Все це означало, друзі, "З прия телем двобій я". (А. С. Пушкін, Євгеній Онєгін)
То їх понюхає, то їх полиже - окуляри не діють ніяк. (І. А. Крилов. Мавпа і окуляри.)
В. Халізєв в пояснювальній статті до п'єси Чехова "Вишневий сад" (Москва, Мистецтво, 1969) пише:
(Стр 390) Зіставляючи Раневську, Лопахина, Трофімова з навколишнім їх середовищем, автор "Вишневого саду" рішуче виступає в якості їх адвоката. Завдяки швидким характеристикам так званих "внесценіческіх персонажів" читачеві стає ясно, що Раневська, Лопахін і Трофімов живуть серед "чужих" - в оточенні людей нікчемних і черствих, грубих і своєкорисливих ... Героїв п'єси стіною обступає кричуще безкультур'я.
(Стр 391) І центральні персонажі п'єси, показані на тлі гнітючого російського безкультур'я, природно викликають у нас ще більше співчуття і поваги. Всією своєю суттю вони ворожі панує навколо жадібності і грубості, тупості і розбещеності.
(Стр 392) Зіставляючи головних героїв з другорядними і "внесценіческіх персонажами" ... Чехов спонукає замислитися, якими нечисленними і слабкими є паростки культури в Росії., Як втрачаються оазиси інтелігентності в пустелі розумової відсталості і духовного примітиву. Бачачи, що культура в країні - надбання ще дуже небагатьох, він, природно, відчуває симпатію до всіх, хто тяготиться повсюдної грубістю і непорядністю, хто здатний тонко відчувати, серйозно думати, хто дорожить своєю людською гідністю .... малюючи Раневську, Лопахина, Петю Трофімова "дурнями", він, разом з тим, дає зрозуміти читачеві, що це люди дивні і чудові, яких дуже мало, що їх легковажність і вузькість кругозору, незрілість і дивацтво - не стільки вина, скільки біда, біда важка і неминуча, бо, в кінцевому рахунку, породжена вона панують у країні безкультур'ям і відсталістю.
І не дивно, що в п'єсі наполегливо звучить тривожний мотив роз'єднаності між людьми. Адже при всій взаємне розташування Раневської, Лопахина і Трофімова, вони абсолютно нездатні по-справжньому зрозуміти один одного: кожному з них бажання, наміри та цілі інших представляються дивними і незрозумілими. ...
(Стр 393) Як видно, про яке або єднанні між Раневської, Лопахін, Трофімовим й мови бути не може. Ці люди подібні до Криловським лебедеві, раку і щуку ...
Отже, Халізєв ділить світ на хороших людей і поганих людей.
Де ж проходить межа між хорошими і поганими? Халізєв вказує: за Культурі. Культурний значить хороший. Некультурний - означає поганий.
Але Культура при цьому виглядає тільки ярлик, Бренд.
При цьому всі позитивні визначення Халізєв звалив в одну купу (тонко відчувати, серйозно думати, дорожити своєю людською гідністю), а всі негативні - в іншу купу (жадібність, грубість, тупість, розбещеність).
Для того хто згоден із зазначеною вище логікою п'єса тривіально проста,
Лопахін. ... (Про Раневської): Хороший вона людина. Легкий, проста людина. Пам'ятаю, коли я був хлопчина років п'ятнадцяти, батько мій, покійний - він тоді тут на селі у крамниці торгував - вдарив мене по обличчю кулаком, кров пішла з носі ... Ми тоді разом прийшли чогось у двір, і він напідпитку був. Любов Андріївна, як зараз пам'ятаю, ще молоденька, така худенька, підвела мене до рукомийник, ось у цій самій кімнаті, в дитячій. "Не плач, говорить, мужик, до весілля заживе ..."
Отже, батько Лопахіна - п'яниця і б'є сина по обличчю кулаком - це погана людина.
Син - жертва, значить він - хороша людина.
Раневська шкодує молодого Лопахина, значить вона теж хороша людина.
Аня любить маму (Раневську), мама любить Аню.
Аня любить Петю, Петя любить її і її маму.
Раневська любить Петю. Отже, всі вони - добрі люди.
Фірс їх всіх любить і вони його. Значить, Фірс хороший.
Яша бажає Фірс здохнути, значить Яша поганий.
Яша: Набрид ти, діду. (Зевает.) Хоч би ти скоріше здох.
Гаєв не любить Лопахина і не любить Варю.
Лопахін: Іду, йду ... (Виходить)
Гаєв: Хам. Втім, пардон ... Варя виходить за нього заміж, це Варін женишок.
