт.;
k
- коефіцієнт використання матеріалів.
Q
черн = (1890 * 1610) / 0,88 = 3457840,9 т
Балансова вартість усього обладнання визначається за формулою:
ОФ
бал обор = Z * (Ц + З
тр) ОФ
бал обор = 59 * (35000 +3500) = 2271500 грн.
Балансова вартість усіх транспортних засобів, грн:
ОФ
тр = ОФ
авт + ОФ
Е.К. + ОФ
кр де ОФ
авт, ОФ
Е.К., ОФ
кр - балансова вартість всіх автомобілів, електрокарів і електромостових кранів, грн.;
Укрупненная балансова вартість транспортних засобів:
ОФ
авт = К
авт * (Ц
авт + З
тр.авт) ОФ
Е.К. = К
Е.К. * (Ц
Е.К. + З
тр.е.к.) ОФ
кр = К
кр * (Ц
кр + З
тр.кр) де Ц
авт, Ц
Е.К., Ц
кр - середня оптова ціна одного
транспортного засобу, грн.;
До
авт, До
е.к, К
кр - кількість транспортних одиниць кожного типу відповідно, задано у вихідних даних, шт.;
З
тр.авт - витрати на транспортування автомобілів, З
тр.авт = 12% від Ц
авт; З
тр.е.к - витрати на транспортування електрокарів, З
тр.е.к = 13% від Ц
Е.К.; З
тр.кр - витрати на транспортування електромостових кранів, З
тр.кр = 14% від Ц
кр. Розрахунок величини ОФ
авт + ОФ
Е.К. + ОФ
кр виконуємо за допомогою табл. 1.2.
Таблиця 2.2.
Розрахунок вартості транспортних засобів
Найменування транспортних засобів
| Ц, грн
| К, шт, N кр, шт.
| ОФ тр, грн
|
Автомобілі
| 80000
| 2
| ОФ авт. = 179200
|
Електрокари
| 10000
| 4
| ОФ Е.К. = 45200
|
Електромостових крани
| 175000
| 2
| ОФ кр = 399000
|
разом
| ОФ тр = ОФ авт + ОФ Е.К. + ОФ кр = 623400
|
Вартість споруд та передавальних пристроїв, виробничого інвентарю та інструменту, офісних меблів і техніки підприємства визначаємо, укрупнено, як частина від вартості вже обчислених ОПФ.
Вартість споруд та передавальних пристроїв
ОФ
соор = 0,1 * ОФ
ЗД.ПР ОФ
соор = 0,1 * 63000 = 6300 грн.
Вартість виробничого інвентарю та інструменту
ОФ
інв = 0,1 * ОФ
Волоки ОФ
інв = 0,1 * 2271500 = 227150 грн.
Вартість офісних меблів і техніки підприємства
ОФ
М.Т. = 0,15 * ОФ
ЗД.АДМ. ОФ
М.Т. = 0,15 * 502200 = 75330 грн.
Результати розрахунку загальної вартості ОПФ наводимо в таблиці 1.3. Тут же розрахуємо структуру (тобто співвідношення складових) основних виробничих фондів підприємства.
Таблиця 2.3.
Основні виробничі фонди підприємства та їх структура
№
| Найменування складових ОПФ підприємства
| Балансова вартість (ОФ БАЛ), грн.
| %
|
1
| Будинки
| 821700
| 20,61
|
2
| Обладнання
| 2271500
| 56,1
|
3
| Транспортні засоби
| 623400
| 15,63
|
4
| Споруди та передавальні пристрої
| 6300
| 0,16
|
5
| Виробничий інвентар та інструмент
| 227150
| 5,61
|
6
| Офісні меблі та техніка
| 75330
| 1,89
|
2.1 Визначення собівартості реалізованої продукції підприємства і розрахунок чистого прибутку підприємства Собівартість - це грошове вираження використовуються в процесі виробництва продукції сировини, матеріалів, палива енергії, трудових ресурсів, основних фондів та інших витрат на її виготовлення. Перелік витрат для визначення собівартості викладено в положенні: «Наказ міністра
фінансів України від 31.12.99г. № 318 про затвердження Положення (
стандарту) бухгалтерського обліку / / Облік по-новому у відповідності до положень (
стандартів) бухгалтерського обліку на Україну », - К.: Видавництво« Універсал бізнес », 2000. - С. 191-195. Вони розбиті на чотири статті:
1 Прямі
матеріальні витрати.
