В оповіданні "Після балу" особливо сильний викривальний пафос у порівнянні з іншими творами письменника. В оповіданні є елементи притчі, моралізаторське початок, ідея просвітництва протиставляється ідеї духовного вдосконалення - все це характерно для пізнього Толстого. Письменник звертається до різко соціального конфлікту, який виражений і на рівні контрастної композиції (бал - покарання). Позитивні в першій частині розповіді деталі (гарне обличчя, ставна постать полковника, вуса як у Миколи I, чарівна усмішка) стають негативними у другій частині. Краса полковника викликає в Івана Васильовича, який спостерігає покарання, відраза (відстовбурчені губа, надуті щоки полковника). Письменник вдається до прийому контрастного зіставлення кольорів (домінуючий білий і рожеві кольори першій частині протиставлені червоному, строкатого, неприродного вигляду спини татарина в другій частині розповіді), а також контрастного зіставлення звуків (звуки вальсу, кадрилі, мазурки, польки в першій частині дисонують зі свистком флейти, гупання барабана, рефреном повторюються впродовж другої частини).