Значить Гаєв - поганий. Гаєв і сестру свою (Раневську) не дуже шанує, хоча і соромиться цих своїх думок.
Гаєв: ... вела себе не можна сказати щоб дуже цнотливу. Вона хороша, добра, славна, я її дуже люблю, але, як там не придумуй пом'якшувальні обставини, все ж, треба зізнатися, вона хибна. Це відчувається в її найменшому русі.
Ярославська тітка не любить Раневську - значить тітка погана.
Гаєв: Не реви. Тітка дуже багата, але нас вона не любить.
Аня теж не любить тітку - і правильно.
Аня: Я тепер спокійна. У Ярославль їхати не хочеться, я не люблю бабусю
Але це все - слова. Персонажі оцінюють один одного в міру своєї проникливості та схильності.
У бік слова, поговоримо про справи.
Згадаймо про тих небагатьох вчинках персонажів, які нам достеменно відомі з тексту п'єси:
Бабусині гроші
Раневська: ... Я їду в Париж, буду жити там на ті гроші, які надіслала твоя ярославська бабуся на купівлю маєтку - хай живе бабуся! - А грошей цих вистачить ненадовго.
Перед цим
Любов Андріївна: А Леоніда все немає. Що він робить в місті так довго, не розумію! Адже все вже кінчено там, маєток продано або торги не відбулися, навіщо ж так довго тримати в невіданні!
Варя (намагаючись її втішити): Дядечку купив, я в цьому впевнена.
Трофімов (глузливо). Так.
Варя. Бабуся прислала йому доручення, щоб він купив на її ім'я з переведенням боргу. Це вона для Ані. І я впевнена, бог допоможе, дядечко купить.
Любов Андріївна. Ярославська бабуся прислала п'ятнадцять тисяч, щоб купити маєток на її ім'я, - нам вона не вірить, -
Перед цим
Аня. Приїжджаємо в Париж, там холодно, сніг. По-французькому кажу я жахливо. Мама живе на п'ятому поверсі, приходжу до неї, у неї якісь французи, дами, старий патер з книжкою, і накурено, незатишно.
і ще
Лопахін. ... Ви все така ж чудова.
Пищик (важко дихає). Навіть покращала ... Одягнена по-паризькому ... пропадай мій візок, всі чотири колеса ...
Отже
Ті п'ятнадцять тисяч карбованців, які бабуся дала Ані на викуп маєтку - у посаг - Раневська відбирає у Ані і їде Париж, - їсти, пити, купувати собі дорогі наряди
Аня, Варя залишаються без гроша. Леонід змушений влаштуватися клерком в банк, за шість (!) Тисяч на рік. Робота важка, навряд чи він там довго протримається. Тобто Раневська відбирає у близьких людей зарплату Леоніда за два з половиною роки, щоб проїсти її за два з половиною місяці - і знову приїхати - і знову відбирати у них гроші.
А ось, що говорить про ярославської тітоньці цитований вище В. Халізєв
(Стр 390) "Багата ярославська тітонька Раневської веде себе так, як, вчинив би на її місці щедрінський Іудушка Головльов".
Раневська обібрала Аню, Варю, тітоньку - це добре. Тітонька дала обдурити себе тільки на п'ятнадцять тисяч - яка вона жадібна!
Порок і чеснота.
Отже - в момент продажу саду Гаеву - 51 рік, Раневської, мабуть, 40. Ані - 17, Варі - 24, Лопахину, мабуть - 35. В епізоді з розбитим носом молодому Лопахину - 15, Раневської - 20.
Раневська вийшла заміж, мабуть, в 22 роки, чоловік помер шість років тому, їй було тоді 34 роки. Чоловік був старшим, служив чиновником.
Гаєв. Сестра, по-перше, вийшла заміж за присяжного повіреного, не дворянина ... і вела себе не можна сказати щоб дуже цнотливу.
Говорячи по російськи, Раневська зраджувала чоловікові у всіх на очах. Тепер зрозуміло, чому він спився.
Любов Андріївна. ... Чоловік мій помер від шампанського, - він страшно пив, -
Будеш пити, коли красуня-дружина змінює тобі у всіх на очах. Був би чоловік міцніше - лупив би, а цей виявився надто делікатне. А якщо пити - то звідки гроші?
Любов Андріївна. ... вийшла заміж за людину, який робив одні тільки борги.
Отже, саме Раневська звела в могилу чоловіка, якому навряд чи було тоді більше 45 років. (Їй було тоді - 34 роки, вона вийшла по любові, різниця між нами в роках не могла бути занадто великий).