Прямі
витрати на оплату праці.
Інші прямі витрати.
Загальновиробничі витрати.
Ці витрати утворюють виробничу
собівартість продукції підприємства.
У розрахунках за одиницю продукції прийнята одна її тонна. Розрахунки за валовими показниками виконуємо з точністю до гривні, по одиниці продукції - з точністю до копійки.
Прямі матеріальні витрати Ці витрати включають витрати на основні матеріали та витрати на паливо, і енергію для технологічних цілей. Загальні витрати на основні матеріали на всю програму випуску продукції визначаються за формулою:
2.1 Прямі матеріальні витрати
З
М = Q * Ц
М, де Q - чорновий вага матеріалу на один виріб, т.; N - річна програма випуску виробів, шт.; Ц
М - ціна 1т матеріалу, грн.
Зм = 3457,841 * 1950 = 6742789,95
Витрати на паливо та енергію для технологічних цілей З
ТЕН укрупнено визначимо як 3% від З
М. Зт = 6742789,95 * 0,03 = 202283,7
Прямі витрати на оплату праці Ці витрати включають в себе витрати на основну заробітну плату, розраховану за відрядно-преміальною формою оплати праці, та додаткову заробітну плату основних виробничих робітників.
2.2 Основна
заробітна плата розраховується за формулою:
ЗП
СД-ПР ОСН = N * t
ШТ-К * C
ТАР * K
ПР, де N - річна програма випуску виробів, шт.;
t
ШТ-К - час виготовлення виробу, ч.;
C
ТАР - годинна тарифна ставка, C
ТАР = 1,2 грн / год;
K
ПР - коефіцієнт премії, K
ПР = 1,15.
ЗП
СД-ПР ОСН = 1610 * 18 * 1.2 * 1,15 = 39992,4
2.3 Додаткова зарплата основних робітників, З
ДОП визначимо як 11% від ЗП
СД-ПР ОСН ЗП
ДОП = ЗП
СД-ПР ОСН * 0,11
ЗП
ДОП = 39992,4 * 0,11 = 4399,16
2.4 Річний фонд заробітної плати
Ф
ЗП = (ЗП
СД-ПР ОСН + З
ДОП) * Р
ОСОБА, де Р
ОСОБА - кількість основних робітників.
Ф
ЗП = (39992,4 +4399,16) * 44 = 1953228,6
2.5 Кількість основних робочих
Р
ОСОБА = Т / (F
ЕФ.РАБ * До
ВН), де Т - трудомісткість річної програми випуску, нормо-год;
F
ЕФ.РАБ - річний ефективний фонд часу роботи робітника, год;
До
ВН = коефіцієнт виконання норм,
До
ВН = 1,1.
Р
ОСОБА = 91600/1913, 6 * 1,1 = 44
2.6 Річний ефективний фонд часу роботи робочого
F
ЕФ.РАБ = F
Н * (1-b/100%),
де F
Н - номінальний фонд часу роботи робітника, F
Н = 52 * 40 = 2080ч;
b - відсоток невиходів на роботу,%.
Квн - коефіцієнт виконання норм, Квн = 1,1
F
ЕФ.РАБ = 2080 * (1-8/100) = 1913,6
2.7 Прямі витрати на оплату праці
З
ТР ПР = Ф
ЗП Фзп = 1953228,6
Інші прямі витрати. Ці витрати включають в себе відрахування в соціальні фонди (від суми основної та додаткової заробітної плати основних виробничих робітників) і витрати, пов'язані з
амортизацією основних фондів підприємства. Відрахування до фонду соціального страхування - 2,9%. Відрахування до пенсійного фонду - 32%. Відрахування до фонду зайнятості - 2,1%. Відрахування до фонду страхування від нещасних випадків - 3%.
2.8 Відрахування від фонду зарплати
О = Ф
ЗП *% отч,
де Ф
ЗП - фонд заробітної плати, грн.;
% Отч - відсоток відрахувань у
відповідні фонди.
Ос.с. = 0,029 * 1953228,6 = 56643,6
Оп.ф. = 0,32 * 1953228,6 = 625033,2
Оф.з. = 0,021 * 1953228,6 = 41017,8
Он.с. = 0,03 * 1953228,6 = 58596,9
Разом: Зотч = åО = 781291,5
Амортизація будівель за рік визначається за прямолінійним методом.
