Фольклор - Усна народна творчість

Витоки народної поетичної творчості, чи фольклору (від англійського folk-1оге - народне знання, народна мудрість), беруть початок з глибокої давнини. У ті далекі часи люди не вміли писати, тому всі свої знання передавали в усних розповідях. Народна мудрість знайшла відображення і в творчості.
Варто відзначити, що фольклор це не тільки мистецтво слова, усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації - жести, інтонація, міміка, тому що усі твори виконуються наживо. Наприклад, частівки досі співають під акомпанемент гармоні або балалайки, нерідко невід'ємною частиною пісень є танець. Таким чином, усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв.
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. Це прислів'я та приказки, загадки та казки, календарна й сімейно-побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні та ліричні пісні, драматичні твори, частівки, дитячий фольклор.
Крім загальних жанрів, таких, як казки, загадки, прислів'я, у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди. Так, тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи, але немає властивих російському фольклору частівок і билин.
У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тому, що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість «словесного тексту наспіву і характеру виконання», сюжетних ліній і героїв, виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін. У результаті такого підходу, за записами, зробленими збирачами фольклору в XVII-XIX століттях, можна скласти уявлення про билинах XI-XIII століть чи про історичних піснях, складених 500-600 років тому.
Усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури, а й має важливе пізнавальне та естетичне значення.