Любов Андріївна .... і, на нещастя, я покохала іншого, зійшлася, і саме в цей час, - це було перше покарання, удар прямо в голову, - ось тут на річці ... потонув мій хлопчик,
Між смертю чоловіка (про яку Раневська горювала не дуже - він для неї п'яниця, нікчемний чоловік) і смертю сина - пройшов лише місяць. І за цей час Раневська встигла не тільки знайти коханця, але і "вдаритися в усі тяжкі".
Аня (задумливо). Шість років тому помер батько, через місяць потонув у річці брат Гриша, гарненький семирічний хлопчик.
Отже - між смертю чоловіка і новим, тепер вже абсолютно відкритим, коханцем - менше місяця.
Як говорить Гамлет в аналогічній ситуації "Ще й черевиків не знос, в яких ховати ходила чоловіка ..."
При цьому Раневську всі хвалять як чисту доброчесне жінку.
Лопахін. ... Гарний вона людина. Легкий, проста людина.
Аня. ... Мила, добра, хороша моя мама, моя прекрасна, я люблю тебе ... я благословляю тебе.
Один тільки Гаєв ще зберігає деяку тверезість оцінок, але ця тверезість нікому не потрібна.
Гаєв. ... Вона хороша, добра, славна, я її дуже люблю, але, як там не придумуй пом'якшувальні обставини, все ж, треба зізнатися, вона хибна. Це відчувається в її найменшому русі.
Аня. ..., Милий дядько, тобі треба мовчати, тільки мовчати. Що ти говорив тільки що про мою маму, про свою сестру? Для чого ти це говорив?
Чому потонув Гриша
Гриші було тоді сім років. Він не міг сам за себе відповідати. Ані було тоді одинадцять. Вона не могла тоді за нього відповідати. Варя весь час в будинку, по господарству. У Гаєва свої справи.
Відповідати за семирічного хлопчика з відомих нам дорослих могли тільки двоє - мати (Раневська) і вчитель (Трофімов). Але Раневська зайнята з коханцем, їй ніколи.
Тобто в смерті Грицька прямо винен Петя Трофімов.
Аналогічна ситуація сталася в романі Пушкіна. У смерті Ленського винен Євгеній Онєгін. Але Онєгін мучиться скоєним, йому соромно тих, хто знає його провину - він біжить з цього місця, щоб не дивитися в очі людям.
Трофимов не знає ні мук сорому, ні мук совісті. Він соромить весь світ, але його самого присоромити ніяк неможливо.
Трофімов. .. Подумайте, Аня: ваш дід, прадід і всі ваші предки були кріпосники, які володіли живими душами, і невже з кожної вишні в саду, з кожного листка, з кожного стовбура не дивляться на вас людські істоти, невже ви не чуєте голосів .. . Володіти живими душами - адже це переродили всіх вас, що жили раніше і тепер живуть, так що ваша мати, ви, дядько, вже не помічаєте, що ви живете в борг, на чужий рахунок,
Сам Петя їсть і п'є за їх рахунок - по крайней мере в просторі п'єси. Він із задоволенням спілкується з тими, яких соромить, обіймається з ними, цими мешканцями будинку, де він втопив дитини, з матір'ю і сестрою потонулого, продовжуючи викривати тих, з ким обіймається і обніматися з тими, кого викриває.
Раневська. (Обіймає Трофімова, цілує його в лоб.) Адже мій син втопився тут ... (Плаче) Пожалійте мене, хороший, добрий чоловік. Трофімов. Ви знаєте, я співчуваю всією душею.
Більярд
Гаєв (... плачу) ... Я сьогодні нічого не їв ... Стільки я вистраждав!
Двері в більярдну відкрита; чути стукіт куль і голос Яші: "Сім і вісімнадцять!"
Більярд у п'єсі згадується одинадцять разів.
Гаєв вставляє слова з "більярдної життя" у важку хвилину розмови.
Єпіходов ламає кий - йому НЕ дозволено грати на білліарде.
Яша грає на білліарде за сценою - дозволено йому чи ні.
Більярд - символ дворянської інтелігентської тусовки. Саме ця тусовка, старі зв'язки, доставляють Гаеву місце в банку, шість тисяч на рік.
Раневська, ні Лопахін не вірять, що він зможе втриматися на на цьому місці.
Гаєв. Мені пропонують місце в банку. Шість тисяч на рік ... Чула?
Любов Андріївна. Де тобі! Сиди вже ...