2.9
Амортизаційні відрахування АТ =
(ОФ першої - ОФ
ЛІКВО) / Т
ЕКС, де
ОФ першої -
первісна (балансова) вартість будівель, грн;
ОФ
ЛІКВО - ліквідаційна вартість будівель, грн. Визначається як 3% від первісної вартості; Т
ЕКС - термін експлуатації будівель, років. Т
ЕКС = 15 років.
АТ = (821700 - 0,03 * 821700) / 15 = 53136,6
Амортизація споруд та передавальних пристроїв визначається за прямолінійним методом. Споруди та передавальні пристрої використовуються 15 років.
Аосоор = (6300 - 0,03 * 6300) / 15 = 407,4
Амортизація транспортних засобів розраховується за методом зменшення залишкової вартості.
2.10 Норма амортизації
N
A = (1
- ) *
100% N
A = (1
- ) * 100% = 35%
2.11
Амортизаційні відрахування
АТ
i = ОФ
ПЕРВi * N
A 2.12 Залишкова вартість ОФ
ОФ
ОСТi = ОФ
ПЕРВi - АТ
i Термін експлуатації - 8 років.
Фактичний термін служби транспортних засобів 2 роки.
АТ
1 = 623400 * 0,35 = 218190
ОФ
ОСТ1 = 623400-218290 = 405210
АТ
2 = 405210 * 0,35 = 141823,5
ОФ
ОСТ2 = 405210 - 13823,5 = 263386,5
Амортизація обладнання, виробничого інвентарю та інструменту, офісної техніки визначається за методом прискореного зменшення залишкової вартості.
2.13 Норма амортизації
N
A =
2.14 Амортизаційні відрахування
АТ
i = ОФ
ПЕРВi * 2 * N
A 2.15 Залишкова вартість ОФ
ОФ
ОСТi = ОФ
ПЕРВi - АТ
i Термін експлуатації для обладнання - 15 років, для виробничого інвентарю та інструменту - 6 років, для офісної техніки - 10 років.
Фактичний термін експлуатації - 2 роки.
Для обладнання:
N
A =
= 6,67%
АО1 = 2271500 * 2 * 0,067 = 304381
ОФ
ОСТ1 = 2271500 - 304381 = 1967119
АО2 = 1967119 * 2 * 0,067 = 263593,95
ОФ
ОСТ2 = 1967119 -263593,95 = 1703525,1
Для виробничого інвентарю та інструменту:
N
A =
= 16,67
АО1 = 227150 * 2 * 0,1667 = 75731,81
ОФ
ОСТ1 = 227150 - 75731,81 = 151418,19
АО2 = 151418,19 * 2 * 0,16,67 = 50482,82
ОФ
ОСТ2 = 75731,81 - 50482,82 = 25248,99
Для офісної техніки
N
A =
= 10%
АО1 = 75330 * 2 * 0,1 = 15066
ОФ
ОСТ1 = 75330 - 15066 = 60264
АО2 = 60264 * 2 * 0,1 = 12052,8
ОФ
ОСТ2 = 60264 - 12052,8 = 482112
2.16 Разом інші прямі витрати
З
ДР ПР = З
отч + åАО
З
ДР ПР = 781291,5 + 141823,5 + 263593,95 +407,4 + 50482,82 + +12052,8 = 1302788,57
Загальновиробничі витрати Включають в себе утримання цехового персоналу, утримання будинків, споруд та інвентарю, витрати пов'язані з ремонтів будівель, споруд та інвентарю, витрати з випробувань, дослідів, винаходам, витрати на обслуговування виробничого процесу та інші витрати:
брак незавершеного виробництва,
збитки від псування
матеріальних цінностей , оплата простоїв.
Суму загальновиробничих витрат визначимо як
130% від фонду заробітної плати. Частка постійних витрат становить 70% цієї суми, а частка змінних витрат становить 30%.
Змінні витрати відносимо на виробничу
собівартість.