Лопахін .... Леонід Андрійович, кажуть, прийняв місце, буде в банку, шість тисяч на рік ... Тільки ж не всидить, ледачий дуже ..
Отже, якщо судити за фактами і вчинків - а не за намірами, словами і взаємним оцінками персонажів - Раневська і Трофімов - дуже погані люди.
Вони винні в смерті Грицька, у смерті батька Грицька, у майбутній - неминучою - смерті Фірса, у злиднях Ані і Вари. (Частина провини за смерть Фірса - на Ані.)
Чому ж їх так всі хвалять? Є тільки одне тому пояснення - гіпноз.
Раневська гіпнотизує всіх навколо - і чоловіків і жінок - своєї жіночої гіперсексуальністю.
Не до кінця піддається цим чарам тільки Гаєв - він як старший брат пам'ятає її ще дівчинкою.
(Немає пророка у своїй вітчизні - хто пам'ятає пророка слабкою дитиною, той не піддається його нинішньої гіпнотичною силі).
Гаєв ... вона хибна. Це відчувається в її найменшому русі.
Трофімов гіпнотизує оточуючих по-іншому - він впадає в шаманство, в пропагандистський екстаз.
Речі, говоримое їм у цьому екстазі, по-перше, НЕ ІМ придумані, все це цілком позикове, і,
по-друге, мови ці не мають нічого спільного з реальною, що протікає тут же життям.
Трофімов ... у всіх на очах робочі їдять огидно, сплять без подушок, по тридцяти, по сорока в одній кімнаті, скрізь клопи, сморід, сирість, моральна нечистота ...
... ви живете в борг, на чужий рахунок, на рахунок тих людей, яких ви не пускаєте далі передньої ...
До присутніх це не має абсолютно ніякого відношення. Під гіпнозом Трофімова і Раневської Аня говорить і поводиться абсолютно неадекватно.
Аня. ... Ми посадимо новий сад, розкішніше цього!
Де це, цікаво, вона збирається саджати сад? Для цього їй доведеться "забрати і поділити" землю для саду ...
Трофімов. ... Людство йде до вищої правди, до вищого щастя, яке тільки можливо на землі, і я в перших рядах!
Лопахін. Дійдеш?
Трофімов. Дійду ... або вкажу іншим шлях, як дійти.
Це про Петю Трофімова сказано у http://members.tripod.com/symposion0/problems/onegin - nado Олександра Галича
А бійтеся єдино тільки того,
Хто скаже "Я знаю, як треба!"
Хто скаже "Ідіть, люди, за мною,
Я вас навчу, як треба! "
Тільки перебуваючи під гіпнозом Раневської, Лопахін погоджується одружитися на Варі - як тільки Раневська виходить з кімнати, гіпноз проходить, згода зникає. Чому це Раневська переконана, що Лопахін любить Варю? Адже він любить її, Раневську.
Також як і Трофімов, Раневська живе не в реальному, а у вигаданому світі і не намагається перевірити свою картину світу на адекватність.
По справжньому працюють у п'єсі чотири людини.
Любов Андріївна. Чому у тебе обличчя таке? Ти нездоровий? Ішов би, знаєш, спати ...
Фірс. Да ... (З усмішкою.) Я піду спати, а без мене тут хто подасть, хто розпорядиться? Один на весь будинок.
Лопахін. ... Коли я працюю подовгу, без втоми, тоді думки легше, і здається, ніби мені теж відомо, для чого я існую. А скільки, брат, в Росії людей, які існують невідомо для чого.
Лопахін. Знаєте, я встаю о п'ятій годині ранку, працюю з ранку до вечора.
Варя ... Тільки от без діла не можу, мамо. Мені кожну хвилину треба щось робити.
Любов Андріївна. Друга моя печаль - Варя. Вона звикла рано вставати і працювати, і тепер без праці вона як риба без води. Схудла, зблідла і плаче, бідолаха ...
Шарлотта. (Подає Пищику колоду карт). Ось вам колода карт, задумайтеся яку-небудь одну карту.
Пищик. Задумав.
Шарлотта. Тасуйте тепер колоду. Дуже добре. Дайте сюди, о мій милий пан Пищик. Ein, zwei, drei. Тепер пошукайте, вона у вас в боковій кишені ...
Тільки ці четверо працюють від душі.
Гаєв не працює (ледачий дуже), хоча з любові до сестри і племінниці намагається щось робити.
Базіка Трофімов, правда, отримав якісь гроші за переклад.
Аня збирається здавати іспити, їй тільки сімнадцять.
Змушені працювати Яша, Дуняша.
Епіходова найняв Лопахін дивитися за будинком - це показує тільки, що Лопахін зовсім не розбирається в людях. Двадцять два нещастя. Будинок цей до весни згорить неодмінно. Разом з Фірсом. Фірс, правда, помре раніше.
Культура
З усіх персонажів п'єси активно позитивно співвіднесений з культурою тільки Лопахін. У першій же сцені:
Лопахін ... Читав ось книгу і нічого не зрозумів. Читав і заснув.
Це ні про що, втім, не говорить - модних філософів (Шопенгауер, Ніцше, наприклад) хвалять усі, а читати намагаються одиниці. Лопахін єдиний згадує, що "був вчора в театрі".
Лопахін: Яку я вчора п'єсу дивився в театрі, дуже смішно.
Любов Андріївна. І, напевно, нічого немає смішного. Вам не п'єси дивитися, а дивитися було б частіше на самих себе. Як ви все сіро живете, як багато говорите непотрібного.
Лопахін. ... Мій тато був мужик, ідіот, нічого не розумів, мене не вчив, а тільки бив сп'яну, і всі палицею. По суті, і я такий же дурень і ідіот. Нічому не навчався, почерк у мене поганий, пишу я так, що від людей соромно, як свиня.
Цікаво, що "багато говорите непотрібного" Раневська випалює не новому базіці Трофимову і не старому базіці Гаеву - а Лопахину - одному з небагатьох (чотирьох) реально працюючих людей. Чому? Тому, напевно, що хотіла б бачити в Лопахине Фірса - не просто працює, а наполегливо працює на неї і при цьому покірно мовчить, а ще краще - глухого. Вам не п'єси дивитися ... кажучи по-російськи: Зі свинячим рилом у калачний ряд.
Вона і одружити хоче Лопахина, як раніше хотіли одружити Фірса - крім його волі.
Любов Андріївна. Одружитися вам потрібно, мій друг.
Лопахін. Да ... Це правда.
Любов Андріївна. На нашій б Варі. Вона хороша дівчина.
Лопахін. Так. ...
Фірс. Чого бажаєте?
Лопахін. Кажуть, ти постарів дуже!
Фірс. Живу давно. Мене одружити збиралися, а вашого татуся ще на світі не було ... (Сміється.)
Лопахін єдиний цитує в "важкий момент" Шекспіра.
Любов Андріївна. Ходімо, панове, пора. А тут, Варя, ми тебе зовсім засватали, вітаю.
Варя (крізь сльози). Цим, мама, жартувати не можна.
Лопахін. Сп'янівши, йди в монастир ...
Гаєв. А в мене тремтять руки: давно не грав на більярді.
Лопахін. Сп'янівши, про німфа, пом'яни мене в твоїх молитвах!
Є ще єврейський оркестр для танців. Є Пищик, який чув про Ніцше від своєї дочки.
Пищик. Ніцше ... філософ ... найбільший, найвідоміший ... величезного розуму людина, говорить у своїх творах, ніби фальшиві папірці робити можна.
Трофімов. А ви читали Ніцше?
Пищик. Ну ... Мені Дашенька говорила.
Чи читав що-небудь сам Трофімов? Може і читав. Нам про це нічого не відомо.
Є ще Єпіходов.
Єпіходов. Я розвинута людина, читаю різні чудові книжки ...
Варя. Тут, матуся, вам дві телеграми. (Вибирає ключ і з дзвоном відмикає старовинна шафа.) Ось вони.
Любов Андріївна. Це з Парижа. (Рве телеграми, не прочитавши.) З Парижем скінчено ...
Гаєв. А ти знаєш, Люба, скільки цього шафі років? Тиждень тому я висунув нижню шухляду, дивлюся, а там випалені цифри. Шафа зроблений рівно сто років тому. Яке? Можна було би ювілей відсвяткувати. Предмет неживий, а все-таки як-не-книжкову шафу.
Книжкова шафа куплений сто років тому. Колись у ньому були книжки. А зараз? Нам про це нічого не відомо.
Ось і все, мабуть, що знаємо ми про культуру в житті наших героїв.
Чоловічі ігри
Лопахін і Гаєв конкурують між собою за статус. А оскільки - в центрі слухати всіх паризька красуня Раневська, то тут "статус взагалі" - це статус в очах Раневської.
Перша зустріч Лопахина і Гаєва в тексті п'єси - Лопахін намагається увійти в розмову Раневської і Гаєва як рівний - Гаєв блокує йому цю можливість.
Любов Андріївна. Як це? Дай-но згадати ... Жовтого в кут! Дуплет в середину!