2.17 Сума загальновиробничих витрат
З
ОПР = 1,3 * Ф
ЗП З
ОПР = 1,3 * 1953228,6 = 2539197,2
2.18
Змінні загальновиробничі витрати
З
ОПР ПРОВ = З
ОПР * 0,3
З
ОПР ПРОВ = 2539197,2 * 0,3 = 761759,16
2.19 Постійні загальновиробничі витрати
З
ОПР ПОСТ = З
ОПР * 0,7
З
ОПР ПОСТ = 0,7 * 2539197,2 = 1777438,04
Калькуляція виробничої собівартості продукції 2.20 Виробнича собівартість продукції
З
ПР = З
МАТ + З
ТР ПР + З
ДР ПР + З
ОПР ПРОВ Уявімо її у вигляді таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 Калькуляція виробничої собівартості продукції і її структура
№
| Найменування витрат, позначення і звідки взято дані
| Сума
| %
|
1
| Прямі матеріальні витрати
| 6742789,95
| 62,66
|
2
| Прямі витрати на оплату праці
| 1953228,6
| 18,15
|
3
| Інші прямі витрати
| 1502599,88
| 12,11
|
4
| Загальновиробничі змінні витрати
| 761759,2
| 7,08
|
Разом: Виробнича собівартість продукції
| 10763566,32
| 100,00
|
Собівартість реалізованої продукції 2.21 Собівартість реалізованої продукції
З
РП = З
ПР + З
ОПР ПОСТ, З
РП = 10763566,32 + 1777438,04 = 12541004,36
де З
ПР - виробнича собівартість продукції, грн.;
З
ОПР ПОСТ = постійні загальновиробничі витрати, грн.
Адміністративні витрати розраховуються як 10% від виробничої собівартості продукції.
Витрати на збут і реалізацію продукції як 3% від виробничої собівартості продукції.
2.22 Адміністративні витрати
З
АДМ = 0,1 * З
ПР З
АДМ = 0,1 * 10763566,32 = 1076356,63
2.23 Витрати на збут
З
СБ = 0,3 * З
ПР З
СБ = 0,03 * 10763566,32 = 322906,99
2.24 Ціна оптова відпускна
Ц
ОПТ ОТП = З
РП + П
Р + ПДВ,
де П
Р = 100000 грн;
ПДВ -
податок на додану вартість.
Ц
ОПТ ОТП = 12541004,36 +1881150,65 = 17306586,01
2.26
Податок на додану вартість ПДВ = 0,2 * (С
РП + П
Р) ПДВ = 0,2 * (12541004,36 +1881150,65) = 2884431
Ціна оптова відпускна продукції дорівнює виручці від реалізації цієї продукції.
2.27 Чистий дохід підприємства
Д
ЧИСТО = ВР - ПДВ,
де ВР -
виручка від реалізації продукції, грн;
ПДВ - податок на додану вартість, розраховується як 16,67% від виручки, грн.
ПДВ = 0,1667 * 17306586,01 = 2885007,87
Д
ЧИСТО = 17306586,01-2885007,87 = 14421578,12
2.28 Валовий прибуток (прибуток від основної діяльності підприємства)
П
ВАЛ = Д
Чисто - З
РП П
ВАЛ = 14421578,12-12541004,36 = 1880573,78
2.29 Фінансовий результат від операційної діяльності
ФР
ОП.Д. = П
ВАЛ - З
АДМ - З
СБ + П
ДР.ОП Д., ФР
ОП.Д. = 1880573,78-1076356,63-322906,99 +100000 = 581310,16
де П
ДР.ОП Д. - прибуток від іншої операційної діяльності, грн.
2.30 Прибуток від звичайної діяльності
П
ОБ.Д. = ФР
ОП.Д + П
УЧ.К. + П
ФІН, де П
УЧ.К - прибуток від участі в
капіталі, грн; П
ФІН - прибуток від фінансової діяльності, грн.
Прибуток від звичайної діяльності розраховуємо, беручи до уваги, що від інвестування підприємство понесло збиток у розмірі 100000 грн, а за придбаними цінними паперами отримало прибуток у розмірі 30000 грн. При визначенні чистого прибутку підприємства враховуємо, що, застрахувавшись від нещасних випадків, підприємство отримало прибуток від надзвичайної діяльності в розмірі 50000
П
ОБ.Д. = 581310,16 +30000 +100000 = 711310,16
2.31 Чистий
прибуток підприємства П
ЧИСТО = П
ОБ.Д - Н
ПР ОБ.Д. + П
ч.д. + Н
ПР ч.д., де П
ОБ.Д - прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн;
Н
ПР ОБ.Д -
податок на прибуток від звичайної діяльності, Н
ПР ОБ.Д = 30% від П
ОБ.Д, грн;
П
Ч.Д - прибуток від надзвичайної діяльності підприємства, грн;
Н
ПР Ч.Д - податок на прибуток від надзвичайної діяльності підприємства, Н
ПР Ч.Д = 30% від П
Ч.Д, грн.