Гаєв. Ріжу в кут! Колись ми з тобою, сестро, спали ось у цій самій кімнаті, а тепер мені вже п'ятдесят один рік, як це не дивно ...
Лопахін. Так, час іде.
Гаєв. Кого?
Лопахін. Час, кажу, йде.
Гаєв. А тут пачулі пахне.
Гаєв боїться прямо атакувати Лопахина, він робить це за очі - але в очах сестри.
Лопахін. Іду, йду ... (Виходить)
Гаєв. Хам. Втім, пардон ... Варя виходить за нього заміж, це Варін женишок.
Варя. Не кажіть, дядечко, зайвого.
Друга пряма сутичка закінчується не на користь Гаєва
Любов Андріївна. Дачі та дачники - це так пішло, вибачте.
Гаєв. Цілком з тобою згоден.
Лопахін. Я або заридав, або закричу, або в непритомність упаду. Не можу! Ви мене замучили! (Гаеву.) Баба ви!
Гаєв. Кого?
Лопахін. Баба! (Хоче піти.)
Любов Андріївна (злякано). Ні, не йдіть, залишіться, голубчику. Прошу вас. Може бути, надумаємо що-небудь!
Нарешті, купивши сад, Лопахін остаточно знищує Гаєва - але це Піррова перемога. Раневська їде.
Гаєв (нічого їй не відповідає, тільки махає рукою; Фірс, плачу). От візьми ... Тут анчоуси, керченські оселедця ... Я сьогодні нічого не їв ... Стільки я вистраждав! ...
Пищик. Що на торгах? Розповідайте ж!
Любов Андріївна. Продан вишневий сад?
Лопахін. Продан.
Любов Андріївна. Хто купив?
Лопахін. Я купив.
Конфлікт двох сильних чоловіків за одну красиву жінку болісно накладається тут на конфлікт старого дворянства і молодий буржуазії.
Цікаво, що Гаєв конфліктує так само точно з Яшею.
Гаєв (махає рукою). Я невиправний, це очевидно ... (Роздратовано, Яші.) Що таке, постійно крутишся перед очима ...
Яша (сміється). Я не міг без сміху вашого голосу чути.
Гаєв (сестри). Або я, або він ...
Любов Андріївна. Ідіть, Яша, ступайте ...
Яша (віддає Любові Андріївні гаманець). Зараз піду. (Ледве утримується від сміху.) Сю хвилину ... (Виходить)
Кінець світу
Абсолютно відповідальні Фірс і Варя уособлюють собою міцну позитивну основу старого суспільства - російського суспільства до скасування кріпосного права.
Фірс. Перед нещастям теж було: і сова кричала, і самовар гудів бесперечь.
Гаєв. Перед яким нещастям?
Фірс. Перед волею.
На глибоке переконання Фірса старе суспільство несло в собі позитивні цінності - і з скасуванням кріпосного права ці цінності стали розпадатися і зникати з життя.
Фірс. За старих часів, років сорок-п'ятдесят тому, вишню сушили, мочили, маринували, варення варили, і, бувало ...
Гаєв. Помовч, Фірс.
Фірс. І, бувало, сушену вишню возами відправляли до Москви і до Харкова. Грошей було! І сушена вишня тоді була м'яка, соковита, солодка, запашна ... Спосіб тоді знали ...
Любов Андріївна. А де ж тепер цей спосіб?
Фірс. Забули. Ніхто не пам'ятає.
Як раз сорок років тому і скасували кріпосне право. Молоді почали йти у місто. Старі технології стало нікому передавати. Їх забули. Але саме ці сорок років дали можливість молодим вивчитися, освоїтися в місті. Так з'явилися дачники - приїжджають з міста в село.
Лопахін. До цих пір в селі були тільки пани і мужики, а тепер з'явилися ще дачники. Всі міста, навіть самі невеликі, оточені тепер дачами. І можна сказати, дачник років через двадцять розмножиться до незвичайності. Тепер він тільки чай п'є на балконі, але ж може статися, що на своїй одній десятині він займеться господарством, і тоді ваш вишневий сад стане щасливим, багатим, розкішним ...
Гаєв (обурюючись). Яка нісенітниця!
Для Гаєва, Раневської, Фірса, Вари час зупинився. Продаж саду для них - кінець світу, а для Фірса - взагалі смерть фізична
Любов Андріївна. Продан вишневий сад?
Лопахін. Продан.
Любов Андріївна. Хто купив?
Лопахін. Я купив. Пауза.