П
ЧИСТО = 711310,16-0,3 * 711310,16 +50000-0,3 * 50000 = 532917,11
2.3 Визначення нормативу оборотних коштів підприємства та терміну їх оборотності Оборотні кошти (ОС) - це грошові кошти, вкладені в оборотні виробничі фонди. Оборотні кошти, на відміну від основних фондів, в процесі виробництва змінюють свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на готовий продукт протягом кожного виробничого циклу. До оборотних засобів належать власні, прирівняні до них позикові та залучені кошти.
Сума власних ОС закріплюється в статутному фонді підприємства, яке може розпоряджатися ними на свій розсуд. Власні ОС виділяються для створення постійних мінімальних запасів, залишків готової продукції, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.
Позикові кошти - це джерела для утворення сезонних запасів та інших потреб, формуються за рахунок кредитів.
Залучені кошти - це тимчасово вільні кошти, що знаходяться в обігу підприємства до завершення розрахунків з бюджетом.
ОС нормуються. Норматив ОС - це планова сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству для його діяльності. Величина НІС, грн, визначається як сума нормативів ОС: норматив оборотних коштів у виробничих запасах НІС
ПЗ, незавершеному виробництві НІС
НЗВ і готової продукції НІС
ГП. 3.1 Величина нормативу оборотних коштів у виробничих запасах,
НІС ПЗ, грн
НІС
ПЗ =
* Q * Ц * (Т
П / 2 + Т
СТРАХ), де N - річна програма випуску, шт.;
Д - кількість календарних днів у плановому періоді, 360 дн.;
Q = N * q;
q - норма витрат матеріалу на одиницю продукції, кг;
Ц - ціна матеріалу, грн;
Т
П - проміжок між двома поставками, дн.;
Т
СТРАХ - страховий запас, дн.
НІС
ПЗ = 3457,84 * 1950 * (8 / 2 +3) / 360 = 131109,77
3.2 Норматив оборотних коштів на незавершене виробництво
НІС
НЗП =
* З
РП * До
НЗ * Т
Ц, де N - річна програма випуску, шт.; Д - тривалість
календарного періоду, дн.; З
РП - собівартість реалізованої продукції, грн; До
НЗ - коефіцієнт наростаючих витрат; Т
Ц - тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, дн.
НІС
НЗП = 12541004,36 * 0,77 * 40/360 = 1072952,6
3.3 Коефіцієнт наростаючих витрат
,
де С
М - матеріальні витрати в собівартості, грн;
З
РП = собівартість реалізованої продукції, грн.
3.4 Величина нормативу оборотних коштів готової продукції, грн
НІС
ДП =
* З
РП * Н
ДП, де Н
ДП - норма наявності готової продукції на складі, дн.
НІС
ДП = 12541004,36 * 3 / 360 = 104508,37
3.5 Загальний норматив оборотних коштів НІС, грн., Складе
НІС = НІС
ПЗ + НІС
НЗВ + НІС
ДП НІС = 131109,77 +1072952,6 +104508,37 = 1308570,74
3.6 Величина коефіцієнта оборотності оборотних коштів
Коб = ВР / ОС
де ВР - річний обсяг випущеної продукції, грн;
ОС - середньорічна вартість оборотних коштів, грн.
Коб = 12541004,36 / 1308570,74 = 9,58
3.7 Тривалість одного обороту оборотних коштів Еоб, дн, визначається за формулою:
Тоб = Д / Коб
Тоб = 360 / 9,58 = 37,58
3.8 Рентабельність виробництва:
Rпр-ва = Пчист / (Офбал + НІС) * 100%
Rпр-ва = 532917,4 * 100% / (4025380 +1308570,74) = 9,99
3.9 Рентабельність продукції:
Rпр-ції = (Пвал / Срп) * 100%
Rпр-ції = (1880573,78 / 12541004,36) * 100% = 14,99%
Висновок Нові
економічні поновлення проникають в усі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, і в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати
бухгалтерський облік і
контроль для вдосконалення своєї роботи.
У курсовій роботі представлені три розділи, в яких розглянуто техніко-економічне обгрунтування проекту підприємства. У першому розділі розглядаються основні фонди, їх види і класифікація, а також вартісна
оцінка та амортизація.
Основні засоби (фонди) - це активи, що вимагають особливого підходу до їх оцінки.
Оцінка основних засобів - дуже динамічна облікова категорія.