Любов Андріївна пригнічена, вона впала б, якби не стояла біля крісла і стола. Варя знімає з пояса ключі, кидає їх на підлогу, посеред вітальні, і йде.
Вищий світ як еталон
Яша, Дуняша, Єпіходов - три варіанти однієї моделі мислення-поведінки. Сенс цієї моделі в тому, щоб, не маючи достатніх на те підстав, увійти у вищий світ, скопіювавши зовнішні прикмети поведінки.
Єпіходов. Я розвинута людина, читаю різні чудові книжки, але ніяк не можу зрозуміти напрямку, чого мені, власне, хочеться, жити мені чи застрелитись, власне кажучи, але тим не менше я завжди ношу при собі револьвер. Ось він ... (Показує револьвер .)...( Іде)
Дуняша. Не дай бог, застрелиться. (Пауза.) Я стала тривожна, всі турбуюся. Мене ще дівчинкою взяли до панів, я тепер відвикла від простого життя, і ось руки білі-білі, як у панянки. Ніжна стала, така делікатна, благородна, найбільше боюся ... Страшно так. І якщо ви, Яша, обдурите мене, то я не знаю, що буде з моїми нервами.
Яша (цілує її). Огірочок! Звичайно, кожна дівчина повинна себе пам'ятати, і я найбільше не люблю, коли дівчина поганої поведінки.
Дуняша. Я палко покохала вас, ви освічена, можете про все міркувати. (Пауза.)
Яша (позіхає). Так-с ... По-моєму, так: якщо дівчина кого любить, то вона, значить, аморальна. (Пауза) Приємно викурити сигарету на чистому повітрі ... (Прислухається) Сюди йдуть ... Це панове ...
Однак люди "більш опрацьовані душевно і духовно" миттєво відрізняють цей "підроблений вищий світ" від справжнього "вишего світла"
Любов Андріївна. Хто це тут курить огидні сигари ...
Єпіходов (грає на гітарі і співає). "Що мені до галасливого світла, що мені друзі і вороги ..." Як приємно грати на мандоліні!
Дуняша. Це гітара, а не мандоліна. (Дивлячись в люстерко і пудри.)
Епоходов. Для божевільного, який закоханий, це мандоліна ... (Напевает.) "Було б серце зігріте жаром взаємної любові ..." (Яша підспівує.)
Шарлотта. Жахливо співають ці люди ... Фуй! Як шакали.
Пищик і Даша
Пищик сам не читає книг, але донька його Даша читає. (Це другий - і останній - читає персонаж у п'єсі - після Лопахина). Пищик гарний вже тим, що підтримує свою дочку, створює для України умови для культурного зростання. Пищик не герой (як Лопахін), він більш примітивна, більш напористий, більш удачливий, ніж Гаєв - його садибу поки не продають. Був би він розумніший, увійшов би до англійців в долю, став би капіталістом - але це була б зовсім інша історія.
Про що змовчав Чехов
У п'єсі відсутні прямі відповіді на два важливих питання - і нам самим доведеться на них відповісти.
Питання перше. Навіщо Раневську привезли з Парижу?
Питання друге. Звідки слух про швидке весілля Лопахина і Вари?
Почнемо з другого вопосов - відповідь на нього допоможе нам розібратися з питанням першим.
Весілля Лопахина і Вари
Відносини Лопахина і Вари, як ми їх бачимо по ходу п'єси, не дають нам ні найменшого приводу припустити швидке весілля. Очевидно це слух, пущений людиною, що спостерігає справу здалеку. Ні Варя, ні Лопахін не стали б розпускати така чутка або передавати його. Аня, Гаєв, слуги - стали б передавати - але не вигадувати. Пустити слух міг би людина напів-сторонній і напів-інтелігентний, "творчий", наприклад, Пищик. "Істинно, кажу вам ..." Але що послужило підставою чуток?
Необхідною і достатньою умовою чуток є факт частого безпричинного биванія Лопахина в садибі. Цей факт можна вважати доведеним. Справи Лопахина далеко, в Харкові. Навіщо він приїжджає сюди? Йому 35, пора одружитися. Рівнею йому тут тільки одна людина - Варя. Варі теж пора заміж. Так міркує сторонній спостерігач. Але Лопахін тут не за цим. А за чим?
Ми бачимо тільки одне об'яснеіе. Лопахін закоханий у Раневську - з тієї самої першої зустрічі, двадцять років тому .. Він бував тут і пізніше, бачився з нею мигцем. Він бачив її тут перед від'їздом. Після від'їзду він приїжджав сюди згадувати Раневську, поговорити про неї.
Лопахін ... люблю вас, як рідну ... більше, ніж рідну.
Такий Лопахін після Раневської не може й дивитися на інших жінок. Він готується до її приїзду, "готує бізнес-план" щодо повернення садиби. Але він про це мовчить до самого приїзду Раневської. Ні Гаєв, ні Варя нічого про це мене знають. Це його сюрприз - "подарунок до приїзду" Раневської.
Навіщо привезли Раневську?
Очевидно, "експедицію за Раневської" організував Гаєв - він взагалі головний і єдиний організатор в сім'ї. Навіщо?
Гаєв ... (Ане.) Твоя мама поговорить з Лопахін; він, звичайно, їй не відмовить ...
Власне, заради цього. Але тепер, після промови Лопахина про дачникам, Гаєв вже не такий впевнений в "не відмовить". Це тепер йдеться швидше за інерцією.
Якби Лопахін розкрився раніше, не став би Гаєв організовувати експедицію.
Але й Лопахін до початку п'єси не розуміє Гаєва. Він упевнений, що Гаєв зрадіє його планом, сам стане менеджером або, на худий кінець, найме менеджером його, Лопахіна. І тільки по ходу п'єси сторони (Лопахін і Гаєв) поступово розуміють що їхні колишні уявлення один про одного помилкові, що домовитися вони не зможуть.
Раневська, втім, не розуміє цього і в кінці п'єси, вона до останньої хвилини намагається командувати Лопахін, женити його на Варі. Він не заперечує, але й не виконує.
З точки зору ТУАІ
Повний аналіз драматичного тексту, як ми це розуміємо, повинен включати ТУАІ-профіль кожного персонажа з обгрунтуванням, взятим з тексту, плюс розбір конфліктів як ТУАІ-маневрування.
| персонаж | профіль |
| Раневська | 1-5-4 |
| Гаєв | 4-3-6 |
| Лопахін | 5-6-3 |
| Трофімов | 1-4-5 |
| Варя | 4-3-2 |
| Аня | 4-1-6 |
| Фірс | 4-3-2 |
| Яша | 3-1-5 |
| Дуняша | 3-2-1 |
| Пищик | 4-3-1 |
| Єпіходов | 4-1-2 |
| Шарлотта | 5-4-6 |
Гармонійні люди мають рівні безперервно.
Такі Фірс (4-3-2) і Варя (4-3-2). Їх вищий уровнеь - рольова поведінка (4), нижчий - циклічність життя (2).
Така Шарлотта Іванівна (5-4-6), але у неї є свій внутрішній світ (6), хоча на першому місці - рішучість вчинку, імпровізація (5), на другому - артистичне вміння виступати (4).
Гармонійна - у своєму примітивізмі-Дуняша (3-2-1)
Моделює чуже свідомість як однорідне своєму (6) Лопахін (почасти тому він весь час обманює в людях, вважаючи, що вони думають так само, як він, а потім розчаровується. І навіщо він найняв Епіходова!).
Це вміє Гаєв, але використовує як засіб (на третьому місці).
Це вміє Аня - вона передбачає, що Раневської буде боляче бачити Петю, але і тут вона помиляється, прирівнюючи Раневську до себе).
Суперництво, цілеспрямованість (3) є у Гаєва і Лопахина,
цілеспрямованість (3) є у Пищика, Яші, Дуняші,
але немає у Ані, Раневської, Епіходова, Трофімова.
До зміни місць (5) легкі Раневська, Трофімов, Яша, Лопахін.
До розповідей, промов, пропаганді (4) схильні, Гаєв, Аня, Дуняша, Трофімов
Рівень 1 - вміння захоплюватися миттєвим обставиною.
Це захоплення дає миттєву мова (1-4) у Трофімова та Ані (у Ані все-таки рольові зобов'язання сильніше захоплення, 4-1),
миттєвий вчинок (і мова) у Раневської (1-4, 1-5)
миттєвий вчинок в Яші (1-5)
У Раневської ще є залишки рольової поведінки (4) - ось чому вона намагається видати заміж Варю, відвезти Фірса в лікарню.
Але відсутність цілеспрямованості (3) не дає їй досягти заявлених цілей, хоча у випадку з Фірсом це зовсім не важко.
Дати перехожому золотий - це і миттєве захоплення (1) і вчинок (5) і рольовий зобов'язання - подавати жебракам (4).
Гіпнотична сила Раневської і Трофімова видно ще і в тому, що у них рівень 1 на першому місці, а це рівень магії, рівень шаманства.