Первісна вартість основних фондів роздвоюється: одна її частина протягом терміну експлуатації поступово збільшується і капіталізується в інших активних формах, а інша тим часом поступово зменшується до рівня ліквідаційної. Крім того, первісна вартість об'єктів основних фондів може продовжувати формуватися і після введення їх в експлуатацію. Тобто може змінюватися під впливом обставин: збільшуватися на вартість робіт з реконструкції та
модернізації, збільшуватися на суму дооцінки у випадках виявлення значних відхилень балансової вартості від ринкової вартості і зменшуватися на суму уцінки з тієї ж причини.
У другому розділі розглядається собівартість продукції і витрати, сутність і структура собівартості, а також методи
калькулювання собівартості. Вартість запасів вимірюється сумою грошей, за них заплачених; частину вартості запасів у міру переробленої потужності переходить у виробництво, так як
саме там виготовляється продукт праці. У результаті, готова продукція включає в себе разом з матеріальними витратами інші витрати, отримані в процесі виробництва ідея собівартості в складі ціни кінцевого продукту досить проста і зрозуміла неспеціалістам: собівартість - це певна сукупність елементів витрат, без яких кінцевий продукт був би нереальним. Але якщо спробувати заглибитися в її структуру, то це визначення може здатися не таким вже й простим.
У третьому розділі розглядаються
оборотні кошти підприємства, їх розподіл і стадії кругообігу. У результаті кругообігу, оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну. Оборотні кошти знаходяться одночасно на всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його безперервність і безперебійну роботу підприємства. За останні роки на промислових підприємствах України склалась така структура оборотних коштів: у сфері виробництва частка оборотних коштів становить близько 70% (у тому числі на
виробничі запаси ~ 50%, на незавершене виробництво ~ 20%), а в сфері обігу ~ 30% ( з них ~ 17% - готова продукція на складах).
Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних
витратах сягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне сполучення власних і позикових коштів.
Перелік використаної літератури 1. Зайцев Н.Л.
Економіка організації. - М.: «Іспит», 2005. - 768с.
2. Зайцев Н.Л.
Економіка промислового підприємства. Практикум. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 192с.
3. Примак Т.О.
Економіка підприємства. - К.: Вікар, 2003. - 178с.
4. Сергєєв І.В. Економіка підприємства. - М.:
Фінанси і
статистика, 2004. -304с.
5. Сергєєв І.В., Веретенников І.І.
Організація і фінансування інвестицій. М.: Фінанси і статистика. 2000 .- 272с.
6.
Довідник фінансиста підприємства. -М.: ИНФРА-М, 2000.-559с.
7. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного .- К.: КНЕУ, 2001. - 528с.
8. Економіка підприємства / За ред. В.Я. Горфінкеля, В.А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.-718с.
9. Економіка підприємства / За ред. Н.А. Сафронова-М.: «Юрист», 1999. - 584с.
10. Економіка підприємства і галузі промисловості / За ред. А.С. Пеліка .-
Ростов-на-Дону, «Фенікс», 1999. -608с.
11. Економічний
довідник керівника підприємства / В. С. Рижиков, В. Г. Золотогоров, С. В. Рижиков .- Ростов н / Д: вид-во «Фенікс», 2000 .- 320с.
12. Мельников Г.М., Вороненко В.П.
проектування механоскладальних цехів:
Підручник для
студентів машинобудівних спеціальностей вузів / під ред. А. М. Дальського .- М.:
Машинобудування, 2005 .- 352с., Іл.
13.
Організація і
планування виробництва / Тексти лекцій / курс для студентів економічних і технічних спеціальностей всіх форм
навчання і слухачів системи виробничо - економічного навчання кадрів / Укл.: Панков В.А., Рижиков В.С., Добикін Є.К., Шашкевич Про . С., Бражник В.Я. -, 2005.-183с., іл.
14. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квіт. 1997 р.. № 168/97-ВР / / Урядовий кур'єр. - 1997. - 8 трав. (№ 80-81).
15. Закон України "Про
оподаткування прибутку підприємств" Із змінамі та допов. від 22 трав. 1997р. № 283/97-ВР / / Урядовий кур'єр. - 1997. - 12 черв. (№ 105-106).
16. Економіка підприємства. Під. ред. К. Л. Кантора, М. 2000
17.
Методичні вказівки для всіх спеціальностей. Структура і правила оформлення текстових документів / Укл. В. М. Гах .- 2006 .- 33с., Іл.